Здіймаючи хвилі

Розділ 117. Здіймаючи хвилі
 

Б'янка перділа всю дорогу до підводного човна Мехрона.
Звісно, в переносному значенні, але Раян не міг не сміятися зі звуку, який вона видавала щоразу, коли переходила з газоподібної форми в людську. Зараз вона демонструвала кур'єру та учасникам Карнавала, які перебували глибоко в підводному човні, своє вміння наживо. Більшість групи сиділа за білими столами, а Пан Хвиля готував коктейлі за короткою стійкою.
Тіло Б'янки, включно з одягом, перетворилося на помаранчеву хмару після клацання її пальців. На відміну від того, що було під час її стану Психа, ця речовина нагадала Раяну радше блідий кольоровий туман, аніж густу токсичну хімічну речовину. Хоча вона торкалася металевих стін підводного човна, вони не роз'їдалися корозією, не перетворювалися на пил.
Раян подивився на свій мандрівний цирк. Лео Харгрейв повернув собі свою сексуальну, красиву людську подобу і не приховував своєї радості. Стіч шкрябав нотатки в щоденнику. Метті скептично схрестив руки, а їхній новобранець, Панда, привітав Б'янку лапами.
— То як? — запитала Б'янка, повертаючись до своєї людської форми, її хмара злилася з плоттю, волоссям і одягом. До речі, жахливий одяг. Як вона могла жити з собою, вдягнувши лише потерті джинси та майку, кур'єр ніколи не зрозумів би.
— Я познайомлю тебе з твоїм повелителем і рятівником, Гардеробом, — відповів Раян. — Я не можу з чистою совістю дозволити тобі бігати в такому одязі.
— Все ж краще, ніж захисний костюм, — хихикнула молода жінка, шукаючи в кишенях сигарети та запальничку.
— Корозійний аспект газу, ймовірно, був результатом синергії, — сказав доктор Стіч. — Тепер ваші сили діють незалежно. Ви можете перемикатися між твердим і газоподібним станом, так, і ваша хімічна сполука більше не руйнує металеві матеріали.
— Я не розчиню будь-який металевий інструмент, який потрапить до моїх рук? — запитала Б'янка, змусивши свою сигарету завібрувати. На відміну від її Помаранчевої сили, Червона працювала шокуюче однаково. — Так, я це зрозуміла. Хоча, можливо, доведеться змінити ім'я.
— Можу я запропонувати Леді Метеоризм? — весело запитав Раян.
Замість того, щоб вщипнути його, його колишня віцепрезидентка відповіла власним жартом. — Тільки якщо ти зміниш своє ім'я на Сідниці, — сказала вона. — Хіба ми не були б тоді чудовою парою?
— А як щодо Дупа і Пердун? Ти їх п'янитимеш, а я душитиму. Ми назвемо нашу нову команду супергероїв — Щічки (The Cheeks).
— Краще, ніж — Жополизи.
— Сіфу, а можна мені приєднатися? — з ентузіазмом запитав хлопець.
— Звичайно, — відповів Раян. — Я дам тобі почесне ім'я Дуподер!
Похмурий Метті схрестив руки. Хоча він і був прихильником лікування Психів, тепер, побачивши його в дії, він засумнівався. — Сподіваюся, ви всі розумієте, що означає це відкриття, — сказав він. — Хоча краще мати психопата з двома здібностями, це означає, що тепер будь-хто може технічно отримати дві здібності. Кількість потенційних наслідувачів Августа збільшиться.
— Сумніваюся, — з оптимізмом відповів Сонечко. — Зі смертю Єви Фабр та знищенням її лабораторії ніхто не зможе виготовляти справжні Еліксири. Як тільки бази Мехрона буде знищено, а з Динамісом буде покінчено, підробки відійдуть у минуле.
— Ніколи не кажи ніколи, Сонечко, — відповів Раян, знаючи, що хтось завжди може розвинути потрібну силу, щоб зробити більше підробок. — Але я згоден. Колодязь з Еліксиром врешті-решт пересохне, і проблема з Блискавичною Дупою не в тому, що він має дві сили. А в тому, що ці дві сили можуть зробити разом.
