[2]

[2]

Наступного дня після зустрічі молодих людей з двадцяти восьми сімей, сім’я Міцуя прийняла клопітного гостя.

Відвідувача звали Тояма Цукаса. Жінка, старший офіцер Сил Самооборони, яка зареєстрована в армійських списках як «Тоояма Цукаса». Прізвище «Тоояма» використовувалося не лише як зовнішнє прикриття, а було записано, як справжня у всіх документах.

Це було не лише порушення загальних норм, а й очевидним злочинним діянням, але ніхто її не звинувачував. Приховувати її особистість, використовуючи силу сім’ї Тояма, було політикою військових. Через природу магії родини Тояма, уряд тримав її в таємниці.

Владні структури тримали їх в таємниці від громадськості, щоб мати змогу скористатися для захисту важливих державних службовців у випадку надзвичайних ситуацій.

З іншого боку, на додачу до справ Десяти головних кланів та управління Третьою науково дослідницькою лабораторією, родина Міцуя є посередником в продажі зброї. Як торговці зброєю, а не як маги, вони трохи пов’язані з темною стороною світу.

Сім’я Міцуя є винятком, як сім’я могутніх магів і веде переговори іноземними державами під мовчазним розумінням уряду, і нерідкі випадки, коли таємно їздять за кордон. Інформація, яку таким чином отримує родина Міцуя, корисна для Сил Самооборони. Також вони працюють підбурювачами, які постачають зброю іноземним збройним формуванням і заохочує бажані для японського уряду військові дії.

Ця співпраця вигідніша для Сил Самооборони, ніж для родини Міцуя. Однак, сім’я Міцуя може взяти до уваги наміри військових, оскільки є співучасницею Сил Самооборони. Маги та уряд не рівні по статусу.

Цукаса такий самий маг з двадцяти восьми сімей. Оскільки сім’я Тояма ніколи не обиралася до Десяти головних кланів, в порядку двадцяти восьми сімей вона нижча за сім’ю Міцуя. Однак родина Міцуя не може не зважати на Тояму Цукасу, яка глибоко пов’язана з командуванням армії. Навпаки, зважаючи на стосунки між родиною Міцуя, Силами Самооборони та Цукасою, вони повинні хоча б вислухати її. Той факт, що Шіїна і Цукаса знайомі між собою, насправді був побічним результатом стосунків, в яких Міцуя мала допомагати Тоямі.

Звичайно, дорослі сім’ї Міцуя, яким відома ситуація в їх стосунках з родиною Тояма, не були не доброзичливими до Цукаси. Цукаса це знала, але їй було все одно, що вона їм не подобається.

– Вибачте що турбую вас, коли ви зайняті.

– Ні, не хвилюйтесь. Яка в вас справа сьогодні?

Поспіхом запитав, у відповідь на офіційне привітання Цукаси, голова родини Міцуя Ґен. Його тон говорив «швидше закінчуй зі справами та повертайся додому». Його старший син Мотохару глянув на нього звинувачувальним поглядом, але той цього не помітив. Оскільки був зосереджений на своїх думках.

– Я чула про вчорашню зустріч.

Але, схоже, Цукаса не хотіла швидко закінчувати розмову.

– ...Зрозуміло

Не зміг приховати безсилля в голосі Ґен.

– Невже там не було пана Тоями?

Якщо він так і залишить все своєму батькові, може статися сварка. Відчував Мотохару і привітно заговорив, втрутившись.

– Брат був зайнятий сімейними справами.

Відповіла Цукаса зі звичною посмішкою.

– То що було на вчорашній зустрічі?

Мотохару знав обставини сім’ї Тояма, тому відповів продовжуючи розмову.

– Здається, всі змогли поглибити дружні стосунки в мирній атмосфері.

– Так, було таке.

– Але, на жаль, була людина, яка в кінці порушила цю гармонію порозуміння.

– ...Це було не настільки серйозно.

– Справді?

На передбачувану відповідь Мотохару, Цукаса відповіла холодним поглядом.

– Родина Йотсуба навіть не брала участі в обіді?

– Схоже, у нього були заплановані справи.

Захистив Тацую Мотохару, щоб уникнути причетності до конфлікту між сім’ями Тояма та Йотсуба. Якщо дійдуть висновку, що Тацуя порушує єдність магів, сім’ї Міцуя доведеться співпрацювати з Цукасою, щоб впоратися з цим.

Але це було марною витратою зусиль.

– Ми також стурбовані тим, що Шіба Тацуя не співпрацює.

