[8]

[8]

Група полковника Сакай поспіхом покинула штаб і будівлю відділення. Вони розуміли, що шанс стати цілю атаки мага в літаючому бойовому костюмі, «Махешвари», нульовий. Однак вони на пряму виступили за експеримент з Ляльками-паразитами. І ними керувала не логіка, а істинний страх.

Коли вони залишили штаб та будівлю і прибули на парковку, небо чомусь несподівано потемніло.

Сакай поглянув у в небо і зрозумів, що це йому здалося.

Небо було не хмарним.

Їх вкрило щось на зразок чорного туману.

– Що це, чорт забирай..?

– Газ?

– Ні, це магія!

Визначив природу чорного туману маг, що йшов за полковником Сакай.

Але все що він знав, це те, що це магія. Не знаючи її ефекту, туман також неможливо усунути.

– Полковник Сакай. І компанія. Вас запрошено.

Поглянувши в бік грайливого голосу, вони побачили чоловіка середнього віку, що попри літню пору, носив костюм і нахилений фетровий капелюх, який вклонився претензійним жестом.

– Я запрошую вас у світ снів.

Нарешті свідомість Сакая занурилася в темряву.

◇ ◇ ◇

– Крос з перешкодами завершився перемогою Міюкі, серед дівчат і Масакі - серед хлопців.

Загальна перемога і цього року за Першою старшою. Всередині змагання було важко, але команда Першої старшої була більш піднесена, ніж минулого року.

Однак, мабуть, тому, що Масакі переміг в змаганні в самому кінці, учасники Третьої старшої відвідали пізню вечірку з дещо задоволеними виразами. А, можливо, з успіхом Масакі вони відчули впевненість, «Ми точно переможемо наступного року».

Ще однією школою, що виділялася, була Четверта старша, що перемогла в Коді моноліту та Ілюзорній битві Дивізіону новачків. Головними героями були симпатичні близнюки, хлопець і дівчина з чудовними манерами, котрі не відповідали їх зовнішності, що надавало правди чуткам.

І святкували не лише гравці, а й дорослі...

◇ ◇ ◇

Кудо Рецу посміхався в оточені родини Кукі, з колишнім головою Кудзумі та родинами «Дев’ятки», що досі слідувала за ним.

Це була слабка посмішка. В чомусь жалісна посмішка. І Кукі Мамору, і колишній глава Кудзумі знали що робиться в серці Рецу. Тож вони його не турбували, а натомість говорили як завжди, по черзі виголошуючи тости.

– Цього разу кожен постарався.

Нарешті Рецу промовив слова вдячності за старанну роботу.

– На перший погляд, експеримент з Ляльками-паразитами завершився невтішним результатом, але вони втягнули «Махешвару» у важкий бій. Це мало б сильне враження на тих, хто думає використовувати магію у військових цілях.

Пролунали описки схвалення від присутніх.

– Ті хто планував вербувати молодих магів, завтра будуть відлучені від влади. Включаючи традиціоналістів. Можна сказати, що це також було великим досягненням.

– Не завтра.

Однак його раптово перервав голос, по той бік дверей.

– Хто тут!

Особа з нижчим статусом встала і відчинила двері.

Рецу впізнав власника голосу, ще до того, як підтвердив його зовнішність.

– Казама-кун... І Ваша Ясновельможність Саекі.

Але там був не лише Казама, що вставив слово.

– Давно не бачилися, Ваша Ясновельможність Кудо.

Від раптовості, присутні заклякли. Ніхто не запропонував Саекі сісти. Зрештою Саекі, теж цим не переймалася.

– Що трапилося, так раптово. Це приватне зібрання. Нажаль, ми не можемо запропонувати вам достойної гостинності.

– Я знаю, що це несподіваний візит. Приймете сувенір і ми негайно відкланяємося.

– Сувенір?

Саекі висловилася явно недоброзичливо. Навіть якщо це не так, Саекі справляла неприємне враження на фракцію «Дев’ятки», лисиці, що жорстко протистоїть Рецу.

В тихо зростаючій неприязні, Саекі подала знак Казамі.

