[7]

[7]

П’ятнадцяте серпня, одинадцятий день Турніру дев’яти шкіл. Тацуя прокинувся в той самий час, що і десять попередніх днів, снідав у тому ж наметі Першої старшої, і робив ту ж саму останню перевірку гравців, за яких відповідав.

Сьогодні за графіком, о дев’ятій тридцять, Крос з перешкодами серед дівчат, а о чотирнадцятій серед хлопців. Заявки на участь приймалися до сімнадцятої години вчорашнього вечора. Спочатку думали, що учасники шкіл з низьким рейтингом не братимуть участі, але в результаті, зареєструвалося більшість учасників другого та третього року.

Тацуя відповідав за всіх учасниць другого року і Мікіхіко, загалом, шістьох. Здавалося, що важко відповідати відразу за шістьох, людей, але шестеро, за винятком інженерів-першокурсників, повинні були наглянути за CAD двадцяти чотирьох учасників. Основне навантаження зосереджене в ранці, тож в середньому, воно не настільки високе.

Він почав працювати о сьомій тридцять, і налаштування закінчив о дев’ятій. Він не дуже важко працював, а швидко, роблячи перерви. Однак для спостерігачів, це виглядало як важка наполеглива робота. Хаторі та Ісорі неодноразово запитувало «Все гаразд?» Тож ніхто не запідозрив, коли Тацуя повідомив, що хоче відпочити в кімнаті і не спостерігатиме за початком.

Спостерігати за Бігом з перешкодами зовні не можливо. Кожен гравець зобов’язаний мати передавач, щоб перевірити відхилення від курсу, і можна було дізнатися, куди та хто біжить. Однак, навіть якщо скористатися маленькою літаючою камерою, зверху знімати майже не можливо, оскільки все перекривають дерева. Можна було знімати гравців лише з камерами, що розміщені тут і там.

З цієї причини, багато людей замислилися про перегляд місцевого кабельного каналу, що транслював усе з самого початку. Як і очікувалося, гравців і техніків з такими темними думками була меншість, у випадку з Тацуєю, були ті хто проводжав зі співчутливими поглядами.

Дев’ята двадцять ранку. Погляди команди та гостей були зосереджені на стартовій лінії. З дев’яти шкіл зареєструвалося до двох десятків учасниць, тож на стартовій лінії зібралося вісімнадцять дівчат. Верхній одяг дівчат, хоч і мав різноманітні захисні компоненти, такі як широкі жилети, міцні чоботи, рукавички, капелюх, що міг зійти за шолом, захисні окуляри, наколінники, налокітники й тому подібне, в його основі був комбінезон, що захищав все тіло. Коли зібралася така кількість людей, виник неповторний блиск.

Тацуя вийшов з готелю, ніким не помічений, і повернувся на стоянку. Настоянку для військових, а не надану для Турніру дев’яти шкіл, але якщо просто підійти до неї, це не викличе підозр.

По дорозі до нього приєдналася Піксі. Вона була одягнена у звичайне плаття. З вільними рукавами, що тісним комірцем, вільною талією і спідницею до щиколоток.

Тацуя покликав Піксі, оскільки йому потрібно було встановити місце перебування Ляльок-паразитів. Але поряд з Піксі була ще одна дівчина, яку Тацуя не кликав.

– Мінамі чому ти тут?

Вклонившись на його слова, Мінамі відповіла.

– Наказ шановної Міюкі.

– Міюкі?

Мінамі сказала шановна Міюкі, а не пані старша сестра Міюкі. Це була не обмовка, а чіткий намір. Іншими словами, зараз Мінамі виступає в ролі слуги Йотсуба, а не молодшої школярки старшої школи, чи фальшивої кузини. Тацуя помітив це і зрозумів намір Мінамі.

«Я не можу допомогти пану Тацуї під час змагань, тож допоможи йому замість мене».

Мінамі мала зосередженіше обличчя, ніж зазвичай. Це не обличчя дівчини, що розгублено стоїть перед юнаком, а вираз повноцінного мага. Не залежно наказ це чи її власне бажання, це, мабуть, істинний вигляд Мінамі.

Тацуя негайно відмовився відіслати її. Вона хоче, щоб скористалися її силою, і її сила насправді може допомогти. Звісно можна подумати «чим може допомогти п’ятнадцятирічна дівчина...», але Тацуя сам був лише сімнадцятирічним хлопцем.

– Зрозумів. Слідуй за мною.

– Так.

Здавалося, що Мінамі навіть не замислювалася над тим, що її можуть відіслати назад.

Тацуя, переодягнувся в мобільний костюм, в трейлері що надала Фудзібаяші, поки він це робив Мінамі стояла до нього спиною, після чого він запитав Піксі про розташування Ляльок-паразитів.

– Там.

В той самий час, як Піксі передала свої думки, перед Тацуєю виникли шістнадцять світлових точок на карті. Піксі передала дані на монітор в забралі мобільного костюму, через зв’язок технічного трейлера. Технічний трейлер та Піксі були синхронізовані минулої ночі.

Кількість точок була такою ж, як Тацуя підтвердив у Нарі та Піксі виявлених днях. Це означає, що Піксі повністю контролює місце перебування Ляльок-паразитів. Зараз вони знаходяться по середині маршруту, трохи ближче до фінішної лінії. Лідируючи, Міюкі (Тацуя припустив що Міюкі буде попереду), при найшвидшому чи найгіршому сценарії вона зіштовхнеться з першою Лялькою-паразитом.

«...Тоді, потрібно перемогти Ляльок-паразитів за вісім хвилин і завершити очистку за двадцять».

Обчислив час зближення Тацуя і звернувся до Мінамі.

– Мінамі, охороняй це місце.

– Так.

Мінамі слухняно кивнула на наказ Тацуї. Але її погляд говорив, що вона незадоволена ним. Можливо вона відчула, що Тацуя намагається залишити її за лінією фронту. Це було небезпечне непорозуміння.

– Мінамі, Піксі відіграє важливу роль у виявленні Ляльок-паразитів.

– Так.

Здається, вона все ж зрозуміла і, хоч трохи спантеличено, ствердно кивнула.

– Однак виявлення не одностороннє.

Мінамі приголомшено розширила очі.

– Зі свого боку Ляльки-паразити можуть виявити присутність Піксі. Так само як Піксі визначає ляльок, ті, хто керує ними, також дізнаються, що я визначаю ляльок через Піксі.

Тацуя дивився прямо в очі Мінамі, наче щоб випалити це попередження в її свідомості.

– Цей трейлер, ймовірно, зазнає нападу.

– Так.

Кивнула Мінамі з напруженим поглядом.

Дев’ята двадцять дев’ять ранку. Заховавши обличчя в мобільному костюмі, Тацуя вийшов з технічного трейлера, випромінюючи ідентифікаційний сигнал члена корпусу бази Фудзі, попрямував до лісу де проводився Крос з перешкодами.

◇ ◇ ◇

Дев’ята тридцять ранку. На стартовій лінії, сорок один пістолет, у встановлений на двометрових тумбах, через кожні сто метрів, вистрілив, оголосивши про старт Кросу з перешкодами.

Коли велика кількість гравців рухалася обережно, група учасниць Восьмої старшої вступила в ліс першими. Позаяк учні Восьмої старшої зосереджені на вправах на природі, Ліс можна вважати їх нім домашнім етапом.

Невдовзі після цього, рвонула трирічка з групи Третьої старшої. Здається, що вона вирвалася, щоб відновити перевагу перед Першою старшою. Розпалена учениця, підстрибнувши в повітря... Потрапила в пастку.

