Непорозуміння

На щастя, Дзі Чан'юнь не зважав на це і натомість розвернувся до Ґу Сюаньяня. Невдовзі він раптово заговорив:

— Ґу Сюаньяню, я чув про тебе.

Не здивований, Ґу Сюаньянь опустив руку та кивнув:

— Я теж про тебе чув.

Він поглянув на Джона Яня:

— Численні учні Цін’яньфен захоплюються твоїми великим почуттям справедливості та потужною культиваційною базою.

Джон Янь:

— …

Він подумав, він досі пам'ятає те, що я сказав у Буддистському монастирі? Він точно уособлення дріб’язковості.

Замість усмішки, Дзі Чан'юнь насупився та запитав:

— Навіщо мною захоплюватися? Ти вже на пізній стадії Золотого ядра і скоро перейдеш до Гінаяни. Я не такий сильний, як ти, тож натомість вони мають захоплюватися тобою. — Після короткої павзи, він додав: — Але я скоро просунуся до наступної стадії й тоді, можливо, зумію поборотися з тобою у найближчому майбутньому.

Тон Дзі Чан'юня був серйозним, у ньому не відчувалося ані натяку на жарт. Його обличчя було таким самим спокійним, як і завжди, ніби він просто обговорював погоду, а не запрошував Ґу Сюаньяня до двобою.

Попри довколишній холод, Лян Джен спітнів та поспішно втрутився:

— Ґу-шиді, мій шиді не мав на увазі нічого поганого. Будь ласка, не гнівайся на нього… Він просто любить запрошувати інших до поєдинку…

Ґу Сюаньянь усміхнувся до Ляна Джена, показуючи, що не образився. Знову озирнувшись на Дзі Чан'юня, він прибирав усмішку, замінивши її холодним виразом лиця. Тон його відповіді був надзвичайно серйозним:

— У такому разі, я чекатиму запрошення, Дзі-сьоне*.

*兄 — старший брат як ввічливе звертання без вказівки на спільну секту, за віком ці люди можуть бути приблизно однакові

Принаймні Дзі Чан'юнь нарешті задоволено кивнув та повернувся до групи своєї секти разом з Ляном Дженом, який квапливо пішов за ним. Джон Янь уважно подивився на Ґу Сюаньяня:

— Ти справді хочеш з ним битися?

У книзі він тебе вбив, знаєш?

Замість відповіді, Ґу Сюаньянь запитав:

— На думку шисьона, якщо ми справді змагатимемося, хто з нас переможе?

Це запитання було схожим на класичну дилему з вибору порятунку матері чи коханої людини у випадку, коли вони водночас впали у воду. Помітивши вагання Джона Яня, Ґу Сюаньянь підняв брови:

— Оскільки шисьон не може відповісти на це запитання, думаю, таки треба провести з ним двобій.

З глибини душі Джона Яня негайно піднявся собака*:

— Звісно, я вважаю, що ти переможеш.

*той самий собака, що лиже (лестить)

Ґу Сюаньянь кивнув, на його обличчі з'явилася легка посмішка:

— Коли дійде до поєдинку, я виправдаю очікування шисьона.

Чому б тобі просто не сказати, що ви боротиметеся у будь-якому випадку..?

~*~

Крижані рівнини Бейхван були безмежними. Якби туди випадково потрапила пересічна людина, то, безсумнівно, зустріла б свій кінець, замерзнувши у нескінченно величезній холодній пустелі.

Навіть натовп культиваторів зумів подолати лише третину запланованого після цілого дня польоту на мечах. Щобільше, палац Демонічного володаря знаходився у найглибшій частині крижаних рівнин.

Хоча більшість учнів були головними, тих, що досягнули Золотого ядра, як Ґу Сюаньянь та Дзі Чан'юнь, була меншість. Провівши весь день у дорозі, вони потребували перерви.