Сонечко кивнув на знак згоди. — Невразливість і його руйнівні блискавки роблять Августа небезпечним для людської цивілізації, але серед тисяч Психів, з якими ми зустрічалися, лише Кровотік володіє справді катастрофічною комбінацією сил. Завжди будуть такі, як Мехрон і Адам Людожер, незалежно від того, чи є вони Психами, чи ні.
— Твоя правда, — визнав Саван.
— Враховуючи зібрані нами дані та прогнози щодо розповсюдження Еліксирів, — каже Стіч, — Еліксири більш-менш зникнуть з обігу протягом десяти років. Нові Геноми після цього будуть народжуватися, а не створюватися.
Еліксири, що залишаться, будуть схожі на закопані скарби, втрачені у часі. Алхімік планувала, що Геноми переможуть Homo Sapiens, і вони це зроблять. Зі стабільним генетичним кодом колишні Психи також зможуть розмножуватися, збільшуючи чисельність нової породи.
— Я не буду говорити за всіх Психів на волі, — Б'янка запалила сигарету і насолодилася смаком раку легенів, що наближався. — Але я більше не створюватиму проблем, якщо тільки зануда не попросить мене про це.
— Moi(Я, фр.)? — запитав Раян, переходячи з рідної мови на французьку.
— Ти повернув мені життя, придурок, — відповіла вона. — Я в боргу перед тобою, який ніколи не зможу повернути. Все, що ти хочеш від мене, ти отримаєш. Але я все одно вдарю тебе по руці, якщо ти будеш випробовувати долю.
— Ти згодна на судовий розгляд? — запитав Лео Харгрейв.
— Так... так, гадаю, що так, — Б'янка випустила хмару диму з ніздрів. — Чи будуть мені теж?
— Твої злочини далеко не такі тяжкі, як в Адама чи Псишока, і ти нам дуже допомогла, — мудро відповів Сонечко. — Я вірю у другі шанси. З твоїми полоненими товаришами по команді поводитимуться так само.
— Тільки Генії з нашими ресурсами та спільним досвідом можуть змусити ці ліки працювати, сер, — підкреслив Стіч. — Нам знадобиться підтримка, щоб поширити його по всій Европі.
— Нідхоґґа? — перепитав Саван.
— Динаміса? — жартома відповів Раян. — Отримати найкращу приватизовану систему охорони здоров'я у світі? Це ще не багато про що говорить.
Його прозорий партнер по команді буркнув, наче голуб напав на його лобове скло. — У них вже є інфраструктура, Раяне, але немає необхідної етики.
— Ми можемо працювати з Енріке Манадою, але не з рештою його сім'ї, — відповів Лео Харгрейв. — Ще є час подумати про майбутнє. Давайте спочатку вилікуємо членів Метабанди, які перебувають у полоні, і подивимося, чи допоможе лікування.
Раян залишив своїх союзників обговорювати, як масово виготовити ліки, і сів за барну стійку їдальні. Пан Хвиля дав йому фіолетовий коктейль з вишуканою синьою соломинкою для пиття. — Що це? — запитав кур'єр.
— Це коктейль «Непорочне Хвильхіто»(Virgin Wavemojito)[1], — представив коктейль Пан Хвиля. — Пан Хвиля може зробити людей п'яними від безалкогольних напоїв.
    [1] - Свіжа м'ята, сік лайма, сироп Оршада або простий сироп, газована вода або тонізуюча вода. https://www.acouplecooks.com/virgin-mojito-mocktail-recipe/
Раян зробив ковток, заплющивши очі від задоволення, коли смак омив його рот. Таке ідеальне поєднання виноградного соку, меду і стільки таємниць! Вишукані смаки його кумира не зупинилися на моді. — Дуже смачно.
— Пан Хвиля приймає тільки найкраще, — відповів Геном, поклавши руку на прилавок. — Сонце повідомило Пану Хвилі, що ти хочеш з ним поговорити?
— Так, хочу, — шум дебатів їхніх союзників заглушив голос Раяна, який скинув бомбу без попередження. — Я мандрівник у часі.
