[8]

[8]

Четверте серпня дві тисячі дев’яносто сьомого року.

Цього дня, світ знову усвідомив силу магії.

Силу, якою один маг перемагає навіть силу потужної країни.

◊ ◊ ◊

Четверте серпня, о восьмій нуль-нуль. Десантний корабель USNA «Ґуам» пройшов лінію у двадцять чотири милі від узбережжя острова Міякі. «Ґуам» як і раніше йшов на захід, але серед двох есмінців, які його супроводжували, «Халл» сповільнився, а «Росс» прискорився і змінив курс на південний захід.

Японські Сили Самооборони, які вважали ці два есмінці супроводом десантного корабля, були збентежені цим кроком, і дехто навіть висловлював думки, що було помилкою вважати, що кораблі USNA мали намір атакувати острів Міякі.

◊ ◊ ◊

Сили Самооборони перебували в розгубленості, але родина Йотсуба, власник острова Міякі, не вагалася.

– Ґуам незабаром увійде в територіальні води. При поточній швидкості, за п’ять хвилин.

О Восьмій двадцять. Пролунав напружений голос співробітника, що відповідав за спостереження за морем в приватній командній кімнаті оборони, що була утворена шляхом реконструкції об’єкта спостереження за втечею магів, яких колись утримували на західному березі острова Міякі.

– Загін перехоплення до бою готовий.

Доповів по рації Цуцумі Каната, страж Шібати Кацушіґе, якому Мая довірила командування обороною.

– Каната, заспокойся трохи. Висувайтесь після того, як противник вчинить якісь дії.

Почувши в голосі Канати, що лунав з динаміків, нетерплячість, Кацушіґе стримав його порив.

– Я знаю, господар. Я не забув, що нам потрібен привід, щоб назвати це самозахистом в результаті нападу.

Каната використав звернення «господар» з надто несерйозним тоном, наче звертався до власника кав’ярні, але в його лояльності сумнівів не було. Кацушіґе не став повторювати попередження.

Замість повторення, він перевів всю увагу на головний екран, який займав усю передню стіну.

У цій командній кімнаті не було вікон. Головний екран, який зазвичай показував зовнішній пейзаж, замість вікна, зараз відображав різну інформацію про околиці острова. Сидячи в багатофункціональному кріслі командувача, Кацушіґе уважно вдивлявся в дані про судна USNA, що на ньому відображалися.

– Ґуам сповільнився.

Прочитавши ті ж дані, про які доповів оператор, на головному екрані, Кацушіґе активував, вбудований у сидіння командира, пристрій зв’язку.

– Тацуя-кун, ворожі кораблі зробили хід. Ти не міг би прийти до командної кімнати, з пані Міюкі?

Сказав він в мікрофон.

◊ ◊ ◊

Розійшовшись з Тацуєю, після сніданку, Мінамі повела Еріку, Лео, Мікіхіко до сховку в підвалі житлового будинку.

Підземне укриття, тієї ж площі, що і перший поверх, було комфортним для проживання. Кімната була оснащена чотирма великими дисплеями, які показували увесь острів, за комфортом це підземне укриття значно перевищувало гостьові кімнати на верхньому поверсі.

Поки що на острові не було нічого незвичного. Єдина відмінність полягала в тому, що цивільні особи, в тому сенсі що вони не були бойовою силою родини Йотсуба, евакуювалися з ділянки заводу на східному березі. Сьогодні неділя, отже будівництво та тестові запуски, призупиненні.

Проте кількість людей була не мала, адже замість евакуйованих науковців та інженерів, прибуло бойове підкріплення. На зовні було більше людей, ніж зазвичай.

Військових кораблів USNA поки видно не було. Камери, доступні для сховку, показували лише прибережні райони. Зокрема, межею була лінія горизонту, що знаходилася приблизно за вісім кілометрів від лінії берега, та на висоті п’ять метрів над рівнем моря. Межа кордону територіальних вод за дванадцять морських миль, близько двадцять два кілометри, не відображалася.

Хоча зображення не назвати мирним, але воно не викликало достатньої напруги, мабуть, саме тому, Еріка відвернулась від екрана і повернулася до Міюкі.

-- Наскільки близько підійшли ворожі кораблі.

– Мінамі-чан, ти знаєш?

Міюкі переадресувала питання Еріки Мінамі

– За три кілометри до територіальних вод.

Мінамі, що зайняла місце перед консоллю централізованого керування внутрішнім обладнанням, а не сиділа на стільці, скористалась клавіатурою, щоб отримати відповідь з військово інформаційної системи під керуванням командної кімнати. Провести подібне з інших кімнат цивільних цього притулку не вдасться. Це стало можливим, тут, тільки тому, що це була ВІП-кімната, якою користувалася наступна глава родини.

– Три кілометри до територіальних вод, значить до узбережжя... Ем.

– Приблизно двадцять п’ять кілометрів, Сайдзьо-семпай!

Втрутившись в розмову Лео, ввічливо відповіла йому Мінамі.

– Двадцять п’ять кілометрів. Все ще по за зоною досяжності пускових установок.

«Пускові установки», про які говорив Лео — це «пускові установки Флемінга», що стали основною зброєю для наземних атак військових човнів під час останньої війни. Загальна дальність дії пускової установки Флемінга, що стріляє великою бомбою електро магнітним розгінним механізмом, становить двадцять кілометрів.

– Вже в радіусі досяжності ракет.

Цього разу на слова Лео озвався Мікіхіко.

Якщо вони ще не стріляли, думаю, вони планують висадку. – Пані Сакурай, наближається есмінець? Десантний корабель?

Мінамі кинула погляд на Міюкі.

Підтвердивши, що Міюкі кивнула, Мінамі відповіла на запитання Мікіхіко, – Десантний корабель.

– Це десантний корабель? Здається противник не бомбардуватиме без розбору, а зосереджується на Тацуї.

Почувши припущення Мікіхіко, Еріка зневажливо фиркнула.

– Вони все одно перейдуть на безладне бомбардування. З вбивством Тацуї виникнуть проблеми.

Заперечень не прозвучало.. Було враження, що Міюкі, поряд з Лео та Мікіхіко, які переконливо кивнули, мала надто гарну над людську посмішку.

Розмова чомусь припинилась. Наче дочекавшись цієї тиші, двері кімнати раптово відчинились.

– Шановний Тацуя.

З ввічливим поклоном привітала Тацую Міюкі, яка встала ще до того, як відчинилися потрійні розсувні двері. Мінамі, яка затрималась лише на мить, поспіхом зігнула талію.

Такій швидкій реакції Міюкі більше ніхто не дивувався. Не логічне, неосяжне, загадкове, з погляду інших людей, для друзів Тацуї та Міюкі було зовсім не дивне. Еріка, Лео і Мікіхіко цілковито звикли до неймовірного відчуття один одного, навіть через потрійні двері, що містять композитні пластини зі сплаву, який екранує гама промені, і нейтроннозахисної синтетичної смоли.

– Міюкі, викликає пан Кацушіґе. Ходімо.

Тацуя не глянув на друзів і сказав лише те, що стосувалося справи, але жоден з них не образився. Тацуя мав такий вигляд і вираз, що це сприймалось як належне.

Те, що він носив — це ультимативний бронежилет, який помилково можна сприйняти за чорний. Це була ще одна версія «Фрід Сюїт», розроблена сім’єю Йотсуба. Він був повністю екіпірований, у шоломі та підняв лише забрало для обличчя.

Фрід Сюїт, який носив Тацуя до цього, був, так би мовити, громадянською версією, мав дизайн, який на вигляд мав лише «трохи незвичний мотоциклетний шолом», і концентрувався на тому щоб не привертати увагу, якщо його носити у місті, навіть якщо це буде на щоденній основі.

З іншого боку, зараз він носив бойовий костюм, який можна було розпізнати з першого погляду, з неприкритою бронею, що захищає ключові точки, і руків’ям ножа для рукопашного бою. На противагу громадській версії, це був дизайн який можна було назвати «військовою версією». Він явно переміщував ліміт дозволеного цивільним особам, якщо його помітять урядові органи, схоже, кримінальне переслідування неминуче. Чи дійсно поліція зможе його арештувати, це вже інша справа.

Його зовнішній вигляд явно свідчив про те, що бій неминучий. Еріка та інші, природно, розсудили, що Тацуя прийшов покликати Міюкі у справі пов’язаній з перехопленням ворога.

– Еріка, Лео, Мікіхіко.

Проте Тацуя не забув і не проігнорував цю трійку.

– Ви залишаєтесь тут. Якщо щось знадобиться, звертайтесь до Мінамі. Не рвіться до ворога.

Твердо сказав Тацуя, на що Еріка та Лео показали розуміння, знизавши плечима. Їх реакція була рівнозначна зізнанню «ми навряд чи сидітимемо тихо».

– Мікіхіко. Прослідкуй за ними, щоб вони не втнули нічого дивного.

– Т-так. Зрозумів.

Тацуя натиснув на Мікіхіко, а потім залишив кімнату з Міюкі.

У цій ситуації саме, Мікіхіко був змушений взяти на себе відповідальність, враховуючи особливості характеру їх трьох.

◊ ◊ ◊

Коли Тацуя увійшов до командної кімнати, Кацушіґе вже переодягнув свою літню куртку, змінивши її бронежилетом (бойовою курткою з куленепробивним, колючи-ріжучім, та хімічно вибуховим захистом).

Штани з того ж матеріалу Кацушіґе носив від самого початку. Це був двоелементний, на відміну від комбінезонного, що носив Тацуя, льотний бойовий костюм. Затягнувши низ куртки еластичним паском, що забезпечував певну герметичність зв’язку зі штанами, але функціональності «Фрід Сюїт» та мобільного костюму Сил Самооборони очікувати від нього не можна.

Однак, він мав усі необхідні функції, як засіб швидкого переміщення на короткі відстані. Для Кацушіґе, який, на відміну від Тацуї, міг захистити себе лише за допомогою магії, цього було достатньо.

– Вибачте, що змусив вас чекати.

– Ні, це я повинен вибачатися, що так нагально вас покликав.

Завершивши одягати пасок і затягувати комір, обернувшись, сказав Кацушіґе.

На цьому вступні люб’язності закінчилися.

– Насправді, десантний корабель «Ґуам» зупинився безпосередньо перед вторгненням у територіальні води.

Жоден з них не робив би нічого контрпродуктивного, на зразок вимагати вибачення, і вони відразу перейшли до основної теми.

– Я хотів би почути вашу думку про ціль ворога.

– Розкажіть, будь ласка, що роблять есмінці.

Замість відповіді на звернення Кацушіґе, запитав Тацуя.

Есмінець Хелл зупинився в тридцяти кілометрах на схід від острова. З іншого боку, Росс прямує на захід, огинаючи межу територіальних вод з південного краю острова, зі швидкістю п’ятдесят вузлів.

– Можливо Ґуам, чекає, поки Росс займе свою позицію.

Відразу висловив свої припущення Тацуя, вислухавши Кацушіґе, ніби вже знав, що відбувається.

– Два есмінці просто затискають в лещата зі сходу і заходу? Оле Росс і Халл есмінці супроводу, оснащені лише протиповітряним та підводним захистом. Вони можуть мати декілька ракет, якими можна скористатися для наземних атак, але їх кількість не представляє загрози. Якщо вони не збираються використати ядерну... Невже вони планують ядерну атаку?

– Вони не використають ядерні ракети. Не думаю, що уряд USNA подібне стерпить.

У відповіді Тацуї був ще один смисл.

Кацушіґе його не пропустив.

– …Думаєш вороги готуються використати великомасштабну магію, порівняну з ядерною атакою?

– Це лише припущення.

– Це не означає, що їх можна потопити превентивним ударом.

– Ми з Міюкі приготуємось до відбиття дальніх магічних атак есмінців.

Тацуя скоса кинув прогляд на Міюкі.

Вона рішуче кивнула.

– Зрозумів. Залишу це на вас, Тацуя-кун. Як і планувалося, я відіб’ю десант на кромці води.

Сказавши це Тацуї, Кацушіґе повернувся до Міюкі.

– Пані Міюкі, сідайте сюди.

Сказав він, вказавши на крісло командувача.

– Пан Кацушіґе, хіба тітка не довірила це місце вам?

– Вчора, я отримав дозвіл від глави.

– Однак...

– Міюкі, прийми цю пропозицію. Командирське крісло має необхідні тобі функції.

Порадив збоку Тацуя Міюкі, що не наважувалася. Ні, це була радше інструкція, ніж порада.

– Якщо старший брат, ні, шановний Тацуя так сказав.

Від цих несподіваних слів, Міюкі ненавмисно назвала Тацую «старшим братом», але на щастя, це не викликало підозри ні у Кацушіґе, ні у когось іншого в командній кімнаті.

Міюкі підійшла, щоб сісти в командирське крісло, і перед цим знову звернулася до Кацушіґе.