Оскільки вони були на території демонічних культиваторів, рухатися далі вночі було б небезпечно. Тож, коли небо потемніло, група даоських культиваторів припинила свою подорож. Старійшини сект разом спорудили бар’єр, поки учні розділилися на групи по шість чи сім людей та зібралися довкола багаття.

Дзі Чан'юнь, Ґу Сюаньянь, Лян Джен і Джон Янь сіли окремою групою. Для перших двох це було єдиною альтернативою, адже куди б вони не йшли, у кожній групі миттю починала панувати мертва тиша. Усі в цих групах обережно виправляли постави та належно вирівнювали спини, ніби учні на занятті.

Четвірка не мала іншого вибору, крім як розвести власне вогнище подалі. Коли вони вже деякий час порожньо дивилися один на одного, Джон Янь взяв на себе відповідальність за порушення тиші та сказав:

— На диво, ми тут так довго, але досі не побачили жодного демонічного культиватора.

Наливши Джону Яню чашку гарячого чаю, щоб той зігрів руки, Ґу Сюаньянь холодно додав:

— Перш ніж увійти до Бейхван, старійшини сект надіслали їм листа про ці інциденти, однак відповіді не отримали. Мабуть, вони чекають нашої появи.

Лян Джен засміявся, почухавши голову:

— Вони нас не перехопили та ніяк нам не відповіли… їхня бездіяльність мене тривожить.

Дзі Чан'юнь знову перевів погляд з темряви вдалині на багаття.

— Як я говорив шифу, смерть Чвеня Ціня й досі оточує кілька нерозв'язаних питань. Однак, члени секти Хен'юнь дуже схвильовані. Я сторонній, тож мені не варто висловлюватися на цю тему.

Від цих слів серце Джона Яня пропустило удар.

Проте, руки Ґу Сюаньяня навіть не затремтіли, поки він лив воду у чашку. Його єдиною реакцією було підвести очі та з натяком на зацікавленість запитати:

— Нерозв'язаних питань?

— Коли ми з шифу ходили до секти Хен'юнь, щоб висловити свої співчуття, то мали честь побачити тіло старшого Чвеня Ціня. — Продовжуючи, Дзі Чан'юнь залишався беземоційним: — Я відчув, що використана техніка меча, хоча винуватець це і приховав, більше нагадувала техніки даоських культиваторів.

Ґу Сюаньянь насупився:

— Дзі-сьон думає, що вбивця — даоський культиватор?

Дзі Чан'юнь кивнув та додав:

— Також, це хтось на пізній стадії Золотого ядра.

То це і є проникливість, якою володіють усі протагоністи..?

Джон Янь поспішно перебив:

— Але як щодо кістяного свистка демонічного культиватора?

Дзі Чан'юнь теж трохи насупився:

— Це лише здогадка, тож я можу помилятися. У всякому разі, тепер, коли ми увійшли до Бейхван, ми маємо бути готовими.

На цьому розмова обірвалася, і Дзі Чан'юнь почав підводитися:

— Я піду перевірю, чи нема поблизу нічого незвичайного.

Коли невдовзі Джон Янь крадькома кинув погляд на Ґу Сюаньяня, то їхні очі зустрілися. Ґу Сюаньянь тихо засміявся і теж встав:

— Шисьоне, я теж піду перевірю. Просто залишайся тут і нікуди не йди.

Сказавши це, Ґу Сюаньянь вийшов за бар’єр у напрямку Дзі Чан'юня, розчиняючись у темряві.

Згоряючи від тривоги, Джон Янь швидко покликав систему: [Він же не піде вбивати Дзі Чан'юня, правда?]

[Біп. Інформація, пов'язана з сюжетом, не розголошується.]

[Тоді скористаймося попереднім методом. Я вгадуватиму, а ти відповідатимеш…]

[Не змушуй мене це починати.] Система звучала безпорадною: [Мені довелося написати про свою помилку есе на тисячу слів — лише тому, що тоді ти скористався лазівкою. Бос додав це до списку реквізиту; два бали за питання. Хочеш цим скористатися, друже?]

