Те, що сталось з Фан Ю, починалось з Лін Шаньшань.

Поки вона упадала за Фан Ю, її переслідував один хлопець. Його ім’я не було відомим, але дещо про нього знали. Він був другою дитиною в сім’ї, тому здобув прізвисько Другич.

Другич був одним з нових бандитів Цзянхая. Власне кажучи, люди Цзянху не вважали цих хлопців за бандитів. І хоч самі вони називали себе так, за своєю сутністю вони були іншими. Ці хлопці й справді бились з іншими бандами, вчиняли розбій посеред вулиць міста, нерідко з кровопролиттям і важкими пораненнями, однак від звичайних бандюганів їх відрізняла одна відмінність – вони були дітьми можновладців, олігархів та чиновників. Їх сім’ї мали гроші, владу, людей, ресурси. Ці дітки з золотою ложкою у роті гралися в свої «мажорські» ігри, смітили грошима і користувались недоторканістю своїх сімей.

Ось про кого піде мова – про багатіїв, верхівку суспільства та їхніх дітлахів. Другич був одним із таких «князьків».

Янь Цзиї, Луо Цзю, а також Фан Ю з Ян Леєм, покладались в першу чергу на свою репутацію та моральні закони Цзянху. Але ці мажори на чолі з Другичем, величаючи себе бандитами Цзянху, взагалі не дотримувались його принципів. Реальні злочинці і ці крутії існували ніби в двох паралельних кримінальних світах.

Янь Цзиї з легкістю міг би розправитись з усіма старшими братами Цзянху, якби вони його якось образили, але він не здатний впоратись з жиробісами з банди Другича.

В цьому і полягала суттєва різниця між ними. Як різниця між бандитами та державною владою, багатіями і жебраками. Фундаментальна відмінність, яку не в змозі вирішити ні кулаки, ні ножі, на пістолети, ні справедливість.

Тому, попри те, що банда Другича скривдила багатьох людей, в тому числі кримінальних авторитетів Цзянху, ніхто з них не міг відповісти належним чином. Щойно ти пролізеш до них - вважай себе небіжчиком.

Бандити Цзянху всі конфлікти вирішували в Цзянху, чи то шляхом перемовин, чи якось ще, але дотримуючись кодексу Цзянху. Вони ніколи не вплутували в свої справи поліцію, не кажучи вже про те, щоб здати когось, тому що, якби хтось з них дійсно це зробив, то більше б уже не був частиною Цзянху.

Цим банда Другича і відрізнялась від справжніх головорізів. Трагедія Даху була лише доказом цього.

Фан Ю навіть не знав цього Другича, не кажучи вже про те, щоб образити його, але Другич розшукував його.

Спочатку Другич і не знав, що Лін Шаньшань цікавилась Фан Ю.

Він уподобав її вже дуже давно, відтоді як їхні сім’ї познайомили їх. Другич почав до неї залицятись, але Лін Шаньшань завжди відчувала до нього огиду і багато разів відмовляла йому. Однак, це не зупиняло його. Хлопець вважав, що ця заможна панночка просто грається з ним і відмовляє, щоб зберегти свою жіночу гідність, але рано чи пізно вона все таки кинеться до нього в обійми. Тож Другич не поспішав, але друзям із свого кола, таким самим дітям багатіїв, натякнув, що Лін Шаньшань – дівчина, на яку він поклав око, тому той, хто наважиться до неї доторкнутися, матиме справу з ним особисто. В його очах вона була примхливою і зарозумілою особою з високими стандартами. Але у всьому Цзянхаї, окрім звісно ж нього, більше не було гідного хлопця, в якого б Лін Шаньшань могла закохатись.

Тому Другич особливо не переймався.

Коли Лін Шаньшань бігала за Фан Ю, Другича не було в місті, а коли він повернувся, то вже всі в його оточенні знали, що вона, нехтуючи своїм статусом, відкрито сохла за якимсь волоцюгою без роду і імені.

Другич навіть не повірив спочатку в цю нісенітницю, аж поки сама Лін Шаншань не сказала йому. Коли він знову прийшов до неї, запитав: «Що відбувається між тобою і тим хлопцем з ресторану «Величне століття?». Закохана, засмучена Лін Шаншань взагалі не хотіла його бачити. Вона відповіла: «У мене вже є той, хто мені подобається. І неважливо, взаємно це чи ні. Тому, будь ласка, не чіпляйся більше до мене!».

Як же він розлютився! Власне, тоді він вже знав, що ніяких стосунків між Лін Шаньшань і Фан Ю немає. Варто були лише трохи поцікавитись, і відповідь не забарилась. Але Другич не міг просто так це залишити.

Він знав Фан Ю, чув про його здобутки. Але, на його думку, недостатньо просто  розправитись з ним, от підірвати репутацію його патрона Луо Цзю було б прийнятним покаранням.

Того вечора до ресторану «Величне століття» з пихою ввалилась компанія крутіїв. Саме тоді Фан Ю не було на роботі. Він відлучився до постачальників і ще не повернувся. Єдиною силою в ресторані був Старий Лян з кількома братами. Власне, вони випадково там опинились, адже «Величне століття» - серйозний, легальний бізнес, і тут їм нічого було робити. Працівниками були звичайні містяни. Якби Другич прийшов до ресторану в інший день, то, мабуть, не зіткнувся б з жодним бандитом, але в той день він натрапив на Ляна.

