Причиною, через яку клан Фуяо прийшов сюди, насправді був величезний масив, що розкинувся на горі Тайїнь. Вони хотіли добре все оглянути.
— Що думаєш, другий брате? — поцікавився Чен Цянь.
Але Лі Юнь йому не відповів. З хвилину помовчавши, він нарешті заговорив:
— Важко сказати, це схоже на Великий всеосяжний масив. Завдання не з легких.
— Чи зможеш зламати його? Тільки поспішай, — сказав Янь Дженмін.
Лі Юнь був занадто схвильований і занадто лінивий, щоб відповідати на чужі запитання. Він лише трохи поворухнув пальцями, і в його руках ніби з'явилася невидима палиця. Підкоряючись його волі, палиця накреслила на землі карту околиць гори Тайїнь.
— Масив знаходиться в цій галузі, місцевість просто величезна. Якщо вони хочуть упіймати Хань Юаня, активувати таку громаду буде непросто. Для цього їм доведеться або зібрати людей з усього світу, або розложити безліч божественних артефактів, — сказав Лі Юнь. — Перший варіант малоймовірний. Темні заклиначі діють хаотично, але не сліпі. Чимало народу збирається разом, щоб звести масив? Кожен, хто має очі, знає, як його зруйнувати. Є два способи це зробити: або знайти око масиву і зараз знищити його, або діяти силою. Але на мій погляд, Великий всеосяжний масив здатний піднімати полиці і рухати натовпи, намагатися зламати його силою марнування часу. Це просто неможливо.
Лі Юнь зітхнув і простяг руку, маючи намір стерти накреслені на землі лінії, після чого продовжив:
— Пам'ятаєте ту пастку, яку Хань Юань встановив біля Фуяо? Схоже, він трохи призвичаївся в цьому питанні, і тепер його знання ні в чому не поступаються моїм. Якщо він потрапить у пастку винищувачів демонів, мабуть, він спробує знайти «око». Але Великий всеосяжний масив не може залишитися без захисту.
— І навіть після стількох розмов ти все одно не зможеш зламати його, правда? - подав голос Чен Цянь.
— Неправда... — нерішуче почав Лі Юнь. — Просто мій спосіб може не спрацювати. Хань Юань звернувся до демонічного дракона, а в нас якраз є «прапор істинного дракона». Якщо хтось із нас...
— Якщо ми, — поправив його Янь Дженмін. — Що з тобою? Це зовсім не схоже на тебе, заклинача, що застряг на порозі створення первісного духу.
Та що за мерзотник цей старший брат...
— Ви! Досить! — заревів Лі Юнь, якому наступили на хвору мозоль. — Що хорошого у вашому первісному дусі? Ця штука зветься «Масивом винищувачів демонів», її живить енергія неба та землі. Щоб зламати її, і десяти початкових духів буде недостатньо! Чим ти пишаєшся?!
Калюжу тихенько простягла руку і тицьнула Чен Цяня вбік. Чен Цянь змушений був безстрашно ступити вперед, сподіваючись перервати півнячі бої, що вибухнули між його старшими братами.
— Добре, яке відношення демонічний дракон має до «прапора справжнього дракона»? Старший брате, якщо ти нічого про це не знаєш, краще поменше балакай.
Почувши ці слова, Янь Дженмін закотив очі й відвернувся, але, не втримавшись, знову глянув на Чен Цяня. Чен Цянь гадки не мав, що на нього знайшло. Раптом він згадав, що саме було не так. Нещодавно він змінив свої зношені рвані ганчірки на новий одяг. І хоча це був лише нічим не примітний, дешевий чорно-білий халат, на якому не було ні цуня прикрас, Янь Дженміну він, схоже, справді подобався.
吃错药 (chī cuòyào) - випити не ті ліки, обр. не в своєму розумі, не в собі, збожеволів, блекоти об'ївся.
Крім того, контраст його образу додавав Шванжень. Погляд Чен Цяня променів холодною люттю, і тільки іноді, коли юнак усміхався, він смутно нагадував шляхетну людину.
Янь Дженмін не міг не подивитись на нього ще раз, згадуючи тінь присутності Чен Цяня в його свідомості, а потім незворушно відвернувся, зберігаючи на обличчі гідне вираження. Однак у глибині душі юнак не знаходив собі місця від спогадів, що постійно кружляли в думках. Він щосили намагався слухати, як Лі Юнь говорив про серйозні речі.
— У «прапорі справжнього дракона» поміщені його кістки та дух, — сказав Лі Юнь. — Пам'ятаєш, демонічному драконові Хань Юаня бракувало хребта? З його рівнем самовдосконалення він міг би використати «прапор істинного дракона», щоб отримати всю силу стародавнього звіра. Тоді він зміг би тягатися з «Масивом винищувачів демонів», однак...
Варто було йому тільки вимовити ці слова, і решта відразу зрозуміли, до чого він веде.
Одна річ — перешкодити створенню Великого всеосяжного масиву, і зовсім інша — допомогти злочинцеві Хань Юаню і віддати прапор «справжнього дракона» в руки тирана .
助纣为虐 (zhù zhòu wéi nüè) — допомагати Джов (тиран, чиє правління занапастило династію Шан) здійснювати жорстокості (обр. в знач.: допомагати лиходію творити злочини).
Навіть не будучи пов'язаним печаткою винищувачів демонів, жоден заклинач не наважився б навіть думати про таке.
— Немає потреби знову порушувати цю тему, — сказав Янь Дженмін. — Лі Юнь, прибери прапор кудись подалі і більше не діставай його. Якщо ми вже бачили «Масив винищувачів демонів», то давайте повернемося до гори Фуяо і добре там оглянемо.
Обернувшись, Янь Дженмін помітив, що комір Чен Цяня виглядав неохайно. Хлопець не міг не простягнути руку, щоб поправити його.
Чен Цянь завмер на місці, як укопаний, і одразу перестав дихати.
