Розділ 57.2

Фан Ю повернувся до квартири на восьмому поверсі, і Ян Лей переїхав до нього. Раніше, хоч Ян Лей часто залишався ночувати у будинку Фан Ю, здебільшого він все ж повертався до свого дому. Тепер, коли їхні стосунки змінились, Ян Лей не хотів повертатись до маєтку, тому просто перевіз свої речі до Фан Ю.

- Ти впевнений? Твій батько згоден на це?

- Мені начхати, чи згоден він!

- Ну ж бо, він же твій батько, врешті-решт.

- Ти не розумієш, Фан Ю. Я не вважаю його своїм батьком.

Хоч вони тепер і разом, але Ян Лей ніколи не згадував про минуле своєї сім’ї, а Фан Ю і не питав. Він знав, що це той куточок в серці Ян Лея, який він не бажав відкривати.

Але того вечора Ян Лей розповів Фан Ю все про свою родину.

Батьки Ян Лея одружились за розрахунком.

Дідусь Ян Лея був командувачем найбільшого на той час військового округу міста Цзянхай, а Ян Дахай - його старший син. Мати Ян Лея була дочкою командувача іншого військового округу. Воєначальників зв’язувала тісна дружба, їх сім’ї були одного соціального статусу, тож вони вирішити породичатись. Такі шлюби між дітьми вищого військового керівництва були поширеним явищем у тогочасних військових колах.

Більшість таких шлюбів укладались не з кохання, через що молоде подружжя часто відчували себе нещасливими. Однак батько Ян Лея, Ян Дахай, щиро покохав свою дружину, матір Ян Лея. Тому на початку їхнього спільного життя Ян Дахай був щасливим чоловіком,  що з ніжністю і уважністю ставився до своєї жінки. Але Го Янь, мати Ян Лея, ще до одруження з Ян Дахаєм, мала стосунки з хлопцем, якого сильно, глибоко кохала і навіть здійснила з ним втечу, не зважаючи на неприйняття сім’ї. Однак пізніше родина втрутилась і розлучила закоханих, тож Го Янь не мала іншого вибору, окрім як одружитись з Ян Дахаєм.

Оскільки сім’я Го Янь мешкала в іншому місті, Ян Дахай нічого не знав про цю історію. Го Янь вийшла заміж за Ян Дахая, і незабаром у пари народився син, Ян Лей. Молода сім’я могла б бути дуже щасливою, але потім до Ян Дахая дійшли чутки. Після  перевірки Ян Дахай дізнався про втечу Го Янь.

У ті часи втеча важила достатньо, щоб зганьбити честь порядної дівчини. Таке було дуже важко прийняти і простим людям, не кажучи вже про поважну родину Ян і їхнього сина, високопоставленого службовця Ян Дахая. Це стало значним ударом по його самооцінці і гордості.

Го Янь – тендітна, але відважна жінка. Заради коханого вона наважилась на втечу, вийшла заміж не з власної волі, але ставши жінкою Ян Дахая, за час їхнього спільного життя вона закохалась і щиро полюбила його.

Однак Ян Дахай не зміг прийняти минуле дружини, і це завдало їм обом багато болю, який вплинув і на Ян Лея: Ян Дахай запідозрив, що Ян Лей - не його син.

Що б Го Янь не говорила на свій захист, як би не виправдовувалась, тінь підозри так і не змогла полишити серце Ян Дахая. Кохання змінилось на болісні страждання, яких вони завдавали одне одному.

Протягом усього дитинства Ян Лей ніколи не відчував батьківської любові. Чужі батьки були ласкавими зі своїми дітьми, в той час як його батько дивився на нього так, що маленького Ян Лея огортав страх. В його пам’яті залишились лише сварки, холодна війна між батьком і матір’ю, її сльози та його нічні відлучки. Він навіть не пам’ятав, щоби батько обіймав його колись.

Щоб зберегти репутацію «поважної родини», пара не розлучилась, але втратила довіру одне до одного і підстави для подружнього життя. Після цього Ян Дахай завів стосунки на стороні, і, тоді коли Ян Лей вже ходив до початкової школи, вони остаточно розійшлись. Коли Ян Дахай одружився з другою жінкою, Го Янь хотіла забрати Ян Лея до будинку своїх батьків, але дідусь Ян Лея наполіг, щоб онук залишився з ним і не дозволив невістці забрати його. Тому Го Янь з раною на серці пішла, залишивши малого Ян Лея.

Розпач від невдалого шлюбу, який відчувала Го Янь, вплинув і на її почуття до сина: вона водночас любила і ненавиділа хлопчика, який став причиною недовіри чоловіка до неї. Тож, бабуся і дідусь були єдиними, від кого маленький Ян Лей отримував любов, а також няня, водій і садівник у родинному маєтку.

