[5]

[5]

Ранок, тридцять першого грудня. Чесно кажучи, Тацуя та колеги залишили віллу родини Цукуба втретє.

Якщо їхати повільно, з вілли до дому Йотсуба знадобиться дві години. Навіть враховуючи можливість, того що вони не зможуть прискоритись через сніг на шляху, вони прибудуть через три години. Юка запропонувала: «Хіба не можна покинути віллу після обіду?», але Тацуя наполягав на тому, щоб виїхати якомога швидше, вважаючи, що сьогодні точно будуть перешкоди.

Юка, схоже, була «совою», і вела машину досить в’яло. Здавалося, її тіло ще не зовсім прокинулося. Можливо, з цієї причини вона запропонувала виїхати після обіду.

І все-таки седан, яким вона керувала, їхав безпечно, і нарешті вони під’їхали до входу в тунель, що вів до села Йотсуба.

В середині тунель розгалужувався, і шлях, що вів до селища був спроєктований таким чином, щоб в нього не можливо було в’їхати, якщо не випромінювати хвилі мисленнєвих часток конкретної форми, у фіксованій точці. У тунелі були встановлені автоматичні ворота з безсистемною магією, в ролі ключа. Як результат, головний дім Йотсуби був відрізаний від зовнішнього світу, принаймні з погляду наземного транспорту.

Цей об’єкт був призначений для приховування місця знаходження колишньої Четвертої лабораторії. Відома лише назва особливо таємної Четвертої науково-дослідницької лабораторії, її місцезнаходження було невідомо навіть вищим державним та військовим чинам. Родина Йотсуба заволоділа об’єктом і буквально стерла спогади сторонніх людей, що знали цю таємницю, повністю приховавши місце знаходження їхньої домашньої бази.

Є ще кілька подібних воріт, але завжди працюють лише одні. Для тих, кому про це відомо, це кращий момент, щоб створити перешкоду.

Але разом з тим, територія постійно контролюється родиною Йотсуба і нападники повинні були мати певну готовність.

Виходячи з цього, Юка вирішила, що, якщо вони дійшли до цього моменту, їх більше не потурбують.

Тацуя ж думав, що на них точно нападуть тут.

Саме з цим була пов’язана різниця в їх реакції.

На гірській дорозі, безпосередньо перед в’їздом в тунель.

З його схилу пішла лавина!

– Міюкі, розтопи лавину!

Крикнув Тацуя, на мить раніше, ніж Юка помітила її.

– Так, старший брат!

Відповіла йому Міюкі.

Юка раптово загальмувала.

– Мінамі, півсферичний щит!

– Т-так.

Збоку на дорогу мчала снігова лавина.

Сніг, під магією Міюкі перетворився на воду.

Машина зупинилася.

Навколо машини утворився напівсферичний бар’єр.

Це сталося менше ніж за одну секунду.

Перед машиною тік каламутний потік.

З самого початку лавина йшла по траєкторії, яка не влучала безпосередньо в машину Юки.

– Мінамі, зніми щит.

– Зрозуміла.

Наказав Мінамі Тацуя, розвіяти, коли каламутний потік, створений талим снігом, стік вниз.

Мінамі зняла свою магію до того, як бар’єр зникне природним чином.

І Тацуя, що віддав наказ, і Мінамі, що виконала його, мали сильно напружене обличчя.

Тацуя вийшов з машини та встав перед нею.

За мить з машини, по черзі, вийшли Мінамі, Міюкі та Юка.

Перед машиною було каміння та поламані дерева. Які лавина, та потік, після її танення, принесли зі схилу. Четвірка підійшла ближче.

– Старший брате, це щоб затримати?

Міюкі також помітила, що лавина відхилялася від прямого удару. Вона питала брата виходячи з цього.

– Ні, це засідка.

Але відповідь Тацуї трохи відрізнялася від припущення Міюкі.

– Виходь!

Викрикнула Юка.

– Якщо не вийдеш, я не стримуватимуся!

Хоч це була гілка Йотсуби, після того, як на її машину напали, була вражена її гордість.

Розчарована відсутністю відповіді, Юка дістала із сумочки складний CAD і натиснула кнопку збоку, щоб відкрити цифрову клавіатуру.

Складний CAD виходив на ринок з цього року, і частина з клавіатурою була основним корпусом, а розкладна кришка - антеною для допомоги прицілюванню. Замість того, щоб спрямувати на предмет, замість ствола, як у пістолета, на ціль спрямувалася ця плоска антена, в поверхні кришки,

Це нова розробка FLT, що була практичним застосуванням системи допомоги прицілюванню CAD загального призначення плюс, про яку оголосили в Дюссельдорфі два роки тому, але розробив його не третій відділ розробки, до якого належав Тацуя, а головний офіс. Тацуя, який минулого року майже застосував цю теорію на практиці на Турнірі дев’яти шкіл, лише надав новітню розробку для включення системи допомоги прицілюванню в операційну систему CAD загального призначення. Чесно кажучи, їх ще не змогли диференціювати від звичайних можливостей пристроїв загального призначення, з погляду продуктивності, і деякі люди, що впроваджували ранні програми, цікавилися цим процесом, як іграшкою, але Юка, здавалося, була напрочуд завзятою.

Однак, незалежно від ефективності використаного CAD, магія, що активувалася, не була жартом.

