Розділ 58

Ян Дахай знав, що Ян Лей жив у друга і не повертався додому, але не міг втручатись у його справи, як робили нормальні батьки. Він міг встановити лише якісь базові правила, так званий «загальний напрямок» (1). Чим більше він намагався керувати побутом чи вирішувати дрібні питання в житті сина, тим більше Ян Лей опирався. Ян Дахай знав це. Тепер Ян Дахай хотів змусити Ян Лея вступити до військової академії. Якщо б Ян Лей погодився на це, то батько дозволив би сину вирішувати усе інше самостійно.

Отже, Ю Ян Лей жив в квартирі Фан звичайним, буденним життям. Зранку вони розбігались по своїх справах, після роботи Ян Лей їхав на машині забирати Фан Ю, вони десь вечеряли, катались містом, а потім вертались разом додому. Іноді хлопці кликали своїх братів повеселитись разом, іноді банда Фан Ю збиралась у нього вдома; вони грали в маджонг чи дивились кіно. Ян Лей з Фан Ю гостинно приймали їх, і справді відчували себе маленькою родиною.

Врешті-решт, тривке нерегулярне харчування Фан Ю далося взнаки: йому почав боліти шлунок. Ян Лей чув про один народний засіб, бульйон зі свинячого рубця, вельми корисний для шлунку. Сам він, звісно, готувати не вмів, тому спустився на ринок до вуличного ресторанчику і заплатив тітоньці, щоб та приготувала для нього цей бульйон. Спостерігаючи за її діями, він подумав, що нічого складного в варенні немає. Тож Ян Лей, прикупивши собі каструлю, щодня ходив на ринок за найсвіжішим рубцем, і коли Фан Ю повертався увечері додому, варив бульйон і ревно стежив, щоб хлопець неодмінно його пив.

Для досягнення максимального ефекту відвар необхідно вживати через певні проміжки часу, однак вечірній прийом цілющого напою припадав на найгарячіший час у «Величному столітті» - вечерю, - тому Фан Ю рідко дотримувався графіку. Коли він зрештою повертався додому, був уже пізній вечір. Отож, Ян Лей придбав термос, і, користуючись плитою на кухні фірми Янь Цзиї, підігрівав бульйон. І коли увечері після роботи він їхав по Фан Ю, то брав з собою бульйон в термосі, приносив до офісу гендиректора і стежив, щоб Фан Ю обов’язково пив його за графіком.

- Не напинайся. Невже не можна приготувати його тут, у ресторані? Забагато клопоту для тебе! – Фан Ю турбувався, що Ян Лей взяв на себе багато обов’язків.

- Твої кухарі зможуть повторити саме цей смак?

Насправді, бульйон зі свинячого рубця взагалі не мав смаку. Це просто лікувальний відвар, але Ян Лей не був певен, що ресторан дістане найсвіжіший продукт і зварить бульйон з турботою. До того ж, він не думав, що це так вже й складно. Насправді, це дуже просто: поставити на вогонь і закип'ятити.

Цей бульйон і справді працював: хвороба відступила. Ось чому Ян Лей наполягав, щоб Фан Ю пропив курс відвару.

- …Я не хочу тебе обтяжувати! – признався Фан Ю.

Ці слова зігріли серце Ян Лея.

- Просто цінуй!

Ян Лей розсміявся, дивлячись як Фан Ю робить великий ковток, і відчув особливе задоволення.

Він сидів в офісі гендиректора, і, спостерігаючи, як Фан Ю пив бульйон, не втримався від кепкування:

- Гей, а та їжа, що приносила Лін Щаньшань, була краще, ніж ця, правда ж?

- Атож! Твоя юшка взагалі без смаку! Як оце може бути кращим? – чесно відповів Фан Ю.

- Ну раз ті наїдки смачніші, то їх тоді і їж! Зажди, піду-но попрошу Лін Шаньшань, хай принесе ще.

Коли Ян Лей жартома підвівся, щоб ніби і справді піти, а Фан Ю не зупинив його, хлопець перепитав:

- То я йду?

Він взявся за ручку на дверях.

Фан Ю сьорбнув бульйоном.

