— Як бачиш, у мене не все добре. Спасибі принцесі переді мною, яка описала мене як тухлу їжу.
Пілаф Монтес подивився на мене своїми червонувато-карими очима й продовжив.
— Впродовж усього свого випробувального терміну я міг думати тільки про твій холодний погляд.
«Отже, його ув'язнили вдома».
Дивлячись на те, як він раптово з'явився і говорить нісенітницю, я сперлась на одну ногу й люто поглянула на нього.
Він дивився на мене зверху вниз впевненим, гнітючим поглядом.
Погляд Пілафа мені дещо нагадав.
«Він схопив наживку? Новини вже дійшли до вух Пілафа?»
Подумавши, що це варто підтвердити, я вирішила трохи перекрутити свої слова.
... Таким чином, як робив мій молодший брат в моєму попередньому житті.
— Ти продовжуєш думати про це, хоча це не є чимось важливим. Хіба так не гірше? Ти, здається, тепер уже за межею гнилі, на етапі розкладання і перетворення на щось незначне і нікчемне.
Навіть якщо у нього обличчя, яке варте уваги, він мав би добре за ним доглядати.
Коли я відверто цокнула язиком, поглянувши на його обличчя, яке було виснаженим від того, що він, здавалося, не міг спати багато ночей, Пілаф випустив удаваний сміх, наче це було смішно.
— Розкладання? Твій вибір слів чудовий, як завжди. Ти схожа на бандита з глухого провулка. Але твоя негідна поведінка і спроби мене спровокувати спрацювали лише минулого разу. Я став стійкішим після того, як обдумав твої слова.
— Що це за надмірна самосвідомість?
Я кілька разів постукала віялом по своїй задерев'янілій шиї й продовжила.
— Пілафе, якби я була бандитом, твоє обличчя вже скуштувало б мого кулака. Але це ти перший підійшов до мене, як хуліган, який намагається влаштувати бійку.
— Влаштувати бійку... Вибач, якщо це так виглядало. Я прийшов сюди, щоб продуктивно поговорити з тобою.
— Я вже займаюся різною продуктивною діяльністю, тому не можу відволікатись на тебе.
Слухаючи мої слова, Пілаф примружився.
— Різна продуктивна діяльність? Здається, ти дуже пишаєшся своїми нещодавніми соціальними успіхами та досягненнями в Академії, але це стосується лише магічного світу. Елементалісти, як я, навіть не пирхнули.
— Навіщо ти пукаєш? Це смердить*.
*Пілаф використовує вираз 콧방귀를 뀌다, що означає пирхати, тоді як Дебора вживає подібний вислів 방귀 를 뀌다, що означає пукнути.
— Зрозуміло, ти блефуєш, граючи словами.
Він подивився на мене з крихкою усмішкою на вустах.
— Є незліченна кількість людей, які поводилися так само зарозуміло, як ти. Сяють деякий час, а потім зникають. Як ти думаєш, легко залишатися в центрі уваги, не маючи поплічників і погану репутацію в світі? Ти без потреби просто встромила носа в осине гніздо.
Я знизала плечима.
— Репутація? Про що ти говориш? Я дочка володаря Магічної вежі. Якщо є людина, яка має кращу підтримку, ніж я, приведи її сюди. Я погляну на неї.
— Чому ти не можеш зрозуміти, що я маю на увазі, якщо читаєш лекції? Один член Асоціації магії не може повністю прикрити тебе. Якщо ти вибачишся переді мною за свої грубі слова і будеш поводитись стримано, я зможу дмухнути трохи підтримки в твій бік.
— Дмухнути? Мені це не подобається, тому що у тебе неприємний запах з рота.
Примітка перекладача: от дійсно з ким поведешся, Дебора почала використовувати каламбури так само часто, як і Ісідор, що додало мені головного болю при перекладі хаха.