Магія психічного втручання «Мандрагора».

Магія, що вистрілює хвилею мисленнєвих часток, яка викликає страх і завдає психічної шкоди, в межах ста п’ятдесяти градусів попереду оператора.

Мандрагора створювала не жахливий образ, в сам жах. Магія, яка створювала емоції страху, а не послаблювала пригнічення свідомості, спричиняючи вихід емоцій.

Мандрагора не мала ефекту летючості. Однак тих, хто зазнавав впливу цієї магії, незалежно від стійкості їх психіки, охоплював сильний страх, а їх свідомість слабшала. Для тих, хто пройшов тренування стійкості до страху, шкода могла бути більшою. Таких людей часто охоплює страх, який вони повинні були подолати. Об’єкт потрапляє в стан колапсу, або не в змозі витримати навантаження і втрачає свідомість. В розумі деяких людей залишалися глибокі рани.

Існувала магія з тим же ефектом під назвою «Фобос», що використовувала світло мисленнєвих часток, Мандрагора ж використовує хвилю мисленнєвих часток, так би мовити, сайоновий звук як провідник.

Мандрагора - це магія, що передається не фізичним звуком, а сайоновим, тому навіть якщо блокувати фізичний звук її не можна заблокувати. Проте, хіба що блокування відбувається за допомогою магії. «Блокування звуку» відбувається передаванням сайонів в область мисленнєвих часток, що послаблює поширення сайонової хвилі.

Як і зараз.

Водночас як Юка використала «Мандрагору», перед нею активувалася чергова магія.

Магія приглушення звуку «Завіса тиші».

Завіса тиші не могла повністю загасити Мандрагору. Однак могла її послабити. З Мандрагорою, послабленою Завісою тиші, міг впоратися навіть маг не здатний на магію психічного втручання, посилюючи власну область втручання.

– ...Це магія пані Котони! Тебе розкрили. Виходь.

Однак щоб захиститися таким чином, потрібно заздалегідь знати, що буде використана Мандрагора. У неї було лише одне припущення, наприклад маг, що знав хто така Юка та її особливу магію та добре володіє Завісою тиші.

– Пан Кацушіґе, чому б вам не вийти, а не ховатися за спиною жінки?!

Відразу після провокації Юки, на дорозі просто перед нею спалахнув серпанок. Під впливом тепла не лише випаровувалась вода, але й нагрівався асфальт, локально утворюючи шар гарячого повітря.

– Фотонний мазер.

Навмисно пробурмотів Тацуя, щоб заспокоїти здивованих Міюкі та Мінамі.

– Я не ховаюся.

Одразу після цього спереду прозвучав чіткий низький голос, і Юка, що стояла перед тепловим серпанком підняла погляд. Так само як Міюкі та Мінамі. Тільки Тацуя дивився на трьох людей, чоловіків та жінку, які вийшли з-за великої скелі, що впала на дорогу.

– Просто мені знадобився час, щоб пробратися через цей бардак.

Зростом сто вісімдесят сантиметрів, на одну голову вищий за Тацую. Чоловік виглядав худорлявим, не відчувалося що він був надто неповоротким, що було притаманно високим чоловікам. Навіть якщо його представляти боксером у важкій вазі, його тіло не видавалося б недоречним. Насправді він був Шібатою Кацушіґе, старшим сином гілки Йотсуба, і одним з основних кандидатів у глави сім’ї Йотсуба, що перший рік працював співробітником Міністерства оборони.

– Якщо не ховався, чому не відповів відразу.

Запитала Юка, хмикнувши носом, «абсурд».

– Я збирався відповісти, наблизившись на зручнішу для розмови відстань.

Сумно відповів Кацушіґе, стримавши молодого чоловіка поруч з собою, що збирався рухатися в перед

– Ви першою атакували, перш ніж я відповів. Пані Юка, ви все ще войовнича.

Похитав головою Кацушіґе, ніби кажучи «яка клопітна».

На зверхнє ставлення маніпулятора, Юка підняла брову.

– Хе... Пан Кацушіґе, кажете таке, влаштувавши несподівану атаку, викликавши лавину із засідки.

– Її траєкторія була задана так, щоб не зачепити вашу машину. Ця лавина була не для атаки.

– Вірно!

Не витримавши, вигукнув юнак, якого стримував Кацушіґе.

Після цього я намагався не поцілити Фотонним мазером. Це відрізняється від вас, хто атакував раптово і серйозно.

Очевидно, саме цей молодий чоловік, застосував Фононний мазер раніше.

– Пане Каната, можеш помовчати?

Навмисно неприємно звернулася Юка до юнака в неохайному одязі творчої особистості, схожого на музиканта чи художника.

– Що?

– Я зараз розмовляю з паном Кацушіґе. Дочка сім’ї Цукуба розмовляє зі спадкоємцем сім’ї Шібата. Слузі не час втручатися..

– Зараза!

– Каната, припини.

Тією хто зупинила юнака Канату, була жінка, на ім’я Котона, що стояла по інший бік від Кацушіґе.

– Старша сестро.

Повне ім’я юнака Цуцумі Каната. Молодший брат Котони, що був охоронцем сім’ї Шібата, служачи разом з сестрою Стражем Кацушіґе.