Цукаса вирішила все з самого початку.

– Ми — це Сили Самооборони.

– Вірно. Це стосується нашого підрозділу і ми вважаємо, що Шібу Тацую потрібно протестувати, щоб переконатися, чи не заважає він підтримці громадського порядку.

– Вельмишановний Шіба Тацуя не солдат. У Сил Самооборони не має таких повноважень. Звичайно, ні Десять головних кланів, ні родина Тояма не повинні мати повноважень випробовувати людей родини Йотсуба.

Можливо відчувши, що повинен втрутитися, заговорив Ґен, що до цього залишив цю розмову синові.

Однак подібні аргументи не злякали Цукасу.

– Повноважень немає, але перевірити його я ж можу?

Посміхнулася Ґену Цукаса. Зовсім не дружньою посмішкою.

– ...То що ж ви хочете від нас, пані Тояма.

Він вирішив, що Цукаса, мабуть, хоче, щоб він допоміг з якимись інтригами. Цукаса відповіла на питання, що містило попередню згоду, з дружньою посмішкою, лише для доброзичливості.

– Я б хотіла позичити у вас Шіїну-чан, для нашого плану.

Ніби випереджаючи заперечення Ґена, що змінився в обличчі, Цукаса продовжувала говорити.

– В плані немає нічого небезпечного. Крім того, я маю згоду Шіїни-чан.

– Коли ви...

Пробурмотів ошелешений Мотохару, а Ґен клацну язиком. Він вже не хвилювався, що це звучатиме грубо.

– У нас же не має вибору, чи не так?

– Це не правда. Я хотіла б, щоб пан Міцуя співпрацював зі мною.

Ґен ще раз клацнув язиком на слова Цукаси, які не можна описати ніяк інакше, ніж провокація.

Це було нічим іншим, як повідомлення про капітуляцію.

◇ ◇ ◇

В Першій старшій, після занять.

Заглянувши до кімнати Студентської ради, Тацуя, залишив Міюкі та пішов до гаража Робоклубу, неподалік.

Не для інспекції. Іноді він займав клубну кімнату Робоклубу для обслуговування Піксі, але сьогодні справа була і не в цьому.

– Семпай, вибачте, що потурбував вас.

Він прийшов сюди на прохання Шіппо Такуми.

– Нічого. У тебе таємна розмова?

– Я б сказав, конфіденційна... Я не хотів, щоб президент її почула.

– Розповідай.

Тацуя закликав Такуму продовжити.

– Це сталося після того, як ви вчора пішли.

– Під час обіду. Здогадуюсь, що своїми злими словами, я підняв обурення.

– Ні обурення не було...

Іншими словами, говорили все ж про злі слова Тацуї.

– Семпай, ви знали, що ваше зауваження викличе розчарування інших учасників, і все ж наважилися піти проти настрою зустрічі? Чому ви поставили себе у невигідне становище?

Тацуя був не зобов’язаний відповідати на питання Такуми. Морального обов’язку теж не було.

– Навіть якщо сильний заграватиме зі слабким, страх слабого не зникне, доки не відмовитись від сили, що загрожує слабким.

Так що лише через власну примху, Тацуя вирішив відповісти кохаю, котрий прийшов сюди, заради поради йому.

– ...Чи означає це, що поки ми — маги, громадськість неминуче нас боятиметься, заздритиме?

– Люди, що не мають магічної сили, не завжди заздрять магам. Але страх неминучий. Тому що для неозброєних людей, ми наче постійно носимо пістолет.

– ...Тому ви й виступили проти звернення до суспільства? Бо це не матиме ефекту?

– Я виступив тоді проти, бо міг бачити намір змусити наступну главу родини Йотсуба, прийняти основний удар.

– Я не думав, що вони мають намір, виставити її на передній план... Так, гадаю, спосіб яким вони вели обговорення був очевидним.

Такума поклався на свої почуття і виступив на захист, не знайомих йому людей. Однак, висловив критику на методи Томокадзу, родини Саєгуса, зваживши обставини минулого.

– Шіппо. Гадаю ти розумієш, навіть якщо ми маємо добрі наміри, це не означає, що опонент, відповість тим же.

– Схоже... Я теж так думаю. Я зрозумів.

– Навіть якщо маг добросовісно служитиме суспільству, не кожен не маг це оцінить. Не думаю, що можливість перетворення накопичених заздрощів у ворожість — це просто кошмар песиміста.

– Чи не надто це песимістично? Але це...

