Коли народжуються демони, гори та річки змінюють колір

Чорний дракон заревів від болю. Перевернуте вгору дном небо перетворилося на горщик з кашею і густі чорні хмари пролилися дощем. Цей дощ був подібний до чуми, яка вбивала все, чого б вона не торкнулась. Миттю на землі не залишилося жодної травинки, і хмари проковтнули Чен Цяня цілком.

 (обр. у знач.: перевернути все догори дном; влаштувати безлад).

一锅粥 (yīguōzhōu) - котел кашки, перен. безладдя, плутанина. 

Нянь Дада був лише провінційним заклинателем, який ніколи не бачив світ, від страху він не міг навіть розплющити очі. Льов Лан же, навпаки, зробив крок уперед, явно маючи намір залишити захисний бар'єр, створений п'ятиколірним каменем. Та Тан Джень схопив його за плече і потягнув назад.

З маскою, що приховувала половину його обличчя, Льов Лан більше не був схожим на того юнака, що колись прийшов у долину Мінмін. Зробивши над собою зусилля, він нарешті заговорив, грубим, як наждачний папір, голосом: 

— Старший, я…

— Ти ледве освоїв початкову техніку. Ти навіть не здатний відчути Ці. Зараз ти не дуже відрізняється від мурашки! Бої – не твоя доля, – байдуже відповів Тан Джень.

— Але старший Чен урятував мені життя. Я повинен зібрати всю свою мужність і як слід відплатити йому, — насилу промовив Льов Лан.

— Однієї твоєї хоробрості недостатньо. Все, на що ти зараз здатний — стати закускою для темного заклинача. Що ти збираєшся робити? — безжально парирував Тан Джень.

Льов Лан стиснув кулаки.

— Заклиначі, які шукають свій шлях, подібні до піску, що омивається хвилями. Шанс вижити один із десяти. Чи погане діяння чи добре, ти маєш набратися терпіння, щоб мати можливість сповна відплатити за нього. Яка користь від простих слів? — незважаючи на юнака, тихо додав Тан Джень.

— Але… 

Тан Джень, здавалося, зовсім не турбувався про Чен Цяна. 

— Поглянь на це, — відповів він спокійно.

Догодивши в пастку чорного туману, Чен Цянь ніяк не міг зрозуміти, як звідси вибратися. Все, що він зараз відчував, так це те, як незвідана сила легко придушила його початковий дух, ледь не скинувши юнака назад на землю.

Його серце, що на багато років забуло тривоги, забилося швидше під впливом цієї темної енергії. У юності Чен Цянь був зовсім безпорадний. На своєму шляху йому довелося пережити безліч злетів та падінь, зустрічей та розлучень. Несамовитий біль, що він змушений був терпіти в камені зосередження душі, здавалося, знову обрушилася на нього. З глибини його душі пролунав голос: «Невже ти справді не приховуєш образ?»

До самої смерті він таїв образ на своїх батьків. Він також запам'ятав Джво Ханьджена, просто подивившись йому у вічі. Він до дрібних подробиць пам'ятав усі приниження, що йому довелося пережити. Чи могла людина з таким характером раптово стати святою і відпустити все, що сталося? 

Невже він справді не тримав зла на Хань Юаня, чия рука колись пробила його груди?

Це було те, що навіть його незламний старший брат ніяк не міг забути. Чи міг Чен Цянь, що нічого не впускав з уваги, простити його? Останні роки він був вільний від хвилювань тому, що його характер дійсно змінився, перетворившись на чистий вітерець і яскравий місяць, серед яких не залишилося місця для минулих образ? Або він відклав усе це в бік тільки через те, що Тан Джень забрав його пам'ять на сорок дев'ять років, і тепер він на все дивився по-новому?

明月清风 (míngyuè qīngfēng) - місячне світло і приємний вітерець; обр. ідилія.

Раптом чорний туман перед обличчям Чен Цяня набув вигляду Хань Юаня. Губи юнака відразу скривилися в посмішці. 

— Третій брате, вічно ти собі брешеш. Ти готовий нарешті глянути правді в очі? 

Чен Цянь примружився.  Він ніяк не міг зрозуміти, чи справжній Хань Юань був перед ним, чи то була лише ілюзія, створена чорним туманом і внутрішнім демоном. Все, що він зараз знав, так це те, що в його непохитному спокої з'явився пролом. Немов величезна гребля, що обрушилася на мурашник, його серце розбилося вщент.