– А як же ви, пан Кацушіґе?

– Я прийму командування з мобільної бази на південно-східному узбережжі.

Мобільна база, про яку він говорив, це броньований фургон з вбудованою тактичною системою передачі даних, що підключена до комп’ютера в цій командній кімнаті.

Навіть з пристроєм польоту, шлях займе багато часу звідси, але перебувати ближче до поля бою все ж буде зручніше.

– Зрозуміло. Будьте обережним.

– Дякую.

Взявши шолом піл пахву, Кацушіґе вийшов з командної кімнати.

Міюкі сіла на місце командира і поглянула на Тацую, що стояв поряд з ним.

– ...Шановний Тацуя, будь ласка, розкажіть мені. Які функції має це крісло?

– Строго кажучи, це функції столу, а не сидіння.

– Столу?..

Вираз обличчя Міюкі продемонстрував сумніви.

І вони були не безпідставними. Перед кріслом командира, що знаходилось на круглій платформі, на сходинку вище за навколишню підлогу, нічого не було. І зараз персонал кімнати міг бачити Міюкі з ніг до голови.

– Швидше буде продемонструвати, ніж пояснити.

Сказавши це, Тацуя перемістився на місце по діагоналі праворуч і позаду Міюкі.

Міюкі з підозрілим виразом прослідкувала за Тацуєю.

Він простягнув руку до внутрішньої сторони правого підлокітника через праве плече Міюкі.

З цим жестом їй здалося, що він хоче обійняти її заду і Міюкі застигла.

Правою рукою Тацуя натиснув кнопку, непомітно розташовану з внутрішнього боку підлокітника.

Після чого забрав руку і виправився.

Відразу після цього, стіна, що огортала спинку крісла по дузі, почала рухатися з лівого боку Міюкі на позицію перед нею. Обійшовши крісло і зупинившись з переду, стіна почала наближатися до нього.

Наблизившись на десять сантиметрів вище підлокітника, над руками Міюкі, дугова стіна прийняла форму стола, що оточував сидіння.

– Що це?..

Округлила очі Міюкі, від такого надмірного трюку..

– Чесно кажучи, тут вони загралися.

Побачивши криву посмішку Тацуї, вона здогадалась, що його спроєктував не Тацуя.

– Інженер що відповідав за тутешній ремонт, ймовірно, захоплюється спецефектами чи чимось таким.

Міюкі, здавалося, відчула легке полегшення, дізнавшись, що для Тацуї цей трюк також виглядає дивним.

– ...І які тут корисні функції?

– Ось.

Тацуя, який відступив за рухомий стіл, простягнув руку і торкнувся однієї зі сенсорних кнопок, що з’явилися на стільниці, праворуч від Міюкі.

Зовнішня частина столу відкрилася і перед Міюкі висунулася, вбудована в стільницю, стійка, схоже, для мікрофона.

–- Шановний Тацуя, що це?

– Міюкі, CAD, який я дав тобі вчора, з собою?

– Звичайно.

З сумочки, яку вона поклала на коліна, Міюкі дістала компактний CAD у формі пістолета. – Встанови його сюди.

Кінець стійки, на яку вказав Тацуя, мав форму маленького тримача для пістолета. Коли вона помістила туди пристрій у вигляді пістолета «ствол» автоматично затиснуло з боків, зафіксувавши CAD. Оскільки руків’я залишалося вільним, CAD можна було керувати навіть в стійці.

– Ця стійка має функції розширення допоміжних засобів прицілювання CAD. Встановивши CAD на стійці, наведи «дуло» на зображення на головному екрані, і тактичний комп’ютер у командній кімнаті, надішле данні про місцезнаходження об’єкта, на який націлений CAD, у форматі придатному для послідовності активації. Зайве говорити, що цей CAD сумісний з цією системою і може отримувати та обробляти тактичні данні. Сидячи тут, ти можеш прицілитися в будь-яку точку в радіусі п’ятдесяти кілометрів, ніби бачиш власними очима.

– Це, так само як шановний Тацуя прицілюється «Поглядом духів»?..

Міюкі зрозуміла, що ця система для неї. Маючи «Погляд духів», Тацуя не потребував подібної системи. Насправді навіть не маючи CAD що допомагає прицілюванню, як-от «Третє око», Тацуя міг прицілитися, просто поглянувши на аерофото або супутникові знімки. Можна сказати, що ця система використовуючи машину, виконує той же процес збору інформації про позиціювання що й «Третє око».

Може виникнути думка, що з цією системою інші оператори магії можуть робити, так само як Тацуя, але це не можливо. Незалежно від того, наскільки детальна інформація буде описана в послідовності активації, звичайний маг не зможе точно визначити об’єкт та область за декілька десятків кілометрів. Це вимагає магічної сили, рівної «Тринадцяти апостолам», таку як у Безобразова з Нового Радянського Союзу. Наприклад, як у Міюкі.

– Якщо підвищити продуктивність системи пошуку ворога, підключеної до тактичного комп’ютера, можна досягти іншої сторони Землі. У нинішній системі найбільший радіус п’ятдесят кілометрів.

Хто ж встановив тут цю систему. Міюкі не думала, що це була ідея Тацуї. Він виступав проти того, щоб маг ставав частиною збройної системи. Принаймні, для Тацуї повинно бути нестерпно використовувати Міюкі, як частину зброї.

Тож, можливо, Мая наказала встановити обладнання, щоб використовувати Міюкі як військову силу...

На цьому Міюкі припинила роздуми. Хто б це не планував, якими б не були мотиви, ця система стане в пригоді в реальному бою.

За допомогою цієї системи, Міюкі зможе допомогти Тацуї.

– ...Зрозуміла. Я обов’язково, на повну, скористаюсь цим пристроєм, щоб допомогти шановному Тацуї.

Поки що Міюкі вирішила думати тільки про це.

◊ ◊ ◊

О, восьмій п’ятдесят ранку. Десантний корабель «Ґуам» нарешті, почав рухатись. З ангара, по кормових стапелях, на поверхню моря спускалися малі швидкісні кораблі. Це були не десантні катери для доставки бойових машин, а бойові катери що перевозили солдат зі зброєю в руках.

Загалом шість човнів. Крім членів екіпажу, на борту кожного з них було п’ятдесят бійців. Всього триста осіб, близько двох рот. Враховуючи початкову можливість «Ґуама» перевозити понад тисячу десантників, це досить мало, але враховуючи, що це неофіційна операція, будь-хто, хто знайомий з ситуацією, буде вражений тим фактом, що вони «змогли зібрати таку кількість солдат».

Бойові катери стартували не по одному, а відразу після того, як шість човнів вишукувались на поверхні моря. Це не означає, що вони сформували певний стрій. Вони розійшлися і різними шляхами попрямували до східного берега острова Міякі. Схоже, вони не сформували стрій, щоб уникнути концентрації атак на вузькій площі, а причина, чому вони рушили одночасно, полягала в тому, щоб уникнути знищення почергово.

І все-таки це було лише шість невеликих човнів. Для захоплення острова у вісім квадратних кілометрів, двох рот достатньо, але якщо вони розміщенні по п’ятдесят чоловік на шести човнах, стороні захисту достатньо двадцяти-тридцяти магів, що можуть використовувати далекобійну магію, навіть не таку потужну як Тацуя та Міюкі, щоб їх потопити. Ні, навіть не покладаючись на магію, якщо берегова оборона оснащена сучасною протикорабельною зброєю, можна мати можливість тримати їх подалі від берега.

Капітан десантного корабля «Ґуам», що належав до регулярної армії USNA, не міг цього не розуміти. В той самий час, коли бойові катери почали вторгнення, зі злітно-посадкової палуби «Ґуама» злетіли безпілотні винищувачі.

Загальною довжиною всього п’ять метрів, кожен. Вони лише трохи більші за невелику вантажівку. Озброєні лише гарматами, які використовують кулі калібру дванадцять і сім десятих міліметра. Можливо їх варто назвати дронами з рушницями, а не безпілотними літальними апаратами?

Однореактивний двигун з крилами у формі обрізаної дельти, типу «Качка». Літаки, за формою, найближче нагадували експериментальний безпілотний літак другої половини минулого століття - HiMAT.

Ці літаки втілювали тактичні ідеї ліквідації не повноцінної ліквідації, піхоти та не броньованої техніки. Завдяки невеликим розмірам, їх достатню кількість могли перевозити навіть десантні кораблі, які мали менший ангар, ніж авіаносці. Для підтримки човнів з повітря було відправлено шість безпілотних літаків, по одному на катер. Що стосується супроводу самого «Ґуаму», то над кораблем кружляло вісім літаків.

Шібата Кацушіґе, що розташувався у западині на пагорбі, по інший бік дороги вздовж узбережжя, фіксував переміщення цілей в реальному часі, за допомогою інформаційного каналу між командним транспортним засобом і командною кімнатою.

Ворожі катери вже глибоко проникнули в територіальні води й були помітні неозброєним оком з берегової лінії.

– Поки нічого не роби.

З усім тим, Кацушіґе ще не давав дозволу на перехоплення. На цю мить, єдиними конкретними кроками, зробленими в рамках підготовки до вторгнення, було встановлення огорожі, що блокувала висадку на причальній набережній минулої ночі. Вони змогли побудувати міцну огорожу, порівнянну з прикордонним парканом, готуючись до не легального проникнення, менше ніж за одну ніч, лише завдяки зручній технології під назвою магія, насправді з нею можна було зробити більше, але будь-яких агресивних заходів, таких як розміщення мін в морі, поки вжито не було. Поки що родина Йотсуба уникала дій, які порушували законодавство Японії.

Північне та східне узбережжя острова обкладені нагромадженими блоками, що гасили хвилі. Це не та перешкода, яку бойовим катерам, призначеним для десантних операцій, не подолати, але їх подолання коштуватиме їм дорого. Перший бойовий катер, який дістався острова, націлився на район порту, де не було хвилепоглиначів, це можна назвати розумним вибором з його боку. І оскільки це раціональний вибір, цілком природно, що вони остерігались, того що противник був готовий до цього.

Насправді все що встановлено вздовж набережної — це міцна огорожа. Не було встановлено жодних наступних агресивних функцій, таких як струму високої напруги, прихованих мін та гарматних установок

Однак ворог, через надмірну обережність, вдарив по огорожі з гранатомета, ще до того як підійшов до берега. Це не один постріл, а залп із близько десяти пострілів.

Огорожа отримала серйозні пошкодження.

Мало того, зачепило навіть склад, побудований безпосередньо перед набережною.

Це вже було явним заподіювання шкоди приватній власності.

– ...Почати контратаку.

Підтвердивши пошкодження, Кацушіґе дав своїм підлеглим дозвіл на бій, холодним і спокійним голосом.

◊ ◊ ◊

Серед солдат, відправлених з десантного корабля «Ґуам», були не лише Паразити.

Під час таємної розмови в Міністерстві оборони, Едвард Кларк пообіцяв, що не використовуватиме людей з громадянством USNA, у цій операції з ліквідації. В той час він планував набрати у підрозділ ліквідації Паразитів, але коли настав час фактичного збору солдат, виявилося, загальна кількість Паразитів була набагато меншою, ніж він очікував.

Тому Кларк залучив близько двохсот військових зі солдатів іноземців, що бажали натуралізуватися, згодувавши їм обіцянку отримання громадянства, в результаті успіху операції. Дехто з них навіть був магом, хоч низького рівня.

Було близько дев’яноста членів Стар Дуст, що добровільно стали Паразитами, щоб продовжити своє життя. Решта, десять, були членами Зірок, включаючи Паразитів членів класу Зірка, капітана Рігеля та лейтенанта Беллатрікс з шостого підрозділу, якім вдалося вижити.

Командиром десантної групи бортового катера, який першим досяг узбережжя острова Міякі, був другий сержант, на ім’я Алехандро Мімас. Член Зірок класу Супутник з колишньої мексиканської території, взимку дві тисячі дев’яносто шостого року він був відправлений до Японії й вступивши в бій з Тацуєю отримав серйозні поранення. Сержант Мімас став Паразитом, бо хотів помститися Тацуї.

Для Мімаса ця операція з ліквідації була довгоочікуваною. Він, мабуть, був одним з найактивніших учасників, що взяти участь у цій місії. Його човен дістався місця першим, оскільки екіпаж перебував під тиском Мімаса, який безрозсудно керував човном.

До того ж саме Мімас наказав використати гранатомети, проти огорожі, що перешкоджала висадці. Він від початку був людиною нестриманою, а після того, як став Паразитом, ця його риса стала більш вираженою.

Говорячи про вплив перетворення на Паразита, коли він був людиною, Мімас спеціалізувався на магії нагрівання на основі вібрації. Ця магія подібна до пірокінезу, що легко нагріває магію предмети в полі зору мага. Але вона була не єдиною, що він міг використати. Він також опанував внутрішню навичку Зірок, «Молекулярний поділ».

