[16]

[16]

Розвідувальний відділ зазнав нападу, а демони, що там утримувалися, убиті.

Наразі, Тацуя пішов до ванної кімнати. Змити піт від важких тренувань і підсумувати свої думки, що робити далі.

Він ще не сказав Міюкі.

Тільки-но повернувшись від Якумо, зразу пішов у душ. Поводився він як звичайно, і тільки тому, що перевірив пошту перед душем, вона не повинна нічого запідозрити.

«Ні... Марно це приховувати».

Тацуя подумав, що, мабуть, не варто про це говорити, але відразу відкинув цю ідею.

З інтуїцією молодшої сестри це ніколи не залишиться не поміченим. Інша справа, якби її це зовсім не стосувалося, але Міюкі задіяна в цьому настільки ж глибоко, як і Тацуя.

Тацуя вийшов з душу, вирішивши не викручуватися, а розповісти все прямо.

Тацуя забігав пальцями по робочій консолі, розташованій у підвалі. Якщо описувати це словами, то точніше буде не «блискуче», а «швидко» і «точно», як його характер.

Сьогодні субота, зайняття лише в ранці. Однак Тацуя розглядав можливість пропустити їх, якщо розслідування затягнеться.

Але в цьому випадку, для нього це було природно (але, напевно, це не викликало суперечностей лише в нього), Міюкі також повинна була взяти вимушений вихідний (хоча для неї це скоріше була «необхідність»), хоч вагалася до останньої миті.

На щастя, потрібні дані були швидко знайдені.

Він намагався отримати несанкціонований доступ до сервера Розвідки Сил Самооборони, схоже, навіть подібна локальна система («локальна» не в сенсі окрема, а лише виокремлена) була досить слабкою проти хакерської програми розробленою «Електронною відьмою», Фудзібаяші Кійоко. Однак сегментованість систем є своєрідним заходом проти ризиків, оскільки безпосередньо не пов›язані системи захищені від загального витоку інформації, тому, можливо, варто оцінити переваги та недоліки.

Що ж, цього разу, це було вигідно для Тацуї, тож він міг не стримуватися

Кадри записані там, були шокуючими.

Це не означає жорстоке, чи не щадне, або щось таке, що має подібний фізіологічний вплив.

Те, що там було зроблено і людина, що це зробила, мали вплив на брата і сестру.

Невелика постать, що губилася в темряві.

Дівчина з малиновим волоссям і маскою, освітлена вогнями тривоги.

Вона збила солдата в цивільному одязі з блиском золотих очей, чотири рази різонула великим ножем по дверях, вирізавши складний візерунок. Коли дівчина відступила в бік, двері випали в коридор.

За дверима була невеличка кімната. Достатньої ширини, для двох односпальних ліжок і двометровою стелею. Біля стін стояли триярусні ліжка.

Чоловік, в гамівній сорочці, зі зв›язаними ногами лежав посередині триярусного ліжка. Через бліде обличчя враження складалося зовсім іншим, але воно, безперечно, належало Паразиту, на ім’я Марте.

З вуст дівчини сочився туман. Здається, всередині досить прохолодно.

В руках, замість ножа, дівчина тримала пістолет.

Куля випущена з нього, пробила груди Марте.

Раптом тіло чоловіка спалахнуло.

Єдиним джерелом вогню могла бути випущена куля. Магія запалювання, що активується за умови, якщо куля зупинилася в середині тіла.

Дівчина з малиновим волоссям, Анджі Сіріус, так само вистрілила у верхній і нижній ярус ліжка. Вбивство, очевидно без наміру захопити «вміст». Це була «страта», спрямована виключно на спалення «вмістилища».

Тацуя несвідомо зітхнув, спостерігаючи, наскільки спокійно дівчина вийшла.

Він знав, що місія Сіріус включала страту повсталих магів і дезертирів. Також і те, що гуманне ставлення до магів, всього лише порожні слова, але все одно не зміг стримати бажання зітхнути.

Тацуя вважав, що це жахливо.

Дати шістнадцятирічній дівчині роль убивці, про що думає командування USNA? Навіть мафія більш співчутливо ставиться до подібного вибору. Хіба це не те саме, що релігійний фундаменталіст, який підштовхує хлопчиків і дівчаток до тероризму, в ім’я священної війни?

– Старший брате, щойно... Це Ліна?

Він вже розповів Міюкі про секрет Сіріус, «Парад».

Схоже, по такому грубому відео вона зрозуміла, що вбивцею була Сіріус - Ліна.

