Двоє ось-ось почнуть щипатися

Мучвень Дженьжень вважав, що прийняв ідеальне рішення — його перший учень був натурою вкрай ненадійною та вітряною, хоча завжди дивився на речі з кращого боку, тоді як молодший любив чіплятися до дрібниць, незважаючи на зовнішній спокій. Буде краще, якщо ці двоє доповнять одне одного.

На жаль, виявилося, що вони збиралися вибухнути, перш ніж доповнити один одного.

Мучвень Дженьженю не залишалося нічого іншого, крім насильно розділити їх. Він попросив молодшого адепта відвести Чен Цяня до павільйону і допомогти йому переодягнутися, оскільки після занять фехтуванням той спітнів. Потім майстер зосередився на своєму першому учні, знову монотонно повторюючи «Писання ясності та спокою».

Наспівування вчителя було чудовим прикладом «більма на оці та болі у вухах». З статурою ласки, і голосом качки, що крякає, він викликав роздратування у першого учня, який ледве стримувався, щоб не вкусити свого вчителя, коли той рішуче зупинив пісочний годинник.

Терпіння Янь Дженміна вийшло за межі. Він кинув різьбяр по дереву на стіл і розлютився:

— Учителю, що ви робите?

— Учню, твоє серце не спокійне. Я співаю, щоб очистити твій розум. — Відповів Мучвень, навіть не піднявши повік.

У той момент, коли майстер до болю зачитував Янь Дженміна, повернувся Чен Цянь. Янь Дженмін нарешті отримав можливість виплеснути свою досаду. Він пирхнув і закричав:

— Ви зіпсували його одяг сандаловим деревом? Та що з вами не так? Хіба він має намір стати ченцем?

Молодший адепт покірно пробурмотів «так, так». Він надто боявся сказати, що Чен Цянь хоче цей ладан.

— Змініть пахощі на гібіскус, — крикнув на нього Янь Дженмін

— …тому небо чисте, а земля каламутна… — голос Мучвень Дженьженя пролунав на порядок голосніше.

Його голос був схожий на хрускіт, що зшиває деревину, від якого Янь Дженмін розжарився під коміром. 

— Учителю! Я спокійний!

Мучвень підняв повіки й тихо сказав:

— У тобі немає спокою, тому ти відволікаєшся на зовнішні проблеми і піклуєшся про пахощі. Як щодо того, щоб перестати сприймати свого третього молодшого брата як курильницю? Щоб допомогти тобі на шляху самовдосконалення, я прийду в «Країну ніжності» сьогодні і читатиму тобі священні писання всю ніч.

— …. — Янь Дженмін

Стара ласка мала пристрасть до співу, тому він, безумовно, вірний своєму слову. Чи міг би Янь Дженмін дожити до завтра, якби ласка справді співала всю ніч?

Янь Дженмін був змушений стримати свою злість і сісти назад. Терплячи сандалові пахощі, що нагадували йому запах гнилого дерева, він з обуренням підняв різьбяр і почав вирізати на дощечках вертикальні лінії так, наче розкривав труп.

«Курильниця для пахощів» Чен Цянь тихо продовжив своє домашнє завдання. Йому здавалося, що він сидить поруч з великим кроликом, у якого підсмажилася шерсть.

Смажене волосся, діалект. Втрачати самовладання; розлютитися. Емоційний і легко дратівливий.

Учитель оцінив Хань Юаня, як легковажного та імпульсивного, але він точно не зрівнявся з Янь Дженміном. Принаймні невгамовність Хань Юаня не впливала ні на кого іншого, тоді як Янь Дженмін завжди залучав усіх навколо.

Чен Цянь почав бачити переваги спілкування з першим старшим братом – був явний контраст.

Як тільки Чен Цянь ставав серйозним, він віддалявся від зовнішніх подразників. Він старанно відтворював у своїй пам'яті основи каліграфії та незабаром захопився аркушем. Оточений запахом сандала, що надає нервам розслаблюючий ефект, Чен Цянь поступово забув про свого недостатньо холоднокровного першого старшого брата.

Янь Дженмін кипів від обурення. Він зажадав принести десерти, але потім відчув, що його шлунок переповнений. Так що він підвівся і прогулявся павільйоном.

