[3]

[3]

В ранці другого дня з дня зустрічі, що зібрала наступне покоління голів з Десяти головних кланів.

Тацую, який щойно закінчив ранкові тренування, гукнув його партнер по тренування.

– Що таке, майстер?

– Тацуя-кун, ймовірно, серйозно запахне смаженим.

– Запахне смаженим?

– Заворушилась військова розвідка.

– Розвідка?

Запитав Тацуя зі здивуванням, яке не зміг приховати.

Не сюрприз, що розвідка щось планує. Плести інтриги, це робота відділу розвідки.

Той факт, що Якумо в курсі рухів розвідки, безумовно дивував, але недостатньо, щоб зрозуміти його суть. Тацуя часто зіштовхується з ситуаціями, які змушують думати, що Якумо перевершує відділ розвідки Сил Самооборони.

Те, від чого він не міг приховати свого здивування, так це те, що Якумо зробив йому конкретне попередження.

– Цього разу, вони не націлилися прямо на вас. Одна ефект з часом стане неприйнятним і ляже на Тацую-куна та інших.

– Що буде... Не можете сказати?

– Якщо ти діятимеш, справа погіршиться. Ні, сам інцидент може бути зупинений, але для вас це може стати проблемою.

– Зрозумів. Не буду втручатися.

Тацуї, який легким тоном дав незворушну відповідь.

– Тоді я тобі розповім.

Якумо шкідливо посміхнувся.

– А?

– Краще раніше підготуватися. Щоб обдумати майбутні відповідні заходи.

Сказав Якумо і потягнув Тацую в задню частину головного залу.

◇ ◇ ◇

Інцидент стався тієї ж ночі.

В Новому центрі міста 8 Макухарі.

Опівночі, на японську фабрику виробництва магічного технічного обладнання USNA «Максимільян Девайс» напали.

Завод не був автоматичним. Ні, лише невелика частина приміщень будівлі працювала як завод. За наполегливим проханням американських військових, цей завод був побудований як оперативна база USNA.

На секретній військовій базі, маг Планетарного класу, магічного підрозділу підпорядкованого Об’єднаному комітету начальників штабів USNA, «Зірки» під кодовим ім’ям «Фірст» (що вказує на те, що вона найкраща серед тих, хто має кодове ім’я тієї ж планети), прапорщик Сильвія Меркурій, відчайдушно боролася з відчаєм, що намагався роз’їсти її розум.

– Камери спостереження абсолютно безмовні.

– Погано. Глушіння занадто сильне, щоб спілкуватися з батьківщиною.

– Вони використовують таке потужне глушіння в настільки близькій близькості до міста? Невже атакує японська армія?!

Осторонь слухаючи розмову між командуючим цієї бази з підлеглими, Сильвія намагалася зрозуміти ситуацію, на повну потужність використовуючи свою особисту магію, що, можна сказати, є її унікальною здатністю.

– Це Чарлі Лідер! Половина загону вже полягла! Прошу підкріплення!

– Штаб, прийнято. Лідер Браво, чи є можливість підтримати Чарлі?

– Лідер браво, вас зрозумів. Однак ми також в бою. Не впевнений, що зможемо об’єднатися з Чарлі!

Спеціалізація Сильвії — це магія «передачі голосу».

Розпізнання цільового голосу, як інформацію про коливання повітря, копіювання її та відтворення у слуховий канал. Це своєрідний «Віддалений слух», який можна використовувати, як для спілкування, так і для прослуховування, що чує голос співрозмовника незалежно від відстані чи перешкод.

Своєрідна «Дистанційна розмова», що розпізнає людське мовлення, як інформацію про коливання повітря, копіює її та передає в слуховий канал цілі.

Оперуючи цими двома магіями одночасно, ця навичка може слугувати комунікатором, навіть коли бездротовий зв’язок недоступний.

Маніпулюючи цією магією, Сильвія виконувала роль персоналу підтримки, а не командира підрозділу магів, що вийшла на перехоплення.

– Зрозумів. Лідер Дельта Чарлі просить підтримки.

– Говорить лідер Дельта! Ми тут, теж хотіли б підтримки. Хто, чорт забирай, ці хлопці!... Ого-о-о!

– Що сталося, лідер Дельта?! Лідер Дельта!

Військова ситуація була не доброю. Обрані для цієї місії маги, від початку, далеко не бойова еліта. Навіть серед класу Супутник, який класифікується як бойовий персонал серед Зірок, цього разу обиралися спеціалісти партизанської війни в міських районах, і вони не підходять для оборони при прямій атаці ворога.

Планетарний клас, включаючи Сильвію, підходив для матеріально-технічної підтримки та диверсійних місій. Порівняно із Зірками та класом Супутник, вони не вправні в прямому бою.