Кур'єр очікував запитань, але Пан Хвиля був занадто хороший для цього. — Ніхто не може подорожувати в часі. Час чекає на Пана Хвилю, але тільки після того, як він дорахує до нескінченності. І коли Пан Хвиля вбиває час, він залишається мертвим.
— Це очевидно, — відповів Раян. — Ти пам'ятаєш день нашої зустрічі? Ти врятував мене від вибуху.
Супергерой потиснув йому руки. — Пан Хвиля мав таке задоволення, так.
— Ти рятував мені життя більше ніж двадцять разів, — сказав Раян, відпиваючи коктейль. — Я вже збився з рахунку. Іноді я спотикався, іноді пірнав вниз. Ти не міг врятувати мене весь час, але завжди принаймні намагався. Коли я помираю, я часто згадую відчуття твого кашемірового костюма, який притискався до мого обличчя, щоб захистити мене від полум'я.
Пан Хвиля слухав у шанобливому мовчанні, на його хвилеподібній голові не було нічого схожого на вираз обличчя.
— Ти завжди був присутній, коли я прокидався, — продовжив свою розповідь Раян. — Сидів біля мого ліжка, наче мав переді мною якусь відповідальність.
— Пан Хвиля мав таку відповідальність, — відповів чоловік. — Якби Пан Хвиля побачив тебе раніше, ти б не опинився в лікарні.
— Якби ти це зробив, ви всі були б мертві, — і сам Раян теж. — Щоразу, коли я прокидався, ти завжди намагався допомогти мені у будь-який спосіб. Одного разу ти навіть облетів зі швидкістю світла все узбережжя Італії, щоб спробувати знайти Лен.
— Немає ніякої швидкості світла. Світло подорожує зі швидкістю Пана Хвилі, — барвистий голос Генома з веселого перетворився на серйозний. — Чому ти втік, Раяне?
— Я був не в тому стані, — зізнався кур'єр. — Знаєш п'ять стадій горя? Думаю, я застряг на стадії депресії на... тридцять років? Щонайменше на двадцять. Мені знадобилося перебування в Монако, щоб змиритися з цим і насолоджуватися поїздкою.
— Пан Хвиля обговорював це з Саймоном. Ти врятував багато душ з жахливого місця, Раяне.
— Так, але це зайняло деякий час. Цим хлопцям потрібен був герой, щоб витягнути їх з пекла, і... ну, коли я намагався придумати такого героя, ти був першим, хто спав мені на думку. Мої батьки померли, коли я був маленьким, і Кровотік не був для мене взірцем для наслідування.
— Пан Хвиля може собі уявити.
— Тож, гадаю, я намагався стати трохи більше схожим на тебе, — сказав мандрівник у часі, випустивши правду з грудей. — Я хочу подякувати тобі. Ти надихав мене в найтемніші моменти мого життя, і я зобов'язаний тобі життям більше, ніж у десять разів.
— Ти нічого мені не винен, Раяне, — відповів Пан Хвиля майже батьківським тоном. — Я пишаюся тобою. Я стежив за твоїми пригодами, коли міг, і ти врятував більше життів, ніж ти думаєш.
Це змусило кур'єра підняти голову. — Справді?
— Так, хоча мені цікаво, чому ти розбив літак під час доставки, — відповів Пан Хвиля, знизавши плечима. — Навіть я не заходив так далеко.
— Присягаюся, альтернатива була гіршою! — принаймні Раян сподівався на це, граючись соломинкою для пиття. По правді кажучи, він не до кінця пам'ятав той конкретний забіг. — Я думав, що діалог від першої особи не зможе стримати твою всемогутню силу?
— Я був коміком до того, як став живим прожектором, — відповів Пан Хвиля, виходячи з образу. — Життя в дорозі важке. З новачків нашої групи один з чотирьох зазвичай помирає до завершення місії. Лео досі відчуває провину за те, що не зміг врятувати сім'ю Коста від Августа, Матіас бачив, як його мати перетворилася на овоч, Туз має власних демонів, і навіть добрий лікар іноді відчуває себе пригніченим. Це пригнічує, коли ти думаєш про те, наскільки крихке життя... тому я намагаюся зробити так, щоб мої товариші по команді ніколи не робили цього.