- …Лайно, я справді йду!

З удаваним гнівом Ян Лей несамовито штурхонув двері. Залпом допивши відвар, Фан Ю рвучко підвівся і потягнув ручку на себе, схопив Ян Лея, притиснув і повалив на диван. Вони сміялись, сплутуючи руки-ноги в клубок…  

Вночі, коли Ян Лей а машині забрав Фан Ю з роботи, вони мчали додому з вікнами навстіж, з яких всю дорогу лунала захоплююча пісня BEYOND (2).

 

«А тепер залишились тільки рештки:

він пішов у славетні часи,

міцно тримаючись свободи під холодним вітром і крижаним дощем

Життя, сповнене ризиків і боротьби,

З вірою в те, що майбутнє можна змінити.

Скажіть, хто здатний на це?...»

 

***

 

Янь Цзиї опинився в скрутному становищі. Захоплення території в Лу проходило не надто вдало. Один місцевий забудовник, не вдоволений тим, як далеко Янь Цзиї простягнув руки, конкурував з ним за цю землю. Натомість Янь Цзиї зайняв жорстку позицію, заподіявши образу тому ділку.

Втім підприємець, знаючи, що Янь Цзиї – впливовий ватажок Цзянху, з яким не варто жартувати, все-таки звернувся до місцевих банд Лу, щоб ті вступили в перемовини.

Янь Цзиї хоч на перший погляд і здавався миролюбною людиною, з якою легко відшукати спільну мову, усе ж не просто так був старшим братом Цзянхая. Хіба «ні риба, ні м’ясо» зайняв би найвищий щабель злочинства Цзянху?

Якщо люди поважають Янь Цзиї, то й він їх поважає. А як хтось тикає пальцем йому в голову, то він мусить підкоритись? Якщо відступить цього разу, і Цзянхаєм розлетиться звістка, що залізний головоріз злякався кількох хуліганів з Лу, то як він взагалі у майбутньому зможе залишатись бандитом?

Вдаватись до зіткнення лобом в лоб залежало від того, вартувало воно того чи ні. Янь Цзиї вважав, що вартувало, якщо мова йшла про прибуток і сутичка не суперечила принципам.

Отже, він стояв на своєму, а другій стороні відповів: «Землею не поступлюся. Можемо розібратись по кодексу Цзянху, чи чого ви там дотримуєтесь. Вперед. Я свого доб’юсь».

Ян Лей також вважав, що старший брат вчинив правильно.

- Це та земля, куди ти їздив? – запитав Фан Ю, після того як Ян Лей розказав йому. Він також був там, коли розшукував Ян Лея.

- Так! І навіть зустрічався з тим паном Ву!

- І що ти сказав?

- Нічого. Він знав, що я працюю на Янь Ге.

- Будь обережним.

Судячи з того, що забудовник змусив бандитів вести перемовини з Янь Цзиї, ця людина мала багато зв’язків з місцевим злочинством, тож з ним не так легко мати справи.

- Забий! Якщо і справді доведеться битися з тими покидьками з Лу, я теж доєднаюсь.

- Скажи Янь Ге, якщо я буду потрібен, хай подзвонить мені.

- Та годі! Що може статись… - посміхнувся Ян Лей. Він знав, що Фан Ю хоче йому допомогти…

Ці почуття між ними - водночас брати і коханці – викликали в Ян Лея залежність. Фан Ю подобався йому, він кохав Фан Ю, але це кохання не було схожим на кохання між чоловіком і жінкою.

Він згадав, як колись Плямиста Кітка сказав: «Кохання між чоловіками - це найчистіше, найщиріше почуття». Ян Лей подумав, що може це було правдою. Що почуття між чоловіками можуть виходити за межі кохання, за межі матеріального, коли ти без вагань віддаєш своє життя заради нього.

Це не було лише через кохання. Між ними утворився такий міцний братній зв’язок, що вони могли довірити своє життя один одному. Це геть відрізнялось від кохання між чоловіком і жінкою. Це те почуття, яке могло змусити його кров кипіти, і заради якого він був готовий на все, навіть віддати своє життя.

