Розділ 29
Це був Лі Гю-бек — семирічний хлопчик, який щойно пішов до початкової школи.
— Тепер я сам можу відрізнити велику двадцятивосьмикрапкову сонечку від звичайної двадцятивосьмикрапкової.
Цього літа я спіймаю китайську зірчасту товстуху й досліджу її, — урочисто повідомив він.
//Коментар перекладача: Чесно — я дуже не хотіла вставляти ці визначення. Хотіла лишити трохи таємничості, знаєте, як у фільмах з натяками. Але все ж таки вставлю.
і ще для повного вайбу — зображення.
Насолоджуйтесь цією натхненною красою ентомології.
(Читачі баки, вам не пощастило — доведеться самостійно тицяти в лінк. Я ще не розібралась, як тут прикріплювати жучків. Але повірте — він гарний.)
Звичайна двадцятивосьмикрапкова сонечка (Henosepilachna vigintioctomaculata):
Шкідник. Харчується листям, переважно з родини пасльонових. Має 28 чорних крапочок на червонувато-оранжевому тлі, рівномірно розкиданих по надкриллях.
https://images.app.goo.gl/br7La6b6NFDuopCVA
Велика двадцятивосьмикрапкова сонечка (Henosepilachna septima):
Дуже схожа на звичайну, але більша за розміром, іноді має інакше розташовані крапки. Її важче вполювати — але наш герой вже на рівні босів.
https://images.app.goo.gl/5o7mK9q9QQNjXW1y5
Китайська зірчаста товстуха (Aplosonyx starata — гіпотетична назва):
Насправді такий «переклад» звучить як химерний покемон, але йдеться, ймовірно, про особливий вид листоїда з Китаю — із зірчастим візерунком на спині та... кругленькою фігурою. Можливо, натяк на товстеньке тіло й незвичну форму плям.
https://images.app.goo.gl/ntXeEHZExGn1xYTi7
Як завжди, Гю-бек почав говорити не з привітання, а з ентомології.
Він сів, дістав книжку про комах і зосереджено заглибився в читання.
Було дві хороші новини.
По-перше — нарешті оголосили критерії першого турніру в межах проєкту «Хваїдом».
По-друге — «лікар комах» уперше за довгий час завітав до лікарні.
Лі-йон помахала хлопчику рукою й повернулася до комп’ютера.
Усього в відкритому відборі взяли участь 50 компаній.
Суперником «Лікарні Смерек» у першому турі стала «Лікарня Зелене Дерево», яку Лі-йон добре знала.
У багатьох аспектах цей заклад вважався стабільним: від професійних навичок до репутації та кар’єрного зростання персоналу.
Якщо судити за об’єктивними управлінськими показниками — «Смерека» ще не дотягує.
Дорога попереду довга…
— То в чому суть першого туру? — запитала Чу-джа, підходячи до неї.
— Обрізка.
— Вони так галасували довкола цього конкурсу, що я думала, перше завдання буде хоч трохи складне. А тут — обрізка? Справді? Та це ж елементарно! Хочеш, я підготую для тебе ножиці?
— Я теж так думала. Але справа в тому…
— У чому?
— Це дерево… заввишки тридцять метрів.
Чу-джа й Лі-йон подивились одна на одну — і завмерли.
Проблема полягала в тому, що дерево було заввишки з десятиповерхівку.
Схоже, місто Хваян вирішило приберегти найскладніші випадки саме для цього публічного змагання.
Лі-йон уважно вдивлялася в фото, прикріплене до листа.
Вузька, викривлена гілка тягнулася просто над дорогою.
Якщо вона зламається — це буде катастрофа.
Гілка може впасти просто на проїжджі машини — і спричинити серйозну аварію.
— Стривай, що це означає? — Чу-джа насупилась, перечитуючи лист. — Не можна використовувати автодрабину?
Організатори свідомо ускладнили ситуацію, і їхній намір став очевидним.
— Схоже, нам доведеться лізти на дерево самостійно.
Це випробування було спрямоване насамперед на перевірку витривалості «лікарів дерев».
Робота деревного лікаря фізично важка — часто доводиться не просто діагностувати, а буквально дертися вгору, щоб провести «операцію».
Цей тест мав показати, наскільки кандидат готовий до справжньої роботи, і чи не боїться він висоти чи зусиль.
— Але навіть якщо ти й вилізеш на це дерево, гілки можуть не витримати вагу людини! — вигукнула Чу-джа. І вона була права.
Забратися на таку висоту та ще й обрізати гілки — це зовсім не жарт.
Лі-йон кинула погляд на Гю-бека, який саме підійшов до дверей її кімнати.
— Стій! — вигукнула Лі-йон. — Тобі не можна туди заходити!
Вона кинулась його зупинити, але дитина виявилась спритнішою.
Гю-бек провернув ручку й увійшов.
Запала тиша.
На ліжку Лі-йон лежав чоловік.
Штори в кімнаті були зачинені.
Його бліда шкіра та вії здавались застиглими, мов заморожені.