Відключивши ідентифікаційний сигнал, Тацуя, що переховувався на краю лісу, піднявши функцію стелс костюму на максимум, стрибнув у біг з перешкодами разом зі звуком стартового пістолета.

Ляльки-паразити розставлені на другій половині чотирьох кілометрового маршруту. Бачачи цю формацію, Тацуя відчув, що його запрошують. «Переможи ляльок, перш ніж вони досягнуть гравців, якщо зможеш». Схоже, він танцює під чиюсь дудку.

«Дратує прикидатися все обізнаним, але зараз це дуже зручно».

Навіть якщо ця здогадка була вірною, він був готовий погодитися на цю аферу. Не має значення про що думає маніпулятор. Якщо він зможе нейтралізувати Ляльок-паразитів та нейтралізувати ймовірність перешкод Міюкі.

Тацуя підкрався до найближчої Ляльки-паразита, використовуючи магію польоту.

◇ ◇ ◇

Відразу після початку. Глядацька аудиторія, перед великим дисплеєм, раптом вибухнула сміхом.

Крос з перешкодами має три основні правила. Одне з них, не перешкоджати іншим гравцям. Хоча вас дискваліфікують, якщо буде помічено навмисне перешкоджання, навряд чи її помітять через погану видимість зазначену вище. Якщо помітять вам не пощастить. Тому це правило більше нагадує джентльменську угоду, ніж обмеження.

Друге не сходити з маршруту за межі чотирьох кілометрового квадрата. Кожен учасник має передавач, підключений до системи позиціювання полігону Фудзі, що дозволяє комітету турніру відслідковувати їх рух. Крім того, система дозволяє гравцям довідатися де вони на маршруті. У відповідь на запит гравця, поточна позиція відображається на екрані в окулярах, якщо зійти з маршруту, з глибин шолома лунатиме попереджувальний сигнал.

І третє - не стрибати вище дерев. По-перше, політ над деревами не дозволить спрацювати перешкодам що встановлені для змагання. «Як найшвидше вийти з лабіринту?» Просто перелізти через стіни.

Система позиціювання була тривимірна і можна було помітити як високо підстрибнув гравець. До того, можна впевнитися в цьому через камери на великій відстані, щоб візуально переконатися, учасниця вище дерев, чи ні. Та цього разу було застосовано простіший метод.

Зокрема, в зонах перешкод між гілками дерев було розтягнуто сітки. Якщо ви випадково підскочите вище доступного, то заплутаєтеся в сітці раніше, ніж встигнете відстрибнути. ...Що і відбулося на екрані.

Учасниця від Третьої старшої потрапила у сітку. Учениця що посіла третє місце в Ілюзорній битві. Те що показували такі подробиці, було соромом для дівчини, але великим шоу для аудиторії. Може через те, що це виглядало дещо сексуально, наче метелик, що заплутався в павутині.

Це відео транслювалося не лише на дисплеї у місці проведення, але й по кабельному. Загально національна версія могла бути продемонстрована лише після цензурування Сили Самооборони, тож зараз показ обмежений базою, з іншого боку, якщо ви перебуваєте на базі, можете переглянути його, як далеко від місця про ведення не знаходилися. Це відео також переглядалося в конференц-залі для високопосадовців штабу та по той бік готелю та на протилежній стороні лісу.

– Підтверджено вторгнення невідомого мага.

– Можете показати запис?

– Відео в реальному часі недоступне. Не достатньо камер.

– Запису буде достатньо. Виведіть.

– Так.

Однак військові зацікавилися не беззахисним виглядом старшокласниці, а іншою людиною.

Поруч з прямою трансляцією, демонструвалося зовсім інша частина тренувального лісу.

Невеликий фрагмент зображення людської ультрамаринової фігури, що маневрувала поміж дерев тьмяного лісу.

– Можете зробити яскравішим?

Так, зараз.

Відео програвалося спочатку зі збільшеною яскравістю. Силует на екрані, що став яскравішим, але не чітким, дуже нагадував бойовий льотний костюм, з деякими відмінностями.

Це новий мобільний костюм, розроблений людьми Генерал-майора Саекі.

– Так, інформація була правдива?

Саме родина Кудо запропонувала план розробки роботизовано зброї здатної до магії.

І це не офіційний, таємний експеримент, але санкціонований план Сил Самооборони, випробування цієї магічної зброї, скориставшись традиційним Турніром дев’яти шкіл Навіть якщо йому завадити, офіційного покарання від Генерального штабу не буде.

Мабуть, Генерал-майор Саекі, що перебуває в конфлікті з родиною Кудо, може персонально з Кудо Рецу, таємно надіслала агентів, щоб зіпсувати експеримент, але кількість надісланих людей викликала сумніви в розвідувальних данних. Однак якщо оцінити це як можливість, між особистісного конфлікту між японськими військовими, це викликає здивування.

Вони не егоїсти. Якщо їхня мета власне просування, вони могли б діяти більш ефективно.

Навіть якщо це нашкодить кар’єрі (знищить її), саме через патріотизм вони дотримуються своїх ідеалів. Вони вірять що рішуча перемога над Великим Азійським Союзом, принесе Японії мир. З цією метою вони мають переконати тих, хто проти початку війни. Вони вирішили, що якщо не зможуть нікого переконати, то мають замовкнути.

Але все потрібно зробити мирним шляхом. Сили Самооборони мають захищати національні інтереси Японії. Якщо Силам Самооборони доведеться битися між собою, це зрадницький акт, що нашкодить національним інтересам. Тож вони вирішили не вдаватися до зброї, у якій безвиході не були б. Вони були затятими ворогами Великого Азійського Союзу, а не своїх побратимів. Це було їх гордістю.

Тож вони не могли повірити, що Генерал-майор Саекі так легко вирішила застосувати силу, що називається магією, щоб завадити опозиції. Звичайно це небезпечно. У їх групі також були думки, що випробування варто проводити лише на чоловічому етапі, уникаючи жіночого.

Але вони думали, що не можна пробачити, намагання знищити експеримент, коли ніхто ще не постраждав. ...Зворотне також вірно.

– Зв›яжіться з інженерами Кудо. Вони можуть атакувати, солдата не вбивати.

– Зрозумів, доручу операторам не спричиняти смертельних травм.

Полковник Сакай, лідер радикалів, хвилювався за життя мага, якого використовували як пішака. Навіть у конфліктній ситуації він наказав не втрачати людських ресурсів, для захисту національних інтересів.

Голова родини Кудо, Кудо Макото, нахмурився, коли отримав дані з тестового майданчика.

– Не вбивати диверсанта?..

Він не мав заперечень проти вказівки не вбивати мага. Але коли мова йде про магів, хіба вони не перші кинуть їх на смерть, тому що вони маги, у разі потреби. Макото не міг придушити гнів на мага, що прийшов зупинити Ляльок-паразитів, оскільки він розробив їх, щоб цього не сталося.

– Змініть ціль атаки ляльок на зловмисника. Хай працюють разом, щоб затримати його. Дозвольте лише не смертельні атаки.

Макото виплеснув роздратування на начальника розробки, що стояв за пристроєм зв’язку, та насправді він гнівався на дезертира, що намагався завадити їм.

– Шановний Макото, здається, дуже розлючений.

Начальник розробки, на якого щойно нагримали, з не задоволеним виразом поглянув на свого помічника.

– Але це, безумовно, перешкода.

На екрані було зображення мага в ультрамариновому бойовому костюмі, який, маневруючи між в гущі дерев, прямував до Ляльки-паразита, практично по прямій. Мабуть, у цього мага був спосіб точно визначати місцеперебування Ляльок-паразитів.

– Встановіть зловмисника, як ціль нападу. Кінцева мета - захоплення. До цього Ляльки щось виявили? Безумовно це, його помічники. Захопіть їх теж.