– Те, що ми слуги Кацушіґе, непохитний факт. Пані Юка не сказала нічого поганого.

– Але все ж.

– Не сором пана Кацушіґе.

Після цього одного речення Каната відступив.

– Хм... Підлеглі люблять пана Кацушіґе.

Тон Юки був іронічно колючим.

– І не тільки пані Котона.

Від слів, сенс яких міг бути різним, залежно від тону, у Канати, що був змушений відступити, змінилося обличчя.

– О, дякую.

Однак бас, що не проявляв почуттів Кацушіґе, остудив спалах Канати.

– Вони надто добрі підлеглі для мене. Я завжди хочу бути достойним господарем для них. Думаю, якщо дотримуватися стилю родини Йотсуба, потрібно бути сухішим. Думаю, цього мені слід повчитися у вас пані Юка.

Цього разу настала черга Юки, змінитися на обличчі.

Я також Страж, але вставлю слово.

Юка не викрила жодного погляду відрази, можливо, саме тому, що Тацуя вчасно перервав розмову.

– Я не проти. Хоча ти Страж, ти близький родич шановної глави. Не думаю, що ти сильно відрізняєшся від нас, Тацуя-кун.

Поблажливе ставлення, з яким говорив Кацушіґе, не було ні дружнім до молодшого, ні грубим, як до підлеглого, його було важко зрозуміти. Насправді Міюкі, здавалося була невпевненою, яку позицію слід прийняти до Кацушіґе, але, звичайно, самого Тацую це не хвилювало.

– Дуже дякую. Тоді ми швидко закінчимо.

Його ставлення не змінилося.

– Хо? З чим саме?

– Просте прохання. Не могли б ви нас пропустити?

Як він і сказав, прохання Тацуї було дуже простим.

Зрозуміло, така відвертість у твоєму стилі, Тацуя-кун.

– Порошу вибачення.

Тацуя не схилив голову і не став струнко, а відповів лише словами.

І очікував відповідь Кацушіґе.

Мабуть, слідуючи стилю Тацуї, Кацушіґе не став ходити околяса.

– Але, я не можу цього зробити.

В обох очах Кацушіґе засвітилася світло погрози.

– Дозвольте і вам сказати. Повертайтесь тим же шляхом, що прийшли. Так вам не доведеться більше битися.

Тацуя мовчки кивнув. Але це не означало, що він виконає вимогу Кацушіґе.

– Іншими словами, щоб пройти, битва неминуча.

Це був жест переконання.

Кацушіґе стиснув губи. Вирази Котони та Канати, праворуч та ліворуч від нього, показали напруженість.

– Саме такий шлях.

Визначивши ситуацію, заговорив Кацушіґе. Ні, він мав намір говорити.

– Тоді є пропозиція.

Однак, продовжив говорити Тацуя.

У середині стадії складання магічної послідовності Кацушіґе відмовився від наміру та розвіяв її.

– ...Послухаємо.

Котона та Каната були на сторожі та поклали пальці на CAD. Навпроти, Мінамі готова створити бар’єр у будь-який момент, нервувала, щоб нічого не пропустити.

Під час цієї конфронтації, Тацуя сказав дещо несподіване для Кацушіґе.

– І так зрозуміло, що страж Йотсуби - це маг, що супроводжує господаря, господиню, огороджуючи їх від усіх небезпек.

– І що?

– Як страж Міюкі, я не хочу, щоб вона опинилася на небезпечному полю бою. У вас обох так само?

– Звичайно!

Відгукнулася на питання Тацуї Котона.

– Я не хочу ризикувати паном Кацушіґе, у таких внутрішніх тертях!

Котона випромінювала пристрасть, наче думала про кохану людину.

– У мене такі ж почуття, як у сестри.

Її молодший брат, Каната, погодився з цим.

Тацуя кивнув з серйозним обличчям.

Кацушіґе відчув, що їх грубо обманюють.

– ...Гей, ні.

Побачивши обличчя Тацуї у нього з’явився здогад.

– Ми хочемо пройти. Ви не хочете нас пропускати.

Продовжив говорити Тацуя, контролюючи момент, коли намагався заговорити Кацушіґе.

– У подоланні цієї критичної ситуації сутички не уникнути. У такому випадку.

– Зачекай.

– Може вирішимо це поєдинком Стражів. Я буду один. У вас буде двоє.

– Неможливо!

– Згода!

Кацушіґе та Котона одночасно дали протилежні відповіді.

– Тут є третя сторона, пані Юка, тож Мінамі захищатиме її та Міюкі. Обіцяю. Мені не допомагатимуть.

Попри розбіжності, Тацуя швидко сказав те що хотів і завершив говорити.

– Будь ласка, дозвольте мені це зробити!

– Ні це занадто небезпечно.

Але Кацушіґе та його супровід, не слухали слова Тацуї до кінця, сперечаючись між собою.

– Тацуя-кун не дефективний, як усі думають! Навіть не можу сказати, що однозначно переможу. За наказом колишнього глави, Ейсаку, його виховували як бойового мага!

– Ми - друге покоління модифікованих магів «серії Музикант», створених для бою! Маги, яких готували для бою, ще до народження. Хто б це не був, нас так просто не перемогти.