— Третій брате, раніше ти не був таким брехуном. Якщо ти когось ненавидів, то ніколи не показував цій людині такого приємного виразу обличчя. Чому ж зараз ти не смієш навіть думати про образу? Чого ти боїшся? Конфлікту у клані? Сумнівів у серцях старших братів? Чи ти боїшся здатися дріб'язковим і занапастити свою репутацію виключно справедливої ​​людини? — похмуро глянувши на нього, промовив Хань Юань.

— Заткнися, — холодно перебив його Чен Цянь. — Як ти смієш питати мене про це? Хіба це не ти зробив? Навіть якщо ти перебував під впливом «душі художника», хіба не ти всі ці роки йшов Темним Шляхом? І тобі ще вистачає совісті скаржитися? 

Хань Юань, схоже, не очікував такої прямої відповіді. На мить він навіть розгубився.

Але полум'я гніву вже охопило розум Чен Цяня. Зціпивши зуби, він абияк змусив свою пригнічену духовну енергію знову циркулювати по тілу, старанно ігноруючи той факт, що його груди боліли так сильно, ніби ось-ось готові були розірватися. Не звертаючи ні на що увагу, юнак, нарешті, очистив навколишній простір від демонічної Ці.

Окрім в'язниці, яку він особисто для себе збудував, що ще в цьому житті могло його утримати?

Чен Цянь не став пускати в хід крижаний клинок. Піднявши руку, він просто вдарив Хань Юаня кулаком в обличчя і сердито вигукнув: 

— Хіба я не маю права звинувачувати тебе?

Хлоп! Почувши це, обидва і нападник, і постраждалий раптово завмерли. 

Чен Цянь був упевнений, що Хань Юань, який стояв перед ним, був лише ілюзією, створеною його внутрішнім демоном, тому юнак, не роздумуючи, ударив його. Але несподівано «ілюзія» виявилася людиною з плоті та крові.

Він відразу згадав слова Тан Дженя про «використання свого власного «Я»» і про «створення дракона за допомогою внутрішнього демона». Його очі округлилися, і юнак недовірливо промовив: 

— Ти справді... Хань Юань? 

Хань Юань закрив обличчя руками. Спочатку він був приголомшений, а потім істерично засміявся: 

— Маленький старший брат. Невже ти такий неуважний, що не впізнаєш мене навіть тоді, коли я стою просто перед тобою?  — сказав він. 

Чен Цянь остаточно розгубився. Його рука, з затиснутим у долоні мечем, затремтіла.

— Отже, тим, хто увірвався до вежі Червоного птаха, був ти. Демонічний дракон – це ти. Той, хто хоче забрати кістки Небесного Чудовиська нашої молодшої сестри, теж ти…

Зчепивши руки за спиною, Хань Юань недбало промовив: 

— Від кісток Небесного Чудовиська одні нещастя. На що вони годяться, окрім як мучити її кожні кілька років? Краще витягти з неї цей скелет і віддати мені, жахливому темному заклинателю. З поваги до нашого минулого я буду милосердним. Коли дістану кістяк, я збережу їй життя. 

Аура Чен Цяня здибилася, подібно до лютого цунамі. Навколо його тіла розлилася хвиля крижаної Ці. Немов вихор, юнак знищив залишки демонічної енергії і процідив крізь зуби.

— Чому б тобі не спитати, чи я збережу твоє життя?!

Як тільки він промовив ці слова, Шванжень у його руці спалахнув. Морок, що оточував їх, розвіявся, немов винесене вітром сухе листя. Хань Юань був змушений відступити. Він знову набув форми дракона і злетів у небо.

Сяйво меча вспороло всепоглинаючу темряву. Чен Цянь теж піднявся вгору і кинувся на дракона. Супроводжуючий громом і вітром, він добре розумів, що може його вбити.

Серед хмар чоловік і дракон зійшлися в лютій битві, і навіть тіні злилися в одну настільки, що їх неможливо було розрізнити. 

— Тримайся подалі, — похитав головою Тан Джень і знову потягнув Льов Лана назад. — Зовні надто жваво, а всередині є головна проблема — Небесне Чудовисько. Не думаю, що цей будинок вистоє.

