Удар

Розділ 66. Удар
 

— То ти кажеш, що лабораторії з високим рівнем безпеки настільки укріплені, що витримають ракетні удари? — запитав Раян у Нори, коли група йшла коридором лікарні під керівництвом медсестри Динаміса. Він наспівував собі під ніс пісню, а Гардероб несла в руках квіти й цукерки.
— Так, тоновані вікна ззовні лише для галочки, — пояснила архітектор. — Окремі генератори енергії підтримують роботу всього поверху без сторонньої допомоги, а система сигналізації може виявити будь-якого зловмисника. І є лише один спосіб потрапити всередину — через ліфт, а потім через противибухові двері.
— Немає запасного виходу? — запитав Раян, розуміючи, що його можливості проникнути в лабораторію непоміченим значно звузилися. — Не хочу тебе критикувати, але мені здається, що це недогляд. Що, якщо там всередині ядерний вибух?
— Пішов ти, пан Манада хотів, щоб це місце було «безпечним, а не захищеним», — з посмішкою відповіла Нора. — Гадаю, вони експериментують з небезпечними створіннями й не хочуть ризикувати, що вони втечуть. Ти ж бачив, що вони використовують у Колізеї Максимус?
— Я просто обожнюю новий дизайн Кібер-Тирано! — прокоментувала Гардероб. — Особливо голографічні окуляри, дуже стильно.
— О, до речі, люди просили взяти участь у матчі-відкритті нового турніру! — учень Раяна з гордістю випнув груди. — Панда проти велоцирапторів, вирішальна битва!
— Як на мене, це колосальне марнотратство ресурсів, — Нора закотила очі. — Краще б ці гроші витратили на лікарні, ніж на динозаврів. Вони коштують цілий статок, не кажучи вже про те, щоб їх годувати.
— Чесно кажучи, я розриваюся, — зізнався Раян. — Я розумію, звідки ти родом, але динозаври мають особливу масову привабливість. Хоча, якби хтось підірвав усю будівлю, бо полінувався піднятися сходами, чи залишилися б лабораторії неушкодженими?
— Ну, так, залишилися б, — Нора дивно подивилася на Раяна. — Навіщо терористам лінуватися користуватися сходами?
— Це чисто гіпотетично, — збрехав крізь зуби Раян. — Але корисно знати!
Зрештою, медсестра привела їх до білої лікарняної палати, або, як Раян називав її, ліжечка Фелікса.
Юний герой виглядав набагато краще, ніж кілька днів тому, коли Кислотний Дощ пронизала його наскрізь. Попри те, що йому доводилося лежати в ліжку з бинтами на грудях, Атомний Кіт виглядав майже абсолютно здоровим. Хоча він був змушений змінити свій огидний костюм і маску на білий лікарняний одяг, що Раян вважав покращенням.
Не дивно, що Лівія закохалася в таке обличчя, подумав Раян, спостерігаючи за чарівним виглядом Фелікса. Однак незабаром він згадав слова Фортуни про те, як її мати використовувала свою силу для естетичної хірургії. Чи не зробила Венера те саме зі своїм сином? Тепер, коли Раян подумав про це, риси обличчя Атомного Кота здавалися йому занадто ідеальними.
Бідолашне кошеня. Навіть його обличчя не було його власним.
— Хлопці, — сказав Фелікс, не здивований присутністю Нори. Гардероб, мабуть, познайомила їх раніше.
— Феліксе, я така рада, що з тобою все гаразд! — Гардероб одразу ж висипала цукерки й квіти на коліна пацієнта, на його превеликий подив. — З тобою добре поводилися?
— Звичайно, — сказала медсестра Динаміса з веселою посмішкою, перш ніж закрити за ними двері, — я залишу вас наодинці, але, будь ласка, не шуміть занадто сильно. Іншим пацієнтам потрібен відпочинок.
Він почухав потилицю, трохи збентежений. — Я думав, ти живеш в одній кімнаті з... скляним хлопцем...
— Прозорий, — сказав Раян. — Або Напівпрозорий для друзів.