Незабаром Янь Дженмін виявив, що залишився осторонь. Учитель сидів на подушці, пішовши в медитацію, і тихо співав; він був повністю занурений у священні писання, а третій молодший брат виводив свої потворні ієрогліфи так ретельно, ніби робив вишивку, і жодного разу не підняв голови.

З цими двома атмосфера в павільйоні стала настільки спокійною, що майже стихла, навіть молодші адепти, які стояли поруч, не могли не затамувати подих.

Ця безтурботність викликала у молодого пана Янь бентежну нудьгу. Він змирився з тим, що знову сяде навпроти пісочного годинника. Після недовгого відпочинку у нього не залишалося іншого вибору, крім як вкотре взяти різьбяр і приступити до монотонної рутинної практики.

Дивно, але цього разу він не розгойдав човен. Раптовий дзвін пісочного годинника повернув Янь Дженміна до тями. Він з недовірою виявив, що сьогоднішня практика фактично закінчилася передчасно.

Наступні кілька днів пройшли так само. Щоранку четверо учнів мучилися, слухаючи проповіді майстра.

Вони не розуміли, де їхній учитель примудрився знайти стільки Писань. Він читав за книгою в день без жодних репетицій. Після даоських йшли буддійські, а потім тексти, складені ним самим, абсолютно не структуровані і не обмежені межами клану, через що часто суперечать собі.

Після Священних писань вони займалися практикою володіння мечем.

Янь Дженмін безсоромно вдавав, що добре знає перші три стилі, незважаючи на поверхневе розуміння, і попросив свого вчителя навчити його четвертого. Лі Юнь трохи стримався і перестав створювати проблеми по всій горі, оскільки він навчився деяким новим рухам. І не було потреби згадувати Чен Цяня. Лише Хань Юань залишився таким ж тягарем для своїх старших братів і безсердечно знищив кожне пташине гніздо навколо проповідницької зали.

Щодня Янь Дженміна замикали в залі для прововіді, де він похмуро практикувався у виготовленні талісманів. Чен Цянь або робив домашнє завдання поруч із ним, або допомагав учителю підрізати квіти та траву. Схоже, майстер планував компенсувати йому кохання, якого Чен Цяню не вистачало в минулі роки. Він завжди залишав для нього ласощі, які подобалися дітям, і доки Янь Дженмін ображено виводив лінії на дереві, учитель навмисно просив Чен Цяня зробити перерву та розповісти йому кілька незвичайних народних казок.

Янь Дженмін іноді відчував, що маленький хлопець тут, щоб змагатися з ним за любов їх учителя. Проте було незаперечно, що з Чен Цянем він міг сидіти трохи довше завдяки його впливу.

Янь Дженмін був ошелешений, коли сьогодні закінчився пісок, його рука заніміла. Щойно він відчув невловиму силу від тертя ножа об дерево.

«Сконцентруйся. Збери енергію Ці у своєму тілі», — пролунав у його голові хрипкий голос. — «Велике воно в нескінченному русі. Що знаходиться в нескінченному русі не досягає межі. Не досягаючи межі, воно повертається до свого витоку ... Воно всюди діє і не має перешкод ... »

25 розділ Дао Де Дзіна.

Чен Цянь мав здатність аналізувати ситуацію. Він підвівся і спонтанно відступив назад, перш ніж його попросив учитель. Тим часом він відчув, як нерозбірливий потік повітря на мить завис навколо його тіла, а потім перелився в тіло першого старшого брата, як ріки, що впадають у море.

Це була його перша зустріч із підземним простором пригнобленого світу. Чен Цянь гадки не мав, що відчував Янь Дженмін, але теж почув нечіткий голос. Прямо зараз сонце перекотилося на інший бік гори Фуяо, смутно помітна луна досягла кожного куточка, наповненого духовною енергією. Безліч голосів спліталися в один, викликаючи в Чен Цяні дивні почуття. Вони звучали так, ніби далеке минуле та туманне майбутнє перешіптувалися один з одним через призму сьогодення. Він відчайдушно намагався розібрати, про що вони говорять, але слова м'яко текли повз нього, як хиткі піски в річці часу.

Чен Цянь був майже одержимий.

Раптом чиясь рука схопила його за плече, і Чен Цянь здригнувся, ніби він вирвався з химерного й строкатого кошмару. Він озирнувся й тьмяно побачив Мучвень Дженьженя.

Мучвень дивився на нього зверху вниз. Чен Цянь був здивований, відчувши легкий холодок на своєму обличчі. Він підняв руку, щоб витертися, але виявив, що по його щоках текли сльози.