Такума намагався сказати, що він занадто багато надумав. Однак ці слова потонули в його горлі. На пів шляху Такума зрозумів, що заперечення цього, тим що це не можливо, було самообманом.

– Звичайно, якщо моя наречена стане рекламним обличчям і буде апелювати, можна очікувати певного успіху. Зрештою вона красуня. Не має потреби у «Правилі трьох «B»», оскільки красива жінка сама по собі сила тяжіння.

Правило трьох «B» - це емпіричний закон, згідно з яким використання краси (Beauty), дітей (Baby), та тварин (Beast) в рекламі полегшує привернення уваги та отримання сприятливого враження. Особливо коли це стосується краси, це не обмежується рекламою. Чоловіки, як правило, мають слабкість до красивих жінок, а жінки до красивих чоловіків. Якщо це краса, що перевершує захоплення та смаки, як Міюкі, вона повинна мати сильний вплив не лише на протилежну стать, але й на власну.

– Але чим ефективніше просування, тим більше упертих людей, яким це не подобається. У цьому випадку, можна назвати це фанатизмом. Якщо справи підуть відповідно до намірів родини Саєгуса, цілю фанатиків стане Міюкі. Я не можу погодитись на настільки явний план. Навіть про дискусію на дебатах не може бути й мови.

– ...Я можу зрозуміти вашу позицію, семпай. Але чи нормально було говорити про це в тій ситуації? Думаю, було неправильно сваритися і злити без пояснень.

– Твоя думка має сенс.

Це було цілком розумно. Тацуя також так вчинив, все добре продумавши.

– Однак, якби я надавив на родину Саєгуса, це спричинило б сильну антипатію. У такому випадку, зробивши мене поганим хлопцем, вони б також зберегли своє обличчя.

Такума мовчки кліпав очима. Для нього така перспектива була не очікуваною.

– Я не проти щоб маги апелювали до нашого внеску в суспільство. Я просто думаю, що нам слід розглядати зв’язані з цим ризики. Екстремісти можуть вжити катастрофічні дії, коли зрозуміють, що суспільство їх не підтримує. Навіть якщо це суїцидально, вони намагатимуться «знищити зло».

– Зло... Це?

– Припустимо, тут з’являться сильні чужаки. Оскільки вони чужинці, їх силу не можна вважати своїм захистом. Невідомо коли вони можуть заподіяти шкоду. З іншого боку, не має можливості їм протистояти. Не має значення, чи дійсно ці люди хочуть нашкодити. Хіба не виникне бажання ліквідувати їх існування, тільки тому, що це може бути загрозою? І якби дати назву цим істотам, думаю, це буде «зло».

– «Зло»... Маєте на увазі, що для руху антимагів — це маги?

– Я так думаю. Я не хочу сказати, що маг це абсолютна сила, але з погляду насильства, він безумовно найсильніший. А слабкі не довіряють сильним. І це, мабуть, правильно. Оскільки сильний у будь-який момент, може перемогти слабкого.

– Тож слабкі заперечують сильних, як зло?.. Щоб уникнути страху, від нерозуміння, коли вони будуть розтоптані?

І, схоже, Тацуя уникнув можливості, що Міюкі зроблять символом цього «зла». Після усіх цих пояснень, Такума нарешті усвідомив, що можливо зрозумів, про що турбувався Тацуя.

– Пригнічення слабких не вирішить ситуацію. Поки є сильні люди. Не можливо припинити бути сильним, щоб вирішити конфлікт. Магія — це сила, властива магам. Маги не можуть відмовитись від сили магії.

– Семпай... Ви вважаєте, що маги та звичайні люди не можуть співіснувати?

– Співпрацювати з партнером, який цього не хоче, надзвичайно важко.

Відповівши тавтологією, Тацуя вийшов геть.

Однак Такума не відчув себе обманутим.

◇ ◇ ◇

Сонце пішло далеко на захід, і майже час залишати школу. Закінчивши справи в клубі, Лео прямував до їдальні, щоб набити живіт.

На шляху, він обмінювався вітаннями зі своїми знайомими, комунікабельний Лео був знайомий з більш ніж третиною учнів другого та третього року, і підійшовши до автоматичного прилавка, обміняв квиток з радіо міткою, отримавши сендвіч. Напоєм обрав просту воду. Оглядаючи їдальню в пошуках вільного столика, він помітив учня першого року, з яким нещодавно мав справу.

– Сабуро, можна присісти з тобою?

– Сайдзьо-семпай! Прошу.