Однак асиміляція з Паразитом змінила його здібність. Як і спостерігається у більшості Паразитів, його магічні навички стали спеціалізованими лише на кількох магіях. У випадку Мімаса, спеціалізація відбулася навіть у магії нагрівання і пішла в бік магії під назвою «Запалювання живого тіла».

«Запалювання живого тіла» буквально запалює живі організми й чомусь не впливає на тіла мертвих істот або матеріали з органічних речовин. Наприклад, живе дерево підпалити можливо, а вугілля не вдасться. Це не з’ясована таємниця магічної технології.

Натомість він міг продемонструвати неперевершену силу в бою проти людей. Можливо, оскільки ефект магії обмежений, він міг використовувати її з невеликою силою втручання в подію. З «Займанням живого тіла» він міг знищити потужнішого мага, на якого зазвичай не міг би накласти магію, через більшу силу втручання в подію.

Через цей аспект, його магія не могла вплинути на паркан, що був штучним об’єктом. У загоні десанту, який він очолював, було декілька магів зі здатністю до дистанційних атак. Але не здатний знищити перепону власною магією, Мімас прийняв поспішне рішення і наказав знищити її з використанням звичайної зброї.

– Почати висадку!

Закричав Мімас, щойно бортовий човен причалив до берега. Захоплений помстою, він дивився лише в перед. Він навіть не наказав провести пошук ворогів, що потрібно було зробити перед висадкою.

Одним за одним, з бортового човна солдати сходили на берег. Ні, варто, мабуть, говорити «спускалися», бо палуба була вищою за берег. Насправді більшість солдатів просто стрибнули з палуби на вимощену набережну. Не було, схоже, що вони були насторожені, до оточення, можливо, тому що настрій Мімаса був заразним.

На цей розслаблений десант несподівано налетів шквал стріл.

Вони не падали з верху.

Короткі стріли, довжиною п’ятдесят сантиметрів, летіли горизонтальним дощем, звідкись збоку.

З-за складу, швидкими хвилями, через короткі інтервали вилітало приблизно по тридцять стріл. Маги, що входили до десантного загону, швидко відреагували та розгорнули об’єктний щит, але близько третини загону отримали поранення від стріл.

Смертельних поранень не було, але більше десяти відсотків військових, шість людей, були поранені в живіт та ноги й стали недієздатними.

– Обстріляйте цей кут з гранатомета! Хто може використовувати лікувальну магію, займіться пораненими. Потім перенесіть на корабель поранених, яким важко продовжувати бій!

Слідуючи наказам Мімаса, десантний загін відразу почав діяти. Вісімнадцять не магів перезарядили підствольні гранатомети та виступили в перед, щоб зайняти стійку для стрільби з коліна. Позаду них, двоє магів лікували десятьох людей, що отримали легкі поранення, а інші троє магів, магією, транспортували шістьох серйозно поранених на борт човна. До цієї п’ятірки магів Паразити не входили.

Біля стрільців, що стали на одне коліно, стояли двоє молодших офіцерів. Один з них, з командою «Вогонь», махнув рукою в низ. Одночасно, без перерви було випущено десять гранат.

Закінчивши стрільбу, десять солдатів, за сигналом молодшого офіцера, відступили, а інший молодший офіцер підняв одну руку. Уважно вдивившись в осідаючий пил, у цій позі, молодший офіцер вигукнув, «сержант!».

– Ворожого стрільця не виявлено!

Мімас поглянув у бінокль. По той бік стіни, обваленої гранатами, не було жодної фігури. Він не зміг побачити лежаче тіло.

– Припинити вогонь.

Як тільки Мімас віддав цей наказ. Рій стріл, оминаючи місце де була стіна, знову атакував.

Мімас зрозумів трюк, що не давав їм побачити стрільця. Це була магія вигину траєкторії. Траєкторію стріл змінювали магією і змушували їх огинати склад.

– Щит!

Мімас відреагував без затримки, але й що він встиг, сказати не можна. Залпом цього разу поранило понад двадцять осіб, у тому числі солдат, які тримали гранатомети та їх командирів, одинадцять з них були змушені покинути лінію фронту.

Враховуючи перших важко поранених, вибуло вже сімнадцять осіб. Це перевищувало третину від загальної кількості цього десантного загону. Зазвичай такий коефіцієнт втрат вважається приводом для повного відступу.

Мабуть, навіть «Ґуам» не міг не помітити їх катастрофічну ситуацію. Бортовий катер Мімаса, до самої висадки, в повітрі, супроводжував безпілотник. Ймовірно розрахунок був в тому, що саме вони повинні були знищити засідку з неба.

Однак з шести безпілотників, що вторгнулися в повітряний простір цієї території, три почергово були збиті.

Ракет випущених на перехоплення безпілотників видно не було.

Не було чути навіть пострілів рушниць.

– Фононний мазер?..

Зі скепсисом в голосі, пробурмотів Мімас. Сама по собі, Фононний мазер не така вже й рідкісна магія. Для її активації потрібна висока сила втручання в подію. Однак зміст модифікації події відносно простий. Можна сказати, що лише звукова хвиля доводиться до межі.

Однак у реальному бою саме «доведення до межі» стає вузьким місцем.

Для того, щоб збити високо маневровий безпілотний літальний апарат, необхідно згенерувати достатню кількість тепла при миттєвому опроміненні. Це не те саме, що атакувати фіксовану ціль. Для того, щоб отримати таку потужність, потрібна частота коливань, яку, без перебільшення, можна назвати «супер вібрація» і сила втручання в подію повинна бути спів розмірною з нею.

«Інформації про те, що Шіба Тацуя може використовувати Фононний мазер, немає.»

«Шіба Міюкі повинна спеціалізуватися на магії холоду по широкій площі.»

«Крім цих двох, є ще один бойовий маг, який міг використати таку потужну магію...»

«Йотсуба... Зрештою, вони занадто небезпечні.»

У серці Мімаса, окрім бажання помсти Тацуї, виникло почуття тривоги.

Три безпілотні літаки набрали висоту. Оператор, що керував безпілотниками, дійшов висновку, якщо він спробує продовжити за чистку, хоча він ще навіть не знайшов ворога, його лише зіб’ють.

Тим часом залпи стріл продовжувались.

«Далі я/ми підемо самі.»

Алехандро Мімас, телепатично, звернувся до інших Паразитів з його підрозділу.

«Згоден з нашим/Алехандро рішенням.»

«Згоден.»

«Згоден.»

«Згоден.»

«Я/ ми йдемо одні».

«Ходімо.»

«Ходімо.»

«Ходімо.»

Вісім Паразитів, телепатично, відповіли на пропозицію Мімаса.

– Сержант?!

З підозрою, гукнув Мімасу, що раптово рушив в перед, його помічник, третій сержант, маг, що не був паразитом.

– Сержант Коломбо, передаю командування вам. Відступайте з рештою солдат.

Мімас не зупинився, відповів третьому сержанту, пірнувши в рій стріл, з вісьмома Паразитами, що належали до Стар Дуст.

◊ ◊ ◊

Продовольчий склад знаходився приблизно в п’ятдесяти метрах від берегової лінії. Цуцумі Каната, який з даху складу, збив три безпілотні літальні апарати, відчув наближення, з набережної, незвичної магічної ознаки.

– Цей хлопець... Це ознака Паразита?

Щоб переварити інформацію отриману під час бою, Каната мав звичку розмірковувати в голос. От і зараз, це були слова спрямовані самому собі.

– Здатні захиститися об’єктним щитом від стріл, сила проникнення яких підвищена за допомогою контролю інерції. За грубою силою, вони рівні родині Шібата.

Родина Шібата — гілка клану Йотсуба, що з усього клану, по силі була близькою до приватної армії. Вони спеціалізувалися на прориві фронту і захисті баз, а не на вбивствах і саботажах.

Бойова сила магів родини Шібата, може перевершити навіть сили найманців під безпосереднім контролем головної сім’ї, якщо говорити про грубу бойову силу (в тому сенсі, що не буде використана магія психічного в турчання).

Паразити мали силу, порівняну з магами, що становили ядро родини Шібата. Так оцінив їх Каната, зіштовхнувшись з їх магією.

– Ну, здається, краще допомогти нашим.

Гарнізон захисників і Паразити поки не зіштовхнулися. Проте гарнізон навряд чи зможе уникнути жорсткого бою, якщо зійдуться в ближньому бою.

Каната і противник були в сліпих зонах і не могли бачити один одного. Однак Каната, друге покоління мага з модифікованим тілом «серії Музикант», який має високі здібності до магії системи вібрації, яка впливає на звук, випромінюючи високочастотний звук, не чутливий вуху, міг легко визначити позицію по його відбиттю і форму окремого предмета.

На основі цієї інформації, він також міг вести прицільний магічний вогонь.

Прицілившись, не в переднього в того що йшов позаду, Паразита, Каната вистрілив несмертельною магією «акустична гармата».

Було три причини замість смертельного Фононного мазера обрати несмертельну магію.

По-перше, не можливо ігнорувати можливість того, що Фононний мазер, який є точною снайперською атакою, помітять в процесі активації й ухиляться. Акустична гармата також є спрямованою атакою, але має певний діапазон дії.

По-друге, він хотів визначити рівень фізичної витривалості Паразита. Акустична гармата — це магія, що тимчасово порушує функціональність людського організму. Якщо структура тіла і сила Паразита не надто відрізняється від людських, Акустична гармата діятиме як зазвичай. Чи спрацює протипіхотна атака на Паразиті, чи ні, буде корисною інформацією для майбутніх битв.

І по-третє, сповільнити просування Паразитів. Якщо їх вбивати, вони просто залишать тіла товаришів і підуть далі. Темп просування може навіть зрости. Однак якщо це паралізуюча атака, можна розраховувати на те, що вони зупиняться, щоб захистити своїх товаришів.

Щоб переконатися в ефекті, Каната продовжував використовувати магію «Акустична гармата».

◊ ◊ ◊

Раптом Мімас відчув над головою ознаки магії. Хоча і зверху, але і не прямо над ним. А ближче до кінця їх здвоєної колони.

Хоча вони всі Паразити, їх рівень залежав від рівня людини з якою відбулася асиміляція. Рівень вроджених здібностей членів Зірок, явно вищий, ніж у Стар Дуст, навіть за рівень Супутників.

Бойова сила Стар Дуст була примусово збільшена біологічними покращеннями, і таке покращення не відбилося на здібностях Паразитів. З цієї причини, Алехандро Мімас єдиний хто відчув ознаки магії.

Оскільки паразити мали спільну свідомість, інформація миттєво передалася іншим восьми тілам. Однак інформація про точку активації була представлена відносно позиції тіла Мімаса.

Навіть якщо свідомість єдина, тіла були окремими.

Якщо вони спробують уникнути магії на основі інформації про виявлені ознаки магії, це навпаки викличе плутанину.

По двох, замикаючих строї, вдарив ревучий звук.

Одного звук лише трохи зачепив. Проте в інший отримав прямий удар «Звукової Гармати».

Звук не лише порушив відчуття слуху, але й, певною мірою, зв’язок між розумом і тілом.

Вплив був на всіх Паразитів, що мали спільну свідомість.

Зокрема сильно постраждали вісім тіл, включаючи Мімаса, що йшли поруч.

Особи, що зазнали прямого удару, були лише тимчасово знерухомлені.

Проте інші вісім мали неприємну ілюзію, наче втратили фізичне тіло.

Паразит, основним тілом якого є «духовна форма життя», асимілюючись з людиною, отримує стабільність для існування в цьому сіті. Плаваючи в цьому світі лише з духовним тілом, їх стан не настільки стабільний. Паразити задовольняються перебуванням в пастці механічного вмістилища, таких як Піксі та Ляльки-паразити, тому що навіть в них вони більш стабільні, ніж лише у формі духовного тіла.

Для ментального тіла «нестабільність» синонім «тривоги». Тіло приносить Паразиту стабільність, а часткова втрата тіла — це зерно «тривоги», що пов’язана з втратою посудини, тобто «нестабільністю».

Несподівано для Канати, «Звукова гармата» викликала лютий гнів і ненависть Паразитів.

«Я/індивід, на ім’я Алехандро Мімас усуну цього ворога.»

Оголосив про свою рішучість убити Канату, Мімас, виявивши джерело магії.

«Я/ми допоможемо з просуванням.»

Інші Паразити запросили підтримати переміщення Мімаса, чия здатність переміщення за допомогою магії знизилася через його спеціалізацію на «Запалювані живого тіла».

«Тоді, рухаємось.»

«Рухаймося.»

Після того як вони обмінялися думками, тіло Мімаса зникло з дороги.

◊ ◊ ◊

– Що?!

«Помітили?»

Закричав Каната в голос і подумки, відчувши що найсильніша ознака присутності стрибком наближалася по прямій.

