Догляд за хворою

 

Стан подружжя Ліхуа був гіршим, ніж очікувалось. Навіть коли розсипчасту кашу замінили на рідку рисову юшку, вона не зробила жодної спроби сьорбнути її з ложки. Маомао довелося власноруч відкрити хворій рота й повільно вливати їжу, примушуючи проковтнути.

 

Отже, вона не має бажання їсти. Це найбільша проблема. Хоч-не-хоч, а треба терпляче й наполегливо годувати її.

 

Коли кімнату провітрили, задушливі пахощі зникли, а натомість став помітний запах, властивий хворим людям.

 

Схоже, покоївки палили ладан, щоб приховати сморід немитого тіла через те, що пані Ліхуа вже кілька днів не приймала ванну. Обурення Маомао некомпетентністю служниць тільки зростала.

 

Кажуть, ту придворну панночку, яку вона покарала, присудили до домашнього арешту. З’ясувалося, що саме ця дурепа купила та переховувала отруйну пудру. А бідолашного євнуха, який не зміг вилучити весь блейвас, відшмагали батогом. Зрештою покарання залежить від походження.

 

Маомао кинула на євнуха-наглядача погляд повний презирства, який ніби промовляв: «цей некомпетентний», але навряд чи це мало якийсь вплив.

 

Вона приготувала діжку теплої води й чисті ганчірки, а потім покликала покоївок й разом з ними обтерла все тіло хворої. Служниці спочатку всіляко проявляли своє невдоволення, але варто було Маомао сердито зиркнути, як вони скорилися.

 

Шкіра пані Ліхуа була сухою й шорсткою, губи болісно потріскані. Замість яскравої косметики Маомао намазала їй губи медом, а волосся зав’язала простим пучком.

 

Після цього вона за кожної нагоди примушувала хвору пити чай. Час від часу замість чаю дружині Ліхуа подавали рідкий бульйон. Врешті-решт її кількість сечовипускань стала зростати.

 

Маомао очікувала, що подружжя імператора поставиться до неї, підозрілої чужинки, з ворожістю, але пані Ліхуа здебільшого сумирно приймала її турботу, нагадуючи слухняну ляльку. Здавалося, її відсутній погляд взагалі не розрізняв, хто є хто.

 

Коли кількість рисової юшки, яку хвора була здатна з’їсти за один раз, збільшилася з половини миски до цілої, Маомао почала потроху збільшувати в ній вміст каші. А коли вона стала здатна самостійно ковтати, не потребуючи більше притискання щелепи — почала додавати в кашу подрібнене м’ясо та протерті овочі.

 

Й лише коли пані Ліхуа стала здатна справити малу потребу без сторонньої допомоги, її губи раптом ворухнулися:

 

— Чому ти... робиш це?..

 

Щоб почути слова, що ледь просочувалися назовні, Маомао присунулась якнайближче.

 

— Чому ти не можеш просто дозволити мені померти? — промовила дружина імператора тихим безбарвним голосом.

 

Маомао зсунула брови.

 

— Тоді не варто було їсти. Хіба те, що ви їсте кашу, не означає, що насправді ви не хочете помирати? — сказала вона й піднесла до рота хворої розігрітий чай.

 

Пролунало ковтання.

 

— Схоже на те... — ледь помітно усміхнулася пані Ліхуа.

 

***

 

Реакції служниць на Маомао тепер поділилися надвоє. Одні тремтіли від страху, інші — сахалися.

 

«Я переборщила?»

 

Вона подумала, що це погана звичка: реагувати так надмірно щоразу, коли емоції переходять точку кипіння.

 

Попри те, що Маомао доволі непривітна, її здебільшого знають як цілком спокійну. Буде боляче, якщо навколишні дивитимуться на неї, як на якусь відьму чи дияволицю.

 

Але за нинішніх обставин це було необхідно, щоб забезпечити догляд пані Ліхуа.

 

Вона не знала, чи був це наказ імператора, чи турбота дружини Ґьокуйо, чи ще щось, та неперевершений пан Женьши часто з’являвся в Кришталевому палаці. Маючи повноваження використовувати все, що тільки можна, він наказав побудувати тут ванну кімнату в найкоротший термін. А ту ванну, що вже мала місце, вирішили перетворити на лазню.

 

Маомао у властивій їй манері так і сяк намагалася йому натякнути, що він тут більше не потрібний й хай вже забирався б геть, але Женьши лишень усміхався, коли вона ставилася до нього як до якогось чудовиська.

 

У цього євнуха забагато вільного часу. Хоч би брав приклад з Ґаошуня, який щоразу приносив їй повну коробку смаколиків. Такий запопадливий. З нього вийшов би гарний чоловік, хоч він і євнух.

 

***

 

Вживання клітковини, регулярне питво та потіння у лазні сприяють очищенню організму від шкідливих речовин.

