В ранці другого дня з дня зустрічі, що зібрала наступне покоління голів з Десяти головних кланів.
Тацую, який щойно закінчив ранкові тренування, гукнув його партнер по тренування.
– Що таке, майстер?
– Тацуя-кун, ймовірно, серйозно запахне смаженим.
– Запахне смаженим?
– Заворушилась військова розвідка.
– Розвідка?
Запитав Тацуя зі здивуванням, яке не зміг приховати.
Не сюрприз, що розвідка щось планує. Плести інтриги, це робота відділу розвідки.
Той факт, що Якумо в курсі рухів розвідки, безумовно дивував, але недостатньо, щоб зрозуміти його суть. Тацуя часто зіштовхується з ситуаціями, які змушують думати, що Якумо перевершує відділ розвідки Сил Самооборони.
Те, від чого він не міг приховати свого здивування, так це те, що Якумо зробив йому конкретне попередження.
– Цього разу, вони не націлилися прямо на вас. Одна ефект з часом стане неприйнятним і ляже на Тацую-куна та інших.
– Що буде... Не можете сказати?
– Якщо ти діятимеш, справа погіршиться. Ні, сам інцидент може бути зупинений, але для вас це може стати проблемою.
– Зрозумів. Не буду втручатися.
Тацуї, який легким тоном дав незворушну відповідь.
– Тоді я тобі розповім.
Якумо шкідливо посміхнувся.
– А?
– Краще раніше підготуватися. Щоб обдумати майбутні відповідні заходи.
Сказав Якумо і потягнув Тацую в задню частину головного залу.
◇ ◇ ◇
Інцидент стався тієї ж ночі.
В Новому центрі міста 8 Макухарі.
Опівночі, на японську фабрику виробництва магічного технічного обладнання USNA «Максимільян Девайс» напали.
Завод не був автоматичним. Ні, лише невелика частина приміщень будівлі працювала як завод. За наполегливим проханням американських військових, цей завод був побудований як оперативна база USNA.
На секретній військовій базі, маг Планетарного класу, магічного підрозділу підпорядкованого Об’єднаному комітету начальників штабів USNA, «Зірки» під кодовим ім’ям «Фірст» (що вказує на те, що вона найкраща серед тих, хто має кодове ім’я тієї ж планети), прапорщик Сильвія Меркурій, відчайдушно боролася з відчаєм, що намагався роз’їсти її розум.
– Камери спостереження абсолютно безмовні.
– Погано. Глушіння занадто сильне, щоб спілкуватися з батьківщиною.
– Вони використовують таке потужне глушіння в настільки близькій близькості до міста? Невже атакує японська армія?!
Осторонь слухаючи розмову між командуючим цієї бази з підлеглими, Сильвія намагалася зрозуміти ситуацію, на повну потужність використовуючи свою особисту магію, що, можна сказати, є її унікальною здатністю.
– Це Чарлі Лідер! Половина загону вже полягла! Прошу підкріплення!
– Штаб, прийнято. Лідер Браво, чи є можливість підтримати Чарлі?
– Лідер браво, вас зрозумів. Однак ми також в бою. Не впевнений, що зможемо об’єднатися з Чарлі!
Спеціалізація Сильвії — це магія «передачі голосу».
Розпізнання цільового голосу, як інформацію про коливання повітря, копіювання її та відтворення у слуховий канал. Це своєрідний «Віддалений слух», який можна використовувати, як для спілкування, так і для прослуховування, що чує голос співрозмовника незалежно від відстані чи перешкод.
Своєрідна «Дистанційна розмова», що розпізнає людське мовлення, як інформацію про коливання повітря, копіює її та передає в слуховий канал цілі.
Оперуючи цими двома магіями одночасно, ця навичка може слугувати комунікатором, навіть коли бездротовий зв’язок недоступний.
Маніпулюючи цією магією, Сильвія виконувала роль персоналу підтримки, а не командира підрозділу магів, що вийшла на перехоплення.
– Зрозумів. Лідер Дельта Чарлі просить підтримки.
– Говорить лідер Дельта! Ми тут, теж хотіли б підтримки. Хто, чорт забирай, ці хлопці!... Ого-о-о!
– Що сталося, лідер Дельта?! Лідер Дельта!
