Знадобилось близько двох тижнів, щоб Ян Лей майже повністю видужав. Увесь цей час Фан Ю піклувався про нього. Ян Лей і до цього знав, що Фан Ю вмів дбати про людей, а тепер це стало ще більш очевидним. Ян Лей казав Фан Ю, що не винить його у цьому, це було лише його власне бажання, але Фан Ю пікся про Ян Лея, ніби це був його обов'язок.

Але чим більше Фан Ю піклувався про нього, тим більше Ян Лей відчував невпевненість. Особливо він боявся, що Фан Ю пошкодує про те, що між ними сталось.

Він не знав, чи Фан Ю справді прийняв його почуття, чи це лише миттєвий порив, чи він просто не хотів, щоб вони повністю розірвали стосунки, і бажав втримати його. Кілька разів Ян Лей збирався запитати про це, але відчував, що повинен дати Фан Ю час. Хіба Фан Ю міг так легко змінити свою думку? Хіба сам Ян Лей не довго роздумував, перш ніж зрозумів?

Крім того, поцілунки і пристрасть Фан Ю не були фальшивими. Невже можна бути таким з тим, до кого нічого не відчуваєш, до того ж з чоловіком?

Тож Ян Лей відчув полегшення. В цей час він був схожий на кота, що краде рибку: лиш знаходив тихий, безлюдний куток, загортав Фан Ю в свої обійми і цілував його. Ці поцілунки з Фан Ю на вулиці посеред білого дня особливо захоплювали Ян Лея.

Позаду маєтку росло кілька яворів, крислатих, з густою кроною. Навіть якщо стояти нагорі біля вікна і дивитися вниз, то стовбура дерева було не видно. Він ховався в  щільному листі. Навколо дерева буяла висока трава і росли польові квіти, а позаду стояла маленька альтанка зі столом та лавами з граніту. Влітку, в саму спеку, там було прохолодно, тому тітка Чжан з дівчатами лагодили там обід і вечерю, запалювали пахощі, щоб відігнати комарів, поки вся родина їла, розмовляла і освіжалась в холодку. Вночі, коли була гарна погода і небо не затуляли хмари, звідси можна було побачити сяйво зірок. Тут, в альтанці, було дуже затишно. Це місце подарувало Ян Лею багато приємних спогадів.

Ян Лей виріс під цими яворами.  Романтик, мріючи про кохання в підлітковому віці,  він уявляв, що коли у нього буде дівчина, він неодмінно приведе її сюди і поцілує під цими деревами.

Того дня тітка Чжан і майстер Лю порались на городі у дальньому кутку двору, і Фан Ю пішов їм допомогти. Його дитинство пройшло в місті, тож саджання гороху і перцю було для нього чимось новим. До того ж майстер Лю садив якусь спецію родом з південно-східної Азії, насіння якої він так важко відшукав. Вона мусила добре рости. Він в деталях розповів Фан Ю про використання цієї спеції та спосіб її вирощування, і Фан Ю слухав його з особливою увагою. Шеф-кухар «Величного століття» саме складав нове меню, і Фан Ю подумав, що цю спецію можна додати до страв для різноманіття і створення нового стилю. Це могло допомогти в відновленні репутації ресторану, тому він старанно дослухався порад майстра Лю, присівши навпочіпки коло овочів і зосередившись на вивченні спеції.

Як то кажуть, в мить зосередження людина набуває найбільшої привабливості. Ян Лей спостерігав за Фан Ю здаля. Щось залоскотало в його серці, коли він побачив його серйозний, зосереджений, спокійний і непохитний погляд. Сонце яскраво осявало його профіль, навколо тріпотіла на вітру зелена розсада, червоніли перчинки чілі, зі свіжих грядок долинав запах розпушеної землі. Серце Ян Лея п’яніло від хлопця, що стояв перед ним. Його погляд ковзнув з обличчя на шию Фан Ю, до розстібнутого комірця сорочки, а серце засвербіло ще сильніше, наче роздряпане котячими кігтями.

- Фан Ю, підійти-но на хвилину. Треба поговорити. – Ян Лей підійшов до Фан Ю. Його обличчя майже нічого не виражало.

Фан Ю справді подумав, що Ян Лей має якісь справи до нього, і пішов слідом за ним до яворів за будинком.

