3. Хтось вдома
Наступними днями Сон Цінлань узагалі не бачив Дзі Юши.
Як розповідав Двань Вень, щоранку той відвідував тренування для новобранців, а по обіді займався у персональному залі. Його графік був розписаний до останньої хвилини. Міністерка Ван якось навіть навідалась до нього особисто — й залишилась дуже задоволена.
Для керівництва, здається, люди з канцелярії завжди здаються старанними — незалежно від того, що вони насправді роблять.
Міністерка викликала Сон Цінланя і суворо його попередила:
— Сяо Дзі розумний і старанний. На місії ви маєте працювати як команда. У нього дві зірки рейтингу, після цього завдання отримає третю. І не думайте, що я не знаю, що ви плануєте ставитися до нього як до простої прикраси.
/Прим.: «сяо» — це звертання до молодшої людини, яке дослівно означає «малий», але використовується як м’яке, ввічливе звернення перед прізвищем./
Сон Цінлань зробив вигляд, ніби не розуміє, про що йдеться:
— Та що ви, хіба таке можливо?
У центрі підготовки були і зали для індивідуальних тренувань, і симуляційна система для командних боїв.
За два дні до місії всі, як завжди, зібралися на спільне тренування.
Коли група була в повному складі, Сон Цінлань помітив, що Дзі Юши немає:
— Лао Двань, ти його попередив?
/Прим.: «Лао» — звертання, яке означає «старий» або «досвідчений». Ставиться перед прізвищем і виражає повагу, теплоту або дружнє ставлення до старшої чи добре знайомої людини./
— Я думав, Лі Чвень вчора сказав йому.
— Та чого б це я мав казати? Я його навіть не бачив!
— Ну чудово, певно знову на лекції.
— Тан Ці, організуй тренування.
Сон Цінлань вирішив сам піти на його пошуки — поки міністерка Ван знову не взялася читати нотації.
Покинувши тренувальний майданчик, Сон Цінлань одразу попрямував до табору новобранців.
Як наймолодший капітан, він свого часу сам проводив для них перше заняття з рукопашного бою. Його техніка ближнього бою тоді швидко зламала пиху багатьох, хто прийшов сюди з престижних закладів і завищеною самооцінкою — і відразу ж поставила їх на місце. Тож щойно Сон Цінлань з’явився біля вікна, ті, хто байдикував, відчули, як по спині пробіг холодок.
Тим часом спеціальний інструктор із Небесної Бази читав лекцію з професійної підготовки. Попри легке пожвавлення в аудиторії, Сон Цінлань швидко помітив того, кого шукав.
Дзі Юши сидів біля вікна.
— Простір становить всесвіт, в якому ми живемо. А час — всесвіт, яким ми його знаємо
Інструктор керував голографічним зображенням, креслячи яскраву дугу світла — вона виникала з нічого і зникала в ніщо.
Дехто з учнів захоплено перешіптувався.
А от Дзі Юши сидів, опустивши голову, й здавався цілком байдужим до всього видовища.
— Час — це лінія, що тече, даруючи нам і минуле, і майбутнє.
— Минуле не підлягає зміні. Людина не може повернутися в часі, щоб убити власного діда — це так званий парадокс діда. Один із науковців запропонував принцип самоузгодженості: навіть якщо хтось і зміг би потрапити в минуле, він не зміг би змінити хід історії. Інакше кажучи, наше теперішнє — це вже остаточний результат усіх змін, що коли-небудь відбулися.
Інструктор продовжив:
— А що ж із майбутнім? Понад двадцять років тому китайська наукова команда створила систему Небесна База. Вони виявили, що час — це не просто одна лінія.
Від помаху його руки дуга світла в повітрі змінилася.
Світло раптово розгалузилось, розходячись із теперішньої точки на безліч тонких ниток у всі боки.
