У менших містах у групах зазвичай було небагато студентів із Вогняним Елементом. Але в Університеті Перлини, куди відбирали найталановитіших з усієї країни, Вогняний Елемент був доволі поширеним.
Більшість студентів, які мали змогу потрапити в основний кампус, досягли Проміжного Рівня. На цьому етапі в кожного вже були певні накопичення, тож якщо хтось справді прагнув пробудити Вогняний Елемент, то зазвичай обирав Кероване Пробудження — воно давало вищі шанси отримати бажаний Елемент.
Отож студентів із Вогняним Елементом тут було чимало!
А тепер, коли Подвійні Вроджені Елементи Мо Фана вийшли на світ, йому більше не було чого приховувати.
Зрештою, Вогняний був його головним Елементом. І настав час позмагатися за ресурси, доступні у головному кампусі — щоб прорватися ще далі.
Його Туманність Вогняного Елементу вже досягла третього рівня. Хоча до рівня галактики було ще далеко, культивація — це шлях поступовий, тож він мав починати готуватись до наступного прориву вже зараз.
Усі студенти з Вогняним Елементом у Університеті Перлини навчались у спеціальному підрозділі — Вогняному Факультеті. Тут було понад дві тисячі учнів, з яких більш як тисяча активно відвідували навчання. А скільки випускників було за всі роки — й не злічити!
Мо Фань з’явився дуже вчасно — саме оголошували результати щомісячного тесту Вогняного Факультету.
Мета тесту була простою — визначити розподіл ресурсів. Чим вищий твій ранг, тим більше ти отримуєш. А ресурси, починаючи з Проміжного Рівня, були наче прірва без дна. Без них вибитися в люди серед інших студентів було майже неможливо.
Мо Фань був переведеним студентом. У тесті брало участь приблизно одинадцять сотень учнів. І оскільки він досі не здавав жодного тесту, то за замовчуванням опинився на самому дні списку. А отже, кількість ресурсів, що йому дісталась, була... жалюгідною.
Мо Фань прибув до Головної Зали Вогняного Факультету. Її стіни — всередині й зовні — були насичено-червоного кольору. Лише глянувши на це пекуче оздоблення, вже можна було відчути спеку!
Поглянувши на колони та стіни, він помітив, як по них пробігають палаючі хвилі. Варто було трохи змінити кут зору — і здавалось, що вони справді коливаються й горять!
У залі був ряд сидінь, ідеально вирівняних один за одним. Коли Мо Фань прибув, місце було вщерть заповнене й вирувало життям.
На щастя для Мо Фана, дівчат тут було чимало. І хоч він прийшов заради навчання, все ж не міг не насолодитись краєвидом. У цих дівчат була якась особлива, гаряча й зваблива аура — мабуть, тому що всі вони мали Вогняний Елемент.
Мо Фань сів поруч із групкою красунь. Зробивши глибокий вдих — вдихнув п’янкий аромат: троянди, змішані з нотками дорогих парфумів. Це яскраво підкреслювало жагу дівчат Вогняного Елементу до пристрасті й драйву!
— Гей, ти виглядаєш якось не знайомо. Ти часом не з іншого факультету, вирішив пробратись сюди, щоб поближче бути до нашої Дін Юмін? З твоєю зовнішністю — хіба що в снах! — зневажливо кинула коротковолоса дівчина, обернувшись до нього.
У Мо Фана одразу заграла жилка на скроні.
Вже другий раз за день хтось принижує його зовнішність! Непрощенно. Спочатку було те дівчисько, а тепер — пацанка!
— Ми сіли одночасно. Чому це ви не намагаєтесь привернути мою увагу? — з викликом запитав Мо Фань.
Дівчата навколо повернулися до нього. Їхні очі промовляли одне й те саме: безсоромний тип!
Але, на здивування Мо Фана, одна дівчина — з гладким, мов шовк, волоссям, що сиділа трохи попереду по діагоналі — не озирнулась узагалі.
Насправді, Мо Фань помітив цю дівчину ще з самого початку. Її зачіска одразу впала йому в око — волосся було заплетене вгорі, немов м’який серпанок, що вкривав її голову. Це надавало їй вишуканої й шляхетної аури.
Такі дівчата зазвичай мали добрий смак. Вона б точно погодилась із його словами — Мо Фань був упевнений.
— Якщо маєш трохи мізків, іди посидь десь позаду. Не заважай. Це місце наше. Ми тут сидимо уже пів року, — сказала пацанка.
— А якщо не піду? — з байдужим тоном відповів Мо Фань.
— Послухай, я — Хуан Сінлі, трьохсота в рейтингу факультетеу вогню. Можу без проблем тебе відлупцювати. Не змушуй мене це робити. Цілителі беруть чимало за свої послуги, — заявила пацанянка, яка називала себе Хуан Сінлі.
— Сінлі, не треба. Не створюй проблем, — озвалась інша дівчина, найімовірніше — та сама Дін Юмін.
Вона так і не обернулась. Мо Фань міг бачити лише її шляхетну зачіску, яка ще більше розпалювала цікавість.
— Юмін, ти надто м’яка з цими настирливими мухами — от вони й липнуть. Треба було б як слід всипати йому, щоб інші навіть не наважились підійти. І взагалі, я не розумію, як така, як ти, могла пробудити Вогняний Елемент, — буркнула пацанка.
Мо Фань тим часом спокійно сидів поруч, слухаючи їхню перепалку. І з кожною хвилиною йому все більше кортіло побачити обличчя цієї загадкової Дін Юмін.
На жаль, вона так і не повернулася…
Минуло трохи часу, і до зали з грюкотом увійшов декан вогняного факультету — Вей Жун. Його постать випромінювала владність. Усі сотні студентів у залі миттєво притихли.
Він вийшов на сцену і окинув поглядом залу, наповнену студентами вогняного факультету.
— Хто тут Мо Фань? — гучно запитав Вей Жун.
Мо Фань здригнувся. Він підвівся, трохи розгублений.
Усі погляди звернулися до нього. Таке рідко траплялось — щоб декан факультету звертався поіменно серед такої кількості студентів.
— То ти і є новий переведений студент? — перепитав Вей Жун.
— Так, — кивнув Мо Фань.
— Уже майже кінець семестру. Що ти собі надумав? Це місце не для таких безцільних бовдурів, як ти! — рубонув без жодного співчуття Вей Жун.
Він завжди славився гарячим норовом. Як тільки почув, що в його факультет переводиться студент, одразу виступив проти.
На його подив, новенький мав дуже солідну підтримку. Особисто декан Сяо займався оформленням документів. Тож навіть Вей Жун нічого не міг вдіяти. Але кожен елементний факультет мав власну юрисдикцію. І йому було байдуже, яке в хлопця минуле — на території Вогняного Факультету поблажок не буде!
У нього в факультеті, може, й багато студентів, та місце тут тільки для еліти!