Коли Янь Дженмін підвів голову і зустрівся очима з глибшим, ніж звичайно, поглядом юнака, він раптом усвідомив, що його дії виходили за межі пристойності. Його долоні миттєво спітніли. Він тут же обсмикнув руку і, сухо кашлянувши, промовив:
— Хіба ти не помітив, що комір твого халата збився? Тобі варто більше приділяти уваги своєму зовнішньому вигляду.
Чен Цянь мовчав, відчуваючи, що в цьому плані йому, схоже, ніколи не задовольнити вимоги свого старшого брата.
Весь наступний шлях Янь Дженмін почував себе вкрай ніяково, Чен Цянь мовчки розмірковував про те, що сталося. Зате Лі Юнь, що настраждався від глузувань старшого брата, прийшов у крайнє збудження і перетворився на настирливого базікання. Усю дорогу він розповідав своєму новоспеченому племіннику Нянь Дада про непередбачувану природу гори Фуяо. У його промовах було дуже мало сенсу і єдине, чого він хотів, так це покрасуватися.
У результаті, навіть із його рівнем самовдосконалення, Лі Юнь успішно уникнув нападок Чен Цяня та Калюжі, і помчав до того місця, де колись стояла гора Фуяо.
Калюжа, що летіла попереду, раптово повернулася в людську форму.
— Старший брате, чому я бачу біля підніжжя гори скупчення темної енергії?
Чен Цянь остовпів і чорним вихором закружляв навколо неї:
— Це Хань Юань?
У них під ногами пропливали хмари та дерева, важко було щось розглянути. Калюжа похитала головою і відповіла:
— Начебто немає. Ці не така щільна, але вона здається такою брудною...
Перш ніж вона встигла домовитись, Чен Цянь уже кинувся вниз.
Незалежно від того, чи була темна Ці демонічного вдосконалюваного чи чиста Ці праведного заклинача, чим сильнішою була людина, тим простіше її було помітити, якщо вона, звичайно, навмисно не приховувала своєї присутності. Але цих темних удосконалюваних було видно з неба. Це було досить жахливо, проте Чен Цянь нерозважливо кинувся до них, не сказавши жодного слова.
Схоже, гора Фуяо завжди буде йому хворим місцем.
Калюжа з тривогою гукнула його:
— Гей, старший брате, почекай...
Дівчина збиралася кинутися в погоню, але хтось раптово схопив її за руку. Янь Дженмін потяг її назад і сказав:
— Не йди за ним, тримайся подалі.
І не встигла вона зреагувати, як постать Янь Дженміна розчинилася в повітрі, наче спалах.
Чен Цянь був лютий, але він не збирався діяти необачно. Коли він приземлився, у нього мало не перехопило подиху. Порив вітру промайнув між великими деревами і зашелестів листям у високих кронах.
Хлопець насупився і побачив перед собою двох чоловіків та одну жінку. Жінка була дуже дивно одягнена. Якби не відсутність демонічної аури, вона була б схожа на монстра з величезною квіткою на голові. Вона виглядала вкрай неохайно, всі місця, які мали бути прикриті, були прикрашені пелюстками. Її голі руки і ноги стирчали з серцевини великих квітів, а зап'ястя і щиколотки були обплутані браслетами з лоз.
Один чоловік лежав на землі, а другий вивудив з нізвідки маленький столик з табуреткою, і тепер просто сидів за ним і пив чай.
Чарівна квіткарка зі сміхом сказала:
— Ми з паном Сяосяном нізащо не впоралися б із цим масивом. Все завдяки тобі, старший брате Лу.
Почувши її слова, чоловік запобігливо вимовив:
— Що ви, цей молодший лише проходив повз і вирішив скласти двом старшим компанію, щоб робити те, що вони робити не люблять. Одного дня пан Сяосян зможе претендувати на титул Пана Бейміна і, якщо він колись попросить мене про послугу, я з радістю помру за нього.
Пан Сяосян вдавано посміхнувся куточками губ і сказав:
— Нехай буде так.
Почувши його відповідь, їхній провідник покірно схилив голову. Побачивши це, квіткарка хихикнула і сказала:
— У брата Лу солодкі промови. Ви казали, що на горі Фуяо мешкають темні заклиначі. Очевидно ж, що це одна зі шкіл бойових мистецтв, але вона породила на світ безліч великих демонів. Кажуть, останній Пан Беймін теж був із клану Фуяо, але я не знаю, чи це правда.
Пан Сяосян усміхнувся:
— Нехай навіть так, я не знаю, що тут згодом сталося. Однак, хіба та людина на прізвище Хань, що здатна закликати демонічного дракона, не претендує на звання владики демонів? Нізащо не повірю, що тут немає жодних таємних скарбів.
Квітника обернулася і, похитуючи стегнами, зробила крок уперед, сівши на коліно пана Сяосяна. Витягнувши свої довгі руки, вона ненав'язливо обняла чоловіка за шию і тихо сказала:
— Стривай, поки цей Хань зламає печатку гори. Тоді ми прокрадемося всередину і знайдемо скарб, що дозволяє йому перетворюватися. А поки що, ми будемо тихо сидіти і дивитись, як б'ються тигри. Коли він і ці пси з Управління небесних ворожінь переб'ють один одного, ми скористаємося цим... І тоді, коли ти отримаєш владу над світом, коли ти досягнеш величі, адже ти не забудеш про мене?
坐山观虎斗 (zuò shān guān hǔ dòu) — сидіти на горі і дивитися, як б'ються тигри (обр. у знач.: займати вичікувальну позицію, спостерігати збоку, дивитися, чия візьме).
坐收渔利 (zuòshōu yúlì) — букв. нічого не роблячи, отримати вигоду подібно до рибалки; отримати вигоду з чужого конфлікту.
