Розділ 108. Вперед, Татку, вперед
Дракон-поліцейська видала могутній рев, а центуріон-розбійник відповів їй списом в око.
Віверн відвернула снаряд своєю лускатою рукою, і від удару вістря списа переломилося навпіл. Марс, сповнений рішучості боротися із ЗАКОНОМ, продовжував свої атаки, якому допомагала Горобець. Олімпієць і його спільниця запустили списи та лазери у дракона над їхніми головами, а Мортимер випередив їх і погнався за Plymouth Fury Раяна.
Віверн, або для друзів Мама-дракон, швидко відхиляла снаряди, пролітаючи зигзагами над будівлями. Раян спостерігав за нею, як вона намагається знайти правильний кут атаки, але вона не могла відкрити вогонь на заселеній вулиці. На відміну від Августі вона хотіла уникнути жертв.
До переслідування також приєднався гелікоптер Приватної Охорони, хоча він був занадто далеко від Plymouth, щоб Раян міг ідентифікувати пілота. Ймовірно, він його не знав.
— Сідай за кермо, — сказав Раян, коли Мортимер наздогнав їх. Кілер вихопив з-під плаща дробовик, рухаючись праворуч від Plymouth.
— Ти впевнений? — запитав Фелікс, явно збентежений цією ідеєю. Як він міг не бути впевненим? Машина Раяна була королівським троном на колесах, сонцем, яке спалювало негідних.
— Я не з тобою розмовляю, котику, — відповів кур'єр, коли автопілот автомобіля взяв кермо на себе. Раян пересів на заднє сидіння, щоб мати кращий огляд, з пістолетом у руці, і націлився на свого переслідувача — звісно, піднявши праве заднє вікно. — Тримайся дитячого сидіння.
Кур'єр зупинив час і натиснув на курок. Раян сподівався, що сила кілера не спрацює належним чином у зупиненому часі, але, на його розчарування, снаряди пройшли крізь злочинця наскрізь без шкоди для нього.
Коли час відновився, Мортимер наблизився праворуч, націлився на Фелікса і натиснув на спусковий гачок своєї зброї.
— Лягай! — крикнув Раян, і він, і його мимовільний напарник опустили голови. Вибух розбив переднє праве вікно автомобіля, але, на щастя, не зачепив пасажирів. Віддача ледь не скинула Мортимера з мотоцикла і змусила його на кілька секунд відступити.
У цей момент Plymouth Fury виїхала з нічного життя Нового Риму і помчала на Стрип. Блискучі казино та яскраві заклади освітлювали один бік вулиці, як храми споживацтва, з ордами азартних гравців, посередників та гравців, що з'їжджалися з усіх куточків Італії, щоб поклонитися їм. Спокійні води Середземного моря межували зі штучними пляжами та пальмами з іншого боку.
Коли переслідування перемістилося з вузьких вулиць на широку чотирисмугову магістраль, Віверн нарешті отримала простір для вогню у відповідь. Вона випустила вогняну кулю в Марса та Горобця згори, але перший викликав у повітрі дюжину середньовічних щитів. Снаряд Мами-дракона розплавив сталеву стіну, але її полум'я не змогло вразити вбивць, що стояли за нею.
Марс телепортував на долоню футуристичну ракетну установку, в якій Раян одразу впізнав роботу Вулкана. Олімпієць випустив по дракону залп самонавідних ракет розміром з кулак і змусив її підірвати їх у небі.
Погоня тривала, Plymouth Fury та її переслідувачі рухалися серед інших автомобілів, переходячи з однієї смуги на іншу без жодних на те причин. Поки Віверн і Марс билися один з одним, Горобець і Мортимер зосередилися на Раяні.
Присягнувшись захистити свій Plymouth Fury від будь-якої шкоди в його Ідеальному Забігу кур'єр перезарядив пістолет, аж раптом помітив, як щось викотилося з-під заднього сидіння. Білосніжний демон, від якого тхнуло антидепресантами та порохом.
— Як довго ти вже тут? — здивовано запитав Раян.
Плюшевий звір не відповів, тримаючи порожній револьвер у межах досяжності своєї лапи.
— Ти грав у смертельну рулетку в моїй машині? — мандрівник у часі подивився на свого норовливого диявола. — Заднє сидіння для любові, а не для війни!
— Ти розмовляєш з іграшкою? — запитав Фелікс, зазираючи у розбите вікно. Він одразу ж знову опустив голову, щоб уникнути пострілу з дробовика.
Раян знову зосередився на погоні й знову зупинив час. Замість того, щоб стріляти в самого Мортимера, він зіграв нечесно і поцілив у колеса його машини. Кілер не міг утримати весь мотоцикл у нематеріальному стані, інакше він би занурився в землю.
Раян мав рацію.
Кулі влучили.
Коли час відновився, мотоцикл різко відхилився від курсу, оскільки його колеса спустили й скинув мотоцикліста зі спини. Здивований Мортимер пролетів крізь землю, коли його транспортний засіб врізався в обертові двері казино.
Раян подумав, чи не відродиться він знову, як учасники гоночних ігор, але бідолашний старий Мортимер більше не повернувся.
Натомість Горобець прискорила темп. Поки Марс телепортував округлі бомби виробництва Вулкана між собою і Віверн, щоб тримати її на відстані, Горобець підняла руку в напрямку Plymouth Fury. На щастя, вона виглядала набагато менш досвідченою у керуванні мотоциклом, ніж Мерседесом і їй було важко прицілитися.
Раян спробував вистрілити в неї, але зрозумів, що в його пістолеті закінчились набої. Він майже перезарядив пістолет, перш ніж йому спала на думку краща ідея.
— Завжди хотів щось перевірити, — пробурмотів мандрівник у часі, відкидаючи пістолет.