У той час, коли Ян Лей вступив до середньої школи, Ян Дахай змінив кар’єру, перейшовши з армійської служби до місцевих органів. Не зв’язаний військовими обмеженнями, він зміг виїхати закордон, де йому вдалось розв’язати вузол, що не давав йому спокою протягом багатьох років. Тест на батьківство підтвердив, що Ян Лей дійсно був його біологічним сином. Власне, тоді Ян Лей почав дорослішати, з дитини перетворюватись на юнака. Його обличчя, постава, фігура все більше походили на батьківські. Це було очевидним для всіх. Тест лише довів факти.

Ян Дахай знав, що помилявся. Помилявся багато років, жахливо помилявся. Він відчував біль і провину від того, що не виконав батьківського обв’язку перед своїм сином. Однак, коли він захотів виправити все, було вже запізно.

Ян Лей дуже рано подорослішав. Діти у таких сім’ях стають самостійними набагато раніше за інших. Розумний, він збагнув, що батько змінив своє ставлення до нього через тест на батьківство.

Наприкінці 1980-х років, коли більшість людей навіть і не здогадувалась про існування такого тесту, дванадцятирічний Ян Лей вже знав про нього все.

Ось чому Ян Лей став таким. Тому він ніколи і не згадував про свою родину. Тож що б він зараз не робив, і хоч як би це впливало на нинішній статус, становище і обличчя Ян Дахая, ніхто з родичів не могли йому дорікнути, тому що вони і так завинили хлопцеві надто багато.

Друга дружина Ян Дахая виявилась доброю жінкою, вона дбала про Ян Лея, а він поважав її і називав матір’ю. Його рідна мати, невдовзі після того як вийшла заміж вдруге, померла від хвороби.

Уже в зрілому віці Ян Дахай, озираючись назад, зрозумів, що насправді Го Янь не зробила йому нічого поганого, поки вони були одружені. Він шкодував про той час. Але шанс загладити провину був втрачений назавжди.

І тепер батько хотів компенсувати сину турботу, якої не додав раніше. Але Ян Лей ніколи не прийме її.

Ян Лей говорив, лежачи на ліжку з панцирною сіткою. Цього він ніколи раніше не казав нікому, навіть найближчому, найвірнішому брату. Того дня він вперше поділився цим з кимось, поділився з людиною, яку кохав.

Зараз, коли говорив, почувався спокійно і невимушено. В минулому він не ділився ні з ким, бо вдавав, що йому байдуже, кохають його чи ні, але тепер, отримавши це почуття, більше не відчував того невдоволення.

Фан Ю слухав, не перебиваючи, а коли Ян Лей замовк, простягнув руку і погладив його по голові, підставляючи плече.

Ян Лей скоса подивився на нього, піднявся і поклав голову на руку Фан Ю. Той притулив його до себе, огорнувши ковдру навколо їхніх тіл. Вони нічого не робили, просто щільно притиснулись, зігріваючи одне одного теплом своїх тіл, неначе двійко маленьких звіряток. Зараз вони існували лише один для одного і потребували лише один одного.

- На щастя, ще я маю дядька. Хорошого дядька, набагато кращого за батька.

Згадавши дядька, настрій Ян Лея покращився.

Дядько Ян Лея, другий син сім’ї Ян, Ян Датянь, був набагато більше схожим на батька, ніж Ян Дахай. У той час, що прийшовся на дитинство Ян Лея, Ян Датянь з історичних причин того часу служив не в Цзянхаї, а в сільській місцині в районі, і лише згодом повернувся до міста. Після повернення між ним і Ян Леєм налагодились дружні, родинні стосунки; Ян Датань всюди брав його з собою гратись. У сорок років Ян Датянь одружився і жінка народила йому власну дитину. Зараз його доньці було лише два рочки, і Ян Лей формально був його племінником, але фактично Ян Датянь вважав хлопця за рідного сина. Саме тому Ян Лей змалечку бував у Бюро і тому так добре знав поліцейську службу.

- Він дуже хороший. Наступного разу я тебе з ним познайомлю, - посміхаючись сказав Ян Лей.

- Познайомиш? Чи ти не знаєш, кого найбільше бояться бандити? – стиха пожартував Фан Ю.

- Ну це ж не те саме! Тепер він і твій дядько! – вигукнув Ян Лей.

Фан Ю промовчав, дивлячись на нього.

Ян Лей також перевів погляд на обличчя Фан Ю. Якийсь час вони мовчки дивились один на одного, потому Фан Ю опустив голову і повільно поцілував хлопця.

- Тепер це наш дім. Не йди, - прошепотів Фан Ю.

Ян Лей подивився йому в очі, простягну руку і міцно обійняв коханого, сховавши обличчя в його грудях.