Поки я продовжувала дражнити його, згадуючи, як мій брат з минулого життя спілкувався, у Пілафа виступили вени на лобі.
— Ти будеш поводитись так і далі? Я лідер Омікрону! У твоїй ситуації навіть схилитися на коліна переді мною і благати — недостатньо!
Здавалося, що він стримувався до цього, але швидко виявив свою палку особистість, його кулаки затремтіли.
М'яко провокуючи Пілафа, я збагнула, в чому була мета його появи переді мною сьогодні.
Він прийшов до мене, щоб притлумити жалюгідне почуття, яке відчув, коли йому відмовили у фінальному танці на Фестивалі весняного цвітіння.
Він розгнівався через те, що Дебора, яка раніше так наполегливо переслідувала його, що йому аж ставало ніяково, що це побачать інші, раптом змінилася і зачепила його гордість.
«Здається, ти намагаєшся схилити мене на коліна, поставивши у невигідне положення. Беручи до уваги особистість Пілафа, не думаю, що він здогадується про мої справжні думки».
Зрозумівши ситуацію, я подивилась на нього.
— Схилитися і благати? Навіщо це мені? Я не маю наміру включати тебе у плани свого подальшого життя, тому давай просто підемо кожен своїми шляхами.
— А! Я все одно прийшов сюди, щоб подбати про тебе, оскільки ми пов'язані давньою дружбою, але ти просто вчиняєш, як тобі хочеться. Не можу повірити, що ти поводилась стримано переді мною колись.
— Поводилась стримано? Чому ти знову згадуєш про ту стару історію?
Коли він раптом знову заговорив про минуле, я вдала, що позіхаю.
Його очі викривилися від явної нудьги.
— Чому ти говориш так, наче це було давно? Лише минулого року ти сказала, що хочеш піти зі мною на бал.
— Тобі знайоме це в'язке відчуття, ніби від зіпсованої їжі, у якої закінчився термін придатності? Я вже пояснювала тобі це раніше. Ти протермінувався, тож всьому кінець.
Він міцно закусив губи, холодно дивлячись на мене, а потім заговорив знову.
— Так, я зрозумів, що ти поводишся безмежно непристойно, тому що я багато разів поступався Мії Біноче і брав її з собою. Мабуть, я тебе образив. Але та дівчина врятувала мені життя, тому...
— Відповідь дивна, тому що припущення неправильне.
— Що?
— Це не я поводжусь зараз непристойно. Я завжди була такою. І найголовніше, мені більше немає діла до тебе. Сподіваюся, що ти зрозумієш цей момент. Я йду.
Я розвернулась й пішла до гвардійського лицаря й кучера, які вагалися через Пілафа Монтеса.
— Ти знущалась над Мією! Через мене! — крикнув він за моєю спиною.
Я озирнулась на нього з приголомшеним виразом.
— Нічого нового не придумав? Крім того, чи дивилася б я на такого, як ти, коли на моєму боці такий красень, як Ісідор? Пілафе, ти переоцінюєш свою привабливість. Прокинься.
— Це тобі варто прокинутись. Він просто лицемір, який прикидається джентльменом.
Пілаф мав значну неприязнь до Ісідора.
Мабуть, щось сталося між ними в минулому.
«О. Тоді приплести його було непоганою ідеєю».
— Лицемір? Я суджу лише за видимими, об'єктивними фактами. А сер Ісідор набагато гарніший за тебе.
— Ти втратила свою проникливість через гарне обличчя цього виродка? Тому ти поводишся так? Ти думаєш, що Ісідор особливий і дивовижний?
— Його обличчя особливе і дивовижне. Чому всі відкинули молодих леді убік і обрали його Квіткою року? Будь ласка, не сперечайся зі мною і зверни увагу на свою принцесу Мію Біноче.
Я сіла у карету, бо мені більше нічого було сказати, а Пілаф голосно кричав за вікном.
— Ти точно пошкодуєш про те, що зробила сьогодні!
