В тій сутичці, в більярдній, спочатку Ян Лей повністю розтрощив її, а потім Фан Ю відправив його до лікарні. Фактично вони були квитами, проте, щоб звести цей конфлікт підлеглих нанівець і підтримати хороші стосунки, Янь Цзиї запросив Луо Цзю та Фан Ю до готелю «Гранд Оріентал» скуштувати смачну вечерю та випити доброго вина.

Ця вечеря мала на меті лише добрі наміри, однак Янь Цзиї переоцінив толерантність Ян Лея. Відтоді, як Ян Лей побачив навички Фан Ю, він думав лише про те, як йому протистояти. Він думав про це знову і знову, наполегливо розмірковував, і, врешті, став залежним від цих думок. Він був народжений для бійок. І коли вроджений боєць стикається з кимось майстернішим, це ніби, коли дилетант натрапляє на колекцію секретних прийомів бойових мистецтв – це ніколи не відпустить.

 До готелю Ян Лей і Янь Цзиї прибули першими.

- Будь чемним! – Янь Цзиї знав характер Ян Лея. – Фан Ю прославився раніше за тебе, до того ж він старший.

- Тільки перед Луо Цзю не читайте нотації!

Однак Ян Лей все ще дослухався до свого старшого брата.

Почекавши гостей за столиком деякий час, Ян Лей підвівся і пішов до вбиральні. Штовхнув двері, увійшов і застиг. Біля вмивальника стояв Фан Ю і мив руки.

Луо Цзю трохи запізнювався, тому сказав Фан Ю йти першим. Після прибуття до готелю, Фан Ю спочатку пішов до вбиральні і не бачив Ян Лея до того.

Ян Лей підійшов ближче, сперся на стіну поруч, і, схрестивши руки, дивився на Фан Ю.

Збираючись на вечерю, Фан Ю вдягнувся презентабельно: прямі чорні брюки, чорний піджак, біла сорочка з накрохмаленим коміром. Він був чистим, свіжим і доглянутим. Він побачив Ян Лея, але не відреагував. Витерши насухо руки, він збирався йти.

Коли Фан Ю проходив повз Ян Лея, той простяг руку і вхопив його.

- Гей! – озвався Ян Лей, примруживши очі і дивлячись прямо в обличчя Фан Ю. – Йдеш, не привітавшись?

Фан Ю зупинився і подився на нього.

- Ти хто?

Ян Лей похитнувся і майже втратив рівновагу. Він подумав, що Фан Ю знущався з нього, але той дійсно не впізнав його. Того дня, через кров з рани на голові, обличчя Ян Лея було невпізнаваним, на відміну від сьогоднішнього дня, коли він прибрався і причепурився.

Найбільше Ян Лей не терпів ігнорування та зневагу з боку суперника. Він розлютився.

- Впізнаєш це? – він показав на рану на лобі, яка ще не загоїлась.

- О, то це ти, - Фан Ю впізнав рану, а не Ян Лея.

- Ти Фан Ю, чи не так? – тон Ян Лея став провокаційним.

Ян Лей очікував що Фан Ю запитає його ім’я у відповідь. Він хотів, щоб цей піжон запам’ятав його надовго.

 Але Фан Ю не спитав. Він знав. Він дізнався, що це були люди Янь Цзиї після тієї бійки.

Ян Лей був дуже незадоволений, що не почув питання у відповідь. Ще більше його засмутило, що Фан Ю струсив його руку.

- Добре загоюється? – недбало запитав Фан Ю, йдучи до виходу.

Ян Лей відштовхнувся від стіни, підійшов до нього і вхопив за зап’ясток. Вони більше нічого не говорили, лише рухались.

Стиль ближнього бою Ян Лея був більше військовим, це було пов’язано з його сімейним походженням. Він був впевненим в собі і на початку бійки не демонстрував свої фірмові прийоми, але в бою з Фан Ю він почав з козирів.

Фан Ю не очікував такої сили. Утримуючи його зап’ясток, Ян Лей розвернув його. Фан Ю похитнувся.