Сабуро, що дивився на порожню кавову чашку, занурившись у свої роздуми, здається, помітив Лео, лише тоді, як його гукнули. Відповівши «вибач, що потурбував», трохи панікуючому Сабуро, Лео сів напроти нього.

– Чекаєш когось?

– Так, Шіїну.

Почувши відповідь, Лео подумав «чи варто було запитувати?». Ставши партнером зі спарингу, він дізнався про обставини Сабуро. Що перед самим вступом до Першої старшої його звільнили з посту її охоронця.

Лео це ніяк не турбувало, але він вирішив поки що змінити тему.

– Сьогодні знову тренувався з Ерікою?

– Так, вірно...

Явних травм не було, але якщо уважно поглянути, Сабуро був досить виснажений. Він хвилювався, що якщо щось трапиться на шляху додому, він не зможе захистити свою подругу дитинства, але Лео подумав, що це зайві турботи. Оскільки Сабуро виключили з охорони, повинна була бути призначена заміна. Що повинна взяти на себе відповідальність замість Сабуро. Поки він не повернеться до ролі охоронця Шіїни.

– Я вдячний. Вона має власні тренування, але займається з таким недосвідченим як я...

– Я не думаю, що тобі потрібно про це турбуватися. Гадаю, їй це до вподоби.

– Це так, але коли це кажеш ти, це трохи гидко.

– Вау?!

Раптово почувши позаду голос людини, про яку йшла мова, Лео сповз зі стільця.

Позаду Лео підійшла Еріка. Мабуть, Сабуро зі свого місця помітив її. Однак, він був таким же здивованим, як і Лео.

– Приховала присутність і підкралася! Ти що ніндзя!

– Техніка стирання присутності, не є монополією ніндзя. Це основна техніка для бійців ближнього бою.

– Абсолютна брехня, вірно...

Простогнав Лео, сповзаючи зі стільця. На комічну позаду Еріки, просочилося хіхікання та сміх.

– О, Мідзукі, ти теж тут?

– Я щойно прийшла.

На противагу Лео, Сабуро почав метушитися. Від появи незнайомої учениці третього року, йому стало незручно.

– Сабуро.

Перед Сабуро, який демонстрував готовність втечі, одним рухом стала Еріка, перекривши шлях.

– Ця дівчина — Шібата Мідзукі. На відміну від нас, мирна учениця старшої школи магії, тому не вплутуй її в небезпечні речі.

– Я не робитиму подібного.

Вставши, запротестував Сабуро. Тоді раптом усвідомив, що він повинен зробити.

– Ем, приємно познайомитись. Я Яґурума Сабуро.

Сабуро зігнувся лише в талії й схилив верхню частину тіла, тримаючи хребет прямо.

Мідзукі мовчки посміхнулася на чемність, з якої легко зрозуміти, що він нервує.

– Шібата Мідзукі. Приємно познайомитись.

Тепла і ніжна аура чимось нагадувала Шіїну. Так здалося Сабуро.

– ...Яґурума, чого розчервонівся?

– О, не розчервонівся!

– Ні. Мідзукі дівчина Мікі.

– Е-Еріка-чан?!

– Моє ім’я Мікіхіко.

Поспішне намагання запротестувати Мідзукі, стандартною фразою перебив Мікіхіко, що з’явився в кафе.

– ...І що там я?

Зважаючи на те, що в кафе балакало багато відвідувачів, він почув лише ту частину, де говорили «Мікі», через атмосферу коктейльної вечірки, він зміг розчути лише своє ім’я, і не знав про що говорили в контексті. Навіть якщо він висловлював протест, це було доказом того, що, в глибині душі, він приймав прізвисько «Мікі».

На запитання Мікіхіко, Еріка посміхнулась.

– Нічого!

Перебила її, крикнувши, Мідзукі.

– Пані Шібата?

– Ах...

Розгубився Мікіхіко, а Мідзукі розчервонілася.

Перед цими двома що завмерли з поглядом один на одного, Еріка знизала плечима і засмучено посміхнулася.

– Мікі. Чи нормально, що голова дисциплінарного комітету, знаходиться в такому місці, зараз.

Еріка, розсудивши, що продовжувати жартувати над Мідзукі, зараз, буде злою забавою, сама змінила тему.

Мікіхіко нахмурився, але, здається, зрозумів намір Еріки.

Майже час йти зі школи, тож нічого поганого, якщо піти раніше.

Замість того, щоб напружитись, він сказав досить легковажно.

