[4]

[4]

Зміст навчання в Магічному Університеті є особливим, але атмосфера не настільки відрізнялася від інших університетів. У тому сенсі, що говорити про особливу атмосферу, та пов’язані з ним школи магії, вирізняються значно більше.

У після обідній час кафетерій, у вільний час, був переповнений студентами. Більшість розмов стосувалося магії, а не моди чи гастрономії. І все-таки студенти виглядали щасливими. Навіть для магів, тривожні часи не є причиною, чому молоді люди не можуть насолоджуватися молодістю, поки в них є свобода.

Однак не всі студенти в кафе вели жваві дискусії та розмови. Одні читали тихо, інші задумливо.

Наприклад, як самотній Катсуто, який про щось хвилювався.

– Привіт, Дзюмондзі-кун. Можна тут сісти?

А також студенти незвичного типу, які заважають таким людям.

– Саєгуса?

Однак, коли мова заходить про заважання (?) Катсуто, який відомий більшості університету і має відповідну особистість, то це могла бути лише Маюмі.

– Я не проти. Будь ласка, сідай.

– Тоді скористаюся твоєю пропозицією.

Маюмі не показала супротиву і сіла навпроти Катсуто.

...Через таку поведінку, з’являлися чутки на кшталт «голова родини Дзюмондзі та старша дочка родини Саєгуса ото-от заручаться!» Маюмі терпіти не могла чутки про себе, але мала звичку не звертати на них увагу.

– Дзюмондзі-кун, здається тебе щось хвилює.

– Дрібниці...

Відповів Катсуто, кинувши на Маюмі невдоволений погляд.

В цьому погляді читалося, «не зачіпай мене в такому місці».

На жаль, бажання Катсуто не досягло Маюмі.

– Хіба не зустріч в неділю?

Катсуто ненавмисно поглянув по сторонах. Не повертаючи голови, щоб оточуючи студенти не усвідомили, що до них ставляться із засторогою.

– Все добре. Я встановила звукоізоляційне поле.

Однак Маюмі, схоже, не розуміла запобіжних заходів Катсуто.

– Саєгуса, ти вмієш читати по губах?

– Чи-та-ти по гу-бах? Телепатія?

– ...Нічого. У всякому разі, не говори про це тут.

– У-м.

Маюмі поклала палець на підборіддя і поглянула в гору лише очима, удаючи, що задумалася. Навіть так, це не дуже відповідало її дитячому образу, оскільки вона від початку випромінювала хитрість.

– Зрозуміла.

Посміхнулася вона Катсуто.

Катсуто наполовину інстинктивно приготувався.

– Тоді де можна?

Інтуїція Катсуто спрацювала належним чином.

– ...Ти збираєшся в це влізти?

– Як безсердечно. Невже це мене ніяк не стосується? Хіба я не «молодь з Десять головних кланів»?

– ...Зрозумів. Знаєш кав’ярню під назвою «Джіякусон» перед станцією?

– Думаю, знаю.

– Як щодо о пів на шосту на другому поверсі.

– Зрозуміла. Я піду, вибач що потурбувала.

Сказавши це, Маюмі встала.

Тільки-но зараз Катсуто помітив, що перед Маюмі не має напою.

На зворотному шляху з університету, Маюмі зайшла до старомодної кав’ярні. Заклад називався «Джіякусон». Здається назва означала «там де панує тиша».

– Хм... «Ми чекаємо на тих, хто насолоджується спокоєм». Це їх напрямок? Ґрунтовно.

– Вірно...

Відповів байдужий голос. Маюмі була не одна.

– Щось сталося, Марі? Ти виглядаєш стомленою.

– Не просто виглядаю, я втомилася.

– Ще ж рано старіти, чи не так?

– На відміну від Магічного Університету, в Національній академії оборони іноді напружують тіло!

Студенти Національної академії оборони не можуть уникати базової та бойової підготовки. Чесно кажучи, Марі вже була вичавлена сьогодні. Правда в тому, що вона хотіла швидко прийняти ванну і стрибнути в ліжко. Академії Сил Самооборони не мала гуртожитку, тому така розкіш була доступна.

– Гаразд, давай швидше заходити. Нас же чекає важлива розмова?