Начальник розробки наказав Лялькам-паразитам захопити Тацую, а приватним солдатам Кудо, якими міг командувати, захопити Піксі.

◇ ◇ ◇

Тацуя вистрибнув з тіні дерев перед Лялькою-паразитом і поправивши стійку, націлив CAD на машину. Однак, одразу після цього, перш ніж він зміг кинути магію, Тацую відкинуло потужним ударом.

«Як швидко!»

Він не впав негайно, а відправився в короткий, неконтрольований політ. За цей проміжок часу Тацуя скористався прискореним мисленням, аналізуючи причину втрати ініціативу.

Реакція Ляльки-паразита була значно швидшою, ніж нинішній Тацуя в нападі та обороні. Миттєво вхопити образ опонента й атакувати, було за межами людських можливостей. Обробка інформації була не швидкою, оскільки це був лише електронний мозок, але цю швидкість можна розглядати як механізм розроблений для бою.

На перший погляд, струнке тіло немає нічого спільного з силою. Однак Тацуя пам’ятав що тіло вбране в польову форму з лісовим камуфляжем, мало як силу, так і швидкість, що не підходило цьому тілу.

Вона не носила шолом чи іншого головного убору, оскільки коротке волосся працювало як сенсор руху повітря та потоку води. Вона не носила захисних окулярів, оскільки саме очне яблуко виступає захистом оптичного датчика. Шкіра - синтетичний не пробивний каучук. Суглоби приводяться в рух безпосередньо сферичним двигуном. Цей гіноїд мав більш чарівний вигляд ніж Піксі...

«Бойові роботи-гіноїди. Їх досі випускають?»

Гіноїдний робот, призначений як бойова машина на заміну піхоти. Під приводом того, що обладнання можна буде використовувати разом з піхотою, проводилися дослідження з метою виконання завдань в районах підвищеного ризику, але Тацуя чув, що розробка припинилася, оскільки, замість придання їм гуманоїдної форми, рентабельніше розробляти автономну вежу.

Гіноїди, виготовлені для військового використання, мають можливість збору інформації під час бою. Однак це не мало зумовити атаку ще до використання магії.

Не було відчуття удару в конкретну точку, тиск чинився рівномірно на все тіло, нагадувало дію магії прискорення. І ця швидкість і грубість інформаційного тіла...

«Одиночна система прискорення... Ні, це сила».

Тацуя скоригував позу в повітрі, готуючись до удару.

Спиною він врізався в ствол водяного дуба. Шок був менший, ніж очікувалося, ймовірно, завдяки амортизації костюма. При такому рівні синців «Самовідновлення» зайве.

Він приземлився, ніби сковзнув по стовбуру дерева і негайно приготувався до бою. Прислухавшись до своєї інтуїції, Тацуя відскочив в бік. Не було можливості скористатися магією. Навіть Флеш каст не поспів, він просто відскочив зі своєї позиції, підсиливши м’язи мисленнєвими частками.

Його рішення окупилося успішним ухиленням. У місці де він щойно стояв, з’явилося вм›ятина, наче вдарили молотком.

«Це теж магія гравітації. Така примітивна магічна послідовність, психокінез»

Деякі паразити, з якими він бився взимку, мали подібні здібності. Індивід, який використовує «паранормальні здібності», а не «магію». «Паранормальні здібності» від яких маги відмовилися в обмін на «магію». Різноманітність, точність, надвисока швидкість в обмін на стабільність. Цей ворог ще більш ретельний. Тацуя чітко вловив це.

«Зброя Ляльок-паразитів це паранормальні здібності!»

Це може бути особливістю цієї особистості. Оптимізм заборонено.

Тацуя активував улюблений Трайдент, щоб запустити циклічне Переривання техніки. Магія руйнування «Переривання техніки», яка руйнує магічну послідовність і зводить її до початкового шуму мисленнєвих часток. Щоб пришвидшити активацію, Інформаційне тіло, відмінне від звичайної послідовності активації, завантажився в спеціалізовану область магічних операцій Тацуї.

Тіло Ляльки-паразита випромінювало світло сайонів. Очі Тацуї сприймали не саме світло, а структуру чи магічну послідовність, яку воно утворювало.

Інформаційне тіло, зі змістом «зігнути», націлилося на його ногу.

Перш ніж «зміст» змінить «явище», саме інформаційне тіло розкладеться технікою розпаду» Тацуї.

Були ознаки засмучення того хто в середині ляльки. Не тільки лялька, але й оператор засмутився, реакція Ляльки-паразита була на диво повільною. Мало того, що не послідувало атаки, але навіть захисного силового поля, яке на початку відштовхнуло Тацую.

Зрозумівши це, Тацуя почав наближатися до механічної ляльки. Його тіло рухалося одночасно з думками, вдаривши низом долоні в груди Ляльки-паразита.

З його долоні поширилося коливання мисленнєвих часток. Воно тимчасово послабило сайоновий бар’єр, що огортав тіло паразита, розриваючи техніку, що поєднувала паразита і геноїда.

«Копіювання завершено».

Тацуя скопіював це, так само як і в магії Відновлення.

Лялька-паразит, вже прийшла до тями, і завдала удару з силою бойового робота, що перевищувала людську, Тацуя, що вже досяг своєї мети, без вагань ухилився в бік.

Навіть якщо у механічної ляльки була перевага у фізичній силі, завдяки своїм тренуванням він мав перевагу в гнучкості.

За допомогою бойових мистецтв він перевершує робота, а скориставшись людською силою духу він переможе силу демона.

Він притис ліву руку до боку, на рівні талії, і стиснув кулак. Уявивши, що ще більше стискає крихітну сферу.

Розкривши кулак, викидаючи стиснену сферу, зберігаючи відстань витягнутої руки до тіла Ляльки-паразита, він націлив і витягнув долоню.

Тацуя вистрілив протипаразитною сайоновою сферою в електронний мозок ляльки.

Сайоновий бар’єр впав, розкривши інформаційне духовне тіло Паразита.

Техніка зв’язування паразита і гіноїда, також розвіялася, а паразит звільнився і тікав.

Якби це було людське тіло, мисленнєві частки не зосереджувалося б лише в грудях. Мало того, життєдіяльність припиняється, коли витрачаються всі сайони, і більш не можливо стати носієм паразита. Але гіноїд це машина. Навіть якщо вона втратить всі сайони, її функціонал не зміниться, якщо поновити сайони, вона знову може стати носієм Паразита.

Тацуя активував магію Відновлення.

Магія копіювала попереднє Інформаційне тіло корпусу та перезаписала поточне Інформаційне тіло скопійованим.

Вона не обмежувалася інформаційним тілом матеріального. Ця магія дозволяє копіювати та перезаписувати всі інформаційні тіла з мисленнєвих часток.

Тацуя влив невелику кількість сайонів в гіноїда і відновив скопійовану техніку зв’язування Паразита та гіноїда. Оскільки опис магічної послідовності є повною копією, вони мають залишатися вірними родині Кудо, але й природа злиття, при якій вони не могли рухатися, якщо не отримають достатньо сайонів, теж має залишитися незмінною.

Прогноз Тацуї був вірним.

Паразит, якому дали мінімально потрібну кількість сайонів, не відлетів як маса духовних часток, а заснув в гіноїді.

◇ ◇ ◇

Приватні війська Кудо, обрані для нападу Мінамі та Піксі в транспортному засобі, були представлені сучасними магами, здатними забезпечити фізичну силу рівну потужності піхотних ракетних установок.

