Розділ 56

За кілька днів Дін Вень попросив Ян Лея про зустріч.

- Я лише на кілька слів. Зустрінемось після роботи, - сказав він по телефону.

Коли Ян Лей увійшов до кафе, Дін Вень вже чекав на нього.

- Щось сталось? Я можу якось допомогти? Тільки скажи.

Ян Лей відчував, що Дін Вень покликав його сюди не просто так.

- Лей Ге, я хочу дещо спитати в тебе. Можеш відповісти чесно?

- Запитуй.

Дін Вень трохи помовчав, перш ніж запитати.

- Ви з Фан Ю…разом?

Ян Лей нічого не відповів. Він потай здивувався і з пересторогою поглянув на Дін Веня.

Дін Вень одразу все зрозумів.

Насправді він вже не раз натрапляв на Ян Лея і Фан Ю на вулиці. Така людина, як Дін Вень, могла безпомилково розпізнати людей з такого ж тіста, і, природно, побачити речі, яких інші не помічали. Він знав, що Ян Лей закоханий у Фан Ю, але тепер, побачивши їх разом, відчував, що вони, напевне зійшлися. Не було нічого такого, що могло б прямо на це вказувати. Але він це відчував.

Коли двоє людей закохані, завжди є щось, що важко приховати. Погляди, жести. Ніщо з цього не могло пройти повз очі такої тонкої людини, як Дін Вень.

- Ще б пак! Він не такий, хай би як мені того не хотілося! – відмахнувся Ян Лей.

- Брехня. Не подумай, нічого такого. Не переймайся. Я радий за вас. Справді. – Сказав Дін Вень щиро. Він не був поганим. – Тепер я точно можу здатись. Раніше, хоч я і знав, що він тобі подобається, але мені здавалось, що у мене ще є шанс, бо Фан Ю не приймав тебе. Тепер, коли ви разом, я можу відступити.

Ян Лей знітився. В очах Дін Веня він побачив лише щирість і тугу. Цей смуток викликав у хлопця дискомфорт.

- Я бажаю тобі всього найкращого, Лей Ге. Шлях, який ти обрав, не простий. Ти мусиш добряче все зважити. Це життя без світла. Але це також найбільше благословення - знайти когось, хто по-справжньому тебе любить. Я заздрю Фан Ю. Справді. – Зворушений Дін Вень ледь стримував сльози.

- Дін Веню, я також про дещо тебе попрошу. Нікому не розповідай про те, що ти сьогодні сказав. Це найбільша послуга, яку ти можеш мені зробити. Гаразд?

Дін Вень кивнув.

- Не хвилюйся. Я нікому не скажу про вас, хлопці. Я розумію.

Він пішов. Його обтяжена, самотня постать, здавалось, здобула полегшення.

Ян Лей вірив Дін Веню, вірив в його обіцянку.

Але іноді добрі наміри не завжди доводять до добра. Так само, як і хороші люди можуть схибити у безвиході.

 

***

Ер Хей одружився.

На його весілля прийшли Фан Ю і Ян Лей з братами, кілька менших лідерів інших банд Цзянхаю, і звісно ж Луо Цзю, який запросив деяких авторитетів Цзянху, щоб представити їм Ер Хея.

Для тих часів це було вельми грандіозне весілля. Супровід складався з десятка  чорних блискучих авто і мотоциклів Honda. З виттям клаксонів, в клубах диму процесія проїжджала кварталами і провулками міста, викликаючи справжній фурор. Бандити не завжди влаштовували екстравагантне свято, але неодмінно гуляли так, що у всіх містян голова йшла обертом. Їхні гульбища показували навіть у новинах.

Фан Ю з Ян Леєм разом з процесією поїхали по наречену. Крізь замкнену браму дружби улещували дружок, просовували в шпарини один червоний конверт за другим, проте дівчата не відчиняли, змушуючи Ер Хея пітніти від нервів. Брати загрюкали по воротах, але з тієї сторони все одно не відмикали!

Усміхнені Фан Ю і Ян Лей стояли позаду. Їхні «нальотчики», такі зухвалі в бою, один нещадніший за іншого, вже котру годину ломилися в кляті ворота!

- Ю Ге, що ж робити? Не смійся! Порадь що-небудь! – благав змилений Ер Хей.

- То ти хочеш зайти, чи ні?

- Ну звісно ж! Ти ще й питаєш?!

Схрестивши ноги Фан Ю сидів і курив цигарку. Почувши відповідь, він зім’яв недопалок, підвів голову і крикнув:

- Знімайте!

Батьки нареченої жили у старому будинку. Ворота складались з поєднаних між собою дошок, прикручених до рами зверху і знизу кількома гайками, щоб можна було легко зняти і повісити назад.

Отже після наказу старшого брата, молодші загорлали хором і кинулись до воріт. Один викручував гайки, інший знімав дошки. Туди-сюди, і пів брами вже нема!

Дружки були проголомшені! Вони стільки раз блокували двері, але ще ніколи не бачили такої навали!

З будинку вискочила схвильована теща. Заохала і замахала руками:

- Зламали мені двері! Зламали!

- Ми потім прикрутимо назад! – весело відказав їй Фан Ю.

Ян Лей поруч з ним котився зо сміху!

Вони сміялись і спостерігали, як юрба радісних братів заштовхує Ер Хея всередину, як він на руках виносить з будинку красиву, сором’язливу наречену, як натовп урочисто вітає і обіймає щасливих молодят. Дивились…

Весільний бенкет закінчився, і коли вони повернулись додому, було вже пізно. Мешканці маєтку вже давно полягали. Хлопці не хотіли спати. Вони сіли у дворі подихати свіжим повітрям.

Була глибока ніч, вітер шумів поміж листя, і широке подвір’я поночі здавалось особливо спокійним і тихим, немов прекрасний сон.

- Гарний день. Все пройшло чудово, - сказав Ян Лей. Ніхто не заявився колобродити, і весілля пройшло дуже вдало.

- Бідолага Ер Хей. Він сьогодні намучився.

Фан Ю пригадав, як з брата знущались, і зареготав. Молодятам сьогодні перепало. Ер Хею навіть довелось роздягатись, добре хоч труси дозволили залишити. Якби не Фан Ю, і ті б стягнули.

Ян Лей також розсміявся. Вони ще довго надривали животи. Коли, врешті, відсміялись, деякий час мовчали.

-…В тебе… є якісь думки? – врешті-решт запитав Ян Лей.

Фан Ю подивився на нього.

- Ти про що?

- Я ніколи не думав про майбутнє… – завагався Ян Лей. – А ти?

Сьогодні, під час цієї щасливої події, спостерігаючи за Фан Ю, який зробив усе можливе, щоб організувати для Ер Хея свято, спостерігаючи за виразом його обличчя, коли він дивився на молодят, Ян Лей пригадав слова, що їх сказав п’яний Фан Ю…

Фан Ю на мить замовк.

- Думав раніше. Тепер ні.

- Чому?

- Питаєш чому? – Фан Ю перевів погляд на Ян Лея. Той також подивився на Фан Ю, але нічого не відповів.

Ян Лей деякий час не відривав від Фан Ю погляду, відтак підірвався, вмостився в парубка на колінах, обхопив долонями його обличчя і поцілував…

Фан Ю обійняв хлопця за талію, і вони, заховані в нічній темряві, цілувалися під гліцинією, міцно тримаючи один одного…