Death Stranding

Розділ 68. Death Stranding(Смертний викид) [1]
 
    [1] - відеогра жанру action з відкритим світом в якій треба виконувати доставки вантажів
Від П'ятниці 13-го до Кендімена Раян передивився всі фільми жахів.
Він навіть знявся у кількох з них, або як невблаганний термінатор під час своєї короткої фази Карателя, або як самотня мішень, яку переслідують злісні Психи. Він досі згадує з ніжністю той забіг, коли він втік від Стоноги в одних трусах. Гарні були часи.
Тож у нинішній ситуації не було нічого надзвичайного. Нічний Терор був просто Фредді Крюгером, за винятком того, що він міг нападати на людей, коли вони не спали. Плутон була Смертю з Пункту Призначення. Вамп була трапом, буквальною смертю від сексу. Що ж до Горобця... вона не вписувалася в жодні рамки.
Можливо, вона буде останньою дівчиною? Вбивця був трохи застарий для цієї ролі, але Раян був відкритим до всього нового.
Так чи інакше, йому та Атомному Коту вдалося втекти через ліс, врешті-решт відійшовши досить далеко, щоб Горобець більше не могла цілитися в них лазером. Дует пішов стежкою вниз лісистою долиною, оточеною пишною зеленню папороті, зеленими деревами, орхідеями та каскадними водоспадами. Раян упізнав цю місцевість як Валле Делле Фер'єр, довоєнний природний заповідник.
На жаль, кур'єр відчув, що на нього діє сила Плутона. Його серцебиття неприродно прискорилося, пальці рук смикалися від напруги, і в якийсь момент він ледь не спіткнувся об камінь. Вони тримали дистанцію між собою та підлеглим Августі, але вона не відступала.
— Якщо ми продовжимо рух на південь, то досягнемо місця зустрічі з Коротункою, — Раян перевірив телефон, безрезультатно намагаючись зв'язатися з Радянською Верховною Владою. — Щось глушить мій мобільний.
— Напевно, техніка Вулкана, — сказав Атомний Кіт. — Вимкни телефон, можливо, вони зможуть його відстежити.
Слушна думка, і це позбавило б Раяна нових повідомлень від Щасливиці. — Як далеко, на твою думку, простягається радіус дії Нічної Піжами?
— Не знаю, — зізнався Атомний Кіт, перевіряючи шию Раяна. Там, де його душила галюцинація Кровотік, на шкірі залишилися червоні сліди. — З тобою все гаразд? Зізнаюся, я дуже злякався, коли побачив, як ти поводишся, наче одержимий.
Ого, йому було не байдуже! Хоча після того, як Раян так злякався, Нічна Піжама отримає долю Луїджі. — Ти йди на південь, а я піду на схід.
— Хочеш, щоб ми розділилися?
Це було велике «ні-ні» у фільмах жахів, але кур'єр не був безпорадним підлітком. — Її Жахливість(Cruella) може націлитися лише на одну людину одночасно, і вона зосередилася на мені. Я заманю її в пастку. Якщо ти втечеш, ми перемогли.
Крім того, Раян не міг ризикувати, щоб Вбивча Сімка вистежила їх до місця зустрічі. Ризикувати власним життям — це одне, а ставити під загрозу життя Лен — зовсім інше.
Фелікс негайно запротестував, — Я не залишу тебе помирати, Раяне.
— Довірся мені, Котику, — сказав кур'єр, беручи в кожну руку по револьверу. Він би теж прийняв дозу Шаленства якби не боявся, що сила Плутона може погіршити побічні ефекти. — Я краще справляюся без команди.
— Але-
— Тебе теж пристрелити?
Кошеня нарешті зрозуміло, що настав час дозволити дорослим робити свою справу. — Гаразд, — сказав Фелікс, хоча йому це явно не сподобалося. — Гаразд, я тобі довіряю. Але не смій помирати за мене.
— Боронь Боже, твоя сестра буде пиляти мене на тому світі, якщо я це зроблю. А тепер йди.
Кинувши останній погляд, Атомне Кошеня пішов стежкою на південь, а кур'єр рушив на схід.