- Що сталось? – лиш той відкрив рота, Ян Лей притиснув його до дерева і поцілував. - …Гей, припини! – непередбачувані дії Ян Лей трохи дратували Фан Ю.

- … Ніхто не бачить…

Ян Лей обійняв Фан Ю і нахилився для ще одного поцілунку.

В тіні дерев їх дійсно не було видно. Фан Ю, відповідаючи на пристрасний поцілунок коханого, оповив того руками і поцілував.

Крізь листя явору пробивались сонячні промені, огортаючи двох людей, що цілувались під деревом. Світло і тінь м'яко погойдувались на їхніх тілах, наче невинна сцена кохання у шкільному фільмі…

Вони не наважувались цілуватися надто довго. Ці вкрадені поцілунки, немов якийсь злочин, поглиби їхні почуття. Через довгий час їхні губи розійшлись. Фан Ю подбав про зім’ятий одяг Ян Лея, а той знову вкусив його за губу.

- Сяо Ю! Ходи сюди, треба твоя допомога! – з-за маєтку пролунав голос майстра Лю.

- Іду! – крикнув Фан Ю. Вони з Ян Леєм посміхнулись один одному…

 

***

 

Лі Сан та інші хлопці вважали, що Ян Лей, мабуть, закохався, бо той став якимсь дивним, дурнуватим.

Розважаючись з ними, Ян Лей, здавалось, думками був десь в іншому світі. Він завжди знаходив причину, щоб піти першим. Його запальний дух, енергія, що ними він  керував бандою, десь поділись.

- Лей Ге, що за зверхність?? Знову йдеш? – обурилися брати.

- Веселіться! Я за все заплачу! – відповів Ян Лей, щедро махнувши рукою.

- Невже на побачення? – глузували вони.

Ян Лей розсміявся:

- А ви кмітливі!

- Ну сучий сину! Йому секс важливіший за друзів!

Після слів Ян Лея зачинився ґвалт.

- Коли приведеш невісточку? Хочемо познайомитись!

- Де кралю підчепив? В дев’ятій школі?

Невже Ян Лей міг сказати їм, де ж він підчепив цю «кралю»? Ще відкачуй їх потім.

- Все, годі! Не гадайте! Я пішов.

Він підвівся на ноги і поквапився. Брати заулюлюкали у спину.

Янь Цзиї також був більш ніж щасливим. Останнім часом Ян Лей поводився дуже добре. Він ніколи раніше не бачив його таким радісним і слухняним. Хлопець навіть наспівував в офісі, а очі сяяли! Чи лишився хоч слід від тієї нерозсудливості, з якою він завжди шукав собі пригод?

- Що з тобою, Ян Лею? Сталось щось приємне? – спантеличено спитав Янь Цзиї.

- О так, дуже приємне!

- Поділися зі мною!  – допитувався бос.

- Це особисте! – потішався Ян Лей на старшим братом.

Мало хто міг дозволити собі так розмовляти з Янь Цзиї. Той ляснув зухвальця по потилиці, але бачачи його таким, Янь Цзиї відчував справжнє щастя і полегшення. Для закоханої людини весь світ прекрасний.

Лі Сан і Чуань Цзи, найсильніші бійці банди Ян Лея, помітили, що цього разу їх ватажок налаштований серйозно. Раніше вони знали усіх його любок, але цього разу, як би вони не розпитували, Ян Лей не розповідав і не показував її. Він наче показився: його було не видно і не чутно, лише хихикає і ходить якійсь причумлений. Від цього видива у братів відпадали щелепи. Коли вони взагалі бачили Ян Лея таким? Ніколи! Напевно якась богиня його причарувала.

Оскільки Фан Ю і Ян Лей були близькими друзями, а також через те, що обидві банди об’єднались для помсти Другичу, брати потоваришували між собою, тож тепер, ставши однією сім’єю, вони часто збирались разом. Іноді, коли Фан Ю доєднувався до них, Лі Сан і Чуань Цзи не могли втриматись, щоб не спитати:

- Ю Ге, ти бачив любку Ян Лея?

Чуань Цзи подумав, що Фан Ю точно мав бачити її, якщо ніхто з них не бачив.

В яких стосунках Фан Ю і Ян Лей? Тепер Ян Лей більше ні на кого не дивився, окрім Фан Ю, але в бандах ніхто про це не знав.

- …У нього є любка? – здивувався Фан Ю.