З іншого боку, від атакуючих магів складалося враження, що вони з типу, що чудово підходить для ближнього бою. Використовувана ними магія складалася з малої кількості процесів, акцентуючи на швидкості, а не силі. З озброєння у них був той тип, який називають малокаліберною PDW9 або компактними гвинтівками. Причина, з якої не було чути пострілів, полягало в тому, що окрім використання високоефективних глушників, вони, ймовірно, використовували магію Глушіння. Можливо, це зброя з інтегрованим CAD.

Багато з них билися в основному мечами та метальними ножами. Можливо, тому, що вони знаходилися недалеко від міста, ворожий підрозділ діяв за концепцією захоплення бази несподіваною атакою.

– Всім загонам приготуватися до відступу.

Гірким голосом озвучив рішення залишити базу командувач. Сильвія не належала до тих хто не погодився з цим рішенням.

Однак це рішення, схоже, було прийнято запізно.

Відразу після натискання на перемикач стирання даних, встановлений для запуску екстреної процедури, на випадок залишення бази, двері, що повинні були бути зачинені, з сильним шумом відчинилися.

Солдат, що охороняв командний пункт, націлив на вхід потужну гвинтівку, потужну персональну вогнепальну зброю проти магів. Однак усі кулі були зупинені об’єктним бар’єром, розгорнутим ворожими солдатами.

– Що за дурня?!

Прокричав командир, або офіцер поряд з ним.

Сильвія могла зрозуміти бажання це вигукнути. Високопотужна гвинтівка — це зброя, виготовлена, попри вартість та довговічність, з метою пробити об’єктний бар’єр мага. Це дорога зброя, що перетворює ствол в мотлох в одному бою, але досить потужна, щоб коштувати такої високої вартості. Можна сказати, що навіть серед членів Зірок надійно захиститися від потужної гвинтівки здатні лише Зірки першого класу. Навіть представники другого класу можуть бути вбиті звичайними солдатами, які не володіють магічними навичками, якщо недостатньо підготовлені.

Однак всі ворожі війська вторгнення захистилися від куль потужної гвинтівки. Це означало, що у них була лінійка бойових магів, порівняна з першим класом Зірок принаймні з погляду оборони.

Серед військовослужбовців у всьому світі загально відомо, що у японських магів значна магічна сила, до того ж Ліна попереджала Сильвію про загрозу у цій операції.

Однак, вона не могла не відчути здивування.

«Вони включили до загону спеціальний елітний підрозділ, під час робочої місії? Або це норма для японської армії?..»

За коротку мить, на яку вона заклякла, охорона була знищена.

Усі відправлені на перехоплення війська мовчали.

З’явилася молода військова, яка розірвала стрій солдат з компактними гвинтівками в руках, тримаючи Сильвію та інших на прицілі. Ні, якщо відзнаки, які, на відміну від інших солдат, взагалі не намагалися приховати, були правильними, вона була сержантом, старшим сержантом.

Я старший офіцер Тоояма Цукаса, член підрозділу контррозвідки столичного регіону. Хто командир?

– Я. Магічний підрозділ Сил спеціальних операцій USNA, Лейтенант Гарі Юпітер.

Очі Цукаси злегка розширились. В Японії також відомо, що кодове ім’я «Юпітер» це спеціальний код, що дається не лише за здібності мага, а й досягнення солдата.

– Як уже знає вельмишановний лейтенант, що має код Юпітер, подальший бій не має сенсу. Будь ласка, здавайтесь.

Гарі з жалем стиснув губи.

– ...Чи можете ви гарантувати безпеку моїх підлеглих?

Як і сказала Цукаса, вони розуміли, що опір марний, навіть якщо їм цього не сказали б. У нього не було вибору.

– Вас, хлопці, як кажуть, спіймали на гарячому. Думаю, ви розумієте, що не можете вимагати захисту, як військовополонені.

Гарі намагався якось заперечити. Однак Цукаса швидко продовжила.

– Але ми не маємо наміру нашкодити вам, солдатам нашим союзникам. Всі наші кулі це спеціальні паралізуючі заряди.

– ...Навіть якщо ми перевіримо?

– Прошу.

По команді Гарі, співробітники командного пункту перевірили стан охоронців. Сильвія також перевірила пульс солдата, що впав найближче до неї й підтвердила поранення.

Як і сказала Цукаса, ніхто не постраждав сильніше, ніж синці і набряки в місцях удару.

– Вельми шановний лейтенант ви переконалися.

– ...Так.

– Поки що я затримаю вас, але обіцяю найближчим часом повернути до вашої країни, якщо ви не діятимете вороже і не намагатиметеся втекти.

Гарі був здивований, чому вона висуває настільки природні умови, такі як, «якщо ви не діятимете вороже і не намагатиметеся втекти». Але побоявся запитати про це, оскільки це може стати проблемою.