— Ніколи не бачив такої комахи, — пробурмотів Гю-бек, широко розплющивши очі.
Його погляд заблищав від захоплення.
Потім він обережно стягнув ковдру, що накривала чоловіка.
— Цей самець має голову, тулуб і ноги, — урочисто оголосив Гю-бек, ніби записував енциклопедичну статтю. — Його тіло ідеально сформоване: дві руки, дві ноги.
Це був його спосіб осмислювати незнайомців.
— Його вирізняє довжина, що перевищує довжину ліжка, великі руки й стопи, а також гострий ніс, — додав він, торкаючись свого перенісся. — Статеві органи самця—
— Стоп, стоп! — Лі-йон схопила хлопця за плечі й витягла з кімнати, потім зачинила двері.
Гю-бек подивився на неї знизу вгору — його очі світилися щирою цікавістю.
— Це твій хлопець?
— Ні.
— Самець заходить у гніздо самки, щоби провести з нею період тічки або охороняти яйця. Енциклопедія тварин, сторінка сто дев’яносто три.
Лі-йон закашлялась і почухала потилицю:
— Кажу ж — все не так.
— Ти впіймала самця й запхала в ліжко.
— Що?!
— Цей самець… рідкісний екземпляр.
Лі-йон глянула на нього мовчки, розгублена.
— Мені подобається його форма. Він круто виглядає. Міцний. З таким тілом він — добрий мисливець. У нього тверді зуби. І сильні ноги.
Очі Гю-бека блищали від захоплення. Лі-йон лише глибоко зітхнула:
— Гю-бек, він не рідкісний. Він — небезпечний.
— Сильні самці завжди небезпечні.
Не знаючи, що відповісти, Лі-йон потерла лоба. Гю-бек і не думав зупиняти своє ентомологічне базікання.
— Самець не прокидається. Спить навіть вдень. Тобі подобаються лише рослини. Тож ти, мабуть, упіймала його отрутою.
Лі-йон похитала головою, підійшла до вікон і відкрила штори, щоб провітрити задушливу кімнату. І — закричала.
Хван Джо-юн вчепився у вікно, мов комаха, й намагався заглянути всередину. Його щоки були притиснуті до скла.
Лі-йон, отямившись, відчинила вікно.
— Що, чорт забирай, ти тут робиш?
— Лі-йон, — Джо-юн подивився на неї з жалем. — Я бачив, як до тебе в дім зайшла дитина.
— Ну й що?
Хван Джо-юн зазирнув їй за спину. Гю-бек теж подивився на нього — і знову почав записувати у свою «енциклопедію».
— Цей самець, що має голову, живіт і ноги, має дуже дивну форму. Виглядає негарно, — пробурмотів Гю-бек.
— Гю-бек… — Лі-йон спробувала зупинити його.
— Дві руки, дві ноги — набір базовий. Але зовні виглядає дуже дивно. Здається, з розуму зійшов.
//Ванна з перекладачем:
Гю-бек і шкільний конкурс "Мій улюблений самець"
На сцені — маленький Гю-бек із мікрофоном і плакатом з намальованим Квоном Че У
— Мій проєкт присвячений великому, рідкісному самцю.
— Його особливості: велике тіло, блискучі зуби, довгі ноги і... схильність до сну в горизонтальному положенні.
— Це... Homo dominatus hospitalis.
---
Гю-бек веде урок сексуальної ентомології для дорослих
— Самка захоплює самця та кладе його в гніздо.
— Потім накриває ковдрою — це сигнал до періоду тічки.
— Якщо самець спить вдень — він уже спійманий.
дорослі мовчать, Лі-йон зриває урок
— НІ, НІ, НІ, МИ ВИРІЗАЄМО ЦЕ ВСЕ ІЗ ПРОГРАМИ, ДОПОМОЖІТЬ
---
Перекладач на зоологічному ярмарку після цього розділу
— Так, добрий день. Мене цікавить китайська зірчаста товстуха.
Продавець мовчки витріщається
— Це жук. Я… я перекладачка.
— Ні, я не божевільна, це науково.
---
Гю-бек пояснює дизайн інтер’єру
— Якщо самець спить — кімната має бути закритою.
— Штори — обов’язково, це імітує нору.
— Подушка — частина пастки.
— Вікно — точка втечі або проникнення іншого самця.
— Комаха з вулиці — небажана.
Лі-йон тримається за голову. Перекладач — за живіт.
---
Гю-бек коментує будь-якого чоловіка в радіусі 5 метрів
— Ноги? Є.
— Голова? Теж.
— Зуби — 50/50, треба перевіряти.
— Пахне — як неотруєний.
— Живий, але малоперспективний для самки.
---
Гю-бек у старості, читає спогади
— Колись… я бачив того самця.
— Великий був, рідкісний. Трохи вічно сплячий.
— І знаєте, що я подумав?
пафосна пауза
— Оце б його на обкладинку мого атласу...
