Промениста Планета

Весь конвой піднявся на ноги від несподіваної знахідки.

Вантажні кораблі та переобладнані з вантажних кораблів транспортники, як правило, не мали чудових сенсорів. Якщо всі вони зафіксували сильні показники екзотики на відстані п’яти світлових годин, то планета попереду повинна бути пронизана високоактивними екзотичними речовинами.

Настільки високими, що вони повинні коштувати стільки ж, скільки валовий внутрішній продукт середньостатистичної третьорядної держави на кшталт Яскравої Республіки.

Командир Лейф, жінка, відповідальна за конвой, скликала поспішну нараду серед капітанів кораблів і старших офіцерів найманців.

Вона подивилася в очі капітана Спенсера, а потім перевела погляд на різні проєкції інших чоловіків і жінок. Майже кожен корабель належав різним власникам, що ускладнювало її зусилля стримувати свої імпульси.

Найбільш насторожені погляди вона приберегла для двох інших командирів найманців у конвої. Обидва вони були на середніх носіях, які, об’єднавшись проти Колючих Рисей, змогли б розгромити Калькардон.

— Насамперед, про все по черзі. Ви всі вимкнули свої вузли квантового заплутування, так? Недостатньо просто клацнути вимикачем. Сподіваюся, ви від’єднали обладнання від решти кораблів.

Всі капітани серйозно кивнули. Всі вони знали, що як тільки вони виявили щось цінне, перше, що вони повинні були зробити, це запобігти поширенню цієї інформації по всій галактичній мережі.

Вимкнення їхніх квантових вузлів заплутування було першою чи другою дією, яку вони зробили, отримавши звістку про доленосне відкриття.

— Гаразд, друзі, ми всі знаємо, чому ми тут. Поговоримо про Променисту Планету.

Вони назвали її Променистою Планетою через її дуже помітне світіння, яке освітлювало планету, наче зірку. На такій відстані її можна було помітити неозброєним оком, що було великою рідкістю для планети-ізгоя, яка дрейфувала посеред міжзоряного простору без жодної найближчої зірки, яка б відбивала її поверхню.

Це було схоже на те, ніби соковитий фазан вирішив одягнути на себе пальто з яскравих вогнів, щоб зробити його більш привабливим для інших хижаків, які хотіли скуштувати його м’яса.

Капітан Спенсер почав підбивати підсумки оцінок, зроблених усім конвоєм до цього часу: «Промениста Планета розміром з малу планету або великий місяць. Ми не зовсім впевнені, чи була вона першою, чи другою, перш ніж її виштовхнули зі своєї зоряної системи. Хай там як, травма від цієї події деформувала планету до такої міри, що розірвала всю її форму».

На екрані з’явилася проєкція планети, про яку йшлося. Планета набула злегка яйцеподібної форми, ніби її розтягнула пара божественних рук. Від розтягування вся кора планети потріскалася, що ненароком відкрило багаті поклади екзотики.

Офіцер найманців грубо перервав брифінг: «Пропустімо всі ці занудства і перейдемо до справжнього питання, яке має значення. Наскільки цінні ці поклади?»

— Не настільки, як ви думаєте, — застеріг капітан Спенсер. — Планета, швидше за все, походить з галактичного центру, а не з центру галактики, тому вона містить переважно сміттєву екзотику.

Обличчя у всіх спохмурнішали. Так звана сміттєва екзотика належала до цінних матеріалів, які займали нижню сходинку в ієрархії екзотичних матеріалів. Хоча вони мали значну цінність навіть у невеликих кількостях, на них не можна було покластися для побудови якісного меха без поєднання з іншими, більш цінними екзотичними матеріалами.

Однак, планета все ще являла собою плавучий курган готівки в космосі. Капітан Спенсер перерахував список екзотики, які вони вже виявили: «У цьому списку немає нічого цікавого, але примітно те, що всю цю екзотику стає все важче імпортувати з інших зоряних секторів. Це означає, що П’ятнична Коаліція та Гексадрична Гегемонія вишлють величезний флот, щоб захистити Променисту Планету, щойно почують про її існування».

Це змусило більшість присутніх занервувати. Дві домінантні другорядні держави Зоряного Сектора Комодо часто брали те, що хотіли, силою.

Командор Лейф вже прийняла своє рішення: «Враховуючи плямисту історію цих двох держав, я пропоную не продавати координати планети жодній з них. Планета цінна, так, але не настільки, щоб вони відчували себе зобов’язаними дякувати нам за підказку».

