Двоє братів

Не минуло й місяця, як Чен Цянь був посвячений у клан Фуяо, а він уже зіткнувся з найбільшою кризою свого життя – він, будучи учнем ласки, зі своїм самозакоханим, самовпевненим і байдужим першим старшим братом, як і його спритний і хитрий другий старший брат, збирався визволити свого четвертого молодшого брата, якого, ймовірно, з'їли до такої міри, що від нього не лишилося й половини тіла.

А що буде, якщо Дзипен Дженьжень відмовиться звільнити його?

А що, коли їхнього четвертого молодшого брата вже подали на чиюсь тарілку до їхнього приїзду.

Чен Цянь подивився на талісман у своїй руці. Їхній майстер кинув їм його відразу після того, як закінчив його різьблення, не даючи жодної інформації про те, для чого він призначений і як ним користуватися. Але перший старший брат просто взяв і пішов, не спитавши. Він уже це знав?

Чен Цянь знову й знову вагався, все ще не в змозі повірити, що перший старший брат справді знав щось, окрім пахощів. Тому він підготувався до глузувань Янь Дженміна й скромно запитав:

— Старший брате, ти знаєш, для чого цей талісман?

— Викликання блискавки. — Янь Дженмін відповів, навіть не задумуючись.

Отримавши таку пряму відповідь, Чен Цянь зітхнув з полегшенням. Перший старший брат здавався дуже самовпевненим і впевненим, отже, мабуть, так і було; він дійсно відчував енергію, і зрештою систематично вивчав заклинання.

На жаль, якби Чен Цянь міг краще зрозуміти рівень «води у пляшці» свого старшого брата, він би не відчув полегшення так рано – правда полягала в тому, що Янь Дженмін лише кинув короткий погляд на талісман, і отримав приблизне уявлення, що вони схожі на заклинання, що викликають блискавку, тому без вагань відповів Чен Цяню.

Повністю наповнена пляшка з водою не хлюпоче, як пляшка, яка наполовину наповнена. Це метафора означає, що багата, розумна людина є скромною і небагатослівною, тоді як поверхнева людина вважає за краще виставляти себе напоказ і хвалитися собою.

Янь Дженмін не мав терпіння, щоб звичайно сидіти й вивчати ці нудні заклинання. Він лише побіжно запам'ятовував приблизні форми деяких знайомих чар, лише заради того, щоб задовольнити іспити свого вчителя. Він не мав уявлення про те, що означає «невелика невідповідність може призвести до великої помилки» в мистецтві заклинань.

Незабаром вони втрьох прибули на зворотний бік гори. За винятком Чен Цяня, інші двоє були знайомі з ним.

Там була стрімка скеля. Крізь щілини між камінням прямовисної скелі вони побачили глибоку прірву і почули, як здіймається зловісний вітер.

Чен Цянь не втримався і подивився вниз, через що його серце затремтіло в страху. Там було надто глибоко та високо. Він ніколи ще не бачив нічого такого небезпечного, тому обличчя його швидко побіліло. Але варто йому трохи перевести дух, захоплююча безодня під ногами якимось невідомим чином привабила його. Стримуючи нудоту, Чен Цянь важко проковтнув, витягнув шию і ще раз обережно глянув униз.

Можливо, через те, що він зазвичай був надмірно спостережливим і правильним, Чен Цянь вперше виявив, що йому дещо подобається таке небезпечне місце поблизу безодні.

— Чого витріщився? Хочеш, щоб тебе розбили на плоский м’ясний пиріг? — Побачивши, що Чен Цянь майже небезпечно розтягує верхню частину тіла, Янь Дженмін стиснув його плече й енергійно відтягнув назад.

Янь Дженмін був дуже спантеличений тим, чому всі ці нахаби так люблять шукати смерті. Він просто не міг не згадати, що сам у тому ж віці поводився пристойно і ніколи не грав. Можливо, обидві дитини, притягнуті вчителем цього разу, були ненормальними?

Звичайно, ​​«делікатний» молодий пан Янь ніколи не поводився грубо, він навіть не міг поворушитися, щоб піти на ранкові заняття, і хотів би, щоб його перенесли. Не було проблем, які б спокусили його.

У цей час вони почули звук води. Янь Дженмін витер грязюку зі своїх черевиків об великий камінь із незрозумілою ненавистю на обличчі, наче це було найобурливішим у світі, що його черевики були забруднені брудом.

Після цього він обернувся до Лі Юна і зиркнув на нього. 

— Ми майже на місці, сюди.

