Я — твій Ї Чжіпін *

Попри все, що сталося, Тан Чжун як глава Тотемного Племені міг зробити лише одне — захистити життя Чорного Тотемного Змія.

Навіть якщо виявиться, що він був причетний до чуми, Тан Чжун усе одно не дозволив би вбити його. Його існування мало величезне значення для всього Ханчжоу. Без Чорного Тотемного Змія місто або не пережило б численні війни, або взагалі було б стерте з лиця землі.

У Тан Чжуна було тільки одне прохання — зберегти йому життя. Якщо доведеться вигнати — нехай. Усе краще, ніж дозволити людям убити його.

— Голово Магічного Суду, ви вважаєте мене надто поблажливим. Але Стратегія Усунення Загроз передбачає викорінення всіх потенційних небезпек. Як ви можете гарантувати, що Чорний Тотемний Змій не повернеться, щоб помститися? Як ви можете бути певні, що він не зірветься після вигнання й не обрушить свій гнів на нас? Після линяння Чорний Тотемний Змій буде неймовірно сильним — його вже не вдасться втихомирити жодним поклонінням. Перепрошую, але я не сприймаю життя людей як жарт. Я знищу Чорного Тотемного Змія за будь-яку ціну! — твердо заявив Чжу Мень.

— Тоді вибач, але я не скажу тобі, де він. Можеш заарештувати мене або покласти на мене повну відповідальність за цю чуму, та я все одно не відкрию тобі його місце перебування, — не менш рішуче відповів Тан Чжун.

Він знав історію міста краще за будь-кого. Їхній бог був його благословенням, а не прокляттям, і в цьому він був абсолютно переконаний!

Навіть якщо Змій і справді завдав певної шкоди, поки це не катастрофа вселенського масштабу — люди не мають права знищувати його!

— Хмф! Думаєш, якщо ти мені не скажеш — я не дізнаюся? Мої розвідники щойно повідомили, що твоя племінниця Тан’юе й якийсь чоловік були помічені в Білому Місті. Завтра я виставлю його голову прямо в центрі району, де він востаннє з’явився — щоб показати людям правду і той спокій, на який вони заслуговують! — з пафосом промовив Чжу Мень.

Тан Чжун насупився. Біле Місто...

Отже, місцеперебування Тан’юе й Мо Фаня було викрито. Залишалося тільки сподіватися, що їм удасться втекти від Королівських Вартових Чжу Меня завдяки гострим відчуттям Чорного Тотемного Змія.

---

У Білому Місті чоловік у формі голови Королівської Варти стояв на дозорній вежі й дивився в бік гір, що здіймалися на горизонті.

— Капітане, вирушаємо в погоню? — запитав вартовий.

— Ні, стоїмо тут. Новачки й стажери вже пішли по їхньому сліду. Ми чекатимемо новин, — відповів Ву Пінцзін, голова Королівської Варти.

— Капітане, я чув, що Чорний Тотемний Змій надзвичайно сильний. Навіть якщо всі ми накинемося разом, без допомоги радника Чжу Меня нам його не зупинити... — прошепотів вартовий.

— Не хвилюйся. Під час линяння він дуже слабкий, майже як звичайний демонічний звір. Цей змій прожив занадто довго, порушив закони природи — і тепер природа сама карає його. Линяння — це йому як покарання, — сказав Ву Пінцзін.

— Ну хоч це заспокоює… Виходить, нам залишилося лише впоратись з тією дівчиною Тан’юе і тим хлопцем, що з нею. А що з його силою?

— Він усього лише маг середнього рівня, — усміхнувся У Пінцзін.

— Тоді з ним з легкістю впорається навіть стажер з Магічного Суду.

---

Біла Гора була майже повністю вкрита сухим камінням. Рослин було мало. Її кам’яниста поверхня слугувала природною межею між землями людей і територіями демонічних звірів.

У підніжжі гори ховалася долина, поросла високою травою, де не росло жодного дерева. Нічний вітерець пробігав по рівнині, колихаючи траву, неначе хвилі — краєвид був по-справжньому захопливим.

Синювато-світлий вовк проносився крізь трави, мов блискавка. Його стрімкий біг розтина́в темряву, наче метеор.

— Швидше, швидше! — вигукнула Тан’юе, озирнувшись на темні постаті переслідувачів, і в її голосі залунав панічний відтінок.

— Це його максимальна швидкість… Попереду, обережно! — крикнув Мо Фань.

Одразу після цих слів у траві попереду сталося несподіване — кілька ліан стрімко виросли, утворивши гігантську пастку-клітку, ніби спеціально виставлену на шляху Мо Фаня та його супутників.

Водночас із землі почали підійматись нові ліани. Деякі перетворювались на ланцюги, які хапали Зіркового Вовка за лапи, інші — затверділи й з шаленою силою били по ньому.

Зірковий Вовк спритно відскочив убік, але майже одразу з’явилися нові ліани. Кожен їхній удар був настільки потужним, що залишав у землі глибокі борозни.

Їх ставало занадто багато, щоб вовк міг з усіма впоратись. Одна з твердих ліан вдарила його прямо в голову, залишивши кривавий поріз на писку.

Від потужного удару Зірковий Вовк похитнувся й покотився вбік, втративши рівновагу. Мо Фань і Тан’юе злетіли з нього, перекинувшись кілька разів по землі.

Гнучкі ліани тут же накинулися на вовка й міцно обплели його, повністю паралізувавши рухи!

Тан’юе підвелася й стривожено попередила Мо Фаня:

— Обережно, тут дуже сильний маг Рослинного елементу!

Мо Фань кивнув і одразу випустив свою волю, щоб спробувати вловити, де ховається маг.

Раптом у їхній бік з тріском кинулися ще дві ліани. Вони були загострені, немов списи, й націлились прямо в них.

Мо Фань здригнувся — цей стажер з Магічного Суду явно не збирався жартувати, його атака була по-справжньому смертельною!

— Треба спалити цю рівнину, — сказав Мо Фань.

Трава сильно обмежувала огляд, а маг Рослинного елементу в такому середовищі мав очевидну перевагу — він повністю контролював навколишні рослини.

— Ні, нас переслідують інші. Вогонь приверне до нас ще більше уваги, — заперечила Тан’юе.

— Є якийсь спосіб витягти його з укриття? — Мо Фань насторожено обвів поглядом місцевість навколо.

Цей трав’янистий ландшафт був ідеальним для мага Рослинного елементу. Та й, схоже, він не намагався їх знищити — лише затягував час, щоб вони не дісталися до гір.

— І чому ти вважаєш, що я маю це знати?.. За тобою! — раптом вигукнула Тан’юе.

Мо Фань різко обернувся й побачив кілька ліан, що сунулись до нього.

Він миттєво розчинився в тіні, перетворившись на чорну пляму, що зникла серед високої трави. Ліани вдарили мимо й швидко втягнулись назад, так і не давши жодної зачіпки, звідки йде атака.

Тан’юе кинула погляд на Мо Фаня, що повільно вийшов із тіні на іншому боці, й усміхнулась:

— Гарний трюк. Хтось, бачу, вже майстер Тіні Ухилення.

— Це завдяки твоєму навчанню… — скромно відповів Мо Фань.

— Я прикрию тебе. Використовуй Тінь Ухилення, щоб виявити його. Не нашкодь — просто зафіксуй його Тіньовою Душею. Прив’яжи до землі, — скомандувала Тан’юе.

— Зрозуміло!

---

ПП: Ї Чжіпін — благородний, високочесний даос, який в історії допомагав людям під час війн і природних катастроф, але в романах Цзінь Юна чомусь виступає в образі лиходія.