Женьши

Том 1. Розділ 4 - Усмішка небесної діви

Про те, що принц-спадкоємець покинув цей світ, стало відомо всім, коли під час вечері роздали чорні пов’язки. На знак трауру їх доведеться носити протягом семи днів.   Знайшлося чимало таких, хто незадоволено скривив писок, бо відтепер м’ясо, якого і в кращі часи майже не було у стравах, зникне зовсім.   Харчування служниць у гаремі складалося з двох частувань на день. Здебільшого це були каша та юшка, час від часу додавалася якась овочева страва. Для маленької худорлявої Маомао цього було достатньо, але багатьом іншим здавалося, що таких харчів замало.   Штат служниць аж ніяк не можна було назвати однорідним. Тут були й сільські дівчата, й городянки, навіть траплялися доньки державних посадовців. До тих, у кого батьки мали високі посади, ставилися трохи краще, та попри це, причина роботи у якості наймички була пов'язана з освіченістю людини. Такі, що не вміють читати і писати, не можуть отримати власну кімнату в палаці й стати гаремницею. Потенційна дружина імператора — то справжня професія.   «Зрештою, це все таке безглуздя, чи не так?» — подумала Маомао, яка знала причину хвороби принца.   Дружина Ліхуа та її служниці щедро використовували білу пудру для обличчя. Це був предмет розкоші, який прості люди не могли собі дозволити.   Її також використовували висококласні куртизанки у найдорожчих борделях. Такі куртизанки за одну ніч заробляли достатньо, щоб простому хліборобу вистачило на все життя. Вони купували блейвас собі самі або ж отримували у подарунок від клієнтів.   Куртизанки псували своє тіло, рясно наносячи цей білий порошок на обличчя та шию, і він поступово підточував їхні тіла, що час від часу призводило навіть до смерті.   Маомао згадала кількох жінок, які померли, бо продовжували використовувати блейвас навіть після того, як її тато наказав їм припинити це. Вона на власні очі бачила, як багато жінок через ту пудру худли, слабли, ставали виснаженими та помирали прямо на руках у її батька.   Вони ризикнули життям заради краси та зрештою втратили й те, й інше.   Тому Маомао відламала коротку гілку, написала прості послання і залишила їх під вікнами палаців двох дружин. Проте вона сумнівалася, що хтось повірить попередженню людини, навіть не здатної знайти собі лист паперу та пензля з нормальним чорнилом.   Коли траур скінчився й на території гарему більше не було видно чорних пов'язок, почали ширитися чутки щодо дружини Ґьокуйо. Кажуть, скорботний імператор виявляє особливу прихильність до принцеси, що вціліла.   І жодної згадки про те, що він відвідав дружину Ліхуа, яка також страждає через втрату власної дитини.   «Як зручно».   Маомао допила юшку з кількома маленькими шматочками риби, прибрала посуд й взялася до роботи.   ***   — Викликають? Мене? — коли Маомао несла черговий кошик з білизною, її спинив євнух й передав наказ зайти до кабінету головної розпорядниці гарему у центральному палаці.   Усіх євнухів імператорського двору можна розділити на три великі групи і службовці головного палацу є однією з них. Їх можна порівняти з гаремницями низького рангу. Дві інші групи — то челядинці, які прислуговують гаремницям, що отримали право на власні палати, та євнухи, які дослужилися до посад всередині гарему.   «І чого б це?»   Втім євнух звернувся і до деяких інших служниць навколо Маомао. Схоже, справа не лише у ній.   Мабуть, їм просто не вистачає людей, вирішила вона.   Маомао полишила кошик біля кімнати й пішла за євнухом.   Будівля управління гарему, де знаходився кабінет розпорядниці, була розташована поблизу центральних воріт — одних з чотирьох, що з’єднують Внутрішній палац із зовнішнім світом. Коли імператор відвідує Внутрішній палац, то неодмінно проходить цими воротами.   Хоча Маомао прийшла сюди лише через виклик, вона почувалася незручно. Тут усе занадто величне.   