 

Після двох місяців повного зосередження на виведенні отрути зі свого тіла високоповажна пані Ліхуа нарешті змогла самостійно вийти на прогулянку.

 

Спочатку виснаження через нервовий зрив було дуже глибоким. Та це не було б такою проблемою, якби не наслідки повторного отруєння.

 

Пані Ліхуа ще знадобиться час, щоб відновити свою звабливу фігуру, але принаймні на її щоках знов з’явився рум’янець й вона перестала бути схожою на примару, що блукає між життям і смертю.

 

Ввечері перед поверненням до Нефритового палацу, Маомао відвідала покої пані Ліхуа, щоб попрощатися.

 

Вона очікувала, що коли подружжя імператора остаточно прийде до тями, її вишпетять як нікчемну селючку, що не знає свого місця, але цього не сталося. Пані Ліхуа поважала себе, але насправді не була пихата. Через скандал у Східному палаці щодо стану маленького наслідного принца Маомао уявляла господиню Кришталевого палацу доволі неприємною панянкою, але виявилося, що вона має характер, гідний імператриці.

 

— Що ж, тоді завтра вранці, з вашого дозволу, я піду.

 

Маомао пояснила все про подальшу лікувальну дієту та деякі запобіжні заходи й вже збиралася вийти з кімнати, коли пані дружина промовила:

 

— Слухай, я тепер більше не зможу мати дітей?

 

Її голос був позбавлений будь-яких інтонацій.

 

— Не знаю. Думаю, ви можете спробувати, — відповіла Маомао.

 

— Навіть якщо я втратила прихильність імператора?

 

Зрозуміти її було неважко.

 

Раніше вона змогла народити наслідного принца й потрапити до Східного палацу тільки тому, що тимчасово заміняла під час нічних утіх улюблену дружину імператора Ґьокуйо. Той факт, що принц та принцеса народилися з різницею усього лиш в три місяці, багато про що говорить.

 

— Я прийшла сюди за наказом імператора. Думаю, оскільки тепер я повертаюсь, його величність може скоро відвідати шановну пані Ліхуа, — сказала Маомао.

 

Не має значення зробить він це з політичних мотивів, чи під впливом емоцій. Вона зможе скористатися тим самим способом.

 

— Чи зможе жінка, яка, не дослухавшись слів пані дружини Ґьокуйо, довела до смерті власну дитину, перемогти її? — засмучено запитала пані Ліхуа.

 

— Не думаю, що це питання перемоги чи програшу. Крім того, на помилках можна вчитися, – відповіла Маомао.

 

Вона взяла з полиці декоративну вазу, прикрашену гілкою китайських дзвіночків із зірчастими квітами.

 

— У світі існують сотні, навіть, тисячі квітів. Але чи можна впевнено стверджувати, які з них красивіші: чи то півонії, чи то півники?

 

— Мені не зрівнятися з її варварською красою, адже в мене немає ані нефритових очей, ані світлого волосся.

 

— Думаю, це не проблема, адже у вас є дещо інше, — з цими словами Маомао відвела погляд від обличчя пані Ліхуа й опустила його дещо нижче.

 

Зазвичай кажуть, що в цьому місці жінки худнуть в першу чергу, але в дружини імператора до грудної клітини чіплялися дві чималенькі диньки.

 

— Не лише їхній розмір, а й пружність та форма — справжній скарб.

 

Не було жодних сумнівів щодо сказаного, адже Маомао мала вигострене око мешканки публічного дому. Вона потайки милувалася цим скарбом щоразу, коли допомагала купати свою підопічну.

 

Як служниця дружини Ґьокуйо, Маомао не могла бути надто прихильна, та все ж вирішила зробити пані Ліхуа прощальний подарунок.

 

— Будьте так ласкаві, чи не могли б ви на хвилинку підставити мені своє вушко? — й вона забурмотіла так тихо, що ніхто навколо не почув ані слівця з того, чому вона навчила дружину Ліхуа.

 

Це було таємне мистецтво, про яке дівчатам з Квіткового міста казали, що їм «не завадило б навчитися».

 

// П.п.: Я довго думала, навіщо в оригіналі автор так підкреслила оте «не завадить» й прийшла до висновку, що в ті часи ця техніка вважалася настільки розпусною, що навіть повій не примушували її вивчати, а лише рекомендували. Здогадуєтеся про що це? Ой, це ж вже контент 18+ (⁠；⁠^⁠ω⁠^⁠）

 

На деякий час найгарячішою темою для обговорень серед служниць стало те, що ж такого почула шановна пані Ліхуа, що її обличчя стало червонішим за яблуко.

 

Незабаром кількість візитів імператора до Нефритового палацу скоротилася до рекордно низького рівня.

 

— Фуух, яке полегшення, більше ніякого недосипу, — насмішкувато висловилася щодо цього пані дружина Ґьокуйо, а те як блукали при цьому очі Маомао, то вже інша історія.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.