Метою колишньої Дев’ятої лабораторії було розробити сучасну магію з елементами древньої. Однак, за винятком трьох сімей, що носять «число дев’ять» у прізвищі, жоден маг з колишньої Дев’ятої лабораторії, не володіє технікою з чіткою характеристикою древньої магії. Усі елементи древньої магії були поглинуті сучасною магією і розчинилися в ній, що й обурило «традиціоналістів».

Попри те, що вони були магами з колишньої Дев’ятої лабораторії вони не змогли отримати «дев’ятку» у своє прізвище і нічім не відрізнялися, за своїми можливостями, від більшості сучасних магів. Не поступалися. Цієї магії було більше ніж достатньо, щоб захопити один автомобіль середнього розміру і викрасти його пасажирів.

Але, зрештою, вони навіть не змогли торкнутися технічного транспорту, де знаходилася Піксі.

Відразу після того, як вони були готові напасти. В момент, коли були помічені ознаки зростання активності мисленнєвих часток для здійснення магії, потужний магічний бар’єр накрив технічний транспортний засіб.

Можливість прочитати ознаки перед фактичною активацією магії це досконала техніка, яку могла виконати лише висококваліфікована людина. Але більш вражаючою була сила та акуратність магічного бар›єра, що розгорнувся вздовж корпусу.

Від простого дотику до бар›єра, не було болю, оніміння або травм.

Він лише відштовхував назад силою рівною тій, якою на нього давили.

Навіть якщо спробувати модифікувати явище кузова трейлера, все буде відштовхнуто силою втручання магії бар›єра.

Навіть коливання, нагрівання чи тиск не чинили ефекту на автомобіль, накритий бар’єром.

Навіть після того, як була накладена магія зміцнення та само прискорення і був завданий удару, автомобіль навіть не похитнувся.

Вони спробували застосувати вогнепальну зброю, розуміючи, що це приверне увагу охорони, але це теж не мало ефекту.

Як і очікувалося, використання вогнепальної зброї повноцінно не приховали навіть накручені глушники. Приватному війську довелося негайно відступити за мить до охорони, що прибула майже відразу.

Звичайно ж, бар’єр, що відбив приватні війська Кудо встановила Мінамі.

Серія «Сакура» була генетично модифікована з прицілом посилення фізичного бар›єра. Друге покоління успадкувало високі показники першого і здатне забезпечити ще більшу стабільність.

Для Мінамі, що пройшла бойову підготовку в родини Йотсуба, вловити ознаки агресивної магії було звичною справою. Зрештою для магів, що служать Йотсуба, «звично приховувати ознаки активації магії» було стандартом.

А потужність магічного бар›єра Мінамі була рівною або і перевищувала нащадків Десяти головних кланів. Магічний бар’єр високорівневої техніки, наприклад, Фаланга Дзюмондзі, для неї була недосяжна, але якщо порівнювати одношаровий бар‘єр, вона була рівна Катсуто.

Бар’єр, що не можна було зламати навіть пострілом з танкової гармати та теплом ракети, не можна було пробити пострілом з пістолета та автоматів.

◇ ◇ ◇

Тацуя обережно оцінив механічну ляльку «оком», що впала на землю і переконався, що та перебуває у стані спокою.

Він вигадав цей спосіб учора увечері. Підслуховуючи Якумо, Казаму, та Фудзібаяші, у нього виникла ідея скористатися технікою Кудо.

Його здатність розпізнавати інформаційні тіла, була ефективною і для розпізнавання голосу. Слова вписувалися в Ідею, як інформаційне тіло.

Можливо, Якумо збирався дозволити йому почути усе з самого початку, але навіть якщо це було не так і це було справжнім підслуховуванням, Тацуя зовсім не був проти. У нього був не настільки правильний характер, щоб відчувати провину з цього приводу.

Техніка створення Ляльки завжди включала техніку її зв’язування.

Це означало, що техніка створення ляльки та техніка зв’язування ляльки, по суті, одне і теж.

Від Піксі він знав, де в машині знаходяться паразити. Оскільки ця жіноча форма найбільш реалістично наближена для людини, незалежно домашня чи бойова модель, її основна конструкція не повинна відрізнятися.

Двигуни в кінцівках, талії та шиї, датчики на голові, паливні елементи в районі грудей і електронний мозок, там де у людини серце. Паразити ж проживають в електродному мозку. Тож техніка, що зв’язувала паразита та гіноїда також повинна бути там. Це була здогадка, яку можна було перевірити лише на практиці. Однак, схоже, ставка Тацуї зіграла.

– Піксі, де найближча Лялька-паразит?

– Дві Ляльки-паразити наближуються на четверту та сьому годину. Господарю, будьте обережні.

Тацуя заледве не засміявся, на останні слова. Він не здивувався. Це було зумовлено їх сердечним теплом. Піксі ставала все більше схожою на людину, а точніше, більш схожою на Хоноку.

Паразит це відокремлене інформаційне тіло «людей».

Можливо, вони були ключем до розуміння «душі».

◇ ◇ ◇

Через п’ять хвилин, після початку. Учасниці зібралися в групи, по школах.

Чотирьох кілометровий маршрут був досить широким і поділений на менші ділянки густою рослинністю. Навіть якщо сто вісім учасників бігли б з рівним інтервалом, вони, незабаром, втратили б один одного з поля зору.

До того ж змагання проводилося вперше і було незрозуміло де починаються зони і які будуть перешкоди. Після того, стало зрозуміло, що вибування деяких гравців неминуче, на перших етапах було очевидно, що кожна школа прийняла тактику руху слідом за учасниками однієї школи.

Наданий момент, кожна школа розподілилася майже горизонтальними рядами. До цього часу, всі школи промацували маршрут. І все-таки це була майже чверть чотирьох кілометрового маршруту, такою була магічна швидкість.

І кожна школа збиралася звикнути до маршруту та перейти на вищий темп.

– Канон, ти занадто летиш!

Поскаржилася на Канон, що збільшила темп, Томоко. Однак Канон не сповільнилася.

– Я вже маю уявлення про маршрут. Думаю, що інші школи також!

Не озираючись, голосно відповіла Канон. Іншими словами, це заперечення означало, «не можливо перемогти, якщо не збільшити темп».

– Не перенапружуйтесь!

Додала вона, прискорившись ще більше. Скориставшись слабенькою магією стрибка, щоб перестрибнути коріння дерев, вона приземлилась на рідкій ділянці підліска й активувала дуже невеличке «Мінне поле». Перед нею земля обвалилася і велика кількість осипалася з дерев над дірою.

Ями та злива піску. Це була пастка, щоб живцем поховати жертву. Канон гордо підняла кутики вуст і перестрибнула яму.

Приземлившись, права нога занурилася в бруд.

– За-зараза!

Канон швидко активувала техніку стрибка, котра щойно завершилася. Ліва нога стукнула повітря, а закопана права стопа з’явилася з грязюки. Щиколотку огорнув білий шнурок.

Тіло Канон відірвалося від землі.

Білий шнурок повністю натягнувся. Його кінчики, схоже, були закопані в землю.

Тіло Канон витягнулося, наче струна і зависло в повітрі. Коли ціль стала недосяжною, техніка Стрибка розвіялася. І як результат...

– Ой!?

Канон впала лицем в низ у грязьовий басейн.

– Чійода-семпай?!

Субару на чолі групи Першої старшої, що наздогнала її через пастку, висловилася так, ніби була здивована, а не переймалася жахливою ситуацією.

Канон піднялася з бруду. Однак, вона все ще була закопана по груди.

Витягнувши обидві руки з бруду. Поклала праву руку на ліве зап›ястя.

Бруд вибухнув.

Набагато потужніше, ніж під час падіння, бризки бруду піднялися навколо її тіла.