— Саван, — відповів Фелікс. — Його перевели в реанімацію після того, як кілька осколків зачепили його життєво важливі органи. Його поранення були настільки серйозними, що довелося ввести його у штучну кому.
Це турбувало Раяна. Хоча Метті Боя вбивали кілька разів, мандрівник у часі встиг полюбити цього месника. Прозорий герой дуже допоміг йому в різних петлях, і без його допомоги Великий Товстий Адам міг би вже прибрати до рук Бахамут.
— Чи виживе він? — запитала Гардероб, її вираз обличчя зблід. Атомний Кіт похитав головою, не знаходячи відповіді. — Це моя провина... Я повинна була вибрати кращий образ.
— Ти не могла знати, Юкі, — заспокоїла її Нора. — Це було в запалі бою. Ніхто не звинуватить тебе в тому, що ти втратила самовладання.
— Ти врятувала мені життя своїм косплеєм медсестри, — зазначив Фелікс.
Модельєр не виглядала переконаною. — Так, але... я провела деякі дослідження, і є кілька персонажів, яких я могла б використати, щоб врятувати вас обох. Хоча я хотіла б, щоб Білі Маги були у громадському надбанні...
— Ти вперше потрапила у таку ситуацію, так? — запитав Раян у Гардероба, яка повільно кивнула. — Ніхто не може звинувачувати тебе в тому, що з першого разу не все вийшло ідеально. Повір мені, я знаю. Практика робить досконалим.
Його слова мали на меті підбадьорити Гардероб, але вони ще більше погіршили її настрій. — Я не хочу тренуватися, дивлячись, як помирають люди, — сказала вона, обхопивши себе руками, ніби захищаючись. Архітекторка поклала руку на плече коханої, намагаючись заспокоїти Гардероб.
— Тож, Феліксе, коли тебе виписують? — спробував змінити тему.
— Завтра, але я не залишуся в Il Migliore, — відповів Фелікс, перш ніж скинути бомбу. — Я приєднуюся до Карнавала.
— Що? — цієї новини було достатньо, щоб вивести Гардероб з депресивного настрою. — Не може бути, у «Врятуймо Панд» був лише один успішний виступ, а ви всі йдете? Це все одно, що розпустити гурт після хітової пісні!
— М-ми можемо створити дует, Юкі, — сказав Раян намагаючись врятувати бренд. — Їнь та Ян!
— Якщо ти зміниш ім'я свого героя на Цирковий Лев, я відречуся від тебе, — попередив Раян Атомного Кота. Фелікс проігнорував укол кур'єра, і здавалося, що йому було досить незручно в його присутності. Щось змінилося.
— Це через костюм? — похмуро запитав Фелікс. — Тому що Енріке не дозволить тобі приєднатися до професійної ліги, якщо ти не зміниш своє вбрання?
— Носити те, що я хочу, це лише бонус, — відповів Фелікс з посмішкою. — Вибачте, але я відчуваю себе більш відповідним цінностям Карнавалу, ніж Il Migliore. Занадто багато бюрократії заважає робити те, що правильно.
Раян не міг сказати, що був здивований, але йому було цікаво, як відреагує Блискавичний Тато. Моб Зевса ледве вдалося вмовити не вбивати свого хрещеника за те, що той приєднався до Динаміса; приєднання до команди Сонечка цілком може підштовхнути старіючого Психопата до краю. Якщо подумати, то і Щасливиця, і Лівія останнім часом дивно мовчали, не надсилаючи повідомлень.
На задньому плані назрівав шторм. Раян відчував це своїми кістками.
— Мені так сумно через це, — бідкалася Гардероб. — Ми могли б творити дива, вчотирьох...
— Ми все ще можемо об'єднуватися час від часу, — заперечив Раян. — Щомісяця влаштовувати спільні концерти, поки нашим фанатам не набридне!
— Так, але це не те саме, — відповіла модельєр. — Мені дуже подобалося проводити час з усіма вами.
— Ти завжди можеш створити власну групу, — запропонувала Нора. — Думаю, Енріке був би не проти.