Його голос був таким гучним, що мені аж у вухах заболіло.
— Пізніше ти будеш падати мені в ноги й просити допомоги, Деборо!
«Не можу повірити, що він випалив щось подібне».
— Будь ласка, повертайся додому і зроби щось зі своїми дивними мареннями! — крикнула я на весь голос і прилягла на м'яке сидіння карети.
Фігура Пілафа, розчервоніла й важко дихаюча, швидко віддалилася.
Неодноразово відкриваючи і складаючи віяло у своїй руці, як завжди, я розмірковувала.
«Він навіть не знає, про що говорить. Омікрон, здається, чинить так, як я й очікувала».
Як і очікувалося, робочі мурахи швидко побіжать за їжею.
Аби це побачила королева.
«Все, що мені зараз потрібно зробити, це набратися терпіння й повільно чекати».
Я помасажувала шию, яка задерев'яніла від постійного напруження.
Хотілось мати масажер.
***
Бух!
Пілаф, який повернувся до маєтку зі злим обличчям, кидав на підлогу все, що потрапляло під руку.
Дзеркало, що висіло на стіні, було розтрощене, а ваза полетіла на землю і розбилася, розлетівшись скалками усюди.
Коли з його вуст зірвалась груба лайка, слуги затремтіли, злякавшись його поганого настрою.
«До біса!»
Як єдиний син престижної родини в третьому поколінні, Пілаф завжди мав перевагу, коли справа доходила до стосунків, за винятком батька, який був номером один у родині.
Зокрема, стосунки Дебори та Пілафа були настільки зрозумілими раніше, що він не міг і не хотів змиритися з цією ситуацією, яка перевернулась з ніг на голову.
Коли він думав про те, що речі, які протягом довгого часу належали йому, почали зникати, його шлунок раптом перевертався догори дном, і він відчував як задихається. Йому не залишалось нічого іншого, крім крику.
— Як вона сміє поводитися як хоче і йти своїм шляхом?!
Він відкинув свою гордість і першим підійшов до неї, але вона наважилася відмовитися від його пропозиції?
Коли він наступав на шматок скла, щоб той перетворився на пил, його васал повідомив новину.
— П-пане Пілафе. Л-леді Мія прибула. Вона хоче вас бачити.
— Мія?
Все ще розлючений, Пілаф грубо змахнув своїм рудим волоссям.
— Що змусило її так нахабно прийти, навіть не попередивши? Скажи їй почекати.
— Так, пане Пілафе.
Якби це було раніше, він був би радий почути, що вона прийшла першою, але тепер це стало незначним.
Замість цього він хотів щось зробити з Деборою, яка зараз перевертала його нутро.
Червоні очі, що зухвало сяяли, постійно провокували його.
Це було подчуття, яке він відчував протягом усього свого випробувального терміну.
«Подивимося, доки вона зможе так поводитися».
Пілаф, тримаючи сигару в зубах, проковтнув гнів і поглянув у вікно, за яким вже опустилась темрява. Потім, коли слуга нагадав, що прийшла Мія, він спустився до вітальні.
— Щось трапилося?
Мія на мить завагалася на запитання Пілафа, перш ніж відкрити рот.
— Будь ласка, дайте мені можливість представити мої цілющі сили на майбутній науковій конференції Омікрону.
— Тобі слід поговорити про ці речі з леді Еммануель, керівницею жіночого товариства. Я відповідаю лише за Братство, — холодно відказав Пілаф.
— Я прошу тому, що леді Еммануель не дала мені шансу. Натомість я збираюся здивувати всіх. Конференція Омікрону стане найвидатнішою.
— Ти завжди просиш мене дати тобі шанс.
А принцеса, якій він намагався дати шанс, повелася з ним, як зі сміттям.
— ... Прошу вибачення.
— Це останній шанс, який я даю тобі як своїй рятівниці.
Пілаф холодно промовив і пішов.
