Ін’єкція

Вміст флакона виявився щойно синтезованим еліксиром генної стимуляції, пристосованим до його статури. Теорії змови були безумовно правдиві. Можновладці контролювали метод маніпулювання генами людини та покращення її характеристик.

Таємниця не зачіпала його так сильно, як інших, оскільки він вже насолоджувався чимось подібним від цукерок, які роздавала Система. Він терпляче слухав запис Майстрині Олсон, яка детально попереджала його про те, як він може загинути, якщо зробить щось неправильно.

— М-21 — генний підсилювач початкового рівня, призначений для реконструкції вашого тіла і підготовки до майбутніх ін’єкцій. Еліксири серії М особливо підходять для науковців та інженерів. Перша доза має виражений вплив на ваш інтелект. Через їхній екстремальний вплив рекомендується проковтнути преміумпакет поживних речовин, перш ніж продовжити процедуру.

Вес наказав господарчому боту принести поживний пакет з їдальні Аркона. Після того, як він розжував кашоподібний батончик з необхідними поживними речовинами, його живіт швидко роздувся. Тільки голодні люди з’їдають цілий поживний пакет без перероблення.

Без зайвих слів він приставив робочий кінець ін’єктора до руки і натиснув на кнопку.

— Фух!

Еліксир пронизав його вени та піднявся по руці, перш ніж розтектися. Рідина якимось чином поглинула все його тіло за лічені секунди. Його плоть і кістки затремтіли від хвилювання, коли рідина омила їх одночасно. Його мозок отримав особливу увагу, оскільки до тридцяти відсотків генної енергії здійнялося.

Минуло кілька невизначених хвилин, коли Вес впав на підлогу. Поки його тіло переживало муки переродження, порожній ін’єктор безшумно розпадався на пил, який повільно розлітався на дрібні частинки, що їх розносила корабельна вентиляція.

Коли Вес остаточно оговтався, минуло вже пів години. Його роздутий шлунок перетворився на порожню яму. Він, звичайно, міг би перекусити ще раз. Бажаючи дізнатися, як його справи, Вес викликав свій статус.

[Статус]

Ім’я: Вес Ларкінсон

Професія: Учень Дизайнер Мехів

Спеціалізації: Немає

Очки Дизайну: 815

Атрибути

Сила: 0,8

Спритність: 0,7

Витривалість 0,8

Інтелект: 1,3

Креативність: 1

Концентрація: 1,7

Нейронні здібності: F

Навички

[Збірка]: Учень - [Володіння 3D-принтером II] [Володіння Асемблером II].

[Бізнес]: Учень

[Комп’ютерні Науки]: Некомпетентний

[Електротехніка]: Початківець

[Математика]: Некомпетентний

[Механіка]: Підмайстер - [Монтаж Обладнання II] [Налаштування Швидкості III]

[Металургія]: Підмайстер - [Стиснення Сплавів I]

[Метафізика]: Некомпетентний

[Фізика]: Початківець - [Оптимізація Легкої Броні I] [Оптимізація Середньої Броні III]

Здібності

[Суперпублікація]: Доступна. Можна активувати раз на рік.

Оцінка: Учень, який зробив крок у справжній світ дизайну мехів.

Його статус майже не змінився. Більшість винагород за виконання місії йшла на підвищення його привілеїв. Це виглядало так, ніби Система вкрала всі блага і залишила його з дріб’язком.

Щодо його атрибутів, то генний підсилювач М-21, безумовно, вплинув на них, хоча й не так сильно, як він думав. Його сила, витривалість та інтелект отримали невеликий поштовх на 0,1. Вес міг собі уявити, що будь-хто може знепритомніти, побачивши це. Як людина, яка вже з’їла пару цукерок, він просто відзначив цей поштовх і замислився над тим, що потрібно, щоб отримати наступну ін’єкцію.

— Щось подібне все ще має бути недоступним. Товариство Кліффорда повинно мати більше інформації.

Прийнявши короткий звуковий душ, він одягнувся, вийшов з ванної кімнати та підійшов до повнорозмірного дзеркала біля шафи. Програма сушіння навіть уклала його темно-каштанове волосся в акуратну зачіску.

Крій костюма сидів на ньому як влитий. Цей антигравітаційний одяг був оснащений найдосконалішими вимірювальними системами. Він навіть підлаштовувався під його змінену статуру без необхідності ворушити пальцем.

— Ого, ця генна модифікація неабияк покращила мою зовнішність, — захоплено констатував Вес. Навіть Система не пропонувала косметичних покращувачів зі своєї Крамниці принаймні наскільки йому було відомо.