Відстань між ними була близько двохсот п’ятдесяти метрів. Було б перебільшенням сказати, що для магів ця дистанція ніщо, але це і не та відстань, коли їм важко відчути один одного. Однак, звісно ж, проводячи несподівану атаку, Каната ретельно приховав точку виходу магії, тобто придушив витік розумової енергії, такий як надлишок мисленнєвих часток.

Але цей Паразит однозначно прямував до Канати. Це означає, що магічне сприйняття цього індивіда, перевищує його навички приховування.

Він не збирався дивитися на противника зверхньо, але був змушений визнати, що тут він виявився наївним.

При цьому, він вирішив зустрітися з ворогом, замість того щоб тікати. Він не знав скільки шкоди зазнають союзники, якщо залишити його без уваги. Принаймні серед магів, що відповідали за цю область, Каната володів найбільшою бойовою силою. «Якщо не я, то хто», таке відчуття обов’язку тримало його тут.

Канаті знадобилося менше п’ятнадцяти секунд, щоб обрати перехоплення противника. В момент коли він прийняв рішення, ознаки противника були вже в безпосередній близькості.

«...Зараз!»

На даху, де знаходився Каната, з’явився Паразит.

В той же момент, Каната кинув Фононний мазер.

Двома стрибками, Мімас наблизився до ворога, що почав раптову атаку.

У цей момент, він відчув активацію магічної атаки та підняв руки, щоб захистити життєво важливі точки.

В лівій руці, що захищала серце, піднялася висока температура.

Мімас відрізав відчуття, що йшли від лівої руки.

Лише коли ліва рука обгоріла до ліктя, він зрозумів, що атакою був «Фононний мазер», спрямований в його серце.

Причина, чому руку не пробило на скрізь, була у вакуумному щиті (захисна магія для запобігання повітряних атак, таких як кулі стисненого повітря, що є найпопулярнішими магічними атаками), розгорнута магічною силою звичайних членів Зірок, завдяки його ефекту і термостійкості протектора передпліччя, розробленого для американського військового спецназу.

І все ж це була серйозна травма, спричинена широким опіком третього ступеня. Зазвичай це викликає сильний біль, що позбавляє можливості рухатися.

Однак Паразит має здатність блокувати фізичні відчуття, щоб уникнути пошкодження, свого істинного, духовного тіла. І хоча таке відключення може бути недоречним і позбавити дієздатності, воно дає можливість продовжити бій наперекір безперервного білю.

Щоб уникнути другого пострілу противника, Мімас спочатку націлився на праву руку Канати, що тримала направлений в нього CAD, у формі пістолета, і активував «Запалення живого тіла».

– Гаааах!

Вирвався з вуст Канати крик. Він впав на коліна і виставив праву руку в перед.

Каната не втратив пильності. Він помітив ознаки того, що Паразит, який захистився від Фононного мазера, використавши, як щит, ліву руку, збирається викинути магію контратаки.

Але Паразит був швидшим. Каната вже був на стадії завантаження послідовності активації для випуску другого Фононного мазера. Однак, Паразит першим завершив магію.

Жар навіть не відчувався. Біль була настільки сильною, що все, крім «болі», витіснялось з розуму.

Полум’я охопило руку лише на мить.

За цей короткий, час його рука стала чорною до середини плеча.

Він вже не відчував свою праву руку. Тепер сильний біль горіла лише від суглоба плеча.

CAD, який тримала його права рука, з шумом впав на плоский дах складу. Через мить, обвуглена частина правої руки, від пальців до ліктя, відвалилася. Впавши, обвуглена шкіра і м’язи розсипалися, оголивши кості.

– ...Трясця!

Після того як він побачив втрату своєї руки на власні очі, в нього наче загорівся бойовий дух, що перевершив відчуття болю.

Безглуздий крик, перетворився на прокляття, само надихання та проклинання ворога, і Каната підвівся на тремтячих колінах.

В очах — бойовий бух і вбивчий намір. І чітке прагнення використати магію.

Однак, у нинішній ситуації, коли він відчував лише біль і не міг використовувати CAD, ще важче проявити ініціативу проти ворога-паразита.

Магія Паразита — Мімаса була активована раніше, ніж Каната завершив побудову магічної послідовності.

Навіть якщо його права рука обгоріла, маг Йотсуба не втратить бойового духу.

Втративши одну руку, він намагався випустити магію для контратаки.

Навіть ставши Паразитом, Мімас не міг не здивуватися, побачивши його таким.

Саме тому він не міг залишити його поза увагою. Залишивши сильних ворогів, ви завдасте шкоди союзникам.

Мімас побудував магічну послідовність «Запалювання живого тіла» максимальної потужності, яку міг зараз продемонструвати.

Такої сили було зовсім непотрібно, щоб вбити важко пораненого ворога — Канату. Так Мімас проявляв повагу до ворога, намагаючись миттєво вбити його, щоб він не страждав.

Маги-паразити не потребують CAD, і швидкість активації магії значно підвищується.

Хоча магія була потужнішою, ніж потрібно, «запалювання живого організму» Мімаса була завершена раніше магії, яку намагався побудувати Каната.

Мімас запустив «Запалювання живого тіла».

Все тіло Канати мало згоріти в одну мить.

– Що?

Але нічого не відбулося. Звісно була відповідь про те, що магія була активована, але її скасували якраз перед тим, як вона стала явищем запалювання людського тіла і стала реальністю.

Магія була стерта.

Чиїмись руками.

Мімас поспіхом озирнувся.

Він не відчув жодних ознак. Це була цілком інтуїтивна реакція.

Позаду нього стояла постать у бойовому костюмі, з броньованими життєво важливими точками.

Обличчя було заховане під шоломом і він не знав хто це. З огляду на силует, це ймовірно був чоловік.

Він витягнув праву руку до Мімаса.

«Це він!..»

Він не знав хто це, але Мімас інтуїтивно зрозумів, що ця людина стерла його магію.

Мімас спрямував на людину в шоломі «Запалювання живого тіла».

В цей момент він забув про Канату.

З очей, вух, носу і рота Мімаса, що повністю розвернув своє тіло, раптом потекла кров.

Після чого він впав на землю.

В його потилиці вигоріла діра.

Наче розслабившись, побачивши смерть ворога, Каната також впав.

Саме «Фононний мазер» випущений Канатою з останніх сил вбив Мімаса.

Каната не зупинив побудову магічної послідовності «Фононний мазер» навіть коли стало зрозуміло, що Запалювання людського тіла, завершена раніше і накладається на ціль.

Фононний мазер, випущений Канатою, блискавкою пробив потилицю Мімаса і спалив його мозок. Кров, що вирвалася з отворів на обличчі Паразита, була витіснена з черепа, в результаті кипіння спинномозкової рідини.

Знищення мозку означає смерть фізичного тіла Паразитів.

Однак це не руйнує істинне тіло Паразита.. Воно просто вийде з тіла.

Паразити, що повертаються до форми духовного тіла, намагаються заволодіти живою людиною в пошуках носія, який може замінити його труп. Під паразитом, який кілька секунд тому був «Мімасом», лежало непритомне тіло людини.

Слідуючи інстинкту стабільного існування, Паразит для початку спробував втекти в тіло Канати. Однак, тільки-но рушивши до тіла Канати, Паразит раптово втратив скелет сайонового інформаційного тіла, що підтримував псіонове інформаційне тіло в цьому світі.

Інформаційне сайонове тіло, що було опорою існування в цьому світі, було розбите на шматки.

Духовна форма життя, опора якої в цьому світі зруйнована, зникла, немов поглинута невидимим вихором.

Паразит, сержант Алехандро Мімас, маг Зірок класу Супутник, зник з цього світу.

«Зникнення Паразита підтверджено.»

Вбивши Паразита «Астрал Демолішін», Тацуя, лівою рукою дістав CAD у формі пістолета, свій улюблений пристрій Сілвер Хорн «Трайдент» і націлив його на лежачого Канату.

Активувалося «Відновлення».

Тацуя, під шоломом, злегка нахмурився. Повторне почуття болі Канати, в момент обпалення правої руки збільшене в сто разів, було не тим, що можна було проігнорувати.

Однак це була єдина реакція Тацуї на цей біль.

Відновивши праву обгорілу руку Канати, Тацуя скористався панеллю збоку шолома для встановлення зв’язку з мобільною базою.

– Пан Кацушіґе.

– Тацуя-кун, щось трапилось?

– Цуцумі Каната лежить на даху продовольчого складу. Відправте підкріплення.

Комунікатор передав слабкий, але безсумнівно звук перехоплення дихання

– ...Стан травм?

– Травм не має. Він просто без свідомості.

– Правда. Дякую.

Навіть без пояснень, Кацушіґе зрозумів, що Тацуя магією зцілив Канату, який був настільки серйозно поранений, що втратив свідомість.

– Я продовжу зачистку Паразитів.

– Зрозумів.

На разі, роль Тацуї була в тому, щоб не дати істинним тілам Паразитів втекти. Як видно з прикладу Мімаса, звичайне вбивство не означає, що Паразит насправді постраждає.

Все, що їм потрібно зробити, це вибратися з тіла і переселитися до наступного носія.

Асиміляція має умову, людина повинна мати сильне і чисте бажання, тому носій не завжди з ними зливається. Однак, навіть якщо асиміляція не вдасться, істинне тіло Паразита просто входить в тіло носія і ніколи не зникне з цього світу.

У цьому відношенні Тацуя, у якого було Туманне розсіювання та Астрал Демолішін, знищував як тіло носія, так і тіло Паразита.

У пошуках своєї наступної жертви Тацуя злетів з даху продовольчого складу.

◊ ◊ ◊

Сім паразитів атакували гарнізон оборони, озброєний арбалетами.

Гарнізон контратакував, кинувши арбалети й кидаючи стріли за допомогою магії, але ситуація була не на їх користь. Один за одним, вони падали під натиском Паразитів.

– А-а... знову!

Закричала Еріка, що спостерігала за цією сценою, на екрані сховку.

– Ух... Підкріплення ще немає

Пробурмотів крізь стиснуті зуби Лео, сидячи поряд з нею.

Це інший рівень, ніж ті Паразити з якими ми мали справу.

Порівняно з ними двома, Мікіхіко все ще залишався спокійним, але все ж не зміг стримати свого потрясіння.

– Я більше не витримаю! Мінамі відчини двері!

Енергійно встала і крикнула Мінамі Еріка.

Мінамі не показала жодного хвилювання, від того, що їй кричали.

– Куди ви підете?

– Допомогти в бою! Це ж очевидно!

Відповіла Еріка.

– Куди ви підете?

Мінамі повторила своє питання.

– Що...

– Зараз на острові відбуваються бої в дев’яти місцях. В трьох з них, союзники поступаються. Однак у ці місця вже відправлено підкріплення. Здається, скоро ситуація зміниться.

Поки Еріка не знала що сказати, вона спокійно пояснила ситуацію.

– А що з цими. Ви їх залишите?

Незадоволено сказала Еріка, з пониклим виразом.

– Ні, скоро.

І все ж, ставлення Мінамі не похитнулося.

Її очі дивилися на бічну консоль, а не на Еріку. Відображені там дані, можливо, були джерелом впевненості Мінамі.

– Що?!

– Ось.

Погляд Мінамі перемістився з маленького монітора на консолі на великий дисплей на стіні.

Еріка, за її прикладом, повернула очі.

І саме в той момент..

В кадр спустилася фігура в темному бойовому костюмі.

– Тацуя-кун?

Бойовий костюм був той самий, що раніше носив Тацуя. Попри те, що обличчя було закрите шоломом, Еріка з друзями швидко зрозуміли хто це.

Тацуя махнув порожньою правою рукою на Паразитів.

Тільки завдяки цьому, більша частина, чотири з семи, паразитів зникли.

Очі трьох людей перед дисплеєм широко відкрилися.

– Якого біса...

Пробурмотів приголомшений Лео.

– Костюм шановного Тацуї має вбудований CAD з повним мисленнєвим контролем.

Відразу ж надала коментар Мінамі.

Але це не зняло його питання.

Ні, репліка Лео відразу не була питанням.

– Це магія? Це магія Тацуї?..

Бурмотіння Мікіхіко також не було питанням, але Мінамі відповіла, – Вибачте.

– Я не уповноважена відповідати на це питання.

Не лише Мікіхіко, а й Еріка не скаржилася на відповідь Мінамі.

Ці троє, кілька разів ділили поле бою з Тацуєю. Проте вони вперше детально бачили, як б’ється Тацуя.

...Бачили, як він стирає «людину» «Туманним розсіюванням».

Тацуя на екрані знову махнув.

І цього виявилося достатньо, щоб зникли всі Паразити, які переважали оборонний загін із понад тридцяти осіб.

Відразу після цього, зображення на екрані перемкнулося на інше місце.

Ні хто не поскаржився на це.