Раян ішов лісом, відчуваючи, як невидимий тиск Плутона стає дедалі сильнішим. Він проходив повз порослі мохом руїни будинків і млинів, і врешті-решт вийшов на стежку, що вела вздовж бурхливої річки. Незабаром він вийшов на широку місцевість, з одного боку якої був ліс, а з іншого — невеликий водоспад. Річка протікала по доріжці з бруківки, яка дозволяла переходити з одного берега на інший.
Листя зашелестіло, коли наближалися тіні. Раян підняв зброю, оскільки здавалося, що його оточують численні фігури; в темряві він не міг чітко бачити.
І все ж... коли повітря наповнилося солодкими, смачними пахощами, кур'єр не міг не розслабитися. Напруга в його тілі, здавалося, зникла, коли невидимий голос сказав йому розслабитися.
Повільно з кущів вийшла постать, яка була найпрекраснішим видовищем, яке кур'єр бачив за все своє життя, за всі свої забіги разом узяті. Розкішна руда, з витонченим тілом та ідеальною шкірою; навіть нечисленні веснянки лише посилювали її привабливість. Її губи були червоні, як кров, а очі сяяли смарагдами. Її червона куртка здавалася забороненою межею, що обіцяла невимовну насолоду тому, хто зможе її подолати.
Побачивши її, Раяну одразу ж захотілося кинути все, притиснути її до дерева і дати їй Повну Порцію Романо.
— Привіт, — сказала Вамп з теплою, милою посмішкою, відкриваючи свої порожні руки. Навіть її голос збудив кур'єра. — Все гаразд. Ти в безпеці. Мій бідний хлопчику, ти, мабуть, був дуже наляканий, зовсім один у лісі.
— Ти ангел? — на той час підсвідомість Раяна, заражена попкультурою, повністю контролювала його тіло. — Вони найпрекрасніші створіння у всесвіті.
— Я можу бути твоїм ангелом, якщо хочеш, — сказала руда, поклавши руку на блискавку своєї куртки. — Просто викинь свою зброю, і... я покажу тобі рай.
Нагадайте, хто така Жасмін? Це була ідеальна вайфу. Романтичний фінал, справжній кінець.
Але коли Раян збирався перетворити цей фільм жахів на порно, він зрозумів одну проблему з цим сценарієм.
— Руді не можуть потрапити на небеса, — сказав він, — у них немає душі.
— Що?
І тоді він застрелив її.
Куля влучила у груди вбивці й відкинула її спиною до дерева, але не пролила крові. Та ну, який суперлиходій в наш час носить бронежилет? Раян знав, що треба було цілитися в голову!
— Ти підстрелив мене! — шоковано запротестувала вампір. — Ти підстрелив мене!
— Геть, демон! — Раян підняв зброю і вистрілив, як маніяк. — Я знаю твою гру, суккуб! Кожна твоя веснянка — це душа, яку ти вкрала!
Вампір подивилася на Раяна, як на божевільного, перш ніж сховатися за деревом, щоб уникнути пострілу. Чорт, це завжди траплялося, коли він намагався зняти стрес! — Річі, тягни свою дупу сюди! — крикнула вона. — Як ти можеш протистояти моїм феромонам, козел?
— Ну, коли приймаєш стільки речовин, що змінюють свідомість, скільки я, з часом виробляється стійкість, — відповів Раян, перезаряджаючи зброю. — Чесно кажучи, я пробував набагато сильніші афродизіаки, ніж твої феромони. Ти не повіриш і половині того, що я робив.
— Неважливо, — відповіла руда дияволиця з-за свого прикриття, — поцілунок, і твої життєві показники підведуть тебе.
Як тільки вона це сказала, з лісу з'явилися надто знайомі нелюдські обличчя, оточивши Раяна з усіх боків. — Дорогий гостю, — п'ять злісних клоунів, кожен з яких був озброєний серветками та срібними столовими приборами. — Монте-Карло — наразі зачинено!
— Давай, Пеннівайзе, — відповів Раян, вистріливши в найближчу ілюзію, коли вона розчинилася в білій субстанції. Ці ілюзії могли завдати йому шкоди так само, як і справжні, але вони вмирали так само, як і оригінали. Вони мали лише стільки сили, скільки давав їм його розум.
Коли він задіяв клоунів, Вамп покинула свою схованку і почала рухатися по кущах, як лев, що переслідує, її руки тепер випускали якийсь кольоровий дим. Смертельні феромони, швидше за все.