- А то! Він як в трансі! Мовчить як німець, коли його питаєш! Лише посміхається! – Чуань Цзи було соромно описувати дурний вигляд Ян Лея Фан Ю. – Цього разу він, схоже, не грає. Ю Ге, ти маєш розпитати його. Тобі він зізнається.

Фан Ю мовчав. Морок кімнати в караоке-барі приховував його лице.

Між ним і Ян Леєм встановилась мовчазна домовленість про те, що ніхто не мав знати про них, що вони жодним чином не проявляють свою ненормальність на очах інших. Вони ніколи не обговорювали це питання, але негласно розуміли, що для всіх вони мали залишатись тими самими Ян Леєм і Фан Ю що і раніше, і, як і всі їхні брати, бути нормальними хлопцями. Навіть дивитись один на одного мусили стримано.

Хоча вони зробили цей крок, але насправді їхня подорож ще не почалась.

Вони свідомо уникали цього питання, уникали замислюватися над ним глибше, бо знали, що думки про їхні стосунки більше ніколи не будуть легкими. Вони обидва інстинктивно насолоджувалися теперішніми почуттями. Все було б набагато простіше, якби у світі значення мали лише їхні почуття.

Нажаль, світ не міг існувати лише для них двох. Згодом вони повною мірою це зрозуміли.

 

***

 

До Цзянхаю повернувся поплічник Фан Ю Ер Хей.

Ер Хей  - третій генерал Фан Ю, окрім Старого Ляна і Плямистої Кітки. Він працював колектором в інших містах, вибиваючи гроші з божників Луо Цзю.

Стягнення боргів було основним бізнесом криміналітету в ті часи. Вони змушували людей повертати гроші, використовуючи силу і тиск, але з точки зору моралі, повертати позичене – правильно.

Ер Хей особливо прихильно ставився до Фан Ю.

Він доєднався до банди Фан Ю пізніше, коли Янь Цзиї, Луо Цзю та інші головорізи посунули позиції його колишнього боса Лай Лао Чжу. Зараз Лай Лао Чжу вже майже зник з Цзянху, але тоді він був суперником Луо Цзю, поки Луо Цзю і Фан Ю повністю не придушили його. Тоді, коли люди Лай Лао Чжу і Луо Цзю запекло воювали, у численних перестрілках Ер Хей, як боєць Лай Лао Чжу, кілька разів бився з Фан Ю, але зазнав поразки.

У той час Фан Ю був юним і імпульсивним, його бойові навички були вражаючими, і бився він з надзвичайною люттю. Саме тоді він почав здобувати славу бійця вищого класу.   Небагато людей залишались вцілілими після бою з ним.

Після кількох поразок Лай Лао Чжу оскаженів і визвірився на своїх людях. Ер Хей став першим, кого він публічно жорстоко вибатожив, і хто прийняв на себе основний удар.

Хоч Ер Хей  - противник, переможений в бою, однак Фан Ю найбільше за все ненавидів, коли старший б’є молодшого підлеглого. Ставши свідком цієї сцени, він не стримався і кинув виклик Лао Чжу.

Ер Хею ніколи не подобався стиль ведення справ Лай Лао Чжу. Він працював на нього, тільки щоб не жебракувати, але Ер Хей не очікував, що навіть його брати не прийдуть на допомогу. Єдиним, хто заступився за нього, був Фан Ю. Той, хто, як вважалось, найбільше бажав його смерті. Тож як цей вчинок міг не зворушити серце Ер Хея?

Відтоді Ер Хей залишив банду Лао Чжу і хотів приєднатись до Фан Ю. Але Фан Ю мав правило, що той, хто заподіяв шкоди його людям, не може бути його поплічником. А Ер Хей мало того, що побив когось, так ще й важко поранив. Як Фан Ю міг зголоситись?

Однак, якщо Ер Хей вирішив щось, то досягатиме мети будь-якою ціною. Щоб переконати Фан Ю прийняти його в банду, він кинувся на передову у сутичці між бандою Фан Ю і іншим угрупованням. Але цього разу перестрілка закінчилась вкрай трагічно. Намагаючись захистити братів Фан Ю, Ер Хей дістав тяжке поранення, що ледь не коштувало йому життя.

Його вчинок глибоко вразив Фан Ю. Після цього Ер Хей став частиною його банди і, як і Старий Лян та інші брати, його найкращим другом.