–– Тобто... Це магія?..

Лише перелякане бурмотіння Еріки досягло вух присутніх і зникло.

◊ ◊ ◊

Тацуя поглянув на сім паразитів і їх істині тіла.

Як зазвичай, він не міг «бачити» структуру псіонового інформаційного тіла.

Проте він знав, що там щось є, і вже звик до візуального розпізнавання сайонового інформаційного тіла, що тримає Паразита в цьому світі

З вбудованого в костюм CAD, він викликав і завантажив послідовність активації «Астрал Демолішін».

Зараз він міг побудувати цю магію так само просто, як Туманне розсіювання.

Тацуя підняв праву руку над головою. Він не скористався CAD у формі пістолета, оскільки Паразити не існують у фізичному вимірі й не пов’язані з матеріальним світом. У цьому випадку, Тацуя з власного досвіду знав, що функція допомоги при прицілюванні спеціалізованого CAD була б перешкодою

«Магія розпаду підтримки структури псіонового інформаційного тіла, Астрал Демолішін, активація!»

Націлившись на всі вісім духовних форм життя, опустив витягнуту праву руку в низ.

Астрал Демолішін активовано.

Істинні тіла Паразитів проковтнув невидимий вихор. Цей вихор, ймовірно просторовий прохід, що вів до світу, де від початку існували Паразити. В результаті знищення інформаційного сайонового тіла, що слугувало якорем для утримання Паразитів в цьому світі, їх затягнуло в світ, в якому вони повинні бути.

Сім паразитів зникли.

Зникли як з матеріального, так і інформаційного вимірів, що складають наш Всесвіт.

Паразити були знищені магією Тацуї.

Відео в сховку Еріки та інших було змінено, тому що він не хотів, щоб цю магію, «Астрал Демолішін», бачили.

Зокрема, не варто було показувати її Мікіхіко. Це була одностайна думка Маї та інженерів головного дому.

Астрал Демолішін — це магія, що хоч опосередковано, але все ж впливає на розум, яка ще не була проаналізована головним домом. Вони думали, що якби древні дізнались про цю магію, вони змогли б розробити варіанти прийомів, які могли загрожувати родині Йотсуба.

Мінамі було суворо наказано перемикати відео, коли тіло Паразитів буде знищено, і на це ж була запрограмована система ретрансляції.

◊ ◊ ◊

Мабуть, найсильнішим учасником нападу американських сил, що кинулися на острів Міякі, був бортовий човен на чолі з капітаном Орландо Рігелем, командуючим Шостого підрозділу Зірок.

Формуючи підрозділ для операції раптового нападу, американські військові не розподілили сили порівну. До загону Рігеля також входили прапорщик Ян Беллатрікс, прапорщик Самуїл Альнімал, з того ж самого Шостого підрозділу Зірок. Можливо було враховано те, що ці троє від початку добре билися в тріо, але разом було зібрано усі три учасники класу Зірка, що зголосилися до участі. Неминучим стало й те, що це формувало переважаючу силу в порівнянні з іншими загонами вторгнення.

Попри це, десантний загін капітана Рігеля застряг на прибережній дорозі.

Перед Рігелем, Беллатріксом й Альнімалом стояв Шібата Кацушіґе.

◊ ◊ ◊

– ...Сильний.

Висловив захоплення Мікіхіко, споглядаючи відео, на яке перемкнувся екран.

– Це явно не рядова людина...

На фоні бурмотіння Лео, Еріка мовчки дивилась на екран.

Зараз екран показував бій загону оборони на чолі з Кацушіґе, котрий залишив мобільну базу.

– ...Сакурай. Хто ця людина? Невже у родини Йотсуба є настільки сильні бійці?

– Шановний Кацушіґе — наступний глава гілки родини Йотсуба. Кажуть, що по силі він входить в десятку клану.

– Ого! Перша десятка Йотсуби. Але тоді все зрозуміло. Можна трохи розслабитись.

З полегшенням в голосі, сказав Лео, на пояснення Мінамі.

– Які безтурботні слова. Входить в десятку, означає, що в родині Йотсуба щонайменше дев’ять осіб, які знаходяться на тому ж рівні. Тут аж ніяк не розслабитись.

Однак розслаблену атмосферу швидко розвіяли слова Еріки, що перервала мовчання. Лео не сперечався, бо зрозумів, що своїм зауваженням Еріка влучила в точку.

– ...Але я не розумію. Хіба, з такою силою, не можна було відбити їх ще до того як вони вийшли на берег?

Чи просто тому, що його думки перемкнулися на інше.

– Можливо це було зроблено навмисно.

На його слова цього разу відповіла не Мінамі, а Еріка.

– Я теж так думаю.

Підтримав припущення Еріки Мікіхіко.

– Для чого?

– Для забезпечення алібі.

– А?

З сумнівом в голосі видав Лео, на відповідь Еріки.

– Ми стали свідками. Свідками того, що вони атакували лише після незаконного вторгнення.

Обернувся і пояснив Лео Мікіхіко. В його очах була серйозність, як у людини, що потрапила у складну ситуацію.

– Ми самі зголосилися виступити свідками. Хоч і прикро, але скаржитися ми не можемо.

Сумно сказала Еріка і сухо посміялася, «а-ха-ха». Вона ні на мить не відводила погляд від екрана. Лео і Мікіхіко, з цього моменту, теж не озиралися.

◊ ◊ ◊

Через несподівано сильний опір, Рігель не міг стримати своєї нетерплячості.

Він — Паразит. Його сум’яття передавалося Беллатріксу, Альнімалу та іншим Паразитам.

Командиру категорично заборонялося демонструвати своє хвилювання перед підлеглими. Хоча він це знав, розчарування Рігеля лише зростало.

Місцем висадки він обрав дорогу на північному березі, а не район порту на східному березі Міякі, який був найближчим по курсу бортових катерів. Цього разу, цілю був не завод, що будувався на східному боці острова, а вбивство мага, який, з високою ймовірністю перебував на західному березі.

Якщо висадитись на східному березі, доведеться пройти між багатьма будинками, що вже побудовані чи будуються. Тож буде багато перешкод за, якими могли переховуватися перехоплювачі.

Однак висаджуватися прямо на західному березі було не варто. Було відомо, що будівлі на західному березі були міцними спорудами, які раніше використовувалися як в’язниці магів. До того ж обладнанні зброєю, як захід проти втечі.

На противагу, на північному узбережжі була лише дорога, що з’єднувала стару в’язницю на заході та завод на основі Зоряного реактора, на сході. Якщо зайти з неї, не доведеться турбуватися про засідку й артилерію націлену в море. Не мала ймовірність того, що ціль з’явиться для перехоплення.

Виходячи з таких суджень, Рігель обрав точкою висадки місце трохи східніше на північному березі. Їм було важко пробратися через блоки, що гасили хвилі, але після подолання цієї перешкоди, їх не зустрів вогонь перехоплення чи магія і бортовий човен вдало прибув до берега.

До висадки все йшло занадто гладко. Думаючи про це зараз, вони вже тоді мали запідозрити, що все йшло «занадто легко».

У той момент, коли всі десантники перелізли через набережну стіну на дорогу, залишивши екіпаж на борту, їх вдарив потік дрібного каміння.

Десант обстріляли найпопулярнішою атакуючою магією, кулями стисненого повітря. Схоже, в стиснуте повітря була домішана скам’яніла лава, вибух від вивільненого повітря вдаряв об землю і ніс з собою гравій.

Додавання цвяхів і шматочків заліза в повітряну масу, для збільшення сили магічної атаки, є широко використовуваною технікою на полі бою. Цей острів здебільшого складався з холодної лави. Можна було знайти необмежену кількість гравію, як матеріалу. Те що їх атакували холодною, а не розпеченою лавою, можна назвати досить гуманним.

Проте, під цією атакою, половина десантної групи втратила боєздатність. Залишилися лише маги, що змогли гостро сприйняти ознаки магії і підняти щити, і Паразити, що могли ігнорувати рани від гравію. Солдати, що не були магами, були перебитими. Загиблих було не багато, але пораненні стогнали, втрачаючи кров через рани, від попадання застиглої лави, по всьому тілу.

Рігелю було не до поранених. Як було сказано вище, з цього місця був гарний огляд. Ворог, що лежав в заглибині, виритій в пагорбі на проти, і його не було видно під час висадки, виліз з окопу для контратаки і його було добре видно.

Рігель наказав солдатам дати відсіч і націлив на ворогів магію.

Але його магії перешкодив високий молодий маг, на передовій загону перехоплення.

Сам Рігель мав середньо статистичний зріст сто сімдесят п’ять сантиметрів, його підлеглі прапорщик Альнімал, мав зріст сто вісімдесят три, а прапорщик Беллатрікс — сто вісімдесят чотири сантиметри.

Але молодий чоловік, що зупинив його магію, був ще вищим. Можливо, близько ста дев’яноста сантиметрів. Серед ворогів, він помітно виділявся. Вороги стояли на схилі вище дороги. В очах Рігеля він виглядав як «Перепона».

– Яка магічна сила!

Лайка Беллатрікса, що йшов поряд з ним, донеслась до вух Рігеля. Той був повністю згоден з ним.

Зараз, коли до них приєднався Альнімал, магією атакували вже троє, але захист молодого мага не похитнувся. Навпаки, хоч вони були троє проти одного, Рігелю, Беллатріксу та Альнімалу доводилося щоразу зупиняти атаку та зосереджуватися на захисті, щоб протистояти магії молодого мага, який знаходив вдалі моменти.

«Я/ми використаємо блискавку. Спільно.»

«Так точно.»

«Так точно.»

Синхронізувавшись через спільну свідомість Паразитів, Рігель та його колеги, одномоментно запустили в Кацушіґе магію вивільнення «Блискавка».

На відміну від Мімаса, з класу Супутник, мабуть, через те, що вони належали до класу Зірка, ці троє зазнали негативного впливу при асиміляції з Паразитом, що проявлялося в обмеженні магічних здібностей.

Ні, можливо вплив був. Однак, оскільки ці троє від початку володіли багатьма видами магії, можливо цей недолік не так проявлявся.

У будь-якому випадку, вони обрали ту саму магію, уникаючи зниження потужності в результаті інтерференції між магічними послідовностями, для досягнення успіху удару, підсилюючи потужність.

На жаль, синергетичний ефект не потроювався, а просто сумувався. Попри це, в Кацушіґе зверху летів електричний струм приблизно в тричі потужніший, ніж одиночна атака.

Кацушіґе відхилив електричний удар.

Він не змістився ні на крок, не відхилив тіло, а змінив розподіл електричного опору повітря, призвівши до того, що пучок електронів легко увійшов в землю.

І в момент, коли зникло світло блискавки, Кацушіґе контратакував Рігеля та інших.

Ці троє раптово відчули тиск по всьому своєму тілу. Кожен з них рефлекторно огорнув себе щитом проти тиску, зрозумівши природу цього тиску. Навколо них зріс атмосферний тиск.

Відразу після того, як вони поставили щити, наче у відповідь, швидкість зростання тиску повітря зросла.

«Розгортання «Зони охолодження».»

«Розгортання «Зони охолодження».»

«Розгортання «Зони охолодження».»

За наказом Рігеля, одночасно з тим, як це стало їх єдиною думкою, троє людей активували однакову магію.

Щоб впоратися з наростаючою навколишньою температурою, в результаті різкого зростання тиску, вони створили навколо себе поле зниження температури.

Зараз висока температура була більшою загрозою, ніж тиск. Приблизно в три рази збільшений атмосферний тиск, знаходиться в межах можливості адаптації людського організму, і поки його можна було витримати. Однак, в результаті такого атмосферного тиску, оскільки світ характеризується послідовністю, виникла висока температура, що перевищувала шістсот градусів Цельсія, навіть організм Паразита такого не витримає.

...Спеціалізація Кацушіґе - «маніпулювання щільністю». Строго кажучи, «маніпуляція щільністю і тиском». Магія, що контролює щільність і тиск, окремо, що в природному стані коливаються пропорційно. Маніпулювання щільністю не змінюючи тиску, маніпулювання тиском, не змінюючи щільності, маніпулювання щільністю і тиском одночасно. Це три способи їх використання. У цьому випадку, тиск збільшився без зміни щільності повітря.

На перший погляд, порівняно з «Розпадом» Тацуї та «Зоною охолодження» Міюкі, це здається простим. Однак при збільшенні тиску, принаймні в тричі, він має вбивчу силу. Кацушіґе не безпідставно вважають «одним з найсильніших серед сімей клану Йотсуба, стосовно простої грубої сили».

Три Паразити влили більшу частину своєї магічної сили в «Зону охолодження», щоб уникнути високої температури. Завдяки цьому, температура повітря, що контактувало з їх тілом підтримувалась на рівня близько тридцяти градусів Цельсія, що відповідало температурі навколишнього середовища.