Тан Дженьжень, здавалося, народився з воронячим ротом, що успішно передбачав неприємності. Як тільки він це сказав, чайна впала.

乌鸦嘴 (wūyāzuǐ) — зр. людина, що приносить погані новини (букв. дзьоб ворони).

Ніч сповнилася шумом. Калюжа перетворилася на величезну хмару, що палає, показавши світові свій справжній образ гігантського червоного журавля. Її кістки голосно тріщали, а жахлива аура слабшала під силою меча Янь Дженміна. Все навколо потонуло в червоних сполохах.

Дивлячись на все, що відбувається, Нянь Дада приголомшено промовив: 

— Це... червоний журавель. Схоже, бути птахом не так просто. 

Тан Джень трохи відступив назад. Він пильно подивився на Калюжу і насупився. 

— З давніх часів народження Небесного Чудовиська було провісником катастрофи. Все життя його переслідували нещастя. Проблема в тому, що, крім цього, вона все ще наполовину людина. Щойно з'явившись на світ, вона мала потонути в крові, але хтось змінив її долю. Мабуть, їй було нелегко дожити до такого віку, її жахливу ауру неодноразово пригнічували. 

Почувши це, Нянь Дада глянув у бік Янь Дженміна і не зміг стримати захоплення. 

— Ну, тоді я допоможу йому, — сказав Тан Джень.

Скинувши руку, він ніби навмання вивудив щось із повітря. Подібно до того, як весняний вітер перетворювався на дощ, у його руці зібрався потік духовної енергії і тут же просочився в накреслений на землі кіноварну печатку.

Заклинання, що поспіхом створив Лі Юнь, були пошкоджені силою червоного журавля. Вони не змогли б протриматися довго, але будучи посиленою Тан Дженем, печатка, здавалося, прокинулася і засвітилася м'яким світлом.

Численні зелені лози піднялися в небо. Спалюючись безжальним полум'ям, що огорнуло птаха, вони знову і знову кидалися вперед. 

На мить жахливий тиск на Янь Дженміна помітно послабшав. Він глянув у бік Тан Дженя, напустив на себе стриманий вигляд і чемно кивнув.

Але Тан Джень не турбував себе ввічливістю. Дивлячись на спійману в печатку Калюжу, він тихо промовив: 

— Як же нам укластися вчасно…

Раптом червоний журавель став ще більшим. Полегшення Янь Дженміна тривало недовго. Він відчув, як шалена енергія Небесного Чудовиська зіткнулася з його мечем. Юнак змушений був відступити, і кіноварна печатка обвилась до того, як він зміг прийти Калюжі на допомогу.

Лі Юнь рвонувся вперед і закричав:

— Хань Тань!

На клітці, створеній із п'ятиколірного каменю, з'явилася ще одна тріщина. Нянь Дада з жахом вказав на неї:

— Старший, що відбувається?

— Хоча червоний журавель і вважається нащадком фенікса, він не може відродитися з полум'я. У своєму житті він повинен зазнати ряду великих змін . Це схоже на людину, яка, увійшовши в Дао, прагне вищого рівня розвитку. Найчастіше, помічником у цій справі стає зручний випадок, але в нинішній ситуації… це не вдалий час. Настає Небесна Кара!

 脱胎换骨 (tuōtāi huàngǔ) - народитися знову і змінити кістки (обр. у знач.: змінитися, переродитися).

Хмари збиралися з усіх боків, змішуючись із чорним туманом. Стоячи всередині клітки, створеної з п'ятикольорового каменю, Нянь Дада відчув, як по його спині пробіг холодок. Тоді, в долині Мінмін, коли Чен Цянь зіткнувся з Небесною Карою, ніхто не насмілювався бути поруч з ним. То був перший раз, коли він міг бачити щось подібне, поблизу. 

Ніч здригнулася від гуркоту грому і на землю обрушилася сліпуча блискавка. У цей момент Янь Дженмін зібрав весь свій початковий дух у затиснутому в руці мечі. Об'єднавши свій розум і свою енергію, він особисто зустрів Небесну Кару замість Калюжі. 

До гуркоту, що струсонув небеса, додався оглушливий тріск. Меч і блискавка зіткнулися один з одним, втопивши весь світ яскравим спалахом. 

