Женьши

— Знову це сталося.

 

Вродливе обличчя Женьши спохмурніло. Його мигдалеподібні очі й тонкі риси обличчя складалися у настільки привабливий образ, що його можна було прийняти за жінку. Довге шовковисте волосся Женьши було зав'язане полотняною стрічкою невеликим охайним пучком на потилиці, а решта вільно струменіло, розкинувшись по спині.

 

Неприпустимо для квітів імператорського палацу піднімати такий галас. Якомога швидше припиняти подібний безлад — то один з його обов'язків.

 

Поки він намагався проштовхнутися крізь натовп, звідти відійшла єдина людина, вигляд якої ніби промовляв «мене це аж ніяк не стосується».

 

Це була проста служниця невисокого зросту з обличчям, густо вкритим веснянками від кінчика носа до краю щік. Хоча в цілому її зовнішність була непримітною, Женьши запам'яталося, як вона бурмотіла собі під носа, не зважаючи на нього самого.

 

Оце й тільки .

 

Мабуть, ще й місяця не пройшло, як гаремом поширилася звістка про смерть маленького наслідного принца.

 

Дружина Ліхуа, що залилася сльозами, виглядала ще більш виснаженою, ніж день-два тому. На ній не залишилось й сліду від тих часів, коли вона була відома як Велична Квітка Троянди. Чи її вразила та сама хвороба, яка прибрала її сина, чи це наслідки нервового виснаження?

 

У такому стані їй нема чого й сподіватися на нову вагітність.

 

Що стосується зведеної старшої сестри померлого принца, принцеси Лінлі*, яка також погано почувалася останнім часом, то її стан незабаром покращився. Вони разом з матір'ю взялися відганяти тугу від серця імператора, який сумував за втраченим сином.

 

// * П.п.: Мається на увазі донечка пані Ґьокуйо. Ім'я Сяолін, яке згадувалося раніше, — то щось на зразок домашнього пестливого наймення, бо у китайській мові, на яку нам натякає автор, ієрогліф 小 (сяо) часто виконує роль зменшено-пестливого префіксу.

 

Зважаючи на те, як почастішали візити імператора до їхнього палацу, поява ще однієї дитини вже не за горами.

 

Імператорські діти, принц і принцеса, захворіли з невідомих причин. Одна дитина одужала, а друга — навпаки.

 

Можливо справа лише у різному віці, адже навіть тримісячна різниця має величезний вплив на фізичний стан немовлят.

 

Однак як щодо стану подружжя Ліхуа?

 

Якщо принцеса одужала, то чому б і здоров'ю пані Ліхуа також не покращитись? Чи вона все ж таки потерпає через тугу від смерті сина?

 

Поки Женьши розбирав документи і ставив на них печатки, його думки знову й знову ходили по колу.

 

Якщо і є якісь відмінності у ситуаціях з принцом і принцесою, то справа, мабуть, все-таки у подружжі Ґьокуйо.

 

— Я відійду ненадовго, — поставивши останню печатку, Женьши вийшов з кабінету.

 

Маленька принцеса з пухлими щічками, схожими на розпарені булочки, посміхалася так безвинно, як вміють лише немовлята. Крихітна долонька стиснулася у кулачок, схопивши вказівний палець Женьши.

 

— Но-но! Відпусти дядечка, — рудоволоса красуня дбайливо впеленала дівчинку й вклала у кошик.

 

Немовля швиденько випросталось з паркої тканини й радісно замурмотіло щось своє, спостерігаючи за гостем.

 

— Здається ви хотіли щось у мене запитати? — схоже, розумна жінка відчула наміри Женьши.

 

— Як саме одужала шановна принцеса?

 

На пряме запитання дружина Ґьокуйо розсміялася й дістала з-за пазухи шматок тканини.

 

То був клапоть, відірваний від полотна без використання ножиць, і вкритий кривими й незграбними словами. Напис був не брудний, а, скоріше, розпливчастий і важко піддавався читанню, бо замість чорнил автор скористався рослинним соком.

 

«Пудра для обличчя отрута. Дитина не торкатися».

 

Чи навмисне це було написано так безталанно?

 

Женьши задумливо схилив голову.

 

— Пудра для обличчя?

 

— Саме так.

 

Дружина Ґьокуйо довірила принцесу годувальниці й витягла щось із шухляди.