Раян зітхнув. — Коли все йде шкереберть, єдиний спосіб рухатися далі — це сміятися над болем і йти далі.
— Саме так. Хтось повинен продовжувати шоу, коли всі інші почуваються пригніченими, — жива Хвиля подивився на Карнавала, а особливо на Б'янку. — Виклики відрізняються, коли ти переходиш від моновистав до трупи, але я думаю, що ти дуже добре справляєшся з цим.
— Я наївся моновистав. Я люблю бути в центрі уваги...
— Але самотність ти ненавидиш більше? — Пан Хвиля здогадався.
Раян кивнув. — Ти знав про подорожі у часі.
Він розсміявся. — Лише половина моїх хвастощів — перебільшення, Раяне, — сказав він. — Я тримаю все справжнє в секреті, тому що ніхто не повірить. Я бачив набагато божевільніші речі, ніж подорожі в часі. Ти був у Квебеку?
— Ні, але я, мабуть, захоплю Канаду, коли мене знову оберуть президентом вільного світу.
— Що б ти не робив, Раяне, не їдь до Квебеку.
Голос Коротунки відлунював через гучномовець у їдальні. — Ми наближаємося до берегів Італії, — сказала вона.
— О, у мене знову буде телефонний зв'язок! — радісно вигукнув Раян, підхоплюючись зі свого місця і залишаючи порожню склянку позаду. — Вибач, мені треба подзвонити своїй дівчині.
— Пан Хвиля розуміє. У нього теж є свої фанатки, — Пан Хвиля підняв на Раяна вказівний палець, як на одному з тих плакатів «Ти потрібен Дядьку Сему». — Не відпускай її, Раяне.
Він не відпустить.
Раян вийшов з безладу і металевими коридорами підводного човна попрямував до виходу. Не встиг він відкрити свій телефон, як отримав повідомлення від Лівії.
КоханаЛівія: Раяне? Раяне, з тобою все гаразд?
Вони, мабуть, дісталися Середземного моря.
ПлюшевийПриборкувач: Привіт, принцесо. Я в порядку.
КоханаЛівія: Чути тебе — таке полегшення, мій лицарю. У тебе все добре?
ПлюшевийПриборкувач: Моя місія пройшла успішно.
КоханаЛівія: Хоч в одного з нас :(
ПлюшевийПриборкувач: Що сталося?
КоханаЛівія: Ти зрозумієш, коли побачиш узбережжя Нового Риму.
КоханаЛівія: Я... Я намагалася зупинити це, Раяне. Я намагалася, але не змогла. Він не зміниться. Він ніколи не зміниться.
У Раяна пробіг мороз по шкірі, коли він зрозумів, що сталося.
ПлюшевийПриборкувач: Де ти?
КоханаЛівія: Я в Соррентосі з Нарцисією та Фортуною. Повертайся скоріше.
КоханаЛівія: Я сумую за тобою :(
ПлюшевийПриборкувач: Я теж за тобою дуже сумую :( Я скоро буду.
КоханаЛівія: Не можу дочекатися. Я хочу тебе, Раяне. Ти мені потрібен.
ПлюшевийПриборкувач: Я йду.
Раян закрив телефон, перш ніж перетнутися в коридорі з Алхемо. — Знову надсилаєш голяка, м'ясний мішок? — запитав він.
— Як ти-
— Тому що я розумію твій мерзенний хід думок, гормональний гомінід, — роздратовано відповів Геній. — У мене є прорив, про який я маю повідомити.
— Говори, Тато Мозок.
— Тепер ми знаємо, що свідомість Геномів існує в нематеріальному стані Потоку. Твоя газоподібна прихильниця підтвердила це. Тепер, маючи цю інформацію на увазі, я вважаю, що можу вдосконалити механізм Хронорадіо, який розробила Дайвер, щоб відправляти свідомість крізь час. Зробити сигнал більш ефективним.
Раян одразу ж вхопився за ідею. — Ти зможеш відправити назад більше, ніж одну карту розуму.
— Так.