Міюкі, помітивши ознаки магії, миттєво активувала магію Об›єктного бар›єра. Завдяки прозорим стінам, що вона утворила, одинадцяти дівчатам вдалося уникнути забруднення.

Вибух пояснювався магічним прискоренням «Експлоушін». Зайве говорити, що ним скористалася Канон, яка знаходилася в епіцентрі.

У центрі воронки, колишнього грязьового басейну, з опущеною головою, стояла абсолютно чиста Канон. Не те що бруду, не було ні пилинки. Схоже, вона здула усю грязюку, пісок та пил, що прилипли до неї, встановивши тіло та поверхню одягу, як початкову точку для «Експлоушін». Навіть шнурка, що був огорнутий навколо щиколотки, ніде не було видно.

Якщо помилитися під час використання цього магічного методу, можна втратити своє волосся, а все тіло буде сильно боліти, можна навіть зняти своє вбрання і предстати досить в жалюгідному вигляді, але як і очікувалося, він був відмінно контрольованим.

Канон чистими руками підняла окуляри в гору і протерла навколо очей. Оскільки окуляри мали ущільнювач, бруд чи пісок ніколи б не потрапив в очі. Та все ж... Якщо молода дівчина впаде в бруд, їй захочеться протерти очі.

Поки однолітки та молодші спостерігали за нею, Канон не мляво і не швидко, вправно повернула окуляри на місце і піднявши голову, поглянула у напрямку фінішної лінії.

По спині було видно, що вона вдихнула.

І тоді.

– ... Знущаєтеся-а-а-а! Що це за військова підготовка!

Істерично закричала Канон і вискочила з кратера.

– ...Можемо йти?

– ...Так.

Після того, як Міюкі отримала згоду Субару, що стояла попереду, вони у двох очолили групу і поновили перегони.

◇ ◇ ◇

– Дурня, це справді людина?!

Кричав начальник розробки Ляльок-паразитів в мобільній лабораторії.

Гордість його роботи виводили з ладу.

Зліва та справа, зі швидкістю недоступною навіть членам Десяти головних кланів, поширилися вібраційні хвилі. Ці дві ляльки були наділені демонічною силою «звуку». Вони могли зрушити відчуття рівноваги низькими частотами та зруйнувати слух високими. Ні якщо випустити на максимум вихідної потужності, без обмеження в часі, можна відтворити Фононний мазер, збільшуючи частоту без спеціальної магічної послідовності.

Атака його милих ляльок безумовно спрацювала. Проникнувши через захист новітньої броні розробленої армією та пошкодивши мага в середині. Прямо зараз він колихнувся, чого ніколи не мало статися. Однак, цей маг контратакував відразу після отримання ушкоджень.

Першою атакою була древня магія, так звана несистемна магія, під назвою «Дальній удар». Зараз він не знав чому для завдання шкоди Лялькам-паразитам необхідна саме вона, але міг здогадатися, що це було. Однак наступна пряма атака, при тісному контакті, це...

– Що, чорт забирай, це за хлопець?! Що, чорт забирай, сталося?!

Це був просто удар в торс долонею. Він не знав системи, з якою лише цього було достатньо, щоб ляльки паразити втрачали функціональність. Паразита не звільняли, не руйнували машину, воно просто переставало працювати.

Якщо ця техніка видавалася моторошною, живе тіло що продовжувало битися без жодних проблем, після атак сили Ляльок паразитів, була більш моторошною.

– Цей хлопець безсмертний... Це справжній вампір!

Здивування також поділяли в залі нарад для старших офіцерів штабу та відділень.

– Цей маг... З чого у нього тіло? Це далеко за межами стійкості та витривалості.

Камери відео спостереження демонстрували бій сам на сам. Також можна було побачити лінії пошкоджень на спині, руках, ногах мобільного костюму. Атака ляльки що, змушувала залізні кулі вільно літати, влучила прямо в тіло мага, а постріли ляльки, що стріляла ртутними кулями з вісімнадцяти точок, пробили броню мобільного костюму.

Однак, у наступний момент, маг атакував Ляльку-паразита, ніби нічого не сталося.

– Махешвара...

Пробурмотів один з присутніх.

– Що?

Запитав полковник Сакай.

– Полковник, ви чули про бойового мага, якого ворожа армія чотири роки тому на лінії оборони на Окінаві та ворог під час інциденту в Йокогамі називали «Махешвара»?

– ...До речі, я чув про це. Знищує мобільну зброю одним ударом і незалежно від атаки, може відновитися до стану, ніби в наступну мить нічого не сталося... Невже це ця людина.

– Ґрунтуючись на обставинах, «Махешвара» вважається магом пов’язаним з майором Казама.

– Майор Казама Харунобу з Окремого магічного батальйону, бригади один-нуль-один?

Маг, що носив мобільний костюм, розроблений бригадою один-нуль-один, і демонструє міцність, що нагадує безсмертного. Опис співпав.

Чому такий монстр з’явився на турнірі старших шкіл!..

Турнір дев’яти шкіл міг бути важливою подією для магів, але для Сил Самооборони це не більше, ніж фестиваль старших шкіл. Навіть якщо під час експерименту будуть жертви, максимум, четверо, п’ятеро учнів старшої школи будуть поранені. Він не думав, що Саекі чи Казама будуть дійсно стурбовані їх смертями.

Полковник Сакай не міг зрозуміти справжнього наміру генерал-майора Саекі й мав моторошне відчуття.

◇ ◇ ◇

В технічному транспорті, де знаходилася Піксі, Мінамі опинилася в складній ситуації.

Атака приватного війська родини Кудо (Мінамі ж не знала хто вони) була відбита охороною бази. Але натомість спробами проникнути в середину, переполох викликала охорона бази.

Це була логічна вимога з погляду охорони. Виходячи з минулого року, черговий раз невстановлена група вторглася на базу Сил Самооборони й навіть відкрила вогонь. Тими, кого потрібно було схопити та затримати, повинні були бути ті, хто здійснював напад, але від тих, в кого стріляли, було природно почути про ситуацію.

Однак Мінамі не могла прийняти прохання охорони. Ні, насправді їх можна зрозуміти, але вона відчувала, що будуть проблеми, якщо в цій машині з’являться солдати не пов’язані з їх ситуацією.

– Тож тут ми є жертвами. Я не думаю, що є підстави відповідати на ваш запит.

– Це військовий об’єкт, і ми маємо право забезпечувати безпеку! Тим більше якщо ви ні в чому не замішані, негайно зніміть бар’єр і відкрийте двері!

Цей обмін репліками повторювався певний час (до речі, голос, що лунав з динаміків, був зміненим). Навіть в такому стані бар’єр може підтримуватися ще близько години, і оскільки у неї є, наданий Тацуєю, CAD повноцінно керований думкою, характер бар›єра можна швидко змінити, навіть якщо раптом буде застосована магічна атака.

Однак Мінамі не хотіла, щоб ситуація зайшла так далеко.

«Шановний Тацуя, будь ласка, повертайтесь швидше».

Мінамі навіть подумати не могла попросити Тацую, який перебував в бою, про інструкції, тим самим завадивши йому.

◇ ◇ ◇

Через п’ятнадцять хвилин, після початку. Замість того щоб збиратися в групи для вивчення маршруту, кожна школа сформувала першу, другу та третю групи та націлилися на фініш.

В першій групі Першої старшої, Канон, Субару та Міюкі. Канон - учасниця, що бігала на три тисячі метрів в атлетичному клубі. Вона звикла до бігу з перешкодами, навіть до магічних перешкод. Субару була добра в магії «стрибка». Міюкі вміло використовувала магію Польоту при землі, щоб уникати перешкод.