– Напевно.

Міюкі здавалася трохи шокованою, але Тацуя не зміг знайти гарних слів, щоб заспокоїти її.

Він не збирався нічого говорити про саме вбивство. Оскільки вважав, що не має на це прав. Він мав багато місій, про які не мав права говорити й серед цієї брудної роботи, вбивство можна назвати найчистішою справою.

Але водночас це самотня і похмура робота.

Якщо особистість, певною мірою, не сумісна з цим, для дівчини-підлітка це буде занадто важко. Вона не витримає тягаря і серце потрохи зруйнується.

Як бачив Тацуя, Ліна не є відмінним вбивцею.

По голосу і погляду Міюкі, можна сказати, що вона тієї ж думки.

Можливо настане день, коли її поглине темрява.

На щастя(?), незабаром сталася більш шокуюча подія, що розвіяла меланхолію. На екрані монітора, через який Тацуя зламав відео сервер третього відділу розвідки, раптом з’явилося зовсім інше зображення.

Погруддя, мабуть, англосаксонського хлопчика з блакитними очима. Він виглядав по-дитячому, але, мабуть, був того ж віку, що і Тацуя.

Тацуя був спокійним, тоді як Міюкі прикрила рот, стримуючи тривожний зойк.

Ця робоча станція з самого початку використовувалася для злому тож була відокремлена від інших систем і мала виділену лінію. У цій кімнаті не було ні мікрофона, ні камери. Тож їх не могли бачити по той бік лінії, залишалося просто дивитися і слухати.

– Привіт, мене чути? Я говоритиму, припускаючи що чую вас.

Хлопчина на моніторі, явно, не намагався встановити контакт з ними, а почав говорити в односторонньому порядку.

– Для початку дозвольте представитися. Моє ім’я Реймонд Сейдж Кларк. Я один з «Семи Мудреців».

Руки Міюкі, що в якийсь момент опинилися на його плечах, напружилися.

Це відчуття дало зрозуміти, що його плечі також напружилися.

– Я чув про тебе від Тії... Ні, Шізуку. Приємно познайомитися, Тацуя.

Схоже, цей хлопець студент школи в якій вчиться Шізуку.

Крім того, тим з ким вона ділилася інформацією.

Якщо джерелом інформації Шізуку є «Сім Мудреців», про яких згадувала Ліна, не дивно що їй вдалося отримати неофіційну інформацію.

Але які їх наміри?

Навіщо він розкрився Тацуї.

Навряд чи це відео було фальшивим, але Тацуя інтуїтивно зрозумів, що це справжнє обличчя Реймонда Сейджа Кларка.

– Скажу прямо. ...О, чудове словосполучення.

До речі, Реймонд говорив японською. – Він сказав «скажу прямо» дужу бігло, хоч трохи не звично. Однак у низ не було про що говорити «прямолінійно».

– Анджі Сіріус про це місце розповів я.

Тацуя рефлекторно подумав, «ти помилився у використані цього слова». Нажаль, у нього не було можливості донести це.

До речі, навіть не замислюючись, було очевидно, під «цим місцем» він мав на увазі Третій відділ контррозвідки.

– Хоча коли я їй розповів, вона, схоже, вже все знала.

«Що за дурниця», думав Тацуя. «Що ти міг їй розповісти, якщо вона вже все знала».

Однак, не було необхідності вставляти свої зауваження в записане відео. Тацуя вирішив додивитися повідомлення до кінця.

– І я збираюся запропонувати дещо особливе і для тебе.

Вухо різала досить не формальна японська мова. Він вивчав мову по якихось журналах?

– Думаю, що це дуже тебе зацікавить. Хотілося б сказати про гонорар за доставку, але цього разу надам безкоштовно, в знак доброї волі.

Хоч і знав, що той його не чув, Тацуя пробурмотів, «я тебе не просив»

Але це було все, нащо він був здатний.

– Антимагічний рух, що наразі вирує в Штатах і збирається проникнути до Японії, був породжений одним з Семи Мудреців, Дзідо Сейдж Хейґу.

Це було настільки неочікуваним, що Тацуя не міг стримати здивування.

– Дзідо Хейґу, або інакше, Ґу Дзіе. Китаєць позбавлений громадянства, що керує міжнародною терористичною організацією «Бланш». Тсукаса Хаджіме, якого ти спіймав, був лідером японської філії Бланш.

Тацуя продовжував чути знайомі імена одне за одним.

