Мо Фань і Тан’юе обидвоє володіли Тіньовим елементом.
Вони обмінялися поглядами й одразу ж розчинились у тінях, уникаючи наступної атаки ворога. Їхні фігури майже нечутно ковзнули в напрямку Зіркового Вовка, чий рух було обмежено.
Противник, очевидно, зрозумів, що ці двоє збираються врятувати звіра, і перестав економити силу. Він миттєво активував заклинання середнього рівня Рослинного елементу, викликаючи Ліс Кунь, щоб повністю оточити Зіркового Вовка й не дати йому жодного шансу на втечу.
Маг діяв розумно — тримав їх зайнятими силами природи, сам при цьому залишаючись у тіні. Було зрозуміло: він чекав на підкріплення.
Рішення було цілком влучне, адже Тан’юе була магом просунутого рівня — якби вона дізналась, де він ховається, перемога була б миттєвою.
Тан’юе продовжувала ковзати тінями, використовуючи Тінь Ухилення з надзвичайною вправністю. Її тіньова фігура роздвоїлася, створивши ілюзію двох силуетів — такий ефект став можливим завдяки її неймовірній швидкості.
Одна з цих тіней швидко замінила Мо Фаня, залишаючи його сліпим місцем у сприйнятті мага, що ховався у Лісі Кунь. Поки Тан’юе не показувала себе, ворог вважав, що перед ним і Тан’юе, і Мо Фань водночас.
Мо Фань тим часом уже вийшов за межі Лісу Кунь. Зосередившись, він почав відчувати енергію поблизу — і швидко вирахував місцезнаходження мага Рослинного елементу.
Пробираючись крізь високу траву, Мо Фань помітив дівчину-стажерку з Магічного Суду, що ховалася в заростях. Її руки рухалися з шаленою швидкістю, довкола пальців кружляли блідо-зелені вогники. Зоряні Візерунки й Туманності виникали одна за одною — вона чаклувала...
Мо Фань мусив визнати: ця дівчина була справжнім майстром. Її володіння Рослинним елементом значно перевершувало навіть Му Нудзяо!
Проте вона зовсім не помічала, як Мо Фань, зливаючись із тінями, стрімко наближався.
— Ти залишишся тут! — прозвучав голос Мо Фаня, коли під його ногами спалахнула Тіньова Туманність.
— Хто там!? — дівчина відреагувала блискавично. Лише-но Мо Фань завершив формування Туманності, як вона вже відчула присутність Тіньового елементу!
— Сяо Лун’нюй, я твій Ї Чжіпін! — із зухвалим сміхом кинув Мо Фань. (ПП: це щось з тої китайської драми з минулого розділу)
Між його пальцями миттєво виник Колосальний Тіньовий Шип. І поки на її обличчі з’являлось здивування, він уже беззвучно вп’явся в ціль, приголомшуючи її.
— Жалюгідний збоченець! — вигукнула стажерка з Магічного Суду.
Вона швидко почала керувати навколишніми ліанами, намагаючись схопити Мо Фаня.
Але ще до того, як ліани встигли рушити, вона відчула пронизуючий холод, що проникав просто в її груди. Її тіло здригнулося, ніби сам шип увігнався не в плоть, а в душу. Вона більше не могла навіть поворухнутись!
Зазвичай заклинання обмеження впливають лише на тіло, але Колосальний Тіньовий Шип вражає й розум. Це було перше використання Мо Фанем другого рівня цієї навички — і неочікувано він застосував її на дівчині посеред дикої природи.
І тіло, і свідомість були скувaні. Вона навіть не могла видати ні звуку. Якби час дозволяв, Мо Фань, можливо, ще й розіграв би сцену зі старих романсів на кшталт "вовкулака в траві", та часу обмаль — попереду на нього чекала дама, що прийшла з Небесним Змієм.
— Красуне, побачимось, коли доля знову нас зведе, — підморгнув він і розчинився в тінях.
Стажерка з Магічного Суду гнівно втупилась у темряву — там, де щойно зник Мо Фань. У пітьмі вона ще встигла побачити його нахабну усмішку.
Повернувшись до Тан’юе й Зіркового Вовка, Мо Фань побачив, що вона вже звільнила звіра від пута ліан.
— Він поранений. Доведеться йти пішки, — сказала Тан’юе, вказавши на рани на лапах Зіркового Вовка.
— Та дівчина була справді вправна. Примудрилася нашкодити моєму призваному звірові, — буркнув Мо Фань.
— Ті, кого обирають стажерами Магічного Суду, безсумнівно є майстрами свого елементу. Не варто їх недооцінювати, — зауважила Тан’юе.
— Гаразд! — кивнув Мо Фань.
Без Зіркового Вовка їм залишалося тільки покладатися на Тінь Ухилення.
Місцевість була густо заросла травою, високою, наче дерева, з чітко окресленими тінями під світлом місяця. Поки в них вистачало енергії, можна було без зусиль переміщатися крізь них за допомогою тіней.
Їхні тіні стрімко ковзали крізь зарослі, немов птахи, що поспіхом пролітали над землею.
І тут, на їхній подив, десь за кілометр позаду в повітрі з’явилися кілька пар крил — і вони невблаганно наближалися.
Відірватися від переслідувачів, що могли літати, було нереально. Мо Фань криво посміхнувся:
— Не кажи мені, що той велетень заснув? Він хіба не помічає магів із крилами? З таким рівнем я не впораюся…
— Не переймайся, це не Маги просунутого рівня. Скоріш за все, стажер із Магічного Суду з Крилатим Обладнанням і викликач з літаючим звіром, — пояснила Тан’юе.
Мо Фаня це не надто заспокоїло. Стажер з Магічного Суду володіє Крилатим Обладнанням!?
Мо Фань добре знав, наскільки коштовним є таке екіпірування. На Середньому рівні практично неможливо мати подібне. Яке ж у цього стажера "потужне" прикриття, якщо йому дозволили носити таку розкіш?
До того ж більшість літаючих викликаних істот коштували не менше п’ятдесяти мільйонів! Як викликач, Мо Фань чудово орієнтувався в цінах. Союз Примусу був, без сумніву, місцем для божевільних. Тут знаходилися люди, які могли дозволити собі літаючих призваних монстрів…
— Це Остропірий Горобець. Схоже, він саме в одному кроці від прориву, — мовила Тан’юе, спостерігаючи за істотою, що мерехтіла в небі під місячним сяйвом.
— Покращений рядовий клас? — перепитав Мо Фань.
— А ти як думаєш?
— … — Мо Фань аж зціпив зуби. Хотілося вилаятись. І це лише стажери... Добре, що вони встигли уникнути зіткнення з повноцінними членами Магічного Суду завдяки гострим відчуттям Небесного Змія. Інакше йому з його рівнем нічого б не світило.
— Мо Фань, я лише нещодавно досягла просунутого рівня, тому можу використовувати тільки деякі з Вищих заклять за допомогою Книги Зоряного Атласу. Я візьму на себе Остропірого Горобця і трьох стажерів, що летять на ньому. Ти ж візьмеш того, хто має Крилате Обладнання, — рішуче сказала Тан’юе.
— Без питань. Я найбільше ненавиджу отих багатеньких виродків, — відповів Мо Фань.
Середньорівневий маг із Крилатим Обладнанням...
Мо Фань досі не міг із цим змиритися. Такого тіпа треба вхопити за шкірку, вмазати об землю й добре вибити з нього дурь!