Але, звісно, атака Кацушіґе на цьому не закінчилась.

Тиск що на них тиснув, раптово зник.

Було знято не лише високий тиск. Відразу після того, як тиск і температура повернулися до початкового рівня, в результаті припинення дії магії, і короткочасного зниження щільності, виникла декомпресія.

Подальше розширення повітря, через зменшення щільності, викликало навколо них вибух, завдаючи поразки навколишнім силам групи десанту. В колі, з Рігелем в центрі, атмосферний тиск і температура різко впали.

Атмосферний тиск становив одну третю від норми, а температура була нижче нуля. Троє людей, що розгорнули «Зону охолодження», три Паразити, не змогли відреагувати на цю зміну температури.

Тіла Паразитів замерзли та покривалися дрібними частинками льоду.

Але Рігель ще не помер.

З’явилася груда каменів діаметром близько п’ятдесяти сантиметрів, і почала падати на групу десанту, вкриваючи Рігеля та інших. Підлеглі Кацушіґе скористалися сум’яттям в стані ворога й атакували.

Рігель збив траєкторію каменю, що летів в нього, за метр до цілі, залишаючись замерзлим. В результаті захистивши й Беллатрікса, що стояв поряд з ним.

І це ще не все. Рігель розтопив своє замерзле тіло. Замерзання зупинилося на поверхні тіла. Він відразу почав рухатися і впевнився в безпеці своїх підлеглих.

Слідом за Рігелом, Беллатрікс самостійно позбувся замороженого стану.

– Ян!

Побачивши це, Рігель промовив ім’я Беллатрікса в голос, а не подумки. – Дякую, капітане.

Беллатрікс повернув слова вдячності. Навіть в замороженому стані, він зрозумів, що Рігель захистив його від летючого каміння.

Рігель кивнув йому й обернувся в інший бік.

– Сем!

І скорботно прокричав.

Голова Сема, Самуїла Альнімала була роздавлена каменем.

На жаль, він отримав пряме влучання кам’яним снарядом. Можна було і не підтверджувати. Це була миттєва смерть.

Побачивши це очима, Рігель нарешті зрозумів, що зв’язок свідомостей був розірваний. Істинне тіло Паразита, втрачаючи асимільованого носія, втрачає здатність до людського мислення. Паразити асимільовані з людьми, можуть відчувати лише існування та інстинктивні сигнали від цих примар.

– Ян, ходімо!

– Так, сер!

Вони спілкувалися голосом, можливо, тому що не хотіли відчувати втрату свідомості Альнімала.

Рігель і Беллатрікс одночасно побігли.

Стиль бою на якому від початку спеціалізувався Шостий підрозділ, який також називають «командою Оріон», це ближній бій високої мобільності завдяки магії Самоприскорення. До цього часу, причиною атак на середній дистанції була не можливість ігнорувати співпрацю з членами десанту.

Однак через втрату Альнімала, Рігель і Беллатрікс відмовилися від залучення інших учасників. Керуючись помстою, вони націлились лише на Кацушіґе. ...Магія, яка безпосередньо вбила Альнімала, не була справлю рук Кацушіґе, але безумовно, це він створив дану ситуацію.

Рігель, з напарником, швидко наблизились до Кацушіґе. Підлеглі Кацушіґе не забарилися з реакцією, але ніхто з них не зміг встежити за Рігелем та Беллатріксом.

Однак на відстані п’яти метрів, два Паразити раптово втратили рівновагу.

Вони не впали, але наче заплутались і загальмували.

Від їх ніг залишилися великі сліди. Якщо пригледітися, лавове поле, колом з Кацушіґе в центрі, перетворилося на м’який пісок

Це також ефект «маніпулювання щільністю».

Зменшивши щільність земної поверхні навколо себе, він зумовив вивітрення базальту, що складав лавове поле.

На Рігеля і Беллатрікса, рухливість яких знизилася, полетів шквал різноманітних атак еліти родини Шібата, від магів під безпосереднім командуванням Кацушіґе.

Навіть членам Зірок, класу Зірка, було не можливо захиститися від всіх атак.

Через нагромадження ушкоджень, спочатку Беллатрікс впав на піщаний ґрунт, а потім на коліна впав і Рігель.

Вирішальний удар завдала магія Кацушіґе.

Тіла Паразитів дедалі більше втискалися в пісок, а невдовзі базальт відновив свою щільність.

◊ ◊ ◊

– Гей... Наче в ямі личинки мурашиного лева, вірно?

Видав переляканим голосом і похмурим обличчям Лео, спостерігаючи на екрані, як Кацушіґе зупинив Паразитів.

Його «переляканий голос», мабуть, був свідченням того, що він стійкіший за інших.

Мікіхіко, який бачив те саме зображення, виглядав так, наче його зараз знудить, навіть Еріка сиділа з блідим обличчям.

Потім зображення на екрані перемкнулося на інше поле бою.

Мікіхіко, якому вдалося уникнути блювотного позиву, закривши рота обома руками, повернув голову до Мінамі.

– До речі, а що з тілами Паразитів? Якщо не запечатати істинне тіло, що вийде після знищення фізичного, їх насправді не вбити.

– Основні тіла Паразитів знищив шановний Тацуя.

Відповіла Мікіхіко Мінамі, нічого не приховуючи.

– О, Сфера запечатування? Зрозуміло, з цією магією проблем не буде.

– Сфера запечатування?

– Що за Сфера запечатування?

Поки Мікіхіко відповідав на запитання Лео та Еріки, Мінамі зберігала мовчання.

Вона чесно відповіла, хто має справу з Паразитами, але, через вказівку головного дому, не пояснила, яким саме чином він це зробить.

◊ ◊ ◊

Дев’ята тридцять ранку. Запекла битва на острові Міякі все ще тривала, але на морі відбулися зміни.

Над есмінцем «Халл», що кинув ярок за тридцять кілометрів на схід від острова і над есмінцем «Росс», за тридцять кілометрів на захід, з’явилася величезна маса водної плазми.

Зайве говорити, що це не природне явище. Це штучне явище створене двома магами. Плазму на сході створив маг, на ім’я Мігель Діаз. А на заході маг — Антоніо Діаз. Двоє були однояйцевими близнюками.

Магія створювана двома братами, ще не завершена. Хмара плазми, що виросла до п’ятдесяти метрів, за кілька секунд зменшилася до п’яти метрів в декаметрі, ні стиснулася.

Плазмові хмари стиснулися в однакові, ідеальні кулі й полетіли з однаковою швидкістю.

Плазма утворена над есмінцем «Халл» на захід.

А утворена над есмінцем «Росс» на схід.

Дві плазмові хмари рухалися на зустріч одна одній, в десять разів швидше швидкості звуку.

Тацуя розпізнав активовану магію в морі на сході та заході, в перерві, після знищення чергового Паразита.

«Вони збираються зіштовхнути над Міякі плазму високої щільності.»

«До зіткнення близько шести секунд.»

«При зіткненні на такій швидкості, ядерний синтез не відбудеться, але якщо тиск зі сходу і заходу продовжиться, це вже інша історія.»

«Це.. Синхронізед Леніа Фюжн?!»

Ці роздуми зайняли близько секунди. До зіткнення залишилося п’ять секунд.

Він не встигав детально оцінити вибухову потужність, але, враховуючи бразильський інцидент, вона могла б досягти щонайменше кількох кілотонн у тротиловому еквіваленті, а можливо, й десятка кілотонн.

Тацуя без вагань вирішив, знешкодити магію «перериванням техніки».

«Магія складалася з окремих компонентів: плазма, запобігання дифузії, рух.»

«Використовувалися дві абсолютно однакові магічні послідовності, відрізнявся лише напрямок руху.»

...Перший етап, аналіз магічної послідовності яку потрібно було розвіяти.

«Враховуючи природу цієї магії, запобігти її активації можна, стерши одну з магічних послідовностей.»

«Але тут краще стерти обидві магічні послідовності.»

...Другий етап націлитися на магічну послідовність для її розвіювання.

...І завершальний етап.

«Переривання техніки активація.»

У цей момент світлові тіла з надзвуковою швидкістю на сході та заході Міякі, були розвіяні.

...Відходячи від теми, на метеорологічній станції, що спостерігала за морською зоною островів Ідзу, через супутник, через виявлення UFO, піднявся невеликий переполох.

Переполох, що виник на есмінці USNA «Хелл» був не таким не значний, як метеорологічній станції.

– Синхронізед Леніа Фюжн нейтралізована!

– Нейтралізована? Хіба це не збій?

– Ні! Вона була нейтралізована через чиєсь втручання!

Мігель Діаз, на підвищених тонах розмовляв з магічним інженером, що допомагав йому з керуванням CAD.

І в цей момент з Мігелем зв’язалися з есмінця «Росс».

– Мігель, це я.

– Антоніо.

По рації з ним зв’язався брат-близнюк Мігеля, Антоніо Діаз.

– Мігель, як це розуміти? Я не знав, що нашу магію можна нейтралізувати.

– Як і я. Антоніо, зробимо це ще раз!

– Не знаючи як її нейтралізували?

– Саме тому, що не знаємо. Цього разу, нехай техніки уважно стежать за процесом, під час нейтралізації.

– Якщо її нейтралізують, цього разу можна буде побачити причину.

– Якщо знатимемо як її зупинили, ми зможемо вжити заходів.

Говорячи про вживання заходів, Мігель Діаз мав на увазі не успіх даної операції. Він говорив про їхні наступні поля бою.

Якщо є спосіб нейтралізувати «Синхронізед Леніа Фюжн» і вони не знайдуть метод яким йому протистояти, сенс їх існування похитнеться.

– Вірно.

Антоніо, мабуть, думав про те саме. І він зразу погодився на пропозицію Мігеля.

– За для майбутнього...

Однак його наступні слова неприродньо перервалися.

– Антоніо?

З динаміків доносився шум, це означало, що зв’язок не перервався.

– Антоніо, що сталося!

– Майор Діаз…

На крик Мігеля, відповів не його брат Антоніо.

Мігель якого охопило зловісне передчуття, перевів подих і чекав наступних слів.

– Якби... Містер Антоніо раптово зник.

– ...Що?

– Пан Антоніо Діаз раптово зник, залишивши після себе невеликий вибух.

Мігель не зміг відразу зрозуміти, про що йшлося.

– Маєте на увазі, що мого брата підірвали?

– Ні, я так не думаю.. Не те що шматків тіла, навіть крові не лишилося. Якщо подумати, силует його тіла спочатку поплив, подув вітер і він зник. Наче саме людське тіло змішалося з вітром.

– ...

– Майор Діаз. Якого біса трапилося? Це ваша магія? Майор ви пізнали магію телепортації?

– ...Ні це не так. Я сам не розумію...

На борту двох есмінців всі перебували в збентежені.

Хоча фраза техніка есмінця «Росс» «він розчинився у вітрі та зник відповідала дійсності», але жоден, на цих двох кораблях, не задумувався над цим.

«Знищення цілі підтверджено.»

Знищивши Антоніо Діаза Туманним розсіюванням, Тацуя повернув Сілвер Хорн який тримав у правій руці до кобури на талії.

«Зрештою, Синхронізед Леніа Фюжн, це магія, активована двома.»

На острові досі тривали запеклі бої. Не підходяща ситуація, щоб розслаблено розмірковувати про магію.

Розуміючи це, Тацуя не міг не задуматись про секрет стратегічної магії «Синхронізед Леніа Фюжн», який щойно дізнався.

«Створені за допомогою абсолютно однакової магії, плазмові маси направляються для зіткнення.»

«Якщо навіть трохи помилитися з напрямком і курсом, магія не спрацює.»

«Можливо, сили втручання в подію, що вливається в магію обох, також повинні збігатися.»

«Насправді, рівень сили втручання в подію, в магіях Мігеля Діаза та Антоніо Діаза», які я спостерігав, були абсолютно рівними.»

«Серед знайомих мені магів, чи є ті, хто швидше за все зможуть відповідати цим умовам... Вірно.»

«...Касумі та Ідзумі, можливо, зможуть її використовувати.»

– Шановний Тацуя...

У той же момент, коли він прийшов до попереднього висновку, з ним зв’язалася Міюкі.

– Міюкі, що таке?

Це був якраз слушний час, щоб вийти зі своїх роздумів. Тацуя відповів, зробивши нотатку в пам’яті, подумати над магічною технікою на основі Синхронізед Леніа Фюжн, та перевів свою увагу на поточну битву.

– Я відчула потужну магічну силу від двох есмінців, що зупинилися на сході та заході острова. Думаю, що це був напад на нас, а Шановний Тацуя запобіг цьому?

– Обидва висновки правильні. Випущений з есмінців Синхронізед Леніа Фюжн, був нейтралізований Перериванням техніки.

– Синхронізед Леніа Фюжн! У цій битві бере участь бразилець Мігель Діаз!?