«...Я полковник Сакай, з генерального штабу Самооборони. Ми, у співпраці з головою родини Кудо, Кудо Макото, організували експеримент з автономною магічною зброєю на Турнірі дев’яти шкіл...»

Всі присутні, крім Рецу, підвелися з великим шумом.

Голос, що лунав з диктофона в руках Казами, був свідченням і зізнанням, що він змовився з родиною Кудо, щоб змусити учнів старших шкіл випробувати зброю, як опонента в експерименті.

– ...Ви захопили полковника Сакая?

– Не ми його схопили.

– ...Чи не могли б ви сказати хто?

– Я отримала ці записи від сім’ї Йотсуба.

Всі присутні ахнули.

– Мая?.. Зрештою, Йотсуба нікому не дозволить нашкодити її клану.

Рецу сказав це на диво доброзичливим тоном.

– Не зовсім.

Однак Саекі заперечила на це.

– ...Що це означає?

Надаючи ці аудіо дані, Йотсуба заявили, що не розголошуватиме їх.

Рецу нахмурив брови. Він не міг зрозуміти справжнього наміру Маї.

– Цілю Йотсуби є група Сакая переслідування радикалів, стосовно Великого Азійського Союзу. Шановна Йотсуба надала мені ці дані, за умови, що ми підчистимо і не розголошуватимемо їх.

– Бачу... Сакай та інші викликали гнів «тієї людини».

Переконливо кивну Рецу. Але він досі не все розумів.

– То що ви робитимете з цими даними?

– Ясновельможність Кудо. Сили Самооборони більше не змушуватимуть магів виступати як зброя.

– ...

– Заради цього я готова покласти свою голову. Маг не буде змушений виходити на поле бою проти своєї волі. Ваш онук, «він» також.

– Ви... Хочете, щоб я вийшов у відставку?

– Ляльки-паразити, безумовно, корисна зброя... якщо правильно використовувати. Якби це було десять років тому, Ваша Ясновельможність не допустив би такого ганебного використання, як цього разу, чи не так?

– Це грубо, генерал-майор Саекі!

– Досить.

Зробив заспокійливий жест Рецу, коли Кукі Мамору втратив самовладання, через лють.

– Експериментувати з магічною зброєю на недосвідчених магах. Не можу сказати, що ви діяли правильно, якби ви це не прикрашали.

Втрутився Казама. Його голос був розпечений, як магма.

– Майор Казама, будь ласка, стримуйтеся.

– Так, вибачте!

Цього разу Саекі нагримала на Казаму.

Вона поглянула Рецу прямо в очі.

– Будь ласка, довірте нам права військових магів. Ясновельможність Кудо, ми не змушуватимемо їх наслідувати нас.

Зробила чітку заяву Саекі.

– Ось як.

Опустивши плечі, радісно відповів Рецу.

◇ ◇ ◇

Шістнадцяте серпня дві тисячі двадцять дев’ятого року, ніч.

Китайський квартал Йокогами був оточений тихим шумом.

– Ціль рушила до західних воріт.

– З іншого боку, у нас перевага, ми знаємо де він. Його повинні вести троє.

Група, що бігла в темряві, обмінюючись слабким шепотом - це група страти під керівництвом Куроби Міцуру

Ціль помічено... Гуаах

– Що сталося?!

Щось схоже на собаку!..

– Будьте обережні. Чжоу Гонґцзінь використовує техніки, що відрізняються від Дайкану та Великого Азійського Союзу.

Шепочучи скомандував підлеглий, що біг поряд з Міцуру.

– Це важче, ніж ми думали, босе

– Він могутній гравець, який проник у внутрішні справи. Його індивідуальна сила не може бути низькою.

Спокійним голосом відповів Міцуру. Не було жодної ознаки засмучення.

Він продовжував говорити заспокійливим тоном.

– Пані ж наказала відправити вельмишановного Шібу Тацую?..

– Затримайте Чжоу Гонґцзіня, до того як він прийде.

Однак почувши наступні слова підлеглих, спокійне ставлення здавалося зникло, Міцуру проявив роздратування.