Військова ситуація була не доброю. Обрані для цієї місії маги, від початку, далеко не бойова еліта. Навіть серед класу Супутник, який класифікується як бойовий персонал серед Зірок, цього разу обиралися спеціалісти партизанської війни в міських районах, і вони не підходять для оборони при прямій атаці ворога.
Планетарний клас, включаючи Сильвію, підходив для матеріально-технічної підтримки та диверсійних місій. Порівняно із Зірками та класом Супутник, вони не вправні в прямому бою.
З іншого боку, від атакуючих магів складалося враження, що вони з типу, що чудово підходить для ближнього бою. Використовувана ними магія складалася з малої кількості процесів, акцентуючи на швидкості, а не силі. З озброєння у них був той тип, який називають малокаліберною PDW9 або компактними гвинтівками. Причина, з якої не було чути пострілів, полягало в тому, що окрім використання високоефективних глушників, вони, ймовірно, використовували магію Глушіння. Можливо, це зброя з інтегрованим CAD.
Багато з них билися в основному мечами та метальними ножами. Можливо, тому, що вони знаходилися недалеко від міста, ворожий підрозділ діяв за концепцією захоплення бази несподіваною атакою.
– Всім загонам приготуватися до відступу.
Гірким голосом озвучив рішення залишити базу командувач. Сильвія не належала до тих хто не погодився з цим рішенням.
Однак це рішення, схоже, було прийнято запізно.
Відразу після натискання на перемикач стирання даних, встановлений для запуску екстреної процедури, на випадок залишення бази, двері, що повинні були бути зачинені, з сильним шумом відчинилися.
Солдат, що охороняв командний пункт, націлив на вхід потужну гвинтівку, потужну персональну вогнепальну зброю проти магів. Однак усі кулі були зупинені об’єктним бар’єром, розгорнутим ворожими солдатами.
– Що за дурня?!
Прокричав командир, або офіцер поряд з ним.
Сильвія могла зрозуміти бажання це вигукнути. Високопотужна гвинтівка — це зброя, виготовлена, попри вартість та довговічність, з метою пробити об’єктний бар’єр мага. Це дорога зброя, що перетворює ствол в мотлох в одному бою, але досить потужна, щоб коштувати такої високої вартості. Можна сказати, що навіть серед членів Зірок надійно захиститися від потужної гвинтівки здатні лише Зірки першого класу. Навіть представники другого класу можуть бути вбиті звичайними солдатами, які не володіють магічними навичками, якщо недостатньо підготовлені.
Однак всі ворожі війська вторгнення захистилися від куль потужної гвинтівки. Це означало, що у них була лінійка бойових магів, порівняна з першим класом Зірок принаймні з погляду оборони.
Серед військовослужбовців у всьому світі загально відомо, що у японських магів значна магічна сила, до того ж Ліна попереджала Сильвію про загрозу у цій операції.
Однак, вона не могла не відчути здивування.
«Вони включили до загону спеціальний елітний підрозділ, під час робочої місії? Або це норма для японської армії?..»
За коротку мить, на яку вона заклякла, охорона була знищена.
Усі відправлені на перехоплення війська мовчали.
З’явилася молода військова, яка розірвала стрій солдат з компактними гвинтівками в руках, тримаючи Сильвію та інших на прицілі. Ні, якщо відзнаки, які, на відміну від інших солдат, взагалі не намагалися приховати, були правильними, вона була сержантом, старшим сержантом.
Я старший офіцер Тоояма Цукаса, член підрозділу контррозвідки столичного регіону. Хто командир?
– Я. Магічний підрозділ Сил спеціальних операцій USNA, Лейтенант Гарі Юпітер.
Очі Цукаси злегка розширились. В Японії також відомо, що кодове ім’я «Юпітер» це спеціальний код, що дається не лише за здібності мага, а й досягнення солдата.
– Як уже знає вельмишановний лейтенант, що має код Юпітер, подальший бій не має сенсу. Будь ласка, здавайтесь.
Гарі з жалем стиснув губи.
– ...Чи можете ви гарантувати безпеку моїх підлеглих?
Як і сказала Цукаса, вони розуміли, що опір марний, навіть якщо їм цього не сказали б. У нього не було вибору.
– Вас, хлопці, як кажуть, спіймали на гарячому. Думаю, ви розумієте, що не можете вимагати захисту, як військовополонені.
Гарі намагався якось заперечити. Однак Цукаса швидко продовжила.
– Але ми не маємо наміру нашкодити вам, солдатам нашим союзникам. Всі наші кулі це спеціальні паралізуючі заряди.