Покращення статури завдяки генному підсиленню не лише зміцнило його м’язи, але й вирівняло риси обличчя. Шкіра зникла з усіх плям, а обличчя стало більш симетричним. Хоча його ніколи не назвеш красенем, принаймні він віддалився від вигляду худорлявого ботаніка.

— Може, мені відростити бороду?

Незалежно від епохи, волосся на обличчі завжди надавало чоловікам гідного вигляду, якщо вони були належним чином доглянуті. Навіть якщо Вес мало що знав про догляд, він міг би запозичити дивовижну програму для догляду на своєму кораблі, щоб доглядати за вишуканою бородою.

— Гм, я занадто молодий. Люди подумають, що я занадто стараюся.

Він щойно став учнем одного з відомих майстрів П’ятничної Коаліції. І хоча Майстриня Олсон була однією із наймолодших серед них, на неї чекало блискуче майбутнє. Його новий статус перетворився на його визначальну характеристику. Навіть хтось такий видатний, як Бараковська, не встоїть перед ним.

— Я обов’язково витискатиму зі свого статусу стільки, скільки мені буде потрібно.

Як амбітний дизайнер мехів, він не хотів вічно покладатися на ім’я свого вчителя. Він не соромився позичати свій статус, щоб стримувати будь-кого, хто бажав йому зла.

— Що ж, поставимо судно на маршрут.

Аркон був повністю заправлений паливом, їжею, водою і повітрям, щоб перетнути зоряний сектор. Вес покликав захмелілого Дітріха на місток.

— Класний мостик, хоч і трохи вразливий. Тут майже немає прикриття, тож краще молися, щоб пірати не дісталися цього місця.

Дітріх мав рацію. Аркон був спроєктований в першу чергу для багатіїв. Хоча корабель і мав певний захист, в інтер’єрі пріоритетом була естетика. Висувний захист був ефективним лише до певної межі.

— Я покликав тебе сюди, щоб проконсультуватися з кількох питань. По-перше, ти знаєш, що я образив кількох людей під час змагань, вірно?

— Хаха, ти точно надер багатьом дупи!

— Хоча Майстриня Олсон прийняла мене, я не можу бути впевненим, що хтось не хоче мене скривдити. Я доручив своєму боту-штурману прокласти обхідний маршрут назад до Яскравої Республіки. Поглянь на карту.

На екрані з’явилася проєкція всього зоряного сектора. Яскраво-червона лінія починалася від системи Лімара і тягнулася до малонаселеної системи. Маршрут продовжував стрибати між менш населеними системами, поки не досяг кордону Яскравої Республіки.

— Нам доведеться зробити п’ятдесят шість зупинок, але ми все одно повернемося через місяць. На відміну від пасажирських суден, наш Аркон не витрачатиме час на подорожі вглиб зоряної системи для обміну пасажирами. Наш корабель зупинятиметься на краю кожної зоряної системи та відлітатиме, коли його надсвітловий двигун завершить цикл.

Судно не могло перейти у надсвітлову швидкість одразу після вимкнення. Надсвітловий двигун потребував щонайменше пару годин на очищення, обслуговування і перевірку. Військові двигуни працювали швидше, але вимагали досвідченого інженера для спостереження за ними.

Дітріх, спотикаючись, намагався розібратися в подовженому маршруті: «Я не скаржуся, але невже ми дійсно пропускаємо всі портові системи? Ми ж йдемо в обхід».

— Я не проти, якщо доведеться затримати моє повернення додому. Важливіше те, що мої вороги не зможуть передбачити моє пересування.

У секторі було занадто багато зоряних систем. Вес навмисно включив у свій запланований маршрут незаселені системи, щоб заплутати чиїсь здогадки. З включенням цих систем будь-хто, хто хотів би його вистежити, мав би виділяти тисячі суден на кожен стрибок. Він не думав, що хтось буде настільки божевільним, щоб відволікати стільки кораблів для тривіального учня дизайнера.

— Друге, що я хотів би почути від тебе — назву для цього судна. Ми не відвідаємо жодної іншої портової системи, тож це наш єдиний шанс зареєструвати ім’я.

Вес хотів подарувати своєму Аркону гідне ім’я. За законами як П’ятничної Коаліції, так і Яскравої Республіки, якщо він не придумував нічого образливого, він міг обрати будь-яке ім’я.

— Судно — це як твій особистий мех. Це частина твоєї ідентичності, — мудро пояснив Дітріх, наче від випитого він став розумнішим. — Річ у тім, що Аркон — вже звір. Тобі не потрібно проламувати собі череп, щоб придумати щось круте.

Перебравши кілька назв, Вес врешті-решт зупинився на Баракуді. Судно вже було схоже на рибу, тож назва підійшла їй як рукавичка. До того ж звучало досить круто, не надто напружуючись.

