Розділ 52
— Скільки ще мені це терпіти?
— Вибач, — прошепотіла Лі-йон. Вона могла б захистити себе, але цього разу подумала, що він має рацію. Вона справді використовувала його, коли їй це було потрібно.
— Ти граєшся зі мною, бо я каліка?
Вона брехала йому. Розповідала вигадані історії лише тому, що він нічого не пам’ятав про своє минуле.
— Вибач. Думаю… трохи так. Я була розгублена.
Тепер потрібно було бути обережною. Трохи правди, трохи щирості — аби він прийняв її пояснення. У нього не було власних спогадів, тож вона мала перевагу. Можливо, вона зможе знизити напругу.
Принаймні, так вона досі це для себе пояснювала.
Але —
— А хто насправді розхитаний зсередини?
Він легенько стукнувся чолом об її чоло. Їхні носи зіткнулись, волосся переплелося.
Лі-йон здивовано розплющила очі й миттєво забула все, що збиралася сказати.
Дивним чином вона не могла й слова вимовити.
Декілька виправдань спливли в думках, але в горлі — ні звуку.
— Вибач. Просто я…
Я не вірю в емоції. Це було найближчим до того, що вона відчувала.
Але подібне не можна було озвучувати, адже вона досі прикидалася його дружиною.
— Я все одно хвилююсь за тебе…
— Ага, — його голос був холодним. — Тоді я просто буду божевільним для тебе.
Він раптово стягнув з неї кофтинку і почав пестити її поперек. Від холоду шкіра вкрилося мурашками.
— Божевільний, хворий на хворобу свого члена, який неконтрольовано ерегує.
— Можу бути таким, якщо тобі потрібне виправдання.
Він поглянув їй у вічі.
— То розваж мене.
Він стягнув з неї бюстгальтер і почав пестити її груди. Її гладенька шкіра здавлювалася в його товстих, шорстких долонях.
— Квон Че У, зачекай…!
Та він нахилився — і взяв її груди в рот.
— Квон Че У…
Його язик торкнувся її кінчика, і вона затремтіла. Руки намацали нижче і зняли з неї трусики. Холод, що торкнувся її оголеного заду, видався брудним. Лі-йон спробувала слабо відштовхнути його, але його рот, що грався з її грудьми, позбавив її можливості думати. Його зуби зачепили кінчик, і він ніжно вкусив її. Він подивився їй у вічі, роблячи це.
Вона застогнала.
Усередині стегон стало гаряче і пекуче. Вона не звикла до такого. Їй це не подобалося. Це все було так несподівано.
Вона інстинктивно схопила його за зап’ястя — і він відпустив.
— Лі-йон, ти ж мене любиш, — сказав він. — То як ти можеш сумніватися у власному чоловікові?
Він усміхнувся й опустився до її стегон. Лі-йон рефлекторно стиснула ноги, але він просто схопив її за стегна й розвів їх.
Руки, які схопили її за сідниці, були грубими і міцними. Квон Че-У без вагань занурив губи між її ніг.
Спершу вона відчула його гаряче дихання, потім — дотик носа до чутливої шкіри.
Вона відчула його гаряче дихання на своїй шкірі, перш ніж кінчик його носа торкнувся її шкіри. Її інтимні місця були чутливими і набряклими. Він смоктав і покусував її клітор і грався з ним язиком. Лі-йон задихалася і тремтіла.
Він лизав її і погладжував її там, час від часу смоктаючи її збільшену грудку, щоб викликати задоволення. Її пальці ніг згорнулися, і вона схопила його за волосся.
Коли його рот грався з нею, вона відчувала, що втратить розум.
Його великий палець розсунув її нижню губу, а його губи і язик стали ще більш наполегливими. Коли він ніжно вкусив її чутливу частину, тепло накопичилося настільки, що вона вигнула спину, не в змозі більше це витримувати.
Її зір затуманився, і світлові цятки засліпили її. Вона випустила довгий стогін. Він не зупинився на цьому. Випив всю її рідину.
Туп, туп, туп.
Свідомість миттєво прояснилась. Вона почула кроки.
— Хтось іде! — вигукнула, відштовхуючи його голову.
Звуки наближались — сходами, прямо до вікна на другому поверсі.
— Квон Че У!
Серце Лі-йон скажено калатало. Вона боялась, що їх побачать отак — роздягненими, переплетеними.
Але він не зупинився. Лише розсміявся.
— Квон Че У! Хтось іде! Це, напевно, лікар!
— Добре.
— Що?! — Вона спробувала підвестися на руках, блискаючи на нього поглядом.
— Ти божевільний виродок! Відпусти мене! Що подумають, якщо нас отак застануть?!
А моя репутація?!
— Тоді, гадаю, тому виродку, який сюди преться, варто дізнатись, що буває, коли хтось лізе до спальні молодят.
І не переймайся своєю репутацією — я ж твій чоловік, а не якийсь там сторонній.
Його губи блищали від прозорої вологи.
Лі-йон знала, що це було.
Вона відвела погляд.
*******
Переклала — Nathaniel.
Цей треш не переклав себе сам. Це зробила я.
Приєднуйся до мого Telegram-каналу.
Це не обіцянка раю — але як мінімум ти завжди знатимеш, що почитати.
Підтримати можна і без грошей.
Коментарем, зірочкою, словом “дякую”.
Але якщо дуже хочеться підкинути пару золотих монет на еліксир з кореня антивигорання —
ось чарівні двері відкриті 24/7:
Monobank
Ko-fi
Я знаю, що у багатьох просто нема золотих монет — і це абсолютно нормально.
(В тому числі й у мене. У мене залишки після життя стабільно йдуть на купівлю нових розділів)
---
А ще зовсім скоро — трохи більше магії з-за куліс.
У наступних розділах я почну знайомити вас із тим, як саме відбувається переклад.
Зазирнемо за лаштунки й трохи знімемо текстову маску.
---
Оновлення графіку.
Колись я видавала 2 розділи щодня.
Але потім реальність постукала в двері, я відкрила — і відправила себе в бан.
Тож тепер — 3 розділи на два дні.
Це не від лінощів, а від самозбереження на трьох волосках дисципліни.
Чесно кажучи, час у мене є, але бажання — іноді тікає на кухню і робить вигляд, що його не існує.
Тому переклад тримається на магії дедлайнів, чайному кодексі честі й натхненні, яке я змушена викликати шаманським танцем.
Я щиро хочу скоріше завершити цей твір.
Правда. Але одне діло сказати, інше — пробитись через сцени з драмою, яка перевищує нормативну глибину на квадратний абзац.
І все ж я стараюся.
Функція прискорення “Приманки” активна.
Хочеш побачити 6, 10, а може, й більше розділів за пару днів?
Донат від 50 грн = я вмикаю режим надлюдини.
Час у мене, загалом, є.
Але не завжди є шалене бажання з головою пірнати в цей текстовий трешак(я, звісно, нічого не маю проти трешаків сюжетно —
але трешаки текстово — це вже інше, їх треба ніжно чистити, лупати, латати й воскрешати).
Тому твоя підтримка — це як чарівний пінок, який каже: «Гайда, перекладай, ми чекаємо!»
Звісно, це взагалі не обов’язково.
Я й сама знаю, що два розділи на три дні — це вже, вибачте, неймовірна продуктивність.
Але якщо хочеться пришвидшення — спосіб є.
Прискорення приманки