– Також він колишній лідер міжнародного злочинного синдикату «Безглавий дракон», босом якого був його онук Річард. В Безглавому драконі його називають «Чорний Патріарх» або «Чорний старійшина».

Тацуя дивився на монітор.

– О, тільки хочу, щоб ти знав, хоч ми обидва з Семи Мудреців, я не маю до нього ніякого співчуття. Сім Мудреців це не організація, а сім операторів, що отримали доступ до Глідск›яльв.

Зараз його лиш засмучувало те, що він не міг ставити питання.

Глідск’яльв... Він чув про це одного разу. Це була чутка, на зразок міської легенди, але чи існує воно насправді? Це те саме, як в чутках?

– Глідск›яльв це...

В цей момент, наче читаючи думки Тацуї, почав пояснювати Реймонд.

– Одна з додаткових систем розширення глобальної системи перехоплення «Ешелон III». Чи краще описати це як хакерську систему, що ховається в системі, використовуючи чорний хід Ешелону III? Що думаєш, Тацуя?

На його питання відповісти було не можливо.

Реймонд знав це, тому продовжив, не чекаючи, коли Тацуя відповість.

– Ми навіть не знаємо де знаходиться матеріальна частина Глідск›яльв. Можливо, це просто програма і не має апаратури, схожої на обладнання.

На екрані, Реймонд знизав плечима. Рух був дещо жвавим.

– У будь-якому випадку, Глідск›яльв збирає інформацію з усього світу більш ефективно, ніж основна система Ешелон III, видаючи інформацію, що відповідає пошуковому запиту оператора. Вибір оператора здійснюється самою системою, а в критеріях вибору не помітно жодних правил. Мабуть, він здійснюється абсолютно навмання.

Реймонд зробив жест ніби палив люльку. Мабуть, йому було шкода, що не підготував реквізит.

– Якщо спробувати виокремити щось спільне, то це буде фінансова можливість самостійно отримати доступ до передових інформаційних систем. Вам навіть не потрібно бути мільйонером, вам достатньо мати середньостатистичний рівень середнього класу Штатів чи Японії.

«Неймовірна історія».

Саме так подумав Тацуя, почувши пояснення Реймонда.

Що задумали люди, які розробили Глідск›яльв? Безглуздо думати, що це норовливий хакер з гедоністичним жартівливим характером.

– Ну насправді це невелика система. З погляду обладнання, Глідск›яльв - це система що повністю покладається на Ешелон III, що полегшує сортування інформації, а оскільки, в першу чергу, це система для підслуховування, вона не може зафіксувати дані, що зберігаються на носіях. До речі, в системі встановлений захист проти збереження на зовнішніх носіях. Надана інформація обмежується мозком оператора. У кращому випадку це така здатність до збору інформації, через яку ми можемо називати себе «мудрецями».

Ні, це серйозна загроза.

Тепер можна сказати, що всі змістовні дані рухаються мережею.

Які ж дані ніколи не проходять мережею.

– Крім того, використання Глідск›яльв має ризики для операторів. Для підвищення ефективності пошуку, Глідск›яльв використовує два типи агентів Хугін і Мунін. Історія пошуків операторів записується в Мунін. Що перевіряє один оператор, відомо іншим. Я дізнався про Дзюдо Хейґу з запитів Муніна.

Тут Тацуї подумав, «о?» Теоретично, можна припустити, що Дзідо Хейґу теж відома особистість Реймонда Кларка.

– Зі знищенням японської гілки Бланш та втратою Японської бази Безглавого дракона, Хейґу втратив можливість втручання в Японії. Він також зумовив прихід Паразитів до Японії, щоб під прикриттям метушні відновити там свою діяльність.

Реймонд на екрані припинив свої кривляння. Мабуть, для нього це доволі серйозна справа.

– Я дійшов до висновку, що його мета припинити використання магії в суспільстві. Якщо магічна технологія буде знищена, магічно недорозвинені нації, такі як Великий Азійський Союз, зможуть миттєво відновити свій військовий баланс. Я думаю, що Хейґу та люди, що стоять за ним, прагнуть здобути гегемонію у не магічному світі.

В деяких моментах це здавалося занадто різким, але Тацуя вважав це цілком логічним. Він і сам вважав, що мета Великого Азійського Союзу знищити магічну технологію.

– Це не те, чого бажаю я... Можете сміятися, кажучи що я романтик, але я думаю, що магія може призвести до людських інновацій.

Хоч і знав що його не чують, але Тацуя фактично фиркнув. Мабуть, хлопець принципово не погоджувався.

