Лінь Яньюй кинув невдоволений погляд через плече.
Мо Фань влучив у самісеньке серце. Є дві речі, які той терпіти не міг: коли хтось торкався його метелика — і коли його називали дівчиськом.
А цей тип зухвало порушив обидва табу. Це був злочин, гідний найстрашнішої кари. І якщо він не зможе помститись, то його репутація в Університеті Перлини зазнає нищівного удару.
— Брате Дунфан, чому ти мене зупиняєш? Хочеш виглядати шляхетно перед Му Нуцзяо? Та мені, блін, все одно! — лютував Лінь Яньюй.
— Я не хочу, щоб тебе відгамселили, — спокійно відповів Дунфан Мін.
— Щоб мене?.. Ти серйозно натякаєш, що він сильніший за мене?! — це прозвучало для Лінь Яньюя як повна нісенітниця.
У всьому Університеті Перлини було зовсім небагато учнів, гідних стати йому суперниками. І він нізащо не повірив би, що цей грубіян без краплі виховання міг бути хоч трохи на його рівні.
Дунфан Мін теж мав свою гордість. Він не збирався розповідати, як одного разу зазнав поразки від Мо Фаня, коли його направили за ним та Тан'юе.
Тож відповів ухильно і швидко зник із поля зору. А про себе буркнув:
— Отже, він теж із Університету Перлини… Чому ж я його ніколи раніше не бачив?
Лінь Яньюй вирішив, що той просто хоче виглядати благородно перед Му Нуцзяо. Як би там не було — того, хто наважився так його принизити, він ніколи не пробачить...
Тим часом Мо Фан упевнено попрямував до кабінету декана. Дорогою бурмотів собі під ніс:
— Колись я був королем серед новачків, демонічним володарем першого курсу, а тепер за півроку всі вже встигли про мене забути. Недобрий знак. Уже й перші-ліпші Томи, Діки та Гаррі погрожують поламати мені руки! А найголовніше — він ще й скаржився, що я недостатньо гарний!
Не ставши навіть стукати, Мо Фан просто штовхнув двері та зайшов усередину:
— Декане Сяо, я прибув на доповідь!
У кабінеті сиділи кілька викладачів на високих посадах, а також деякі представники студентства. Усі здивовано дивилися на зухвалого Мо Фана.
— З якого ти факультету? І як ти смієш так нахабно ввалюватись до декана?! Хочеш, щоб тебе викреслили зі списку студентів?! — гримнув один із деканів.
(ПП: мені все ж здається що англійський перекладач щось напутав і Сяо все ж не декан, а ректор, бо він там головний)
Представники студентської ради лишились слів. Навіть ті, кого вважали найвідомішими обличчями університету, завжди вели себе чемно перед деканом. А тут отак просто вдерся! Очевидно — йому набридло мирне студентське життя в Університеті Перлини.
Декан Сяо спочатку розлютився через таке нахабство. Йому ще треба було зберігати авторитет перед викладачами й учнями. Але щойно він побачив, хто саме ввійшов — злість одразу зникла.
Він махнув рукою й звернувся до всіх присутніх:
— На сьогодні досить. Я зберу нараду іншим разом.
Всі в аудиторії завмерли від подиву. Ніхто не пригадував, щоб у декана Сяо були настільки близькі стосунки з кимось із учнів…
Натовп швидко покинув кабінет, залишивши Мо Фаня наодинці з деканом Сяо.
Декан Сяо всміхнувся — щиро, з полегшенням. Його перші слова були:
— Ти в порядку?
— Авжеж. Чесно кажучи, за ці пів року я навіть трохи скучив за вами, — усміхнувся Мо Фан.
І говорив він щиро. Відтоді, як він вступив до Університету Перлини, декан Сяо завжди до нього добре ставився. Він точно був наставником, гідним поваги.
— Я доручив Джанкуну оголосити про твою загибель, хвилюючись за твою безпеку. А якщо чесно — це справжнє диво, що ти пережив наслідки впливу Демонічного Елементу. Тут є і наша провина — все ж ми не змогли забезпечити належного захисту. Твої Подвійні Вроджені Елементи — це щось надто особливе, — зітхнув декан Сяо.
— То вже моя помилка, що розкрив їх надто рано. Але я живий. І знову тут, щоб продовжити навчання, — відповів Мо Фан.
Декан Сяо кивнув. Це й справді було неабияким полегшенням.
— Якщо більше нічого, то я повернусь на заняття. А, до речі... Я хотів би змінити факультет, — сказав Мо Фан.
— Ти більше не хочеш залишатись у факультеті елементу виклику? — здивувався декан Сяо.
— Та там навіть футбольну команду не збереш, не кажучи вже про те, що там немає жодної дівчини. Надто нудно. Переведіть мене до факультету вогняного елементу. Він, принаймні, популярний у школі. Думаю, мені більше пасуватиме, — з лукавим блиском у очах промовив Мо Фан.
Декан Сяо безпорадно похитав головою. Він уже завдав стільки клопотів, перебуваючи у відносно малолюдному факультеті елементу виклику. Ситуація була б набагато гіршою, якби його перевели до факультету елементу вогню. Але, з іншого боку, це була не така вже й погана ідея. Раз Мо Фан сам бажає розвиватись у факультеті вогняного елемента — то чому б і ні? Навпаки, хай змагається з найкращими.
— Гаразд. Зосередься на вдосконаленні своєї культивації. Коли настане час — я порекомендую тебе до Національної Збірної. Сподіваюсь побачити твій яскравий виступ на Турнірі Університетів Світу.
— Турнір Університетів Світу?.. Це ще що за звір такий? — здивовано запитав Мо Фан.
Декан Сяо підняв брови й заговорив тоном, у якому переплелись роздратування й усмішка:
— Ти впевнений, що ти студент? Як ти міг не чути про Турнір Університетів Світу? Союз Примусу в Ліньїні, Ханчжоу, наполегливо рекомендував тебе як одного з кандидатів у Національну Збірну. Ти хіба не знав?
У Мо Фана щелепа ледь не відпала. Але тут він пригадав слова пані Тан'юе перед своїм від'їздом:
— Я ніколи не казав, що хочу брати участь у цьому турнірі. Це лише даремна трата часу й зусиль. Якщо переможу — скажуть, що університет добре мене підготував. А якщо програю — заявлять, що я недостатньо здібний.
Декан Сяо потер скроні, немов від головного болю:
— Ти навіть не уявляєш, скільки сил і зв'язків кидають знамениті клани, Мисливський Союз, Магічні Асоціації, щоб лише здобути собі місце в команді… А ти кажеш — «марна трата зусиль». Але рішення прийматиме університет. І якщо ми його ухвалимо — в тебе не буде вибору.
— Це нечесно. В Університеті повно талановитих учнів. Чому саме я? — обурився Мо Фан.
— До відбору до Національної Збірної залишилось зовсім небагато часу. Турнір Університетів Світу відомий також як Битва у Венеції. Згодом сам дізнаєшся, чому. А зараз — звернись до адміністрації студентів щодо переведення… Хоча ні, сам усе владнаю. Просто з'явись у вогняний факультет, — сказав декан Сяо.
— А, точно. Дякую вам, декане Сяо.
— Будь обережним. Є досить багато відмінностей всередині різних факультетів Елементів. Я не зможу завжди прикривати тебе, — з нотками тривоги додав декан Сяо.