Раян ненадовго зупинив час, ілюзії Монако миттєво розвіялися. Однак, на відміну від примари Кровотіку, коли час відновився, клоуни повернулися до життя.
— Це все, на що ти здатен, Піжама? — насміхався над Нічним Терором, прокладаючи собі шлях крізь клоунів. — Я вбив їх тисячі! Я навіть з'їв одного!
Потім, коли він опинився в оточенні темряви і мертвих клоунів, повітря наповнилося новим запахом. Той, що наповнив його тривогою і страхом. Сморід смерті, хвороб і...
— Рірі.
Раян обернувся і зіткнувся з нею обличчям до обличчя.
Вона стояла на точильному камені біля водоспаду, одягнена в одяг, просякнутий кров'ю.
— Коротунка? — запитав Раян, хоча розумово він знав, що все це було в його голові.
Лен відкрила рот, але її вирвало кров'ю. Вона заплакала багряними сльозами, видаючи пронизливий крик, і кинулася на кур'єра з піднятим ножем.
Раян був настільки наляканий цим видовищем, що ілюзія закрила проміжок, перш ніж він встиг прицілитися. Однією рукою вона штовхнула його до дерева, а іншою спробувала вдарити ножем. Кур'єру довелося кинути один зі своїх пістолетів, щоб зловити її руку й утримати лезо; потім він спробував прицілитися зі свого пістолета, що залишився, навіть коли нападниця почала бити його струмом...
— Ти ніколи не залишав Монако, — голос ілюзії належав не Лен, а самому Раяну. — Ти все ще в цьому ліжку, і все це — передсмертний сон.
Це було, мабуть, найгірше, що хтось міг сказати мандрівникові в часі, і це змусило його на мить втратити концентрацію. Лезо Нічного Терору миттєво влучило у стегно Раяна, але кур'єру вдалося відвести удар подалі від життєво важливих органів.
На жаль, страшні спецефекти тримали його притиснутим до дерева, Вамп вийшла зі своєї схованки. — Тобі слід було піти легшим шляхом, придурок, — сказала вона Раяну, коли її заряджена феромонами рука рушила до його шиї. — Принаймні, я б тебе спершу трахнула.
— Може, наступного разу, — відповів Раян, нахмурившись від болю, перш ніж зупинити час.
Він очікував, що ілюзія зникне, але натомість вона лише трансформувалася. З кошмарної, викривленої версії Лен вона перетворилася на чоловіка в масці в чорному костюмі.
— Ось ти де.
Раян відштовхнув паралізованого Нічного Терора і двічі вистрілив йому в голову.
Коли час відновився, труп Синього Генома врізався у здивовану вампірку, і вона спіткнулася об каміння, ледь не впавши у водоспад, що був неподалік. Затискаючи однією рукою рану на стегні, Раян наставив на неї пістолет.
— Зачекай, — благала вампірка, підіймаючи руки у знак капітуляції, її запах наповнив Раяна сумішшю бажання і жалю. — Не вбивай мене! Я можу зробити так, що це буде варте твого часу!
Так, вона буде його. Його розум, його тіло кричали йому про це. Вона зробить все, що захоче Раян; він просто повинен був кинути пістолет і взяти її зараз. — Як тебе звати? — запитав кур'єр, наводячи пістолет на останки Нічного Терора. — Його і твоє? На потім.
— Річард Пінкман і Карен Річчі! — вона змусила себе посміхнутися. — Так, опусти пістолет, і я поцілую твою рану-
Раян вистрілив рудій загрозі в голову, перш ніж вона змогла спокусити його ще більше.
— Ніякого сексу до шлюбу, — пожартував він, коли вода потягла тіла вбивць вниз по водоспаду. — Моя чистота — мій щит!!
Після цього Раян зітхнув від болю, ніж Нічного Терору все ще застряг у його плоті. Він не міг витягти його, не ризикуючи спливти кров'ю, навіть з його вдосконаленою фізіологією. Принаймні, поки не знайшов безпечного місця.
Однак на це у нього не було часу. Кур'єр почув вибух вдалині, на південь від свого місцезнаходження. Здавалося, Атомний Кіт теж боровся за своє життя, попри всі зусилля мандрівника в часі.