– ...Навіть якщо ми перевіримо?
– Прошу.
По команді Гарі, співробітники командного пункту перевірили стан охоронців. Сильвія також перевірила пульс солдата, що впав найближче до неї й підтвердила поранення.
Як і сказала Цукаса, ніхто не постраждав сильніше, ніж синці і набряки в місцях удару.
– Вельми шановний лейтенант ви переконалися.
– ...Так.
– Поки що я затримаю вас, але обіцяю найближчим часом повернути до вашої країни, якщо ви не діятимете вороже і не намагатиметеся втекти.
Гарі був здивований, чому вона висуває настільки природні умови, такі як, «якщо ви не діятимете вороже і не намагатиметеся втекти». Але побоявся запитати про це, оскільки це може стати проблемою.
– Дякую за ваше гуманне ставлення.
Зрештою, відповів Гарі й скомандував скласти зброю.
◇ ◇ ◇
Про падіння таємної бази в Макухарі Шінтоші, стало відомо в штабі Зірок, через три години.
– Командувач, майор Сиріус.
Отримавши погані новини, Ліна негайно прибігла до кабінету командувача.
– Заходьте.
Не зважаючи на те, що їй не було призначено, полковник Уокер, командир бази, негайно дозволив їй увійти.
– Мої вибачення.
Увійшовши до кімнати, Ліна була шокована.
Там був не лише полковник Уокер. Поруч з ним сиділа полковник Баланс.
– Отже, майоре, що у вас?
Запитав Уокер у Ліни, яка завмерла в салюті й не могла нічого сказати.
– Ха.
Почала вона, але Ліні знадобився ще один подих, щоб заговорити як слід.
Я чула, що війська, які проникли в Токіо, були атаковані.
– Це правда.
Без затримки підтвердив Уокер.
– Припускаю, що всі, хто таємно проникли були затримані.
– Це ще не відомо. Наразі відомо лише те, що позаду не залишилося жодного трупа.
Ліна стиснула зуби. Вона розуміла, що лише тому, що трупів немає, не означає, що вони досі живі. Все-таки їй хотілося вірити, що Сильвія жива.
– Якщо тіл не знайдено, їх слід вважати живими.
– Ну, це правда. І що?
І тут Ліна доклала всіх зусиль, щоб повідомити свої справжні наміри.
– Начальнику, доручіть рятувальну місію мені.
– Ви, командувач Зірок, хочете особисто поїхати до Японії, щоб врятувати полонених підлеглих?
Уокер, повільно вимовляв кожне слово, щоб переконатися.
– Так
Без вагань відповіла Ліна.
– На жаль, це неприйнятно.
Тим хто просто відповіла «ні», рішучому погляду Ліни, була Баланс, а не Уокер.
– Полковнику!
Майор, кажете, що легко врятуєте їх, але звідки ви збираєтеся їх рятувати?
– Я не думаю... що це буде просто!
– Тоді, ви хочете надовго залишитися в Японії. Я думаю, ви розумієте, що це неможливо.
Ліна приклала багато зусиль, щоб протистояти холодному погляду Баланс.
– Я не збираюся просто витрачати час під час порятунку.
– Як ви дізнаєтеся, де перебувають полонені? Ми навіть не знаємо, хто наш опонент.
– ...Попросимо співпраці у місцевих.
Щоб сказати це, потрібна була мужність. Якби в цьому помітили злий умисел, ці слова могли причинити звинувачення у тісних зв’язках з японським урядом, або збройними угрупуваннями.
Ліна приклала так багато зусиль, щоб врятувати Сильвію.
– Хм... Є якісь припущення?
– ...Під час останньої місії я познайомилася з користувачем ніндзюцу, що має видатні здібності. Спочатку ми ворогували, але врешті-решт примирилися.
– Це «Священник Якумо», про якого згадувалося у вашому звіті?
– Так точно.
– Як ви доб’єтеся співпраці від цієї людини? Якщо грошей достатньо, проблем з переговорами не буде, але хіба він не самопроголошений «відлюдник»?
– Це...
– Навіть якщо ми можемо отримати співпрацю священника Якумо.
Баланс підвелася і підійшла прямо до Ліни.
– Я не може відправити вас за кордон. Минулорічна місія стала винятком серед винятків.
– ...Так
– Не хвилюйтесь.
Баланс поклала руку на плече Ліни.