— Обчислювальна потужність Небесної Бази дозволяє прораховувати безліч можливих майбутніх сценаріїв, виходячи з теперішнього моменту. І вперше людство усвідомило існування паралельних майбутніх світів. За понад двадцять років функціонування системи, завдяки Небесній Базі та втручанню Охоронців у паралельних майбутніх реальностях, вдалось запобігти 1 771 потенційній терористичній атаці, 542 бунтам, 6 війнам і 3 масштабним стихійним лихам.
…
Під час лекції один за одним запускалися фрагменти відео.
Сон Цінлань підійшов до вікна.
— …..
То це і є той самий «розумний і старанний» консультант, про якого говорила міністерка Ван?
Дзі Юши сидів на лекції, повністю зосереджений на…
чорно-білій портативній приставці з минулого століття.
Фігури тетрісу падали з шаленою швидкістю. Він укладав їх бездоганно, прибираючи ряд за рядом — по п’ять, шість, навіть сім за раз. Рахунок невпинно ріс, кожен блок вкладався ідеально, створюючи ілюзію, що от-от програє… але ні.
Безперечно, Дзі Юши був майстром тетрісу. В усій Небесній Базі навряд чи знайдеться хтось, хто перевершить його в цій грі.
З опущеною головою Дзі Юши сидів так, що шийний хребець виступав плавною лінією, тонкі лопатки чітко вимальовувались під тканиною сорочки.
Він виглядав цілком зосередженим — довгі вії опущені, погляд спокійний, майже лагідний. Його пальці були довгі, нігті — коротко підстрижені й чисті. Загалом, він справляв враження людини, яка ніколи не знала справжніх труднощів.
Сон Цінлань подумав: можливо, він і не збирався їх зазнавати.
За день до місії, по обіді, всі зібралися на загальний брифінг.
/Прим.: брифінг — це коротка нарада або зустріч, де учасникам стисло повідомляють важливу інформацію, інструкції або оновлення щодо завдання./
Як і завжди, на великому екрані з’явилася мапа цілі з кількома позначеними точками.
Цього разу координацію здійснював Третій командний центр штаб-квартири Небесного Зводу. У конференц-залі сиділо понад тридцять осіб — окрім Сьомої команди, були ще внутрішні співробітники, що забезпечували підтримку операції. На сцені виступав командувач місії, а серед слухачів була навіть міністерка Ван.
/Прим.: раніше це місце перекладала як «Небесна База», хоча вже з’являлася назва «Небесний Звід». Обидва варіанти мають сенс, але «звід» мені ближчий — звучить об'ємніше й цікавіше. Перекласти це точно взагалі не так просто, тож поки що вживаю обидва варіанти, але надалі частіше буде «Небесний звід»./
— Місяць тому Небесна База зафіксувала різке зниження чисельності населення Січінґа за 1460 рік зоряної ери — спад склав аж 3%.
Командувач наблизив зображення на мапі та вказав на миготливі червоні зони.
— Згідно з обчисленнями, після виключення природних катастроф, вибухів та інших енергетичних факторів, Небесний Звід класифікує місію як імовірну біотерористичну атаку. Рівень місії — A.
— Біохімічна терористична атака?
— З подібним ми вже стикалися.
— Це буде нескладно.
— У мене є прохання, — мовив Сон Цінлань, сидячи навскіс, із чорними очима, що відбивали червоні точки на мапі.
— Після успішного виконання цієї місії рівня А, я прошу призначити нам місію рівня S.
Щойно він це сказав, у залі прокотилася хвиля шепоту.
Було відомо: за виконання місії рівня S давали стільки ж балів, скільки за п’ять місій рівня A.
Сьома команда, що бездоганно впоралася з дванадцятьма місіями A-рівня за останні два роки, вже встигла здобути славу всередині Небесного Зводу — її навіть зараховували до числа найкращих. Але той факт, що команда досі не мала жодної місії рівня S, заважав їм прорватися в трійку лідерів: інші мали значно більше балів.
Тож Сьома команда вже давно прагнула місії рівня S.
Дзі Юши чув про це.
Зі свого місця, він чітко бачив вираз обличчя Сон Цінланя: зверхність, упевненість і жагу перемоги — усе це читалося в його голосі.