– Тому я продовжуватиму надавати вам необхідну інформацію. Тацуя Шіба: Маг стратегічного класу «Бог руйнування».

На перебільшене прізвисько, яке промовив Реймонд.

...Невже це ім’я якогось боса з дешевої відео гри? Можливо цей хлопчина «отаку», які поширилися по всьому світу?

– Що ж розмова неочікувано трохи затягнулася. Коротко кажучи, цього разу, це пропозиція допомоги у боротьбі з Паразитами.

Тацуя подумав, «це називається трохи», але монітор не вимкнувся.

– Інформація про Дзідо Хейґу безкоштовна. Вірити чи ні, залишаю на ваш розсуд. Якщо вирішите довіряти тому, що я зараз скажу. Якщо ви просто довіритеся, я хотів би, щоб ви заплатили своєю роботою.

Тут Реймонд зробив паузу. Можна сказати, що для перебільшеного драматизму, але на екрані будо видно, що через знервованість.

– Завтра, в ночі, дев’ятнадцятого лютого, всі активні Паразити з’являться на вуличному тренувальному майданчику, позаду Першої старшої школи. Тому я хочу, щоб ви знищили всіх Паразитів.

Ніяких доказів не було, але в цей момент Тацуя вже був мотивований прийняти пропозицію Реймонда.

– Ця інформація вже надана Анджі Сіріус. Співпрацювати чи змагатися, залежить від ваших уподобань.

Він не міг цього врахувати, та нажаль можливості заперечити не було.

Реймонд на екрані більше нічого не сказав, а монітор раптово погас.

Над головою почувся гучний видих.

Здається, це видихнула Міюкі.

Тацуя теж видихнув, опускаючи плечі.

– Якщо негайно вийдемо з дому, то не запізнимося.

Вставши та повернувшись, заговорив до Міюкі Тацуя.

◇ ◇ ◇

Другий урок Першого Е був практикою.

Зважаючи на те, що клас все ще не мав наставника. Відповідно до вказівок, показаних на моніторі на стіні, учні просто керують CAD та вимірювальними приладами без дозволу. Студенти вже звикли та без нагляду вчителя поводилися доволі вільно. Звісно було дві групи, ті хто вже здався і ті хто продовжував, це залежало від особистих якостей.

Мабуть, лише хлопці продовжуватимуть до кінця.

Лео, що запізніло прийшов до практичної лабораторії, намагаючись залишатися непоміченим, озирнувся навкруги, а знайшовши постаті Мікіхіко, Еріки та Мідзукі, підійшов до їхньої групи.

– ...Ти спізнився, Лео.

– Тихо ти.

Хоча останнім часом став м›якішим, Мікіхіко показав свою початкову серйозність і засудив колючим голосом, Лео відповів з відкритою і безстрашною посмішкою.

Посмішка відразу змінилася на вираз «ой».

– Де Тацуя?

На запитання Лео, Мідзукі відповіла, – схоже, в нього гість.

Тон був невпевнений, оскільки Мідзукі теж сумнівалася.

– Гість? У школі?

Нахмурив брови Лео і запитавши Мідзукі з невиразною посмішкою.

– Давайте краще, швидше покінчимо з цим.

Збоку заговорила Еріка. За її байдужістю відчувалося попередження не втручатися в особисті справи.

– Вірно. Сьогоднішнє заклинання здається доволі складним.

Сказав Мікіхіко, починаючи працювати зі своїм CAD. Еріка поводилася наче стороння, Мідзукі трохи нервувала, а Лео кивнув, кожен зі своєю посмішкою.

Тим часом Тацуя сидів на дивані приймальні з похмурим покер-фейсом.

Напроти нього джентльмен у високо класному костюмі. У нього було похмуре серйозне обличчя.

Глядячи один на одного з похмурими виразами, вони не намагалися почати розмову.

Першим мовчанку порушив Тацуя, оскільки його насильно викликали під час уроків.

Пан Аокі, будьте ласкаві, скажіть нарешті в чому справа?

Зважаючи на не зовсім ввічливий тон запитання, вираз Аокі продемонстрував підвищення невдоволення.

Оскільки перед ним був Тацуя, Аокі міг не стримуватися, демонструючи свої емоції. У Аокі, який більше десяти років захищає скарбницю Йотсуби від злих духів тіньової економіки, не могло бути лише дві, три маски, або три, чотири манери спілкування.

Він не міг не розуміти, що прояв справжніх емоцій ускладнить його роботу. Але зв’язаний з родиною Йотсуба, він занадто сильно покладався на рангову систему організації.