Маюмі здалося, що Марі, схоже, хоче швидше сісти.

– Вірно.

Маюмі говорила тоном старенької тітоньки.

Коли вона сказала офіціантці, що в неї призначена зустріч, їй сказали піднятися наверх. Мабуть, Катсуто вже тут.

Другий поверх був розділений на чотири окремі кімнати. Всі двері зачинені. Вікон, через які можна було заглянути не було. «Яка кімната?» Коли Маюмі розгубилася, крайні праві двері відчинилися.

– Саєгуса. Будь ласка, заходьте.

Запросив двох Катсуто.

Маюмі та Марі увійшли до приватної кімнати, пройшовши повз Катсуто, що тримав двері.

В середині був один стіл на чотирьох. Маюмі вважала, що це не підходить для кав’ярні, але якщо придивитися, склопакети вікон, стіни та підлога звукоізольовані. Мабуть, це простір для таємних розмов. Вона була впевнена, що це окремо оплачена кімната.

– Ватанабе теж прийшла?..

Зітхнув сідаючи Катсуто і запропонував їм сісти.

– Я не дуже хочу поширювати цю розмову.

– То може я піду додому? Мене притягнула сюди Маюмі.

Замість суперечки, Марі справді піднялася.

– Ні. Ти ж сказала що це важлива розмова?

Однак Маюмі потягнула її за рукав і змусила взяти участь.

Марі неохоче замовила каву на настільній консолі. Тоді як Маюмі замовила молочний чай. Після того як офіціантка що принесла всі напої, пішла, Маюмі знову поглянула на Катсуто.

– Ну, і... Дзюмондзі-кун, те що тебе хвилює, якось стосується Тацуї-куна?

– Саме так.

Катсуто, мабуть, вважав, що немає сенсу це приховувати. Тож просто кивнув на запитання Маюмі.

Навколо Марі можна було уявити знаки питання. Але вона не поспішала запитувати. Вона вирішила зачекати, думаючи, що неминуче буде втягнута в це.

– Можливо Марі не знає, але минулої неділі у нас була зустріч молодих представників Десяти головних кланів. Хоча я сказав «молодих», але обмеження було встановлено до тридцяти років.

– Я чула про зустріч. Там говорили про те, що робити з бойовиками, націленими на магів?

– Не про настільки радикальні заходи.

Частково заперечив, втомленим голосом, слова Марі Катсуто.

– Це була зустріч, на якій обговорювали, як магам відповідати на антимагічний клімат в суспільстві.

– Хіба це... Не безглуздо? Якщо супротивник — злочинець, ти можеш дати відсіч, але чи можна змусити когось «любити магів», якщо у них вже є своя думка?

Хоч Марі зі ста родин, вона не входить до загальної спільноти магів. Її стосунки з соціальним колом магів «Магічним світом» слабкі, і, можливо, через це її цінності ближчі до загально військових цінностей, ніж у Маюмі та інших.

– Змусити ні, але можна оскаржити? Хіба не можна полегшити антипатію, поскаржившись, що маги так багато роблять для суспільства?

– А чи вийде. Якщо бути дуже нав’язливим, це навпаки може відштовхнути.

Коли Маюмі та Марі хвилювалися, що це може перерости в теорію Мізукаке10, Катсуто спокійно сказав.

– Можливо все так, як каже Ватанабе, але днями, на зустрічі, більшість дотримувалися тієї ж позиції що і Саєгуса.

– Гм... Ну, як ідея це можливо. Але що саме робити? Змусити Маюмі виступати на телебаченні?

– Марі! Чому мене?!

– Звісно, тому що ти гарна.

– Що? Хочеш сказати, що я лицемірка?

– Незалежно від причин, саме такий вийшов план.

Знову втрутився Катсуто, коли вже починалася сварка.

– Однак, що отримало найбільшу підтримку, то це план, щоб магів представляла наступна голова родини Йотсуба.

– Молодша сестра Шіби... Ні, наречена? Вона була на зборах?

– Ні. Шіба був один.

– Тацуя-кун? О, це не добре.

Марі легко все зрозуміла. Ні, відкинула цей план.

– Тацуя-кун, який надмірно захищає свою наречену, не може дозволити подібного. Хіба може Тацуя-кун дозволити план викриття Шіби Міюкі громадськості.