[Прізвище твого боса Джов, Джов Бапі*?]

*Експлуататор Джов, архетипний персонаж оповідання 半夜雞叫|半夜鸡叫

Не наважуючись відповісти, система лише біпнула на знак згоди. Джон Янь міг запитати лише таке: [Тоді я принаймні можу спитати, у якому напрямку пішов Ґу Сюаньянь, так?]

Система одразу відповіла: [Східному.]

Джон Янь підвівся і кинувся на схід. Насправді, враховуючи присутній поруч натовп, Джон Янь відчував, що Ґу Сюаньянь, мабуть, не став би ризикувати та нападати.

Втім, пройшовши трохи у східному напрямку, він помітив перед собою дві постаті — Ґу Сюаньяня та Дзі Чан'юня. Голос Дзі Чан'юня був радше приглушеним:

— Я піду трохи вперед.

Під прикриттям ночі, Джон Янь зміг розгледіти лише особу, що йшла позаду. Попереду був Дзі Чан'юнь, тоді як позаду — Ґу Сюаньянь.

Коли Джон Янь вже збирався їх покликати, то побачив, як Ґу Сюаньянь дістав з піхов меч, націлившись на спину Дзі Чан'юня.

Швидкий та безжальний, меч вмить скоротив відстань між собою та жертвою, що нічого не підозрювала. Хоча Джон Янь не мав часу прокричати попередження, він не міг дозволити Ґу Сюаньяневі вбити когось просто в нього на очах.

Негайно, він кинувся вперед, оголюючи власний меч, та заступив спину Дзі Чан'юня, напряму перехопивши удар Ґу Сюаньяня!

Здивований, що від зіткнення лез не пролунало жодного гострого брязкоту, Джон Янь підняв голову. Його супротивник тієї самої миті перетворився на туман, що розчинився у темряві, та залишив його стояти наодинці посеред крижаного поля.

У його голові задзвеніли тривожні дзвіночки, і він пройшов кілька кроків з мечем наголо. Однак, хтось схопив його руку, що тримала клинок.

Веселий голос Ґу Сюаньяня пролунав зовсім близько до його вух:

— Не бійся, шисьоне. Це всього лише ілюзія.

Він мене обдурив!

Озираючись, Джон Янь мав у голові лише ці три слова. Ніби очікуючи цього, Ґу Сюаньянь потягнувся, щоб забрати його меч та відкинути той на лід. Перш ніж Джон Янь зміг збагнути, як саме Ґу Сюаньянь його схопив, його і самого вже вдарило об крижану землю.

Біль від удару змусив Джона Яня різко вдихнути холодне повітря. Коротку мить потому Ґу Сюаньянь вже схилився над Джоном Янем, притиснувши того до льоду. Він засміявся:

— Чому шисьон думав, що я вб’ю Дзі Чан'юня? Лише тому, що він зрозумів, що зі смертю Чвеня Ціня щось не так?

Відчуваючи у спині суміш болю та холоду, Джон Янь стиснув зуби:

— До чого ти ведеш?

— Мені просто цікаво. — Ґу Сюаньянь опустив погляд на Джона Яня під собою та уважно оглянув його обличчя, його тон був лагідним: — Припускаю, шисьон бачив, як помер Лі Юньдзі. Але коли ми вирушили до Буддистського монастиря Букон, звідки шисьон знав, що я хотів вбити Чвеня Ціня? І саме тому, мабуть, зрештою так пильно за мною стежив?

Те, що Ґу Сюаньянь вбив Чвеня Ціня та власного шифу, Лі Юньдзі, мало бути таємницею, яку ретельно оберігали. Однак, що тривожно, він так просто це сказав.

Джон Янь одразу все збагнув; Ґу Сюаньянь ніколи не вірив, що Джон Янь не бачив, як він вбивав Лі Юньдзі. І, коли вони прибули до Буддистського монастиря Букон, Ґу Сюаньянь вже знав про той намір завадити йому вбити Чвеня Ціня. Він так довго тягнув з нападом лише для того, щоб Джон Янь його проґавив.

