[9]

[9]

Четвертого серпня дві тисячі дев’яносто сьомого року о дев’ятій сорок п’ять вечора, за японським часом.

Лише через дев’ять хвилин після початку битви, американські війська, які висадилися на острів Міякі, були знищені.

Це не означало, що вцілілих немає, команда оборони затримувала та лікувала поранених ворожих солдатів, але вижили лише люди. Паразити були повністю знищені.

Не було жодного Паразита, який би вирвався з тіла носія й уникнув знищення. Тацуя не пропустив жодного Паразита.

Таким чином, битва проти острова Міякі завершилася повною перемогою родини Йотсуба.

Хоча це неофіційна операція, і хоча її офіційно розглядали як «агресія повстанців», регулярна армія USNA не змогла протистояти групі цивільних магів у лобовому зіткненні. Цей факт сколихнув військовослужбовців всіх країн, включаючи Японію, і сумно звісні «Йотсуба» стали ще більш відомими у світі.

Однак це не єдине, що сколихнуло світ.

◊ ◊ ◊

– Старший брат! Ні, шановний Тацуя. Дякую за вашу важку роботу.

Тацуя повернувся до командної кімнати приблизно через п’ять хвилин, після закінчення бою.

Стримавшись, щоб обняти його, обмовившись «старшим братом» і перефразувавши його на «Шановний Тацуя», його привітали витонченим поклоном. Було, схоже, що персонал командної кімнати не звернув увагу на «Старший брат» Міюкі.

– Міюкі, гарна робота.

Міюкі підняла голову й усміхнулася на слова Тацуї про гарну роботу. Посмішка зберігала ідеальний баланс між елегантною леді та не винною юною дівчиною.

– Дуже дякую. Шановний Тацуя, ви не поранені?

Бойовий костюм Тацуї, на перший погляд, не мав подряпин. Як і слід було очікувати, на ньому був пил, але жодних слідів кровотечі чи навіть залишків крові.

– Все гаразд. Я не отримав жодної подряпини.

– Я рада це чути.

Наче підтверджуючи ці слова, занепокоєння про здоров’я Тацуї зникло з її обличчя. Міюкі ще раз посміхнулася і повернулася до головного екрану.

– До речі, шановний Тацуя. Що нам робити з цим?

Погляд Міюкі був спрямований на поділений на три частини екран зі зображеннями військових кораблів USNA, що застрягли у кризі. Есмінець «Халл», есмінець «Росс» і десантний корабель «Ґуам».

– Після закінчення бою, пан Кацушіґе запропонував їм здатися. Зараз ми очікуємо відповідь. Якщо інша сторона погодиться, будь ласка, зніми «Льодовиковий період».

– Зрозуміла.

– Командна кімната, з’єднайте з пані Міюкі.

Ніби чуючи їх розмову, на зв’язок вийшов Кацушіґе. Ймовірно через те, що він користувався пристроєм зв’язку бойового костюма, ретранслюючи сигнал через мобільну базу, передавався лише звук, відео не було.

Про всяк випадок, вони поглянули на додатковий екран, що показував острів, там стояв Кацушіґе на пристані східного берега. Звіти було видно лише верхню частину десантного корабля «Ґуам», але, схоже, він все одно хотів власними очима стежити за активністю противника.

– Пан Кацушіґе, американські військові дали відповідь.

Відповів замість Міюкі Тацуя.

– Тацуя-кун, ти вже повернувся до командної кімнати?

Кацушіґе не скаржився, що відповіла не Міюкі.

– Як ти й сказав, полковник Енні Маркіз, капітан десантного корабля Ґуам, щойно відповіла, що вони складуть зброю? Есмінці також погодилися скласти зброю.

– Складуть зброю, не капітулюватимуть. Досить вольовий капітан.

Почувши слова Тацуї, Міюкі поглянула так наче хотіла запитати, що він має на увазі.

– Як у цивільних, у нас не має повноважень затримувати військове майно, ні брати в полон військовополонених. З першим і другим, буде досить клопітно розбиратись.

Проте навіть без відповіді Тацуї на безмовне питання, слова Кацушіґе, дали Міюкі розуміння.

– Поки що я збираюся попросити їх залишити кораблі беззбройними. Для цього мені потрібно, щоб скасували магію, що заморозила море. Це ж магія пані Міюкі?

– Так. Це буде розумно.

Тацуя погодився з думкою Кацушіґе і поглянув на Міюкі.