— Я пас, — відповів Раян. — Не думаю, що залишуся в Новому Римі надовго.
— Справді? — цього разу Фелікс нарешті звернув на нього увагу. — Куди ж ти підеш?
— Куди життя понесе.
По правді кажучи, Раян і гадки не мав, що станеться після того, як він досягне своєї мети — Ідеального Забігу у Новому Римі. У кращому випадку він міг би залишитися з Лен і дітьми, але мандрівник у часі, швидше за все, знову вирушить у дорогу. Перебування на одному місці робило його неспокійним, і він не міг жити без пошуку нових пригод.
Кур'єр ніде не відчував себе як вдома.
— Вчителю, ви залишаєте мене самого? — Попри те, що він був у людській подобі, вираз обличчя Панди залишався дуже ведмежим.
— Твоє навчання завершено, юний учню, — сказав Раян, намагаючись звучати мудро. — Відтепер твоїм учителем буде Життя.
— Я... я розумію..., — Бідолаха-ведмедик ледве стримувався, щоб не заплакати. — Я розумію.
— Я знаю, що в тобі є енергія самотнього ковбоя, — насупившись, сказала Гардероб. — Але... я не знаю, це звучить як дуже самотнє існування, Раяне. Ти впевнений, що не хочеш залишитися? Навіть якщо ти більше не потрібен Динамісу я точно хочу!
Раян подивився на це чисте, миле створіння, занадто гарне для цієї зруйнованої Землі. — КРАЩА ПОДРУГА?
— Так! — відповіла вона з теплою посмішкою.
— На жаль, тобі доведеться обговорити кращі якості Юкі пізніше, — сказала Нора, перевіряючи час. — Ти запізнишся на зустріч.
— Ви щось запланували? — запитав Раян, нічого не знаючи.
— Віверн хоче, щоб кожен учасник Il Migliore приєднався до великих зборів, — сказала Гардероб із сумним обличчям. — Вибач, Раяне, але це тільки для учасників... Я дуже просила, щоб ти був присутній, але новий генеральний директор сказав ні. Але ми розповімо тобі, як все пройшло!
Раяну не знадобилося багато часу, щоб скласти все докупи, але він тримав свої думки при собі. — Що ж, тоді я сам поміняю кошеняті підстилку.
— О, ми могли б зустрітися завтра у мене вдома! — запропонував він. — Вона маленька, але затишна!
— Звичайно, це було б чудово, — з посмішкою сказала Нора, повертаючись до Раяна. — Можливо, ти познайомиш мене з тим підводним спеціалістом, про якого ти мені розповідав?
Раян хихикнув. — Я не впевнений, що вона погодиться покинути Комуністичну Печеру, але я спробую її переконати.
— О, можливо, тоді я дістану зі сховища костюм Карла Маркса! — На цих словах Гардероб вибачилася перед Феліксом за короткий візит, а потім пішла разом зі своєю подругою, і Раян залишився наодинці з юним супергероєм.
— Динаміс і Карнавал планують напасти на Августі, чи не так? — запитав Раян у Фелікса, коли решта групи пішла. — Зустріч, в якій беруть участь усі герої, що працюють на них, відбудеться лише через два дні після рейду на Іржаве місто. Альфонс Манада і Харгрейв хочуть кувати залізо, поки воно ще гаряче.
— Ти хочеш знати? — запитав Фелікс, його тон раптом став стриманим і настороженим. — Чи це Лівія запитує через тебе?
— Чесно кажучи, кошенятко, я все одно скоро дізнаюся, — відповів Раян, знизавши плечима. — Я просто намагаюся підтримати розмову. Крім того, я думав, що ти не хочеш, щоб тебе відвідували родичі, але я бачив, як Нарцисія виходила звідси.
— Я зробив виняток для Нарцисії. Вона заслуговує на те, щоб знати правду, — що ж, це пояснює її реакцію. — Я розповів їй все. Як Август убив її батьків і влаштував її усиновлення, щоб використовувати її сили для виготовлення наркотиків. Мене нудить від однієї згадки про це. Він ще гірший, ніж я думав.
