Мо Фань був магом Тіні, тож одразу відчув: присутність елемента Тіні навколо була занадто сильною, аби бути випадковою.
Тіньовий елемент подібний до темряви, але якщо звичайну темряву легко розганяє світло, то справжня тінь здатна поглинати світло, немов чорна діра, не залишаючи жодного натяку на нього.
Світло від гуртожитку було тьмяним, і зазвичай його промені розсіювалися крізь ліс. Проте зараз у лісі панувала суцільна темрява — здавалося, що варто цьому місцю стати ще трохи темнішим, і дерева перетворяться на справжні стіни пітьми.
Ці стіни не перешкоджали проходу, але будь-хто, хто заходив усередину, втрачав орієнтацію і, зробивши кілька кроків, знову опинявся на тому ж місці, звідки він заходив в ліс.
— Це справжній майстер Тіньового елементу… Я повинен його знайти, — Мо Фань обережно сховався в темряві й затаївся, чекаючи.
Спочатку він гадав, що зловить якогось брудного збоченця на гарячому — того, хто хотів потайки пробратись у дівочий гуртожиток. Але здивовано зрозумів: той навіть не збирався проникати всередину. Він просто утримував темну зону, щоби досконало сховатися.
Мо Фань нічого не залишалось, як чекати. Було очевидно, що рівень володіння Тінню цього вампіра значно перевищував його власний. Варто лише виявити себе — і той одразу зникне.
Але він не відступить. Ці два ікла варті двадцять мільйонів юанів!
Минав час. І раптом Мо Фань почув звук — десь у кінці коридору гуртожитку.
Він одразу глянув на балкон — і побачив, як по водостічній трубі повільно спускається тендітна постать дівчини...
Це ж Лю Жу! — вигукнув подумки Мо Фань, вражений.
Справді, це була вона. Дівчина виглядала вкрай виснаженою, здавалося, ще трохи — і вона зірветься вниз.
Та все ж Лю Жу дісталась землі. Вона відкрила пролом у сітчастому паркані й легко прослизнула у бік лісу.
Темрява поглинула її струнку постать, коли вона занурилась у глибину лісу. Здавалося, ще мить — і вона зникне без сліду.
Серце Мо Фаня защеміло, щойно він відчув, що дівчина наближається до небезпеки.
— Чорт… цей вампір уже зачарував Лю Жу. Уся її денна слабкість через те, що він вже давно висмоктує з неї кров! — почав проклинати в думках Мо Фань.
Як охоронець дівочої юності, він не міг цього допустити. Як сміє цей вампір чинити подібне з тими, кого Мо Фань зобов’язався захищати?!
Лю Жу прямувала просто в пастку. Добре, що сьогодні він вирішив спостерігати за нею — інакше страшно уявити, що з нею могло б статися.
Цей вампір був геть безжальним. Він уже висмоктав насухо її старшу сестру, і навіть не подумав затаїтися — одразу взявся за молодшу!
Але Мо Фань не поспішав нападати. Він іще не побачив самого вампіра.
Очі його залишались прикуті до Лю Жу — завдяки Тіньовому елементу він добре бачив навіть у цілковитій темряві.
Дівчина рухалась все далі вглиб лісу. Обличчя її було порожнє, як у сновиди.
Врешті вона вийшла на невеличку галявину — і в темряві вперше вималювався силует.
Червоний яскравий плащ, піднятий комір. Гостре підборіддя й щелепа були приховані тінню, залишивши відкритими лише прямий ніс і очі, що зловісно виблискували…
Мо Фань не міг чітко розгледіти обличчя чоловіка — його приховувала дивний туман. Найімовірніше, це був звичний вампірський метод маскування: адже якщо вони хочуть жити серед людей, їм необхідно приховувати свою зовнішність...
Лю Жу повільно йшла до чоловіка в плащі, тримаючи руки за спиною. У темряві клубився дивний туман з приємним, ні на що не схожим ароматом...
Тендітна Лю Жу зупинилась перед чоловіком. Вона повільно підняла голову — мов покірна дівчина, яку викликали до імператора.
Чоловік у плащі розвів руки, ніби закоханий, який зустрівся на побаченні й хоче просто обійняти свою кохану.
Зачарована Лю Жу зробила крок уперед, ніби шукаючи його обіймів. І в ту ж мить під піднятим коміром на мить зблиснуло щось гостре — два оголені ікла, що сягали аж до його щелепи... Ікла, вартістю двадцять мільйонів юанів!
Мо Фань стримав зойк. Він уже збирався діяти, коли раптом помітив холодне мерехтіння в руках Лю Жу, що досі були за спиною...
З-за спини вона витягла холодний кинджал. У її очах, ще мить тому порожніх, спалахнула ненависть. Не вагаючись ні на мить, вона з усієї сили вдарила ним просто в груди чоловіка перед собою!
Кинджал увійшов глибоко — точно в те місце, де в нього мало бути серце.
Але... не було ані краплі крові. Ніби вона встромила лезо не в живу плоть, а в мертве тіло.
Мо Фань завмер. Він зовсім не очікував, що Лю Жу наважиться на такий хід!
Вона тримала руки за спиною — Мо Фань і гадки не мав, що там був захований срібний кинджал!
— Ц-ц-ц... От несподіванка. Простолюдинка, яка змогла опиратися моїм Місячним Чарам, — пролунав хрипкий голос чоловіка.
Він навіть не похитнувся. Навіть із кинджалом у серці він не скрикнув, а просто заговорив до Лю Жу з ледь чутною цікавістю в голосі.
Лю Жу відступила на кілька кроків. У її очах палахкотіла лють, змішана з відразою.
— Шкода. Всі ті легенди, що тобі розповідали про вампірів — брехня. Срібний кинджал у серце нічим не допоможе... Але якщо тобі вже так подобається моє серце — то я віддам його тобі. Я віддам тобі все, що ти захочеш. Лише щоб показати, як сильно я тебе вподобав, — прошипів він, його голос став ще зловіснішим.
У наступну мить чоловік у плащі розвів пальці й потягнувся до власних грудей.
Він роздер собі груди кігтями — зсередини відкрилася кривава діра, з якої він витягнув...
...своє серце. Воно ще билося, чутно калатаючи в його руці.
У серці все ще стирчав срібний кинджал — але з рани не текла жодна крапля крові.
— Я вже віддав тобі своє серце. Ти не знайдеш ідеальнішого чоловіка, ніж я, — промовив він моторошним тоном.
Лю Жу, зрештою, була звичайною дівчиною. Попри шалену ненависть і жагу помсти за сестру, жах від побаченого перевершив усе — вона рефлекторно відступила ще на кілька кроків назад.