– О, ви можете собі це дозволити... Для дисциплінарного комітету, бойова сцена, це тиждень набору новачків весною.

– Цього року проблем менше, ніж минулого. Зараз нам також простіше.

– Дійсно?

Несподівано запитала Мідзукі, обличчя якої почало втрачати почервоніння. Вона не виходила і не боролася за новеньких, вона відповідала за відповіді на питання претендентів, яких завербувала команда рекрутерів, тому не знала, яка ситуація була цього року.

– Це через авторитет Міюкі? Навіть без імені родини Йотсуба, вступна церемонія дала зрозуміти новим учням, Міюкі не проста людина.

На слова Еріки, сказані з поганою посмішкою, Мікіхіко посміхнувся гіркою посмішкою, наче повішений..

– Зрештою, думаю, це тому, що спостерігав Тацуя. Щоб не сталося, коли з’являється Тацуя, це змушує учнів другого та третього року звертати на нього погляди.

– Пан Тацуя, не думаю, що він страшна людина...

На запитання Мідзукі, Мікіхіко кивнув: «вірно».

– Не те що Тацуя намагається когось залякати. Але його не можуть ігнорувати. Певно, це його присутність?.. У будь-якому випадку, відчувається, що всі бачать його саме так.

– А яка людина, Шіба-семпай?

Раптом запитав Сабуро, що досі сидів мовчки, після не вдалої втечі й думав, якби нікому не заважати. У день вступної церемонії Тацуя поранив його, але Сабуро не образився. Він не питав про Тацую, бо мав до нього якийсь стосунок. Однак Сабуро просто хотів дізнатися, якою людиною був хлопець, що знаходиться поруч з Шіїною, в студентській раді.

Питання було не до Мікіхіко, а до всіх присутніх. Четверо третьокласників переглянулися і візуальним контактом обговорили, хто відповідатиме.

– Він неймовірний.. Думаю, що його рівень магічних знань вже перевищує рівень університету.

В результаті, першим заговорив Мікіхіко.

– Він сильний. На практичних заняттях в школі, сила і масштаб не дуже значні, але він дуже сильний, якщо це стосується реального бою. До того ж я відчуваю, що він приховує щось неймовірне.

Потім продовжила Еріка.

– Сила Тацуї це не просто магія. Я впевнений у своїй майстерності, але я не хотів би з ним зіштовхнутися.. Я не відчуваю, що зможу вистояти.

Доповнив Лео, слідом за нею.

– Що, але насправді ви ж не боїтеся його, правда? Він поводить себе як джентльмен, не якої владності.

Можливо, розсудивши, що решта троє, перебільшують, Мідзукі стала на захист відсутнього тут Тацуї.

– Але це не те що хотів почути Яґурума-кун, правда? Що ти хочеш запитати?

Натомість запитала вона Сабуро.

Можливо, не очікуючи, що його попросять відповісти, Сабуро не міг відповісти на питання. А можливо, він не знав, що хотів запитати.

– Якщо ти хочеш знати про його особистість та темперамент...

Кинула йому рятувальний круг Еріка.

– Він той, хто знає чому віддати пріоритет. Якщо його пріоритети розставлені, це не змінити, незалежно від того, погрожують йому чи зневажають, хоч плач, хоч зваблюй. Він не зворушений. У певному сенсі, він надійніший за будь-кого, але в іншому сенсі він є найбільш безжалісною людиною.

Лео і Мікіхіко виглядали збентеженими. Мідзукі змогла видавити з себе лише «Еріка-чан...», але Еріка продовжила так, ніби цього і не помітила.

– Головним пріоритетом Тацуї-куна є Міюкі. Це незворушний факт. Якби став вибір, де можна врятувати лише Міюкі чи усіх нас, Тацуя без вагань обрав би Міюкі.

– Ей...

– Еріка, це трохи...

Лео та Мікіхіко намагалися заперечити та не змогли добрати слів.

Бо незалежно від того, що вони скажуть, вони обоє розуміли, Еріка має рацію.

Мовчазний Сабуро, що чув приблизний обрис того, що сталося вчора на зустрічі молодого покоління Десяти головних кланів, отримав переконання, «ось чому Шіба-семпай був таким обуреним».

◇ ◇ ◇

По дорозі до дому, в окремій кабінці, Сабуро розповів Шіїні те, що чув від Еріки з товаришами у їдальні.

– Хе-е, вчорашнє ставлення семпая мало таку причину.