— Запит схвалено, — командувач зробив паузу, а тоді звернувся до Сон Цінланя:
— Після цієї місії Командний центр проведе переоцінку згідно з результатами. Будьте готові до місії рівня S будь-якої миті.
Ці слова Сон Цінлань чув не раз.
Він сидів холодно, з незворушним обличчям.
І мимоволі виникало питання: а що буде, коли ця бунтівна зірка нарешті вибухне — після стількох років покори?
— Чому ти не прийшов на вечерю?
Дзі Юши зробив ковток води, його брови та очі були вкриті потом, а витончені риси обличчя трохи затуманилися.
Попри те, що вони обидва чоловіки, Сон Цінлань раптом відчув певну ніяковість — ніби його присутність у тренувальній залі підлеглого була недоречною.
— Вибач, я заздалегідь запланував відеодзвінок на цей вечір, — відповів Дзі Юши.
— Не можна перенести?
Дзі Юши витер піт рушником:
— Вони дуже прив'язані. Засмутяться.
Цей коментар був не випадковим — Сон Цінлань відразу згадав щось важливе й зрозумів, чому так намагається уникнути підозр.
Він підвів брову:
— Хтось чекає вдома?
Механічні маніпулятори тим часом акуратно прибрали рушник.
Та з чола Дзі Юши знову скотилася крапля поту. Він інстинктивно сягнув до краю футболки й витер піт.
Його талія оголилася. Вузька, гнучка, з блідою шкірою, що майже світилася — вона разюче відрізнялась від тіл решти Охоронців Небесної Бази. Коли він рухався, волога від поту шкіра ледь натягувалася на животі, й навіть пупок коротко визирав над краєм штанів.
Сон Цінлань відвів погляд.
— Капітане Сон, ви проти?
— Дзі Юши, здається, відчув напругу, та вів себе спокійно. — Може, мені продезінфікувати тренувальну кімнату після себе?
Він чув чутки. Казали, що капітан — гомофоб до кісток.
Говорили, що після того, як за ним відкрито почав упадати інший чоловік, він навіть дезінфікував кабінети, де побували геї.
Подібні провокації були нижче гідності Сон Цінланя.
Він озвучив справжню причину свого візиту до тренувального залу — втім, його слова були м’якшими, ніж очікувалося:
— Кажу одразу: багато хто хоче використати цю місію рівня А, щоб отримати підвищення зіркового рейтингу. Але скоро зрозуміють, що недооцінили її небезпеку. Якщо тобі не байдуже до людей навколо, ще не пізно відмовитися. Я можу влаштувати твоє повернення до Нінчену.
Здавалося, Дзі Юши не вловив іронії:
— Але для мене вже запізно відмовлятися.
Напруга повисла в повітрі.
Сон Цінлань раптом посміхнувся:
— Добре. Тоді в мене до тебе лише одне прохання.
Дзі Юши спокійно подивився йому в очі.
Сон Цінлань залишив його з короткою фразою:
— Виконуй накази й не висовуйся — і все буде легко.
*******
Перекладач (зі склянкою чаю):
— Ага, значить, у нас тут лекція з філософії часу, а консультант тим часом шпарить у тетріс. Ну що ж.
(пауза)
Усім колишнім відмінникам із вигорянням, ця сцена присвячується вам.
Інструктор (урочисто):
— Простір — це всесвіт, в якому ми існуємо. А час — це...
Дзі Юши (не підводячи очей):
бам, бам, бам — чотири рядки прибрав
— ...байдуже. Далі.
Сон Цінлань (підходить, стиха):
— То ось як виглядає "розумний і старанний", га?
Перекладач (глухо, з-за кадру):
— Капітане, не псуйте момент. Зараз буде комбо.
Тетріс:
дідичне падіння фігури з ідеальним розворотом
+700 очок
Дзі Юши (втомлено витирає піт, випадково оголює талію)
— Вони дуже прив’язані.
Сон Цінлань (з надривом у душі):
— ...Тетріс?
Дзі Юши:
— Мої улюблені піксельні.