– Дякую за ваше гуманне ставлення.

Зрештою, відповів Гарі й скомандував скласти зброю.

◇ ◇ ◇

Про падіння таємної бази в Макухарі Шінтоші, стало відомо в штабі Зірок, через три години.

– Командувач, майор Сиріус.

Отримавши погані новини, Ліна негайно прибігла до кабінету командувача.

– Заходьте.

Не зважаючи на те, що їй не було призначено, полковник Уокер, командир бази, негайно дозволив їй увійти.

– Мої вибачення.

Увійшовши до кімнати, Ліна була шокована.

Там був не лише полковник Уокер. Поруч з ним сиділа полковник Баланс.

– Отже, майоре, що у вас?

Запитав Уокер у Ліни, яка завмерла в салюті й не могла нічого сказати.

– Ха.

Почала вона, але Ліні знадобився ще один подих, щоб заговорити як слід.

Я чула, що війська, які проникли в Токіо, були атаковані.

– Це правда.

Без затримки підтвердив Уокер.

– Припускаю, що всі, хто таємно проникли були затримані.

– Це ще не відомо. Наразі відомо лише те, що позаду не залишилося жодного трупа.

Ліна стиснула зуби. Вона розуміла, що лише тому, що трупів немає, не означає, що вони досі живі. Все-таки їй хотілося вірити, що Сильвія жива.

– Якщо тіл не знайдено, їх слід вважати живими.

– Ну, це правда. І що?

І тут Ліна доклала всіх зусиль, щоб повідомити свої справжні наміри.

– Начальнику, доручіть рятувальну місію мені.

– Ви, командувач Зірок, хочете особисто поїхати до Японії, щоб врятувати полонених підлеглих?

Уокер, повільно вимовляв кожне слово, щоб переконатися.

– Так

Без вагань відповіла Ліна.

– На жаль, це неприйнятно.

Тим хто просто відповіла «ні», рішучому погляду Ліни, була Баланс, а не Уокер.

– Полковнику!

Майор, кажете, що легко врятуєте їх, але звідки ви збираєтеся їх рятувати?

– Я не думаю... що це буде просто!

– Тоді, ви хочете надовго залишитися в Японії. Я думаю, ви розумієте, що це неможливо.

Ліна приклала багато зусиль, щоб протистояти холодному погляду Баланс.

– Я не збираюся просто витрачати час під час порятунку.

– Як ви дізнаєтеся, де перебувають полонені? Ми навіть не знаємо, хто наш опонент.

– ...Попросимо співпраці у місцевих.

Щоб сказати це, потрібна була мужність. Якби в цьому помітили злий умисел, ці слова могли причинити звинувачення у тісних зв’язках з японським урядом, або збройними угрупуваннями.

Ліна приклала так багато зусиль, щоб врятувати Сильвію.

– Хм... Є якісь припущення?

– ...Під час останньої місії я познайомилася з користувачем ніндзюцу, що має видатні здібності. Спочатку ми ворогували, але врешті-решт примирилися.

– Це «Священник Якумо», про якого згадувалося у вашому звіті?

– Так точно.

– Як ви доб’єтеся співпраці від цієї людини? Якщо грошей достатньо, проблем з переговорами не буде, але хіба він не самопроголошений «відлюдник»?

– Це...

– Навіть якщо ми можемо отримати співпрацю священника Якумо.

Баланс підвелася і підійшла прямо до Ліни.

– Я не може відправити вас за кордон. Минулорічна місія стала винятком серед винятків.

– ...Так

– Не хвилюйтесь.

Баланс поклала руку на плече Ліни.

Тепло, яке передавалося з її долоні було не тільки фізичним.

– Ви, люди, Зірки — військовослужбовці, які перебувають під безпосереднім контролем Генерального штабу. А Генеральний штаб не відмовиться від відправленого підрозділу. І обов’язково врятує їх. Для цього я і прийшла на цю зустріч.

Сотні зустрічей в Нью-Мексико, за тихим океаном не можуть врятувати Сильвію з Японії.

– Буду вдячною.

Зв’язаній військовою дисципліною, Ліні не залишалося нічого іншого як відступити з цими словами.

У цей момент, в її свідомості, чомусь, спливли слова Тацуї.

«Ліна, якщо хочеш піти з Зірок...»

«Якщо хочеш перестати бути солдатом, думаю, я можу допомогти».

Тієї ночі, коли вони знищили паразитів.

Тацуя сказав це так, ніби у Ліни було бажання залишити армію.

Це було так, ніби він був переконаний, що Ліна не підходить для військової служби.

Хоча це була вона сама, Ліна не могла зрозуміти, чому вона це пам’ятала.