«Магічна Лоза: Сплутування!»
Рухи рук Ши Шаоцзю були спритними — гнучкі лози негайно виросли навколо неї, перетворюючись на міцні мотузки, що обвили ноги велетенського створіння перед нею!
Вони все ще були далеко від села, а зомбі вже встигли оточити їх. Тепер загон з дев'ятьох бився не на життя, а на смерть!
Гігантське створіння, що вело за собою зомбі, мало тіло, подібне до величезного бика. Гнила плоть шматками відпадала з його тіла, а з неї, звиваючись, виповзали черви. Ці чумні черви непохитно повзли до солдатів.
Магічні Лози скували ноги створіння, але його руки-сокири нестримно рубали все довкола. Від кожного удару земля під ногами мало не розколювалась!
Навколо солдатів півколом здіймалися Коричневі Кам’яні Бар’єри, захищаючи їх, але ситуація виглядала вкрай загрозливою. Незліченна кількість нежиті вже пробивала собі шлях крізь перешкоди, щоб дістатися до здобичі по інший бік!
Їхні гострі пазурі легко прорізали камінь, немов це був звичайний бруд. Вони майже пробили Кам’яний Бар’єр. Гнилі тіла зовсім не відчували болю; деякі навіть билися черепами об стіну, розтрощуючи собі голови і розкидаючи свої мізки навсібіч. Але їхні пазурі й надалі вперто продовжували прокопувати камінь!
Лоб Чжана Сяохоу вкрився потом. У своєму житті він зустрічав чимало видів демонічних звірів — диких, підступних, холоднокровних. Але це був його перший досвід з такими божевільними ордами, як ці ожилі трупи.
Ці істоти не відчували болю, не мали свідомості, не знали страху. Вони просто переслідували та роздирали все живе поблизу. Їхньою єдиною слабкістю було сонячне світло… Але день уже остаточно згас кілька хвилин тому. Коли знову зійде сонце, від їхнього загону вже нічого не залишиться — лише нові зомбі...
(ПП: щось якийсь дивний вибір для відправки до нежиті - де маги світла?)
«Що ж нам робити? Коли ці потвори прорвуть наш захист, ми просто станемо м’ясом для того велетенського трупа!» — закричав Ван Тун.
Як і демонічні звірі, нежить поділялася на рядових, воїнів, командирів і правителів...
Нежить, яка зараз атакувала їх, була звичайними зомбі — ймовірно, які померли не більше десяти років тому. Їхні тіла ще не встигли повністю згнити.
Хоч рівень цих зомбі і був найнижчим, але вони з лихвою компенсували це чисельністю. Вони завжди нападали зграями, тож зустріти їх у дикій місцевості було вкрай небезпечно.
Серед зомбі були й такі, що пролежали в землі довше й увібрали більше смертоносної енергії. Вони еволюціонували в генералів серед оживших трупів.
Огидне створіння з тілом, як у бика, крихітною головою й руками-сокирами було саме таким — легендарним Генералом-Зомбі. Його класифікували як істоту рівня воїна, але воно було значно сильнішим за звичайного демонічного звіра такого ж рівня.
Звичайні демонічні звірі піддавалися пораненням: атака по ногах впливала на швидкість, по кінцівках — на силу, ураження життєво важливих органів змушувало їх відступити.
Але ці трупи не знали, що таке поранення. Навіть коли потужне заклинання пронизувало їхні черева або розривало кінцівки, вони й далі рухались, допоки в будь-якій частині тіла залишалася енергія. Навіть відрубана рука могла ожити й схопити жертву.
Саме завдяки цьому один Генерал-Зомбі міг самостійно впоратись із трьома демонічними звірами рівня воїна!
А найгірше те, що той, на якого вони натрапили зараз, був не просто Генералом — а справжнім старшим Генералом-Зомбі, який вже понад десять років визрівав у цьому смертоносному місці!
Битися з ним було чистим самогубством. Навіть якби вони об’єднали зусилля й змогли його вбити, їх однаково загризла б зграя з сотень зомбі, що їх оточували.