Після того, як Вес передав ім’я в транспортну службу Лімара, він швидко отримав повідомлення про те, що вони схвалили найменування. Борти його корабля на мить замерехтіли, перш ніж на яскраво-білій поверхні судна з’явилося нове ім’я, написане жирним чорним шрифтом.

— Не дивно, що багатії люблять викидати великі гроші на такі іграшки, — зауважив Дітріх. зауважив Дітріх з ноткою заздрості. — З таким судном, як це, ти ніколи не будеш турбуватися про клопоти.

Широка автоматизація Баракуди була її найбільшою перевагою. Вес був сповнений рішучості залишити це судно у своєму володінні. Незалежно від того, скільки грошей йому доведеться вкинути в цю грошову яму, простота використання судна дозволяла йому утримувати його без залучення великої кількості сторонніх.

— Це хороший засіб для втечі, якщо щось трапиться.

У галактиці, сповненій напруженості, жодна планета не була безпечною. Навіть така тиха і нудна держава, як Яскрава Республіка, стикалася з безліччю загроз.

Судно піднялося в небо. Вес попрощався з Лімаром-2, коли Баракуда без особливих зусиль уникнула гравітаційного колодязя планети. Архіпелаги, на які претендував Технологічний Інститут Лімара, повільно зникали під хмарами та серпанком атмосфери планети.

Наступні кілька годин Вес спостерігав за ботом-штурманом, який ефективно прослизав повз щільний транспортний потік поблизу орбіти Лімара-2. Він часто надсилав автоматизовані запити до системи управління рухом і отримував оновлення призначених йому маршрутів, які привели його на край зоряної системи.

Як невеликий і маневровий корвет, Баракуда потребувала лише півдня, щоб дістатися з внутрішньої частини системи до самого краю. На диво, служба безпеки системи схвалила його відліт після лише побіжного сканування. Їхні інспектори навіть не піднялися на борт судна.

— Схоже, хизуватися своїм статусом учня досить корисно.

Надсвітловий двигун без проблем перейшов в інший вимір. Баракуда вже летіла. Відчуваючи деяку невпевненість, Вес викликав діагностику судна. Хоча він не міг зрозуміти деталей, операційна система не виявила жодних аномалій. Його судно не збиралося вибухати.

— Тепер, коли у мене з’явилося трохи вільного часу, я міг би поглянути на Товариство Кліффорда.

Технічно, Майстриня Олсон була лише запрошеним професором у Лімарі. Попри короткий термін перебування, вона уклала з Лімаром кілька угод, які згладжували права та привілеї її учнів та студентів.

Таким чином, коли він повернувся до своєї каюти та зайшов на віртуальний портал Товариства, проєкція кімнати ожила. Перед ним постав яскравий світ. Високотехнологічні проєктори та інші системи моделювали дуже реалістичне середовище, повне видовищ, звуків і запахів.

Немов бог, що спостерігає за своїми шанувальниками, Вес стояв на хмарі, з якої відкривався вид на величезний і малонаселений гірський хребет. Через кілька миттєвостей у полі зору з’явилася ще одна людина.

— Ласкаво просимо. Я чекав на вас, — чоловік середнього віку. — Вам подобається ваше нове судно? Ми додали кілька додаткових опцій, як тільки дізналися, що ви отримали цей приз.

Чоловік був одягнений у вишуканий антигравітаційний одяг у набагато більш витонченому стилі. Його піджак прикрашали виготовлені на замовлення коштовності у вигляді складного геометричного візерунка. На грудях була наклеєна емблема у вигляді кулака, що стискає блакитну троянду. Вес впізнав у ній особистий знак Майстрині Олсон, ексклюзивний символ, яким АТМ відзначає свої роботи.

— Ви мій старший?

— Саме так. Я Гораціо Веклан. Я найстарший учень Кармін і один з її особистих асистентів. Я відповідаю за облік її підлеглих та управління їхніми потребами.

Гораціо розвів руками, кидаючи свої віртуальні контактні дані Весу: «Звертайтеся до мене, якщо у вас виникнуть якісь питання. Не варто турбувати Кармін банальними проблемами. Вона не любить ідіотів, які марнують її час».

Тільки хтось близький до Майстрині Олсона міг мати сміливість називати її на ім’я. Вес вирішив, що не завадить познайомитися з Гораціо.

— Можете познайомити мене з Товариством Кліффорда?

— Звісно! Саме тому я тут. Якщо ви підете за мною, ми спустимося та оглянемо віртуальні приміщення. Там внизу є багато прихованих дорогоцінних каменів, якщо ви знаєте, де шукати.

За допомогою певних жестів Вес навчився спускатися віртуальним тілом. Він пішов за Гораціо вниз. Вес з нетерпінням чекав, що запропонує йому це ексклюзивне товариство дизайнерів мехів.