Розділ 27
Квон Че У мовчки провів рукою по її спині. Лі-йон з усіх сил намагалася ігнорувати дотики його пальців.
— Що ти робиш? Візьми он ту мочалку.
— Виглядає боляче.
— Що?
— Якщо я скористаюся мочалкою, можу ще більше подразнити шкіру.
— Що?.. Тоді навіщо взагалі ця ванна? — Лі-йон нахилилася вперед, намагаючись прикрити синці, які залишилися від гілок і терну. У її роботі такі подряпини були звичною справою.
— Тоді, може… сьогодні взагалі не купатимемось…
— Що за… Ти знущаєшся? — Лі-йон різко розвернулась до нього, розлючена. Спершу він сам наполягав на спільній ванні, хоча вона й відмовлялася, а тепер от це?
— Я просто… — він на мить замовк. — Зроблю по-своєму.
Його теплі долоні знову торкнулися її спини.
Грубуватими руками він ніжно проминав її плечі.
Кожного разу, коли натискав посередині спини, вона здригалася.
Її дратувало це дивне тепло — між його руками і її шкірою.
Лі-йон прикусила губу й затримала подих. Повітря було вологим, теплим, важким.
Коли кінчик його пальця ковзнув трохи нижче її грудей, вона миттєво прикрила їх передпліччями.
Його великі пальці повільно описували кола вздовж хребта — аж до талії.
Лі-йон здалося, що вона розчиняється в гарячій воді.
Намагаючись зберегти рівновагу, вона втупила погляд у стелю.
Це просто вода. Просто гаряча вода. Тому в мене горить обличчя.
***
Після душу їй було вже не так страшно лежати з ним на одному ліжку.
Гаряча ванна занурила її в затишну, сонну млявість. Вона тихо зітхнула:
— Надобраніч, Квон Че У.
Він підняв ковдру, накрив її та ліг поряд. Матрац раптом здався Лі-йон надто вузьким. Та водночас — таким зручним, що вона повільно заплющила очі.
Сьогодні був такий довгий день...
Невже кожен буде такий? Це вперше ми провели день разом… Не все було так, як я хотіла, але… було не зовсім погано…
— Ти вже спиш?
— Угу… — пробурмотіла Лі-йон, але раптом сіла прямо, немов хтось увімкнув тривогу.
— Що сталося? — запитав Квон Че У.
Що зі мною не так?!
Я щойно подумала, що день був «не зовсім поганий»?
Я з розуму з’їхала?! Цей чоловік намагався мене вбити! Я ж пиляла його пилкою!
Якщо він поверне пам’ять, може ж просто взяти й зарізати мене!
Лі-йон стиснула кулак і вдарила себе по голові.
Квон Че У миттєво піднявся й схопив її маленькі кулачки.
— Що ти робиш?
Лі-йон подивилася на нього. Що це за маячня? Я справді настільки розслабилася поруч із убивцею?!
Зберися, Лі-йон! Не забувай про бійню! Як ти взагалі можеш так спокійно засинати поруч із убивцею?!
Обличчя її різко зблідло. Вона відвернулась.
— Лі-йон. — Квон Че У ніжно взяв її за підборіддя й повернув обличчя до себе.
Як тільки їхні погляди зустрілися, Лі-йон відразу заплющила очі, намагаючись відштовхнути тривожні думки.
— Відкрий очі, — м’яко попросив він.
Але вона так і не відкрила їх.
— Я не розумію, чому ти так поводишся. Навіщо ти поставила ногу на підлогу?
Вона рефлекторно спустила ногу — була готова тікати будь-якої миті.
Хотіла відвернутись, але він не відпускав.
Вона прикусила губу, протестуючи мовчки.
Обличчя Квон Че У напружилося через її мовчазну відмову.
— Ти справді не відкриєш очі? — його голос потемнів. — Ти навіть не хочеш на мене подивитися? Не хочеш зі мною говорити?..
Лі-йон не відповіла на його нетерплячий голос.
— Лі-йон, ти колись доводила когось до божевілля?
І в ту ж мить Квон Че У легенько вкусив її за шию.
Лі-йон розплющила очі від несподіванки. З її вуст вирвався короткий зойк.
— Напевно, ні. Бо ти зараз поводишся занадто безвідповідально.