— Гадаю, вона тобі не повірила? — Раян зсутулився на найближчому стільці, закинувши ногу на підлокітник. — Вона не пам'ятає своїх біологічних батьків?
— Ні, — відповів Фелікс, сердито насупившись. — Бахус, мабуть, зруйнував її свідомість, коли вона була молодою. Він може це робити своєю силою. Психічно катувати людей до божевілля або змушувати їх вірити в неправдиві речі.
Раян подумки записав цю ласу інформацію, щоб використати її, коли пізніше підірве Фабрику Блаженства. — Що ж, якщо ти справді приєднаєшся до Карнавала, то матимеш можливість зробити свій внесок у сімейну ворожнечу.
— Я знаю про Лівію, — Фелікс подивився на Раяна. — Тернина сказав мені, що ти зустрічався з нею і Фортуною.
Що ж, це пояснювало раптову дистанцію між ними. — Якби я сказав тобі, що це була частина генерального плану, щоб позбутися твоєї сестри, ти б мені повірив?
— Я знаю, яка вона, але Лівія? — Фелікс схрестив руки. — Спочатку моя сестра, тепер моя колишня? Ти мусив трахнути всю сім'ю?
— Твої батьки перебувають у відкритому шлюбі? — невинно запитав Раян.
Атомний Кіт не знайшов його смішним. — Ти спиш з ними в ліжку? З Августі?
— У переносному чи буквальному сенсі? — Технічно, він спав з Жасмін, але це було один цикл тому. — Тому що відповідь «ні» для обох. Присягаюся, я не чіпав твою сестру, хоча з її силою це не легке завдання. Але вона не така погана, як я думав...
— Тільки... перестань говорити про мою сестру..., — Фелікс на секунду заплющив очі, ніби відганяючи брудний образ у власній свідомості. — Лівія надто обережна, щоб наближатися до когось поза ієрархією. Навіть коли поруч Фортуна. І це ще не все. Ти знав, що Фортуна — моя сестра, і що я зустрічався з Лівією, а про це знали лише Августи та кілька людей з Динаміса. Тернина присягається, що ти ніколи не говорив про мене раніше.
Раян здогадався, до чого це призведе. — Ти думаєш, що я отримав цю інформацію від Августі, Кошеня?
— А звідки ж іще? — саркастично відповів Фелікс. — Я просто не розумію тебе, Раяне.
— Чи допоміг би я Напівпрозорому і Сонечку, якби працював з Августом? — Раян поставив просте запитання, дивлячись на шоколадні цукерки, які Гардероб залишила Феліксу. У нього було відчуття, що вони залишаться нез'їденими. — Я нічого не можу вдіяти, якщо кожен хоче відкусити від мене шматочок.
— То ти не друг Августа, але й не ворог? — Фелікс посміхнувся, його колишня дружність зникла. — Отже, в душі ти просто найманець? Ти організував крах Метабанди, бо тобі за це заплатили?
— Що? Ні, мені не платять за те, що я роблю, хоча я хотів би, щоб платили, — господи, якби Раяну платили за кожну петлю, яку він зробив у Новому Римі, він був би ще багатшим. — Правда в тому, кошеня, що я знищив групу Ганнітовстуна Лектера, бо вони погрожували моїм друзям. Я просто намагаюся зробити так, щоб люди, які мені небайдужі, прожили ще один день. Не більше, не менше.
— Це виправдання Лівії. Захистити її сім'ю, незважаючи ні на що.
— Вона все ще любить тебе, ти знаєш? — Хоча Раян поважав рішення Фелікса порвати зв'язки з сім'єю, він занадто сильно співчував Лівії, щоб хоча б не спробувати допомогти їм помиритися.
— Я не хочу, — Атомне Кошеня відвів погляд. — Я ніколи не любив. Не так, як зараз.
Раян насупився. — Що ти маєш на увазі?
