Того дня Фан Ю справді трохи перебрав. Він не дуже добре сприймав алкоголь, і коли його щось турбувало, він легко напивався до одуріння.

Пізніше Ер Хей більше не намагався його вмовляти. Справа в тому, що коли Фан Ю хоче щось зробити, ніхто не в змозі його зупинити. Якщо він хоче пити, то ніякий Ер Хей його не зупинить!

Ян Лей веселився з друзями в караоке. Помітивши відсутність Фан Ю, він спустився до бару пошукати його. Ер Хей, побачивши Ян Лея, залишив Фан Ю під опікою хлопця.

- Що сталось?? Як він спромігся напитись тут до нестями?? – Ян Лей не очікував, що йдучі до бару випити трохи вина і поспілкуватись, Фан Ю набереться так, що аж з вух капатиме.

- Його щось турбує! – сказав Ер Хей.

- Що турбує? – схвильовано перепитав Ян Лей.

- Якась любка!

Ян Лей на мить застиг, а потім, здається, зрозумів.

Ер Хей хотів разом з Ян Леєм піти співати, але Ян Лей відмовив йому: «Ні, ні, ти йди, а я залишусь з ним!». Коли Ер Хей пішов, Ян Лей наблизився до Фан Ю, обійняв і пригорнув до себе.

- Невже так хотілось випити?

Ян Лей дивився на п’яного Фан Ю. Сміх та й горе. Зазвичай Фан Ю поводився зосереджено, зрідка його можна було побачити таким розслабленим. Ян Лей сприймав це інакше. Якби в барі не було людей, він би нахилився і вкрав поцілунок.

- Ну ж бо, ходімо.

Ян Лей обхопив Фан Ю за талію, піднімаючи на ноги. Коли Ер Хей сказав, що Фан Ю щось турбує, Ян Лей теж помітив цей дивний вираз обличчя коханого. Він здогадувався, в чому полягала причина його остраху. Ян Лей також відчував занепокоєння на серці.

Він не хотів тиснути на Фан Ю. Краще дати йому час на прийняття. Ян Лею було байдуже, що Фан Ю так і не сказав йому «ти подобаєшся мені» чи щось подібне. Він відчував, що це був би вже не Фан Ю, якби той спромігся озвучити свої почуття. Ян Лей знав, що хоч Фан Ю і не сказав, але точно весь час «думав». Поки він думає, якийсь результат точно має бути. Ян Лей не поспішав. Він вважав, що Фан Ю зможе розібратись у всьому повільно і впевнено, так само, як колись розібрався він сам.

Ян Лей допоміг Фан Ю підвестися, і той, спершись на нього, варнякав:

- Ер Хей, я хотів сказати…

- Господи, досі Ер Хей!

Ян Лей розвеселився. У майбутньому йому потрібно буде навчити Фан Ю пити як слід. Надто соромно вийти на вулицю з таким пияком і говорити, що це його хлопець.

- …я дуже заздрю тобі… - бурмотів Фан Ю.

Ян Лей зупинився, повернув голову і подивився на нього.

- …я завжди хотів мати сім’ю, – шамкав сам до себе зачумлений хлопець….

Коли наступного ранку Фан Ю прокинувся, Ян Лей вже вирушив до фірми Янь Цзиї. Фан Ю дуже погано пам’ятав як повернувся вчора, поготів, що говорив. Він навідався до ресторану, а ввечері знову випивав з братами, але вже розважливо.

Коли він повернувся до маєтку, Ян Лей вже був вдома. Той взяв з собою з роботи документи по проєкту, розрахунки і розклав на столі, вивчаючи.

Фан Ю увійшов до спальні, стягуючи краватку, звільняючи комір і важко дихаючи. Ян Лей обернувся, щоб привітатись, набиваючи цифри на калькуляторі. Янь Цзиї доручив йому виконати роботу освічених людей, щоб відточити терпіння.

Фан Ю зняв сорочку. Ян Лей досі займався розрахунками, з головою поринувши в папірці, тож хлопець підійшов і обійняв його зі спини.

- Що робиш? – посміхнувся він, нахилився і, обхопивши Ян Лея, навалився на нього всією вагою.

- Рахую.

Це був той самий рідкісний випадок, коли Ян Лей не пожартував. Він так само затято тицяв в калькулятор.

- Невже ти вмієш? Школу закінчив? – дражнив його Фан Ю. Мало хто з бандюків закінчував навіть базову середню школу.

Ян Лей не звертав уваги, продовжуючи підрахунки. Фан Ю відібрав в нього калькулятор і відкинув убік.

- Припини! – Ян Лей підвівся, щоб підібрати прилад. Фан Ю обійняв його і повернув обличчям до себе для поцілунку, але Ян Лей ухилився і відштовхнув його.

 - Іди геть, я зайнятий!

Ян Лея чомусь дратувала поведінка Фан Ю. Він не розумів, чому не схотів поцілунку.

Фан Ю з п’яною посмішкою на обличчі взагалі не сприйняв відмову Ян Лея серйозно. Він вперто повертав Ян Лея обличчям до себе і переслідував його, щоб знову поцілувати. Чим більше Ян Лей хотів уникнути поцілунку, тим більше Фан Ю бажав цілувати його. Ян Лей притулився губами до губ Фан Ю, але в його голові панував повний безлад. По вигляду Фан Ю було зрозуміло, що він знову пив і хотів розважатись, тож Ян Лей врешті-решт все одно відштовхнув його. На цей раз він доклав більше сили, і Фан Ю нарешті отямився.

- Чого ти? – похмуро запитав Фан Ю.

- …Я не в настрої, - роздратовано відповів Ян Лей.

- Чому це? – запал Фан Ю охолонув. Його тон став неприязним. З чого б йому залишатись грайливим? 

- Я справді зайнятий.

Ян Лей опустився на стілець, повертаючись до розрахунків, відчуваючи смуток. Його пальці знову відбивали чечітку на калькуляторі.

Роздивляючись його, Фан Ю помітив, що хлопця щось турбує.

- Що сталось? – запитав він.

Ян Лей мовчав.

- Що відбувається?

Фан Ю сів на край ліжка. Він подумав, що Ян Лей зіткнувся з чимось поганим. Зазвичай з ним Ян Лей не стримував емоції, як перед сторонніми. З іншими він міг бути спокійним, зібраним і холоднокровним, поводитись, ніби нічого не сталось, але не з Фан Ю. Перед ним він ніколи не приховував своїх почуттів.

Почувши всі ці питання, Ян Лей припинив роботу. Він подумав: "Ми повинні поговорити, не варто тримати це в собі».

Після хвилини мовчання він обернувся, подивився на Фан Ю і прямо запитав:

- …Що ти зрештою думаєш про нас?

Фан Ю не відповів. Він не очікував, що Ян Лей раптом підніме цю тему.

- Ми тепер разом, хто ми один для одного? – продовжував тихим голосом Ян Лей, так само дивлячись Фан Ю в очі.

Після цього запитання вони обидва замовкли.