Ян Лей скористався цим, щоб спробувати перекинути піжона через плече.

То був Фан Ю слабаком?

Він різко присів і раптово ударив ногою в ноги Ян Лея, ледь не поваливши його на підлогу. Потім відштовхнув його, від чого Ян Лей позадкував. Фан Ю випростався біля дверей.

- Гарно тримаєшся! – похвалив його піжон, відчинив двері і вийшов.

Ян Лей був обурений!

Того дня Янь Цзиї і Луо Цзю гарно провели час. Янь Цзиї був дуже радий бачити Фан Ю за столом.

Фан Ю почав працювати на Луо Цзю в 16 років. Він славився своєю наполегливістю і охайністю. Він був високим і струнким, з тонкими рисами обличчя. Він любив білі сорочки і завжди одягався бездоганно. Фан Ю легко справляв гарне враження, він всім подобався. Ніхто не думав, що він бандит. В той час, коли Луо Цзю підкоряв Цзянху, Фан Ю був з ним у багатьох важких битвах, і від того часу виникла його репутація. Удари Фан Ю були безжальними, точними і потужними, а рухи надзвичайно швидкими. Він не діяв випадково – його кроки були прораховані, чітко вивірені, націлені на придушення і перемогу. Пізніше, коли Луо Цзю став старшим братом Цзянху і вже не міг особисто приймати участь в боях, Фан Ю став його «правою рукою» і ніколи не розчаровував його.

Фан Ю був вірним Луо Цзю багато років, ніколи не відступав в бійках. Навіть важко пораненим він продовжував битися. Луо Цзю вважав його своїм «кровним» братом, тож усі в Цзянху знали, що, якщо б’єшся з Фан Ю, рахуй, що б’єшся з самим Луо Цзю.

Янь Цзиї, Лю Лого та інші старші брати Цзянху, які мали хороші стосунки з Луо Цзю, також дуже любили Фан Ю. Іноді вони спеціально просили взяти Фан Ю, коли звали Луо Цзю випити. Можна сказати, що старші брати спостерігали, як зростав Фан Ю. Янь Цзиї завжди шкодував, що йому не вистачає такої молодої людини в банді, поки не зустрів Ян Лея.

- Ян Лей, тост за твого Ю Ге! – попросив Янь Цзиї.

- За Ю Ге, - сказав він неохоче.

- Випивши цей келих, ви станете друзями!

- То було непорозумінням. Давайте не згадувати про це. Відтепер Фан Ю має ставитись до Ян Лея, як до брата.

Двоє старших братів заспівали разом, як в опері. Фан Ю одним ковтком допив вино.

- Ян Лей – професіонал.

Це була щира похвала від Фан Ю.

За столом, про що б не була розмова, Ян Лей продовжував роздивлятись Фан Ю, безперервно попиваючи вино.
Всадивши двох п’яних старших братів по автівках, водії поїхали. Ян Лей гукнув Фан Ю.

- Фан Ю!

Той обернувся.

- Перед моїм старшим братом я називав тебе «Ю Ге», та ти знаєш, що ми не закінчили.

- Що пропонуєш?

- Бій один на один, тільки ти і я.

Ян Лей відчував збудження по всьому тілу, та не був певний, чи через алкоголь, чи через хвилювання про майбутній двобій з цим бійцем вищого класу.

Фан Ю ж був роздратований. Як згадувалось раніше, всі вуличні бандити того часу мріяли пересіктись з авторитетом Цзянху і вступити в бій, а якщо пощастись, то здобути славу за одну ніч. Що може зробити людину більш відомою, ніж перемога над легендарним бійцем вищого класу? Фан Ю був жаданою ціллю. Тому для нього це вже стало рутиною – щомісячні прочуханки для малих покидьків. В його очах це виглядало метушнею у пісочниці. Чи переймався цим Фан Ю?

Він подивився на Ян Лея, надів шолом, сів на мотоцикл і поїхав, не вимовивши жодного слова.

Ян Лей виявив, що окрім майстерних навиків боротьби, Фан Ю має ще одне уміння – зводити його з розуму!