Його кошеня спереду запанікувало. — Стій, що ти робиш?
— Оновлюю свій арсенал, — Раян схопив Плюшевого обома руками, і, на його полегшення, пригнічена мерзота не відрізала їх на місці. Плюшевий не промовив жодного слова, коли кур'єр підняв його у стилі Сімби в напрямку Горобця.
Раян заклав великі пальці за вуха кролика і штовхнув.
Очі Плюшевого випустили яскравий промінь світла, коли його вуха опустилися, а Горобець відкрила вогонь у відповідь.
Два потоки енергії зіткнулися посеред чотирисмугової дороги. Тепер, надивившись незліченної кількості фільмів, Раян очікував потужного вибуху або ж того, що обидва промені погасять один одного. Натомість вони злегка хвилеподібно, але все ж таки перетнулися один з одним.
На жаль для Раяна, лазер Горобця влучив у дах його автомобіля і випарував його, перетворивши його Plymouth Fury на кабріолет. Погляд плюшевого звірятка розплавив бетонну дорогу і розніс пил по всій чотирисмуговій смузі, але кілерці вдалося ухилитися з його шляху. Автомобіль Феррарі цивільного з'їхав з дороги, намагаючись уникнути руйнувань, і врізався в пальму на сусідньому пляжі.
— Чорт забирай, навіть яскравого спалаху не було! — поскаржився Раян, піднявши великі пальці, ненадовго зупинивши свій напад.
У цей момент гелікоптер Приватної Охорони наздогнав гонщиків, його бічні двері відчинилися, і з них вийшла пасажирка. Красива японка в обтислому синьому костюмі з бейджем і капелюшком.
Гардероб, у казковій формі дорожнього поліцейського. Слуги Закона ще ніколи не виглядали так добре.
Раян із захопленням спостерігав, як вона піднесла до губ свисток і скористалася ним. Майже всі транспортні засоби поблизу засяяли золотистим сяйвом, коли Гардероб застосувала свою силу. Мотоцикл Горобця, власний байк Марса, автомобілі цивільних осіб і навіть велосипеди — всі різко зупинилися посеред дороги.
Автопілот Plymouth Fury все ще працював, безжально порушуючи правила дорожнього руху. Незабаром він залишив своїх переслідувачів у пилюці.
— Вона може обшукати мене будь-якої миті, — сказав Раян, з тугою дивлячись на Гардероб. І тут же картав себе за це. Мушу... залишатися... вірним... моїй Першій Леді! Він уявив, як Лівія в костюмі поліцейського грюкає його об капот його машини, і це розв'язало проблему.
Віверн одразу ж накинулася на Августі як сокіл на голубів, перегородивши їм дорогу. Горобець отримала удар хвостом у груди й закінчила перегони обличчям до землі.
Марс, тим часом, вистрибнув зі свого транспортного засобу і замінив ракетницю на тепловий спис. Підскочивши до Віверн на відстань десяти метрів, він одразу ж випустив бомби в горло дракону, і її шия розширилася, як у жаби.
Це не вбило її. Навіть не відрубало голову, бо вибух витримала її горлянка. Якщо на те пішло, то Віверн виглядала більше розлюченою, ніж пораненою, коли з її пащі та ніздрів виривалося полум'я.
Її величезна рука потягнулася до Марса, а тепловий спис зламався, коли зачепив її товсту луску. Її кігті майже зімкнулися на олімпійці, але ударна хвиля підняла його вгору над дорогою і дозволила йому вислизнути з рук ворога.
Раян розгублено дивився, як летючий Марс матеріалізував щит у повітрі під його ногами. Нова ударна хвиля прокотилася навколо його черевиків, розштовхуючи і Генома, і щит у різні боки. Віверн спробувала зловити іклами Капо, що тікав, але той у відповідь швидко викликав мечі в її очах. Мама-дракон видала рев болю, коли фонтан крові потік по її обличчю. Марс використав повторні ударні хвилі, щоб залишити свого ворога в пилу і переслідувати Plymouth Fury.
Кур'єр швидко зрозумів, що відбувається. Марс телепортував повітря під своїми залізними черевиками під тиском, і ударна хвиля штовхала його вперед.
Гелікоптер Гардероба полетів вниз, щоб перехопити самозваного центуріона, а очі Віверн, здавалося, частково регенерували від пошкоджень. На жаль, Марс зреагував швидше за героїв. Він викликав бомби впритул до гелікоптера Приватної Охорони, знищивши дві лопаті та розбивши лобове скло.
Гардероб ледь не випала зі свого транспортного засобу, коли він по спіралі полетів до землі. Віверн негайно рушила, щоб зловити його двома руками, одночасно утримуючи Горобця в полоні, стиснувши кілерку своїм хвостом. Гардероб встигла втриматися на полегшення Раяну.
Однак підкріплення Динаміса залишилося позаду, залишивши Марса безперешкодно переслідувати Plymouth Fury. Олімпієць використовував повторні ударні хвилі, щоб «стрибати» в повітрі, викликаючи щити, щоб рухатися.
— Кошенятко, ми ще не позбулися проблем з твоїм татком, — попередив він свого друга, перш ніж штовхнути Плюшевого за вуха. Кролик випустив у Марса промінь енергії, але олімпієць, щоб ухилитися, пішов зигзагом між набережною та казино.
На жаль, у центуріона, схоже, закінчилася звичайна зброя для запуску, і він перейшов до більш серйозних речей. Він скинув французький автомобіль Renault Espace на чотирисмугову дорогу, і хоча пошкоджена Plymouth Fury уникнула зіткнення, удар розніс частину пішохідної доріжки на шматки.