Чен Цянь, що спостерігав за ними, раптом зрозумів, що масив у руках цієї людини нічим не відрізнявся від того, який намагався створити Хань Юань. І навіть якщо він знав, що нічого, окрім печатки Глави клану, не зможе відкрити гору Фуяо, в його серці спалахнула лють.
Раптом, чиясь рука м'яко обійняла його ззаду за плечі, ніби бажаючи втриматись від необачних вчинків.
Чен Цянь прикрив очі і звернувся до новоприбулого через духовну свідомість:
— Ці троє збираються порибалити у каламутній воді. Вони хочуть битися з демонічним драконом замість Управління небесних ворожінь. Я не думаю, що вони слабкі, не варто їх недооцінювати. Буде погано, якщо вони щось нароблять.
Янь Дженмін мовчки вислухав його пояснення і, з хвилину подумавши, промовив:
— Вб'ємо їх.
Сказавши це, Янь Дженмін першим узяв на себе ініціативу і, розчинившись у повітрі, немов привид, оголеним мечем кинувся на наймогутнішого з присутніх, пана Сяосяна.
Пан Сяосян сердито крикнув:
— Хто тут?!
— Той, хто бажає відібрати твоє життя, — відповів Янь Дженмін.
З цими словами двоє зійшлися у бою. Пан Сяосян відкрив рота і виплюнув у повітря потік чорного диму, що відразу перетворився на три щити завтовшки в один чі. На обличчі напівроздягненої темної заклиначки з'явився жах, і дівчина спробувала втекти.
Пан Сяосян ширяв за щитами. Перш, ніж він встиг перевести дух, чоловік почув гучний гомін. Щити розкололися під натиском меча. Пан Сяосян не зміг розглянути, що за клинок був у руках у заклинача, що напав на них. Його просто не було. Меч був витканий з аури свого господаря. Спершу він не здався чоловікові гострим, але варто було тільки лезу наблизитися, як пан Сяосян відразу відчув його жахливу силу.
Він був вражений. Чоловік підняв руки і з його рукавів вирвалися згустки чорного туману. У якийсь момент пан Сяосян втратив людську подобу, ставши схожим на лютого звіра. Огорнутий темрявою, він прошипів:
— Я дивлюсь тобі жити набридло. Я дам тобі відчути подих смерті і відправлю тебе прямо до твого старого наставника!
Квіти та рослини, звірі та птахи, все, чого стосувався чорний туман, тут же гинули. Миттєво в тих місцях, де колись було життя, залишилися лише сухі гілки та білі кістки. Те, що він ніс у своїх руках, було смертю!
Щойно пан Сяосян змахнув рукавом, як зсередини вирвалося ще два чорні згустки. Дихання смерті прямувало прямо до Янь Дженміна, врізавшись в бар'єр початкового духу, що оточував його.
Було чітко видно, з якою швидкістю подих смерті поглинало бар'єр Янь Дженміна. Там, де темна енергія стосувалася споконвічного духу, з'являлися обвуглені ділянки. Початковий дух Глави Яня був занадто сильний, дихання смерті не могло впоратися з ним, але, всупереч очікуванням, воно ставало все сильнішим і сильнішим.
У цей момент з висоти пролунав голос Лі Юня:
— Ну звичайно ж! Це звернення двох великих початків! Воно може поглинати початковий дух та життєву силу, але йому нізащо не зруйнувати меч!
逆转阴阳 (nìzhuǎn yīnyáng) — досл. Зворотний інь-ян. Обернені два великі початку.
Зіниці пана Сяосяна звузилися. Янь Дженмін раптово відкликав свій захист, але, перш ніж подих смерті встиг наблизитися до нього, воно було розрубане тінню меча. Однак цей удар не зупинив силу його мечів. Дзижчачи, вони прямували прямо до пана Сяосяна.
Атака увінчалася успіхом, але раптом Лі Юнь закричав:
— Обережно!
Наступного моменту «пан Сяосян» перетворився на скелет, який дивився на Янь Дженміна парою чорних дих. То був двійник.
Весь простір довкола заповнився образами чоловіка. Численні клинки пронизували їх наскрізь одного за одним. Незабаром Янь Дженмін був оточений скелетами. Вони обоє опинилися в безвиході.
Але що щодо квіткарки? Дівчина зреагувала миттєво. Як тільки Янь Дженмін звільнив ауру меча, вона відразу відштовхнула пана Сяосяна і відскочила на пристойну відстань. Дівчина спохмурніла, звівши свої прикрашені пелюстками брови на переніссі:
— Заклинач меча?
З якоїсь причини темні заклиначі найбільше на світі боялися заклиначів меча. Крім внутрішнього демона, вони були невразливі для сотні отрут. Побачивши, що все пішло порохом, квіткарка збиралася втекти, але раптом її тіло огорнула морозна аура. Позаду почувся чийсь голос:
— Куди ти зібралася?
Квіткарка озирнулася. Спочатку її брови поповзли вгору, але відразу після цього на її обличчі знову розцвіла посмішка. Це зробило її схожою на квітку, що розпустилася. Дівчина прочинила губи і ніжно проворкувала:
— Звідки ти взявся, хлопче? Ти такий гарний.
Варто їй тільки відкрити рота, як всі навколо тут же потрапляли під її чарівність. Навіть якщо противник був набагато сильніший за неї і їй не вдавалося затуманити його розум, цього було достатньо, щоб змусити людину впасти в транс. Лі Юнь, що висів у повітрі, все бачив, він збирався було гукнути Чен Цяня, але не встиг він вимовити ні слова, як Чен Цянь вже завдав першого удару.
Лі Юнь на мить онімів і тут же зі сміхом промовив:
— Цей Сяо-Цянь... Ось, Калюже, в чому добрий твій третій старший брат. Він добрий і цілеспрямований, і ніколи не піддається чарівності таких посередніх речей, як чужа краса. Ти також цьому навчишся.
Калюжа здивовано дивилася на нього.