 

Одним рідкісним незайнятим вечором Ян Лей і Фан Ю байдикували на балконі квартири на восьмому поверсі і розмовляли, спостерігаючи за золотисто-багряним заходом сонця на небосхилі. Пів неба осявали вечірні сонячні промені.

У сусідньому будинку, навпроти їх балкона, біля вікна сиділа дівчина і повільно розчісувала своє волосся. Розчісувала поволі, ніби навмисне, щоб вони обидва точно побачили.

Обидва помітили це. Ян Лей штовхнув ліктем Фан Ю, і вони, посміхаючись,  роздивлялись дівчину навпроти, немов два босяка. Ян Лей вульгарно присвиснув.

- Гей, любко! – крикнув він.

«Любка» на говірці Цзянхая означало не тільки «дівчину». Це слово, зазвичай, використовували бандити, залицяючись до красунь.

Дівчина біля вікна зашарілась.

Фан Ю розсміявся і також грайливо свиснув.

Дівиця боязко зиркнула на них, підвелась і сховалась всередині квартири.

- Як гадаєш, хто з нас сподобався їй більше? – з посмішкою запитав Ян Лей.

- Обидва! – Фан Ю примружив очі.

- Та ну! Вона живе через дорогу. Мабуть, поклала на тебе око!

- І що з того? Мені піти трахнути її? – грубо спитав поганець Фан Ю.

- Шуруй! Впораєшся?

Фан Ю скоса подивився на Ян Лея і, здавалось, посміхався.

- Впораюсь? Ходімо, я тобі впораю!

Фан Ю миттю підірвався на ноги і потягнув Ян Лея за собою в кімнату…

Тієї ночі вони «порались» в ліжку.

 

Вони цілувались з мовчазним розумінням. Грайливо переплітались гнучкими, лагідними язиками, дражнилися самими їх кінчиками, терлися, ковзаючи в рот один одного… Фан Ю цілував Ян Лея з ніжністю. Ян Лей звик, що зазвичай у ліжку Фан Ю шалений та грубий. Хлопець не здогадувався, що Фан Ю здатен бути таким лагідним.

Під час цього ніжного поцілунку Фан Ю повільно увійшов в Ян Лея. Тепер вони були більш вправними, ніж раніше, тож Ян Лей майже не відчував болю…

Фан Ю м’яко рухав стегнами, поки Ян Лей, обхопивши парубка руками за шию, заледве дихав в його обіймах…

Фан Ю дозволив собі розбухнути всередині тіла коханця і сповільнився, вивчаючи неквапом і дбайливо, заглиблюючись сантиметр за сантиметром…

- … тут?...

- … ні…

- …а так?...

- … стій… стій…

Ян Лей схлипнув, коли Фан Ю трохи потер те місце голівкою, і той, не зволікаючи, почав знову і знову штовхатись туди, швидше і швидше, дужче й дужче…

Тіло Ян Лея тремтіло в спазмі…

У жагучім полум’ї пристрасті, поки кохались, вони шепотіли грубі слова. Під час сексу Фан Ю хрипів: «Дозволиш мені трахнути тебе?... Дозволиш?...»

Переривчастим голосом Ян Лей скрикнув: «Трахай мене… трахай!...»

Божевілля двох чоловіків, що кохаються пошло, дико, брутально, що у рухах, що на словах…Це безсоромне шаленство, з яким жінки не можуть змагатись і яке не зможуть зрозуміти…

Коли екстаз минув, Фан Ю обійняв спітнілого Ян Лея.

- Я збожеволів…

Ян Лей ніколи не зможе забути той вираз в очах Фан Ю…

 

Через кілька днів Ян Лей зібрався зранку до фірми, і Фан Ю відвіз його. Ян Лей сказав, що хоче відчути себе «шефом», тож Фан Ю був його водієм. Коли прибули, Фан Ю дивився, як Ян Лей виходить з  автівки.

- Ер Хей з дружиною пригощають сьогодні увечері. Не затримуйся.

- Сьогодні не вдасться піти раніше. Приїду пізніше. Можеш взяти машину, я доберуся сам.

- Добре.

Ян Лей рушив до будівлі, і коли Фан Ю збирався їхати, затискаючи педаль газу, несподівано повернувся назад.