Зараз вони троє знаходилися приблизно за два кілометри від стартової лінії, саме в цей момент вступивши на другу половину маршруту. Субару, що рухалася під деревами, стрибками відштовхуючись від дерев, раптом перестала стрибати й приземлилася біля коріння якогось японського дуба.

– Субару, що сталося?

Наздогнавши її й так само зупинившись запитала Міюкі Хоча це були перегони, це все ж було змагання в якому було не зрозуміло, які перешкоди ще криються. Якщо помітити щось, що привертає увагу буде дурістю не зважити на це. Ось чому вони рухалися не поодинці, а по два-три.

– Погляньте на це.

Поглянувши в бік, куди вказала Субару Міюкі та Канон підняли брови. Там лежало тіло, схоже на жіноче.

– ...Бойовий гіноїд.

Сказала Канон розкривши природу. Вона не видавалася досвідченою в технологіях, але була дочкою родини Чійода, зі ста сімей, що спеціалізувалася на веденні бойових дій. Можливо, вона вже бачила подібне.

– Здається, він перестав працювати.

Міюкі відразу зрозуміла, що Тацуя переміг Ляльку-паразита. Однак вона ніяк не проявила цього, а просто сказала про те що бачить, без жодної перевірки.

– Так видається.

– Це зламана машина, що залишилася після попереднього навчання?

Висловилася Субару. Це було малоймовірним здогадом, але Канон не заглядала так далеко.

– ...У будь-якому випадку, оскільки це не працює, не має потреби хвилюватися. Можливо вони хотіли, щоб ми насторожилися і сповільнилися.

Так підсумувала Канон. Якщо вони так вважали, Міюкі не стала висловлювати свої припущення.

– Тоді?

Підімо далі, не витрачаючи часу.

Відповіла Канон на коротке запитання Міюкі й кинулася в перед. Субару та Міюкі послідували за нею.

◇ ◇ ◇

«Це важче, ніж я очікував... Це займе більше часу, ніж можна було уявити. Залишилося хвилин десять, перш ніж сюди добереться Міюкі».

Подумки розмовляв з собою Тацуя, оточений Ляльками-паразитами.

Зараз він знаходився набагато ближче до лінії фінішу, ніж те місце, де вперше зіштовхнувся з супротивником. Всі Ляльки-паразити на шляху до фінішу були знешкоджені. Коли усі шістнадцять будуть знешкоджені, ця справа буде для нього вирішеною.

Під атакою паранормальних здібностей, які родина Кудо називала «демонічною силою», просуваючись у перед, при цьому захищаючи лише життєво важливі частини тіла, такі як голова і серце, він торкнувся до ближчої ляльки.

Швидкими рухами вона рубанула його руку, майже до кістки, але долонею іншої руки він вдарив по тулубу ляльки.

В ту ж мить пройшов процес приспання Паразита.

За допомогою CAD повністю мисленнєвого контролю він звернувся до Трайдента, що досі знаходився в кобурі, активувавши Переривання техніки, розвіявши магію спрямовану на шию. Перестрибнувши через лежачу Ляльку-паразита, він тимчасово вийшов з оточення та скористався «Відновленням», щоб відновити руку. Його Відновлення - це магія, яка викликала у ворогів бажання закричати «Шахрайство», але вона не всемогутня і не непереможна.

Відновлення болюче.

Це заважає зосередити розум і стає перешкодою для активації магії. Він звик до болю, але все ж затримка на мить неминуча.

Якщо відновлюватися за допомогою повної резервної копії, біль не відчувається, але в такому разі вся Область магічних операцій буде тимчасово зайнята Відновленням, і затримка буде більшою, ніж одна мить.

Ось чому Тацуя захищав життєво важливі органи, пов’язані з життям і смертю. Поки його мисленнєві частки не будуть виснажені, навіть якщо поранення буде смертельним, він не помре, але якщо поранення буде смертельним, інстинкт виживання автоматично запустить використання повної резервної копії та зупинить інші магічні навички. Якщо опонентом буде першокласний маг і у нього не буде підтримки союзників, він опиниться в поганій ситуації. З погляду бойової сили, Лялька-паразит це супротивник настільки ж хороший, як і першокласний маг. Швидкість активації паранормальних здібностей перевищувала сучасну магію.

Але те що він досі міг подумки скаржитися, насправді було доказом того, що у нього все ще є сили.

В той момент, коли він отримав спосіб перемогти Паразита, не звільняючи його, Ляльки паразити вже не були противником для Тацуї.

Паразит, з людиною як носієм, був важким ворогом, оскільки, якщо вбити носія сам паразит звільнявся, а Тацуя не мав засобів перемогти основне тіло.

Однак носій Ляльки-паразита - це гіноїд, що накопичував мисленнєві частки. Її можна зламати, але вона не помре. Тоді, якщо паразитів залишити в корпусі з невеликою кількістю мисленнєвих часток, вони впадають в сплячку, щоб знизити споживання основного тіла.

Знаходячись під перехресним вогнем паранормальних здібностей і покритий ранами, пересилюючи втрату крові та біль, він змусив дванадцять Ляльок-паразитів перейти у стан спокою.

«Решта четверо... там!»

◇ ◇ ◇

– Ляльки-паразити, залишилося четверо!

Від шокуючого звіту своїх підлеглих, головний науковий співробітник тестової групи Ляльок-паразитів, стиснув губи, аж до крові. Він поняття не мав хто такий «Махешвара» - точніше Тацуя. Начальник вважав, що якщо всі шістнадцять ляльок-паразитів будуть переможені одним магам, експеримент, а також, і сам проєкт розробки системи ляльок-паразитів, буде визнаний провалом.

– Але четвірка, що залишилася... Перша четвірка не програє так легко!..

Пробурмотів начальник розробки, глядячи на екран, що проєктував зображення з ляльок-паразитів.

Ці слова звучали як бравада перед програшем, підлеглий, що сидів поруч, з занепокоєнням поглянув в обличчя начальника.

◇ ◇ ◇

Одразу після того, як Тацуя відчув присутність чотирьох ляльок-паразитів, раніше ніж він встиг кинути магію, прилетів снаряд розміром з кулак. Тацуя візуально розпізнав те, що летіло зі швидкістю, майже непомітною людському оку, можливістю аналізувати інформаційне тіло. Діаметр дванадцять сантиметрів, маса п’ять кілограмів, швидкість чотириста кілометрів на годину. Не настільки швидко, як куля, але його маса була некоректною.

Тацуя виставив праву руку і зловив снаряд. Тільки-но доторкнувшись до його руки, земляна грудка розсипалася. Вона не просто розсипалася, але й викинула дрібні частки. Це був результат розсіювання вектора руху оболонки на рівні часток, що складали грудку.

Тацуя особливою технікою «розчавив» перший удар противника, але не міг дозволити собі розслабитися. Побудоване, тонке, немов нитка силове поле, ось-ось мало вдарити його. Сила відштовхування, що діяла в обох напрямках, перпендикулярно напрямку руху в принципі була тим самим, що й магія ваги «Хешікірі». Точність розділення силового поля без леза або сталевого дроту, що служили опорною лінією, схоже, були результатом числової точності машини.

Тацуї знову довелося надати перевагу обороні. Розвіявши Хешікірі Ляльки-паразита Перериванням техніки. В той же момент, без жодних зусиль скороти відстань з іншим індивідом.

З великими ножами в обох руках, як зброєю, з довжиною леза близько тридцяти сантиметрів. Як такі вони не були загрозою для Тацуї. Проблема полягала у швидкості, з якою ними маніпулювали.

«Швидко!..»

Звичайна швидкість дорівнювала швидкості магії Самоприскорення Еріки.

