Після паузи Лінлін заговорила:
— Тіло справді холоне після втрати крові, але я думала, що воно стало крижаним, бо ми прибули надто пізно… Виходить, що це не так. Температура тіла не падає настільки швидко.
— Можливо, це через вампіра? — припустив Чжао Ман'янь.
Лінлін похитала головою. Вона кинула погляд на Мо Фаня й заговорила з ноткою роздумів:
— Якщо чесно, я й досі не можу зрозуміти деяких речей.
— Яких саме? — спитав Мо Фань.
— Її сестра, Лю Сянь, померла через надмірну втрату крові, то чому в звіті вказано, що причиною смерті став раптовий серцевий напад? Усі документи підтверджують саме це, і жодного підозрілого місця в них немає. Саме тому це й викликає підозру. Старий Хо ніколи б нам не збрехав, він сам був свідком тієї події, — сказала Лінлін.
Мо Фань раптом щось збагнув просто посеред її розповіді!
— Нам не варто було передавати тіло Лю Жу поліції... — з досадою вимовив він. — Ми припустилися помилки.
— Мм. Але нічого, — сказала Лінлін, очі її блиснули кмітливим вогником. — Думаю, вампір уже видав себе.
— Досі працюєш? Усі вже пішли додому, — промовила доволі приваблива жінка-поліцейська до молодого судмедексперта.
— Знайшли тіло дівчини в лісі на території Університету Перлини. У шиї — дві дірки. Тіло доставили сюди, тож доведеться робити розтин, — неохоче посміхнувся лікар.
— Але ж той університет повен магів. Хто б наважився на злочин у такому місці? Дивно якось, — задумливо сказала поліцейська.
— А раптом злочин скоїли самі маги? Після розтину все стане ясно, — відповів молодий судмедексперт з усмішкою.
Він накинув білий халат і зайшов у затемнену кімнату. Вона мала біле оздоблення й була заповнена інструментами для судмедекспертизи. У центрі кімнати стояв стіл для розтину, на якому лежало тіло, вкрите білим простирадлом.
Судмедексперт вже збирався зачинити двері, як поліцейська зазирнула в отвір і обережно запитала:
— Тобі потрібна допомога? Може, повечеряємо разом, якщо швидко впораєшся?
— Звісно, я якраз зголоднів, — на обличчі лікаря з’явилася посмішка.
— Тоді я щось принесу — з усмішкою відповіла вона.
— Не треба. Лишайся тут — посмішка Нє Дуна раптово стала хижою.
Як тільки він це сказав, то різко притис поліцейську до стіни.
Удар об стіну запаморочив їй голову. Вона щойно хотіла чинити опір, як холодні губи вп’ялися в її шию.
У неї була хороша думка про цього молодого, вродливого судмедексперта. Вона навіть збиралася сьогодні зробити перший крок… але не очікувала, що хлопець відреагує так грубо. Можна було б і після вечері, вона не полюбляла таку дикість.
Та раптом між його губ виглянули гострі ікла і вп’ялися їй у шию. Її тіло напружилось, а на обличчі з’явився вираз болю.
Горло чоловіка здригнулося, коли кров потекла в його шлунок крізь ікла. Нє Дун жадібно висмоктував з неї кров.
Він став вампіром зовсім нещодавно. Тому все ще не навчився контролювати первісну лють і жагу до крові, тож під час "трапези" часто забував слідкувати за станом жертви. Часом просто висмоктував усе до останньої краплі.
Його наставник казав, що це дуже погана звичка — бо вона може привернути увагу мисливців. Але Нє Дун вважав, що той просто перебільшує. З їхніми силами вони могли б обвести будь-якого мисливця навколо пальця. Чого їм боятись?
Клан Крові був сильнішим видом, ніж гомо сапієнс. Люди для них були лише іграшками й їжею. Та спосіб, у який його наставник навчав його, створював зовсім інше враження — ніби представники Клану Крові були лише жалюгідними злодіями, що туляться в темних закутках і змушені ховатися, приховуючи свою справжню сутність…
Яка нісенітниця!
Та ну ж бо — ну й що, якщо він висмоктав свою жертву до останньої краплі? У місті ж мільйони людей. Та хоч би він убивав по одній людині щодня — яка різниця?
— Ні… не треба… — поліцейська прошепотіла? благаючи пощади.
Якщо вампір пив кров із несамовитою люттю, жертва не відчувала нічого, окрім жахливого болю — ніякої насолоди, жодної ейфорії.
Життя жінки швидко згасало. Вона й уявити не могла, що її сміливе рішення запросити судмедексперта на вечерю — те, на що вона нарешті наважилась — обернеться тим, що вона сама стане чиєюсь вечерею. Усі її потуги вирватись були марними.
І ось кров закінчилася.
Обличчя поліцейської стало мертвецьки-блідим, із легким синім відтінком. Її тіло зів’яло, ніби висушене, а одяг на ній висів, як на вішаку…
Нє Дун нарешті витяг свої жадібні ікла з шиї дівчини, облизав губи, вбираючи залишки солодкої крові. Його очі були сповнені зневаги.
— Просто тобі не пощастило. Сьогодні вночі мені знадобиться багато свіжої крові для ритуалу. Якби не ти, я б просто обрав когось із жінок, хто сьогодні перебуває на нічному чергуванні, — засміявся Нє Дун. Ікла, що стирчали з-під верхньої губи, повільно зникли.
Попри те, що у поліцейській дільниці були камери в кожній кімнаті, включно з моргом, він заздалегідь усе підготував — ніхто навіть не знатиме, що ця жінка взагалі сюди заходила, чи тим паче зникла.
Насправді це був його перший раз, коли він напав на когось безпосередньо на своєму робочому місці. І слід визнати — досі він непогано стримував себе!
— Лю Сянь, ти все одно знову в моїх руках. Ха, ідіоти, я крутив вами як хотів — а в результаті обидві сестри дістались мені… — Нє Дун навіть не кинув погляду на тіло поліцейської. Замість того він повільно рушив до столу з трупом, що вважався тілом Лю Жу.
У провулку навпроти дільниці вовкоподібна істота мчала з шаленою швидкістю. Щойно перед нею з’являлися перешкоди, вона легко перескакувала їх, біжучи по стінах обабіч.
— Все пропало, вона мертва, — сказала Лінлін, не зводячи очей із ноутбука, сидячи на спині Стрімкого Зоряного Вовка.
Мо Фань насупився. Він сподівався, що вампір уникатиме зайвих жертв, аби не зіпсувати своє прикриття, але той знову вбив — і за дуже короткий час. У цьому вампірі не було ані крихти совісті!
Щойно вони запідозрили, ким є вампір, Лінлін одразу ж запустила пошук у поліцейській базі й вийшла на молодого судмедексперта.
Навіть попри те, що той щось зробив із записами камер, Лінлін, як геніальний хакер, без зусиль зламала систему й отримала доступ до мережі спостереження.
І як тільки вона це зробила — побачила, як вампір напав на офіцерку!
Дівчина загинула страшною смертю… але запис із камер став тим самим незаперечним доказом, який більше не дасть вампірові вирватись!
— Чжао Ман'янь уже передав запис до Союзу Мисливців, але ми повинні зупинити його якнайшвидше. Інакше Лю Жу буде в небезпеці! — Лінлін кинула погляд на Мо Фаня.
Мо Фань кивнув. Часу було обмаль. Треба негайно схопити цього мерзенного вампіра й врятувати Лю Жу!
