— Чорт забирай, Брате Фань, я знав, що ти не помер! — Чжан Сяохоу міцно обійняв Мо Фаня, не зважаючи на те, що весь був у смердючому болотному бруді.
Минуло два роки з їхнього прощання в місті Бо.
Дізнавшись, що друг прийшов сюди спеціально, щоб його знайти, Мо Фань відчув, як у грудях розливається тепло.
Він чудово розумів, наскільки небезпечною була ця місцевість, і все ж Чжан Сяохоу вирушив у дорогу сам. Від такої безрозсудності Мо Фань навіть не знав, що сказати.
Повернувшись до печери, Лі Ман одразу заснула — отрута ще не вивелася з її тіла.
— О, точно, Брате Фань, ось, це для тебе, — Чжан Сяохоу повільно витягнув із рюкзака дві посудини й вклав їх у руки Мо Фаня.
— Що це? — Мо Фань кинув погляд на ємності, але не зміг зрозуміти, що всередині.
Він був добре знайомий із такими контейнерами — зазвичай у них зберігали Есенції Душ.
— Тут дві Есенції Душі. Командувач Джанкун сказав, що твоя душа в критичному стані і тобі потрібно багато Есенцій Душі, щоб її підтримувати. Я прихопив дві з міста Бії, поки їхав сюди... — Чжан Сяохоу випалив це на одному подиху, не приховуючи свого хвилювання.
Дізнатися, що Мо Фань живий, було для нього найкращою новиною. Він завжди вважав його своїм братом.
— Де ти взяв гроші? — Мо Фань стиснув у руках дві посудини, відчуваючи, як щось збирається в кутах очей.
Він ледве підтримував нормальний вигляд після руйнування своєї душі. Елемент Демона був надзвичайно нестабільний, тож він не ризикував повертатися в безпечні зони, доки не стабілізує свою душу повністю.
Життя в дикій природі було самотнім.
Те, що Чжан Сяохоу не тільки знайшов його, а й приніс Есенції Душі, справило на Мо Фаня глибоке враження.
Йому справді були вкрай необхідні Есенції Душі — саме тому він оселився в цій долині біля озера Дунтін. Він змушений був підтримувати свою крихку душу величезною кількістю Есенцій, а єдиним їхнім джерелом тут були Гігантські Ящери...
Він уже втратив рахунок, скільки їх перебив і скільки Есенцій здобув. Якщо чесно, Есенції Душі рядових звірів, які приніс Чжан Сяохоу, для нього вже були малоефективними. Але усвідомлення, що друг подолав такий шлях, щоб принести йому ці Есенції, змусило Мо Фаня відчути, як щось стискає груди.
Він завжди вважав себе людиною без сентиментів, але цей жест Чжан Сяохоу зворушив його до глибини душі.
— Гроші — не проблема. До того ж я тепер майже солдат. А ти як? Тіло вже в порядку? Коли я почув подробиці від командувача Джанкуна, то мало не збожеволів від переживань! — запитав Чжан Сяохоу.
— Забери їх назад. Продай і купи собі гарне захисне спорядження, — Мо Фань не хотів приймати подарунок.
Хоча ці Есенції й не були надто корисні для нього, сам вчинок Чжан Сяохоу мав значення більше за все інше. Особливо для Мо Фаня, який провів понад три місяці у відлюдництві. Есенції рядових звірів все ще працювали, але він міг добути їх і сам. Чжан Сяохоу, швидше за все, витратив усі свої заощадження, щоб купити ці дві.
— У мене вже є спорядження. Командувач Джанкун сказав, що тобі потрібні Есенції Душі. Просто використовуй їх із користю, раз я тебе знайшов. Брате Фань, просто зосередься на своєму лікуванні. Я збиратиму Есенції за тебе. Чесно кажучи, ці Гігантські Ящери для мене — не проблема. Я навіть узяв із армії Контейнер для Душі. Знаю, що Есенції важко знайти, але якщо вбити достатньо монстрів, рано чи пізно вони з’являться... — Чжан Сяохоу явно прибув сюди надовго.
— Ах ти, пройдисвіте, вистачить хизуватися, який ти крутий. Думаєш, я тут просто байдикував останні три місяці? — буркнув Мо Фань.