Йому стало ніяково, він не зрозумів, що трапилося, тож байдуже подивився на вчителя.

— П'ять квітів притуплюють зір. П'ять звуків притуплюють слух. П'ять смаків притуплюють відчуття, — голос Мучвень Дженьженя перетворився на тонку нитку і пронизав вуха Чен Цяня. — Як ти можеш бути «вільним і легким» , коли бачиш надто багато, чуєш надто багато, думаєш надто багато і бажаєш надто багато? Прокинься! Зараз же!

12 розділ Дао Де Дзін. "П'ять квітів притупляють зір. П'ять звуків притупляють слух. П'ять смакових відчуттів притупляють смак. Полювання і скачки призводять в шаленство. Важкодоступні речі тягнуть до злочину. Тому совершенномудрий спрямований до внутрішнього, а не до зовнішнього ..."

Його слова були, як тривожний дзвінок. У голові Чен Цяня зашуміло, і, миттєво моргнувши, він прозрів і побачив першого старшого брата, який сидів на місці. Здавалося, він був у глибокій медитації. Дерев’яні блоки, покреслені безладними лініями, лежали розкиданими по столу.

Чен Цянь сидів у заціпенінні, поки Мучвень Дженьжень ерошив його волосся. Трохи опам'ятавшись, він, нарешті, запитав:

— Учителю, щойно я почув, як хтось розмовляв…

— О, вони всі предки нашого клану.

Чен Цянь був шокований.

— Історія нашого клану налічує понад тисячу років, хіба це дивно, що у нас є купа предків?

— Де вони зараз?

—Звичайно, вони всі мертві.

— Хіба вони не піднялися на небо? — Чен Цянь вирячив очі.

Мучвень опустив голову. Привітно поглянувши на нього, він запитав у відповідь:

— Чи є якась різниця між сходженням на небо і мертвим?

— Є, звичайно. Хіба піднесення на небо не означає безсмертя?

Мучвень на мить завмер, а потім, здавалося, здивувався. Він не дав прямої відповіді, натомість сказав:

— Ох… Ти ще маленька дитина, не говори про смерть. Це те, що ти зрозумієш, коли виростеш.

У китайській культурі вважалося неправильним, коли діти говорили про смерть.

Сказавши це, учитель повернувся на своє місце і сів. Він дивився на Янь Дженміна, і його обличчя було сумним. Чен Цянь почув його бурмотіння: «Чому він мав піти в медитацію саме зараз? Він справді вибрав жахливий момент. Де я тепер вечерятиму?».

У результаті вечерю принесли до проповідницької зали, яка спочатку була місцем передачі мудрості, знань і дозволу сумнівів. Серед розкиданих талісманів і Священних писань лежало підсмажене курча, оточене іншими стравами, а поряд зі столом так само у медитації сидів перший старший брат.

Мучвень попросив Чен Цяня сісти з ним на підлогу. Він з любов’ю взяв шматок м’яса для Чен Цяня, перетягнув аркуш паперу, вкритий Писанням, і поклав його на стіл. Тоді він закликав:

— Їж більше, тоді підростеш. Кістки виплюнь на папір.

Чен Цянь спокійно взяв свою миску, відчуваючи, що з цього моменту навряд чи зможе випробовувати хоч найменше благоговіння перед залою для проповіді.

Після вечері Мучвеню довелося залишитися та охороняти першого старшого брата. Він наказав молодшим адептам загорнути для Чен Цяня півдзіня десертів на випадок, якщо той зголодніє вночі. Сьогодні був саме п'ятнадцятий день місяця, час, коли вхід до гірських печер був суворо заборонено. Але Мучвень не повторив це застереження Чен Цяню; він вірив, що Чен Цянь не вийде назовні і не створюватиме проблеми, а натомість займеться переписуванням правил клану.

Дзінь - міра ваги, що дорівнює 0.5 кілограма.

Чен Цянь дійсно не буде, але це не означає, що й інші також.

Не встиг він увійти в павільйон Цін'ань, як Хань Юань одразу пішов за ним. Хань Юань створював безлад навколо всього, що його оточувало. Він схопив десерти, залишені Чен Цянем, і розхвалюючи їх, з'їв більшу частину. Розкидаючи крихти на всі боки, він сказав:

— Який сенс тобі цілий день сидіти з першим старшим братом — краще пограйся з нами. Сьогодні другий старший брат навчив мене кількох прийомів, і я майже закінчив вивчати перший стиль.