— Наші батьки підштовхнули нас до наших стосунків, — зізнався Фелікс. — Вони були найкращими друзями ще тоді, коли їхня організація була лише філією Каморри. Наша пара була вирішена ще в дитинстві. Я... я все ще піклуюся про неї, не зрозумій мене неправильно, але як про друга. Я не кохаю її. Я ніколи не був тим прекрасним принцом, яким вона хотіла мене бачити.
— Вона розповіла мені про вашу таємну схованку, — Раян намагався говорити нейтрально, але не зміг стримати докору в голосі. — Як ви пішли туди, щоб сховатися від своїх сімей. Ти вводив її в оману тоді?
— Я... я не брехав, не зовсім. Я намагався зробити так, щоб все вийшло, але..., — Атомне Кошеня похитав головою. — Ти не можеш змусити себе полюбити когось, чувак.
Раян відчував деяку симпатію до Фелікса, але найбільше йому було шкода Лівію. Туга за тим, чого ніколи не було.
Але найбільше кур'єр не міг позбутися відчуття, що ця ситуація перегукується з його власною. Він бачив паралелі зі своїми стосунками з Лен, розписані на всіх стінах, хоча, принаймні, вони з Коротункою, можливо, врешті-решт знайдуть спільну мову. Ситуація Лівії та Фелікса просто тхнула трагедією, яка ось-ось мала статися.
— Ви з нею близькі, — сказав Фелікс. — Лівія. Вона розповіла тобі про схованку. Про мене. Ось як ти дізнався. Ти друг не Августа, а Лівії.
— Я б не заходив так далеко. Ми не раз погрожували вбити один одну.
— Проте, Тернина сказав мені, що ви були досить дружні один з одним. — Фелікс уважно оглянув Раяна, його обличчя не піддавалося розшифровці. — Хто вона для тебе?
— Я..., — Раян прочистив горло, намагаючись впорядкувати свої думки. — Вона... вона нагадує мені декого іншого. Когось, кого я намагався звільнити від монстра, але не зміг. Я просто не хочу, щоб Лівія закінчила так само.
Атомний Кіт помовчав якусь болісну хвилину, перш ніж висловити свою думку, — Ти не врятуєш її від її батька, Раяне.
Кур'єр здригнувся.
— Я теж намагався, — сказав Фелікс. — Але ти не зможеш. Його влада над нею занадто сильна. Єдиний спосіб — знищити Августа, і навіть якщо ти зможеш, вона зненавидить тебе за це.
Так само, як Лен і Кровотік.
— Хіба це не те що ти намагаєшся зробити? — запитав Раян. — Динаміс і Карнавал планують напасти на Августа, і Блискавичний Зад не дуже добре сприйме, якщо ти станеш на їхній бік. Твої батьки не зможуть захищати тебе вічно.
— Мені байдуже, — відповів Фелікс, піднявши плече, намагаючись виглядати сильнішим, ніж був насправді. — Я змирився з такою можливістю.
— З допомогою Сонечка, Манада може мати достатню вогневу міць, щоб знищити Августі, — визнав Раян. — Але справжня проблема залишається. Сам Моб Зевс.
— У Динаміса є зброя. Щось, що може вивести його з ладу.
— Гравітаційна зброя, про яку згадував Альфонс? Його власний батько не вірив у неї.
— Ми не можемо вічно жити у страху перед ним, Раяне, — грубо відповів Фелікс. — Хтось повинен відстоювати свою позицію, навіть якщо доведеться заплатити за це. Інакше нічого не зміниться. Блаженство продовжуватиме текти, а люди продовжуватимуть вмирати.
Раян приготувався сперечатися з ним далі, коли у нього задзвонив телефон. Він швидко дістав його з кишені й перевірив відправника. — Це Лівія, — сказав він.
Фелікс відповів насмішкою. — Не відповідай. Я не візьму трубку.
— Гаразд, бумер, — відповів Раян, перш ніж відповісти на дзвінок. — Так, принцесо?
— Раян, — Її тон був несамовитим, майже панічним. — Фелікс з тобою?
— Так, але він не хоче з тобою говорити...