Клинок, який Янь Дженмін використав усі ці роки, був тим самим, що колись постраждав від удару Джво Ханьджена, коли вони зустрілися на пустельному острові Східного моря. Він зберіг його, щоб не дати собі забути про приниження. Однак удар Небесної Кари зруйнував зброю. 

Груди юнака пронизав гострий біль, з'єднаний з мечем початковий дух був сильно пошкоджений. Якщо він зараз не досягне рівня «формування клинка», його дух буде знищено. Перш, ніж він встиг віддихатися, у хмарах блиснула друга блискавка. 

У цей момент, немов підкоряючись якійсь невидимій силі, Калюжа у вигляді червоної хмари раптово злетіла вгору. Вночі, з'єднавшись із чорним туманом, з'явився сяючий стовп світла. 

Все навкруги здригнулося, передчуваючи народження Небесного Чудовиська. Несучи на собі гнів цілого світу, друга блискавка прошила темряву.

У шаленому вихорі лютого вогню і блиску клинка ревіння демонічного дракона злилося з криком божественного птаха. Велике полум'я, що оголосило Небесне Чудовисько, здавалося, загрожувало ось-ось перетворити довгу ніч на попіл. Гірський ланцюг Південних околиць ходив ходуном, а захисний бар'єр із п'ятиколірного каменю розсипався в пилюку.

Серед усього цього хаосу раптом пролунав зляканий крик юної панночки:

— Старший брате!

Її тихий і ніжний голос нагадував дзижчання маленької комахи, що невідомо як опинилася в епіцентрі бурі.

Ніхто не знав, кого зі старших братів вона кликала, але її крик долинув до всіх без винятку. До всіх, хто міг його почути.

Чорний дракон сповільнився і закинув голову, ніби вся його істота пронизала сильний біль. Серед нескінченної темряви нічного неба, тіло гігантського звіра кілька разів спалахнуло, а потім поменшало, знову повернувши собі людську подобу. Без жодного страху він повернувся спиною до Чен Цяня.

Погляд Чен Цяня завмер. Шванжень різко змінив свою траєкторію і ледве встиг відхилитися вбік, проносячись повз Хань Юаня.

За мить Хань Юань підняв свою бліду руку і схопив чорний туман, що обплутав червону хмару. Але раптом мішенню блискавки став Шванжень.

Чен Цянь був дуже досвідчений у боротьбі зі стихійним лихом. Крім того, тепер у його руці був крижаний клинок, що робило його ще могутнішим.

Блискавка, готова ось-ось вразити його, була зупинена на півдорозі. Сковзнувши вздовж холодного леза, вона відразу змінила свій напрямок, ставши схожою на хвіст гігантської падаючої зірки.

Обличчя Чен Цяня осяяло яскравим світлом.

Хань Юань, що стояв неподалік нього, тихо покликав: 

— Третій брате.

Чен Цянь підвів на нього очі. Його погляд був холодним, як тоді, багато років тому, коли він лежав на спині на східному узбережжі і обіцяв розповісти все вчителю. 

Хань Юань стиснув зуби і мало не розплакався.

У цей момент із землі до неба рушили десятки тисяч променів, створених аурою меча. Клинок Янь Дженміна зламався і тепер навіть уламки цегли та каміння, дощ і вітер, все, що оточувало його, могло б стати його зброєю. Всі ці незліченні предмети зібралися разом і утворили досить потворний, але надзвичайно гострий гігантський меч. Лезо відразу розсікло зв'язок між червоною хмарою вогняного журавля і чорним туманом демонічного дракона.

Шалена сила клинка, яка, здавалося, могла розділити небо і землю, повністю придушила ауру Небесного Чудовиська. Втім, Калюжі це не зашкодило. Натомість сила штовхнула зловісну червону хмару назад на землю, змушуючи її зупинитися за три чі від поверхні. 

З рукава Лі Юнь один за одним вилетіли десять талісманів. Талісмани відразу обліпили Калюжу. Варто їм тільки торкнутися її, і шалене полум'я, що охопило її тіло, почало поступово слабшати. Після того, як всі десять досягли мети, червоний журавель, що вмирає, нарешті перетворився назад на дівчину з крилами на спині. Дівчина непритомна впала на землю.

Невблаганний грім нарешті затих.

Хань Юань зітхнув з полегшенням. Але раптом вираз його обличчя знову змінився. Його рука перетворилася на пазурі, вкриті драконячою лускою, і юнак замахнувся, цілячись Чен Цяню в спину.