– Це не те саме! Тацуя-кун перевищив цей рівень, він з іншого виміру. Вперше він вбив людину у віці шести років, незабаром після експерименту штучного мага. Його не збентежила сила, яку він щойно отримав, він втопив в крові тридцятирічного потужного бойового мага, і не випадково, вони від самого початку билися на смерть. Йому було лише шість років, так? Це час початкової школи.

Від інформації наданої Кацушіґе, Котона широко відкрила очі.

Вона була не єдиною хто онімів. Обличчя Мінамі й навіть Міюкі напружилися.

– Котона, що ти робила, коли тобі було шість?

Котона не могла відповісти на питання Кацушіґе.

– Пан Кацушіґе.

Йому відповів Тацуя.

– Не розповідайте людям особисту інформацію.

Кацушіґе поглянув на Тацую і коли подивився на обличчя Міюкі та Мінамі, йому здавалося стало не зручно.

– Господарю, дозвольте мені це зробити.

Втрутився в ситуацію Каната. Він назвав його «господарем» говорячи так, ніби звертався до власника кав’ярні, він вжив це слово аби прикрити свою сестру.

– Звичайно, він виглядає сильним. Якщо зійдуся з ним сам на сам, я втрачу голову. Але не думаю, що нас переможуть два на одного.

Кацушіґе похитав головою на прохання Канати.

– Два проти одного - це план Тацуї-куна, змусити вас думати, що ви переможете

– Хіба це не добре? Це ж перевага.

– Однак...

Коли Кацушіґе шукав слова для контратаки.

– Пан Шібата Кацушіґе.

Цього разу озвалася Міюкі. Тон, яким вона навмисно назвала його повне ім’я, був м’яким і холодним, а хребет від чогось покрився холодом.

Міюкі, що стояла поряд з Тацуєю, чистими очима дивилась прямо на Кацушіґе.

– Моя тітка, що є главою родини Йотсуба, попросила мене відвідати святкування Нового року. Щоб виконати цей наказ, я повинна увійти в дім до кінця сьогоднішнього дня.

Плавне декламування з чудовою інтонацією, звучало наче декламування чи спів і не дозволяло спростування, чи включити дурня.

– Заблокувати мій шлях - це те саме, що заблокувати розпорядження тітки. Що стосується вас, пан Кацушіґе, це наче бунт проти тітки. Це означає, що сім’я Шібата повстала проти глави сім’ї, але, звичайно, ви ж це розумієте?

У відповідь, Кацушіґе мовчав. Він стояв тут з очікуванням що це буде інтерпретовано, як повстання. Однак, по правді, було встановлено, що сім’я Шібата мала розбіжності з главою родини, що найбільше це могло бути зухвальством.

Міюкі поглянула на Кацушіґе з ангельською посмішкою. І це була посмішка, не та, якою люди зустрічають поплічника, а посмішка якою суддя посміхається грішнику.

– Але у вас теж є позиція. Тож замість того щоб звинувачувати вас перед тіткою за ваші дії, я залишу це моєму братові. Якщо брат програють, я розвернуся і піду.

Це була погроза, а не пропозиція. Узявши усю родину в заручники, Кацушіґе, котрий передбачав, що його назвуть повстанцем і був готовий до цього, був загнаний в глухий кут.

– На жаль, у мене не так багато часу. Прийміть рішення.

– ...Я битимусь з Тацуєю. Не можна?

Відповів Кацушіґе гірким голосом.

З вибаченням у погляді, Міюкі похитала головою.

– Я сказала, що залишу це своєму братові. Думку брата ви чули раніше.

Кацушіґе продовжував мовчати. Не розуміючи, що потрапив у пастку думок, встановлену Тацуєю.

Звичайно Кацушіґе не повинен був тут розгубитися. Він тут з рішучістю змусити Тацую та супутників відступити. Йому не потрібен був дозвіл Міюкі на битву з Тацуєю, оскільки він з самого початку мав намір це зробити.

Однак сама бездіяльність Кацушіґе частково була пов’язана з тим що стратегія його дій була не повною. Оскільки Міюкі та Юка мовчки не розвернулися, він розумів, що з ними не домовитись. Оскільки у нього не залишалося іншого вибору, крім як вжити жорстких заходів, йому не потрібно було давати останньої поради, Кацушіґе, Котоні та Канаті не потрібно було дискутувати між собою.

Оскільки він подумав «якщо є місце для обговорення» він зіткнувся з можливістю умовної боротьби, що повинна стати повно масштабним протистоянням. Він не витримає основний удар і, в кінцевому підсумку, ставить під загрозу Котону. Нічого страшного, якщо він відмовиться, але він не міг сказати «відмовляюсь».

З часом, він ментально потрапив у глухий кут, це була бутафорія, і від самого початку нічого не змінилося і тим хто врятував Кацушіґе.

– Я, Цуцумі Котона прийму виклик вельми шановного Шіби Тацуї, замість мого господаря Шібати Кацушіґе!

Зрештою була Котона.

– Котона!

Природно, Кацушіґе закричав на неї, щоб зупинити, але цього разу Котона не відступила.

– Пан Кацушіґе, у нас не має іншого шляху. Ні, це бажаний підсумок для пана Кацушіґе, що не обрав запобіжної несподіваної атаки, щоб уникнути зайвої агресії в клані. Незалежно від результату, головний кандидат не програє і не постраждає.

Але це не означає, що можеш програти ти!