Цей молодий пан був розпещений до непокірності. Він ніколи не приховував примари своїх емоцій і просто демонстрував їх дуже явно на обличчі. Чен Цянь відчув злість, презирство та ненависть від погляду першого старшого брата, наче він говорив: «Хіба ти не хочеш побачити, як виглядає печера? Тепер твоє бажання здійснилося. Запам'ятай усе добре».

Обличчя Лі Юня побіліло. Побачивши це, Чен Цянь почав міркувати, що йому робити, щоб загасити вогонь, якщо старші брати посваряться, адже він такий маленький і незначний.

Але, на диво, Лі Юнь не сказав ані слова і охоче прийняв гнів, ніби чим більше Янь Дженмін буде до нього саркастичним, тим краще він почуватиметься.

Янь Дженмін кинув на нього лютий погляд. Потім він повів їх до ставка на вершині пагорба й зупинився біля берега.

— Ви обоє вмієте плавати? — запитав Янь Дженмін. Не чекаючи, поки хтось відповість, сказав собі, — Не має значення, якщо ви не вмієте. Затримайте подих і тримайтесь біля мене. Не махайте руками, коли ви у воді.

Сказавши це, Янь Дженмін схопив Чен Цяня за зап’ястя з дуже огидним і ненависним виразом, ніби його змушували торкатися собачого лайна.

Чен Цянь ніколи не торкався руки, про яку дбали ретельніше, ніж про когось іншого — навіть краще, ніж про служницю, що розчісує волосся першого старшого брата. На тих місцях, якими Янь Дженмін тримав меч чи пензлик для письма, було лише кілька непомітних, не дуже товстих мозолів, і одразу ставало зрозуміло, що він не вирізнявся працьовитістю від слова зовсім.

Крім того, на його руках не було й половини задирок — що вже казати про щось інше.

Але незабаром після цього Чен Цянь був затягнутий у воду цією красивою, світлою рукою.

Вода була холодною до кісток, і Чен Цянь ледь не вдавився. Їхні стрибки створювали багато піни та бризок, що ускладнювало визначення напрямку. Тримаючи табличку за пазухою, Янь Дженмін потягнув Чен Цяня вперед.

Невдовзі їм на заваді став величезний камінь.

Янь Дженмін потягнув Чен Цяня за рукав і використовував його, як ганчірку, щоб витерти мох і водорості з каменя. І з'явилась маленька фігурка Великої Ведмедиці. Янь Дженмін обмацав частину навколо голови ковша, потім натиснув кудись великим пальцем.

Знаючим астрономію та вміючим читати гороскопи було б зрозуміло, що місцем, куди натиснув Янь Дженмін, була Дубхе — друга за яскравістю зірка у сузір'ї Великої Ведмедиці. Раптом кам'яні ворота з гуркотом відчинилися. Чен Цяня ледь не забрало бурхливим потоком. Він вчепився у камінь руками і ногами, і щосили кинувся вперед.

Але зараз Чен Цянь з подивом виявив, що стоїть на землі.

За кам’яними воротами був вузький прохід, який прорізувався водою глибоко до землі. Вода ніби була відрізана чимось невидимим і нематеріальним, і тому прохід був схожий на прозору трубку, що стирчала під водою. Краплі води ковзали по тілу Чен Цяня й возз’єднувалися з іншими; щось утримувало бризки зовні, не даючи їм виплеснутися.

Під їхніми ногами був ряд кам'яних сходинок, які дозволяли лише одній особі за раз спускатися до глибини долини.

Янь Дженмін тримав у руці свій блискучий меч. Мабуть, він не хотів когось дратувати, бо тримав меч у піхвах, хоча вже був напоготові.

Кам'яні сходи здавалися нескінченними. Коли вони заглиблювалися, стало нестерпно холодно й темно.

Промовчавши всю дорогу, Лі Юнь нарешті не зміг стриматися і запитав:

— Він… Як молодший брат потрапив сюди? Не думаю, що в нього вистачило сміливості самостійно зайти так далеко.

Це також викликало запитання у Чен Цяня. Наскільки йому відомо, той невдаха боявся навіть собак, у нього точно не було такого доблесного дослідницького духу, навіть заради відчуття енергії.

— Нісенітниця.  Увечері першого і п'ятнадцятого числа тисячі чудовиськ вклоняються місяцю, і кам'яні ворота відкриваються навстіж. Долина точно не така, як ви бачите зара, — сказав перший старший брат із поблажливим обличчям, — двічі подумайте, перш ніж говорити дурниці.

Його слова вдарили по обличчю кожного з молодших братів і змусили їх замовкнути.

Раптом Янь Дженмін завмер, чим застав Чен Цяня зненацька. Той вмить врізався в його спину.

