Розділ 59

Янь Цзиї отримав повідомлення від Щербатого. Його слова були дуже простими: «Твій хлопець живий. Я його не чіпатиму. Відправ когось на перемовини».

Янь Цзиї охопила лють. На думку спало, що до цього ще ніхто не наважувався влаштовувати йому подібні провокації.

Щербатий завжди залишав тонку межу(1). Він розумів, що цей вчинок неодмінно розлютить Янь Цзиї. Бандит відправив посередника поговорити з Янь Цзиї про передачу землі, а ціна визначиться на перемовинах.

Посередником став старий вовк, старший брат Цзянху на ім’я Дон. Він мав зв’язки з бандами Цзянхая і Лу. Оскільки і Щебратий і Янь Цзиї були з ним у дружніх стосунках, то перший запросив Дон Ге стати посередником в цій суперечці. Як казав Щербатий: «Лясни батогом, дай пряника та готуй шлюпку». Одначе він боявся грати на нервах Янь Цзиї.

Поки Янь Цзиї рвав і метав, приїхав Фан Ю. Дізнавшись новини, він розшукав старшого брата.

До того часу люди Фан Ю перевернули Цзянхай догори дригом. Усі банди, які будь- коли ворогували з Ян Леєм, «перевернулися» в першу чергу.

Фан Ю мовчки слухав розпорядження Янь Цзиї

- Да Бін (2), бери з собою людей і їдь туди завтра. Скажеш, щоб спочатку відпустили Ян Лея, а як ні, то ніяких перемовин не буде!

Хоч Янь Цзиї був розлючений, однак Дон колись був добрим до нього, тож Янь Цзиї дійсно не міг виказати неповагу.

- Янь Ге, я поїду, - сказав Фан Ю, піднявши голову. Він усю ніч не стуляв очей. Його обличчя набуло землистого кольору.

- Сяо Фан, не те, щоб я не пускав тебе, просто Дон не розмовляє з незнайомцями.

З Доном, як відомо, було важко вести діалог, оскільки він визнавав лише тих, кого знав особисто.

- Ми давні знайомі. Я поговорю з ним, - сказав Фан Ю.

 

Вночі він поїхав до Лу, а наступного дня сів за стіл перемовин.

Окрім Дона в кімнаті були присутні також його люди, а Фан Ю не брав із собою нікого. Він прийшов сам.

Дон напрочуд здивувався, коли побачив Фан Ю.

- Фан Ю? Чому ти?

Фан Ю в ролі посередника значно ускладнив ситуацію для Дона. Колись Фан Ю врятував йому життя, тому Дон завинив хлопцеві.

Тримаючи ресторан «Величне століття», Фан Ю контактував з різними людьми. Коли Дон бував в Цзянхаї, він зазвичай обідав в «Величному столітті», навідуючись до Фан Ю, як до друга.

Одного разу Дон зависав собі в клубі, граючи на ігровому автоматі. Фан Ю теж був там, коли до чоловіка підійшли кілька гайдабурів, його ворогів, і затиснули Дона перед слот-машиною, рішуче налаштовані порубати його на шмаття. Один проти купки бандитів, Дон не протягнув би довго, але Фан Ю не залишився осторонь і допоміг чоловікові. Дону вдалося втекти, і з того часу він був особливо вдячний Фан Ю, бо якби не хлопець,  то давно вже йому лежати в могилі.

Тоді Дон сказав Фан Ю: «Якщо в майбутньому я можу щось зробити для тебе, я обов’язково віддячу за твою допомогу».

Отож, побачивши перед собою Фан Ю, Дон стиха проклинав Янь Цзиї, цього старого лиса, жука битого. Тепер усі вони опинились на вістрі ножа.

- Ти хіба не з Ло Цзю? – Дона спантеличило те, що Фан Ю виявився втягнутим у це.

- Той, кого викрали – мій брат. Моє життя належить йому. – Спокійно вимовив Фан ю.

- О-о-о…

Дон зрозумів, що сьогоднішній «Хонменський бенкет (3)» буде непростим.

- Спершу, Дон Ге, я б хотів його побачити. – Так само невимушено продовжував Фан Ю.

- З ним усе гаразд, не хвилюйся. Оскільки мене попросили бути посередником, то послуговуючись розсудливістю, я не дозволю, щоб навіть волосина впала з голови твого брата.

 

З Ян Леєм і справді все було добре.

Люди Щербатого привезли його в Лу, зв’язали і замкнули, побоюючись, що хлопець може щось утнути. Коли Ян Лей прокинувся, Щербатий особисто прийшов і прояснив ситуацію, був дуже ввічливим, кажучи: «Вибач, брате, що завдаємо тобі незручностей. Я розумію, що ти тут взагалі ні до чого. Я відпущу тебе, щойно укладемо угоду. Ніхто не чіпатиме тебе, доки не спробуєш втекти. Я - дурний поганець. Коли усе скінчиться, пригощу тебе випивкою, щоб загладити свою провину».

