На жаль, Мо Фань і Тан’юе опинилися в пастці — у Білому Містечку.
Незабаром після їхнього прибуття місто було повністю закрито. Щоб запобігти поширенню чуми, нікому не дозволяли залишати його межі.
План пари був простим: перепочити в цьому містечку, а потім вирушити на Білу Гору, ведучи з собою Небесного Змія. Але тепер усе змінилося. Вони опинилися у скрутному становищі.
Хто б міг подумати, що місто закриють так швидко? Усе навколо вже охоплював бар’єр, що моментально виявляв будь-яку спробу втечі. Це неабияк нервувало їх обох.
— До біса все, прорвемося! Якщо наш бог дійсно винен у чумі, його присутність тут лише погіршить ситуацію! — рішуче заявила Тан’юе.
— Гаразд. Вирушимо, щойно стемніє. Але тоді ми точно піднімемо тривогу серед бойових магів і викриємо себе, — погодився Мо Фань.
— Нічого. Змій підкаже, де перебувають королівські вартові та люди з Магічного Суду. Вони не встигнуть нас зловити, — відповіла Тан’юе.
Тієї ж ночі Мо Фань і Тан’юе почали діяти.
Місто оточували мури й магічний бар’єр. Будь-яке порушення цього бар’єра одразу виявлялося бойовими магами, що чергували поблизу.
Та Мо Фань не звертав на це особливої уваги. Він призвав Стрімкого Зоряного Вовка, щоб той ніс їх із Тан’юе, поки вони проривалися крізь бар’єр.
Місяць світив яскраво, та зірок було обмаль. Вулиці Білого Містечка стояли майже порожніми — люди боялися навіть вийти з дому через чуму. У Ханчжоу вдень ще зберігалася видимість нормальності, але вночі вибухнула епідемія: сотні людей раптово занедужали. Новина миттєво розлетілася, посіявши паніку.
Темпи поширення виявилися шалено швидкими. Усі аптекарі були приголомшені — ніхто з них ще не стикався з таким агресивним захворюванням. Лікувальна магія виявилася безсилою. Більше того — звичні ліки проти подібних хвороб лише сприяли глибшому проникненню вірусу в організм!
Більшість чум має прихований період перед спалахом. Хвороба зазвичай розвивається поступово, даючи час на реагування.
Але ця чума... Вона не мала жодної затримки. Вона одразу вражала.
Чума, що поширюється так стрімко, зазвичай проявляє себе повільно. Це дає можливість знайти правильну протидію. Проте ця зараза не лише ширилася блискавично, але й руйнувала організм у неймовірному темпі. Ті, хто заразився тиждень тому, вже були вкриті синюватими пухирями — жахливе видовище. Без термінового лікування вони не доживали до світанку...
Минуло всього годину з моменту, як Мо Фань і Тан’юе вивели з міста головного підозрюваного у поширенні чуми, коли троє перших хворих померли у лікарняних палатах.
Ці смерті сколихнули всю медичну спільноту. Безліч експертів терміново прибули до лікарні при Магічній Асоціації. Вони зібралися навколо тіл у протигазах — і всі дивилися на повністю розкладені трупи, що лежали на ліжках.
Розкладання почалося, коли пухирі луснули. Вдень ці люди ще були схожі на людей, а тепер... їхні тіла перетворилися на щось невпізнаване.
— Пане Лу, що скажете? — похмуро спитав Чжу Мень.
Пан Лу махнув рукою, наказуючи медсестрам накрити тіла. Навіть він, досвідчений фахівець, який бачив не одну моторошну хворобу, не міг витримати цього видовища.
— Ця чума — одна з найстрашніших, які я бачив за останні десятиліття. Ми вже підрахували всі факти. Минуло лише сім днів від моменту зараження до смерті… Сім днів — це надто мало, аби ми встигли зреагувати! — Пан Лу, представник фармацевтів і фахівець у Лікувальній магії, був вражений безсиллям перед цією недугою.
— Голово Магічного Суду, ви ж знаєте, що понад тисячу людей уже вражені цією чумою? — Чжу Мень кинув погляд на Тан Чжуна.
— Знаю, — кивнув той.
— Подивіться на ці три трупи. Ви думаєте, що я, Чжу Мень, пожертвував трьома людськими життями лише заради того, щоб очорнити вашого бога? — Чжу Мень різко вказав на накриті тіла й обурено вигукнув: — Я не настільки низько впав, щоб користуватися такими жалюгідними методами. Якщо ви вважаєте, що ваш бог невинний, тоді дайте пояснення цим смертям!
Голова Магічного Суду занурився в мовчання.
Для Тан Чжуна це було шоком. Їхнє плем’я гадало, що два тіла, знайдені тиждень тому, були підставою з боку Чжу Меня. Але тепер, побачивши, як жертви чуми помирають так само, як ті двоє, і він залишився без слів…
То це справді не Чжу Мень…
Невже це й справді Чорний Тотемний Змій?
Може, він втратив контроль над своєю дикою природою під час линяння?..
Новина вже розлетілася всіма ЗМІ. Вся увага була прикута до Ханчжоу. Симптоми загиблих збігалися з тими, що приписували жертвам Чорного Тотемного Змія. Такий жах неминуче викличе в народі заклик до полювання на нього.
І коли це станеться, навіть якщо Тотемне Плем’я оприлюднить правду про Тотемного Звіра, Чорному Тотемному Змієві все одно загрожуватиме смертельна небезпека. Навіть якщо уряд і Союз Примусу виступатимуть проти цього, тиск з боку народу змусить їх знищити його.
— Чорний Тотемний Змій вже давно мешкає в Західному Озері, але подібної чуми ніколи не траплялося… Думаю, мені потрібно розслідувати все глибше, — серйозно промовив Тан Чжун.
— Тан Чжун! — з люттю вигукнув Чжу Мень. Його борода аж затремтіла від гніву. Він ткнув пальцем у голову Магічного Суду і заревів: — Ти навіть зараз намагаєшся захищати Чорного Тотемного Змія? Ти взагалі розумієш, що відбувається?! Вже 1 324 людини заражені! І якщо нічого не зробити, за тиждень усі вони стануть такими ж, як ці тіла. І ти, голова Магічного Суду, справді збираєшся сліпо слідувати за безглуздими настановами предків і дивитися, як усі вони вмирають?!
— Можливо, на вигляд здається, що Чорний Тотемний Змій просто мешкає в нашому місті… Але насправді він існував тут ще задовго до появи людей. Наші предки змогли вижити на землях демонів лише під його захистом. Саме завдяки йому вони збудували це місто й змогли жити й працювати в мирі. Може, історія про це й не говорить, але наше плем’я передавало цю істину з покоління в покоління. Я згоден — Чорний Тотемний Змій є головним підозрюваним у розповсюдженні чуми. Але прошу, дайте мені трохи часу. Я попрошу Тан’юе принести вам його рідину, яку він виділяє під час линяння. Можливо, ми зможемо створити на її основі антитіла й зупинити поширення чуми. Та, благаю, не знищуйте його! — сказав Тан Чжун.