Потім Марс телепортував японську вантажівку, але зловісний лазерний промінь Плюшевого розніс її на шматки. Вирішивши схитрувати, Раян зупинив час і змусив кролячого демона підірвати паралізованого олімпійця посеред польоту. Коли час відновився, промінь відкинув Марса назад, але чоловік швидко замінив пошкоджені частини своєї броні на запасні й продовжив гонитву.
У цей момент Фелікс схопив пістолет, який раніше впустив Раян, і знайшов у бардачку кулі, щоб перезарядити його. Атомне Кошеня намагався підтримати кур'єра вогнем на ураження, але його приціл був жахливим.
— Ти коли-небудь користувався пістолетом? — запитав кур'єр, коли Марс «стрибнув» за розкішний готель на смузі. Раян підняв великі пальці, від чого Плюшевий повернув на нього голову з незадоволеним, несмертельним поглядом. — Ти не можеш застрелити слона в коридорі!
— Я роблю все, що в моїх силах! — поскаржився Фелікс, перш ніж помітив новий мотоцикл, що в'їхав у чотирисмуговий рух праворуч від них. На ньому їхав чоловік з жінкою, яка тримала його за груди. Хоча обидва були в шоломах, Фелікс одразу впізнав їх. — Джеймі й Кі-джун.
Але чи були вони друзями, чи ворогами?
Поліцейські сирени відлунювали, коли патрульні Хаммери Приватної Охорони проїжджали повз Plymouth Fury на іншому боці провулка, намагаючись уникнути палаючих уламків, які залишив по собі Марс. Охоронці Августі в силових бронежилетах вийшли з казино, щоб зачаровано спостерігати за погонею. Обидві сторони виглядали розгубленими, можливо, через порушення комунікації в їхній ієрархії.
У будь-якому випадку, це полегшило завдання кур'єра. Намагаючись зробити замах на Атомного Кота відносно тихим, олімпійці забули повідомити про це своїх підлеглих. Більшість з них були надто розгублені, щоб гнатися за Раяном і Феліксом, і їм знадобився б час, щоб мобілізуватися.
Проте дуету потрібно було втекти з міста, поки Блискавичний Зад не спустився зі своєї гори й не взяв усе у свої руки.
— Коротунка! — закричав Раян, коли Марс знову з'явився над ними. — Коротунка?!
— Я тут! — її голос пролунав з хронорадіо. Раян глянув на пляж і з полегшенням помітив вежу підводного човна Мехрона що визирала над водою. — Ліворуч від тебе!
Раян швидко помітив прогулянковий причал, що розтинав пляж, як кинджал, за триста метрів від їхнього місця розташування. По обидва боки стояли на якорях дві яхти, що стояли у воді. — Пристебни ремінь безпеки, — наказав кур'єр своєму напарникові, коли той повернувся на місце водія і взявся за кермо. Плюшевий сів йому на коліна. — Сподіваюся, ти любиш бойовики.
Фелікс одразу зрозумів, що той мав на увазі. — Ми не можемо виїхати з міста!
— Повір мені, котику, це для твого ж блага, — сказав Раян, перш ніж зосередитися на Хронорадіо та дорозі попереду. — Коротунка, ми стрибнемо з пірса за дві хвилини. Відчини задні двері.
Його другому улюбленому коту цей план не сподобався. — Мої сестри...
— Одна з них — серійний переможець лотереї, і обидві під захистом Лівії, — відповів Раян, коли мотоцикл Джеймі повільно наздогнав їх. — З ними все буде гаразд.
— Ти знав, — сказав Фелікс, стискаючи кулаки. — Вона бачила, як це сталося. Це ще один з її планів.
— Один з тих, що охоплює порятунок твоїх...
Раян не закінчив речення, бо Марс змінив стратегію. Він випустив з рук два шиповані ланцюги довжиною понад двадцять метрів, кожен з яких мав гак на кінці. Один зачепився за капот автомобіля, інший — за багажник.
Олімпієць загарпунив машину, наче кит!
Раян миттєво зупинив час, підняв свого Плюшевого і притиснув вуха донизу. Хитрий кролик збуджено підняв передні лапи й відкрив вогонь по ланцюгу, що тримав капот автомобіля. Промінь розплавив ланки, але час відновився, перш ніж кур'єр зміг розвернутися і розірвати другу ланку. Марс приземлився на землю, виставивши щит під ногами, як водні лижі на бетоні. Це значно сповільнило Plymouth Fury і дало олімпійцю час для маневру.
— Кошеня, підірви ланцюг ззаду! — наказав Раян, поспішно схопившись за кермо. Кур'єру ще треба було врахувати короткий час відновленні здібності, і він не довіряв автопілоту ризикований маневр.
— Я спробую! — відповів Фелікс, перебираючись на заднє сидіння, коли машина виїхала з чотирисмугового руху і повернула в бік пірса. Герой спробував дотягнутися до ланцюга однією рукою, але змушений був опуститися, щоб уникнути ножа, що летів від батька. Марс почав підтягуватися до Plymouth Fury, використовуючи обидві руки, щоб рухатися вгору по ланцюгу, одночасно запускаючи дрібні кухонні інструменти. Він навіть спробував поцілити в колеса автомобіля, але Раян мудро укріпив їх проти такої тактики.
На жаль, якщо Марс наближався до автомобіля на відстань до десяти метрів, він міг створити зброю під машиною і знерухомити її. Машина Раяна могла витримати багато ударів, але вона мала свої межі.
Гірше того, Джеймі та його дівчина випередили свого боса. Новий Меркурій з'явився з мечем, що сяяв червоним світлом у руках, і дотягнувся до багажника Plymouth Fury. Фелікс подивився на козирок свого старого друга, в той час як той підняв меч, щоб розрубати його.
— Джеймі, — почув Раян шепіт Фелікса. — Не роби цього, будь ласка.