Щербатий боявся погіршити і так слизьке становище. Не вистачало ще скривдити Ян Лея.

Ян Лей зрозумів. Він спокійно вислухав Щербатого.

- Братчику, зроби мені послугу, - попросив він. – Я маю друга. Він хвилюватиметься, якщо я зникну. Дозволь мені зателефонувати йому. Я лише скажу, що зі мною все гаразд.

 

- Слухай, Фан Ю. - Сидячи за столом, Дон на мить замислився. – Звісно, ти врятував мені життя і взагалі файний хлопчина. Будь там що, сьогодні мушу виконати твоє прохання. Але, правду кажучи, я також у великому боргу перед Щербатим. Інакше б не взявся за цю справу. Обидва ви допомогли мені. Якщо відплачу тобі, то не зможу розрахуватись з ним. Як мені бути?

Дон справді опинився в глухому куті. Якби Щербатий не попросив віддати борг, Дон ніколи б не вплутався в цю халепу. Чи легко бути посередником? Один хибний крок – і станеш ворогом для всіх.

- Дон Ге, я не  хочу додавати труднощів. Лише хочу відшукати винуватця. Не втручайся, будь ласка. Решту я вирішу з Щербатим.

- Нізащо. Якщо не виконаю обіцянку, ламаний гріш - моя репутація!

- Тоді зробімо вигляд, що мене не було там в той день. Ти нічого мені не винен. Сьогодні я тут, тож розберемось по кодексу і «підведемо риску».

Мовою криміналу, «підвести риску» означає вступити в перемовини з найвищими ставками. Необхідно відкинути усі психологічні фактори, притаманні людині. Такі перемовини, зазвичай, беземоційні, а умови – вкрай жорсткі. Одна сторона висуває пропозицію, друга сторона приймає її або ні. Усе або нічого.

Дон спохмурнів.

- За кого ти мене маєш, Фан Ю? Ти врятував мені життя, і це не обговорюється. В сенсі, тебе там не було? Невже я той, хто не тримає свого слова? Я проводжу риску з  тими, хто винен мені. Хіба це не плювок в обличчя?

- Я мав на увазі інше. Прояснімо дещо, Дон Ге. Я налаштований рішуче. Я готовий ризикнути життям, щоб визволити брата, - Фан Ю говорив стримано.

Дивлячись в очі парубка, Дон визнав, що шляху назад нема. Сьогодні вони неодмінно мусили покінчити з цим, інакше цей «Хонменьский бенкет» між ними не закінчиться ніколи.

Дон чудово знав, хто такий Фан Ю. Непохитна бадилина. Ти сильний, а він іще сильніший. Якщо його образять, то він битиметься до кінця, не вагаючись. Такий же, як Ло Цзю. Гідний свого місця. Гідний прозиватись бійцем вищого класу.

- Щербатий винен у всьому цьому. Слухай, давай я заберу Ян Лея до себе, щоб його не чіпали. Можеш не довіряти Щербатому, але вір мені. Нехай Янь Цзиї розбирається із Щербатим скільки схоче. Я відпущу твого брата, коли вони закінчать. Як тобі такий варіант? – Обачний Дон перестраховувався, щоб, не дай бог, нікого не зобидити.

- Справа не в тім, що я не довіряю тобі, Дон Ге. Я лише кажу, що мушу сьогодні ж його забрати.

Ніч була довгою(4), однак Фан Ю твердо стояв на своєму.

- Я запропонував усе, що міг. Що за нахабство? – Дон потьмянів від гніву. Він більше не міг стримуватись, навіть перед такою кількістю людей.

- За тебе, Дон Ге. З усією повагою. – Фан Ю раптом підняв келих і в очікуванні подивився на Дона.

Дон з недовірою брязнувся із ним випивкою. Фан Ю нахилив голову і осушив келих. Дон і собі випив.

- Ви всі тут свідки! Я, Фан Ю, забираю свої слова назад. Випивши зі мною цей келих вина, Дон Ге повернув свій борг!

- Чорт забирай! Фан Ю, ти…

- Якщо хтось наважиться сказати, що сьогодні ти, Дон Ге, був несправедливим, того я вб’ю. Підведи риску! – Фан Ю шпурнув свій келих.

Дон шоковано втупився у хлопця. Він не очікував, що заради свого брата Фан Ю піде на це. Легко сказати: «Пробачаю борг», та чи багато людей спроможні втратити прибуток?

Ось такий він був, цей Фан Ю!