Перекладач (приглушено, з темряви):
— Ця історія пишеться не словами. Вона пишеться лініями.
Лініями, які падають зверху, лягають на дно — і зникають, якщо все зробити правильно.
Сценка №2
Локація: тренувальна зала. Повітря вологе, напруга зависла, механічні руки прибирають рушники. Перекладач сидить у кутку з блокнотом, схилившись до Ітана (який не з цього твору, але вже давно тусить у моїх сценках, бо підтримує мене як моральна сила).
Перекладач (зашепки):
— Ітан… Ітан, я прошу, подивись.
пхає йому планшет з відкритим уривком тексту
Ітан (холодно, дивлячись):
— Це… це пупок?
Перекладач:
— Це ціла сцена про пупок. Він визирає з-за футболки, з поетичною вологістю, контрастує з іншими охоронцями…
(урочисто)
Ітан:
— Авторка впевнена, що в людей є очі?
Перекладач:
— Думаю, вона впевнена, що у людей є потреби.
(пауза, звук натягнутої тиші)
Сон Цінлань (за сюжетом, мовчки відвертається):
— …
***
Так, це теж я переклала. І так — за один день
Цей розділ — теж мій. Так, сьогоднішній. Так, перекладений за один день.
У мене тут марафон, між іншим: 25 розділів за місяць.
Поки що тримаюсь. Поки що живу. Поки що не змінила ім’я на «Розділова Машина 3000».
Перекладацька статистика: Розділ №3 із 25
Дата перекладу: 16 червня 2025
Час на переклад: приблизно 4 години 40 хвилин (включаючи: пів години «що це за структура абзацу», десять хвилин боротьби з прикметниками, одну перерву на яблуко та одну — на те щоб подивитись у стіну) + 20 хв на «а чи варто так чуттєво описувати шкіру?»
Кафеїн і харчування:
1,5 чашки чаю
0,25 плитки чорного шоколаду
2 ментальні перекуси зі словами “я геній” та “я більше так не можу”
1 «перекладацький відчай» на 40-й хвилині (нормальна статистика)
Обсяг розділу: помірний (трохи коротший за стандартні — перекладач це відчуває на рівні кісток)
Редагувань: 3 тури — стандартне згладжування + естетичне прочухання діалогу + я читаю вголос своїм привидам
Жанрова температура: 38°
Ключовий елемент сцени: тетріс, який переміг фізику лекції
Вживань слова “місія”. Багато
Авторка: “навіщо придумувати нові слова, якщо можна все назвати місією?”
Пупків 1. Але який!
Капітанської напруги 110%. Не витримав — відвів погляд.
Гомофобних чуток. Достатньо. Але ж ми знаємо, хто тут справді боїться своїх почуттів.
Технічний діагноз розділу:
▪ Симптоми: піт, блиск очей, стратегія
▪ Діагноз: приховане збудження Сон Цінланя, викликане підозрілим консультантом
▪ Лікування: жорстке дотримання субординації (не спрацювало)
(Забула додати — я завжди залишаю щось наприкінці.
Якось загубила цей ритуал у марафоні, а дарма. Без нього текст виглядає… ну, голим. Як Юши після тренування.)
Колись тут був спокій. Тепер — місії рівня A, фрази, які хочеться редагувати зубами, і персонажі, що мружаться одне на одного зі значенням.
Якщо ти тут — значить, не випадково. Бо з усіх моментів ти відкрив саме цей розділ. Саме цю сцену. І саме ці слова.
Переклала — Nathaniel.
Ще більше перекладного затишку, перев’язаних нервів і живих текстів — у моєму Telegram-каналі.
(Не долучишся — доведеться передати фразу “він оголив талію” усім твоїм знайомим. У форматі вишивки.)
Переклад — це як полювання на метафору в темному лісі.
Герої поводяться дивно, речення спотикаються, а ти просто намагаєшся зробити красиво.
Якщо тобі сподобалося — можна підтримати цю божевільну справу.
На чай, на нервову систему, на світло, і, може, на новий мозок.
Monobank
Ko-fi
