Розділ 36
Вхідні двері грюкнули за ними — і їхні губи злились у поцілунку. Квон Че У притис її до стіни, жадібно припав до її нижньої губи. Його язик пробрався в її рот, а руки вплелися у волосся.
Шия Лі-йон здригнулась від нових відчуттів. Вона ніколи не переживала нічого подібного. Їй навіть не спадало на думку, що колись дозволить чоловікові зайти так далеко, поклавшись на його дотик і язик.
Він легенько покусував її губи й проникав глибше. Все, про що вона могла думати, розсипалось — залишилось лише сплутане дихання та відчуття, що захоплюють із головою.
— Ммм…
Зачекай, що взагалі відбувається?! Ми ж щойно квіти їли!
Лі-йон намагалася скласти до купи останні події. Там, під вечірнім небом, між ними завис дивний настрій. Вона ще не встигла як слід усвідомити свої почуття, як Квон Че У раптово втягнув її в будинок і поцілував. Його погляд був твердим. Так усе й почалося.
Вона намагалася його відштовхнути, але він був надто сильним.
Вона намагалася відштовхнути його, але він був занадто сильним. Він пристрасно присмоктався до її губ і ще сильніше притягнув її до себе. Його язик вперто гладив і облизував її язик. Вона з силою притиснулася до його грудей. Їхні очі зустрілися. На відміну від його теплих губ, очі були холодними.
Лі-йон здригнулася. Квон Че У притягнув її ближче до себе. Він міцно обняв її і присмоктався до її губ, поглиблюючи поцілунок. Він висмоктав увесь нектар, що залишився у неї в роті. Їхні звуки наповнили будинок. Лі-йон затремтіла і прийняла поцілунок.
Я повинна його зупинити… — мимохіть подумала вона.
Вона штовхала його, била по плечах, але він штовхнув її до дивану, не відриваючись від її губ ні на секунду. Лі-йон ще сильніше вперлася руками. Вона відвернула голову, уникаючи поцілунку. Та він просто повернув її до себе і знову поцілував, пригортаючи її до себе рукою за талію.
Чим більше вона опиралась, тим сильніше він її тримав. Вони разом впали на диван. Він схилився над нею — і нарешті відірвався від поцілунку. Обличчя його було спітнілим, дихання — уривчастим, погляд — диким, мов у хижака.
— Можна мені спитати в дружини, чи можна з нею сьогодні спати? — прошепотів він.
— Я… ем… — Лі-йон не знала, що відповісти. Щось тверде і товсте притиснулося до її живота. Вона могла сказати, що це було. Воно вимагало від неї швидкої відповіді.
— Ти що, забув, що наші стосунки… платонічні? — прошепотіла вона, напружено.
//Примітка перекладача: платонічні стосунки — це близькі емоційні стосунки між людьми, які не включають романтичного чи сексуального підтексту.//
— Це було колись, — Квон Че У ледь насупився. — Я вже не та людина.
Він усміхнувся.
— Забудь про старого Квона Че У. Дозволь мені показати тобі, як це — насолоджуватись.
Лі-йон завжди керувала їхніми стосунками на власних умовах. Вона вирішувала, як далеко можна зайти. Але зараз усе валилось із рук. Усе здавалося хаотичним, безконтрольним. Вона почувалася розгубленою й безпорадною.
Він нахилився знову й поцілував її.
— Я буду ніжним, — прошепотів.
На відміну від попереднього поцілунку, коли він агресивно вторгався в її рот, тепер його дотик був м’яким, легким, майже цнотливим. Але очі видавали інше — в них читалась нестримність.
— Повір мені, — сказав він, — я зупинюсь, якщо ти скажеш зупинитись. Але продовжу, якщо ти попросиш.
Він уп’явся зубами в край її сорочки, ковзнувши трохи нижче, до грудей. Лі-йон здригнулась, з напруженням зігнувши пальці на ногах.
— Це… мені складно, — прошепотіла вона.
— Що саме? — спитав він.
— Ти. Як вигадуєш виправдання, — він лукаво усміхнувся. — Цікаво, скільки ще цікавих версій у тебе зберігається в голові.
Обличчя Лі-йон скам’яніло.
— Якщо ми справді одружені й справді кохаємо одне одного, — мовив він, — тобі варто вигадувати щось переконливіше.
Просто наступного разу скажи щось правдоподібніше.
Він підняв її, посадивши прямо на дивані.
***
Лі-йон почувалася страшенно ніяково — після всього, що сталося вдень, тепер їй доводилося ділити одне ліжко з Квоном Че У. Поки вона приймала душ, він зазирнув до її кабінету й узяв звідти книжку.