– Вірно. Саме так і сталося на зустрічі. А закінчилося незручною атмосферою. Після цього Тацуя-кун не брав участі у вечірці і зібрав усю антипатію присутніх.

Від слів Маюмі, на обличчі Марі з’явилося здивування.

– Усіх? Не було нікого, хто б підтримав Тацую-куна?

– Ніхто з присутніх не продемонстрував підтримку Шібі.

На відповідь Катсуто Марі показала гіркий вираз, який ось-ось просочиться в її голос.

– Груповий тиск? Це не добре. В таких ситуаціях, можна побачити, що маги — також звичайні люди.

– Це ж природно, ні? Маги тільки й здатні що використовувати магію, а в іншому звичайні люди.

– Тоді як я бачив сенс в тому, щоб виставити наступну голову Йотсуби на публіку, думаю, що у Шіби були підстави виступати проти цього.

Катсуто повернув потік розмови, що пішла в бік, до попереднього напрямку.

– Проблема полягає в тому, що ізоляція Шіби може спричинити відмову сім’ї Йотсуба від співпраці.

– Ей, хай там як, це все одно, що батьки втручаються у сварку дітей...

– Марі, зараз Тацуя-кун є нареченим наступної голови сім’ї Йотсуба і сином нинішньої голови. Те, що сказав Дзюмондзі-кун, аж ніяк не перебільшення.

Марі відкинулася на спинку і глибоко зітхнула.

– Клопітний... Цей світ політики та аристократії.

– Оскільки кровні зв’язки мають велике значення, виникнення аристократичних стосунків неминуче. Я хотів би вірити, що це не феодальне класове суспільство, а подібне до давньогрецького суспільства міст-держав.

– Якщо запитаєте мене, це ще гірше. Оскільки стародавні суспільства міст-держав передбачають існування рабства.

– Ох. Якщо замінити древніх рабів роботами, це ж не буде не гуманно?

– Саєгуса, Ватанабе, заспокойтеся. Якщо ви кожного разу відходитимете від теми, розмова ніколи не завершиться.

– ...Пробач.

– ...Вибач.

Катсуто трохи зітхнув перед своїми двома давніми друзями, що незграбно вклонилися.

– У будь-якому випадку, потрібно щось зробити з нинішньою ситуацію, коли Шіба може бути ізольований від інших двадцяти восьми сімей. Зараз японський магічний світ має Десять головних кланів на вершині, але не можна не сказати що немає тих кого це не влаштовує.

– Якщо сім’я Йотсуба відокремиться від Десяти головних кланів, з’явиться рух, щоб підтримати цей дім і створити нову фракцію... Ось що найбільше турбує Дзюмондзі-куна.

На питання Маюмі, Катсуто гірко кивнув.

– Це не значить, що ця розмова про те, хто повинен вибачатися. Вони не порушили правил. І Шіба, й інші говорили та діяли відповідно до мети зустрічі.

Катсуто по черзі звернулися до Маюмі та Марії.

– Ви так сильно прагнули цієї розмови, тож не могли б поділитися своїми думками з цього приводу.

– Вірно...

Тим хто відповів Катсуто, була Марі.

– Якщо проблема в тому, що зустріч зірвалася, чому б не провести її знову?

Пропозиція Марі здивувала Катсуто.

Він мовчки дивився на Марі. І тут заговорила Маюмі.

– Під яким приводом?

– Це була зустріч щодо антимагів? Тоді, цього разу, можна організувати зустріч, на якій обговорити більш конкретні заходи.

– Цього разу все закінчилося сваркою... Чи відгукнуться інші сім’ї?

– Саме тому, що все закінчилося сваркою. Недільна ж зустріч була організована родиною Дзюмондзі?

Звернулася до Катсуто Марі.

Катсуто стійко кивнув «о, так».

Спочатку, чи обговорювалися на цій зустрічі конкретні заходи?

– Ні. Оскільки це було вперше, ідея полягала у вільному обміні думками.

– Іншими словами, справжньою метою була взаємодія молоді. Чи не повинні були присутні принаймні діяти враховуючи що інші мають приховані наміри?

– Ну... вірно.