Тепло, яке передавалося з її долоні було не тільки фізичним.
– Ви, люди, Зірки — військовослужбовці, які перебувають під безпосереднім контролем Генерального штабу. А Генеральний штаб не відмовиться від відправленого підрозділу. І обов’язково врятує їх. Для цього я і прийшла на цю зустріч.
Сотні зустрічей в Нью-Мексико, за тихим океаном не можуть врятувати Сильвію з Японії.
– Буду вдячною.
Зв’язаній військовою дисципліною, Ліні не залишалося нічого іншого як відступити з цими словами.
У цей момент, в її свідомості, чомусь, спливли слова Тацуї.
«Ліна, якщо хочеш піти з Зірок...»
«Якщо хочеш перестати бути солдатом, думаю, я можу допомогти».
Тієї ночі, коли вони знищили паразитів.
Тацуя сказав це так, ніби у Ліни було бажання залишити армію.
Це було так, ніби він був переконаний, що Ліна не підходить для військової служби.
Хоча це була вона сама, Ліна не могла зрозуміти, чому вона це пам’ятала.
Далі
Том 22. Розділ 4 - [4]
[4] Зміст навчання в Магічному Університеті є особливим, але атмосфера не настільки відрізнялася від інших університетів. У тому сенсі, що говорити про особливу атмосферу, та пов’язані з ним школи магії, вирізняються значно більше. У після обідній час кафетерій, у вільний час, був переповнений студентами. Більшість розмов стосувалося магії, а не моди чи гастрономії. І все-таки студенти виглядали щасливими. Навіть для магів, тривожні часи не є причиною, чому молоді люди не можуть насолоджуватися молодістю, поки в них є свобода. Однак не всі студенти в кафе вели жваві дискусії та розмови. Одні читали тихо, інші задумливо. Наприклад, як самотній Катсуто, який про щось хвилювався. – Привіт, Дзюмондзі-кун. Можна тут сісти? А також студенти незвичного типу, які заважають таким людям. – Саєгуса? Однак, коли мова заходить про заважання (?) Катсуто, який відомий більшості університету і має відповідну особистість, то це могла бути лише Маюмі. – Я не проти. Будь ласка, сідай. – Тоді скористаюся твоєю пропозицією. Маюмі не показала супротиву і сіла навпроти Катсуто. ...Через таку поведінку, з’являлися чутки на кшталт «голова родини Дзюмондзі та старша дочка родини Саєгуса ото-от заручаться!» Маюмі терпіти не могла чутки про себе, але мала звичку не звертати на них увагу. – Дзюмондзі-кун, здається тебе щось хвилює. – Дрібниці... Відповів Катсуто, кинувши на Маюмі невдоволений погляд. В цьому погляді читалося, «не зачіпай мене в такому місці». На жаль, бажання Катсуто не досягло Маюмі. – Хіба не зустріч в неділю? Катсуто ненавмисно поглянув по сторонах. Не повертаючи голови, щоб оточуючи студенти не усвідомили, що до них ставляться із засторогою. – Все добре. Я встановила звукоізоляційне поле. Однак Маюмі, схоже, не розуміла запобіжних заходів Катсуто. – Саєгуса, ти вмієш читати по губах? – Чи-та-ти по гу-бах? Телепатія? – ...Нічого. У всякому разі, не говори про це тут. – У-м. Маюмі поклала палець на підборіддя і поглянула в гору лише очима, удаючи, що задумалася. Навіть так, це не дуже відповідало її дитячому образу, оскільки вона від початку випромінювала хитрість. – Зрозуміла. Посміхнулася вона Катсуто. Катсуто наполовину інстинктивно приготувався. – Тоді де можна? Інтуїція Катсуто спрацювала належним чином. – ...Ти збираєшся в це влізти? – Як безсердечно. Невже це мене ніяк не стосується? Хіба я не «молодь з Десять головних кланів»? – ...