Старий Лян – один з трьох командирів в підпорядкуванні Фан Ю. Бойовими навичками він поступався лише самому Фан Ю. Лян вірно служив своєму босу, а той вважав його своїм братом. Але був в нього один недолік – його запальний характер. Він, немов порохова бочка, вибухав від найменшої іскри. І після багатьох років служби Фан Ю Лян все ще не позбувся свого «слабкого місця».

В цей час Старий Лян з братами як раз йшли до ресторану повечеряти. Тоді ж крутії на чолі з Другичем гучно ввалились всередину, зайняли два столика і загримали по стільниці, горлаючи до офіціанта:

- Несіть найкращі і найдорожчі страви, які маєте, на два столи!

Їжу подали. Ті вже майже й доїли, аж раптом за столом Другича хтось закричав:

- Гей! Що це, що це, що це?? Це дохлий тарган, чи що?!

Гості перезирнулись, коли хлопець виловив величезного здохлого таргана з казанка з супом. Настільки мерзенного, наскільки це взагалі можливо.

- І цю клопівню називають рестораном? Як тут взагалі можна їсти?

Дукачі піскочили із-за столу. Чергова менеджерка і офіціант поспіхом кинулись до гостей. З самого відкриття ресторану ще ніколи такого не траплялось. На кухні Фан Ю суворо вимагав чистоти і порядку. Може волосина колись і попала до тарілки, але щоб такий здоровезний тарган – неможливо.

- Пане, це якесь непорозуміння… - бельмекала менеджерка.

- Непорозуміння? Цей гігант - непорозуміння? Може тоді ти його з’їси, якщо це непорозуміння?

Гнів за столом наростав. Люди Другича були налаштовані рішуче.

- Але ж немає жодних доказів, що він дійсно був в супі, коли вам принесли страви… - намагалась довести свою правоту менеджерка.

- В якому сенсі?! Чи ти думаєш, що ми навмисне влаштували цирк, щоб безкоштовно поїсти? Глянь, скільки грошей маю! – огризнувся Другич, виваливши на стіл пачку юанів.

До них підійшов Старий Лян.

- Друже, давай домовимось. Неважливо, звідки взявся цей тарган. Ви – наші гості, ми маємо гарно обслужити вас. Ваша вечеря за мій рахунок. Менеджерко Лу, подайте ще дві гарячі страви і ящик пива, щоб хлопці смачно поїли й випили, - ввічливо сказав він. Навіть зі своїм вибуховим темпераментом Лян вмів поводитись з людьми.

- Ти, взагалі, хто такий? Негайно сюди директора Фан Ю!

Другич подивився на Ляна, немов не порожнє місце, викликаючи Фан Ю.

- Мого старшого брата зараз нема. Він поїхав у справах. Якщо вам щось потрібно, звертайтесь до мене.

Зовнішньо Лян намагався зберігати спокій, але всередині вже закипав.

- Я до тебе говорю? Ну і богадільня! Людям приносять тарганів, а вони ще й заперечують! Хтозна, що тут ще по тарілках бігає! Хамоне, покажи усім цього таргана! Ось чим вас тут нагодують! – сучився Другич.

- А як же!

Хлопець на прізвисько Хамон з радістю підчепив з супу мертвого таргана, встав з-за столу і пішов поміж людей, розмахуючи прусаком, з якого ще капала юшка, перед обличчям кожного гостя. Хтось в страсі вскакував з місця, хтось, скривившись, розраховувався і йшов геть.

- Йдіть і розкажіть усім, що в «Величному столітті» годують супом з тарганами! Розрекламуйте цей делікатес на все місто! – самовдоволено насміхався Хамон.

- Ви просто прийшли створювати проблеми, чи ж не так? - розлючений Лян зрозумів, що ці хлопці явно прийшли влаштувати бійку.

- Якщо і так, то що ти мені зробиш? Знаєш, хто я? – Другич покосився на нього.

- Сучий син, а ти знаєш, чий це ресторан? - Лян ще не бачив нікого, хто б насмілився тут провокувати скандал.

- Ну звісно я знаю! Луо Цзю! Фан Ю! – пащекував Другич. – Що той, що інший – гівнюки! Клич сюди Фан Ю. Я прийшов по його душу. Він посмів увести в мене дівку! Розтрощу тут все к чортенячій матері!

- Лише поворухніться, мразоти!

Старий Лян вихопив з кишені на штанах ніж і встромив лезом в стіл з такою силою, що той увійшов в дерево на кілька сантиметрів, а рукоятка захиталась зі сторони в сторону.

- Той, хто поворухнеться першим – труп!

Зрештою, Лянова порохова бочка вибухнула. Йому було вже байдуже, що це ресторан «Величне століття», а не підворіття, де він гамселився зазвичай. Деякі гості ще хотіли доїсти замовлення, але ніж, встромлений в стіл, начисто їх налякав. Тремтячі від страху люди порозбігались з ресторану включно з персоналом.