Міюкі кивнула, на його погляд.

Наступної миті на морс відбулися зміни. Ні враховуючи пору року та широту, мабуть, треба, сказати що воно прийшло до норми?

Льодові поля радіусом один, п’ять і десять кілометрів миттєво зникли. Доказом того, що це було неприродне танення, була не лише швидкість зникнення льоду. В навколишній морській воді не було перепадів температури. Навпаки, навіть навколишнє море, охолоджене появою льодових полів, відновило свою початкову температуру води.

– Пане Кацушіґе, будь ласка, продовжуйте переговори.

Сказала Міюкі, в мікрофон, настільки звичайним тоном, наче взагалі нічого не сталося.

– Зрозумів.

У тоні відповіді Кацушіґе явно читалося потрясіння, що говорило: «Ну ви даєте...».

◊ ◊ ◊

Капітан Ґуаму, Енні Маркіз, повністю втратила волю до супротиву.

Стихійне лихо, що спіткало її корабель. Зовсім відрізнялося від відомої їй магії.

Масштаб був іншим.

За короткий час, який без перебільшення можна назвати миттю, величезне тіло загальною довжиною понад триста метрів, опинилося в льоду. Внутрішня частина корабля уникнула проникнення холодного повітря, але зовнішня частина корабля була затиснута льодом, аж до палуби. Замороження поширилося навіть на морську воду всередині електромагнітного двигуна і вони взагалі не могли рухатися.

Навіть без будь-яких пояснень, можна було зрозуміти, що це робота мага з цільового острова. Однак в такому стані, дати відсіч вони не могли. Знерухомлений корабель був простою мішенню для прямих атак, відразу після контратаки. Перш за все, турелі і ракетні люки замороженні, і навіть якщо спробувати їх задіяти, вони не ворухнуться.

Над пропозицією здатися, що лунала по радіо, довго розмірковувати не доводилося. Точніше треба сказати, що вибору не було. Та все ж, перед своїми підлеглими, прикидаючись задумливою, Маркіз близько п’яти хвилин чекала, щоб погодитись на капітуляцію.

І відразу після цього, капітан Маркіз і весь її екіпаж знову були вражені.

Ставши свідками того, що лід, котрий скував корабель, зник разом з крижаним полем.

Усім членам екіпажу здавалося, що вони бачать сон, кошмар.

Можливо, тому, що у них виникло відчуття, що вони програли не людині. Ніхто з екіпажу не опирався наказу капітана «покинути корабель».

– Докторе, вам теж треба покинути корабель.

Переглядаючи по відео, як підлеглі використовуючи гумові рятувальні човни, а не бойові катери, такі як бортові, Енні Маркіз закликала покинути корабель Едварда Кларка, який залишався на бойовому інформаційному посту.

– У цій ситуації це неминуче... Можна мені повернутися до своєї каюти? Хочу забрати свої особисті речі.

– Якщо це не зброя, я не проти.

– Не зброя. Тоді прошу мене вибачити..

З поведінки було видно, що він намагається приховати своє невдоволення. Але його справжні наміри були видні наскрізь, велике невдоволення капітуляцією, залишенням корабля.

Але капітан Маркіз навпаки відчула полегшення. Вона була з тих людей, яка вважала, що «занадто розумне ставлення — це ознака того, що вас намагаються обдурити».

Впевнившись через систему безпеки, що на борту не залишилося інших людей і що всі двигуни зупинені, Маркіз покинула бойовий інформаційний пост.

Вона не була невмілою в техніці, але не володіла знаннями професійного інженера. Тому капітан Маркіз не помітила, що інформаційна система її корабля була зламана спільником Кларка.

Невдовзі після того, як на бойовому інформаційному посту нікого не залишилося, Кларк повернувся туди зі своїми спільниками. Для Кларка, що контролював електронний мозок корабля, було не дивно знати, де і скільки людей зараз на борту.

Його «спільникам» були не іноземні солдати, яким він пообіцяв громадянство, а молодші офіцери флоту та солдати військово морського флоту, яких він підкупив за гроші, ще до відправлення. Паразитів серед них не було. У кожного з них були навички керування кораблем, а це означало, що Кларк планував втечу, ще до початку операції.

Не можна сказати, що він збирався програти з самого початку. Втім, безумовно, він був підготовлений до ситуації у випадку поразки. Він розумів, що його становище в USNA з кожним днем погіршувалося. Також він знав, що ця операція — велика азартна гра з одним шансом розвернути ситуацію.