Джеймі завагався на долю секунди, а потім коротко глянув на свою дівчину, що стояла позаду нього. Вона сказала щось, чого Раян не міг почути через вітер в обличчя, але що б це не було, її наречений прийняв рішення.
Блискучий меч Джеймі стрімко впав донизу, а ланцюги Марса тріснули навпіл.
Здивований олімпієць втратив контроль над своїм імпульсом і зіслизнув зі щита, впавши на праву ногу з огидним тріском, таким гучним, що його, мабуть, почула половина Нового Риму. Він покотився по землі, але йому вистачило розуму, щоб спробувати наколоти Джеймі. Непокірному Августі вдалося безпечно повернути мотоцикл ліворуч, якраз тоді, коли на тому місці, де він був, з'явилися металеві шипи.
Саме тоді, коли Марс завершив свою аварійну посадку, щури сотнями виповзали з каналізаційних люків і каналізації дороги. Центуріон спробував телепортувати предмети, щоб захистити себе, але орда швидко поховала його живцем під своєю пухнастою масою.
Джеймі кивнув шокованому Феліксу, а потім побіг у напрямку міста, поки Раян вів машину на пірс. Здавалося, Plymouth Fury скрипіла, проїжджаючи між яхтами, а підводний човен Лен підіймався з хвиль за три десятки метрів від неї.
На спині велетенського підводного транспортного засобу розсунулися металеві пластини, відкриваючи платформу, призначену для транспортування мехів Мехрона. Коротунка чекала на ній, з тривогою дивлячись на свого найкращого друга з водяною гвинтівкою в руках.
— Вони... вони допомогли нам? — прошепотів Атомний Кіт.
— Ти повинен краще ставитися до своїх справжніх друзів, — сказав Раян, коли вони досягли кінця пірса. — Ремінь безпеки!
Фелікс поспішно схопив того, хто сидів на задньому сидінні, а Плюшевий люб'язно пристебнув ремінь безпеки Раяна. Кур'єр ненадовго зупинив час, щоб розрахувати потрібний кут, перш ніж натиснути на прискорювач, коли він відновився.
Plymouth Fury досягла краю пірса і полетіла.
Без даху і з вибитими вікнами, Раян подихав морським вітром, а Плюшевий від щастя підняв передні лапи. Кур'єр одразу зрозумів, що не встигне, адже відстань між підводним човном і пірсом була надто великою.
Вікна яхти розлетілися вщент, уламки скла утворили летючу посадкову рампу.
З її допомогою Plymouth Fury приземлилася на відкриту платформу підводного човна, розвернулася за годинниковою стрілкою і припаркувалася. Поштовх був настільки різким, що ремінь безпеки Фелікса ледь не тріснув під тиском, а Плюшевий радісно відскочив від керма.
Коли нарешті його машина зупинилася, Раян полегшено зітхнув. Бідолашна Plymouth Fury була невимовно понівечена, її дах зруйнований, а капот вкритий дірками.
— Вибачте за запізнення, — відповів Саван над Раяном, навіть не намагаючись замаскувати свій голос. Гострий край його скляного костюма став видимим, виблискуючи під місячним світлом. — Я повинен був відвезти свою дівчину в безпечне місце.
— Як довго ти тут знаходишся? — похмуро запитав Раян.
— Я наздогнав тебе на пірсі, — месник схрестив руки. — Думаю, удача була на моєму боці.
Такий невдалий каламбур, але такий доречний.
— Рірі, з тобою все гаразд? — запитала Лен, одразу ж кинувшись до нього.
— Я в порядку, — відповів кур'єр, перш ніж поглянути на Новий Рим. — Ми виграли перегони.
Коли підводний човен віддалявся від берегів Нового Риму, Раян помітив, що Плутон припаркувала свою машину на пірсі у супроводі охоронців Августі на мотоциклах. Заступник боса Августі дивилася на підводний човен, що відпливав, а дах платформи закривався, готуючись до занурення автомобіля під хвилі.
Що стосується Стрипа, то Раян залишив по собі кілька пожеж. Йому було цікаво, як розвиватиметься ситуація після цього. До повноцінної війни між Динамісом і Августі ще не дійшло, але ця сутичка була дуже публічною. Раян сподівався, що Лівія зможе все залагодити, але ситуація виглядала зовсім не оптимальною.
Одна істота не приховувала своєї радості.
— Я так тебе люблю! — Плюшевий піднявся на ноги, щоб спостерігати за хаосом, поки відблиски полум'я стрічки відбивалися в його бездушних блакитних очах. Вони продовжували світитися, навіть коли дах підводного човна повністю закрився.
Немає нічого кращого, ніж бездумне руйнування для лікування депресії.