Ер Хей мав не тільки сильний кулак, а й гострий розум. Брати прозвали його «Чжуге(1) Молодший» за його вміння розробляти стратегії. Він мав більше мізків, ніж Старий Лян, був адекватнішим за Плямисту Кітку і поміркованішим, ніж Фін Ю. В наш час Ер Хей став би тим, хто влаштує своє життя найкраще.

Однією з причин чому саме Ер Хея Луо Цзю відправив вибивати борги була його обачність і стриманість. Луо Цзю вважав, що цей боєць не вшелепається в лихо. Наприклад, якщо в якомусь місті, де той мав зібрати борги, було забагато боржників, і він мусив залишись довше, Ер Хей спочатку зустрічався з місцевими кримінальними авторитетами і чиновниками, налагоджував з ними контакт, щоб нікого не образити. А якщо трапиться якась халепа, він завжди зможе «сховатись під парасольку». Очевидно, що цей хлопчина мав хист до дипломатії. Ер Хей знав, що в суспільстві не можна розмахувати кулаками.

Коли Ер Хей дізнався про арешт Фан Ю, він дуже занепокоївся, але на той час його не було в місті, а крім того Луо Цзю не дозволив йому приїхати. Тепер він нарешті завершив завдання і повернувся. Спеціально з цього приводу Фан Ю влаштував в ресторані бенкет. Ер Хей чекав на нього в залі, а коли нарешті побачив, підійшов і міцно його обійняв.

- Брате! До смерті скучив за тобою! – зрадів Ер Хей. Вони дуже давно не бачились.

Його обійми були суто товариськими, хоч і тривали трохи довше належного. Ян Лей спостерігав за ними з боку і був не в захваті від того.

- Буде-буде. Ще не набридло? – ущипнув Ян Лей.

Ер Хей голосно розсміявся. Хоча вони з Ян Леєм зустрічалися лише кілька разів до його від'їзду з міста, але все одно були в хороших стосунках.

Цього разу Ер Хей повернувся з гарною новиною: він збирався одружитися. Наречена Ер Хея - порядна дівчина. Всі брати раділи за нього.

Після свята банда подалась в караоке. Оскільки вони давно не бачились, Фан Ю потягнув Ер Хея до бару пропустити по келиху і потеревеніти. Вони довго чаркувались і не могли наговоритись.

Ер Хей розповідав про свою роботу, про всілякі пригоди, особливо про випадок в місті Лу, коли він побився з одним тамтешнім головорізом. Цей авторитет кришував одного з боржників. Діставшись міста і з’ясувавши ситуацію, Ер Хей вирішив не застосовувати силу. Спочатку він спробував привернути до себе виродка гарною їжею і напоями. В результаті той з’їв пригощання, взяв хабаря, отримав прибуток, але врешті-решт завдав удару в спину, поранивши брата Ер Хея. Ер Хей вломив йому, застосовуючи крайні методи. Його позиція була такою: ми можемо співпрацювати і товаришувати, але якщо ти зрадиш мене, я зруйную твоє життя; подивимось, хто крутіший.

- Я надрав йому дупу. Тепер мовчатиме, бо не в дусі! – гордував Ер Хей.

Але вислухавши всю історію, у Фан Ю з’явилось погане передчуття.

- Ти називав ім’я Цзю Ге?

- Звісно! Він всрався, лише почувши!

Фан Ю спохмурнів. Досвід підказував йому, що це була не найліпша ідея.

- Наступного разу мовчи. Могутній дракон не здолає підступну гадюку. Якщо хочеш когось усунути, роби це по-тихому. Не створюй Цзю Ге неприємностей.

Фан Ю вже багато років був бандитом. Він – покидьок. Коли треба бути безжальним, він був безжальним, інакше не протримався б в злочинному світі так довго.

- Чого ти боїшся? Ти мені не довіряєш? Цей довбаний виродок більше не наважиться показати зуби.

 Але пізніші події довели слушність побоювань Фан Ю. Внаслідок цього інциденту сталися масштабні заворушення, які завдали угрупованням Цзянхаю не меншого удару, ніж землетрус, стерши Луо Цзю і Фан Ю в порох.

Вони заговорили про весілля Ер Хея. Фан Ю також щиро привітав друга.

