Вони обидва збожеволіли.

Фан Ю обережно, повільно вийшов з тіла Ян Лея. Знав, що напевно травмував його. Він винувато обійняв Ян Лея, витер піт з його обличчя,  ніби хотів загладити свою провину. Опустив голову і вкривав поцілунками його лице. Ян Лей також обійняв Фан Ю у відповідь. Вони обоє були надто недосвідченими. Фан Ю піддався пориву, і тепер Ян Лей страждав. Але він ще ніколи не був таким задоволеним, тому анітрохи не шкодував про це.

- …То як...тобі..? – занепокоєно спитав Фан Ю.

- …Виявляється… трахатись боляче, – чесно зізнався Ян Лей.

Фан Ю обійняв його. Він відчував провину і жаль.

- Я…перестарався…

Він не очікував, що настільки збожеволіє. Сексуальне задоволення, яке відчув Фан Ю, було безпрецедентним. В той момент він просто повністю втратив розум. Ще ніколи йому не зривало дах від сексу.

- Тобі сподобалось? – Ян Лей провів долонею по щоці Фан Ю, запитуючи. Це все, що його зараз турбувало. Він хотів, щоб коханий почувався настільки добре, ніби опинився на небі.

Фан Ю подивився на нього. Якась думка промайнула в його голові. Сповнений болем вираз обличчя Ян Лея, немов він змушував себе терпіти, невже Фан Ю не розгледів цього? Після такої муки, хіба Фан Ю не розумів, якої шкоди завдасть те, що він зробив, чоловічій самооцінці? Але Ян Лей після всього все одно дбав лише про його почуття.

Фан Ю подивився на Ян Лея, опустився, притиснувся до його вуха і дещо сказав. Ян Лей не втримався, затремтів і розсміявся.

- Бляха…які непристойності…я пожаліюся дядькові… - пожартував він.

Фан Ю також хотів запитати Ян Лея, що той відчував. Але чи потрібно питати? Ян Лей терпів такий біль, чи може він почуватися добре, чи можливо, щоб йому сподобалось?

Побачивши, що хлопець навіть не в змозі лежати на спині, Фан Ю ще ніколи не відчував такої провини.

Ян Лей обійняв Фан Ю, з його чола все ще капав холодний піт від болю. Сперма, що її випустив Фан Ю в його тіло, стікала по стегнах, була липкою і вкрай неприємною. Її супроводжував гарячий гострий біль. Ян Лей подумав, що там, напевно, тріщина. Він тримався з усіх сил, але як Фан Ю не міг не помітити його стан? Фан Ю кинувся за рушником і серветками, щоб подбати про Ян Лея. Кров і біляста каламуть, що залишились на рушнику, шокували його.

-…Все гаразд… нічого страшного…- запевняв Ян Лей, втішаючи Фан Ю. В нього штрикали ножем, і він втратив багато крові. Його ледве відкачали в реанімації. Порівняно з тим, це справді дурниці. Якби він чув пісню групи The Grasshopper, то назвав би це «Ціною кохання».

Але як Фан Ю міг почуватись добре? Він турбувався.

Наступного дня перед світанком у Ян Лея піднялась температура. Обійнявши його, Фан Ю спав. Біль був таким сильним, що Ян Лей взагалі не міг заснути. Фан Ю дозволив йому лягти на бік, пригорнув до себе, ніжно погладжуючи, відволікав його увагу, доки Ян Лей, зрештою, не забувся.

Ян Лей лежав на плечі Фан Ю, і хоча все боліло, це дуже заспокоювало його. У напівсні подумав, що Фан Ю нарешті перестав тікати.

Тримаючи хлопця в обіймах, Фан Ю прокинувся, коли відчув здригання. Гаряче тіло Ян Лея розбудило його жаром. Ян Лей був розпечений, немов вогонь. Фан Ю злякався. Він поклав його руку собі на чоло. Яка ж вона гаряча!

- Тебе треба негайно везти в лікарню! – Фан Ю встав і вдягнувся. Не можна зволікати за такої лихоманки!