— Чого це я навчусь? Мене не зачаровує чужа краса, я сама красуня.
Лі Юнь скрушно зітхнув:
— О Небо, тобі треба навчитися тримати обличчя, молодша сестро.
Не чекаючи, поки Калюжа вибухне, він додав:
— Сяо-Цяне, будь обережний, стеж за своїм диханням. Тіло цієї жінки вкрите квітами персика, схоже, вона практикувала "Шлях бажань". У повітрі повно отруйного пилку.
Поки він говорив, холодна аура клинка Чен Цяня вже сформувала крижану завісу, і всі квіти замерзли. Клинок припливу з технік володіння дерев'яним мечем клану Фуяо в руках безжально зруйнував крижані пелюстки. Ще кілька ударів, і одна з рук красуні виявилася відрубана.
Квіткарка закричала, але як же шкода, що ні пан Сяосян, який ховався від Янь Дженміна, ні їхній провідник, який так і не насмілився здатися на очі, ніяк не відреагували на неї. Всю дорогу вони були як птахи одного лісу, але варто тільки вітру колихнути траву, як вони тут же вдали, що ніколи не знали один одного.
동林鸟 (tónglínniǎo) - птахи одного лісу, обр. чоловік і дружина.
风吹草动 (fēng chuī cǎo dòng) — подих вітру, коливання трави; обр. ледь помітний рух; незначні зрушення; найменші зміни .
Її рани швидко покривалися льодом. Чен Цянь прислухався до слів Лі Юня і, щоб не дозволити дівчині використати на ньому свої брудні трюки, він вирішив просто заморозити її, маючи намір покінчити з проблемою одним ударом.
Але квіткарка більше не покладалася на свої вправні промови і гарненьку зовнішність. Вона успішно ухилилася від кількох атак, люто дивлячись на Чен Цяня, ніби бажаючи проковтнути його живцем. Раптом, вона вигукнула нелюдський крик, і друга її рука відокремилася від тіла. Рука впала на землю, і повітря наповнилося кривавим туманом. Квіти, що лежали на її оголених плечах, тут же склали свої пелюстки і впали донизу. Миттю все навколо перетворилося на квітучу галявину.
Квітник, що розрісся, моментально поглинув її відрубані кінцівки, розпорошуючи всюди густий туман.
Нянь Дада, що бовтався неподалік, уже збирався було кинутися вперед, але Лі Юнь вчасно відтяг його.
— Обережніше, — сказав він, — твій майстер може це бачити, а ти, мабуть, ще ні. Коли ця жінка бореться, вона створює зі своєї крові та плоті квіткове поле, що живиться енергією господаря. Якщо вдихнеш цей туман, надовго застрягнеш у її ілюзії...
— А?! Але що має робити майстер? - випалив Нянь Дада.
— Він зможе впоратися з цим. Його тіло створене із каменю зосередження душі, подібні трюки на нього не діють.
Коли він перестав говорити, квіти на полі схилилися до землі. З неба на них обрушилися лід та сніг. Туман розвіявся. Одягнений у чорне Чен Цянь здавався байдужим, але раптом на його плече опустилася неймовірно гарна квітка.
Тіло квіткарки майже перетворилося на безформну палицю, її гарне обличчя змінилося. Коли її погляд упав на квітку, дівчина раптово подалася вперед і розреготалася.
— Ха-ха-ха! Ти більше не звичайний смертний, але все ще цікавишся квітами персика? Ви лише прикидаєтеся праведниками, брехливі заклиначі...
桃花劫 (táohuājié) - злий рок, пов'язаний з протилежною статтю. Квіти персика (символ жінки).
Її слова приголомшили всіх довкола.
Але не встигла вона домовити, як, наче з нізвідки, з'явився клинок Чен Цяня. Раптом, з гори Тайїнь, почувся гучний гомін. Шум змішався з вітром, криками великих птахів, тупітом копит, з голосами диких тварин і гуркотом бурхливих потоків. Земля здригнулася.
Лі Юнь змінився в особі.
— Старший брате, швидше! «Масив винищувачів демонів» почав рухатися!
Перш ніж Янь Дженмін встиг йому відповісти, темний заклинач, що ховався в тіні, раптово здався зі свого укриття і дивно посміхнувся.
— Скоріше?
В обох випадках, і в словах Лі Юня і в словах темного заклинача використовується фраза 速战速决 (sù zhàn sù jué) - букв. швидка війна зі швидким результатом; блискавична битва. тобто швидше розпочати битву, щоб швидше досягти мети.
Він підняв руку, і масив, що розвернувся на землі, раптово змінився до невпізнання. Пан Сяосян мало не налетів грудьми на меч Янь Дженміна. Він збентежено звалився на землю. Здивований і розгніваний, він вигукнув:
— Лу Цьовпіне, що ти робиш?!
Але творець масиву Лу Цьовпін уже дістався «ока».
— Цей так званий масив Хань Юаня — просто марне заклинання для «підслуховування гори». Ви все ще хочете за його допомогою пробратися у володіння клану Фуяо? Як кумедно. Киньте цю витівку, пане Сяосяне. Тепер я покажу вам, що означають слова: «Поки богомол полював за цикадою, ззаду його чатувала іволга».
螳螂捕蝉，黄雀在后 (tang láng bǔ chán, huáng qué zài hòu) — богомол вистачає цикаду, а позаду нього горобець (обр. у знач.: а) на всяку силу є управа; б) не підозрювати про навислу небезпеку)
Попри очікування, у найвідповідальніший момент, трійця темних заклиначів влаштувала гризню!
Через те, що «Масив винищувачів демонів» раптово почав рухатися, всі опинилися в повній розгубленості. І тільки клинок Чен Цяня не втратив своєї сили. Обрушившись на темну заклинальницю, лезо тут же розрубало її надвоє.