Кур'єр не міг стримати свого хвилювання. — Скільки?
— Я б сказав... п'ять? Може, шість, але не гарантую, — Раян не приховував свого розчарування відповіддю, що змусило Алхемо знизати плечима. — Чим більше ментальних карт буде надіслано назад, тим складніше обчислення. Навіть мій безмежний інтелект не може зробити так багато у цій сфері.
Раян сподівався на більше, але це все одно все змінило.
Початковий план передбачав перенесення розуму Лівії в минуле, відтворення машини для сканування мозку, а потім використання збережених у неї мозкових карт, щоб допомогти союзникам згадати. Це, однак, значно відтермінує штурм бункера Мехрона. Великий Товстий Адам відправив полонених мешканців Іржавого міста на смерть, намагаючись розблокувати бункер Мехрона, і втрачений день означав десятки невинних жертв.
Але якби Раян зміг привести більше людей, то команда могла б протистояти Метабанді, як тільки він перезавантажиться.
Кого ж він міг взяти з собою? Сонечко? Навіть якби він отримав спогади свого майбутнього, Живе Сонце було б за кілька годин від Нового Риму, а кожна втрачена хвилина збільшувала кількість жертв Метабанди.
Але Саван уже був активний, і це було безпечніше. Це також поклало б край його кампанії вбивств, не встигнувши розпочатися.
Лівія та Коротунка отримали б квиток на подорож у часі, який залишав два-три вільних місця. Наявність Б'янки на борту полегшило б знищення бункера, але якби Раян зміг убезпечити ще й когось із Динаміса...
— Мені треба подумати, — сказав мандрівник у часі. — Ти можеш послати когось?
— Звичайно, можу, — зарозуміло відповів Алхемо. — Мозкова речовина більше не є обов'язковою, хоча я б запропонував привести кількох Геніїв.
— А генії з маленької літери «г» рахуються?
— Тобі обирати.
Раян виліз з башти підводного човна, вдихнувши ковток свіжого повітря. У небі над головою кур'єра яскраво сяяли зірки Чумацького Шляху, а місяць змусив його зголодніти за французьким круасаном.
Фелікс уже випередив його на місці обсерваторії, сидячи на краю вежі. Він подивився в бік узбережжя, помітивши вдалині вогні Нового Риму.
— Я думав, що коти бояться води, Атомне Кошеня? — сказав Раян, сідаючи поруч з Феліксом.
— Я ніколи раніше не перетинав океан, — зізнався той. — Я навіть ніколи не виїжджав з Італії, а тепер я проїхав півсвіту і повернувся назад.
— У наступній серії ми поїдемо до Австралії. Тоді ти зможеш називати себе Атомним Кенгуру.
— Ти не уявляєш, як сильно я шкодую, що вибрав це прізвисько, — відповів юнак, його прекрасні блакитні очі уважно розглядали Раяна. — Хто ти насправді?
— Мандрівник у часі з майбутнього. Або з минулого, якщо подивитися збоку.
Фелікс примружився, обміркував слова свого товариша Генома, а потім відреагував запереченням. — Я тобі не вірю, — сказав він.
Не дивно, але розчаровує. У попередньому циклі Атомний Кіт досить швидко прийняв правду, але ця ітерація не надто зблизила його з Раяном. — Тоді як ти поясниш, ну, все? — запитав кур'єр.
— Лівія. Ти явно працюєш з нею, зустрічаєшся, і це не перший раз, коли вона робить один з цих циклічних сюжетів. Хоча я не можу пояснити, до якої мети ви прагнете.
— Врятувати місто і скинути мого майбутнього тестя, — Раян зробив нотатку, щоб офіційно викликати Блискавичну Дупу на дуель за руку і серце його доньки, якщо це буде доречно.
— Лівія ніколи не зробить цього, — з презирством відповів Фелікс. — Вона дочка свого батька, яка намагається зменшити шкоду, завдану Августом, а не зупинити його.
— І все ж вона допомогла мені врятувати твою шкуру від твоїх батьків і укласти союз з Карнавалом, — знизав плечима Раян. — Речі не бувають чорно-білими.