- Добре! Ти справжній чоловік! – Дон ляснув по столу і підвівся. – Я поважаю тебе! Однак мені доручили завдання, мені довіряють, і я мушу відповісти перед людьми! Отож підведемо риску!

Бандит зняв піджак, розстібнув і скинув сорочку, витяг з-за пояса ножа і встромив його в стіл.

- Якщо відмовляєшся від моєї дяки, я не можу заперечити. Я заявляю, що маю на меті підвести риску, а ти, якщо зможеш, тримайся, скільки духу стане. Твоя людина прямо тут. Я накажу Щербатому зараз же відпустити хлопця! Та якщо він ослухається, я приставлю цей ніж йому до горла. Ви усі це чули! Я - людина слова! Або я не вартую свого імені!

- Гаразд! Цього достатньо, Дон Ге!

Саме це і хотів почути Фан Ю!

Раптом Дон витягнув ніж зі стільниці, подивився на нього і ввігнав гостре лезо в оголену ліву руку так, що воно ввійшло в його плоть сантиметрів на десять!

Люди навколо очманіли!

Дон з люттю висмикнув лезо, і не звертаючи уваги на кров, що струменіла передпліччям, жбурнув закривавлений ніж на стіл.

- Чи варто ще про щось розмовляти, Фан Ю? Можливо тобі краще попросити Янь Цзиї поступитись? А потім я відпущу хлопця.

Просякнутий кров’ю ніж лежав на столі, а із рани з булькотом витікала кров, розфарбовуючи оголене тіло Дона в багряний колір. І якби хтось зайшов у цей момент до кімнати, він був би приголомшений цим кривавим видовищем.

Дон втупився очима в Фан Ю, навіть не кинувши погляду на рану та кров.

У злочинному світі це називалося «бич». «Нумо, повтори! Бздиш? Тоді смокчи!»

Зазвичай, під час подібних жорстких бандитських перемовин, сторона, з якою їх вели, якщо висунуті  умови були прийнятими, погоджувалась на те, що від неї вимагали. Бо вдарити себе ножем у руку – це не те, на що міг наважитись пересічний головоріз.

Усі навколо столу завмерли в очкуванні капітуляції Фан Ю.

Хлопець підвівся, так само холоднокровний.

- Дозволь спитати, Дон Ге. Враховується усе, сказане тут?

- Усе!

- Гаразд.

Лиш одне слово вимовив Фанг Ю, перед тим як узятись за закривавлений ніж, і не вагаючись, всадити його у власну руку, у те саме місце і на таку ж глибину, що і Дон.

Чоловіки навколо разом з самим Доном вирячились на Фан Ю.

Хлопець витягнув ножа, і кров, що бризнула з рани, окропила його білосніжну сорочку.

Однак він не випустив леза з долоні. Подивившись на місце удару, він, не зупиняючись, здійняв здорову руку ще раз і знову встромив ножа поруч з попереднім порубом.

За столом хтось навіть скрикнув від несподіванки.

Всі побачили як зі зворотної сторони передпліччя вийшло вістря ножа!

Ніж пройшов поруч із кісткою. Якби хтось побачив кривавий розтин зблизька, неодмінно пошкодував би, що взагалі туди подивився.

Кров джерелом била з рани.

Фан Ю опустив праву руку, не виймаючи ножа з лівої і залишаючи його стирчати з неї. З одної сторони - руків’я, з іншої - вістря.

У крові по пояс, Фан Ю залишався незворушним.

- Твій хід, Дон Ге.

Дон стояв, немов громом пришиблений. Усі присутні в кімнаті проковтнули язики.

У тиші, що дзвеніла, чоловіки дивились на Фан Ю.

Один з присутніх на тому зібранні пізніше згадував, що за все своє життя побачив багато перемовин, мордобоїв, перестрілок, кривавих бійок і різні, але такої мовчазної м’ясорубки, від якої кидало в жар і піт, ще не бачив ніколи.

- Усі це бачили?? Я був відданий Щербатому до кінця! Риску проведено і прийнято! У когось ще є якісь срані претензії?!

Ніхто не озвався.

- Лу Цзи, клич Щербатого! – заревів Дон. - Хай відпустить бахура!...

 

 

1 – прислів’я. «Залиш тонку межу, щоб зустрітись ще раз». Означає залишати шлях для втечі, простір для маневрування, не говорити і не робити більше, ніж треба, відчувати міру.

2- бувк. Боєць

3 – історична подія, що відбулась у 206 році до.н.е. біля Хонменських воріт за межами міста Сяньян, столиці династії Цінь. Детальна стаття: https://ukrainian.cri.cn/chinaabc/chapter16/chapter160610.htm

В подальшому крилатий вислів «Хонменський бенкет» використовувався як метафора «підступного бенкету».

4 – ідіома. Якщо попереду ще багато часу, то усе може змінитись.