Ніхто з них не заперечив проти її рішення. Гексадрична Гегемонія, як відомо, вороже ставилася до чужинців, а Коаліція була надто роздробленою, щоб виступити єдиним фронтом. Деякі з найбільш деспотичних партнерів могли навіть вирішити вбити їх усіх, щоб зберегти координати в таємниці.

— До кого ми можемо звернутися, щоб продати координати Променистої Планети?

Це питання призвело до короткого перетягування каната, оскільки капітани та офіцери найманців пропонували різні можливі сили. Справа ускладнювалася тим, що майже всі кораблі в конвої були з різних держав. Це дозволяло їм без проблем перетинати різні кордони, але також ускладнювало рішення про те, до кого звертатися.

Командир Лейф особисто вважала за краще продати координати Яскравій Республіці, але інший капітан, який походив з Королівства Везія, наполягав на тому, щоб звернутися до них. Різні суперництва вийшли на перший план, оскільки кожен капітан хотів скористатися цією можливістю, щоб заслужити похвалу від своїх рідних держав.

— Це ні до чого не призведе, — капітан Спенсер грюкнув кулаком по столу. — Я не думаю, що ми зможемо продати її жодній державі, не розлютивши когось. Хто знає, чи не діятиме якийсь незадоволений капітан за нашою спиною і не з’єднає свої вузли квантової заплутаності знову?

— Тоді кому ми повинні її продати?

— Може, комусь нейтральному, наприклад, АТМ або ОФА. У них стандартна політика щодо таких відкриттів. Вони завжди дотримуються свого слова.

— Так, але винагорода, яку вони роздають, не більше, ніж копійки!

Спенсер серйозно кивнув: «Це просто фіксований гонорар замість відсотка від прибутку».

Ніхто не міг приховати жадібності в їхніх очах. Хто не чув історій про те, як цілі команди за одну ніч розбагатіли, виявивши щасливу знахідку і домовившись про частку прибутку від нового підприємства?

Це була одна з тих історій, які завжди увічнювалися в легендах. Кожен космічний мандрівник сподівався натрапити на знахідку, подібну до Променистої Планети.

Деякі з найбільш консервативних капітанів висловлювали підтримку ідеї звернутися до АТМ або ОФА, але інші, які хотіли отримати більшу винагороду, чіплялися за альтернативні варіанти. Дискусія зайшла в глухий кут, без жодного можливого компромісу.

Командир Лейф втомлено потерла очі. Вона знала так само добре, як і всі присутні, що якщо вони спробують нав’язати рішення, то знайдуться повстанці, які таємно спробують продати інформацію за їхніми спинами. Жоден з корпусів найманців у конвої не тримав на борту носіїв скільки-небудь значних офіцерів безпеки, щоб підтримувати достатній контроль.

— Гаразд, це явно ні до чого не призведе, — сказала вона, перериваючи останню суперечку між двома капітанами кораблів-суперників. — Замість того, щоб вибирати одну державу над іншою, чому б не продати координати якомога більшій кількості держав? Чорт забирай, це навіть не обов’язково має бути держава. Продайте їх великій корпорації чи піратському угрупованню, мені байдуже.

— Це чудова ідея, — зауважив командир найманців-суперників. — Ми всі зможемо заробити свої гроші, тому що люди, з якими ми торгуємо, не захочуть, щоб інші держави знали про координати.

— Ми не можемо продавати одні й ті ж координати знову і знову кожному, до кого звертаємося. Люди, які ведуть переговори від імені своїх держав, не дурні. Вони змусять нас підписати угоду про нерозголошення.

— Тоді дайте їм зрозуміти, що ви продаєте координати тільки від імені свого корабля або корпусу найманців! Це, безсумнівно, прискорить їхні дії, адже чим довше вони тягнутимуть час, тим швидше їхні суперники вишлють флот.

Остання фраза виявилася дещо суперечливою, але врешті-решт всі прийняли цю ідею. Без центрального лідера, який би встановлював тотальний контроль, найкраще було б дозволити окремим лідерам спробувати заробити собі на життя.

Щойно нарада закінчилася, кожен капітан поспішив знову з’єднати свої вузли квантової заплутаності. На борту Калькардона капітан Спенсер вже покинув конференц-зал, щоб побігти по палубах наглядати за процедурою.

Що ж до командира Лейф, то вона надіслала подумки вибачення своїй рідній державі. Наразі Промениста Планета дрейфувала в номінальних кордонах Яскравої Республіки, і покине їхню територію лише через пару років.