— Це не змінює того факту, що ти не можеш бути мандрівником у часі.
— Я можу буквально зупинити час для цілого всесвіту, а ти думаєш, що повернути його назад — це неправдоподібно?
— Тоді доведи це, — сказав Фелікс. — Поверни мене назад, якщо можеш.
— Це трохи складніше, ніж ти думаєш, тому дозволь мені запропонувати дещо інше, — Раян подивився на півмісяць. — Одного разу, коли ви з Джеймі ще були друзями, розумні щури вкрали партії Блаженства з підрозділу Меркурія. Ти вистежив тварин до їхньої господині й... це було жахливе видовище.
Фелікс дивився на кур'єра так, ніби у нього з черепа виросли роги, що тільки заохочувало його продовжувати. — Кі-джун сиділа навпочіпки в покинутій квартирі, де кишіли гризуни, і страждала від передозування Блаженства. З її носа та очей лилася кров, а на шкірі росла пліснява.
Руки Фелікса стиснулися в кулаки. — Хто тобі це сказав?
— Ти, — відповів Раян. Навіть зараз він пам'ятав цю розмову слово у слово, як і багато інших, втрачених у часі. — Ти поспішив до лікарні, і перше, що зробила Кі-джун, прокинувшись, попросила ще Блаженства. Це було, за твоїми власними словами, дзвінком до пробудження. Ти намагався відсторонити Нарцисію від бізнесу, але її батьки завжди втягували її назад.
— Що вони казали? — запитав Фелікс, і його голос став відстороненим.
— Це для більшого блага сім'ї, любий, — процитував Раян. — Наркомани вбивають себе, бо не можуть собі допомогти.
Наступні кілька хвилин Атомне Кошеня провів у похмурому мовчанні, обдумуючи слова кур'єра. На його обличчі промайнуло багато емоцій — від гніву і сумніву до скорботи. Взявши сторінку з книги Пана Хвилі, Раян дозволив своєму другові обміркувати свої почуття у шанобливому мовчанні.
— Це занадто яскраво, — сказав Фелікс. — Лівія переплутала б деталі, а я ніколи нікому не розповідав повної історії. Або ти можеш читати мої думки на додаток до зупинки часу, або ти справді клятий мандрівник у часі. Я не розумію, яка користь може бути від такої безглуздої історії для того, хто читає думки.
— Гей, моє життя має сенс у своєму контексті! — запротестував Раян.
— Маю сумніви, — сухо відповів Фелікс, і на краєчку його губ з'явилася сумна посмішка. — Як працює твоя сила?
— Я створюю точку збереження, і коли я помираю, я повертаюсь до життя, — відповів Раян. — Здається, я вже шістнадцятий раз перезавантажуюсь у Новому Римі.
Фелікс насміхався. — Це безглуздо.
— За моїми мірками, це цілком безпечна зона.
Фелікс примружився на Раяна, ніби раптом здогадавшись про значення слів кур'єра. — Ми були близькі, — зрозумів він. — Я б не розповів тобі так багато, якби не довіряв тобі своє життя.
— Ми створили команду під назвою «Врятуймо Панд» настільки ж грізну, наскільки й стильну, — Раян заплющив очі в жалобі. — Я так сумую за Юкі.
— Можу собі уявити, як ви з нею ладнали, — подумав Фелікс, а потім нахмурився. — Стривай, вона змусила мене вдягнути новий костюм?
— На жаль, ти так і залишився модною катастрофою до кінця, — Раян подивився в очі своєму колишньому приятелеві. — Твоя сестра загинула, щоб врятувати тобі життя під час тієї петлі.
Руки Фелікса стиснулися. — Батько?
— Плутон. Або Її Жахливість(Cruella), якщо хочеш.
Супергерой подивився вниз на темне море. — Август завжди збирається послати когось за мною, — сказав він. — І люди будуть гинути під перехресним вогнем.
— Ні, якщо я зроблю по-своєму.