- Я не поїду! – Ян Лей так і не заснув до ранку. Якщо він поїде до лікарні, його обстежать, щоб з’ясувати діагноз. Як він міг зголоситись на обстеження?

Фан Ю не знав, що робити. Звісно, він розумів занепокоєння Ян Лея, але зараз не було нічого важливішого за його здоров’я.

- Тоді треба в аптеку! – Фан Ю підхопився з ліжка, збираючись йти.

- …Вдома щось має бути… Спитай у тітки Чжан якихось пігулок… Просто скажи, що я потрапив під дощ… - незважаючи на лихоманку, Ян Лей все ще був здатний думати.

Дізнавшись, що Ян Лея лихоманить, тітка Чжан розхвилювалась. Дала Фан Ю жарознижувальні таблетки з кореня ісатіса і ще чогось, а сама кинулась нагору, щоб подбати про хлопця особисто. Фан Ю і Ян Лей червоніли від сорому. Ян Лей щільно закутався в ковдру і вмовляв тітку йти відпочивати. До того ж від вчорашнього хаосу на простирадлі залишились сліди крові і сперми. Неважко здогадатись, що тут вчора коїлось. Фан Ю стягнув його з матраца, щоб хоч трохи полегшити дискомфорт Ян Лея, і, на щастя, закинув до ванної кімнати, щоб ніхто не побачив. Коли тітка Чжан пішла, всунувши Ян Лею до рота пігулки і наказавши спати, Фан Ю взявся за прання.  

Але ж не можна просто випрати простирадло і не посушити, чи не так? Фан Ю покалапуцькав його в мисці, але щоб посушити, доведеться пройти повз тітку Чжан. В спальні воно не висохне, а вішати на балконі надто ризиковано. Фан Ю довго вагався, перш ніж спуститись вниз. Поки спускався, його серце калатало двісті ударів на секунду. Він не хвилювався так, навіть коли в п’ятнадцять вперше підрізав когось.

Тітка Чжан поралась на подвір’ї, звісно ж вона побачила його.

- Пиво розлили… Брудне…  - поспішно виправдався Фан Ю.

- Сяо Ю, мій хлопчику! Чого ж ти не сказав? Приніс би мені, я би випрала. Я твоя хрещена чи хто? – бурчала тітка Чжан, доки допомагала розвішувати.

- Це.. не важко…- зніяковіло посміхався Фан Ю.

Коли таблетки подіяли і Ян Лей спітнів і заснув, Фан Ю поїхав до лікарні. Звичайно він розумів, що так просто така травма не загоїться, і що треба вжити заходів, інакше Ян Лей не одужає.

Він довго переминався біля входу. Йому було соромно, але заради Ян Лея він увійшов. Треба дістати ліки, хоча б для того, щоб полегшити біль.

- Лікарю, друже…

Віг насилу добирав слова, ніяковів, але все ж розповів, що трапилось. З цим не можна було зволікати. Навіть якщо йому двинуть в око, Фан Ю не міг відступити.

На щастя, у відділенні чергував лікар років п’тидесяти-шестидесяти з привітним обличчям. За свою практику він багато чого бачив, і його не так просто було здивувати. Лікар виписав препарати для зменшення набряку і запалення, зупинення кровотечі і сприяння відновлення слизової оболонки, а також всунув коробку змазки. Нічого не питав, але й по-іншому не дивився.

 Фан Ю придбав ліки і, повернувшись на таксі до маєтку, дав їх Ян Лею. Призначене лікування дійсно було правильним. Після них Ян Лей заснув, дихання його вирівнялось і він поринув  у глибокий, лікувальний сон.

Фан Ю сидів на краєчку ліжка і мовчки дивився на нього.


 - від перекладачки - 
Нажаль, мушу повідомити, що наступна 50 частина буде останньою, що вийде за графіком. Поточні життєві події не дозволяють мені займатись перекладом так часто, як я того б хотіла. Публікаці виходитимуть, але рідше, ніж раніше. Якщо хтось хоче долучитись до роботи з перекладу цієї чудової історії, буду рада вас бачити у тг @daria_p777. Дякую за підтримку)