Палати розпорядниці гарему дещо програвали у порівнянні з управлінням зовнішнього палацу, розташованого поруч, але були оздоблені значно вишуканіше, аніж будиночки гаремниць середнього рангу. Кожна балюстрада вкрита різьбленням, а навколо червоних стовпів опори, мов живі, звиваються майстерно виконані дракони.   Але коли дівчат запросили всередину, Маомао побачила неочікувано буденну кімнату, єдиним предметом меблів посеред якої був великий письмовий стіл. Окрім неї самої, всередині юрбилися з десяток служниць, на чиїх обличчях відбивалися тривога, надія та завзяття.   — Так, цього достатньо. Усі інші можуть повертатися.   «Га?»   Невідомо чому їх розділили дуже дивним чином. Варто було лише Маомао зайти у кімнату, як решті спантеличених служниць довелося піти.   Але ж це приміщення достатньо просторе, щоб вмістити значно більше людей.   Маомао схилила голову й нишком озирнулася. Вона помітила, що погляди всіх дівчат навколо неї були спрямовані в один бік.   У кутку кімнати, не перетягуючи на себе увагу, сиділа якась панна. Поруч з нею стояв євнух, який їй прислуговував, а трохи осторонь — дещо старша жінка. Наскільки пам’ятала Маомао, жінка середнього віку — то і є головна розпорядниця Внутрішнього палацу, але хто тоді ця пані, що має такий поважний вигляд?   «Хмм?»   Якщо подумати, ця жінка має занадто широкі плечі, й одяг у неї доволі простий. Волосся зібране у простий пучок на потилиці, обв'язаний тканиною, а решта вільно розпущені.   «Це чоловік?»   Він дивиться на всіх жінок з гарему з ніжною усмішкою небесної діви. Від тої усмішки навіть головна розпорядниця почервоніла.   Тепер зрозуміло, чого всі дівчата так зашарілися.   Маомао подумала, що ця людина, мабуть, і є той самий неймовірно прекрасний євнух, про якого ходило стільки чуток.   Волосся наче шовк, плавні риси, мигдалеподібні очі та брови ідеальної форми, наче верболози — навіть богині, зображені на сувоях картин стародавніх майстрів, навряд чи зможуть зрівнятися з ним.   «Таке марнотратство!»   На щоках Маомао не було ані сліду рум'янцю.   Оскільки він втратив найголовніше, то не може мати дітей. От якби від цього хлопчини можна було народити таких самих прекрасних дітей, то ціни б йому не було. Однак, з огляду на таку неземну красу, імператор також міг би ним спокуситися...   Поки Маомао віддавалася таким непоштивим думкам, той чоловік елегантно підвівся, сів за стола, узяв пензель й плавними, вишуканими рухами щось написав.   З привітною посмішкою, солодкою, наче нектар, чоловік показав свою записку.   Маомао завмерла.   «Дівчина з веснянками, ти працюватимеш понаднормово».   Ось що там було написане.   Напевне той євнух помітив, як сіпнулася Маомао. Його задоволена усмішка засяяла на все обличчя.   Чоловік відклав свій запис і двічі плеснув у долоні.   — На сьогодні ми закінчили. Всі ви можете повернутися до своїх кімнат.   Здивовані служниці знехотя посунули на вихід з кімнати, обертаючись знову і знову. Жодна з них так і не зрозуміла значення того напису.   Маомао помітила, що всі служниці, які виходили з кімнати, мали невисокий зріст та здалеку помітне ластовиння. Проте вони не змогли прочитати написане, а тому не виявили ніякої реакції.   Отже, цей текст не вказував саме на Маомао.   Та коли вона спробувала вийти з кімнати разом з іншими дівчатами, міцна долоня вчепилася їй у плече.   Маомао боязко озирнулася і побачила таку блискучу усмішку небесної діви, що аж посліпла.   — А от ти не можеш піти. Адже ти працюватимеш понаднормово, чи не так?   Зрозуміло, їй не було, що сказати.   // П.п.: Що ж це за неймовірна «усмішка небесної діви»? Мені чомусь вона здається схожою на знамениту усмішку Джоконди та, мабуть, китайці та японці бачать її трохи інакше. Наприклад, якось так:         ============= // Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.