 

Це була крихітна фаянсова скринька, загорнута у тканину. Вона підняла кришку, і звідти у повітря піднялася хмарка білого порошку.

 

— Це і є пудра?

 

— Так, це блейвас, біла пудра для обличчя.

 

Євнух зацікавлено взяв пучку порошку. Що такого може бути у цій простій білій речовині?

 

Якщо подумати, дружина Ґьокуйо не використовувала пудру для обличчя, оскільки у неї від природи була гарна шкіра. А подружжя Ліхуа навпаки наносила пудру товстим шаром, щоб приховати нездоровий колір обличчя.

 

— Принцеса виявилася ненажерою. Мого молока їй було замало, тому я найняла годувальницю, щоб дати те, чого їй не вистачало.

 

Для цього пані Ґьокуйо знайшла жінку, яка втратила дитину невдовзі після пологів і прийняла її на службу у якості няньки.

 

— Цим користувалася няня. Їй подобалася саме ця пудра, оскільки вона давала біліший колір.

 

— І як вона почувається?

 

— Схоже було, що вона весь час нездужає, тому я її звільнила. Впевнена, що дала їй достатнє відкупне.

 

Це були розумні, але надто добрі слова.

 

А якщо пудра і справді якимось чином отруєна?

 

Коли серед тих, хто її використовує, буде майбутня мати, то це може зашкодити плоду. І навіть після народження дитини пудра може потрапляти до рота немовляти.

 

Ані Женьши, ані подружжя Ґьокуйо не знали, що це за речовина, вони лише розуміли, що саме вона вбила наслідного принца.

 

— Нестача знань — то справді гріх. Якби ж то я уважніше ставилася до того, що потрапляє немовляті до рота...

 

— Мене це теж стосується, — погодився Женьши.

 

В результаті його недогляду четверо дітей імператора загинули. А якщо включити тих, хто ще в утробі матері, цифра може бути більшою.

 

— Я також намагалася повідомити про це подружжя Ліхуа, але щоб я не казала, мої слова, здається, мали зворотний ефект, — додала леді Ґьокуйо.

 

Дружина Ліхуа досі наносить на обличчя цю пудру, щоб приховати поганий стан побляклої шкіри й синці під очима. І досі не знає, що це отрута.

 

Женьши подивився на шматок грубої невибіленої тканини. Дивно, але вона здалася йому ніби знайомою.

 

Чомусь ввижалося, що ці невпевнено написані ієрогліфи мають оманливий вигляд. Проте він був майже впевнений, що писала жінка.

 

— І хто ж це міг таке написати?

 

— Це послання з'явилося саме в той день, коли я просила лікаря оглянути мою доньку. Зрештою, після всіх тих клопотів, які ми завдали вам, воно просто опинилось під вікном, прив'язане до гілки азалії.

 

Отже, чи міг дати цю пораду той, хто щось помітив і зрозумів що до чого саме під час того скандалу?

 

Але хто б це міг бути?

 

— Лікар Внутрішнього палацу не пішов би такими околясами, — пробурмотів євнух.

 

— Справді. Здається, він до самого кінця не знав, як допомогти наслідному принцу.

 

Отже, скандал і метушня того дня.

 

Якщо подумати, саме тоді Женьши помітив серед глядачів на диво незацікавлену служницю.

 

Проходячи повз нього, вона, здається, щось промуркотіла.

 

Що там вона сказала?

 

Здається, щось на кшталт: «що б мені використати для письма».

 

Раптом в голові Женьши ніби щось клацнуло.

 

З нутра в нього вирвалося диявольське хихотіння, похмура тінь зникла з обличчя, а прекрасні вуста склалися у чарівну посмішку, як у небесної діви.

 

— Пані Ґьокуйо, що ви будете робити, якщо знайдеться автор цього послання?

 

— Це ж наш янгол-охоронець! Звичайно я хочу віддячити цій людині.

 

— Зрозуміло. Тоді, будь ласка, чи можу я позичити це на деякий час?

 

— Звичайно. Буду чекати на гарні новини від вас із нетерпінням.

 

Женьши з особливим почуттям обережно згорнув шмат тканини, яка допомогла зануритися у його пам'ять.

 

— Якщо улюблена дружина імператора цього бажає, я не зупинюся, поки не знайду цю людину.

 

До усмішки небесної діви додався блиск погляду безгрішної дитини, що захопилася пошуком скарбів.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.