Її тіло виявилося розділеним, але верхня частина встигла прокотитися три чі по землі. Потоки крові перетворилися на річку. Квіти на її обличчі стрімко в'янули, її шкіра висохла, як папір, і тут же зморщилася, але в її напівприкритих очах все ще хлюпала ненависть. Дівчина відкрила рота і вимовила:
— Дарую тобі ці отруйні квіти.
З цими словами її тіло вибухнуло. Коли з її губ злетіли останні слова, Чен Цянь насторожився. Шванжень відразу утворив навколо її останків крижану сітку. Потрапляючи на холодне лезо, краплі крові дівчини перетворювалася на квіти, але, ледь торкнувшись меча нещасної смерті, пелюстки відразу покривалися інеєм і в'янули.
За випадковим збігом обставин, отруйні квіти загиблої потрапили прямо у збудований Лу Цьовпіном масив.
Лу Цьовпін виявився зненацька. Закричавши, він раптом затулив обличчя руками. Навколо його тіла злетів червоний туман, миттєво перетворивши нещасного на закривавлений скелет.
Це сталося так швидко і несподівано, що в якийсь момент усі присутні втратили мову.
Але наступної миті гул повторився, і з вершини гори Тайїнь полилося зловісне біле світло. «Масив винищувачів демонів» простягся на п'ятдесят чі, заточуючи в себе всіх, хто траплявся на шляху.
Люта Ці ринула в поле отруйних квітів, змішуючись із білим світлом і червоним туманом. Плетучися воєдино, вони одразу злетіли в небо.
Мабуть, це був найскладніший у світі масив.
Далі
Том 4. Розділ 83 - Янь Дженмін ось-ось вибухне
Біля підніжжя гори Тайїнь зміїлася тінь демонічного дракона. Бажаючи якнайшвидше покінчити з темним заклинателем, Янь Дженмін скористався збентеженням пана Сяосяна, щоб знайти серед скелетів його справжнє тіло. Як тільки йому це вдалося, юнак безжально розрубав противника надвоє. Навколо розлетілися отруйні квіти, що пропахли кров'ю. — Ходімо! — вигукнув Янь Дженмін. Немов бажаючи вгамувати свій гнів, Янь Дженмін схопив Чен Цяня, що намагався злетіти за плече, і потяг його за собою, процідивши крізь зуби: — Квіти персика, так? Чен Цянь вперше за все своє життя захотів сховатись від його погляду і тихо промовив: — Старший брате, мені дуже шкода. У цю просту фразу він вклав так багато того, що хотів би сказати, але ніхто так і не зрозумів. Янь Дженмін не знав, за що він вибачався. Почувши ці слова, він тільки ще більше розлютився. Заснувши на якийсь час внутрішній демон, здавалося, знову почав прокидатися. Янь Дженмін роздратовано зітхнув і почав повторювати в умі писання «Про ясність і тишу», поки рядки не перетворилися на своєрідну колискову. Лють у його душі поступово вщухла, і полум'я звернулося в холодний попіл. Янь Дженмін у мить розгубив увесь свій колишній запал. Не обертаючись, він все ж таки відпустив Чен Цяня. — Я з тобою розберуся, коли повернемося. Ідіть за мною! Кілька мечів злетіло в повітря, немов сяюча веселка, і протягом кількох миттєвостей переслідувані отруйними квітами заклиначі прибули на місце. Озирнувшись назад, Лі Юнь обережно промовив: — Схоже, творець тутешньої печатки намагався запозичити силу у «Масиву винищувачів демонів», але все закінчилося ось так. Отрута персикових квітів поєдналася з масивом. Тепер ніхто не зможе точно сказати, що станеться. Боюся, нам доведеться нелегко. Обличчя Янь Дженміна стало схожим на брилу льоду. — Думаєш, ти один такий розумний? Ти помреш, якщо перестанеш хвалитися? Лі Юнь швидко глянув на старшого брата. Йому було не важко зрозуміти, наскільки був злий Янь Дженмін. Як герой, що вмів пристосовуватися до будь-яких ситуацій, Лі Юнь відразу замовк і більше не промовив ні слова. Їм знадобилося трохи часу, щоб дістатися місця призначення, але ситуація біля підніжжя гори Тайїнь змінювалася, змінюватися, як гнані вітром хмари. “风云变幻 (fēngyún biànhuàn) — змінюватися, як гнані вітром хмари (обр. про швидкі кардинальні зміни).” Хань Юань прорвався в «Масив винищувачів демонів», але смертоносна аура цього місця виявилася сильнішою за демонічного дракон. З усіх боків до нього зліталися численні мечі. Навіть випадково впавший з дерева лист відразу перетворювався на холодне лезо. Будь-хто, хто перетнув кордон масиву, міг бути атакований і перетворений на насаджений на рожен шматок м'яса. Навіть уміння літати не змогло б його врятувати. Лі Юнь насупився. — Масив змінився! — Що? — перепитав Янь Дженмін. — «Масив винищувачів демонів» має неймовірно смертоносну ауру. Вона знищує все, що стоїть у неї на шляху незалежно від займаної сторони. Ті, хто створив його, вигадали обмеження для захисту своїх людей. Масив атакує лише тих, хто сповнений темної енергії, — поспіхом промовив Лі Юнь. — Але він не розуміє різниці між нами та ворогом! Варто йому вимовити ці слова, як вони помітили заклинача в чорному. Людина, як збожеволіла, мчала прямо до них. На ньому був одяг Управління небесних ворожінь. У руках незнайомця не було меча. Він був такий наляканий, що був схожий на кролика, що снував біля лап лютого орла. Раптом, перед ним немов з нізвідки з'явився клинок. Не встигнувши зреагувати, заклинач відразу налетів на лезо, отримавши відчутний удар у груди. Меч залишив по собі хрестоподібну рану, розрубавши нещасного на чотири частини. Його скалічене тіло звалилося на землю. Янь Дженмін не знав, що сказати в такій ситуації. Їм навернувся вдалий шанс. Спочатку вони