Коли потік повітря навколо нього змінився, Чен Цянь вже був насторожі, старанно прислухаючись до виття вітру. Він відразу контратакував, заблокувавши удар своїм мечем. Лезо все ще зберігало силу Небесної Кари. Шванжень зіткнувся з драконячими пазурами, розсипавши всюди сноб іскор.

На обличчі Хань Юаня проступила луска. Здавалося, хлопець збирався щось сказати, коли вдалині раптом почувся звук рогу.

Порівняно зі звичайним горном, цей величний гомін було чути звідусіль. Схоже, до нещасної чайної наближалося багатотисячне військо. Хань Юань відразу змінився в особі. Його посмішка стала холодною. 

— На жаль, зграя собак уже  тут. Маленький старший брате, я маю йти.

Тут слово вживається у лайливому значенні.

Сказавши це, він відштовхнув Шванжень, і його пазурі зі скреготом дряпнули лезо. Хань Юань повернувся, щоб піти, але меч Чен Цяня не відпустив його. Гучно брязнувши, крижаний клинок знову зіткнувся з драконячими кігтями.

— Ти ввійшов у Дао через внутрішнього демона. Що то за демон? — карбуючи кожне слово, сказав Чен Цянь. 

Вираз обличчя Хань Юаня знову змінився. Стиснувши в долоні потік чорного туману, він розмахуючи ударив Чен Цяня в груди.

Зненацька захопленого юнака тут же відкинуло назад.

Знову звернувшись демонічним драконом, Хань Юань піднявся вгору і відлетів від нього на пристойну відстань. 

— Замість питати про мого внутрішнього демона, — дракон розвернувся в повітрі, обличчя Хань Юаня майнуло над його величезною головою, і на ньому з'явилася люта та іронічна посмішка. — Краще б тобі спитати старшого брата, що демон ховається в його серці. Ось тільки боюся, ти не насмілишся почути відповідь. 

З цими словами дракон кинувся просто на північ, захоплюючи за собою темні хмари. 

Звуки рогу змішалися з чиїмись криками. З усіх боків спалахнули промені яскравого світла, одразу кинувшись у небо. Це більше нагадувало сигнальні вогні. Лі Юнь підійшов до Калюжі і повільно склав її величезні крила. Не шкодуючи сил, юнак підняв її на спину і спитав:

— Що відбувається? Хто це?

Чен Цянь впав з висоти пташиного польоту. Він був весь у крові і ледве тримався на ногах. Янь Дженмін одразу поспішив підтримати його і тихо промовив:

— Не поспішай.

Нянь Дада зробив крок уперед, маючи намір привітати невідомих гостей, але Тан Джень перервав його.

— Не треба люб'язностей. Це сигнал Інь-Ян та Семиколірний вогонь. Вони з Управління небесних ворожінь. Якщо ти вирішиш привітати їх, у тебе можуть виникнути проблеми. Ідіть за мною, — сказав Тан Джень.

Лі Юнь подивився на Янь Дженміна, потім на Чен Цяня, і той, згадавши, що забув уявити своїх знайомих, одразу поспішив виправити цю помилку. 

—Зовсім забув. Цей пан — старший брат Тан, Тан Джень.

Почувши це, Янь Дженмін рішуче промовив: 

— Даою, вибач, що тебе потурбували. Ідемо!

Вся компанія пішла за Тан Дженем. Вони рухалися дуже швидко і миттєво подолали сотні лі. Тан Джень, який показував їм дорогу, привів їх до руїн храму. Не зупиняючись, він використав кіновар Лі Юня, щоб звести навколо руїн печатку.

Очевидно, Тан Джень дуже добре обізнаний у подібних справах і вже багато років вивчав мистецтво створення печаток. За лічені секунди напівзруйноване святилище виявилося прихованим від чужих очей.

Лі Юнь опустив Калюжу і охоче кинувся на допомогу старшому. В той же час Чен Цянь і Янь Дженмін підперли двері, щоб захистити їх, і мовчки притулилися до стулок, намагаючись відновити дихання.

Цього року ніч свята середини осені обернулася справжнісінькою смутою. 

Раптом Чен Цянь запитав: 

— Старший брате, що це за внутрішній демон, якого ти впіймав у той день у вежі Червоного птаха?