Шіїна знала про зустріч молоді стільки ж, скільки Сабуро. Ні, мабуть, треба сказати, що це Сабуро знав, стільки як Шіїна. Сабуро дізнався про це, слухаючи збоку розповідь своїм братам та сестрам, зокрема, Шіїні, старшого сина родини Міцуя, який брав участь у зборах.

– Тоді це було неминуче.

Таке було враження Шіїни, після того, як вислухала розповідь Сабуро.

– Неминуче?

Не міг зрозуміти Сабуро, чому був зроблений такий висновок.

– Він не бажав виставляти на показ свою кохану наречену? Думаю це очевидна поведінка.

– Про необхідний внесок до магічного суспільства, як члена Десяти головних кланів... Він не подумав?

Всередині свого запитання, Сабуро помітив, що настрій Шіїни погіршився, тому подумав перерватися, але в підсумку договорив до кінця. Він швидко зрозумів, що в цьому не має сенсу.

– Що? Це гидко.

Активований словами Сабуро, образливий язик Шіїни вибухнув в ізольованому просторі тісної кабінки.

– Ги-гидко...

– Сабуро-кун ти думаєш, раз це Десять головних кланів, вони повинні стійко терпіти перетворення себе на шоу. Якщо стати кумиром за, вами скрізь бігатимуть репортери й про придатність можна забути.

– Ні, такі репортери були десятиліття тому. Тепер, якщо вони про подібне заїкнуться, ними зацікавляться органи правопорядку. Перш за все, більшість нинішніх ідолів — це 3Д-аватари.

– Навіть за ідолами-аватарами стоять люди. До того ж репортери сфери розваг не єдина проблема, про яку потрібно постійно пам’ятати.

Шіїна дивилася на Сабуро ображено надувши губи.

– ...Відкладімо розмову про репортерів. Зараз це не актуально.

– Сабуро-кун, ти сам підняв розмову про репортерів.

Першою про репортерів, для прикладу, згадала Шіїна, але Сабуро не почав не потрібний дискус.

– Хіба на вчорашніх зборах, говорили жертвувати особистим життям президента Шіби? Хіба реакція Шіби-семпая не була трохи радикальною?

– Це так. Якби я була хлопцем, я б не хотіла, щоб моя дівчина стала рекламним обличчям.

– Що такого в рекламному обличчі... Їй же не доведеться носити купальники, коротку спідницю...

– Спочатку може й так, але думаю, що її попросили б зробити щось подібне. Президент Шіба — така гарна дівчина.

Шіїна схилила шию і знизу заглянула в очі Сабуро.

– Наприклад, президент одягне тісне міні7, Сабуро-кун, ти хотів би це побачити? З голими ногами або в тонких панчохах.

Сабуро не відповів на запитання Шіїни, і розгубився в словах.

– ...Розпутник.

– Шіїна, хіба це говорила не ти?..

Сабуро, чомусь не міг рішуче протестувати на нерозумну зневагу.

– Хіба в ідеї використати президента для розкрутки, не лише використання її магічної сили, а і її жіночної чарівності. Тоді якщо ЗМІ попросять одягти «костюм, який хоче глядач», не думаю, що можна відмовитися. Від такої красивої дівчини, як президент, обов’язково проситимуть сексуальності. Швидше, я думаю, що співробітники ЗМІ, які цього не зроблять, некомпетентні.

– ...Не всі чоловіки такі розпусні.

– Але ти хотів би це побачити, так?

Сабуро було дуже незручно. Окрім того, що важко було відповісти на питання протилежній статі, важко заперечити або погодитись, коли співрозмовниця є «прекрасною дівчиною» до того ж «другом дитинства, що знає його натуру».

На таке надто соромно погодитись, і навіть якщо це заперечити, це відразу відкриє брехню. Іншими словами, припущення Шіїни влучило в точку.

– Думаю, для таких речей треба проводити відбір кандидатів. Лиш від того, що це Десять головних кланів, їх не повинні примушувати інші. Мало того, хіба не боягузтво намагатися примушувати до цього в натовпі, замість того, щоб сказати це на самоті? Чи не так?

– ...Ні, я не думаю, що це не так.

Шіїна не звинувачувала Сабуро. Однак йому все більше хотілося втекти.

– Я не хочу погано говорити про брата пані Маюмі... Шіба-семпай, ймовірно, помилився.

Перш ніж Сабуро встиг, ще щось сказати, він почув несподіваний висновок Шіїни. Але зараз він дійсно відчув, що його подруга дитинства права.