— Тобі треба тікати, — перебила вона його, — тобі треба забрати його і тікати. Ти повинен негайно забиратися з Нового Риму.
— Чекай, чекай, з Нового Риму? — Раян насупився, випроставшись у кріслі. — Принцесо, у мене є життя, я не можу все кинути заради...
— Якщо ти не поїдеш, тато його вб'є!
Раян застиг на місці, дивлячись на забутого Атомного Кошеня. — Тому що він приєднався до Карнавала?
— І те, що він сказав Нарцисії, — продовжила Лівія, її голос уривався. Хоча він не міг чути її частину розмови, Фелікс, здавалося, чітко зрозумів її суть. — Я... Я намагаюся запобігти цьому, але можливості стають все гіршими з кожною хвилиною. Я... я не бачу виходу, але і тебе я теж не бачу. Мені потрібна твоя допомога.
— Відвезти його до Динаміса?
— Ні. Мій батько збирає війська для війни з Манадою. Фелікс не буде в безпеці ніде в Новому Римі, ти розумієш?
Війна.
Найгірші побоювання Раяна справдилися. Або Блискавичний Зад дізнався про союз Сонечка з Динамісом, або про їхній майбутній напад, і зійшов зі свого трону. Живе Сонце та Август незабаром так чи інакше вирішать своє суперництво.
Раян подивився на Фелікса й обміркував свої варіанти. Технічно, окрім Лабораторії Шістдесят Шість, його більше ніщо не тримало в Новому Римі в цьому циклі. Коротунка хотіла взагалі покинути поверхню, а Карнавал, ймовірно, зробить Фабрику Блаженства їхньою першою ціллю.
Однак... якщо місто поринуло у війну, Раян не міг дозволити собі пропустити її. Лен могла бути втягнута у неї, якщо повірить словам Енріке, і занадто багато людей, яких вона хотіла захистити, були в небезпеці. Йому потрібно було зібрати більше інформації.
— Хто за ним полює? — запитав кур'єр. — Чому він не може вижити за будь-яких обставин?
Лівія завагалася, але врешті-решт вона хотіла захистити Фелікса більше, ніж приховати сімейні таємниці.
— Тітка Плутон, — нарешті зізналася вона. — Тітка Плутон прийде за ним.
Жорстокішу(Cruella). Вони послали Жорстокішу.
— Якщо вона дістанеться до нього, це кінець Раян. Вона його вже позначила, — і Раяна теж, заздалегідь. — Якщо вона підійде досить близько, він помре, не маючи виходу. Він повинен покинути місто.
— Як працює сила Плутона? — Одна лише згадка її імені змусила мовчазного Фелікса напружитися.
— Вона... вона може позначати людей прокляттям, і чим ближче вона до них наближається, тим ближче вони стають до смерті. Раяне, ти повинен піти зараз же. Вона вирушить в дорогу в будь-який момент.
Раян подивився на Атомного Кота, який здавався... майже покірним. Як засуджений, якому винесли смертний вирок.
Він не думав, що переживе це.
Тепер Раян міг залишити його помирати. Плутон могла бути одною з небагатьох людей, здатних вбити його назавжди, і він робив реальний прогрес у подоланні власного прокляття. Лен була на межі розблокування передачі мозку, і вони могли б відсидітися у цій війні. Лівія була б розлючена, але Раян цілком міг уникнути покарання, якщо добре розіграє свої карти.
Але це означало б бездушно залишити товариша по команді помирати заради власної вигоди.
І навіть якщо покарання не буде... Раян не був такою людиною.
— Ти теж був у моєму списку, — нарешті сказав кур'єр Феліксу, згадавши свою розмову з Лівією, що відбулася раніше під час цього циклу. — Вона заявила про тебе першою, тому я не назвав твоє ім'я.
Атомний Кіт розгублено моргнув. — Що?
— Список людей, яких я хотів захистити, — що ж, тоді залишався тільки один варіант... — Кошеня, збирай речі, ми їдемо в Монако.
— Монако? — перепитав Фелікс в жаху.