В результаті програшу, в USNA у нього не буде куди повернутися. Можливо саме так розсудив і Кларк.

І це аж ніяк не було помилкою. Як виявилося пізніше, і Пентагон і Білий дім мали намір позбутися Кларка, незалежно від успіху чи провалу операції.

Якщо обдумати спокійно, це не так важко зрозуміти. Едвард Кларк, можливо, має великий вплив у злочинному світі, як засновник «Семи мудреців», однак у звичайному суспільстві він лише один зі співробітників урядової установи. «Глідск’яльв», джерело його влади як «Семи Мудреців», міг бути відключений у будь-який момент, лише якщо штаб Федеральної армії буде готовий це зробити.

Тацуя, з іншого боку, стратегічний маг з найсильнішою руйнівною силою у світі, на цю мить. Звичайно ця магія похитне гегемонію USNA. Однак, з іншого боку, можна очікувати, що він зіграє роль у придушені Нового Радянського Союзу та Великого Азійського Союзу, розташованих на захід від Японії. Розвідка USNA точно в курсі останніх подій, які показали, що Тацуя в не дуже добрих стосунках з японськими військовими. Експерти Пентагону вважали, що, після переговорів, Тацуя може бути використаний, як сильний союзник USNA в Західному регіоні тихого океану.

На додачу до такої військової цінності, були й економічні чинники, в Білому домі очікували, що технологія «Зоряного реактора» Тацуї принесе значну користь економіці USNA, якщо стане доступною. Американська бізнес-спільнота не дуже задоволена нестабільною, так званою, відновлювальною енергією.

А так вони зможуть отримати її будь-де на землі та споживати стільки енергії, скільки завгодно. Хоча по це не говорять відкрито, але не мало людей думають, що відкриття стаціонарного зоряного реактора стане спусковим механізмом для повернення до «багатого суспільства масового виробництва та споживання», яким вони колись насолоджувались.

Виходячи лише з його стосунків з USNA, рішення Кларка викрасти військовий корабель і втекти звідси, було непоганим.

Побачивши, через зовнішні камери, що надувний пліт, на якому була капітан Маркіз, знаходився досить далеко, Кларк наказав перезапустити двигуни. «Екстрений код», наданий кожному капітану, який безперечно заморожує всі функції корабля, не може бути ведений через радіо канал. Маркіз вже достатньо далеко, щоб мати змогу повернутися на корабель.

– Запустіть ракети по східному березі острова.

Наказ Кларка був не заради вбивства Тацуї. Доказ цього ціль, якою був не західний берег, де, як відомо, були резиденції чиновників Йотсуба, а східний берег. Атакуючи затриманих «полонених» і охоронців, які чекали, щоб прийняти надувний пліт з Ґуаму, він збирався викликати плутанину і виграти час для втечі

Саме це рішення стало для Кларка фатальним.

– Йдемо на південь на максимальній швидкості.

– Слухаюсь. Повний вперед.

Матрос, котрий відповідав за двигуни, а також за навігацію, згідно з наказом Кларка, різко підняв потужність електромагнітного двигуна до максимуму.

– Докторе! Люк VLS9 не відкривається!

Разом з тим, молодший офіцер, що відповідав за систему управління вогнем, повідомив про перший інцидент, що стався на десантному кораблі «Ґуам».

Ракетна система Ґуам використовувала вертикальну пускову установку. Якщо люк, що захищає ракету, не відкриється, її не запустити.

– Нічого не поробиш. Ракетна атака скасовується.

Швидко відмовився від ідеї Кларк. Нагальної необхідності у стримуванні противника вогнем не було.

Він повернувся до матроса-штурмана, щоб той поквапився з початком ходу.

Але перш ніж він встиг поквапити, система контролю за станом корабля видала тривогу.

– Що сталося?!

Підвищив голос Кларк, щоб перекричати гучність гудка.

– Набираємо воду! В зовнішній обшивці кілька тріщин!

Відповідь пролунала ще голосніше та більш істерично, ніж говорив Кларк.

– Аварійне закриття перегородок!

– Ні, не встигнемо!

На бойовому інформаційному пункті запанувала паніка.

– Руйнування поширюються! Корабель розвалюється!

Одразу після зловісного писку, Кларк відчув сильне тремтіння, наче пливе.

Крісло нахилилося.

