— Моя нога, нога!! — раптом заволав хтось. Його зойк болю рознісся луною в темряві, що щойно опустилася на землю.
Чжан Сяохоу озирнувся — і побачив Лу Хунцзіна, який стояв просто на купі гнилих рук, що міцно трималися за його ноги. Ці руки були міцні, мов зі сталі, повністю скувавши його рух.
Гнилі пальці й кігті рвали й шкребли ноги Лу Хунцзіна. Один із мертвих, що, певно, вже давно не смакував плоті, вирвався із землі й із скаженим голодом уп’явся щелепами йому в підколінне сухожилля…
Загін не встиг зреагувати вчасно. Тож коли, вони нарешті, зрозуміли, що треба рятувати товариша, — від колін Лу Хунцзіна залишилися лише закривавлені білі кістки. Він падав назад, відчуваючи нестерпний біль!
— Не падай! — вигукнув капітан Цінь Ху.
Якщо Лу Хунцзін упаде на землю, то вмить перетвориться на купу кісток. Кусання й подряпини нежиті були швидшими за атаку зграї піраній!
— Земна Хвиля!
Першим опам’ятався Чжан Сяохоу. Він швидко наклав закляття.
Хлопець зманіпулював землею довкола, використавши друге вміння Текучого Бруду — і зробив м’який ґрунт твердим, як камінь.
Текучий Бруд зазвичай перетворював землю на трясовину чи болотяну пастку, щоб спинити ворога. Та коли цю властивість обернути, — він міг укріпити ґрунт, створивши кам’яні плити! Чжан Сяохоу насильно затвердив землю під ногами Лу Хунцзіна, скувавши пазурі нежиті й спинивши їхні рухи!
Його земляне насіння виявилося вкрай ефективним у такій ситуації. Нежить припинила рвати хлопця й почала нещадно гамселити тверду землю. Лу Хунцзін більше не витримав і впав — на щастя, вже на застиглу поверхню. Інакше його б не врятував ніхто…
— Врятуй його! — скомандував Цінь Ху, звернувшись до Ван Туна.
Ван Тун на мить завмер, а тоді рвонув уперед, до Лу Хунцзіна.
Його ноги нижче колін були вже голими кістками без м’язів. Ван Тун миттєво підхопив його й поніс назад до команди...
Крики нежиті, що звучали так, ніби їхні роти були наповнені землею, знову знялися в повітря, коли їхні моторошні голови почали виглядати з-під землі. Криваво-червоні очі з люттю витріщалися на дев’ятьох живих людей. Запах крові довів їх до божевілля — вони вже не могли дочекатися, щоб вирватися з-під землі та поласувати здобиччю.
Заховані під землею мерці здебільшого були людської форми. Стародавня Столиця пережила не одне століття династій і безліч кривавих битв між людьми й демонічними звірьми. Тут загинуло в рази більше людей, ніж звірів. Від такої кількості смертей ґрунт перетворився не на землю — а на справжню могилу, сповнену смертоносної енергії, що годувала мертвих. І щойно зникало сонце — нежить починала виринати з землі, немов пророслі в доброму ґрунті пагони. Навіть знищена, вона поверталася знову — як новий урожай наступного сезону.
Ця земля була проклята. Через якесь давнє прокляття, кожен, хто помирав тут — і людина, і демонічний звір, — ставав нежиттю в людській подобі...
Навіть демонічні звірі після смерті якось влаштовували свої кістки так, щоб нагадувати людський скелет. Голови залишалися звірячими, гнилими, однак решта — тулуб і кінцівки — набували людської форми.
Деякі з них виглядали як звірі з гнилим тілом і чотирма лапами, але з людською головою…
Як би там не було, усі вони намагалися відновити свою плоть у людській формі — хай це була суміш тіла звіра й людини, кілька мертвих тіл в одному чи гігантський людський труп, зібраний із кісток демонічних звірів!
Нежить, на яку наразі натрапив загін із дев’яти осіб, мала людський вигляд. Ймовірно, це були селяни, нещодавно загиблі поблизу. Земля, просочена смертю, вже накопичила потрібні «поживні речовини» — і щойно нові тіла зібралися, вони тут же вирвалися на поверхню в пошуках здобичі.
— Хлопче, хороша реакція. Встиг врятувати цього самовпевненого бовдура! — похвалив Чжана Сяохоу капітан Цінь Ху.
Чжан Сяохоу криво всміхнувся. Усе це стало можливим завдяки земляному насінню, яке він здобув у долині Січжао — Текучому Бруду. З його допомогою Чжан Сяохоу міг стримувати все, що намагалося вирватися з-під землі.
— Рушаймо далі. У селі Сонячної Кози буде безпечніше. Ці тварюки напали на нас раніше, ніж настав повний морок. Можливо, густе мертве повітря вже перекрило останнє сонячне світло, — промовила бойова магеса на ім’я Ши Шаоцзю.
У команді не було цілителя, тож інші могли лише перев’язати рани Лу Хунцзіна, щоб зупинити кровотечу.
Лу Хунцзін втратив надто багато крові, тож поранення треба було терміново лікувати. Сироватки, які вони принесли із собою, лише тимчасово підтримували його. Якщо згаяти час, Лу Хунцзін загине не лише від крововтрати — його вб’є ще й отрута мерців!
— Я поведу! — сміливо зголосився Чжан Сяохоу.
— Добре. Твоє Насіння Душі здатне стримати їх, коли вони лізтимуть із землі.
— Святий жах… Стільки мерців сунуть на нас…
— Чому їх так багато? Навіть у червоній зоні не з’являється стільки мерців одразу після настання ночі!
— Схоже, що зовсім недавно тут загинуло багато людей.
Команда витратила трохи часу на підготовку. Попри неочікувану атаку, усі швидко отямилися й почали формувати під ногами зоряні візерунки. Потоки енергії крижаного, вогняного, блискавичного й вітряного елементів рвонули вперед і розтрощили смердючих тварюк!
— Ліс Кун! — вигукнула Ши Шаоцзю.
Бойова магиня Ши Шаоцзю володіла стихією Рослин. Оскільки шлях уперед перегородила зграя з понад десяти ходячих трупів, вона швидко використала Проміжне Заклинання Рослин, щоб скувати їх.
Гілля Лісу Кун негайно обвило мерців і сформувало товсту клітку. Інтелект у тварюк був мізерний: вони просто намагалися вкусити все, що бачать, тож сцена нагадувала гру «Рослини проти зомбі», де ті гризли горіхові стіни…
Єдина різниця полягала в тому, що ці зомбі не були такими розгубленими й милими. Вони виглядали огидно та люто, й могли заживо обгризти людину до самих кісток — про що Лу Хунцзін уже знав не з чуток!
— Ходімо! Усіх не перебити! — вигукнула Ши Шаоцзю, побачивши, що решта ще б’ється з мерцями.
Команда миттєво припинила чаклувати й рушила слідом за Чжан Сяохоу.
Де б не ступала його нога, ґрунт одразу тверднув, не дозволяючи більше нікому провалитися під землю.
До села залишалося чотири кілометри. Якщо рухатися на повній швидкості, вони мали встигнути дістатися вчасно.
У селян були свої методи, як уникати зустрічей із мерцями. Як тільки команда дістанеться села, вони зможуть урятуватися від облоги цих тварюк.