Раян ледве чув свої думки, оскільки його серцебиття почастішало. Йому здавалося, що серце ось-ось розірветься у грудях, а перед очима помутніло.
— Я вражена.
Плутон.
Раян негайно підняв пістолет у темряві, але не зміг знайти її. Вона ховалася за деревом? Вниз по водоспаду? Ні, голос був далеким криком, дуже далеким.
— Ніхто ще не виживав проти нас так довго, принаймні без підмоги, — Плутон замовкла на коротку мить, поки Раян намагався знайти її за звуком. — Ти Квіксейв — чи не так? Моя племінниця нещодавно попросила, щоб з тобою нічого не сталося.
— Вона просила мене помилувати й тебе теж, — насупившись, відповів Раян. Він нічого не чув, бо в голові стукотіло серце! — Знаєш, я хотів запитати, ти неодружена?
— Я вдова, — відповіла вона таким тоном, що Раян подумав, чи не жартує вона. — А що?
Чи то тривалий вплив феромонів, чи то відсутність Жасмін у його житті, чи то чистий мазохізм, але кур'єр не міг втриматися від невпинного флірту. — Хіба ми не можемо вирішити наші розбіжності благородним шляхом, уклавши шлюб за домовленістю? Присягаюся, я буду найкращим, якого ти коли-небудь мала.
— Я пас, — відповіла Плутон, і все. — Твій розумовий процес до болю прозорий. Ви розділились, щоб я могла зосередитися лише на одному з вас. Але Горобець переслідує зрадника, поки ми говоримо. Твій план нічого не змінив.
— Хіба ти не знаєш, що коти їдять горобців? — Раян похитав головою, на межі. Досі його не спіткало жодного лиха, бо Плутон хотіла поговорити, але він не мав жодного уявлення, що станеться, коли вона повністю вивільнить свою силу на такій відстані. — Ти нічого не знаєш про тваринний світ.
— Я вивчила твій маркер здалеку, і він здається дивним. Ніби пов'язаним з іншим, далеким, недосяжним для мене всесвітом. Всесвітом, якого моє прокляття не може торкнутися, — її голос наближався. — Ти ж насправді не тут, так? Ти лише проєкція. Навіть якщо мої лиха вб'ють тебе, ти з'явишся знову.
— Чесно кажучи, я не думаю, що Земля переживе двох мене. — принаймні, це означало, що хоча Плутон може вбити Раяна зараз і відстежувати його в майбутніх циклах, вона не може покінчити з кур'єром назавжди. Ця новина принесла полегшення.
Тепер, якби тільки він міг підтвердити те ж саме зі Скасовувачем, це було б ідеально.
— Якщо ти так запекло борешся за життя, то за це треба платити, навіть якщо ти можеш одужати, — промовила молодший бос з гострою проникливістю. — Не втручайся, Квіксейв. Мій брат хоче, щоб його хрещеника вбили за зраду. Йому на тебе начхати. Просто... відвернися.
— Вибач, ти занадто бідна, щоб дозволити собі мої розцінки.
— Тоді помри.
Плутон випустила на нього всю силу свого прокляття, і світ здригнувся.
Буквально. Земля затремтіла під його ногами, а крізь дерева пронісся страшенний вітер. Листя полетіло в його бік, і перш ніж Раян встиг зрозуміти, що його вдарило, воно, наче бритва, прорізало його одяг і шкіру. Пістолет у руках кур'єра видав тривожний звук, а гілки посипалися на нього зі швидкістю списа.
Раян поспішно зупинив час, щоб ухилитися від снарядів і відкинути зброю, якраз перед тим, як порох всередині змусив її вибухнути посеред польоту.
— Я зрозуміла, як працює твоя сила, — почув він, як Плутон насміхається над ним, коли час відновився. — Ти зупиняєш час на кілька секунд. На п'ять? Може, на десять? Ти можеш отримати перепочинок від мого прокляття, перервавши потік причинності, але на такій відстані ти не можеш уникнути всього. У якийсь момент ти оступишся. Зрештою, ти помреш. Все вмирає.