Кларк усвідомив, що «Ґуам тоне».

– ...

Намагаючись закричати, він не зміг видати ні звуку, бо в цей момент його думки зупинилися.

Можливо варто сказати, що йому пощастило?

Едвард Кларк не відчув нестерпних страждань від утоплення.

Життя Кларка обірвалося в той момент, коли те що Ґуам тоне, стало для всіх очевидним.

Його труп ніколи не знайдуть.

Розкидані по дну кіски ніколи не підтвердять його смерть.

Його тіло зникло одночасно з втратою свідомості.

Він розклався на елементарному рівні, деякі розчинилися в морі, а інші зникли у вигляді бульбашок.

◊ ◊ ◊

Тацуя повернув до кобури «Сілвер Хорн», який до цього був направлений на головний екран із зображенням затонулого десантного корабля.

Усі люди в командній кімнаті — чудові маги родини Йотсуба. Обрані серед носіїв особливого екстрасенсорного сприйняття. Попри це, лише троє людей змогли відчути, ознаки магії вивільненої з тіла Тацуї.

– Шановний Тацуя, дякую за старання.

Одна з них, Міюкі, стриманим тоном подякувала Тацуї за труд. Співробітники командної кімнати, що чули її голос, скептично поставилися до того, що в ньому не було ні радості, ні перемоги чи відвертої похвали. Однак вони відразу переконали себе, що вона стримується перед сторонніми, як наступна глава.

Те, що Тацуя потопив «Ґуам» розпадом, помітили троє.

Однак Міюкі єдина помітила, що при цьому, «Туманним розсіюванням», він знищив Едварда Кларка.

Кларк був потенційним магом, але його сила була слабкою, і Міюкі не думала, що розкладання його тіла було тягарем для Тацуї.

Однак це не обтяжувало лише магічну силу.

Міюкі не думала, що Тацуя не відчуває жодного опору стирання людей власними руками.

– Дякую. На цьому бій закінчився. Думаю, можна так вважати.

Тацуя відповів на розраду Міюкі з обличчям, наче нічого не сталося.

– Міюкі, оголоси всім про нашу перемогу.

І перш ніж Міюкі спохмурніла, Тацуя закликав її виконати роль головнокомандувача.

– Ні, це шановного Тацуї...

Міюкі з округлими очима похитала головою.

– Міюкі.

Однак, коли Тацуя знову назвав її на ім’я, вона переосмислила ситуацію, що ця роль була відведена їй.

Жінка з персоналу встановила перед Міюкі мікрофону стійку.

На Міюкі що витягнулася перед стійкою, спрямували камеру.

Тацуя вийшов з кадру.

На додатковому екрані демонструвався середній план з Міюкі.

Міюкі гідно поглянула в розташовану перед нею камеру, і спокійним голосом почала говорити.

– Від імені Шіби Міюкі, наступної глави родини Йотсуба, оголошую про закінчення битви.

Після чого Міюкі глибоко вдихнула.

◊ ◊ ◊

– Ми перемогли!

У відповідь на оголошення Міюкі, пролунали радісні вигуки.

Всюди по острову Міякі, а особливо на північно-східному узбережжі.

Це були голоси радості і голоси захоплення молодим і красивим лідером.

– Я, Шіба Міюкі, від імені глави, Йотсуби Маї, хочу подякувати вам за вашу важку роботу. Дуже вам дякую.

На екранах, встановлених по всьому острову, зображення Міюкі перейшло на весь ріст.

Бездоганна красуня, від пальців ніг до маківки та кінчиків волосся, витончено вклонилася на екрані.

Острів наповнювався все більш захопленими вигуками.

◊ ◊ ◊

Трансляція на весь острів Міюкі закінчилася, і спрямована на неї камера відключилась.

Тацуя похвалив Міюкі та подякувавши за старанність, підійшов до співробітниці, що відповідала за зв’язок.

– Вибачте. Дозволите мені підмінити вас?

Співробітниця була старшою за Тацую. Але вона, здавалося, не образилася на його грубувате формулювання. Менше ніж за годину, всім в цій кімнаті показали та нагадали здібності Тацуї. Співробітниця поступилася місцем Тацуї з трепетним ставленням, наче кланялася перед імператором.

Тацуя, звичними діями, підключив комунікатор для супутникового каналу зв’язку.

◊ ◊ ◊

– Я японський маг Шіба Тацуя.

І почав повідомлення з такого буденного привітання.