– Я не програю легко. Я обов’язково переможу в цій битві.

– Котона... Але.

Котона одним вказівним пальцем закрила рот Кацушіґе, що хвилювався за неї.

– Пан Кацушіґе, погляньте на пані Міюкі.

І спрямувала погляд Кацушіґе на Міюкі.

– Пані Міюкі вірить у перемогу брата. Тож він непохитний.

Як і сказала Котона, Міюкі, в очах Кацушіґе, не демонструвала жодного моменту занепокоєння.

– Пане Кацушіґе, ви в мене не вірите.

Буркнула вона, кокетливо посміхнувшись. Але Кацушіґе знав, що це гра Котони, щоб видаватися сильною.

Котона знала наскільки жахливий Тацуя. Насправді за чотири дні до того як вони об’єдналися з Канатою, багато разів обговорювали загрозу «розпаду» і дивне «відновлення» Тацуї. Вона, мабуть, визнавала наскільки він аномальний боєць.

Тренований для перемоги над ворогом, а не для супроводу. Хоч він був магом, Тацуя пройшов бойову підготовку, щоб знешкоджувати ворогів різною зброєю та техніками, Кацушіґе не міг це пояснити кількома словами, за короткий час. Однак той факт, що Тацуя незвичайний, Котона повинна була зрозуміти з попереднього прикладу.

І все-таки таким чином, вона демонструвала свою хоробрість. Сподіваючись що він повірив у її силу.

– ...Зрозумів. Я вірю в тебе.

Тож він повинен був відповісти на ці почуття. Так розсудив Кацушіґе.

– Здобудьте перемогу. Котона. Каната.

– Довірте це мені!

– Залиште це мені!

Викрикнули брат і сестра та рушили до Тацуї.

Тацуя зробив жест рукою, щоб Міюкі відійшла.

Поряд з цим, Кацушіґе також відійшов назад. Можливо щоб побачити бій Котони, відступаючи, він магією зсунув на узбіччя каміння та повалені дерева, розкидані на дорозі.

У Тацуї, що вийшов до Котони та Канати, чомусь було болісне обличчя.

– ...Що?

Тацуя відповів на запитання Канати, в якому звучало вагання.

– Мені шкода, охолоджувати, таку емоційну сцену, але я не збираюся вас вбивати.

Обличчя Котони, зашарілося.

– О, марно, такими словами, руйнувати нашу пильність.

– Я не хочу обманювати.

Тоді зроби усе! І ми не будемо стримуватися!

Напав на Тацую Каната, схоже, щоб приховати збентеження.

З погляду Тацуї, співрозмовники просто не правильно його зрозуміли та розхвилювалися, але якби він тиснув, здавалося, що ситуація вибухне. У всякому разі, вони заважали йому ці два дні. Якщо вони продовжуватимуть заважати, здавалося він більше не зможе стримувати бажання зірватися.

– Між цим, почнемо тут? Або ж змінимо місце?

Почувши питання Тацуї, Котона озирнулась назад. Для того, щоб перевірити чи достатньо місця між ними та Кацушіґе, але коли вона обернулась і побачила його, той кивну.

– Ми можемо залишитись і тут.

– Тоді.

Одночасно зі словами Тацуї, тіло Котони злетіло високо в небо.

– Котона!

Каната атакував Тацую в лоб. Однак Кацушіґе не зміг побачити результат. Очі Кацушіґе були прикуті до Котони, що була запущена в небо магією контролю гравітації, що, схоже, була компонентом магії польоту.

Шокована від раптового злету в повітря, Котона не змогла приготуватися до падіння, наприклад уповільнити швидкість, Кацушіґе протягнув до неї руку.

Нейтралізувавши силу гравітації на її тілі за допомогою магії контролю інерції.

Зменшивши швидкість падіння за допомогою магії уповільнення.

За допомогою магії руху, зменшивши траєкторію падіння на себе.

Викликавши три послідовності активації кнопками CAD у формі мобільного терміналу і швидко застосував їх на Котоні.

Замість того, щоб виконати три магії, як одну з трьома кроками, він виконав їх як три послідовні магії, як і задумував Кацушіґе, тіло Котони безпечно розмістилося у нього в руках, не викликавши конфлікту або посилення необхідної сили втручання, завдяки швидкому, але обережному звільненню визначеної модифікації події.

– Д… Дякую.

Котона боком піймана в обійми, сором’язливо почервоніла і подякувала Кацушіґе.

Кацушіґе приховав почуття полегшення всередині та опустив Котону на дорогу.

– Вибачте, пане Кацушіґе. Мене турбували лише «розпад» та прямі атаки... Ставши вразливою до іншої магії.

– Будь обережною. Тацуя-кун, окрім «Розпаду» та «Відновлення», за допомогою Флеш касту може використовувати й іншу магію. Я вже багато разів це пояснював.

– Так...

Його Флеш каст третій за потужністю, але найшвидший серед Йотсуби. Його сила також компенсується, активацією тієї ж магії знову і знову, в одну мить. – Щойно ти відчула це на собі.

– Так.

– Якщо зрозуміла, йди. Каната бореться.

– Зрозуміла.

Кацушіґе дав пораду і придушивши бажання прослідувати з нею, відпустив Котону.