— Правильно! Тож уб’ємо їх усіх разом! Якщо ми об’єднаємо сили, навіть вісник смерті озера Дунтін муситиме вступити нам дорогу, ХАХАХА! — голосно розсміявся Чжан Сяохоу.
Мо Фань прикусив губу. Він вагався, чи варто розповідати Чжан Сяохоу правду про вісника Смерті з озера Дунтін...
Зваживши все ще раз, він вирішив не розповідати йому правду, щоб не зруйнувати його впевненість. До того ж, Чжан Сяохоу з’явився у найкращий момент, адже Мо Фану конче потрібен був помічник.
Мо Фан запинився у цій долині кілька днів тому. Його справжньою метою було чудовисько, що ховалося в центрі болота.
Це був демонічний звір рівня Командира, до того ж поранений. Мо Фан не мав уявлення, як саме воно отримало ці рани, але він вже бився з ним у своєму демонізованому стані, тож був упевнений, що зможе його вбити.
Мо Фану конче потрібна була душа рівня Командира — або Обривок Душі, або ж Есенція Душі.
Цей поранений демонічний звір був його єдиною надією. Інакше, якщо Елемент Демона знову вийде з-під контролю, його душа неминуче зруйнується, адже більше не зможе витримувати такий нестримний тягар.
Елемент Демона дарував йому неймовірну силу, але натомість виснажував його тіло і душу. Насправді Мо Фан втік не тому, що не контролював себе, а тому, що чудово розумів — армія не зможе забезпечити його достатньою кількістю Есенцій Душі, а отже, йому доведеться здобувати їх самому.
Завдяки Маленькому Кулону-Вугру Мо Фан міг легко збирати Есенції Душі. Все, що йому потрібно було — це вбивати демонічних звірів!
Він міг збирати Обривки Душі, які згодом очищалися в Есенції Душі.
А якщо йому пощастить, то він зможе отримати Есенцію Душі одразу, що значно прискорить його відновлення.
Неочікувано для себе, Мо Фан ледь не загинув під час першого Руйнування Душі. У нього не залишалося вибору, окрім як вбивати демонічних звірів у своєму демонізованому стані.
Кількість Гігантських Ящерів у місцевості озера Дунтін вже давно перевищувала норму. Армія планувала контролювати їхню чисельність і всіляко заохочувала магів та мисливців до їх знищення.
Мо Фан просто опинився у ситуації, де в нього не було вибору, окрім як зробити світ трохи кращим. Але в підсумку він став тим, кого прозвали Вісником Смерті озера Дунтін!
Якщо його розрахунки вірні, то приблизно за тиждень на нього чекає чергове сильне Руйнування Душі!
Мо Фан пробудив чотири Елементи, а отже, він пережив вже три Руйнування Душі. Проте його відчуття підказували, що останнє буде значно страшнішим за попередні.
Маленький Кулон-Вугор вже очистив для нього безліч Есенцій Душі рядових звірів та навіть декілька рівня воїнів.
Але Мо Фан все одно відчував, що йому потрібна душа рівня Командира, щоб підвищити свої шанси.
Демонічний звір рівня Командира мав значно вищі шанси залишити після себе Есенцію Душі. Навіть якщо вона не випаде, то Обривок Душі такої істоти все одно міститиме величезний запас енергії.
Однак убити такого демонічного звіра було вкрай складним завданням, навіть з урахуванням його серйозних поранень.
Мо Фан почав втрачати терпіння. Якщо демонічний звір рівня Командира відновиться, він вже не матиме змоги його вбити, навіть зі своєю демонічною силою.
На щастя, Чжан Сяохоу знайшов його, а ще тут була доволі сильна магеса, яка могла б допомогти. Тож їхні шанси на успіх значно зросли!
(ПП: було складно підбирати фемінітиви, тож нагуглив що маг жіночого роду буде магеса (Поет – поетеса, барон – баронеса), тож в подальшому буду використовувати це слово.)
— Ми вб’ємо чудовисько в центрі болота, — Мо Фан одразу виклав свій план.
— МИ ЩО ЗБИРАЄМОСЯ ЗРОБИТИ?! — Чжан Сяохоу витріщив очі, згадавши, як елітний мисливський загін зник у пащі того гігантського чудовиська!