Зрозумів. Знаєш кав’ярню під назвою «Джіякусон» перед станцією? – Думаю, знаю. – Як щодо о пів на шосту на другому поверсі. – Зрозуміла. Я піду, вибач що потурбувала. Сказавши це, Маюмі встала. Тільки-но зараз Катсуто помітив, що перед Маюмі не має напою. На зворотному шляху з університету, Маюмі зайшла до старомодної кав’ярні. Заклад називався «Джіякусон». Здається назва означала «там де панує тиша». – Хм... «Ми чекаємо на тих, хто насолоджується спокоєм». Це їх напрямок? Ґрунтовно. – Вірно... Відповів байдужий голос. Маюмі була не одна. – Щось сталося, Марі? Ти виглядаєш стомленою. – Не просто виглядаю, я втомилася. – Ще ж рано старіти, чи не так? – На відміну від Магічного Університету, в Національній академії оборони іноді напружують тіло! Студенти Національної академії оборони не можуть уникати базової та бойової підготовки. Чесно кажучи, Марі вже була вичавлена сьогодні. Правда в тому, що вона хотіла швидко прийняти ванну і стрибнути в ліжко. Академії Сил Самооборони не мала гуртожитку, тому така розкіш була доступна. – Гаразд, давай швидше заходити. Нас же чекає важлива розмова? Маюмі здалося, що Марі, схоже, хоче швидше сісти. – Вірно. Маюмі говорила тоном старенької тітоньки. Коли вона сказала офіціантці, що в неї призначена зустріч, їй сказали піднятися наверх. Мабуть, Катсуто вже тут. Другий поверх був розділений на чотири окремі кімнати. Всі двері зачинені. Вікон, через які можна було заглянути не було. «Яка кімната?» Коли Маюмі розгубилася, крайні праві двері відчинилися. – Саєгуса. Будь ласка, заходьте. Запросив двох Катсуто. Маюмі та Марі увійшли до приватної кімнати, пройшовши повз Катсуто, що тримав двері. В середині був один стіл на чотирьох. Маюмі вважала, що це не підходить для кав’ярні, але якщо придивитися, склопакети вікон, стіни та підлога звукоізольовані. Мабуть, це простір для таємних розмов. Вона була впевнена, що це окремо оплачена кімната. – Ватанабе теж прийшла?.. Зітхнув сідаючи Катсуто і запропонував їм сісти. – Я не дуже хочу поширювати цю розмову. – То може я піду додому? Мене притягнула сюди Маюмі. Замість суперечки, Марі справді піднялася. – Ні. Ти ж сказала що це важлива розмова? Однак Маюмі потягнула її за рукав і змусила взяти участь. Марі неохоче замовила каву на настільній консолі. Тоді як Маюмі замовила молочний чай. Після того як офіціантка що принесла всі напої, пішла, Маюмі знову поглянула на Катсуто. – Ну, і... Дзюмондзі-кун, те що тебе хвилює, якось стосується Тацуї-куна? – Саме так. Катсуто, мабуть, вважав, що немає сенсу це приховувати. Тож просто кивнув на запитання Маюмі. Навколо Марі можна було уявити знаки питання. Але вона не поспішала запитувати. Вона вирішила зачекати, думаючи, що неминуче буде втягнута в це. – Можливо Марі не знає, але минулої неділі у нас була зустріч молодих представників Десяти головних кланів. Хоча я сказав «молодих», але обмеження було встановлено до тридцяти років. – Я чула про зустріч. Там говорили про те, що робити з бойовиками, націленими на магів? – Не про настільки радикальні заходи. Частково заперечив, втомленим голосом, слова Марі Катсуто. – Це була зустріч, на якій обговорювали, як магам відповідати на антимагічний клімат в суспільстві. – Хіба це... Не безглуздо? Якщо супротивник — злочинець, ти можеш дати відсіч, але чи можна змусити когось «любити магів», якщо у них вже є своя думка? Хоч Марі зі ста родин, вона не входить до загальної спільноти магів. Її стосунки з соціальним колом магів «Магічним світом» слабкі, і, можливо, через це її цінності ближчі до загально військових цінностей, ніж у Маюмі та інших. – Змусити ні, але можна оскаржити? Хіба не можна полегшити антипатію, поскаржившись, що маги так багато роблять для суспільства? – А чи вийде. Якщо бути дуже нав’язливим, це навпаки може відштовхнути. Коли Маюмі та Марі хвилювалися, що це може перерости в теорію Мізукаке10, Катсуто спокійно сказав. – Можливо все так, як каже Ватанабе, але днями, на зустрічі, більшість дотримувалися тієї ж позиції що і Саєгуса. – Гм... Ну, як ідея це можливо. Але що саме робити? Змусити Маюмі виступати на телебаченні? – Марі! Чому мене?! – Звісно, тому що ти гарна. – Що? Хочеш сказати, що я