— Я... я так і не помирився з Джеймі та Кі-джун, — сказав Фелікс, і його голос зірвався. — Я грюкнув дверима, коли... коли вони вирішили підтримати бізнес Блаженства. Я все ще вважаю, що вчинив правильно, але... але вони все одно загинули, намагаючись захистити мене. Останнє, що я зробив, це засудив їх, і тепер, коли вони мертві, я не можу забрати свої слова назад. Вони загинули, думаючи, що я їх ненавиджу.
На очах юного героя з'явилися сльози. — Гей, котику, все гаразд, — сказав Раян, поклавши руку на плече свого друга. — Ти не міг знати.
— Ні, я..., — Атомний Кіт заплющив повіки й витер сльози. — Я любив їх, друже. Вони були моїми друзями. Джеймі був моїм найкращим другом, а Кі-джун — такою турботливою жінкою. Я хотів, щоб вони вчинили правильно, виступили проти цього руйнівного для душі наркотику, але я... я ніколи не хотів, щоб вони померли.
Раян обійняв друга, втішаючи його. — Ще не пізно, — сказав кур'єр. — Я дам тобі ще один шанс все виправити.
— Чому ти кажеш мені це зараз? — запитав Фелікс, перш ніж відштовхнути руку мандрівника в часі. — Якщо я нічого не пам'ятаю, то це означає, що ти не взяв мене з собою першого разу.
— Я не міг повернути твої спогади в минуле в тій старій петлі, — відповів Раян. — Але я можу зробити це зараз. Це зайняло кілька спроб, але у нас є технологія для цього.
Фелікс відповів не одразу, натомість дивився на танцюючі вогні на обрії. — Як ти думаєш, чи не запізно мені загладити свою провину перед ними? — запитав він Раяна.
— Я думаю, що вони можуть відвернутися від Августі якщо їх правильно підштовхнути, — Джеймі та Кі-джун нагадали Раяну Б'янку, яка пішла за Великим Товстим Адамом частково через страх, а частково через заперечення справжніх мотивів свого боса. Дзанбато і Балакун стали на захист Атомного Кота, на відміну від його власних батьків, показавши, що їхня вірність Августі не була непохитною. — Але їм знадобиться твоя допомога, котику.
— Я.... Якщо у мене є хоч якийсь шанс все виправити... якщо у мене є хоч якийсь шанс, я повинен ним скористатися, — очі Фелікса стали рішучими. — Ось чому ви з Лівією працюєте разом. Такий безлад вже траплявся раніше, і ви намагаєтеся його запобігти.
— Лівія краща людина, ніж ти думаєш, котику, — з любов'ю відповів Раян. — Це зайняло деякий час, але всі шматочки на своїх місцях. Наш щасливий кінець нарешті в межах досяжності.
— Я можу допомогти?
— Так, але не буду брехати, нам, мабуть, доведеться битися з твоїми батьками, хрещеним батьком і десятками лиходіїв, перш ніж ми зможемо це зробити. Це буде велика битва, і половина з них будуть твоїми знайомими. Тобі краще нагострити кігті.
— Добре те, що я ненавиджу майже всіх, кого знаю, — погляд Фелікса став рішучим. — Де мені підписатися?
Підводний човен наближався до берега, світло ставало яскравішим, запах диму наповнював повітря.
— Зачекай, — сказав Фелікс, насупившись. — Щось не так.
Раян теж це помітив. Яскраві кольори, відтінки, що відбивалися у хмарах над узбережжям. Він бачив цю картину вже двічі, оскільки події повторювалися знову і знову.
Це були не вогні гламурних казино, а яскраве полум'я.
Новий Рим був у вогні, і у Раяна було лише одне слово, яке він міг сказати у відповідь.
— Знову?!
 
 
Автор:
Привіт, друзі! Ідеальний Забіг офіційно завершено на Patreon! Я продовжу оновлювати його на Royal Road до його завершення на платформі приблизно в середині жовтня, після чого Underland стане моїм новою вебсерією.
Оскільки мій добрий друг Selkie люб’язно похвалив Ідеальний Забіг у їх Discord, я повертаю послугу, опублікувавши посилання на їхню історію: https://www.royalroad.com/fiction/36299/beneath-the-dragoneye-moons/chapter/561246/chapter-1-rebirth; подивіться, якщо вам цікаві веселі фентезі;)