«...Однак»

Не було такої «майстерності». Це були точні рухи, без чогось зайвого, але це все. Досить точні рухи, простіше передбачити. Тацуя ухилився від двох косих розрізів зліва і справа й активував Перериванням техніки. Магія що прискорювала корпус машини, втратила свою силу, тіло сповільнилося до швидкості людини.

Перша. Подумавши так, Тацуя вдарити правою долонею. Проте.

– Що?!

Перед Лялькою-паразитом з ножами з’явилася відштовхувальна стіна. Його утворила не та що використовувала Хешікірі. Це був магічний бар’єр, розгорнутий четвертою Лялькою-паразитом.

Одночасно з тим як Тацуя відскочив назад, індивід з ножем також відступив. Чотири Ляльки-паразита, що з’явилися разом, утворили ромбовидну формацію. Тип швидкісного бійця ближнього бою спереду, тип, що стріляв снарядами зі стиснутого бруду праворуч, тип що використовував літаючі леза Хешікірі зліва та що створювала відштовхуючий бар’єр позаду.

До Тацуї, що відновив свою стійку, летів снаряд. Після того як він ухилився вбік за допомогою магії Польоту, в нього полетіло ріжуче лезо. Тацую, що розвіяв магічне лезо Розпадом і кинувся з фронту, зустріли двома ножами. Під прозорою стіною, що служила щитом.

«Ці добре співпрацюють разом»

Наче чотирма тілами керував один мозок, настільки їх злагодженість виділялася на тлі тих тіл, що вже спали. Вони були настільки вмілі, що не давали Тацуї шансу для атаки.

◇ ◇ ◇

– Чудово, Прайм фо13. Так тримати!

У мобільній лабораторії Кудо голова розробки Ляльок-паразитів був надзвичайно збуджений побаченим на моніторі.

– Саме так! – Розріжте його!

Підлеглий стривожено звернувся до схвильовано начальника.

– Ем, шеф... Його ж наказано не вбивати?

– Га!? Ви куди дивилися? Цей маг має потужну здатність до самовідновлення. Якщо відривати кінцівку чи дві, він не загине

Відповів начальник, не відриваючись від монітора, тоном, що не терпів заперечень. В погляді на екран було божевілля.

◇ ◇ ◇

– Господарю, праворуч!

Після звучання телепатії в голові, Тацуя нахилився вліво. Подряпавши праве плече, за спину полетіла грудка землі.

– П’ятнадцять секунд на перезарядку. Розріз зліва, будь-ласка, ухиліться на метр праворуч.

Коли Тацуя ухилився, як йому сказали, в тридцять сантиметрів від його лівого плеча пролетіло лезо Хешікірі.

– Піксі, ти знаєш, як атакуватиме противник?

Запитав Тацуя Піксі через комунікатор, використовуючи при цьому броню рукавиці, щоб відбити ніж.

– Наближається снаряд, ціль голова! ...Так господарю. Я чую їх розмови.

– Розмови? Тобто вони не діють на власний розсуд?

Ніби пірнаючи в низ, він ухилився від снаряда водночас розвіяв техніку само прискорення. Коли права рука, на якій була техніка знешкодження, збиралася завдавати удару і вже була на волосину від контакту, її блокував бар’єр.

– Ці чотири тіла діють обмінюючись думками.

Коли Тацуя відскочив, скориставшись відштовхувальною силою Бар›єра, прийшла відповідь Піксі на попереднє питання. З цієї відповіді, у неї виникло глибше розуміння. Це був не один мозок, що керує кінцівками усіх чотирьох, натомість це нагадувало розділення, між чотирма, єдиного духу.

А Піксі могла перехопити розмову Ляльки-паразита. Тоді діяти буде легше.

– Піксі, передай ворожі переговори.

– Зрозуміла.

◇ ◇ ◇

– Що раптом сталося?!

Кричав керівник розробки. Цього разу підлеглі могли йому співчувати.

Атаки першої четвірки Ляльок-паразитів, Прайм фо, створених у колишній Дев’ятій лабораторії, раптово перестали працювати.

Від земляних куль захищалися долонею, від G клинка, так вони називали клинки Хешікірі, ухилялися. На атаки високомобільного типу реагували так, ніби очікували їх, ворог відступав в той же момент, як формувався відштовхуючий щит. Втрати при цьому не було, але опонент чітко передбачав рухи Прайм фо.

Вперше маг в мобільному костюмі перехопив ініціативу. Після зміни схеми атаки, перш за все націлившись на ноги двома послідовними атаками G клинками. Однак G клинки розсіялися відразу після запуску.

Ні керівник, ні його підлеглі не розуміли, що відбувається. Однак навіть якщо вони зависли, Ляльки-паразити не зупинилися. Отримавши наказ, автоматична зброя продовжує виконувати свою задачу, поки наказ не зміниться або не буде анульовано.

На екрані монітора високомобільний тип атакував супротивника! За нею зайняла позицію тип стрілок, готуючись випустити снаряди з обох рук. Ножі приманка, справжня атака буде постріл. Але, наче знаючи про це, маг в мобільному костюмі пройшов збоку від типу з ножем.

Інформаційне тіло сформованого відштовхуючого щита зникло в морі інформації.

Маг в мобільному костюмі з’явився перед стрільцем, а його права рука торкнулася снаряда. Снаряд перетворився на пісок і осипався з рук Ляльки-паразита.

Стрілок, здавалося, зависла, приголомшена наче людина.

Ліва рука мага в костюмі вдарила в груди.

– Дурня?!.

Під криками дослідників, що не могли повірити в це, або не хотіли вірити, пристрій, що слідкував за екземпляром стрілка Прайм фо, повідомив що той не функціонує.

◇ ◇ ◇

Цілковито скоординована атака чотирьох Ляльок-паразитів. Через цю ідеальну злагодженість, відсутність одного вела до їх програшу.

– Ріжучий удар, права рука, права нога, ліва стопа.

Навіть не чекаючи інформації від Піксі, Тацуя знав про напад. Роль стрілецького типу - стримування ворога на дистанції через фізичні атаки. Його зникнення означало, що тепер він міг зосередитися на магічних атаках.

Хешікірі було розчинене Перериванням техніки. Тацуя кинувся до Ляльки-паразита з ножем. Він звів нанівець бар’єр, утворений перед ним і потягнувся до ножа. Це здивувало Ляльку-паразита, можливо, така модель поведінки не була запрограмована в електронному мозку. Не відомо, чи машина, чи демон викликали затримку.

Рука Тацуї схопила ніж.

Новітня дамаська сталь, композитна сталь з вуглецевих нанотрубок, розвалилася на дрібні частинки. Не тільки одного ножа, але навіть ножа до якого не торкалися.

Оскільки він розбив їх на маленькі шматочки за допомогою магії, не було потреби хапати їх з самого початку, але це створювало загадковість сцени.

Звичайно Тацуя, що спричинив явище, не був цим спантеличений. Але, замість роззброєної, він вступив в бій з Лялькою-паразитом, що відповідала за оборону по заду. За підтримки мобільного костюму, Тацуя скоротив відстань в п›ять метрів.

Розгорнувся відштовхуючий бар’єр. Швидкість паранормальних здібностей, що не включали різноманіття, перевищувала швидкість реакції Тацуї.

Однак проти Тацуї, який мав здатність зводити нанівець не лише магію, що будується, але й магію, що була завершена, ставити бар’єр безглуздо. Без комбінованої атаки, він не був загрозою для Тацуї..

Оборонний тип заснув.

Залишилися високошвидкісний тип ближнього бою та тип безконтактного бою на короткій дистанції. Вони вже були лише здобиччю Тацуї.