– Саме так. Але не хвилюйся. Діаз, як маг стратегічного класу, уже знешкоджений.

– Дуже дякую. Як і очікувалося, від пана Тацуї, як завжди чудова майстерність... Про всяк випадок, я хотіла б знерухомити два есмінці перед десантним кораблем.

– Гадаю це розумне рішення. Так і зроби.

– Тоді, негайно цим займусь.

– Так, давай.

– Слухаюсь.

Після цієї ввічливої відповіді, зв’язок з командною кімнатою обірвався.

Через десять секунд Тацуя відчув могутню магію з командної кімнати на західному березі острова.

◊ ◊ ◊

Міюкі вже викликала допоміжну стійку для прицілювання на столі командира.

На стійці встановлений компактний спеціалізований CAD.

А на головному екрані командної кімнати відображався вид зверху на есмінець «Халл». Це було зображення місця за тридцять кілометрів від острова, але роздільна здатність ідеальна.

Дотепер, в кутку її свідомості залишалося питання «звідки вони знімають, але зараз Міюкі не відволікалась. Її свідомість була повністю зосереджена на магії,

Що мала бути активована на прохання Тацуї. Надзвичайна зосередженість робила її нереалістичну красу більш не людською та трансцендентною.

Командній кімнаті було безвітряно. Кімната охолоджувалася шляхом охолодження стін і стелі зовні. Але кінчики волосся дівчини, що сиділа в командному кріслі не впершись на спинку, наче коливалися на вітрі.

CAD був націлений на есмінець на екрані. Міюкі зберігаючи ідеальну поставу і рівну спину, невимушеним рухом взялась за рукоятку CAD та беззвучно натиснула на пусковий гачок.

Всі машинні процеси оброблялися автоматично. Не звучало жодного голосу, який повідомляв би про завершення тієї чи іншої стадії. Дані про координати, перетворені у формат послідовності активації тактичним комп’ютером командної кімнати, були надіслані до CAD і будучи об’єднаними з послідовністю активації, розгорнутої самим CAD, та зчитані Міюкі.

За допомогою цього CAD можна використовувати лише один тип магії.

Прицілювання брала на себе машина.

Щоб зменшити навантаження на оператора, ця нова магія опускала процес визначення діапазону дії. Діапазон дії магії визначався колом з ціллю в центрі, радіус якого залежить від наданої сили втручання в подію.

Міюкі залишалося лише вирішити, наскільки великою вона повинна бути, щоб накласти магію.

Оскільки вона в перше використовувала дану, магію, то вирішила вкласти вісімдесят відсотків сили для її застосування. За винятком магії, що заморожує розум «Кокіт», вона рідко використовувала всю свою силу втручання в подію.

Побудова магічної послідовності була завершена і перша з цих послідовностей наклалася на ціль. Міюкі, безперечно, відчула відповідь.

Ефект магії проявився не відразу. Зміна події вплинула на реальність приблизно через вісім десятих секунди, після активації магії. Враховуючи що звичайна швидкість активації магії становить п’ять десятих секунди, це було досить повільно.

Однак ніхто, хто дивився на головний екран у командній кімнаті, не міг дозволити собі зайві роздуми. Від видовища на екрані, у них просто захопило дух.

Одна льодова поверхня.

Екран заповнювало льодове поле.

В літньому морі з’явився навіть не крижаний острів, а ціла крижана земля.

Крижана земля, що захопила есмінець Хелл, миттєво розрослася до радіуса в десять кілометрів. Явно більший за цей острів Міякі.

Нова магія «Льодовиковий період» створена Тацуєю тільки для Міюкі.

Як виходило з назви, ця магія, ніби викликала світ льодовикового періоду, а не часу середини зими далекої півночі, з будь-якого погляду, вона була надто потужною проти одного есмінця.

Ця магія підходила для захоплення великого флоту.

Магія здатна вивести великий флот одним ударом.

Якщо магія, що знищує морські сили розміром у великомасштабний флот одним ударом, називається «стратегічною», то якщо у цьому визначені, слово «знищити» замінити на «нейтралізувати», чи залишатиметься вона стратегічною магією...

Співробітники, які нарешті змогли відірвати погляд від шокуючого видовища, яке демонстрував головний екран, звернули свій наповнений страхом погляд на Міюкі, що сиділа у задній частині командної кімнати.

Однак Міюкі, що залишалася абсолютно спокійною, неправильно зрозуміла їх погляди, припустивши, що вони просять наступних вказівок.

– Перемкніть головний екран на есмінець за тридцять кілометрів на захід.

– Т-так

За командою Міюкі, штабний, що керував системою пошуку ворога, поспіхом повернувся до консолі й забігав по ній пальцями.

Крижаний острів, що захопив есмінець «Росс» мав радіус п’ять кілометрів, а льодове поле, яке захопило десантний корабель «Ґуам» один кілометр. Здається, третього разу Міюкі зрештою змогла розрахувати необхідну потужність.

Менше ніж за хвилину, військово морські сили USNA, залучені для раптового нападу, були повністю заморожені.

◊ ◊ ◊

«Певною мірою, я передбачав подібне, але... Цілком стратегічний рівень. Мало того, вона перевершує рівень оригіналу...»

Побачивши «Льодовиковий період», активований Міюкі, Тацуя подумки взявся за голову.

Порівняння Тацуя провів з «Туман-бомбою» Безобразова. Власне кажучи, у своїх думках він порівнював масштаб Ланцюжкового виклику, який використовує Туман-бомба, з масштабом Ланцюжкового виклику «Льодовикового періоду» Міюкі.

«Моя версія не витрачає зайву магічну силу, але саме Безобразов розробив систему ланцюгового розгортання магії. Він помітить ланцюжковий виклик, що використовується в Льодовиковому періоді.»

Він, мабуть, також помітить, що «Льодовиковий період» перевершує його «Туман-бомбу» в масштабі розгортання магії.

«А оскільки він видається людиною з високою гординею... Сподіваюся, це не викличе дратівливої конфронтації.»

Маючи це на увазі, Тацуя був упевнений, що Безобразов втрутиться в цю битву.

◊ ◊ ◊

«Знову! Знову вкрали!»

Як Тацуя і думав, Безобразов помітив особливості виклику «Льодовикового періоду». Проте причина через яку він розлютився, трохи відрізнялася від припущення Тацуї. Безобразов був обурений тим що, що була використана частина створеної ним магії «Туман-бомба».

Система ланцюгового розгортання Магічної послідовності, яку Тацуя (особисто) назвав Ланцюжковим викликом, для Безобразова була частиною «Туман-бомби», а не самостійною технікою. Для нього і «Океанічний вибух», яку використовував Ічідзьо Масакі і «Льодовиковий період» Міюкі, це магія плагіат процесу «Туман-бомби».

Оскільки магія, розроблена для військового використання, на неї не поширювалося право інтелектуальної власності, таке як патентне право. Не можливо заявити про порушення, навіть якщо повторений магічний процес, не кажучи вже про часткове копіювання процесу.

Але емоції — інша справа.

Просто тому, що у вас не має права на законний захист, ви не повинні терпіти, що щось ваше використовують без дозволу. Особливо якщо той, хто без дозволу використовує його, є ненависним ворогом.

Ще тридцятого липня, Безобразов від початку мав намір втрутитися в несподівану атаку Кларка на острів Міякі. Ні, можливо, буде доцільніше сказати «скористатися ним», а не «втрутитися».

Якою б несподіваною вона не була, раптовий магічний обстріл проти Тацуї не спрацює. Йому було боляче це визнавати, але цей факт був незаперечним. Його гордість не допускала подальших поразок. Безобразов був рішучий цього разу неодмінно вбити Шібу Тацую.

Безобразов припустив, що причина, чому несподіваний удар не спрацював, полягала в тому, що він помітив його магічні вібрації. Перший раптовий напад на Ідзу заблокував не Шіба Тацуя. Однак після другого удару, він зазнав болісної протидії, до того як «Туман-бомба» була завершена. Можливо, у магії є щось на зразок форми хвилі, що є унікальною для мага який її активує і Шіба Тацуя може її розпізнавати. Такі міркування мав Безобразов.

...Тоді, якщо створити ситуацію, коли йому доведеться вжити інші невідкладні заходи на полі бою, де ширятиме потужна магія, можна буде знищити Шібу Тацую, не давши виявити свою несподівану атаку.

До такого висновку дійшов Безобразов. Слідую чи цьому плану, він жадібно шукав можливості.

І тут була використана потужна магія, що використовувала технологію «Туман-бомби». Відчуваючи сильний гнів, Безобразов, в думках, прокричав: «Це шанс!».

Він попросив військовий штаб розпочати виконання раніше підготовленого плану.

За наказом командування Східно-сибірської армії, з Біробіджанської ракетної бази, розташованої в ста п’ятдесяти кілометрах на захід від Хазарська, було здійснено запуск гіперзвукової ракети. Ціль — острів Міякі. Швидкість перевищує двадцять Махів, а шлях до цілі займе менше п’яти хвилин.

Японські Сили Самооборони помітили запуск ракети, але, як тільки виявили очікувану точку удару, відмовились від перехоплення. Навіть за наявності сучасних технологій, була п’ятдесятивідсоткова ймовірність успішно збити гіперзвукову ракету. Коли виявилося, що вона не потрапить на Хонсю, Сили Самооборони підрахували, що краще було б скинути її в територіальні води й використати як аргумент для дипломатії, а не збивати силоміць.

Через три хвилини після запуску з Біробіджанської ракетної бази гіперзвукової ракети, «Кутузов» що ховався в морі за сорок кілометрів на південь від Міякі, піднявся на глибину п’ятдесят метрів і почергово запустив ракети «поверхня-поверхня».

«Кутузов» - надсучасний ракетний підводний човен Нового Радянського Союзу. Міг запускати ракети й з більшої глибини, але цього разу була обрана атака з малої глибини й з невеликої відстані, з акцентом на надійність, а не на конфіденційність.

Було випущено шість ракет. Зрештою вони прискорилися до двох махів, і до досягнення західного берега Міякі залишалося близько півтори хвилини.

◊ ◊ ◊

Тацуя виділяв половину можливостей «Ока духів» для постійного спостереження за загрозами на адресу Міюкі. Вони були спрямовані на матеріальні явища та ознаки явища, які можуть зашкодити Міюкі. Оскільки це не передбачення, віддалено активована магія, що може в мить подолати просторову відстань і раптово з’явитися перед цілю, може бути виявлена лише за мить до її дії, а об’єкт або явище, що летить у фізичному просторі, він може, майже напевно, помітити, в момент початку руху у напрямку Міюкі.

Навіть зараз Тацуя дізнався і про гіперзвукову ракету на базі Біробіджанська, і про ракети «поверхня-поверхня» з підводного човна «Кутузов» під час їх запуску. Він не знищив ракети, спрямовані на острів Міякі, відразу після запуску, тому що відчув, що йому слід чекати до останньої хвилини.

Це була просто інтуїція, без конкретної основи. Можна сказати, що це свого роду ставка, що була можлива, тому що він був впевнений, що може зробити це навіть в останній момент.

Проте, часу залишалося не так багато, щоб говорити про «чекати».

Ракети вже наблизилися до повітряного простору острова.

«Це межа?»

Тацуя використав CAD, вбудований в костюм, щоб активувати «Розпад», не витягуючи «Сілвер Хорн».

З порожніми руками у візуальному прицілюванні. Він прицілився суто магічним сприйняттям.

Спочатку до елементарного рівня він розклав шість ракет «земля-земля».

І швидко магічно прицілився на гіперзвукову ракету. Це ракета, яку важко відстежити за допомогою систем перехоплення звичайної системи озброєння, але вона нічим не відрізнялася від нерухомої цілі для Тацуї, який націлювався на інформацію про «гіперзвукову ракету».

Як і ракета «поверхня-поверхня», ця ракета не була ядерною.

Вони не несли хімічної, біологічної зброї чи інших шкідливих, не ядерних, елементів.

Усі ракети спрямовані на острів Міякі, були розбиті на дрібні частки, близькі до буддійського розуміння «найдрібніша частинка», безпосередньо перед тим, як дістатися повітряного простору острова.

◊ ◊ ◊

Безобразов відчув магію Тацуї, випущену над островом Міякі, за допомогою великого CAD для «Туман бомби», встановленого в Хабаровську.

Магію з надзвичайно потужною силою втручання, що розібрала ракети поверхня-поверхня до рівня близького до молекул, не залишивши жодних уламків.

«Добре, відповідно розрахункам!»

Якщо використовується магія, котра так сильно викривляє реальність, навіть якщо це ваша власна магія, вам буде важко визначити іншу магію.

Це була логіка сучасних магів, зокрема Безобразова.

«Наслідки потужної магії, що обморозила кораблі USNA, ще повинні залишитися.»

«Саме час!»