- Таким людям, як ми, нелегко створити сім'ю. Коли одружишся, я скажу Цзю Ге, щоб призначив когось іншого збирати борги, а ти прийдеш до мене в ресторан і займешся серйозною роботою. Будеш мати більше спокою, – сказав Фан Ю. Він справді переймався за свого брата.

- Дякую тобі, друже. Не буду брехати, я давно в цьому лайні, і не певен, що витримаю ще. Відколи ми зійшлись з Сяо Цінь, я хочу жити мирним життям. Не вірю, що ще кілька років тому я міг так думати, - Ер Хей говорив від чистого серця.

Такі мерзотники, як вони, товклися на вулицях чи то заради відданості, чи то заради слави, грошей, чи репутації, але досягнувши певної точки, вони більше не могли продовжувати. Справа не в хоробрості, а в людській потребі. Потребі жити.

Фан Ю кивнув.

Ер Хей зробив ковток вина і подивився на Фан Ю.

- Ю Ге, а як щодо тебе?

Фан Ю здогадався, про що той питав.

- Усе ще одинак?

Ер Хей знав, що відтоді, як Фан Ю розлучився з останньою дівчиною, більше ні з ким не зустрічався. В приватних розмовах брати висловлювали думку, що Фан Ю мав складності зі стосунками, а якщо він все ж починав з кимось зустрічатись, то вважав себе надто небезпечним для дівчини.

- Не зволікай! Знайди дівчину, яка була б доброю до тебе і швидше одружуйся. Глянь на мене! Я працюю впевнено і з задоволенням! Чому? Тому що маю цілі в житті! Я хочу, аби в моєї дружини було гідне життя, хочу бути хорошим батьком, коли з’явиться дитина. Ось моя мотивація! Я ніколи раніше не почувався таким живим!

Раніше Ер Хей був веселим і запальним, але тепер він справді відчував, що людині потрібен дім.

- Ю Ге, в твоєму серці хтось є? – запитав Ер Хей, побачивши, що Фан Ю мовчить.

Фан Ю якийсь час не відповідав. Ер Хей подумав, що знову почує стару відмовку, і аж ніяк не очікував, що Фан Ю скаже:

- Так.

- Дійсно? Що це за людина? – зацікавився він.

- Чудова, - вимовив Фан Ю, - …надзвичайно чудова.

- Хіба це не вдача? Чого ж ти такий похмурий? – Ер Хей здивував занепокоєний вираз обличчя Фан Ю.

Фан Ю перекинув ще чарку. Алкоголь затуманював його розум.

- …Я думаю, що не можу бути з ними…Це неправильно, ненормально… Це тільки зашкодить мені і їм!

 - прим. пер. Оскільки в китайській мові є слово, яким можна означити людину, не називаючи її статі, а в українській – ні, перекладачка застосувала тут займенник «вони», як аналог значення займенника “they” в англійській мові. -

Ер Хей розгублено дивився на брата.

- Але я не можу відпустити їх! – гірко вигукнув Фан Ю, допиваючи напій. – Я…бляха… як я хочу забрати їх туди, де більше нікого не існує! Начхати, що це - божевілля! Тільки я і вони! Лише ми вдвох!

Фан Ю не вмів пити. Від випитого алкоголю він вже відчутно сп’янів.

- Ю Ге, Ю Ге… - Ер Хей відібрав в того келих. Він дедалі більше заплутувався у здогадках, тому перебив брата: - Вона… заміжня жінка? Тю, яка дрібниця! Почекаємо, поки вона розлучиться!

- Ідіот! – роздратовано гиркнув Фан Ю.

- Добре-добре! Я - ідіот! Лише більше не пий, ага? – Ер Хей занепокоєно дивився на Фан Ю.

За стільки років, проведених разом з Фан Ю, Ер Хей ніколи не бачив його в такому стані через почуття. Ніколи.

- Якщо тобі дійсно так важко, то забудь про неї! – порадив він. – Чи ми не знайдемо тобі іншу чудову жінку?

Такий красень, як Фан Ю, міг отримати будь-яку кралю!

- Я кохаю тільки їх! – викрикнув налиганий Фан Ю так, неначе боровся з кимось.

- Добре-добре, ти кохаєш тільки її… - безпорадно заспокоював його Ер Хей.

 

1 – Чжуге Лян - китайський державний діяч, політик і стратег періоду Трицарства. Головний міністр династії Шу (221—234). Один із найосвіченіших китайських чиновників свого часу.