Вона сиділа на ліжку, намагаючись не дивитися в його бік.
— На добраніч, Лі-йон, — промовив він.
— Ти не будеш спати? — здивовано спитала вона.
— Ти лягай першою, — відповів він. — Я ще трохи почитаю перед сном.
Він вимкнув основне світло, підійшов до ліжка, увімкнув настільну лампу, вкрився ковдрою й зручно вмостився з книжкою в руках. Тишу в кімнаті порушував лише шелест перегортаних сторінок.
Але безсоння мучило не лише його. Була майже північ, а Лі-йон зовсім не відчувала сонливості. Вона й сама не знала, що винне: напруженість, тривога — чи просто той факт, що вона прокинулась майже опівдні.
Зрештою вона вирішила прикинутися, що спить, крадькома спостерігаючи за його профілем під ковдрою. Квон Че У спокійно читав. Він виглядав зовсім іншим. Абсолютно не схожим на того, хто вдень цілував її з такою пристрастю.
Лі-йон здавалося, що це несправедливо: лише вона не могла перестати думати про те, що сталося. Кожен його рух, кожне слово змушували її напружуватись і розгублюватись. Вона не знала, що робити.
І раптом — клац — Квон Че У різко закрив книжку.
//Ванна з перекладачем:
Про сором і свободу (і чому Лі-йон мене трохи дратує, але з любов’ю)
Чесно — я не засуджую Лі-йон. Вона просто ще не вирвалась.
Вона ще в тих ланцюгах, де сором — це чеснота, а будь-яке відчуття — небезпека. Де обговорити секс — це вже наче «зіпсуватись», а жарт про поцілунок — це аморальність.
Я її розумію. Бо я теж такою була. Років зо три тому — боялась навіть думати про такі теми. Не те що обговорити їх, не те що пожартувати.
Ти наче ходиш обмотаною невидимими правилами:
— «про це не говори»,
— «про це не думай»,
— «не сиди так»,
— «не жартуй так»,
— «а що про тебе скажуть».
Бо коли тебе виховували так, що слова «секс», «груди» чи навіть «талія» звучать як заборонені закляття з Гаррі Поттера,
— важко не здригатись, коли герой каже “я тебе хочу”.
Це виснажує. Це — як дихати крізь шарф у спеку.
А потім…
Я знайшла свою компанію.
І виявилось, що:
жартувати про секс — це не розпусно, це живо, смішно і здорово,
говорити про тілесність — це не вульгарно, це нормально,
висловлювати бажання чи відмову — це не сором, а повага до себе,
а секс — це не табу.
А тепер трохи болючого.
А я пам’ятаю, як мені в дитинстві сказали, що секс — це вид спорту.
Я:
“О, прикольно. А що, потрібно форму брати? Чи можна без?”
Я реально думала, що це щось типу гімнастики з партнером і свічкою.
До речі, технічно… не зовсім брехали.
Може, краще було б мати нормальну секс-освіту, а не словесний блатняк про "встид" і "моральність"?
Заклик до нації: не будьте ті, хто соромиться слова "піхва".
Будьте тими, хто ставить подрузі руку на ляшку (за згодою), п’є чай і обговорює, як романтична сцена могла б бути кращою, якби герой не сказав "ммм..." п’ятдесят разів.
Якщо хтось все ще соромишся — я не сміюсь із нього.
Я — за нього.
Бо знаю: це не вина людини. Це система, сім’я, школа, суспільство.
Але вибір — твій.
І свобода теж.
Тому нормалізуйте такі теми. Говоріть про це. Жартуйте, аналізуйте, відчувайте.
Я почну зі своїх перекладів.
До речі сподіваюсь нам буде показано як Лі-йон почне змінюватися і вилізати з наслідків своєї консервативної родини. Квон Че У ми в тебе віримо!
*******
Колись тут був план виходу розділів. Потім я прочитала сцену з язиком і стіною — і план згорів.
Якщо ти це читаєш — значить, ти з нами:
у фантомній ванні.
Переклала — Nathaniel. У моєму Telegram-каналі — ще більше текстів, які змушують тремтіти вуха й душу.
(Приєднайся. Бо інакше я особисто пришлю тобі уривки з найнезручніших сцен.)
Переклад — це як ліпити вазу зі слимака, який постійно скиглячи міняє форму.
Але я старалась. Якщо воно тебе чіпонуло — віддяч цьому гобліну з клавіатурою.
(На чай, на подушку крику, на крем від вигорілих очей.)
Monobank
abank24
Ko-fi
(Донати не обов’язкові, але я скажу “дякую” так щиро, що в тебе на хвилину включиться сонце в кімнаті.)