Він знову вп’явся в її шию — язиком, губами, зубами.
Смоктав і кусав її так, ніби втратив розум.
Його дії були шалені, напористі, неконтрольовані.
Її запах збивав йому подих, кружляв голову, спокушав.
— А-а… — Лі-йон сіпнулася в його руках і застогнала від болю.
Та це лише ще більше його збудило. У голові Квона Че У запанувала порожнеча.
Його єдине бажання — втамувати спрагу. Все інше втратило сенс.
Однією рукою він тримав її за обличчя, іншою — вп’явся в потилицю.
Він хотів мати її всю. Навіть її кров.
— Аах! — вигукнула Лі-йон.
Квон Че У ще глибше впився зубами в її ніжну шкіру.
Його спрага мучила з самого ранку.
Його нижня білизна вже промокла — від сперми, що витікала з кінчика його збудженого тіла.
Достатньо було лише облизати її шию — і він спалахував, мов полум’я.
Цього мало. Я хочу більше.
Щось глибоко в ньому вимагало більшого.
Квон Че У хотів поглинути її — тіло й душу.
//Привіт! Зустрічайте нову рубрику — «Ванна з перекладачем»!
Це те саме місце, де ми з вами вмиваємо шок, ніжно намилюємо параною і натираємо гумор до блиску.
Саме тут я говоритиму про сцени, які неможливо залишити без коментаря (бо я емоційно неспроможна їх проковтнути мовчки).
Ходімо у ванну. Безпечна дистанція — умовна.
---
З короткого змісту розділу:
— Головна героїня хотіла просто попарити спину.
— Головний герой: «А може… не купатимемось?»
— Перекладач: а може… не будемо перекладати?..
---
Реакція перекладача на фразу "Не зовсім погано":
Я в цей момент:
виходжу з дому, сідаю на східці, дивлюсь у небо
— Вона сказала "не зовсім погано"…
— Пані, ви в порядку?
— Ні. Він її кусав. А вона сказала "не зовсім погано"…
— Вам викликати когось?
— Може, тільки редактора.
---
Коли Квон питає:
— Ти колись доводила когось до божевілля?
Я така:
— Я? Боже, та я табуретку в IKEA зібрала так, що батя почав розмовляти з нею й просити прощення.
---
Міні-реклама:
Втомилися від шкіри, повної подряпин і кусючого чоловіка? Спробуйте "Спокій і шия" — новий гель, що не тільки заспокоює, а й дає вам моральне право сказати: «СТОП. МОЇ НЕРВОВІ ЗАКІНЧЕННЯ — ЦЕ НЕ ШВЕДСЬКИЙ СТІЛ».
---
Сценка: Перекладач на зйомках фільму за романом
Режисер: — Окей, в цій сцені герой кладе руку на її потилицю й…
Перекладач, з кулаком на серці: — …і питає дозволу, так? Так?!
Режисер: — …і починає збуджено кусати її шию.
Перекладач: — …
---
Кімната. Тиша. Перекладач сидить, тримаючись за шию, ніби його вкусили через екран.
— Мамо, мене вкусили.
— Де ти була?!
— В перекладі…
— ЩО?!
— У ванні.
— З ким?!
— З травмою, мамо. З еротизованою травмою.
---
Чат перекладача
🧠 Мозок: Ти щойно переклала сцену, де герой кусає героїню.
🫀 Серце: Але ж романтика!
🧠 Мозок: Він хотів випити її кров.
🫀 Серце: Ну… всі ми маємо свої фетиші.
🧠 Мозок: …
*******
Вітаємо! Ви досягли нового рівня:
«Творчість перекладача — розблоковано!»
Це як знайти приховану кімнату у віллі сюжетного божевілля.
Тут іронія пахне піною для ванни, а бонусні сценки стікають по стінах з ароматом "що я щойно прочитав?".
Переклала — Nathaniel.
Якщо хочеш більше сценок, думок, переосмислень і драм із ліхтариком — ласкаво прошу в Telegram-канал.
Якщо тобі відгукнулося, і хочеться подякувати — можеш кинути монетку цьому перекладачу-неофіту.
Це допоможе підтримати мій чай, світло і віру в емоційно стабільний ноутбук.
(А головне — дасть сили творити далі.)
Monobank
abank24
Ko-fi