Долоня Тацуї торкнулася до грудей в районі серця Канати, який ризиковано відволікся на сестру, що злетіла в повітря.

Одночасно запустивши віртуальну вібраційну хвилю.

Але, перш ніж вібрація сколихнула серце Канати, пройшла чергова хвиля перешкод., Щоб звести нанівець віртуальну вібраційну хвилю, Каната направив у своє тіло магію Коливань.

Переписавши магію за допомогою магії з сильнішим втручанням в подію.

Відкотившись назад, Каната клацнув пальцями лівої руки.

Тацуя розклав магію акустичного посилення, перш ніж клацання пальців перетворилося на ревучий звук і атакував.

Однак, з цієї причини, Каната, ухилившись, розірвав відстань.

– Раптова атака, не погано.

Викинувши замахом уперед CAD з коротким стволом, що тримав у правій руці, Каната кілька разів натиснув на пусковий гачок.

У повітрі з’явилися магічні послідовності, число яких дорівнювало числу натискань перемикача.

Здула вилетів ревучий звук, що викликав тимчасові дисфункції в організмі.

Тацуя розібрав та анулював всю магію коливань «акустична гармата», до активації.

– Тц, це Переривання техніки!

Очевидно, Каната, мав звичку коротко описувати ситуацію, в якій він бився.

Можливо, це те, що він робив, щоб підняти свій бойовий дух. Звичайно, ефект від підняття бойового духу заперечувати не можна. Але з погляду Тацуї, це було деякою втратою часу.

Тацуя наповнив своє тіло мисленнєвими частками. Щоб керувати ними тілом, замість нервів.

– Тоді, як що до цього!

Прокричав Каната і націлив свій CAD на Тацую.

На цей момент, Тацуя вже опустився на рівень грудей Канати.

Технікою Шукучі4. Шукучі не з чаклунства, а техніка Шукучі з бойового мистецтва.

Одна з технік маніпуляції тілом, що Тацуя вивчив у Якумо. Він почув про техніку Шукучі від Якумо, і не знав, чи це справді так називається.

Він не турбувався про історично правильні назви.

Важливішим був ефект.

Тацуя з’явився безпосередньо перед Канатою, без жодної ознаки магії Самоприскорення.

Поки Каната не зміг зреагувати, він відбив його CAD і вдарив кулаком у сонячне сплетіння.

Каната застогнав і зігнувшись, впав в перед.

При поточному ударі, магія коливань не використовувалася. Це було чисте бойове мистецтво, тому хвилі магії коливань, що поширювалися в тілі Канати, в кінцевому підсумку не зіграли жодної ролі.

Тацуя намагався одним ударом позбавити Канату свідомості. Не вбиваючи, але якщо це не станеться, здавалося, його не хвилювало які будуть наслідки. Але футбольний удар по голові не був завершений.

Тацуя відскочив назад і звів нанівець «акустичні бомби», розкидані навколо нього.

Незабаром, після того, як одна за одною були розібрані «Звукові гармати», Кацушіґе відпустив Котону. Між ними було близько дев’яти метрів.

Проте, коли вона пробігла метрів десять, Каната вже впав на дорогу.

З жалем викрикуючи ім’я свого брата, Котона скористалася CAD.

Модифіковані маги «серії Музикант» створені для бою і спеціалізувалися на магії системи коливань, особливо магії, що перешкоджає звуковим хвилям. Однак у кожного була своя направленість у використанні магії під час бою, Котона забезпечувала підтримку і спеціалізувалася на пошуку ворогів, ілюзіях перешкод виявленню та зменшенні шкоди, а не атакуючій магії.

Її особлива магія - «Пасивний ехолот», «Завіса тиші» і «Акустична бомба». «Акустична бомба», що класифікувалася як метод атаки, також була допоміжною магією, ціллю якої була зупинка противника, а не перемога над ним, в потужності прямої атаки, вона поступалася своєму братові Канаті, що був вправний в магіях «акустична граната» і «Фотонний мазер».

І все-таки на очах свого молодшого брата, що лежав на асфальті, вона якомога швидше й у великій кількості розгорнула свою улюблену атакуючу магію. Використовуючи «Акустичну бомбу», що видавала гучний звук, який сферично поширювався від епіцентру, на такій відстані, як правило, ви зачепите себе та своїх союзників.

Однак Котона та Каната постійно зміцнювали звукову інформацію свого тіла та шарів повітря навколо себе. Для них це настільки природно, як зміцнення інформації Ейдосу шкіри, що дозволяв магам захищати своє тіло від магії інших. Завдяки захисту цієї постійної магії, шкідливий «звук», що міг нашкодити тілу, ставав нешкідливим.

Розраховуючи на це, магія була вивільнена усім тілом.

Однак «акустичні бомби» Котони були розібрані технікою Тацуї, перш ніж видали звук.

– Магія, націлена на двадцять чотири точки одночасно?!

Здивовано вигукнула Котона. Для будь-якого спостерігача було зрозуміло, що говорити щось, було марною втратою часу, їй слід було негайно активувати наступну підготовлену послідовність активації. Для неї такий рівень застосування магії став справді дивовижний і, через великий рівень здивування, Котона забарилася

Тацуя раптово зник з її поля зору.

Він просто стрибнув по діагоналі вперед, але вона не змогла встежити за його рухом.