Далі
Розділ 109 - Місто Карнавала
Розділ 109. Місто Карнавала Береги Монако з'явилися в полі зору на третій день подорожі. Сидячи в шезлонгу на вежі підводного човна, Раян спостерігав за краєвидами з телефоном у руці. Заборонені землі не змінилися за роки, що минули відтоді, як кур'єр востаннє відвідував їх. Місто було чистим і барвистим, гарним прикриттям для жахіть, що коїлися всередині. Навіть переживши більше десятка апокаліпсисів, тиранів з суперздібностями та інших жахіть, це місце все ще тривожило Раяна до глибини душі. На щастя, здавалося, що Саймон дотримався своєї обіцянки. Паркани та колючі рови обнесли місто стіною, не дозволяючи нікому перебратися сюди з суші. Вогняна куля патрулювала узбережжя в кілометрах від їхнього розташування, шукаючи підводний човен. — Ми майже у Франції, люба, — говорив Раян телефоном, чухаючи спину Евгена-Генрі, що лежав у нього на колінах. Плюшевий прикинувся мертвим поруч із шезлонгом кур'єра, вимикач на його спині був вимкнений. — Хочеш, щоб я завоював її для тебе, поки я тут? — Я б хотіла, щоб ми зробили це разом, — відповіла Лівія на іншому кінці дроту. Минуло вже три дні після погоні в Новому Римі, і з тої пори їй не вдавалося зв'язатися з Раяном. Кур'єр відчув величезне полегшення, коли знову почув її голос. — Але ти можеш надіслати мені фотографії з твоєї подорожі. — Для початку я можу стати у відверту позу біля Ейфелевої вежі. Телефон Раяна задзвонив, коли Лівія надіслала йому досить... скандальне фото. — Мій Фелікс явно занадто малий, щоб це бачити, — сказав кур'єр. — Тут матеріал вісімнадцять плюс. — Це те, на що я з нетерпінням чекаю, коли ми зустрінемося знову, — його дівчина використовувала для зв'язку з ним одноразовий телефон, за іронією долі придбаний у Динамісі. На щастя, їхня мобільна система покривала більшу частину Південної Европи. Лівія доклала чимало зусиль, щоб ніхто не зміг відстежити їхнє спілкування. — Дякую, Раяне. — Нема за що. Я врятував більше безпритульних котів, ніж чоловіків на цей момент, — його дівчина хихикнула. Хоча вона й розійшлася з Феліксом, Раян відчував, що вона все ще піклується про нього майже як про брата. — Але, судячи з твоїх слів, ти не поїдеш з нами в Антарктиду. — Ні, не поїду — зітхнувши, відповіла вона. — Тато заборонив мені їхати після того, як мій теперішній хлопець втік з міста з моїм колишнім. — Ти говориш так, ніби ми з тобою Тельма і Луїза [1]. [1] - фільм 1991 року про двох жінок що втікають до Мексики, бо їх розшукує поліція за вбивство ґвалтівника. Наприкінці фільму жінки цілуються. https://uk.wikipedia.org/wiki/Тельма_і_Луїза Раян майже бачив, як Лівія примружилася на іншому кінці дроту. — У вас з Феліксом... ну, знаєш, в минулому... — Ні, але я був би не проти, — настала коротка мовчанка. — Ти уявила нас- — Ні, — збрехала вона, перш ніж змінити тему. — Я... я сумую за тобою, Раяне. Наступні дні будуть напруженими, і я б хотіла, щоб ти був поруч зі мною. — Я повернуся, — запевнив її Раян. — Ти моя перша леді, я буду з тобою в біді й в радості. — Я знаю, що ти це зробиш, — тепло відповіла вона. — Але з мого боку справи виглядають не дуже добре. Перестрілка з Динамісом усіх вивела з рівноваги. Марс і Венера не звинувачують мене відкрито у зраді, але вони сильно підозрюють це. Мій батько звинувачує їх у тому, що вони не впіймали Фелікса, і навіть якщо він зберігає обережність, Гектор Манада розглядає можливість відкликати свого сина Альфонса з Сицилії. З точки зору Динаміса, наша сім'я стоїть на порозі громадянської війни, і з втратою фабрики Блаженства це може стати чудовою нагодою, щоб рішуче покінчити з нами. Напруженість досягла історичного максимуму. — Достатньо для того, щоб дві організації розпочали війну? — Я спробую запобігти конфронтації, — ключове слово — спробую. — Але ти повинен надіслати мені оновлені скани свідомості якомога швидше. Він надішле. Дует мудро склав карту мозку Лівії перед вечерею в Августі, тож щось можна було б врятувати, якби петля пішла не так, як треба. — А як щодо Щасливиці та її молодшої сестри? — запитав Раян. Лівія зітхнула. — Тато тримає Фортуну і Нарцисію під пильним наглядом, але вони легко відбудуться. Вони... вони, звісно ж, приголомшені. Без жартів. Сам Фелікс провів усю подорож у каюті в задумі, все ще намагаючись пережити той факт, що його власні батьки намагалися його вбити. — Це був твій план? — запитав Раян. — Щоб вони бачили, як їхні батьки намагалися вбити Фелікса, і щоб ми пронесли цей жахливий спогад крізь час? — Я не можу будувати плани, коли ти поруч, Раяне, і це частина твоєї чарівності, — Лівія хихикнула про себе, але в цьому не було радості, лише смуток. — Я можу передбачати й намагатися пристосуватися до твоїх дій. Я хотіла в першу чергу врятувати життя Фелікса. Все інше... Лівія глибоко вдихнула, перш ніж продовжити. — Це... це важко, Раяне. Діти не часто бачать темну сторону своїх батьків. Точніше, ми не хочемо їх бачити, поки не залишиться вибору. Мені знадобився час, щоб зрозуміти, ким був мій батько. Нарцисія і Фортуна... їм теж потрібно було це побачити. Щоб у нас був ідеальний фінал. — Так, я теж так думаю. Раян хихикнув. — Гадаю, Саван може розраховувати на весілля-сюрприз, коли знову зустріне свою кролячу лапку? Лівія хихикнула на іншому кінці дроту. — Після того, як