– Сьогодні, четвертого серпня, о дев’ятій сорок один, за японським часом, я, за допомогою магії, знищив ракетний об’єкт в Біробіджані, Новий Радянський Союз. Це була самооборона проти гіперзвукової ракети, випущеної з цієї бази по території Японії, острові Міякі, на якому я перебуваю.

Однак наступні його слова аж ніяк не були звичайними.

– Ракета була знищена до того, як досягла цілі, але я не міг ігнорувати побоювання, що будуть випущені друга і третя ракети.

– Ми не могли дозволити собі вести переговори. Під час пошуку того з ким можна було б провести переговори, могла прилетіти наступна ракета.

– Тому я вирішив знищити ракетний комплекс, з якого був здійснений запуск.

– Одночасно з ракетною атакою, ми були атаковані стратегічною магією Туман-бомба. Щоб запобігти шкоді від цієї магії, я вистрілив магією в Ігоря Безобразова, національно визнаного стратегічного мага Нового Радянського Союзу.

– Я не можу заперечувати можливості, що в результаті цього Ігор Безобразов загинув.

– Повторюю ще раз. Це була самооборона. Це не терористичний акт, що топче міжнародний правопорядок. Це цілком законна дія, і відповідальність за наслідки мають нести Федеративні Республіки СРСР та сам Ігор Безобразов, який здійснив незаконну, раптову атаку.

– Я не маю наміру використовувати свою силу в терористичних атаках, що руйнують правопорядок. Я присягаю, що ніколи не братиму участь в терористичних актах зараз і в майбутньому. Однак, якщо на нас нападуть або ми будемо піддані безпосередній загрозі, я не соромлячись застосую силу, яку вважатиму необхідною для самооборони.

– Сподіваюся ви розумієте, що я маю достатньо сил, щоб захистити себе. Я можу впоратися з невиправданими нападами, спрямованими на мене, без будь-яких вибухів, різні або знищення інфраструктури.

– Для мене не важливо, з якої точки світу буде здійснена атака.

Тут Тацуя навмисно змінив тон.

– Заявляю ще раз. Я хочу мирного співіснування як з магами, так і з не магами. Але я не вагатимусь, якщо знадобиться використати силу для самозахисту.

Це голосове повідомлення було доставлене безпосередньо на приватні сайти новин і урядовим установам USNA Нового Радянського Союзу, Великого Азійського Союзу, Союзу Південно-Східної Азії та Австралії, звісно Японії, та інших.

Це повідомлення було відправлене о десятій ранку, за японським часом. На східному узбережжі USNA була двадцять перша година, але протягом десяти хвилин, в Штатах не лише інтернет-сайти новин, але й великі телевізійні мережі повідомили про це як про головну новину.

Приблизно через годину, Новий Радянський Союз спростував його зміст, як не обґрунтований. Не було факту запуску ракети, і не було факту знищення бази.

Проте наче дочекавшись цього, Міністерство оборони USNA оприлюднило знімки знищеної біробіджанської ракетної бази. В результаті, повідомлення Тацуї набуло довіри, що безсумнівно було прийнято світом, як факт.

Скориставшись цим, Міністерство оборони Штатів заявило, що несподіваний напад на острів стався через фальшивий наказ, підроблений агентом Нового Радянського Союзу Едвардом Кларком, а солдати, причетні до раптового нападу, стали жертвою обману Кларка. Наразі вони вибачилися перед японським урядом і зажадали спокійної реакції, щоб не загострювати ситуацію.

Тацуя не заперечив заяву USNA.

Світ визнав, що Тацуя особисто володіє стримувальною силою, порівнянну або що перевершує стратегічні сили так званих чотирьох великих держав: USNA Нового Радянського Союзу та Індо-Перської Федерації.

◊ ◊ ◊

Навіть після того, як Міюкі оголосила острову про завершення бою, а Тацуя надіслав повідомлення світові, фактично з наслідками бою до кінця ще не розібралися.

Ракетний підводний човен Нового Радянського Союзу «Кутузов», який обстріляв острів Міякі з моря ракетами «поверхня-поверхня», здався і сплив приблизно через годину, після того, як вийшов з ладу.

Солдати Нового Радянського Союзу, що залишили підводний човен рятувальним катером, були врятовані, силами оборони Міякі, як дрейфуючі, не пов’язані з цим боєм, а «Кутузов» був затоплений «розпадом Тацуї».