лицемірка? – Незалежно від причин, саме такий вийшов план. Знову втрутився Катсуто, коли вже починалася сварка. – Однак, що отримало найбільшу підтримку, то це план, щоб магів представляла наступна голова родини Йотсуба. – Молодша сестра Шіби... Ні, наречена? Вона була на зборах? – Ні. Шіба був один. – Тацуя-кун? О, це не добре. Марі легко все зрозуміла. Ні, відкинула цей план. – Тацуя-кун, який надмірно захищає свою наречену, не може дозволити подібного. Хіба може Тацуя-кун дозволити план викриття Шіби Міюкі громадськості. – Вірно. Саме так і сталося на зустрічі. А закінчилося незручною атмосферою. Після цього Тацуя-кун не брав участі у вечірці і зібрав усю антипатію присутніх. Від слів Маюмі, на обличчі Марі з’явилося здивування. – Усіх? Не було нікого, хто б підтримав Тацую-куна? – Ніхто з присутніх не продемонстрував підтримку Шібі. На відповідь Катсуто Марі показала гіркий вираз, який ось-ось просочиться в її голос. – Груповий тиск? Це не добре. В таких ситуаціях, можна побачити, що маги — також звичайні люди. – Це ж природно, ні? Маги тільки й здатні що використовувати магію, а в іншому звичайні люди. – Тоді як я бачив сенс в тому, щоб виставити наступну голову Йотсуби на публіку, думаю, що у Шіби були підстави виступати проти цього. Катсуто повернув потік розмови, що пішла в бік, до попереднього напрямку. – Проблема полягає в тому, що ізоляція Шіби може спричинити відмову сім’ї Йотсуба від співпраці. – Ей, хай там як, це все одно, що батьки втручаються у сварку дітей... – Марі, зараз Тацуя-кун є нареченим наступної голови сім’ї Йотсуба і сином нинішньої голови. Те, що сказав Дзюмондзі-кун, аж ніяк не перебільшення. Марі відкинулася на спинку і глибоко зітхнула. – Клопітний... Цей світ політики та аристократії. – Оскільки кровні зв’язки мають велике значення, виникнення аристократичних стосунків неминуче. Я хотів би вірити, що це не феодальне класове суспільство, а подібне до давньогрецького суспільства міст-держав. – Якщо запитаєте мене, це ще гірше. Оскільки стародавні суспільства міст-держав передбачають існування рабства. – Ох. Якщо замінити древніх рабів роботами, це ж не буде не гуманно? – Саєгуса, Ватанабе, заспокойтеся. Якщо ви кожного разу відходитимете від теми, розмова ніколи не завершиться. – ...Пробач. – ...Вибач. Катсуто трохи зітхнув перед своїми двома давніми друзями, що незграбно вклонилися. – У будь-якому випадку, потрібно щось зробити з нинішньою ситуацію, коли Шіба може бути ізольований від інших двадцяти восьми сімей. Зараз японський магічний світ має Десять головних кланів на вершині, але не можна не сказати що немає тих кого це не влаштовує. – Якщо сім’я Йотсуба відокремиться від Десяти головних кланів, з’явиться рух, щоб підтримати цей дім і створити нову фракцію... Ось що найбільше турбує Дзюмондзі-куна. На питання Маюмі, Катсуто гірко кивнув. – Це не значить, що ця розмова про те, хто повинен вибачатися. Вони не порушили правил. І Шіба, й інші говорили та діяли відповідно до мети зустрічі. Катсуто по черзі звернулися до Маюмі та Марії. – Ви так сильно прагнули цієї розмови, тож не могли б поділитися своїми думками з цього приводу. – Вірно... Тим хто відповів Катсуто, була Марі. – Якщо проблема в тому, що зустріч зірвалася, чому б не провести її знову? Пропозиція Марі здивувала Катсуто. Він мовчки дивився на Марі. І тут заговорила Маюмі. – Під яким приводом? – Це була зустріч щодо антимагів? Тоді, цього разу, можна організувати зустріч, на якій обговорити більш конкретні заходи. – Цього разу все закінчилося сваркою... Чи відгукнуться інші сім’ї? – Саме тому, що все закінчилося сваркою. Недільна ж зустріч була організована родиною Дзюмондзі? Звернулася до Катсуто Марі. Катсуто стійко кивнув «о, так». Спочатку, чи обговорювалися