він допоміг врятувати її брата, це майже напевно. Кур'єру було цікаво, як до цього поставиться Матіас, але його думки зайняло дещо інше. — А як же Джеймі? Кі-джун? Важке мовчання Лівії було відповіддю саме по собі. Рука Раяна напружилася на спині Евгена-Генрі, коли до нього дійшла жахлива правда. — Вони мертві. — Коли ви втекли у відкрите море, тітонька..., — голос Лівії урвався. — Дзанбато і Балакун намагалися втекти з міста разом зі Сферою, але моя тітка вже позначила їх. Оскільки ви з Феліксом втекли у відкрите море, куди вона не могла дотягнутися, вона пішла за ними. Вони... вони намагалися відбиватися, але... Але цього було недостатньо. Не проти Плутона. Якщо тільки хтось не був Жовтим Геномом або не володів здатністю, що порушувала причинно-наслідкові зв'язки, як у Раяна, її сила вбивала з упевненістю. Джеймі та Кі-джун зрадили Августі. Хоча він поверне їх назад з наступною петлею, ця новина сповнила Раяна сумом. Ці двоє знали, що їхні життя були втрачені в ту мить, коли вони допомогли Феліксу, але вони все одно поставили дружбу і совість вище за свою організацію. — Не кажи Феліксу, — благала Лівія. — Це знищить його. — Він повинен знати, — Раян був дуже зобов'язаний Джеймі та Кі-джун. — Так, — відповіла вона, — але не зараз. Будь ласка. — Ні, не зараз, — погодився Раян. — Лівія, щодо твоєї тітки, що ми будемо з нею робити? На її руках майже стільки ж крові, скільки й на руках твого батька. Чорт забирай, Еліксири дають людям їхні найзаповітніші бажання, а Плутон має силу контролювати смерть. Це красномовно свідчило про її схильність до вбивства. — Я знаю, — відповіла його дівчина. — Моя тітка — сестра мого батька, і вона завжди буде наполягати на насильницьких рішеннях. Я не хочу, щоб вона померла, Раяне, але я була б не проти побачити її ув'язненою або нейтралізованою. Те ж саме, що і з Блискавичною Дупою. Раян мав передчуття, що до кінця свого перебування в Новому Римі йому доведеться ув'язнити половину сім'ї своєї дівчини. — Чи варто очікувати ще однієї битви? Бо твій дядько Нептун — єдиний член твоєї родини, з яким я ще не бився, окрім тебе. — Справді? — запитала його дівчина, хоча в її голосі не було здивування. — Гадаю, це має сенс. Дядько Сільвіо хоче жити законно і не хоче створювати неприємностей. Тато послав його знищити підводний об'єкт Лен, але він нічого не знайшов. Як і обіцяла Коротунка, вона від'єднала середовища існування і змусила їх слідувати за підводним човном, як косяк риби. Однак вона тримала їх похованими глибоко під хвилями, щоб ув'язнені Психи не спробували втекти з в'язниці. Успіхи, яких вони досягли у лікуванні стану Психа, заспокоїли більшість з них. Раян очікував, що Зарин влаштує істерику через відсутність ліків, але коли вона побачила, як Москіт знову став людиною, то відчула щось сильніше за сумніви: надію. Вона нарешті побачила, що кур'єр, на відміну від Адама, дотримається своєї обіцянки. Раян щиро сподівався, що все, що вони знайдуть в Антарктиді, допоможе їй відновити спогади. Він сумував за своєю старою віцепрезиденткою. — У будь-якому випадку, щоб знайти тебе так далеко від Нового Риму, татові знадобиться або моя допомога, або допомога Вулкана, а він більше нікому з нас не довіряє. Принаймні, не повністю, — Лівія зітхнула. — Я даю Вулкану п'ятдесят на п'ятдесят відсотків шансів на втечу. Після того, як вона не змогла захистити Фабрику Блаженства і її явна прихильність до тебе, вона знає, що тато може вбити і її теж. — А вона втече, якщо твій тато зробить шокуючий крок? — запитав Раян, хвилюючись за безпеку своєї колишньої. Лівія почекала кілька секунд, перш ніж відповісти. — Так, вона повинна. Раян не пропустив легкого відтінку в її тоні. — Ви ревнуєте, міс Августі? — піддражнив він її. — Трохи, — зізналася вона. — Я бачила, як ви двоє спілкуєтесь. Зрозумій мене правильно, я знаю, що ти не зраджуватимеш мені абощо, але... між тобою і Вулканом є щось на кшталт легкої хімії. Я бачу, що вона тобі небайдужа. — Навіть коли розриваєш стосунки, щось завжди залишається, — на краще чи на гірше. — У тебе те ж саме з Феліксом. — Мабуть, так, — настала коротка пауза, поки Лівія намагалася підібрати слова. — Не гинь в Антарктиді, Раяне. Я не уявляю, що на тебе там чекає, і це змушує мене хвилюватися за тебе. — Не варто, — відповів Раян з посмішкою. — Я не дозволю тобі забути мене. — Я не хочу, — відповіла вона, і це зігріло його серце. — Коли ти повернешся з подорожі, я скажу тобі дещо. Щось дуже важливе, що я ще нікому не розповідала. О? — А телефоном ти не можеш сказати? — Ні, і це має мотивувати тебе повернутися, — скромно відповіла принцеса мафії. — Я мушу йти. Скасовувач скоро мене перевірить. — У тебе буде можливість зателефонувати мені ще раз? — тому що, як і всі хороші речі, ця мить закінчилася б надто швидко. — Ще не скоро, — сумно відповіла Лівія. — Ти впевнена, що з твого боку все буде добре? — Ні, але я впораюся, — голос Лівії став теплим і люблячим. — Повертайся скоріше, Раяне. Я хочу, щоб ти був поруч зі мною. Мені потрібно, щоб ти був зі мною. Ці слова були музикою для вух Раяна, і він ще більше захотів повернутися до неї. — Я теж, Лівія, — сказав він. — Скоро побачимося, моя принцесо. — До зустрічі, мій чарівний принц. Дзвінок закінчився, залишивши Раяна наодинці зі своїми