Обіцянка дідуся

"Щодо цього, забрати Берна неможливо. Луї-доно буде стурбований."

"Ну... Навряд чи мій чоловік буде сильно проти"

"Мм... Здається, це правда..."

Голова готова була луснути, поки я намагалася зрозуміти розмову цих двох. Та дитина, як завжди, страждає на сліпоту.

"А та дитина, він там багато чим непристойним займається?"

"Він чудово просувається. Заради Едварда-сама, точніше. Ні... Це заради доньки барона..."

...Ох, страшно подумати, що буде потім, не хочу більше слухати. А точніше, він, здається, не хоче повертатися до герцогського дому.

"А відкладемо це, Айрис. Чи можна мені пожити тут якийсь час?"

"Звичайно, дідусю. А, якщо так... є дещо, у чому я хотіла б тебе потурбувати..."

"Що таке?"

"Є дві речі... Перше - в нашому лені нещодавно створено патрульний загін безпеки. Я хотіла б попросити тебе тренувати цих новобранців. Звісно, лише коли ти тут перебуватимеш."

"Звісно, я не проти. Саме те, адже я збирався трохи позабавлятися з Райлом і Дідом."

"Е? Тоді ці двоє знали, що ти приїдеш сюди?"

"Я справді розповів їм про це якийсь час тому... Але оскільки вони вже до цього звикли, я очікував, що так і буде."

...Дідусю, ти занадто безтурботний. Якщо так, мені не потрібно повідомляти цих двох. Оскільки тривалість перебування ще не визначена.

"А що з другим проханням?"

"Мм... щодо цього..."

"Нумо, нумо, розкажи."

"...А чи не міг би ти скласти мені компанію в місті?"

Дідусь округлив очі, цікаво, чи моє прохання було надто неочікуваним.

"Хоча я не проти цього... Але навіщо?"

"Мм... Я хочу прогулятися містом. Йдеться не про те, щоб його оглядати... Проте, я хочу знати, який стан міста, як зараз поводяться і живуть люди. Я хочу піти до міста, щоб побачити і відчути це сама. Через це я не хочу брати з собою багато людей... Але якщо це дідусь, то не буде жодних проблем, правда?"

Під час попереднього огляду володінь я побачила багато чого. Я хочу прогулятися містом не для огляду, а як звичайна людина. Не їздити в кареті, не бути оточеною охоронцями, а більш безпосередньо. Іншими словами, так само, як колись. Коли я про це думаю, приїзд дідуся дуже доречний.

По-перше, оскільки я піду з такою сильною людиною, як дідусь, це буде абсолютно безпечно, і Райл з Дідом не будуть заперечувати.

По-друге, коли я буду поруч із дідусем, це спрацює як маскування. Хоча мені грубо це казати, дідусь зовсім не схожий на аристократа.

По-третє, оскільки в будинку багато роботи, я не хочу обтяжувати людей своїми егоїстичними діями. До того ж, Райлу і Діду виділено багато роботи, і я хочу, щоб вони її пріоритезували... Хоча є новобранці, які могли б виконувати функції охоронців, їхні здібності ще невідомі. Якщо подумати про всі ці причини, приїзд дідуся справді зручний.

"Я зовсім не проти? Тоді, може, підемо завтра?"

"Це правда!? Дякую заздалегідь."

Вау~ Цікаво, що мені робити... Що купити, а також по вітринах подивитися. Я з нетерпінням цього чекаю.

Саме тоді я почула стукіт у двері.

"...Вибачте. Айрис-сама, час на післяобідню нараду..."

Сором'язливо зайшов Сей.

"Ой лишенько, вже той час...?"

"Айрис-чан, тобі не потрібно турбуватися про нас. Оскільки ми приїхали сюди за власним бажанням."

"Вірно. Саме час мені трохи позабавлятися з Райлом і Дідом."

"Оскільки як, то я, мабуть, піду, вибачте. Якщо щось трапиться, будь ласка, покличте мене."

Дорогою до кабінету Сей розповів про хід виконання завдань зранку. ...А, ось тепер я згадала, ми ще не планували продаж листя трав'яного чаю.

"До речі, Сею. Що стосується доповіді про доньку барона, Юрі..."

"А, щодо тієї дівчини. Вона хотіла подати заявку на членство, я відхилив її заявку."

"Ой лишенько, Ед-сама не скаржився на це?"

"Я сказав, 'це інша ситуація, якщо вона стане частиною королівської сім'ї через шлюб, але до того часу вона не може стати членом.' 'Крім того, наш конгломерат має багато аристократів, які чекають на членство, і вони мають вищий статус, ніж ви.' Коли я назвав цю причину, вона погодилася. Хоча Другий принц хотів багато чого сказати, зрештою вона переконала його цього не робити."

"Це так... Якщо це було зроблено, то це чудово."

"...А радше, що з цими людьми? Вони, мабуть, чітко знають, що конгломерат Азура належить молодій господині, і все ж таки, щоб вони поводилися так самовдоволено, у них справді вистачає нахабства."

"...Вони, напевно, не знають, або радше, правильна відповідь полягає в тому, що вони ніколи не цікавилися мною з самого початку."

Ну, принаймні, так відчувається. Для них я, мабуть, досягла рівня... де я нічого не значу, крім спогаду, людини з минулого. Для них, якщо це не хтось, кого вони вважають важливим, ніхто інший не може потрапити їм на очі... А, ось тепер я згадала, вираз "Око бурі" - це влучна характеристика.

"Навіть якщо цим людям байдуже до інших людей, які не мають до них стосунку, це все одно залишає неприємний присмак. Другий принц розмахує своїм впливом, що неприпустимо, якщо ми не надамо цій дівчині особливого ставлення... Це змушує подумки заперечити: 'Тоді що ти, до біса, робиш, подаючи заявку на членство.'"

"…"

Я мимоволі важко зітхнула.

"Сею. Якщо ти робиш це заради мене, тобі не потрібно турбуватися про мене і розглядати заявку на членство як завжди. А радше, це буде клопітно, якщо Ед-сама втрутиться і зробить те чи інше."

"Наразі це справді через кількість незакритих заявок на членство. Коли настане час розглянути її заявку, я її дуже ретельно вивчу."

"Добре, якщо так."

Після цього я продовжувала розмовляти з Сеєм, але несподівано вже настали сутінки.

...Потім була зустріч із Себастьяном.

Поки я думала про це, я неквапливо прогулялася сама. Територія герцогського дому дуже велика. Наразі, крім головної будівлі, є кілька садів і додаткова резиденція. До речі, конгломерат Азура зараз орендує цю другу резиденцію як свою штаб-квартиру.

Оскільки було вирішено, що прототипи продуктів не можна оприлюднити, ми вирішили використовувати цю будівлю. Я також туди ходжу, коли хочу провести випробування. Виявляється, це гарний вибір, оскільки він також знаходиться на території Дому.

Коли я зайшла до кабінету, Таня одразу подала чай.

"До речі, Таня. Чи можеш ти скоригувати розклад на завтра?"

"У вас щось ще заплановано?"

Так. Діддусь поведе мене на прогулянку по місту."

"Ґазель-сама візьме вас з собою? Якщо так, то все гаразд. Я негайно скоригую розклад, щоб виділити час."

"Дякую."

На цьому домовлено. Я з нетерпінням чекаю завтра ~