Чен Цянь ледве діставав до грудей Янь Дженміна. Тому Янь Дженмін простяг руку і без особливих зусиль зупинив його.

Аромат орхідей, який не могла змити холодна вода ставка, майже змусив Чен Цяня чхнути. Після цього він почув шиплячий звук. Поглянувши вниз, він виявив, що його брудний і вимазаний рукав був відірваний першим старшим братом.

І перший старший брат сказав із справедливою огидою:

— Чому ти все ще це носиш? Ти не проти, що він брудний?

Ніби це не він забруднив рукав Чен Цяня!

Насильно зроблений «обрізаним рукавом», Чен Цянь раптово відчув, що його перший старший брат зовсім не схожий на молоду дівчину — якби така зухвала дівчина справді існувала на світі, її ні в якому разі не можна було б видавати заміж.

Термін для позначення гомосексуалізму чоловіків у китайській мові.

Кам'яні сходи в якийсь момент досягли кінця. Прямо перед ними опинився вхід до печери, висотою з двох дорослих чоловіків. Двері, що мали бути наглухо зачинені, на справді виявилися широко відчиненими, відкриваючи страшний вид на темний кут усередині.

— Дивно, — прошепотів Янь Дженмін, — Дзипен Дженьжень не зачинила двері?

Люди та чудовиська були абсолютно різними. Янь Дженмін особисто ненавидів усіх цих волохатих і пернатих тварин; він не думав, що людську істоту без пір'я приймуть тут з розкритими обіймами. Печера була не найзатишнішим місцем, а сьогоднішні аномалії турбували навіть звичайно неуважного Янь Дженміна.

Після секунди вагань Янь Дженмін увійшов, і його зустрів порив солодкого аромату. І все-таки він відчув слабкий натяк крові своїм гострим нюхом.

На кам'яній стіні було вигравіроване куряче перо, але прямо зараз відбиток здавався дуже розмитим і тьмяним, а хвіст майже невидимим. Навіть без будь-якого здорового глузду легко напрошувався висновок, що власник цього відбитка зараз не в найкращій формі. Однак проблема полягала в тому… чи наближався кінець її зумовленого життя, чи вона просто була серйозно поранена?

Дзипен Дженьжень була чудовиськом з величезними магічними силами та з досвідом самовдосконалення більш ніж у вісімсот років. У звичайний час ніхто не міг би проникнути всередину так легко, не потурбувавши її пильність. Щоб не ризикувати, Янь Дженмін замовк.

Він обернувся і жестом сказав «тихіше» своїм надокучливим молодшим братам. Потім він підкрався до замкнених внутрішніх кам’яних дверей і обережно покрутив ручкою на поверхні.

На півдорозі він зупинився, ніби йому щось спало на думку. Тоді він сердито прошипів Лі Юню та Чен Цяню:

— Залишайтеся там! Хіба ви не бачите, що я роблю, чи хочете стати тут і послужити живою мішенню?!

Чен Цянь і Лі Юнь негайно відступили вбік.

Янь Дженмін кілька разів обертав ручку до упору.

Пролунав писк.

Кам’яні ворота випустили хрипкий стогін, який був таким моторошним, що у Чен Цяня по руках побігли мурашки. Сильний запах крові долинув до нього, і відразу ж він почув зловісний шум вітру. Але перш ніж він зміг попередити своїх старших братів, він краєм ока вловив блиск меча.

Перший старший брат вихопив меч, справжній, гострий меч, який так блищав, що аж горів. Потік сирого повітря був мобілізований ним, кружляючи та завихрюючись у печері.

На жаль, мізерна сила юнака була абсолютно смішною в очах великого монстра, він був як мураха, що намагається потрясти гігантське дерево. Перш ніж Янь Дженмін встиг витягти меч, він відчув якийсь різкий тиск на нього, і частина між великим і вказівним пальцями сильно затремтіла. Його добре збережені руки ні в якому разі не могли витримати такого болю, їх ніби роздирали. Він зробив подвійний удар, коли послабив меч, незважаючи на себе.

Меч упав на землю. Янь Дженмін відхилився назад на кілька кроків, і його рука, що тримала меч, щойно заніміла.

Троє хлопців з подивом поглянули на землю й побачили, що поруч із холодноблискучим мечем лежить пір’їна, яка підкинула його в повітря.

Почала наростати жахлива тиша. Чен Цянь побачив, що обличчя першого старшого брата стало жахливим.

Через деякий час Янь Дженмін змахнув пил зі свого тіла і, нахмурившись, сказав:

— Молодший із клану Фуяо, Янь Дженмін, за наказом свого Вчителя прийшов передати привітання Дзипен Дженьженю.