— Я жартую, — сказав Раян, все ще тримаючи телефон у руці. — Про Монако. Збирай речі, ми їдемо.
— Я нікуди не втечу від Плутона, — наполягав Атомний Котик. — Я не буду хова-
— Дозволь мені сказати тобі дещо, — мандрівник у часі відклав телефон, дивлячись прямо в очі Феліксу. — Смерть це боляче. Це боляче, і самотньо, і ти навіть не уявляєш, наскільки. І не тільки для тебе, але й для всіх, хто про тебе піклувався. Хочеш померти мучеником? Добре, це твій вибір. Але ти уявляєш, як почуватимуться твої сестри? Як твої друзі?
— Але-
— Як ти думаєш, що відчує Фортуна, коли Плутон принесе їй твою голову?
Цього разу відверте запитання Раяна змусило юного героя замовкнути. На відміну від кур'єра, у Фелікса були люди, які оплакуватимуть його смерть; люди, які пам'ятатимуть. І, здається, він нарешті це зрозумів.
— Ми їдемо, — сказав Раян Лівії, коли Фелікс піднявся з ліжка, щоб переодягнутися. — Скільки у нас часу?
— Я постараюся дати тобі якомога більше, але... небагато, — вона важко зітхнула. — Дякую, Раяне. Я... я це запам'ятаю. Ти не допомагаєш невдячним, присягаюся.
— Ти не запам'ятаєш, але все одно дякую, — Раян поклав слухавку і набрав інший номер. — Коротунка? Коротунка?!
— Так? — відповіла вона. На щастя, вона налаштувала канал зв'язку для таких надзвичайних ситуацій. — Щось сталося?
— Так, дещо серйозне. Чи не могла б ти перенаправити одну з твоїх батисфер, щоб відправити кота в людський зріст, скажімо, до Франції?
— Що, що відбувається? — Вона одразу ж почала панікувати. — Рірі, вони полюють на тебе?
— Ні, ще ні, — хоча Раян мав інтуїцію, що дуже скоро він буде у списку вбивць Августа. — Це для друга в біді.
— Я ... я можу це зробити.
— Гаразд, зустрінемося за містом, — якби передача відбулася в межах Нового Риму і вони дізналися про батисферу, то Вулкан або вистежила б Фелікса, або повідомила б Августа про схованку Лен. Хоча збройовий Геній не була дуже лояльною до свого боса, цього разу вона не мала жодних причин допомагати Раяну. — Будь обережна, Вулкан може скоро взятися за нашу справу. За тими кресленнями, що я тобі дав, скільки часу тобі знадобиться, щоб відтворити броню?
— Рірі, ми не можемо, ще рано випробовувати... Я навіть не впевнена...
— У нас не буде багато часу, — відповів Раян. — Скоро весь цей картонний замок розвалиться.
Шторм, про який попереджав Енріке, ось-ось мав налетіти на Новий Рим. І Раян хотів, щоб Лен згадала про нього, коли він вщухне.
— Я... я зроблю все, що зможу, — сказала вона. — Бережи себе, Рірі. Я їду.
— Дякую, — сказав Раян, кладучи слухавку. На той час Атомний Кіт змінив лікарняний одяг на свій звичайний костюм і навіть одягнув маску.
— Чому Франція? — запитав Фелікс з бандольєром на грудях.
— Там багато людей мені винні, і я скористаюся нагодою. — Першою думкою Раяна було відправити Атомного Кота на базу Лен, але ризик того, що Август нападе на Комуністичну Печеру, був надто великий. Кур'єр не міг наражати на небезпеку ні Коротунку, ні дітей. — Сподіваюся, тобі подобається Камю.
— Хто? — який некультурний зануда! — Ми візьмемо твою машину?
Чорт забирай, і це сталося в той самий день, коли він залишив свій Plymouth Fury з Лен!
— Ні, — сказав Раян, розуміючи, що сьогодні йому доведеться перейти межу. — Ми візьмемо Пандамобіль.
У нього було відчуття, що цей день стане ще гіршим.