Це був простий стрибок, що використовував магію Самоприскорення лише на мить, в момент відштовхування. Оскільки він не використав нейтралізацію інерції, на Тацую навалилася значна сила гравітації, але він звик до неї. Перш за все, Котона не змогла помітити рухи Тацуї не лише неозброєним оком, а й магічним чуттям, оскільки він не використовував магію безпосередньо.

Знову змінивши напрямок руху в повітрі, за допомогою магії прискорення.

Коли Котона повернулася на ознаки магії, Тацуя вже наблизився.

Якби супротивником був Каната, Тацуя з легкістю Завдав би удару.

Але коли противником була Котона, він завагався.

В ньому не прокинулося несподіване почуття фемінізму. Якщо вдарити її з нинішнім імпульсом, існувало побоювання, що для ніжного тіла Котони це буде смертельний удар.

Як тільки Тацуя приземлився, витягнув руку і скористався залишковим імпульсом, щоб звалити її на землю.

Тацуя був достатньо делікатним, щоб тіло Котони, котра миттєво впала, не поранилось

Оговтавшись від удару кулаком, Каната побачив старшу сестру, яку придушив Тацуя притиснувши до дороги.

– Тримайся подалі від старшої сестри!

Швидко схопивши CAD, що впав на дорогу, Каната вистрілив в Тацую Фононним мазером.

Якби він влучив, Тацуя неминуче був би травмований. Ні, якби він був потужним магом, навіть якщо не настільки добрим як Катсуто або Мінамі, він міг би уникнути його магічним бар’єром, але якщо вдасться його вчасно підняти, інакше ця атака буде смертельною.

Теплові промені фонона були знищені по дорозі.

Когерентна хвиля миттєво розсипалася, в той же момент, коли була активована магічна послідовність Розпаду, тож виникло відчуття, що вона зникла на шляху.

На момент Фононний мазер вдарив Тацую. Однак ця мить була занадто коротка, навіть щоб підпалити одяг.

– Чому?

Вигукнув Каната, не вірячи, що його улюблена магія зрадила його намір, знову атакував Фотонний мазер.

Двічі, тричі, і четвертий раз.

Але Тацуя щоразу протидіяв його магії й вона жодного разу не сформувалася.

Тацуя знову стрибнув.

Цього разу до Канати.

Однак його тіло в повітрі було збито вибухом стисненого повітря.

– Старший брат!

Наче на голос Міюкі, Тацуя підвівся відразу ж, як його здуло.

– Пан Кацушіґе, як це розуміти!

Закричала Кацушіґе Міюкі, на мить пізніше, після того, як з полегшенням поклала руку на груди.

Оскільки дані кулі стиснутого повітря були створені Кацушіґе.

Кацушіґе не відповів Міюкі й знову створив кулі стиснутого повітря.

Зі швидкістю, з якою Тацуя не встиг захиститися, оскільки це була особиста магія Шібати Кацушіґе, кандидата в наступні глави Йотсуба.

Спеціалізація Кацушіґе - «маніпулювання щільністю». В основі цієї магії була магія системи Конвергенції, через що у неї був широкий спектр застосування. Маніпулюючи цільністю твердих, рідких чи газоподібних речовин.

Наприклад, якщо частково зменшити щільність твердих речовин, в них виникнуть отвори. Попередня лавина була викликана маніпулюванням щільністю розподілення снігу, та постійним створенням прогалин з меншою кількістю снігу.

Маніпулюючи щільністю рідини, можна створити потік рідини під високим тиском. Також можливий потік рідини у напрямку протилежному силі тяжіння.

Маніпулюючи щільністю газу, можна створити повітряний потік, наче ваккуумно-всмоктувальна машина або дуття, виділяючи стиснене повітря.

Кацушіґе не був схожий на магів Йотсуба і добре володів звичайною магією. Однак, маючи широкий спектр ситуацій, з якими міг впоратися, високу швидкість активації, велику кількість одночасних активацій та великий масштаб модифікації події, він був чудовим магом у звичайному розумінні.

Побачивши, що розпад магічної послідовності не поспіває, Тацуя спрямував ціль розпаду на «динамічну структуру», яка впливала на цільність повітря.

Сила перешкод для створення зони з високою щільністю повітря.

Інтерференційна сила перешкод, що намагалася розкладати динамічну структуру.

Почали змагатися.

В результаті, магія Кацушіґе закінчилася осічкою.

– Що?!

Здивовано видало горло Канати.

Кацушіґе відрізнявся від сестри та брата Цуцумі, тим що не опустив руку на досягнутому, лише тому, що його особливу магію відбили.

Кацушіґе зараз цілковито увійшов в бій і готував наступну магію, щоб атакувати Тацую.

Але, сильний вітер, що раптово піднявся, зупинив дії Кацушіґе.

Повітряний потік не міг підняти тіло. Сам потік повітря не був створений магією.

Порив, що піднявся навколо Кацушіґе, був результатом магії, що активувалася в повітрі.

На вітер, що закручувався і всмоктувався безпосередньо над Кацушіґе, впливало розріджене повітря, охолоджене раптовою декомпресією, а вода, що містилася в ньому, конденсувалася у дрібні частинки льоду.

Розрідження було зумовлене одночасним зрідженням великої кількості азоту, частка якого в повітрі складала вісімдесят відсотків.