В умовах підвищеної напруженості між Республікою та Королівством, вона підозрювала, що це відкриття може стати тією іскрою, яка підірве тимчасовий мир між ними. Вона відчувала себе так, ніби зрадила свій дім.

— Вибачте, але я просто хочу заробити справедливу частку.

Поки конвой почав продавати цінні координати Променистої Планети, на Хмарній Завісі Вес продовжував скорочувати свій список замовлень.

Він витер піт з чола, коли вийшов з кабіни свого останнього Чорнодзьоба. Він виготовив його за рекордний час, зумівши скоротити час, необхідний для завершення копії, до двох днів замість трьох, які йому були потрібні на початку.

З усього процесу виготовлення Вес завжди любив самий кінець, коли він заходив у кабіну, щоб прикріпити золоті марки під центральною консоллю і прикріпити на місце один з дорогоцінних каменів Лакі.

Він міг би доручити цю роботу простому боту, але Вес насолоджувався особистою взаємодією між собою та своїми мехами. Кожна машина, яку він завершував таким чином, закріплювала напрямок його зародку філософії дизайну.

Повільно, але впевнено Вес почав схилятися до того, що все життя буде прагнути отримати максимальну користь від кожного меха, створеного його руками.

— Скільки мехів я вже зробив?

— Це десятий екземпляр з поточної партії, — відповів шеф Сиріл, готуючись вивезти щойно завершеного робота з майстерні. — У вас залишилося ще дев’ять, перш ніж ви закінчите.

З моменту дуелі минуло менше місяця. За цей час багато чого змінилося. Результат дуелі мав далекосяжні наслідки для КЖМ.

По-перше, Чорнодзьоб виявився довготривалим успіхом. Коли портали про мехів змогли отримати у свої руки рідкісні та ексклюзивні золоті марки Чорнодзьоба, вони видавали повсюдно позитивні відгуки. Навіть якщо ціна на них була вищою, мехи з золотою маркою користувалися стабільно високим попитом.

На жаль для Вес, версії з бронзовою маркою були сприйняті неоднозначно. Перші екземпляри Чорнодзьоба, що тільки-но зійшли з конвеєра ЕІМ, виявилися досить грубими. Компанія Неверленда зіткнулася з більш жорсткою кривою навчання, ніж вони очікували, через складність роботи зі сплавами, що використовуються для формування системи броні Келтрекс.

ЕІМ фактично втратила більше грошей, ніж заробила через те, що була змушена замінити дефектне броньове покриття після того, як вже продала мехів.

Вес мовчки проклинав жадібного містера Неверленда. Якби сторонній виробник виявив дефект до того, як вони продали мехів, він би зміг переробити дефектну обшивку і відшкодувати більшу частину витрат. Але ні, містер Неверленд знехтував контролем якості, щоб якнайшвидше отримати прибуток.

— Як справи у Карлоса в ЕІМ? Йому нарешті вдалося налагодити контроль якості?

— Він намагається, — відповів шеф Сирил. Він регулярно підтримував зв’язок з Карлосом, щоб наставляти його щодо того, як впроваджувати зміни без зайвої прямолінійності. — Важко запропонувати якісь значущі зміни, не наступаючи їм на п’яти. Неверленд дуже зациклений на собі, як для дизайнера мехів, але те, що працює для його Клемсонів, не завжди підходить для Чорнодзьобів. Їхні системи броні надто відрізняються одна від одної.

Вес подумував про те, щоб відкласти свою роботу і знову поїхати до Бентгейму: «Карлос має знайти спосіб змусити містера Неверленда слухати».

— Для Карлоса це надскладне завдання. Неверленд не схильний слухати невдаху-дизайнера.

— Він повинен знати, що Карлос говорить від мого імені. Я чітко наполягав у контракті, що ЕІМ має серйозно розглядати будь-які пропозиції, зроблені будь-якими зв’язковими, яких ми надсилаємо.

— Щасти вам у спробах виконати ці умови, не розлютивши містера Неверленда.

Не зважаючи на своє бурчання, Вес був цілком задоволений домовленістю. Він уже очікував, що на старті виникнуть певні заминки.

ЕІМ вже встигла виготовити загалом тридцять мехів відтоді, як КЖМ продала їм ліцензію. Це вже було набагато більше, ніж КЖМ могла досягти у свої найкращі часи. Чотири виробничі лінії стороннього виробника викачували достатньо мехів, щоб задовольнити найнагальніший попит на сьогодні.

Якість зростала з кожним додатковим виробленим мехом. Відгуки знову почали ставати позитивними, аж до того, що попит на модель збільшився.

Було б краще, якби Дюмон не повернувся з мертвих.