Чудово. Я так виснажував себе цією грою, щоб увесь час все було обманом.

Не мавши, що втрачати, Джон Янь пирхнув:

— Я знаю, що ти й мене намагаєшся вбити!

На його здивування, спершу приголомшений, Ґу Сюаньянь почав сміятися. Його сміх був глибоким та мелодійним — ніби зовсім близьким до вух Джона Яня через малу відстань між ними.

Ґу Сюаньянь кивнув:

— Це й справді було моїм початковим планом. Але пізніше я передумав. І втім, шисьон просто занадто неслухняний.

Ґу Сюаньянь прошепотів:

— Шисьон збирається розповісти старійшинам секти правду?

Він сказав усе це лише тому, що думав, що я його зраджу?

Усередині Джона Яня піднялася лють — і він бовкнув:

— Так! Просто чекай смерті!

Почувши це, Ґу Сюаньянь не запанікував і не розізлився. Ніби очікуючи цього від Джона Яня, він простягнув руку, щоб легенько погладити його шию, лагідним голосом говорячи:

— Шисьон забув? Шисьон був присутній під час смерті Лі Юньдзі та був поруч зі мною увесь час, коли помирав Чвень Цінь. Шисьон навіть допоміг мені, забезпечивши фальшиве алібі.

Ґу Сюаньянь кліпнув, радість у його тоні була очевидною:

— Я просто скажу їм, що їх вбили ми, тож шисьон зможе супроводити мене навіть у подорожі до потойбіччя.

Іди до біса!

Оскільки Джон Янь з усіх сил виривався, його спина випадково вдарилася об крижану землю, від чого у нього вирвався стогін болю.

Насупивши брови, Ґу Сюаньянь трохи послабив хватку, дозволяючи Джону Яню сісти. Він притиснув ліву руку до потилиці Джона Яня, пригортаючи його до свого плеча. Його права рука пробралася під верхній одяг Джона Яня, який розв’язався під час боротьби.

Цвень за цвенем* гладячи спину Джона Яня крізь внутрішній одяг, він з вибаченнями шепотів:

— Щойно я трохи перейшов межу. Я зробив тобі боляче?

Цей чоловік точно хворий..!

*цвень — приблизно 3,3 см

Оскільки Джон Янь був на дві стадії слабшим за Ґу Сюаньяня, то не міг навіть поворухнутися. Єдине, що він міг зробити, щоб вивільнити свою злість — це вкусити Ґу Сюаньяня за плече. Укус був настільки сильним, що Джон Янь одразу відчув запах крові. Однак, Ґу Сюаньянь навіть не застогнав. Натомість він втішно поплескав Джона Яня по потилиці.

Коли Джон Янь вже збирався вкусити його знову, праворуч раптово пролунав голос:

— Ці-Ціню-шиді, що ти робиш з Ґу-шиді?!

Вони обидва озирнулися, щоб побачити Ляна Джена, який стояв неподалік, абсолютно ошелешений.

Мало того, що вони були там наодинці посеред ночі, так ще і їхній одяг також був у безладі.

Помітивши їхні погляди, Лян Джен вкрився багрянцем та пискнув:

— Ви двоє не поверталися, тож ми з Дзі-шиді пішли на ваші пошуки, бо переймалися… Перепрошую!

Про що, в біса, ти думаєш..? Я лише докладав усіх зусиль для боротьби!

Перш ніж Джон Янь отримав шанс усе пояснити, нізвідки виник Дзі Чан'юнь. Коли його погляд опустився на них двох, він на мить застиг, а тоді негайно відвернувся. Невдовзі він підняв свій меч, щоб закрити Лянові Дженові очі; його голос був тихим:

— Витріщатися грубо.

…Я…можу…пояснити…