Чен Цянь ухилявся від крихт, яких було багато, як снігу. Він мовчазно посміхнувся до свого дурного молодшого брата і насмішкувато подумав, що той, напевно, через кілька днів вирушить на Небеса, коли так швидко опанував перший стиль.

Показуючи на двір, Хань Юань сказав Чен Цяню:

— Твій двір такий занедбаний, навряд чи краще, ніж у вчителя. Завтра ти неодмінно мусиш побачити мій. Мій двір у десять разів більший за твій, а позаду є басейн, тож улітку ми можемо купатися — ти вмієш плавати? А, забудь. Ви, домашні діти, не посмієте вийти з дому, не те що поплавати. Я навчу тебе. Обіцяю, ти станеш добрим плавцем за одне літо.

Чен Цянь відмовився від його доброти. Справа в тому, що він не хотів ходити з такими покидьками, як Хань Юань.

Маленький жебрак з'їв десерти під час спілкування. І нарешті припинив безглузду балаканину й перейшов до теми.

Він відригнув і випростався. Понизивши голос, він сказав:

— Пам’ятаєш, що другий старший брат сказав... про печеру?

Чен Цянь очікував цього, тож спокійно відповів:

— Молодший брате, це порушення правил клану – тепер, коли ти майже опанував перший стиль, ти можеш читати ієрогліфи правил клану?

Хань Юань вважав цього старшого брата, який був навіть молодшим за нього, буквально нерозумним. Тож він зверхньо читав йому лекцію.

— Який сенс у тому, щоб запам'ятовувати правила клану? Ніколи не бачив нікого так само впертого, як ти. Хіба ти не чув, що сказав другий старший брат? Без уміння відчувати енергію ти, у кращому разі, станеш акробатом, навіть якщо досконало оволодієш володіння мечем. Як багато часу це займе, якщо ти самовдосконалюватимешся поступово? Ти не зможеш завжди залишатися в… в…

— Залишатися в колії. — Вимовив Чен Цянь.

— Неважливо. Я в будь-якому разі збираюся до печер, ти зі мною? — махнув рукою Хань Юань.

Чен Цянь ясно показав, що він «чесний і добрий» хлопець, сказавши:

— Я не смію.

Він відмовився, не замислюючись. Спочатку Хань Юань був розчарований, а потім відчув зневагу – такі діти, як Хань Юань, міцної статури, але простодушні, завжди ненавиділи «покірних» і «добрих» дітей, таких як Чен Цянь, які вміли лише дотримуйся правил.

— Домашній. —  Хань Юань скривився й кинув невдоволений погляд на Чен Цяня.

Чен Цянь, у свою чергу, повністю сприйняв свого молодшого брата, як дурного кволого пса. Він вважав, що будь-яка симпатія чи ненависть до нього були марною тратою його почуттів. Тож він узяв чашку, не показуючи ніякого ставлення.

Хань Юань глянув на нього ще трохи. Пакетик цукерок з кедрового горіха стримав його гнів. З жалем і співчуттям, а також з перевагою бродячого собаки над домашньою кішкою, він похитав головою і зітхнув:

— Усі домашні діти наче порцелянові.

Сьогодні вдень у проповідницькій залі у Чен Цяня склалося враження про духовну енергію гори та її містичні таємниці. Він також знав, що Лі Юнь думав про це. Лі Юнь, мабуть, гадав, що саме ховалося в печерах у перший і п'ятнадцятий дні кожного місяця, але не хотів ризикувати, порушуючи правила. Можливо, він давно планував знайти для себе цапа-відбувайла.

Незважаючи на те, що Хань Юань не зміг переконати Чен Цяня, він пішов не з порожніми руками. Принаймні він повечеряв у Чен Цяня. «Порцеляновий» Чен Цянь ввічливо провів Хань Юаня і простежив за ним поглядом, очікуючи побачити, чим закінчиться ця історія.

«Що буде, якщо він порушить правила?» Чен Цянь байдуже подумав. «Він отримає палицю? Або вдарять тільки по долонях? Або змусять переписувати священне писання? – це нічого страшного, якщо покаранням є переписування писань».

Однак несподівано Хань Юань не повернувся тієї ночі.