- Що? Щось забув? – спитав Фан Ю.

Ян Лей озирнувся по сторонах, чи нема нікого поруч. Відчинив дверцята, забрався всередину, швидко поцілував Фан Ю, з переможною усмішкою виліз з машини і з легким «хлоп» зачинив дверцята.

- …Бляха! – відреагував Фан Ю. Проклинаючи хлопця і безпорадно посміхаючись, він заозирався навколо.

Ян Лей, немов кіт, що вкрав рибку, самовдоволено зубоскалив, помахав Фан Ю рукою і розвернувся, прямуючи до будівлі.

- Не забудь про вечір! – крикнув з автівки Фан Ю.

- Добре!

І Ян Лей зайшов всередину.

Фан Ю поїхав.

Однак того вечора він так і не дочекався Ян Лея.

Ян Лея викрали.

 

Пан Ву вийшов на старшого брата банди міста Лу на прізвисько Щербатий. Цей Щербатий, самодур, бісова личина, обожнював провертати за спиною брудні трюки. Янь Цзиї кинув йому виклик він-на-віч, не віддавши належної поваги, що Щербатий ненавидів до скреготу зубів. Тож він зметикував деяку пастку, щоб змусити Янь Цзиї вклонитися.

Згідно кодексу Цзянху спочатку обидва старших брати мусили сісти і обговорити проблему, і якщо досягти згоди було неможливо, вирішити, чи можна заплющити очі на цю справу або краще відкупитись. Якщо жодна зі сторін не погоджувалась на гроші, тоді лишаються лише бандитські з’ясунки. Хто візьме гору, того і правда.

Бійки споконвіку були осоновним методом вирішення суперечок між бандами.

Однак існувала одна передумова, що лежала на поверхні і була найочевиднішою для всіх. Час і місце зустрічі, кількість бійців від кожної сторони мусили бути чітко визначені заздалегідь. У визначений день дві банди зустрінуться лицем в лице, відкрито і чесно.

Та це не про Щербатого. Не про цього покидька.

Коли Щербатий дізнався, що Ян Лей - права рука Янь Цзиї, головна особа, що відповідає за цей земельний проєкт у Лу, він вислав своїх людей влаштувати засідку і схопити Ян Лея.

Того вечора Ян Лей вийшов з будівлі фірми, а на повороті на нього напали, запхали у фургон і відвезли до Лу.

Ян Лей справді був необережним. Він відчув небезпеку і відбив несподівану атаку ззаду, однак не очікував, що з десятеро нападників, котрі оточили його зі всіх сторін, скористаються наркотиками, щоб вирубити його.

Бити в спину, влаштовувати засідки, накачувати важкими наркотиками – ці брудні методи зневажали навіть злочинці з кримінальних угрупувань. Це табу Цзянху. Тепер ви знаєте, якою людиною був Щербатий.

Причина, чому Щербатий викрав саме Ян Лея, а не членів сім’ї Янь Цзиї, полягала в тому, що він не хотів опинитись поза кримінальним світом. Існувало непорушне правило: якщо в бандитські з’ясунки втягували родичів, це означало смертний вирок тому, хто це учинив. Його назавжди викреслювали з Цзянху.

Тому схопити прибічника або генерала і шантажувати Янь Цзиї, який славився своєю шляхетністю та відданістю, було найлегшим.

Тієї ночі Фан Ю перетрусив увесь Цзянхай.

 

 

 

1 – ідеологія Мао Цзедуна, побудована на концепції: «Без бідних селян не було б революції. Загальний напрямок їхніх заворушень завжди був правильним». Завдяки їй Мао Цзедун розпочав масовий рух, відомий як Культурна революція, проти представників середнього класу – державних службовців, артистів, вчених, яких було знищено, ув’язнено, принижено чи вигнано з країни.

2 – Пісня гурту BEYOND «A Glorious Years» присвячена Нельсону Манделі, першому темношкірому президенту Південно-Африканської республіки за його боротьбу із владою проти расової дискримінації темношкірого населення. Був засуджений і ув'язнений за участь у підпільній збройній боротьбі.