Так розсудив Безобразов, відразу після того, як були знищені ракети, запущені з підводного човна «Кутузов», і безпосередньо перед тим, як була знищена ракета, запущена з бази Біробіджан.

Підготовка до активації «Туман-бомби» вже проводилась.

«Помри!»

Безобразов випустив «Туман-бомбу» рівно в той час, коли Тацуя завершив знищення гіперзвукової ракети.

◊ ◊ ◊

Одночасно з випуском «Розпаду» націленої на гіперзвукову ракету, Тацуя вловив ознаки ще не активованої магії та правою рукою витягнув «Сілвер Хорн».

Одним рухом, він поклав палець на пусковий гачок CAD у формі великого пістолета, підняв його прямо над головою та потягнув курок, «вистріливши» в небо.

«Туман-бомба» - це незліченна множина магічних послідовностей. Мало того, магічні послідовності трохи відрізняються одна від одної й не можуть бути згруповані та розкладені в один момент. «Перериванням техніки» Тацуя зможе стерти певну частину, але решта незліченних магічних послідовностей будуть активовані незалежно від інших. Якщо говорити простіше, це може лише зменшити потужність зі ста до дев’яноста дев’яти.

Однак процес, який Тацуя назвав Ланцюжковий виклик, починається з однієї магічної послідовності. Можна повністю нейтралізувати «Туман-бомбу, знищивши першу магічну послідовність, яку можна назвати «Оригіналом», до початку розгортання ланцюжка. Оскільки структура магічної послідовності, яку потрібно розібрати, була отримана під час минулого зіткнення, її можна стерти, якщо визначити координати, першої магічної послідовності, до того як магія буде випущена.

Зараз так і сталося..

...«Туман-бомба» активація...

...«Переривання техніки» активація...

Скопіювати магічну послідовність, розташувати та встановити за наступними координатами.

Перш ніж цей процес був завершений, магія розпаду інформаційного тіла Тацуї розклала всі процеси «оригінальної» магічної послідовності.

Так Тацуя заблокував «Туман-бомбу» Безобразова.

◊ ◊ ◊

«Ще не активована?..»

«Туман-бомбу скасували?..»

Звісно відгук про активацію «Туман-бомби» зник, і Безобразова захопило хвилювання.

«Дурня! Яким чином!?»

«Він знищив тисячі окремих магічних послідовностей?»

«Це неможливо. З обчислювальними можливостями людини, це неможливо!»

«То який трюк він провернув?»

«Він створив вірус, що руйнує магічну послідовність з високою швидкістю?»

Свідомість Безобразова повністю зайняла осічка магії, яку можна назвати сенсом його існування.

«Я не можу в це повірити» і «я не хочу в це вірити» були його чесними почуттями, а гордість вченого говорила, втеча не припустима. Перед Безобразовим була дилема.

Єдиний спосіб примирити емоції та гордість — це переконати себе, давши наукове пояснення провалу «Туман-бомби».

Тому він не помітив.

Що його вже впіймали в приціл магії.

Дуло було представлено до його серця, і в цю ж мить мав бути натиснутий спусковий гачок.

◊ ◊ ◊

Тацуя отримав особисту інформацію цього російського мага, коли наприкінці червня, цього року, Безобразов націлившись на нього, атакував Першу старшу.

Як побічний результат експерименту зі створення штучного мага, перебудови його мозку, проведеної власними руками його рідної матері, коли йому було шість, Тацуя втратив можливість щось забути. Не все було добре, але відтоді Тацуя міг вільно і точно витягнути з пам’яті інформацію, незалежно від того наскільки вона складна чи об’ємна.

З індивідуальних відомостей Безобразова, Тацуя дізнався, що він перебуває в лабораторії в Хабаровську. Якби він не пам’ятав інформації з того часу, коли на нього напали два місяці тому, не зміг би так легко знайти його. Оскільки уламки щойно розібраної «Туман-бомби» плавають в інформаційному вимірі, того, мабуть, можна було знайти через них. Але, він не зміг би визначити місце перебування, за такий короткий час.

Можливо, поки він проводив пошук, їх обстріляли б другою і третьою хвилею ракет. Не мала ймовірність того, що, через недостачу ресурсів, він не зміг би виявити ракети.

Безобразов сидів у коробковому CAD, що нагадував залізний контейнер, у міцній будівлі, що мала форму маленької обсерваторії.

Він мав простішу структуру, ніж той CAD, що він «бачив» раніше, але, схоже, має ту саму базову функціональність.

Минулого разу він лише пошкодив розум, знищивши приєднаний CAD. Бо не хотів порушити військовий світовий баланс.

Але більше він не міг бути таким поблажливим.

Можливо це призведе до більш суворого майбутнього, ніж зараз, але заради себе і Міюкі він повинен обірвати все що веде до Безобразова.

Так вирішив Тацуя.

«Отримання інформації про магічний захист лабораторії.»

«Отримання інформації про статус магічного захисту Безобразова... Зона контролю відсутня.»

Він повернув CAD у кобуру і простягнув праву руку на північ-північний захід, у напрямку Безобразова.

Це пояснювалося тим, що спостереження показало, що вбудований в костюм CAD з мисленнєвим контролем, більше підходить для майбутньої атаки, ніж «Сілвер Хорн».

Тацуя міцно стиснув пальці, витягнувши праву руку, показавши свій кулак.

«Формування магічної послідовності розкладання Області контролю... Завершено.»

Він витягнув вказівний палець правої руки. Наче підрахувавши «один».

Магія розкладання інформаційного тіла активувалася на відстані близько тисячу сімсот кілометрів від нього.

Область контролю магії навколо лабораторії Безобразова зникла.

«Побудова магічної послідовності розкладання зміцнення інформації... Завершена.»

На додачу до вказівного, він витягнув середній палець правої руки.

Активувалася магія, що нейтралізувала Зміцнення інформації. Так, стіни, лабораторії та всі конструкційні матеріали піддалися магічним атакам.

«Побудова магічної послідовності розкладання інформації структури будівлі... Завершено.»

Був витягнутий безіменний палець правої руки. Було виставлено три пальці.

Спрацювала магія розкладання матеріалу, і лабораторія, що мала форму обсерваторії, за тисячу сімсот кілометрів, безслідно зникла в пилу.

«Магічна послідовність розкладання структурної інформації CAD... Завершено.»

Четвертим був мізинець.

Активувалася магія розкладання матерії. Великий CAD, в якому сидів Безобразов, як і лабораторія, став дрібним пилом.

«Магічна послідовність розкладання особистого зміцнення інформації побудована.»

Витягнувся великий палець. Всі п’ять пальців правої руки Тацуї були виправлені.

Активована магія розкладання інформаційних тіл, стерла Зміцнення інформації, що захищало все тіло Безобразова.

«Побудова магічної послідовності розкладання інформації фізичної структури... Завершено.»

Тацуя знову стиснув свою праву руку. Наче стискаючи щось невидиме.

«Туманне розсіювання» вдарило безпосередньо в тіло Безобразова.

◊ ◊ ◊

Магічний захист особистої лабораторії Безобразова зник.

Дах, стіни лабораторії, всі конструкційні матеріали, обладнання та сантехніка перетворилися на пісок і розсипалися.

Великий CAD, в якому він сидів, корпус, консоль та електронні схеми втратили контури й розвіялися.

На цьому етапі Безобразов нарешті помітив що щось не так. Однак відразу після усвідомлення цієї ситуації, зв’язок з CAD до якого він був підключений, був примусово перерваний, викликавши сильний вплив на розум.

Можливо, йому пощастило, що його свідомість попливла, і він не відчув ні болю, ні відчаю.

Тіло Безобразова, з одягом, стали розмитими, форми тіла спотворилась, кольори вицвіли та розвіялися, вони зникли зі світу маленьким ефемерним полум’ям, що на мить. спалахнуло.

◊ ◊ ◊

Навіть після вбивства Безобразова, бій ще не закінчився. На острові ще були Паразити, з якими ще потрібно було розібратися, але для Тацуї вищим пріоритетом були база та підводний човен Нового Радянського Союзу, що здійснили ракетний удар по острову. Якби не було Тацуї, з ними було б важко впоратися.

Не було можливості не відповідати. Прийняти ситуацію, все одно що запросити подальшу агресію. Свою гідність ти можеш захистити лише сам. Це справедливо як для окремих людей, так і для нації.

Він знову дістав «Сілвер Хорн». Якщо супротивник не має надзвичайної магічної сили, як Безобразов, снайперську магічну атаку дальньої дистанції легше уявити з CAD у формі пістолета.

Тацуя розвернувся назад — на південь. З траєкторії ракет «поверхня-поверхня» було відомо, що підводний човен ховається під водою на півдні. Від моменту запуску підводним човном ракет, минуло менше п’яти хвилин. Вони не повинні віддалитися надто далеко.

«...Назва човна «Кутузов». Сорок кілометрів на південь від Міякі, глибина п’ятдесят метрів. Наразі не рухається.»

Підводний човен «Кутузов» не рухався з місця запуску ракет. Як і хвилювався Тацуя, на ньому планували другу хвилю? Або отримали наказ спостерігати за результатами бою? У будь-якому випадку, для Тацуї було зручно, що він залишився в прилеглій зоні.

«Отримання інформації про структуру підводного човна.»

Тацуя дослідив будову підводного човна, приділяючи особливу увагу двигуну.

Рушійна установка «Кутузова» являла собою не електромагнітний водомет8. Хоча сучасні військові кораблі, в основному, використовували електромагнітні двигуни, а не електромагнітний тип використовувався тут як захід проти магнітного виявлення. Незалежно від причини, для Тацуї було зручним, що там використовувався двигун з великою кількістю рухомих деталей. ...Даючи йому вибір варіанту руйнування.

«Рівень розпаду, на деталі.»

Розпад на деталі, які з самого початку призначені для заміни, є менш складним і менш обтяжливим, серед варіантів магії Розбирання.

Тацуя натиснув на курок «Сілвер Хорна».

У рушійної установки «Кутузова» виникли масові пошкодження. Це не завдало критичних пошкоджень корпусу, але ремонт під водою неможливий.

Такими темпами, він піде на дно. «Кутузов», який не мав ядерного двигуна, не мав і установки для виробництва кисню з морської води. Згодом кисень на борту закінчиться й екіпаж загине.

«Кутузову» нічого не залишалося, крім як спливти.

Потім Тацуя, про всяк випадок, знищив усі ракетні установки підводного човна. Хоч це і було названо знищив, він не зробив нічого брутального, такого як підрив, але це спричинило механічну поломку відкриття та закриття люка. Завдяки цьому, більше не було занепокоєння щодо атак ракет «поверхня-поверхня».

Тацуя розвернувся, не дочекавшись доки з’явиться «Кутузов».

Націливши «Сілвер Хорн» на ракетну базу Біробіджанська, за тисячу сімсот кілометрів на північний захід, в ста п’ятдесяти кілометрах на захід від Хабаровська.

«Ретроспективне відстеження інформації про ракету.»

За допомогою «Ока духів», повернувшись в минуле, він простежив інформацію про гіперзвукову ракету, яку розібрав раніше.

Миттєво пройшов шляхом, який ракета подолала зі швидкістю понад двадцять махів, приблизно за п’ять хвилин, він дістався до підземної шахти, звідки вона вилетіла.

Звідти «поле зору» розширилося по горизонталі.

В розумі Тацуї виникло зображення, схоже, на аерофотознімок, але до баченого додавався образ просвічування підземних приміщень.

«Виявлено шість безлюдних підземних ракетних шахт.»

Біробіджанська ракетна база має шість підземних шахт. На диво мало. Для підготовки проти атаки противника, бази можуть бути розосереджені. Замість запобігання знешкодженню перед запуском за допомогою мобільних пускових установок, тут була втілена ідея, запобігання цьому географічним розподілом, скориставшись розкішшю, дозволену лише потужним країнам з великою територією.

Навіть якщо він її знищить, його можуть атакувати з іншої бази, але з цим розберуться коли прийде час. Зараз же виникла ситуація, коли він повинен натиснути на курок, як попередження.

«Ціль, шість підземних силових установок.»

Під землею був ще один пункт управління ракетами, але цього разу об’єкти з людьми були вилучені з переліку цілей.

Це було для того, щоб уникнути загострення ситуації. Тацуя вирішив, що для його мети цього достатньо.

«Туманне розсіювання — активація.»

Тацуя випустив магію розчеплення речовини на елементарному рівні.

У Біробіджані, що за тисячу сімсот кілометрів, шість підземних пускових установок знесло вибухом, що не був спричинений самознищенням ракети.

Ніхто з присутніх на місці так і не зрозумів, що вибух був спричинений підвищеним тиском в результаті миттєвого випаровування твердих речовин, таких як, великої кількості металу, синтетичної смоли, елементів, що складали напівпровідники, фанери та штучного каміння.

Пил, що вибухну, був схожий на виверження без вогню.