думками, котом і невидимим поглядом. — Ти шукаєш смерті, Напівпрозорий, — сказав кур'єр, коли підводний човен нарешті знайшов кам'яний пляж неподалік від паркану, що огороджував Монако. — Вибач, старі звички вмирають важко, — відповів Саван, перш ніж скинути свою невидимість. — Проте, якщо не хочеш, щоб твої розмови підслуховували, не веди їх у громадських місцях. — Якщо я проводжу занадто багато часу в кімнаті, мені починають ввижатися клоуни по кутках, — каюти підводного човна були комфортними, але Раяну для роботи потрібне свіже повітря. — Гадаю, в каюті на глибині двадцяти ліг під водою не дуже добре ловить телефонний зв'язок, — Саван схрестив руки. — Не відпускай її, Раяне. Вона хороша жінка. Раян подивився на месника здивованими очима. — Самозванець! Самозванець! — він вказав звинувачувальним пальцем на прозорого героя, а Евген-Генрі зашипів. — Що ти зробив зі справжнім Матіасом? — Коли факти доводять, що я помиляюся, я змінюю свою думку, — відповів він, знизавши плечима. — Вона не донька свого батька, і коли ти з нею розмовляєш, ваші посмішки стають щирими. Це змушує мене замислитися. — А про іншу дівчину ти теж передумав? — несміливо запитав Раян. Саван подивився на вогняну кулю над Монако. — Фортуна краща людина, ніж я думав, — визнав він. Спостерігати за тим, як вона протистоїть Марсу, щоб врятувати брата, здавалося, справило на Матіаса такий самий вплив, як і на Раяна. — Навіть якщо я не збережу свої спогади, зроби так, щоб я зрозумів це до того часу, коли я закінчу справи у місті. Такий був план. Насправді, катастрофа з Феліксом навчила Раяна чомусь дуже важливому, а саме, що Блискавичний Зад вхопиться за будь-який привід, щоб стратити Фелікса. Щоб звести до мінімуму жертви, кур'єру потрібно було швидко і послідовно знищити фабрику та організацію мафіозного боса зі суперздібностями. Раян відчував, що його Ідеальний Забіг буде швидким. У всякому разі, вони досягли свого поточного місця призначення. Підводний човен «пришвартувався» до скельного пірса, і його присутність швидко привернула увагу місцевих жителів. З пагорбів біля Монако на кам'яний пляж виїхав військовий джип, за кермом якого сиділо знайоме обличчя. Саймон набрав кілька років відтоді, як Раян востаннє бачив його, але він залишався Колосом, збудованим як містер Всесвіт. Хоча в Монако солдат був змушений використовувати викинуті щитки для американського футболу, він оновив своє спорядження до військового костюму, який носили до Останнього Великодня, включаючи посилений бронежилет, нічні окуляри, шолом, а також безліч пістолетів, гранат та іншої зброї. Він все ще зберігав свою стару надійну рушницю і направив її на екіпаж підводного човна, перш ніж упізнати Раяна. — Чорт забирай, rital! [2] — сказав Саймон, виходячи з машини. — Nom de Dieu(Ім'я Господнє), що ти тут робиш? [2] - (ненадійне джерело) Образливе італійське слово. https://www.urbandictionary.com/define.php?term=Rital — Я приїхав завойовувати Францію! — відповів Раян, підіймаючись зі свого місця, несучи Евгена-Генрі на руках. — Де твій білий прапор? У відповідь Саймон відкрив вогонь, куля пролетіла в сантиметрі від обличчя Раяна. Десятирічна практика полювання на клоунів зробила старого страшним стрільцем. Він міг би рознести кур'єру череп, якби захотів. — Що ти кажеш? — запитав старий солдат. — Ти не маєш справи з жодною Францією, P’tit Rital. Ти маєш справу з Францією Шостої Республіки! — Обережно, Раяне, у мене теж є французькі предки, — сказав Саван жартівливим тоном. — Це пояснює твою схильність ставати невидимим у гущі бою, — відповів Раян, хоча знав, що Франція виграла вдвічі більше битв, ніж програла. Кур'єр зістрибнув з башти підводного човна і приземлився на берег, а Саймон все ще цілився в нього з пістолета. — Чи приймете ви книгу Жана-Поля Сартра як вибачення? — Можливо, у мене вже є половина його творів, — відповів Саймон, перш ніж опустити зброю. Замість того, щоб убити Раяна на місці, він люб'язно поплескав його по спині. — Радий знову тебе бачити, друже. Час пролетів непомітно. Якби він тільки знав. З його точки зору, вони не бачилися близько трьох років, але для Раяна минули століття. Проте Монако займало особливе місце в його серці. Попри всі його жахи, місце і люди, з якими зустрівся кур'єр, зробили його тим, ким він є сьогодні. — Хто це, якась реклама на лобовому склі? — запитав Саймон, коли Саван приземлився на березі. Матіас зітхнув, знімаючи шолом, щоб відкрити чоловіка під ним. — Ніколи не чув цього імені раніше. Мене звуть Матіас, Матіас Мартел. — О, французький колега? — голос Саймона пом'якшав, явно радіючи зустрічі із загубленим земляком. — Ви можете оселитися тут, якщо бажаєте. Нам потрібні люди, щоб охороняти мій паркан і не пускати нікого всередину. Трохи допоміг нам полум'яний Геном, але він скоро з'їде. Очі Раяна блукали по паркану за межами Монако і по вогняній фігурі, що наглядала за територією зверху. Він нічим не ризикував, поки не торкався землі, але... — Клоуни не виходили? — запитав кур'єр. — Ні, але якісь ідіоти завжди намагаються перелізти через паркан, — Саймон хихикнув. — На моїй зміні це ще нікому не вдавалося, але я маю спокусу дозволити їм це зробити. Якщо вони все ще наполягають на тому, щоб піти в це прокляте місце після всіх попереджень, то це просто природний