У них не залишалося іншого вибору, окрім як тікати… До села Сонячної Кози лишалося трохи більше кілометра. Варто лише перетнути пагорб попереду, й вони побачать дерев’яні огорожі навколо поселення. Там вони зможуть уникнути облоги цих огидних створінь.
«Згиньте, мерзоти!»
«Текучий Бруд: Земна Хвиля!»
Чжан Сяохоу витягнув руки, що засвітилися коричневим світлом. Він довго концентрувався, нашаровуючи одне Земляне закляття на інше, перш ніж спрямувати всю цю енергію в землю!
Усі дев’ятеро перебували в одній зоні. Весь ґрунт навколо них, окрім тієї ділянки, де вони стояли, раптово став слизьким і м’яким. Можна було легко помітити, як тверда земля перетворилася на багнюку, подекуди утворюючи вируючі воронки...
Будь-що, що стояло на тій багнюці, природно починало тонути. У поєднанні з обертанням і зануренням, усе це ставало схожим на справжній сипучий пісок. Величезна кількість зомбі вже загрузла по пояс у землі!
Щойно Чжан Сяохоу прибув до Стародавньої Столиці, він одразу ж продав діамант, знайдений у Палаючій Долині, і придбав Магічний Артефакт Землі. Завдяки йому він міг накопичувати кілька Базових Земляних заклять і випускати їх разом, що значно підсилювало ефект Земної Хвилі!
Хоча на підготовку йшло більше часу, така атака була набагато ефективнішою, ніж просто багаторазове використання одного й того ж закляття!
Земна Хвиля, посилена Насінням Землі Текучим Брудом, принесла приголомшливий результат. Щойно зомбі потонули в багнюці, Чжан Сяохоу одразу ж затвердів ґрунт, не даючи їм вирватися назад!
У підсумку зомбі застрягли — півтулуба стирчало над землею, півтулуба було поховано. Вони не могли ні піднятися, ні зануритись глибше!
Група була в захваті. Вони вже хотіли висловити подяку, як раптом Ши Шаоцзюй закричала:
— Бігом! Швидко!
Генерал-Зомбі уже прорвався крізь останній рубіж оборони. Через його гігантські розміри багнюка, створена Насінням Текучий Бруд, ледь-ледь покривала його щиколотки. Навіть коли та багнюка затверділа, немов бетон, вона зовсім не стримувала його рухів!
Повітря прорізали сплески крові — сокири розсікали усе довкола. В хаосі було неможливо зрозуміти, хто саме поранений. Єдине, що залишалося — скористатися шансом і бігти вниз із пагорба.
Позаду пролунав лютий рик Генерала-Зомбі з Сокирами, який пробрався до самого хребта. Солдати відчули, як мороз продер до кісток, коли порив того реву пронісся їм по спинах!
Та ніхто не наважився озирнутись. Усі бігли щосили. Під холодним сяйвом місяця вони могли лише нечітко бачити чорні тіні, що мчали їм услід, видаючи голодні, хриплі звуки.
На відміну від повільних зомбі в фільмах, і Генерал-Зомбі, і звичайні зомбі були напрочуд швидкими, якщо їхні ноги були неушкоджені. Маг навіть на повній швидкості легко міг стати здобиччю без застосування заклять пересування чи спеціального взуття...
Більше того, їхня здатність до стрибків була приголомшливою. Навіть рядові зомбі могли легко перескакувати десятиметрові відстані! Тож ті, хто переслідував загін, зовсім не перебирали ногами, а стрімко неслись і вистрибували, як справжні хижаки!
— ААААААААА! — позаду пролунав болісний зойк. Здавалося, когось спіймала нежить, і тепер той благав про допомогу.
— Забудьте про них! Інакше загине весь загін! — капітан Цінь Ху видав безжальний наказ.
Група навіть не обернулася. Усі лише молилися, аби то не був хтось із близьких...
— Вона ще жива! — вигукнув Чжан Сяохоу, озирнувшись. Це була бойова магеса Цзя Сі!
Магесу Цзя Сі обплутав довгий язик Генерала-Зомбі. Вона володіла стихією льоду, тож у відчаї наклала Льодові кайдани, аби хоча б трохи стримати його рух. Інакше та тварюка проковтнула б її за один укус!