на цій зустрічі конкретні заходи? – Ні. Оскільки це було вперше, ідея полягала у вільному обміні думками. – Іншими словами, справжньою метою була взаємодія молоді. Чи не повинні були присутні принаймні діяти враховуючи що інші мають приховані наміри? – Ну... вірно. Зітхаючи погодилася Маюмі, оскільки подумки жалкувала за необережність брата, який пропустив етап для поглиблення дружби. – У такій ситуації, я б насправді не можу зрозуміти, як можна було запропонувати наступну голову Йотсуби рекламним обличчям. Це все одно, що персонал каже вам зробити дочку командира бази талісманом для піару бази. Якщо людина сама хоче це зробити, це одна справа, але ви навіть не підтвердили її намір, це однозначно проблема. Читайте атмосферу, от що я хочу сказати. Марі скористалася військовою метафорою, але Маюмі та Катсуто могли зрозуміти, що вона мала на увазі. – Що ж, про читання атмосфери можна сказати й Тацуї. Якщо у вас є можливості родини Йотсуба, то можна було відмовитися в будь-який момент, але, навіщо було так відверто заперечувати в лоб. Хіба це не було якось по дитячому? – Тацуя-кун... По дитячому? Здивовано промовила Маюмі, почувши несподіваний контраргумент. – Ні, думаю, Шіба навмисно сперечався. Йому байдуже на антипатію інших двадцяти семи сімей. Здається, це було демонстрацією наміру. – Це все ще... Тоді насамперед Тацуя-кун повинен поступитися. – Вірно... Навіть якщо буде проведена наступна зустріч, якщо Тацуя-кун буде відсутній, це буде безглуздо і контрпродуктивно. Катсуто задумливо пробубнів «Гм...». Він також вважав, що найкраще було б, якби Тацуя міг би піти на компроміс. Він просто не задумувався про спосіб та причини. – Як щодо того, щоб нам трьом спробувати переконати його? Раптом запропонувала Маюмі, помітивши хвилювання Катсуто. – Ми втрьох? – Точно. Можна сказати, що це для того, щоб Дзюмондзі-кун зміг зберегти обличчя. Я думаю, що у такому випадку, Тацуя-кун легко погодиться. – ...Але чи потрібна і я для цього? – Що, ви хіба не друзі. Ні, для початку, я не з двадцяти восьми родин... Марі уточнила, що вона збентежена, а не відмовляється. Маюмі, з суворим поглядом, ніби надула щоки, пробурчала. – Не кажи такого~. Я не хочу бути одна у дискусії між Дзюмондзі-куном і Тацуєю-куном. – Маюмі, ну ти... Зітхаючи, схопилася за лоб Марі. – … Ну гаразд. Я сяду на цей човен. Дзюмондзі, ти не проти? Оскільки в голові накопичилося багато думок, Катсуто не зміг відповісти відразу. – Невдале завершення зустрічі призвело до того, що родина Дзюмондзі дещо втратила свою репутацію. Я не знаю, щодо Тацуї-куна, але інші учасники повинні бути стурбовані. На ці слова Марі, Маюмі показала вираз «Так!». – Тож, якщо надіслати запрошення від Дзюмондзі-куна, щоб ще раз поговорити, інші сім’ї повинні будуть погодитися. – А Тацуя-кун, як і сказала Маюмі, після вмовляння нас трьох. Ні, використовуючи честь Дзюмондзі, як щит, я з Маюмі спробуємо переконати Тацую-куна, а разом з ним, якщо вийде і його наречену. – Пані Міюкі теж? – Наречена Шіби... Чомусь мені важко це промовляти. Чи виникнуть у нас проблеми з колишньою молодшою сестрою Шіби? Хіба вона не зацікавлена людина? Також я думаю, що поряд з колишньою сестрою, Тацуя-кун буде більш зрілим. В сенсі поміркованого ставлення. – Вірно... Я зв’яжуся з Тацуєю-куном. Добре, Дзюмондзі-кун? – Ага. Розраховую на тебе. – Якщо можливо, зустрінемося в суботу. В будні буде проблематично. – Чому б не в неділю? З дражливим тоном запитала Маюмі. – Наступної неділі день виїзду на польові тренування. – ...Важко тобі. Однак, почувши відповідь своєї найкращої подруги, вона висловила співчуття. – Дякую за турботу. Маюмі та Катсуто продемонстрували гіркі посмішки. Це було знаком розуміння.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!