Того вечора Ян Лей зрозумів, що щось трапилось.

Після прибуття до столиці провінції, він поїхав на зустріч, а коли повернувся до готелю, спершу зателефонував Фан Ю. Вдома ніхто не відповідав. Позаяк вже було далеко за 11 годину вечора, Ян Лей подумав, що Фан Ю вже мав би бути вдома. Фан Ю і так не спав сьогодні, невже знову працюватиме всю ніч? Ян Лей зателефонував до його офісу в ресторан, але там нікого не було. Тоді він подзвонив на рецепцію до чергового адміністратора, однак і цей дзвінок залишився без відповіді.

Насправді, в цей час ресторан вже не працював, і хоча Ян Лей таке мовчання збентежило його, тоді він не виявив занепокоєння.

На деякий час він відволікся на телевізор, а потім знову взявся телефонувати на ті номери, але після десятка дзвінків йому так ніхто і не відповів.

Ян Лей відчув розчарування. Він дуже хотів почути голос Фан Ю, цієї ж миті, зараз, негайно. Після прощання з Фан Ю і пережитого раніше в його домі, всі думки Ян Лея були зосереджені лише на цьому хлопцеві, набігаючи хвилями на його серце, які він не міг стримати. Бажання побачити Фан Ю, поговорити з ним, неначе сверблячка, збурювало його серце. Чомусь, коли він не міг знайти Фан Ю, він завжди почувався неспокійно, немов втрачав рівновагу. В такому сум’ятті Ян Лей і заснув.

Лиш розплющивши зранку очі, він дотягнувся рукою до слухавки і набрав телефон в будинку Фан Ю. З трубки знову лунали довгі гудки. Тепер він дійсно стривожився. Тоді Ян Лей набрав «Величне століття» і, нарешті, з тієї сторони підняли слухавку.

Вислухавши співробітника, він перепитав:

- Що ви сказали?

Від того, що він почув, йому хотілось кричати: чому вчора ніхто мені не повідомив про це??

Адміністратор «Величного століття» плутано переповів вчорашні події і сказав, що вчора декого забрали до відділку, і що він не знає про поточний стан ситуації.

Ян Лей подзвонив до Плямистої Кітки. Той заметушився, немов муха в окропі.

Щойно Фан Ю заарештували, Луо Цзю зрозумів, що справи кепські. Трохи порозпитувавши, він дізнався, що Другич спеціально прийшов розбиратись з Фан Ю. А хто такий цей Другич? Його батько працював в Бюро громадської безпеки, а інакше як Другич міг командувати у відділку, немов у себе вдома? Викликати поліцейських, немов покоївок?

Відколи Фан Ю привезли до відділка, ніхто не схопив Старого Ляна, ніхто не приїхав на місце злочину, не кажучи вже про те, що багатих синочків з шайки Другича щасливо відпустили по домівках. І навіть братів Ляна, які стинались з заводіями, випустили з камери вже за кілька годин. Єдиним, хто все ще там залишався, був Фан Ю.

Бійці Старого Ляна розповіли, що ніхто не розслідував справу, копи навіть не спитали, хто кого поранив і що взагалі там відбувалось. Поліцейські просто запхали їх до камери на кілька годин.

Лікарі відкачали Хамона, зашили рану та й по всьому. Нічого страшного з ним не сталося. В той час, як брат Ляна, що його підрізав Хамон, отримав набагато тяжче поранення і пролежав без свідомості аж до півночі.

Звісно, за стільки років в Цзянху Луо Цзю завів різні зв’язки, у тому числі і в Бюро. Він всю ніч намагався витягнути Фан Ю звідти через свої контакти, але цей «контакт» вже як два дні поїхав з міста по справах.

- Коли я повернусь, я зроблю все, що в моїх силах! – відповів «контакт».

- Пане Лі, як на мене, цей хлопець нічого не зробив. Але ви б все ж зателефонували у відділок. Нехай посадять його на кілька днів до камери, щоб навчити розуму! - попросив Луо Цзю.

Він боявся, що, якщо Фан Ю катуватимуть на допиті, той багато чого розповість слідчим. Суть полягала в тому, щоби не допитувати його, а просто закрити за ґрати на пару днів.

- Це не залежить від мене. Батько того Другича…кахи-кахи… Коротше, дочекайся мене!

Офіцеру Лі також було непереливки. Хоч він і займав вискоку посаду в Бюро, в цій справі були задіяні його люди, тож для нього це була дилема.

 Луо Цзю ніяк не міг вплинути на ситуацію. Він розумів непросте становище офіцера Лі. Хоч їх стосунки і були доволі міцними, та чи міцніші вони за стосунки між батьком і сином? Тому Луо Цзю розумів, що Фан Ю однозначно постраждає.

Щойно Старий Лян дізнався, що Фан Ю покриває його в поліції, він, розпалений, вже збирався йти до відділку, але Луо Цзю гримнув на нього:

- Тобі недостатньо цієї каші?

- Цзю Ге! Невже я можу дозволити йому взяти провину на себе, га? – з почервонілими від страху очами питався Лян. Якби він знав, що Фан Ю сяде замість нього, він би ніколи не втік, хай навіть і помер би там!

- Ну і що з того, як ти заявишся туди? Люди намагаються витягнути Фан Ю. Навіть якщо ти і підеш, все одно це даремно! – Луо Цзю дуже добре знав, що відбувалось.

- А що ж тоді мені робити? Просто дивитись, як ці виродки знущаються над моїм страшим братом? – Лян вже був в дільниці пару разів і знав, що роблять з арештантами за зачиненими дверима. Він знову витяг ножа. – Клята погань, я вб’ю цього Другича!

- А ну негайно повернися! – у розпачі крикнув йому Луо Цзю…

Перед обличчям закону, перед поважними людьми суспільства, перед жорстокою державною машиною, перед елітою злочинні угруповання просто безсилі…

Плямиста Кітка також не знаходив спокою. Це сталося з його коханим, і він вперше відчув, як це – коли кохана людина страждає, а ти нічого не можеш вдіяти. Він мало не збожеволів. Він благав про допомогу, навіть звертався до своїх друзів з гей-спільноти - впливових людей на престижних посадах.

- Чому ти не сказав мені раніше?? – очі Ян Лея палали люттю. Він добре знав, скільки болю і страждань Фан Ю пережив за цю ніч!

- Тобі? Який, в біса, сенс казати тобі? – гаркнув Плямиста Кітка.

- Нічого не робіть! Чекайте на мене, я скоро повернусь! – закричав Ян Лей, кидаючи слухавку. Потім набрав ще один номер.

- Алло, - мляво протягнув голос з того боку.

- Бюро безпеки? Хто говорить? – спитав Ян Лей.

- А кого ви шукаєте?

- Когось з відділу правопорядку.

- Тоді назвіть своє ім’я! Як я маю когось знайти для вас, якщо ви не кажете, як вас звуть? – втратив терпіння черговий.

Але Ян Лей впізнав його.

- Ши Гуан, ти? Поклич Ян Датяна!

Черговий виструнчився на стільці, зрозумівши, що абонент - не простий громадянин.

- Так, це Сяо Ши. А ви… - тепер він промовляв набагато привітніше.

- Ян Лей!