На висоті, на якій не перешкоджала силі втручання Кацушіґе, Міюкі активувала «Ніфльгейм».

Туман зрідженого азоту зливався у повітряний вихор, перетворюючись на краплі дощу, що падали під силою тяжіння.

Серпанок упав на Кацушіґе.

Льодом були кристали води, але краплі дощу - це краплини рідкого азоту, що досягали мінус двісті градусів Цельсія.

Кацушіґе встановив подвійний об’єктний та вакуумний бар’єр.

Якщо бути недбалим, низька температура, в наслідок випаровування азоту, навіть якщо не торкнеться його безпосередньо, буде летальною.

Кацушіґе завмер.

Тацуя тричі стрибнув.

Каната націлив на нього CAD у вигляді пістолета, але не зміг поспіти за рухами Тацуї, що тричі відштовхнувся від повітря, змінюючи напрямок.

На відміну від своєї сестри Котони, Каната був нещадно збитий стрибком Тацуї.

– Старший брат, ви в порядку?!

Міюкі кинулася до Тацуї, що дивився в низ на Котону та Канату, які лежали на дорозі.

Кацушіґе не атакував.

– Поранені?!

Міюкі, турбувалася, що він поранився, коли був збитий першою кулею стиснутого повітря Кацушіґе.

– Все гаразд. Я цілий, усі рани вже зникли.

Тацуя показав, що цілий і ледь помітно посміхнувся.

– Добре...

Міюкі з полегшенням глибоко зітхнула, перед Тацуєю.

Мінамі, що підійшла поруч, запропонувала йому рушник.

– Шановний Тацуя, будь ласка, скористайтесь.

– О, Дякую!

Міюкі кинула різкий погляд, не на Мінамі й не на білий рушник в її руках, а на Кацушіґе.

– Пан Кацушіґе, запитаю ще раз. Який був ваш намір, для попереднього втручання.

Раніше, ніж Кацушіґе щось відповів, з докором заговорила Юка, що підійшла поруч з Міюкі.

– Пан Кацушіґе, ваш вчинок - це підлий обман. Я хотіла б знати причину, чому ви порушили угоду, що пан Тацуя битиметься не лише з пані Котоною та паном Канатою, але й безсоромно атакували крадькома.

Тацуя чомусь перервав перехресний допит Юки та Міюкі.

– Міюкі. Пані Юка, не могли б ми поговорити про це пізніше?

– Чому?

Коротко запитав його Кацушіґе.

– Якщо їх так залишити, будуть наслідки.

Тацуя відповів про те, що зараз хвилювало Кацушіґе.

– Враховуючи рівень сучасної медицини та магії лікування, це не означає, що травма залишиться на все життя, але думаю, що краще негайно надати першу допомогу.

Не чекаючи відповіді Кацушіґе, Тацуя повернувся до Міюкі.

– Поквапимось.

Міюкі мовчки кивнула. Вона не проявила невдоволення, не кажучи вже про спростування слів брата.

Витерши обличчя, Тацуя повернув рушник до рук Мінамі. Мінамі обережно прийняла його і потримавши в руках, зім’яла.

Тацуя повернувся до Юки.

– Пані Юка, проведете?

На відміну від Міюкі, Юка незадоволено насупилася.

– Пан Тацуя, тебе це влаштовує?

Запитала вона, поглянувши на Кацушіґе.

Зараз Кацушіґе відчайдушно лікував Котону та Канату, лікувальною магією. Це була вдосконалена техніка, складна навіть для магів-медиків, навіть якщо вони проводитимуть лікування почергово, а не одночасно. Крім того, він заслуговував на високу повагу за те, що попри особисті почуття, не віддавав пріоритет Котоні.

Однак навіть коли вона це побачила, погане враження, що склалося у неї про Кацушіґе у попередній «дуелі» не зникло.

– Влаштовує? Навіть якщо ви питаєте... У мене від самого початку немає причин звинувачувати його.

Відповідь Тацуї дуже здивувала Юку.

– Що? Він же грав не чесно.

– Його завданням було змусити Міюкі зупинитися. Я думав, що вони, швидше за все, нападуть у трьох з самого початку.

Від прямої відповіді Тацуї, обличчя Юки показало переляк.

– Тому ти від початку кинув пані Котону до пана Кацушіґе?

Тацуя не відповів на запитання Юки.

– І моя мета - безпечно забезпечити присутність Міюкі на новорічному зібрані. Враховуючи підготовку, приїжджати сьогодні не дуже зручно. Я хочу як найшвидше дістатися головного дому.

– Зрозуміло... Якщо Кацушіґе більше не заважатиме, він тебе більше не хвилює.

Юка ще раз поглянула на Кацушіґе. Схоже, він завершив надавати першу допомогу Котоні і вона прийшла до тями, навіть якщо ще не могла встати. Вона від самого початку знепритомніла і не зазнала травм, хвилювало лише те, що для того, щоб прийти до тями, їй знадобилося багато часу. Зараз Кацушіґе присів біля Канати, допомагаючи йому.

– Зрозуміла. Якщо тебе це не хвилює, тоді мені теж все одно. Ходімо.

Четвірка сіла у машину, і Юка рушила.

Кацушіґе, що продовжував сидіти на дорозі, не поглянув на Тацую та компанію, коли вони проїжджали повз.