Зітхаючи погодилася Маюмі, оскільки подумки жалкувала за необережність брата, який пропустив етап для поглиблення дружби.

– У такій ситуації, я б насправді не можу зрозуміти, як можна було запропонувати наступну голову Йотсуби рекламним обличчям. Це все одно, що персонал каже вам зробити дочку командира бази талісманом для піару бази. Якщо людина сама хоче це зробити, це одна справа, але ви навіть не підтвердили її намір, це однозначно проблема. Читайте атмосферу, от що я хочу сказати.

Марі скористалася військовою метафорою, але Маюмі та Катсуто могли зрозуміти, що вона мала на увазі.

– Що ж, про читання атмосфери можна сказати й Тацуї. Якщо у вас є можливості родини Йотсуба, то можна було відмовитися в будь-який момент, але, навіщо було так відверто заперечувати в лоб. Хіба це не було якось по дитячому?

– Тацуя-кун... По дитячому?

Здивовано промовила Маюмі, почувши несподіваний контраргумент.

– Ні, думаю, Шіба навмисно сперечався. Йому байдуже на антипатію інших двадцяти семи сімей. Здається, це було демонстрацією наміру.

– Це все ще... Тоді насамперед Тацуя-кун повинен поступитися.

– Вірно... Навіть якщо буде проведена наступна зустріч, якщо Тацуя-кун буде відсутній, це буде безглуздо і контрпродуктивно.

Катсуто задумливо пробубнів «Гм...». Він також вважав, що найкраще було б, якби Тацуя міг би піти на компроміс. Він просто не задумувався про спосіб та причини.

– Як щодо того, щоб нам трьом спробувати переконати його?

Раптом запропонувала Маюмі, помітивши хвилювання Катсуто.

– Ми втрьох?

– Точно. Можна сказати, що це для того, щоб Дзюмондзі-кун зміг зберегти обличчя. Я думаю, що у такому випадку, Тацуя-кун легко погодиться.

– ...Але чи потрібна і я для цього?

– Що, ви хіба не друзі.

Ні, для початку, я не з двадцяти восьми родин...

Марі уточнила, що вона збентежена, а не відмовляється.

Маюмі, з суворим поглядом, ніби надула щоки, пробурчала.

– Не кажи такого~. Я не хочу бути одна у дискусії між Дзюмондзі-куном і Тацуєю-куном.

– Маюмі, ну ти...

Зітхаючи, схопилася за лоб Марі.

– … Ну гаразд. Я сяду на цей човен. Дзюмондзі, ти не проти?

Оскільки в голові накопичилося багато думок, Катсуто не зміг відповісти відразу.

– Невдале завершення зустрічі призвело до того, що родина Дзюмондзі дещо втратила свою репутацію. Я не знаю, щодо Тацуї-куна, але інші учасники повинні бути стурбовані.

На ці слова Марі, Маюмі показала вираз «Так!».

– Тож, якщо надіслати запрошення від Дзюмондзі-куна, щоб ще раз поговорити, інші сім’ї повинні будуть погодитися.

– А Тацуя-кун, як і сказала Маюмі, після вмовляння нас трьох. Ні, використовуючи честь Дзюмондзі, як щит, я з Маюмі спробуємо переконати Тацую-куна, а разом з ним, якщо вийде і його наречену.

– Пані Міюкі теж?

– Наречена Шіби... Чомусь мені важко це промовляти. Чи виникнуть у нас проблеми з колишньою молодшою сестрою Шіби? Хіба вона не зацікавлена людина? Також я думаю, що поряд з колишньою сестрою, Тацуя-кун буде більш зрілим. В сенсі поміркованого ставлення.

– Вірно... Я зв’яжуся з Тацуєю-куном. Добре, Дзюмондзі-кун?

– Ага. Розраховую на тебе.

– Якщо можливо, зустрінемося в суботу. В будні буде проблематично.

– Чому б не в неділю?

З дражливим тоном запитала Маюмі.

– Наступної неділі день виїзду на польові тренування.

– ...Важко тобі.

Однак, почувши відповідь своєї найкращої подруги, вона висловила співчуття.

– Дякую за турботу.

Маюмі та Катсуто продемонстрували гіркі посмішки. Це було знаком розуміння.