◇ ◇ ◇

– Вітаю, господарю!

Раптом видала потужний телепатичний крик Піксі та Мінамі ледве не зняла магічний бар’єр.

На сплеск напружених емоцій, які ніхто не міг очікувати, Мінамі без причини пробурмотіла «Тут теж...». Вона не знала всю розмову. Наступне що вона сказала було.

– Піксі, шановний Тацуя. переміг усіх Ляльок-паразитів?

Запитала вона, не надто хвилюючись про його безпеку.

– Так. Господар увів усіх побратимів в стан сну.

Саме зараз Піксі відповіла голосом. Та Мінамі це не коментувала.

– Хотілося б, щоб він швидше повернувся, але...

Хоч Мінамі так сказала, вона розуміла, що якщо Тацуя повернеться зараз, ситуація тільки погіршиться.

Зовні автомобіль все ще оточували охоронці.

І тут з’явиться невідомий солдат в бойовій формі, з прихованими обличчям.

Можна припустити, що це закінчиться дуже спокійно.

В цей же момент, мобільний термінал Мінамі просигналізував про вхідний голосовий дзвінок.

Зацікавившись хто це, вона глянула на дані абонента. Не особливо розраховуючи, думаючи, що вони будуть приховані, але всупереч її думкам, там було відображено ім’я «Куроба Фумія».

– Так.

З напруженим голосом підняла трубку Мінамі, думаючи звідки він знає її номер.

Зберігаючи магічний бар’єр.

– Я Куроба Фумія. Це пані Сакурай Мінамі.

– Так?

– Добре, що потрапив. Прошу вибачення, що підглянув номер без дозволу. Я хотів би дещо підтвердити.

– Ні я не проти, що пан Куроба знає мій номер, але що ви хочете підтвердити?

– Пані Сакурай, це ви зараз встановили бар’єр на машині, оточеній охоронцями?

– Будь ласка, звіть мене Мінамі... Відповідь на ваше запитання - так.

По той бік відчувалося якесь спантеличення, але розмова негайно відновилася.

– ...Пані Мінамі, ви ж не приманка чи щось подібне? Тобто, вам не потрібно тримати там охорону, вірно?

– Навпаки вони створюють проблеми... І шановний Фумія, будь ласка, називайте мене Мінамі, а не «пані Мінамі»

– ...Обговорімо це питання пізніше. Натомість зараз, я оглушу всіх охоронців. Будь ласка, підтримуйте бар’єр до цього моменту.

– Зрозуміла. Дякую за допомогу. ...І все ж, будь ласка, звіть мене Мінамі. Я ж прислуга, а шановний Фумія кандидат в наступники.

– ...Тоді я почну. Не думаю, що це займе більше п’яти хвилин.

Нарешті Фумія прийняв досить неофіційний тон.

Невідомо, чи подумала Мінамі «Перемога!..» почувши його.

Помітивши знайому хвилю мисленнєвих часток надзвичайно потужного бар›єра. Якщо подумати про це, оператором могла бути «серія Сакура», що пов’язана з Йотсуба, а саме Мінамі, що працювала у Тацуї.

Саме так оцінив ситуацію Фумія. Ця машина використовувалася для чогось, можливо, його улюблений старший брат Тацуя використовував, щоб придушити експеримент з Ляльками-паразитами. Якщо це так, потрапляння охорони в середину неприйнятно. Це обурливо, якщо це змусить Тацую витрачати зайві час і зусилля.

«Вам не пощастило».

Вийняв свій улюблений CAD, у формі кастета, Фумія. Сьогодні він схожий на звичайного старшокласника, але він не показувався. Він переконав себе, що тут не має необхідності в маскуванні.

До машини було двадцять метрів. Насправді «Дейрект пеінт» міг дістати на такій відстані. Він наблизився поближче, для того, щоб уникнути зайвої шкоди.

«Вам справді не пощастило», подумки сказавши це охоронцям, Фумія активував Дейрект пеінт на охоронцях, що атакували машину.

Коли Тацуя повернувся до машини, його, звісно, здивували охоронці, що лежали на стоянці. Це було якраз перед тим, як мали з’явитися люди в чорному, яких викликав Фумія, щоб прибратися.

Впевнившись, що навколо немає людей, Тацуя увійшов до машини, поклав мобільний костюм у «труну» і, відповідно до інструкції, натиснув кнопку самознищення й разом з Мінамі та Піксі залишив це місце.

Як і сказала Фудзібаяші, охоронці, що лежали біля машини не постраждали.

Тацуя цього не бачив

◇ ◇ ◇

– Однією з головних відмінностей між Кросом з перешкодами від звичайних легкоатлетичних змагань було те, що ситуація з іншими учасниками була невідома. Навіть у звичайному бігу по пересічній місцевості, де видимість не завжди добра, існує фіксований маршрут і можна бачити хто кого обганяє, визначаючи приблизний рейтинг. Однак в Бігу з перешкодами не має чіткого маршруту, а видимості перешкоджає однорідний ліс, тому майже не можливо уявити де знаходяться інші учасники, за винятком груп, що співпрацюють разом.

Попри це, кількість учасників і тих хто вже фінішував можна було дізнатися з екрана в захисних окулярах.

Екран захисних окулярів, показував, що кількість тих, хто перетнув фінішну лінію, дорівнювало нулю.

До фінішу було двісті метрів.

Міюкі була впевнена, що вони по переду.

Так само думала і Канон, що бігла поряд з нею.

Канон раптом збільшила темп. Субару також прискорилась, щоб не відстати від неї.

Міюкі розгубилася. Не змінюючи поточного темпу. Це була межа, якщо остерігатися пасток. Є ймовірність, не помітити пастку, якщо збільшити темп, більше ніж зараз. Може продовжувати зосереджуватися на безпеці, чи варто ризикнути та взяти перше місце.

– А-а-а! – Вау?!

Як тільки-но Міюкі про це подумала, пролунали крики.

Отримавши серію попадань кульок з фарбою, випущених з декількох автоматичних веж, тіло Канон збило на землю. Кулі з фарбою не пробивали, але кінетична енергія кулі перетворилася на удар. Не в змозі наступати від бокового удару від талії до ніг, найкраще, що могла зробити Канон, це прийняти захисну стійку, щоб не поранитися, падаючи на землю.

Субару була спіймана і заплутана вистріленою сіткою та опустилася на землю. Магія, яку використовувала Субару - це «стрибки», а не «політ», тому силу падіння було пом’якшено магією. Тому, хоча отриманий удар був менший, ніж у Канон, бойовий вигляд сітки можливо був більш ганебним, ніж у Канон, з погляду сорому дівчини.

– Хм... Їх не повинно бути тут, це не схоже на армію...

Болісно простогнала Канон, але попри те, чи було це скарга, чи бурчання, схоже, вона могла з цим впоратися. Розсудивши, що вони в порядку, Міюкі гукнула їм.

– Вибачте, я піду в перед.

Відповіді від них не пролунало. Однак від них віяла атмосфера, що говорила, «безжалісна!»

І все-таки Біг з перешкодами - це індивідуальне змагання. Хоч вони учні однієї школи, вони конкуренти. Єдина причина чому вони сформували команду, бо це було вигідніше. Безжалісна Міюкі (не було перебільшеним так сказати) відновила перегони до лінії фінішу.

Краєм ока вона перевірила навігаційну карту.

Кількість перетинів все ще дорівнювала нулю.

Міюкі перетнула фінішну лінію першою. Канон, з силою волі повернувшись в перегони, чудом зайняла друге місце. Крім того, Хонока і Шізуку, об’єднавшись, зайняли п’яте та шосте місця.