---
Перекладач і клавіатура
вдаряє по клавіші, не працює
— Окей, це кара за той переклад, де я вирішила адаптувати фразу "I want you" як "я хочу тебе" ЗАНАДТО СМІЛИВО.
стукає ще
— Пробач, клавіатуро, я буду чемна! Я напишу “я прагну твого перебування”! Обіцяю!
---
Перекладач отримує донат у 20 грн
звук повідомлення: динь!
— ЩО?!
— ЦЕ ЩО, СПРАВДІ?!
— ХТО?! Я ХОЧУ ПОТИСНУТИ ВАМ РУКУ!
— (натхненно) Тепер я зможу… купити… один чай у кав’ярні, але не дуже великий!
— (реве) Я ПЕРЕКЛАДАТИМУ ДО САМОГО КІНЦЯ!
---
Перекладачка на співбесіді в реальному житті
— У вас хобі?
— Так, я адаптую психологічні конфлікти між вигаданими людьми, які навіть не мають стабільної часової лінії.
— Перекладаю сцену, де герой нюхає подушку.
— Пишу анекдоти про комах.
— І все це — за донат, який мені кидає людина з нікнеймом "пельменьбро99".
---
Сподіваюся, вам сподобалася моя імпровізована ентомологічна вставка.
Я справді старалася — підбирала слова, картинки й жучків із любов’ю.
Вони були гарні, чарівні й абсолютно не готові до драм, які творились навколо них.
Але й ми не були.
Дякую, що читали
---
Трохи анекдотів про комах:
Жук-оленячий рогач пішов на побачення з бабкою.
Бабка:
— Я люблю сильних.
Рогач:
— Я люблю, коли не їдять мене після першої зустрічі.
Бабка:
— Хм.
(зустріч тривала 2 хвилини)
---
Комар у психотерапевта
— У чому ваша головна тривога?
— Люди.
— Чому?
— Я просто намагаюсь висловити симпатію… через укус.
— І що вони?
— Шльопають мене тапком!
— Ви пробували працювати над формою взаємодії?
— Ага. Я зробив серенаду вночі.
— І результат?
— Вони включили фумігатор.
---
Бджола та її менеджер
— Ви запізнились.
— У мене був мітинг із квіткою.
— Досі?
— Вона не відпускала. Казала: “ще трохи пилку, ну ще крапельку”.
— Ви розумієте, що це експлуатація?!
— Мене використали як delivery. Без чайових.
---
Анекдот у стилі “Гю-бек”
— Лі-йон, а що буде, якщо муха полюбить комара?
— Буде фанфік на 20 розділів, і я змушена буду це перекладати.
---
— Тату, я виросту й стану метеликом!
— Спочатку, синку, тобі треба пройти через стадію «жалюгідна гусінь».
— Тобто школу?
---
Чоловік у черзі в аптеку:
— Дайте щось проти комах.
Аптекар:
— Для дому чи для душі?
— Для дому. Душу вони вже з’їли.
---
Комаха проходить співбесіду
— Ваше ім’я?
— Сонечко.
— Попередній досвід?
— Літала. Сиділа. Вдавала, що приношу удачу.
— Ваші слабкі сторони?
— Якщо мене перевернути — я не вмію вставати.
---
Цвіркун і шум
— Чому ви цвіркочете вночі?
— Тому що вдень мене ніхто не слухає.
— А вночі?
— Теж не слухають. Але хоча б здається, що я є.
— Ви просто хочете уваги?
— Я просто хочу альбом записати!
---
Комар записує скаргу
“Скарга №438:
Укусив людину — отримав ляпас.
Не вкусив людину — отримав “ой як дзижчить, спати не дає”.
Резюме: люди — токсичні.
Пропоную колонізувати кішок.”
---
Бджола на інтерв’ю
— То що вас привабило в кар’єрі бджоли?
— Мене з дитинства тягнуло до стресу, перевтоми й роботи без відпусток.
— У вас є пільги?
— Так, можу померти після одного укусу.
— А мотивація?
— Мед. Але я його не їм.
*******
Раніше тут була стриманість. Зараз тут — енциклопедія про жуків і глибока криза жанру.
(Так, це знову я. Перекладачка з колекцією жартів про самців.)
І якщо ти дочитав до цієї миті — значить, жучки тебе втримали. Вітаю, тепер ти теж у цьому клубі.
Переклала Nathaniel. Більше текстових викривлень, аналізів поведінки комах і ніжного психозу — в моєму Telegram-каналі.
(Не змушуй мене вмикати презентацію «10 фактів про товстуху, яку ти ще не знав»).
Переклад — це коли ти йшов за відпочинком, а опинився між ковдрою, дитячою ентомологією та самцем у горизонтальному положенні.
Якщо це торкнулося твого серця (чи сміхових рецепторів) — кинь монетку цьому створінню з клавіатурою.
(На чай, на подушку, на спеціальний фонд «Гю-бек і його вічні фрази». А головне — на продовження.)
Monobank
abank24
Ko-fi