Раян відкрив було рота для дотепної репліки, але тут його щось схопило ззаду. Гілка дерева, схожа на зашморг, схопила його за шию і підняла над землею, міцно стискаючи її. Водночас ніж Нічного Терору рухався сам по собі, прокладаючи собі шлях крізь його плоть, наче невидима рука, що орудувала ним.
На такій короткій відстані прокляття Плутона відверто спотворило реальність. Воно змусило сам світ бажати смерті Раяна.
Гірше того, кур'єр почув постріл вдалині. Плутон вирішила прискорити смерть у старомодний спосіб.
Поспішно зупиняючи час, Раян зумів зламати гілку, що тримала його в полоні, витягнув ніж Нічного Терору і відкинув його вбік, перш ніж він встиг прокласти собі шлях до життєво важливих органів. Рухаючись, він помітив, що куля Плутона застигла в повітрі; її траєкторія явно відхилилася, щоб поцілити в голову кур'єра.
Чи варто було використовувати плюшевого? Ні, ризик був надто великий. Якщо сила Плутона могла вплинути на нього, то це могло призвести до гірших наслідків, ніж просто обернутися проти Раяна.
Не встиг кур'єр зійти з дороги й час відновився, як він ледь не спіткнувся і розбив череп об великий камінь. Його рухи сповільнилися, серце билося так швидко, що його посилене тіло не встигало за потоком крові.
Біп~
Раян почув знайомий звук, що виходив зсередини його костюма.
Атомна бомба!
Чорт, чорт, чорт! Сила Плутона віддала перевагу його вбивству, а не супутнім збиткам!
Не маючи іншого вибору, Раян зупинив час, витягнув пристрій з-під одягу і поспіхом вимкнув його. На щастя, часова аномалія скасувала згубну енергію, і йому вдалося витягти детонатор.
Однак, коли час відновився, він виявився без жодного захисту.
Земля провалилася під ногами, потягнувши його в річку і вниз по невеликому водоспаду. Раяну вдалося захистити голову руками, перш ніж він вдарився об великий камінь внизу, але частина природної структури обвалилася позаду нього. Купа уламків поховала його від грудей донизу, розчавивши ноги.
Він тільки встиг підняти голову, як з вершини водоспаду на нього насунулася самотня тінь.
— Далі ти не підеш, Квіксейв, — сказала Плутон, піднявши на нього пістолет з висоти. Відстань між ними була не більше п'ятнадцяти метрів. — Я скажу своїй племінниці, що ти зробив усе, що міг.
— I’ll..., — прохрипів Раян, рівень води підіймався і погрожував втопити його. — Be... back... [1] - Я повернуся, репліка з Термінатора
— І я вб'ю тебе стільки разів, скільки буде потрібно.
— Ні, не вб'єш! — І Плутон, і Раян повернули голови: з лісу виходив Фелікс зі зброєю, зарядженою його вибуховою силою.
Лялька панди з Пандамобіля!
Так! Подумав Раян, його легені були занадто стиснуті уламками, щоб вимовити слова. Використовуй силу! Використовуй силу панди!
— Лови це! — прогарчав Фелікс, готуючись кинути снаряд у стоїчну Плутон.
Кур'єр відчув, як тиск смертельного прокляття зникає, коли воно націлилося на Фелікса.
Дощ гілок і листя повалився на юного героя ззаду, щойно він кинув свій снаряд, і два дерев'яні списи встромилися йому у праву ногу і плече. Фелікс впав, а листя влучило в ляльку панди в повітрі, підірвавши її на безпечній відстані.
Плутон могла використати свою здатність для захисту?
— Де Горобець? — спокійно запитала Її Жахливість, обтрушуючи пил з сукні. Відважні зусилля кошеняти не принесли жодного результату.
— Мертва, — промовив Фелікс, гарчачи від болю. Гілки-списи притиснули його до землі, і його кров змішалася з водою, що падала водоспадом. — Заскочив її зненацька... і підірвав.
Плутон насупилася і націлилася зі своєї рушниці в голову Кошеняті. — Вона була чудовим солдатом, — сказала вона, роблячи крок у його бік. Фелікс закашлявся кров'ю, коли прокляття посилилося й атакувало його життєво важливі органи. — Воістину, моя племінниця була занадто хороша для тебе.
Це не могло так закінчитися!