відбір у дії. — Ми, — сказав Саван, поки Лен і маленька Сара вилазили з підводного човна позаду них. — Ти казав, що нам потрібні люди, щоб допомогти з парканом. — Так, у нас є мережа громад, що виникають навколо узбережжя. Ми намагаємося відтворити новий французький уряд, пов'язуючи поселення, починаючи з узбережжя, — Саймон глянув на Раяна. — Мартін балотується на посаду президента. Ніколи не думав, що доживу до цього дня. — Вона б ідеально підійшла для цієї роботи, — сказав Раян. Ця жінка, хоч і не мала великих повноважень, зуміла забезпечити життєдіяльність спільноти Сьютстауна, коли вони опинилися в пастці в Монако. Якщо хтось і може відбудувати Францію, то це вона. Кур'єр махнув рукою Лен та Сарі. — Саймоне, це комісар Лен і комуністична молодь. Лен, Саро, це шериф Саймон. — Лен? Дівчина, яку ти шукав? — Саймон кивнув на Лен, яка сором'язливо посміхнулася. — Так, вона схожа на лівачку. Мені подобається читати Енгельса. — У мене є всі його тексти, — кивнула Лен. — Я... я рада познайомитися з вами, містере Саймон. — Ви старий, — сказала маленька Сара, свиснувши на Саймона. — Я ніколи не зустрічала такого старого. — Постійна дієта з креветок загартовує тіло і розум, — відповів Саймон, знизавши плечима. Якщо Монако не змогло його вбити, то ніщо не вб'є... окрім куріння та алкоголізму. — Колись у мене була онука твого віку. Це повертає мене назад. — Ти любиш дітей? — весело запитав Раян. — Дітей-сиріт? — Я що, схожий на священника? — Саймон замовк, змусивши Матіаса захихотів. — Ну, єдиний, кого я поки що зустрів в Італії, торгує наркотиками, — знизує плечима Раян. — Ми їдемо в небезпечне місце і шукаємо когось, хто пригляне за дітьми, поки нас не буде. Саймон хихикнув. — Місце небезпечніше, ніж це? — Ми планували зупинитися на Канарах і позасмагати, але у нас не вистачило грошей на повноцінну відпустку — пояснив Раян. Навіть якби він міг повернути час назад, можливість війни між Динамісом і Августі загрожувала знищити Новий Рим і ключові ресурси. — Тож ми вдовольнилися зимовими канікулами в Антарктиді. — Я б вибрав Канари, — Саймон схрестив руки. — Де саме в Антарктиді? — Станція Орфей, — відповіла Лен. Як і очікував Раян, його старий друг не виглядав здивованим. — Ви знаєте про неї, пане Саймон? — Я працював у французькому Управлінні військової розвідки, коли у нас ще була бюрократія, — відповів Саймон. — Я чув цю історію. Я думав, що її покинули після того, як головний науковець збожеволів? — Мабуть, ні, — відповів Матіас. — Ми вважаємо, що Алхімік перетворив її на базу. — Мене б це не здивувало. Дурні та монстри стікаються до проклятих місць. Кажу з власного досвіду, — Саймон подивився на Сару. — Ти вмієш битися, дівчинко? У відповідь маленька Сара дістала з-під спідниці пістолет і наставила його на старшого чоловіка. — Хочеш випробувати мене? — запитала вона. — Саро! — Лен змусила непокірну дитину опустити зброю. — Скільки разів тобі повторювати?! Не наставляй зброю на незнайомців! Це тільки розвеселило Саймона. — У тебе неправильна поза, дівчинко, і цілитися треба в живіт. Ніколи не бачив, щоб хтось вижив з діркою в животі, — солдат повернувся до Раяна. — Я буду керувати твоїм дитячим садком, так. І навчу цю дитину, як правильно цілитися. У мене вдома є більша зброя. — Справді? — запитала Сара, раптово схвильована. — Так, військове спорядження, — Саймон посміхнувся до Раяна. — Радий бачити, що ти завів друзів, P'tit Rital. Востаннє, коли я тебе бачив, ти їхав на захід сонця, такий сумний і самотній, шукаючи свою дівчину. Зараз ти виглядаєш наполовину щасливим. Лен збентежено прикусила нижню губу, а Раян подивився на небо над ними. — Все змінюється, — відповів він. — У мене все ще є книга «Так казав Заратустра» яку ти мені дав. — Вона допомогла? — запитав Саймон з ноткою занепокоєння. — Я подумав, що у твоєму випадку вона буде доречною. Вічне повторення і все таке. — Допомогла, хоча мені знадобився деякий час, щоб зрозуміти й засвоїти уроки, — зізнався Раян, а Евген-Генрі нявкнув у нього на руках. — Ти знав, чи не так? Саймон знизав плечима. — Все, що я знаю, це те, що я нічого не знаю. Він зрозумів це раніше за всіх, хоча навіть не був геймером. — Знаєте що? — запитала маленька Сара, насупившись на старших людей навколо. — Я хочу знати! — Можливо, колись, сонечко, — люб'язно відповіла Лен. — Так чи інакше, я оселився в місті-примарі неподалік, — сказав Саймон. — У мене є винний льох і безалкогольні напої для маленького спітфайра [3]. Хочеш випити перед тим, як поїдеш на лижі? Я пригощаю. [3] - британський винищувач часів Другої світової війни. https://uk.wikipedia.org/wiki/Supermarine_Spitfire — Залежить від тебе, — Раян повернувся до Савана. — Як далеко ще до заходу сонця? — Підніми голову і побачиш сам, — відповів той. Раян так і зробив і помітив яскраву точку, що перетинала небо. Світило, яке спостерігало за Монако, опустилося на пляж, вогняна фігура світла і добра. Маленька Сара здивовано підняла голову. — Це ангел? Щось на кшталт того, подумав Раян, коли вогняна істота приземлилася на землю і розтопила камінь під його ногами. — Саван, — сказав Лео «Сонечко» Харгрейв. — Ти викликав підкріплення? Коли вирушаєш у найхолодніше місце на Землі, краще взяти з собою сонце.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!