зіткнулися з купкою темних заклиначів, які раптово вирішили перебити один одного, а тепер в Управлінні небесних ворожінь сталося повстання?! Але вони все ще мали зустрітися з непередбачуваною силою «Масиву винищувачів демонів», тоді як їх невпинно переслідував отруйний квітковий туман. Більше того, поруч знаходився Чен Цянь, який виявився правим від початку до кінця! Лі Юнь помітив демонічного дракона, який бився у пастці «Масиву винищувачів демонів». — Старший брате… — Давайте покінчимо з цим, — байдуже промовив Янь Дженмін, — чи то інтригани, чи то їхні противники, всі ми застрягли тут. Мабуть, ми загинемо, якщо не знищимо цей масив. Злякавшись темно-червоного спалаху в очах Янь Дженміна, Лі Юнь невпевнено нагадав йому: — Мені здається, краще б тобі спершу подбати про себе. Але Янь Дженмін проігнорував його слова. Він був сповнений рішучості зламати цей масив. Він нізащо не дозволив би цим проклятим тварям заманити його в пастку і вбити. Янь Дженмін подумав: «Я маю з'ясувати, що за людина в тебе на думці, Чен Цяне!» Хлопець витягнув руки вперед і вигукнув заклинання. Між його долонями тут же з'явився невеликий дерев'яний меч. Меч ставав дедалі більше. Потім клинок спалахнув яскравим білим світлом і, нарешті, перетворився на повнорозмірну зброю. Варто було тільки мечу явити себе, як у Чен Цяня одразу виникло дуже дивне почуття. Боляче не було, але він чітко усвідомив свій зв'язок із цим мечем. Немов яскрава блискавка, повітря прорізала потужна хвиля аури меча. Удар струсонув зовнішню область «Масиву винищувачів демонів» і розірвав кордон. Дракон різко підняв голову. «Масив винищувачів демонів» ніби збожеволів, зчепившись з аурою меча. Численні примарні клинки дощем звалилися з неба, цілячись у зброю Янь Дженміна. З оглушливим брязкотом мечі зіткнулися один з одним. Цей дзвін був такий гучний, що, здавалося, міг би просто розірвати барабанні перетинки. Немов сотні вогненних драконів, у повітря метнувся сніп іскор, схожий на вибух тисячі феєрверків, осяючи вечірнє небо. Навколо стало ясно, як удень. Груди Янь Дженміна важко здіймалися, руки посиніли, у його серці майже не залишилося крові. Раптом він виразно відчув присутність чужої аури, що лилася в його тіло з дерев'яного меча. Починаючи з рук, дивна енергія заспокоювала його пошкоджені меридіани. У цей момент дерев'яний меч покрився тонким шаром інею. Янь Дженмін приголомшено замовк. Що ж такого незвичайного було в цьому, створеному з самого початку духу, дерев'яному клинку? Янь Дженміну здалося, що він ось-ось вибухне. Що ще це хлопчисько від нього приховало? Але раптом, у найвідповідальніший момент, який переслідував їх по п'ятах отруйний квітковий туман, нарешті наздогнав свою мету. Мов краплі води, що потрапили на розпечену сковорідку, квіти обрушилися на «Масив винищувачів демонів» і з шумом вибухнули. Миттєво все навколо виявилося огорнуто отрутою, наповнюючи магічне коло густим ароматом. Кожен, хто перебував усередині, міг відчути у цьому запаху загрозу. Отрута легко роз'їла бар'єр початкового духу, що захищав одного з темних заклиначів. Обличчя нещасного відразу набуло блаженного виразу, ніби його розум загубився в небуття. Він відчутно сповільнився і раптово звалився вниз. Його тіло виявилося висушене насухо, перетворившись на щасливий зморщений труп. Демонічний дракон завив, і його голос луною рознісся небом. Він одразу кинувся до кордону «Масиву винищувачів демонів», люб'язно показаного йому ударом аури меча Янь Дженміна. Величезний звір сердито змахнув хвостом і врізався просто в невидимий бар'єр. Світ здригнувся. Здавалося, що гори навколо готові були в будь-який момент звалитися. Більше половини вогневої могутності «Массиву винищувачів демонів» було націлено на Хань Юаня. З усіх боків зліталися незліченні сяючі мечі і безжально атакували дракона. Дракон широко розплющив очі і люто заревів, не зупиняючись ні на мить. Він розвернувся і знову вдарив по межі масиву. Лі Юнь нічого не міг з собою вдіяти. Думка про прапор істинного дракона переповнила його серце, і хлопець почав ритися у своїй сумці. Тремтячими руками він нарешті витяг звідти злощасний артефакт. Раптом хтось схопив його за лікоть. Здригнувшись, Лі Юнь випустив прапор справжнього дракона з рук, але хтось відразу спіймав його. — Другий брате, не роби цього. Якщо ця річ потрапить у лапи демонічного дракона, ти увійдеш в історію як людина, яка вчинила непробачний гріх, — тихо сказав Чен Цянь. — Будь ласка, доглянь за Калюжею та Нянь Дада. Я знайду спосіб знайти «око». Лі Юнь здивувався. — Ти... Чен Цянь сховав прапор у рукав і помчав до підніжжя гори Тайїнь. Щойно він перетнув кордон, як незліченні клинки «Масиву винищувачів демонів» перегородили йому шлях. Шванжень сяяв у його руках, поки юнак старанно прокладав собі дорогу в море мечів. Морозний слід, що тягся за лезом, нагадував широкий шовковий пояс. Духовна енергія вихором пронеслася тілом Чен Цяня, активуючи всі його почуття. Якщо Лі Юнь мав рацію в тому, що для запуску такого величезного масиву знадобилася б неймовірна кількість людей, і що «око» масиву мало б бути божественним артефактом, Чен Цянь, тіло якого було створене з каменю зосередження душі, що робило його більш чутливим до подібних речей, мав хоча б спробувати. Навіть