Цей забіг... він так добре почався, і він досягнув такого прогресу... Раян був так близький до того, щоб зняти власне прокляття, розгадати таємницю перенесення когось через петлі. Це не могло так закінчитися, не після всього!
Бог відповів на його тиху молитву нявканням.
Плутон зупинилася, не встигнувши випустити кулю, як з лісу прямо перед Феліксом вискочив білий хутряний клубок. Тварина сиділа прямо перед Атомним Кошеням і дивилася на Плутона своїми чарівними очима.
Евген-Генрі!
— Що це таке..., — вираз обличчя Плутона змінився від нудьгуючого професіоналізму до натяку на страх. Більше не падали ні дерев'яні списи, ні листя, щоб добити її жертву. Насправді, пасма жовтої енергії, здавалося, мерехтіли навколо, ніби щось кидало виклик силі заступниці боса. — Що це за істота?
І хтось пішов за кішкою через ліс. Яскрава молода жінка з яскравим, як сонце, волоссям, у найелегантнішому костюмі та з позолоченим пістолетом.
Фортуна.
З усіх людей на допомогу прийшла Фортуна. Живий талісман удачі.
Мало того, її сила, здавалося, достатньо втручалася в силу Плутона, щоб жодна катастрофа чи серцевий напад не прикінчили її брата. Натомість золотава хмара оточила Фортуну, наче німб, і захистила Фелікса завдяки фізичній близькості.
— Хресна..., — промовила вона, насупившись, перш ніж помітила брата й одразу ж кинулася до нього. — Феліксе! Феліксе, з тобою все гаразд!
— Фортуна, — Плутон глибоко насупилася, її пістолет все ще був спрямований на Фелікса. — Ти повинна була залишитися з Лівією.
— Я... я намагалася слідувати-, — очі Фортуни помітили Раяна, знизу водоспаду, і розширилися від шоку. — Раян!?
Кур'єр спробував помахати їй рукою, але його тіло не витримало. Тепер, коли смертельне прокляття Плутона не було спрямоване на нього, рівень води впав і більше не загрожував втопити його, але його тіло залишалося розчавленим, побитим і спливало кров'ю. Він був не у змозі втрутитися.
Фортуна з жахом перевела погляд з Раяна на Фелікса, швидко склавши два і два разом. — Ні...
— Твої батьки дали дозвіл, — сказала Плутон, майже читаючи думки Щасливиці. — Завдання лягло на мене, спеціально для того, щоб тобі не довелося бруднити руки.
— Але..., — голос Фортуни стих в горлі, коли вона намагалася сформувати зв'язне речення. — Не може бути!
— Він зрадив організацію заради Карнавала, — наполягала Плутон, роздратована тим, що Фелікс продовжує жити. — А тепер забирайся з мого шляху. Це має бути зроблено.
Паніка Фортуни перетворилася на похмурість, коли вона мовчки прийняла рішення.
— Хресна, — Фортуна підняла свій власний пістолет на голову Плутона, ставши між вбивцею і Феліксом. — Відійди від мого брата.
Якби вона не була такою надокучливою, Раян, можливо, закохався б у неї одразу.
— Ти теж стаєш зрадницею? — Плутон витріщилася на брата з сестрою. — Ви ганьбите своїх батьків, ви обидва.
— Геть від мого брата! — повторила Фортуна, її пальці тремтіли на спусковому гачку. — Я... Я не буду вагатися!
Дві жінки обмінялися поглядами, напруга між ними зростала. — Фортуно, не треба..., — благав Фелікс, його очі розширювалися від страху. — Ні, не треба...
— Шкодувати палицю, — сказала Плутон, спокійно цілячись у Фортуну, поки смертельне прокляття знаходило нову мішень. Жовті пасма оточили хмару Фортуни, як списи, готові впасти на щит. — розпещувати дитину. [2]
Два постріли луною прокотилися лісом, а потім настала тиша.
    [2] - прислів'я про виховання дітей: утримуватися від покарання — це ненавидіти свою дитину, а виправлення — це засіб любити її. Іншими словами, дозволяти дитині завжди робити те, що їй заманеться, не приносить їй користі. Кращим, більш люблячим вчинком буде відвернути дитину від поганих шляхів на більш вигідний шлях. Прислів'я стосується тілесних покарань, однак має застосування поза межами фізичної дисципліни.