– ...Чому ми маємо чекати Пана Фумію та шановного Шібу Тацую?

– Про що пані Мая думає?

Здається, що Міцуру знехтував формальностями й незважаючи, що перед ним стоїть підлеглий, назвав Маю, «пані Мая».

– Не слід використовувати його в такому місці. Його з самого початку не варто було випускати. Він кристалізація гріхів Йотсуби. Все що потрібно зробити, це закрити його під замок, цього достатньо, для нашої спокути.

Побачивши приголомшений погляд підлеглого, Міцуру кашлянув.

– Я піду. Приймай командування.

– Єс, бос.

Тіло Міцуру затягнуло в темряву.

Підлеглий думав, що все закінчиться, ще до приходу Тацуї.

– Це кінець, Чжоу Гонґцзінь.

Через кілька хвилин Міцуру стояв перед Чжоу.

– Ой-ой... Темний бік Йотсуби, голова сім’ї Куроба, з’явився перед такою дрібною людиною, як я. Ви мене переоцінюєте.

– Я не думаю, що переоцінюємо. Заворушення Бланш, напад Безглавого дракона, підтримка спецназу Великого Азійського Союзу, змова про контрабанду Паразитів... Все це ти зробив самостійно.

– Я просто запозичив свої сили. Навіть без мене, це все одно б сталося.

– Це дратує. Що, сталося саме зараз.

– Ви ж не думаєте, що відстрочка, чимось допомогла б?

– Не бачу причин, чому відстрочка це погано.

Міцуру скоротив розрив.

– На цій відстані ти не зможеш втекти зі своїм улюбленим Примарним кроком. Здавайся, Чжоу Гонґцзінь

– Вірно... В такому положенні мені не втекти.

Хоч він визнав, що його улюблена техніка заблокована, але не втрачав спокою.

– Тоді, буде трохи боляче. ...疾、『哮天犬』14！

Що? У Міцуру навіть не було часу, щоб здивуватися.

Тінь на чотирьох кінцівках впала з неба.

Гігантська тінь собаки накинулася на Міцуру і відкусила йому руку.

– Ха...

Міцуру беззвучно впав на землю.

Чорний звір вже не мав ні тіні, ні форми.

– Трясця... Мені знадобилося десять років, щоб підготувати його. Що ж, якщо це коштувало Куробі Міцуру руки, не поганий обмін.

Промовивши ці слова, Чжоу Гонґцзінь зник у тіні.

– Батьку!

Фумія що привів Тацуєю, пробившись крізь натовп в чорному, побачив Міцуру і зблід.

– Хто, чорт, що... так! Пан брат Тацуя!

Фумія згадав про неймовірну здібність свого шановного кузена, якого привів з собою і поглянув на нього чіпким поглядом. У відповідь, Тацуя дістав CAD у формі пістолета лівою рукою.

– Стій... Мені не потрібна допомога від тебе.

– Що ви кажете, батьку!?

– Фумія.

Стримавши Фумію, що говорив занадто знервовано, до сильно пораненої людини, Тацуя навів ліву руку на Міцуру.

– Ви можете бути незадоволені, але Фумія та Аяко будуть сумні, якщо залишу вас у спокої.

Тацуя активував Відновлення. Права рука Міцуру, яка була роздавлена і відірвана, з›явилася не звідки, рани зникли й вона з’єдналася з тілом.

Несвідомо торкнувшись власної правої руки, Тацуя пробурмотів, ніби самому собі.

– Залишити Міюкі та Аяко, було правильним рішенням. У будь-якому випадку, пане Куроба, щоб вас так сильно поранили, яку магію використав Чжоу Гонґцзінь?

Міцуру з жалем поглянув на праву руку і похитав головою, не глядячи на Тацую.

– Я не зміг зрозуміти. Чжоу Гонґцзінь промовив «Небесна гонча», але закляття з такою назвою не існує.

– Це вигадка, чи не так... Це якась магія трансформації тіла. Клопітний супротивник...

Тацуя не запитав, куди втік Чжоу.

Все що він зараз знав, що його треба знайти.

(Продовження в наступному томі)