якщо це не гарантувало, що він неодмінно знайде це «око». Раптом хтось перегородив йому шлях. Чен Цянь, не роздумуючи, атакував. Дві потужні аури зіткнулися один з одним, і супротивника мало не відкинуло вбік. Чоловік поспішно заговорив: — Старший, будь ласка, зупинись! То був Йов Лян. Чен Цянь, звичайно ж, впізнав його, але він зовсім не збирався стримуватись. Він уже давно затаїв злість на цих надміру цікавих головорізів з Управління небесних ворожінь. Він збирався вбити кожного, хто стане на його шляху, зовсім не дбаючи про те, хто це був. Слідом за першим був ще один безжальний удар. Аура Шванженя залишила за собою величезне біле коло. Йов Лян не наважився прямо протистояти йому і поспішно відійшов убік. — Старший, будь ласка, почекай! Я знаю, де знаходиться "око" масиву! Чен Цянь глянув на нього і сказав з усмішкою: — Я нізащо не повірю собакам із Управління небесних ворожінь. — Старший Чен! — очі Йов Ляна почервоніли. — Тут тридцять тисяч солдатів округу Тайїнь, не кажучи вже про сотні людей із мого клану. Нехай я і собака, але як я можу спокійно стояти і дивитись на те, як вони вмирають?! Чен Цянь промовчав. Через кілька хвилин він знову глянув на готового розплакатися заклинача меча, і сказав: — Показуй дорогу. З цими словами Чен Цянь клацнув пальцями. З його руки вирвався промінь сліпучо-білого світла і кинувся просто в хмари, несучи за собою вихор льоду та снігу. Цей жест відразу привернув загальну увагу. Навіть демонічний дракон, який намагався прорвати «Масив винищувачів демонів», повернувся в людську форму. Стерши з губ кров, він холодно глянув у бік Чен Цяня. Йов Лян стиснув зуби. Тепер він чітко усвідомив, що закінчити завдання з упіймання дракона йому вже не вдасться. — Іди за мною, — безжально сказав він. Помахом меча він розчистив вузький прохід і повів Чен Цяня до підніжжя гори Тайїнь. Біля підніжжя гори росло велике дерево, на гілках якого висіло кілька трупів. Йов Лян не озираючись, сказав: — Вони втрутилися у «Масив винищувачів демонів». Я розправився з ними, але масив раптово прокинувся, його було вже не зупинити. Старший, будь ласка, поглянь. Біля гори Тайїнь вирував величезний тайфун. Він кружляв, немов вир серед великого моря, ховаючи всередині незліченні гострі леза. Навіть такий заклинач меча, як Йов Лян, що вже сформував свій початковий дух, тремтів від жаху, здалеку відчуваючи його смертоносну ауру. Чен Цянь помітив у руках одного з трупів короткий меч. Він міг би сказати, що це хороший клинок, тільки доторкнувшись до нього. Рукоятка меча була вкрита рядом сильних заклинань. Це доводило, що вони були написані майстром якогось великого клану. Чен Цянь зважив клинок на долоні, наповнив його своєю Ці, а потім направив його в тайфун. Клинок заревів, проте буквально за мить повітря струсонув страшний дзвін. Захисні заклинання на рукояті розсипалися в пилюку, і меч перетворився на шмат металобрухту. "Око" руйнувало навіть сталь. Як тут міг вижити смертний? Чен Цянь насупився і змахнув рукою. На його долоні відразу утворилася сфера духовної енергії, огорнувши його тіло холодом. У цей момент, ніби звідки, з'явився Янь Дженмін. Побачивши цю картину, він негайно кинувся вперед і підняв руку, маючи намір змусити потік духовної енергії повернутися до тіла господаря. Юнак закричав: — Прибери це! Побачивши, що повна люті сфера ось-ось зіткнеться з долонею Янь Дженміна, Чен Цянь поспішив негайно відкликати її. Рука Янь Дженміна зупинилася поряд з його обличчям, наче юнак збирався дати молодшому братові ляпас. Чен Цянь відразу завмер на місці, не наважуючись рушити, і подумав: «Якщо він справді дасть мені ляпас, мені, ймовірно, стане набагато легше». На обличчі Янь Дженміна майнула ціла купа різних емоцій, після чого юнак спокійно відступив. — І ти смієш шукати «око» «Масиву винищувачів демонів» таким чином? Чен Цянь не промовив жодного слова. Здавалося, він намагався мовчки протистояти старшому братові, що тільки сильніше розлютило Янь Дженміна. Звідкись здалеку долинув різкий сміх. Ніхто не помітив, як з'явився Хань Юань. Не зважаючи ні на кого на увагу, він підняв руку і з його долоні вирвався лютий порив духовної енергії. Демонічна аура сформувала у повітрі нового чорного дракона. Дракон підняв голову і проковтнув усі отруйні квіти, а потім самовпевнено кинувся на тайфун. Земля здригнулася. Схоже, своїми діями він лише спровокував «око» «Массиву винищувачів демонів», і тайфун раптово збільшився вдвічі. Небо потемніло, і навіть піднятий вітром пил перетворився на гострі клинки. Чорний дракон страждав від незліченних порізів. Йов Ляна мало не втягнуло всередину. Захисні бар'єри духовної енергії вкрилися тріщинами, змушуючи інших заклиначів відступити. — Ти збожеволів! — Закричав Янь Дженмін. Ледве він встиг це вимовити, як чорний дракон видав крик, що леденить душу, і раптово розвіявся! Обличчя Хань Юаня було блідим. Хлопець сильно хитався. Схоже, він був серйозно поранений. Але навіть у такому стані він продовжував вдавати, що нічого не сталося, і поблажливо посміхнувся Йов Ляну. — Талант вашого клану влаштовувати внутрішні чвари не має собі рівних. Сьогодні Хань Юань багато чого навчився у вас. Чен Цянь торкнувся захованого в рукаві прапора справжнього дракона і раптом тихо промовив: — Можливо, я зможу спробувати. Янь Дженмін сердито глянув на нього. Однак коли Чен Цянь показав йому край флагштока і кинув швидкий погляд у бік Хань Юаня, Янь Дженмін спочатку здивувався, але незабаром здогадався, до чого він хилить. Обмінявшись поглядами, вони негайно розпочали дії. Чен Цянь відразу розгорнув прапор справжнього дракона. То був не той шматок мотлоху, що притягнув із собою Б'янь Сяохвей. Коли величезний запас його духовної енергії влився у флагшток, душа стародавнього дракона видала гучний рев і вирвалася на волю, випромінюючи сліпуче яскраве світло. Наче звір знову повернувся до життя. Як виявилося, їм вдалося отримати прапор справжнього дракона не тому, що запечатана в ньому душа була слабка, а тому, що Б'янь Сяохвей був жахливим господарем, і сила артефакту була помітно обмежена. Все, що в нього було — це споконвічний дух, здатний тимчасово підтримувати дракона. Проте цього було цілком достатньо, щоб залякати безліч найсильніших заклиначів. Але цього разу прапор використав Чен Цянь. Хань Юань спочатку здивувався, але зрозумівши, що це за артефакт, юнак прийшов у шалене захоплення. Однак тільки-но він подався вперед, як Янь Дженмін, який стояв напоготові, негайно атакував його. Але Хань Юань не мав іншого вибору. Він був поранений "Масивом винищувачів демонів" і втратив частину своєї сили. На мить він опинився у пастці меча Янь Дженміна. Коли з'явився божественний дракон, Масив винищувачів демонів ще більше пожвавивь. Чен Цянь змушений був прибрати Шванжень. Коли до нього в руки потрапив драконів хребет, той одразу перетворився на спис. Покладаючись на захист древнього звіра, юнак злетів у повітря, маючи намір увійти до самого серця «Масив винищувачів демонів». Але навіть якщо божественний дракон знаходився прямо перед ним, смертоносна аура, що б'є йому в обличчя, все одно змусила Чен Цяня відчути тиск у грудях. Бар'єр початкового духу, що його захищав, розбився вщент. Тримаючи в руках спис з хребта дракона, Чен Цянь окреслив перед собою коло, і божественний звір відразу обвився навколо юнака. Огортаючи його золоте свічення миттєво потьмяніло. Чен Цянь мав сконцентрувати всю свою духовну енергію у прапорі справжнього дракона. Це нагадало йому той випадок з дитинства, коли він усіма силами намагався вирізати заклинання, зовсім не переймаючись тим, чи вистачить йому сил впоратися з цим. Коли Чен Цянь підвівся на ноги, все його тіло обізвалось болем, ніби його пронизала тисяча голок. Його енергетичне море майже пересохло і меридіани більше не могли цього виносити. Душа дракона знову засяяла. Звір розкрив пащу і виплюнув пару золотих перлин дракона. Немов розумні істоти, марні на вигляд драконові перлини кинулися вперед, відкриваючи в бурхливому тайфуні вузький прохід. Тільки завдяки цьому Чен Цянь, нарешті, зміг побачити світло «ока» «Масива винищувачів демонів». Хлопець ніколи не страждав від нестачі мужності. Будучи цілеспрямованою людиною, яка досягала своєї мети, навіть якщо доводилося повзти, юнак і не помітив, як його сили знизилися настільки, що він більше не міг стояти на мечі. Недовго думаючи, Чен Цянь стрибнув на стародавнього дракона і, нахилившись, кинувся в бурю мечів. Спина Чен Цяня одразу вкрилася ранами. Нині він більше нагадував рибу на обробній дошці. Божественний дракон видав гнівне ревіння і пішов за перлинами прямо в серце урагану, де знаходилося «око» Відчуваючи, що його сили на межі, Чен Цянь не став турбуватися про розгляд цього артефакту. Хлопець просто підкинув його списом у повітря і спритно спіймав. «Око» масиву залишило своє місце. Повітря струсонув оглушливий вибух. Величезна кількість лез раптово змінила свій напрямок і рушила в небо. На кордоні «Масиву винищувачів демонів» пролунав гучний тріск, і він почав стрімко руйнуватися. Земля під ногами була поцяткована ямами і вибоїнами. Темні заклиначі та сили Управління небесних ворожінь, що застрягли в межах масиву, більше не билися один з одним. Позбавившись цієї напасті, всі вони, схоже, зітхнули з полегшенням. У цей час божественний дракон повільно приземлився біля підніжжя гори. Чен Цянь одразу ж скотився з його спини, не встигнувши навіть перевести подих. Забувши про Хань Юана, Янь Дженмін одразу кинувся вперед, щоб упіймати його. Але перш, ніж він встиг оглянути рани молодшого брата, навколо них розсипалися отруйні квіти, перетворившись на нескінченне море гарних, але небезпечних рожевих пелюсток. Хань Юань холодно посміхнувся. Змахнувши рукою, він легко створив сферу пекельного вогню. Полум'я пожерло квіткове поле, перетворивши все навколо на згарище, і в небо злетів лютий чорний дим. Однак саме в цей момент сталося щось несподіване. Те, що вразило всіх присутніх. Густий чорний дим ніби сколихнув щось у небі, зверху тут же вдарила блискавка, і з усіх боків покотилася луна гучних вибухів. Раптом, у самому центрі небосхилу з'явилася тріщина, рівно в тому місці, куди раніше прямувала хвиля гострих мечів. Тріщина простяглася до самого горизонту, дедалі більше розширюючись, наче намагаючись розірвати світ на частини. Вона поглинала все, що вставало в неї на шляху, чи то живе, чи мертве. Миттєво Янь Дженмін, Чен Цянь і прапор справжнього дракона зникли без сліду.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!