Подібна система мислення отупляє людей.

– Оскільки зараз уроки, якщо я вам не дуже потрібний, то я піду.

– Зачекайте.

Після останнього ультиматуму Тацуї, заговорив Аокі. Хоч і не охоче.

– Днями ви придбали 3H-P94.

Відчувалося, що той намагався говорити діловим тоном. Тацуя вважав це смішним, але не сміявся. Така маленька помста не є відволіканням.

– Якщо точніше, позавчора.

Тацуя також вирішив відповісти офіційно. Нажаль його рішучість відразу рухнула.

– Його бажає мадам. Я заплачу вам вдвічі більше, тож передайте його негайно.

Тацуя підскочив і зосередився, щоб переконатися що не підслуховують і не підглядають.

Він не міг скористатися «поглядом», в старшій школі магії де ведеться постійне спостереження за використанням магії, але в нього були натреновані очі. Наразі ознак підслуховування не було.

Тацуя дістав свій мобільний термінал з передньої кишені, підключив кабель, інший кінчик якого передав Аокі.

Якщо задуматися, ні, навіть без цього, це було доволі грубо, Аокі нахмурив брови, та все ж взяв кабель і підключив до свого термінала.

«Пан Аокі, ви здуріли».

Це було перше надіслане повідомлення.

Аокі рефлекторно спробував закричати на Тацую, але змушений був стриматися через надзвичайний тиск, з його боку.

«Сьогодні субота. Могли б почекати годин чотири й покликати мене до менш помітного місця. Чому ви ризикуєте розмовляючи у приймальні нашої школи? Ви повинні знати, що тітка наказала вам утриматися від встановлення зв’язків з нашим домом».

Маска спокою Аокі дала велику тріщину. Кути губ злегка тремтіли. Він зблід.

Напевно, в недбалості Аокі була якась причина. Напевне, він намагався виконати наказ прикриваючись ієрархією Йотсуби та уникаючи місць де міг зустрітися з Міюкі.

Він повинен розуміти, що Тацуя бачить його наскрізь. І все-таки по руху пера, яким писали відповідь, було очевидною, що відповідь буде очікуваною.

«Я просто намагаюся як найшвидше виконати розпорядження Мадам. Негайно передайте мені ЗH негайно. І я зараз же піду».

«Я не можу зробити цього. Навіть якщо право власності перейде до вас, договір оренди Першою старшою залишиться в силі. Я придбав 3H9-P94, щоб запобігти його вилученню третьою стороною. Відповідальність за 3H я візьму на себе. Передайте це тітці».

Обличчя Аокі змінилося з синього на червоне. Наче він збирався перейти на звичайний крик.

– Ви збираєтеся ослухатися?

Однак від слів і погляду Тацуї, лють і запал Аокі зменшилися.

Побачивши зміну Аокі, Тацуя встав. Він вирішив, що його більше не зупинять.

– Стій. Ні, зачекайте, будь ласка.

Але Аокі, здається, ще не відпускав його.

Якщо поглянути, гордовитість на його обличчі, ні на всьому, тілі зникла. Тацуя не думав, що він змінив своє ставлення до нього. Однак, побачивши його погляд, він змінив свою думку.

– Прошу вибачення за своє не шанобливе ставлення. За мої слова.

Низько вклонився Аокі. Він все ще сидів на дивані у не зручній позі, але було важко не зрозуміти, що він вибачається перед Тацуєю.

– Підніміть голову, Аокі.

Говорячи це, Тацуя повернувся на диван. Не те щоб він відгукнувся на щирість Аокі. Перш за все, він не відчував жодної щирості від того. Однак, йому стало цікаво, що скаже Аокі, що став серйознішим.

– Тацуя, ні, шановний Тацуя, ви маєте рацію. Якщо однією з умов купівлі є збереження договору оренди, зрозуміло, що його не можливо забрати без дозволу. Вибачте, за моє не розумне прохання.

– Ні.

Коли Аокі знову вклонився, Тацуя теж схилив голову. Він відповів коротко, бо слова Аокі були настільки очевидними, що все інше звучало б як сарказм. Було зрозуміло, що він більше не хвилювався, оскільки підняв голову, без вказівки Тацуї.

– Я просто хотів, щоб ви зрозуміли. Мадам бажає придбати ЗH не через звичайне захоплення. Я думаю, що він потрібний для досліджень.

– Розумію.

– Я більше не примушуватиму вас. Ви також можете мати причини тримати цю річ біля себе. Але якщо ви готові відпустити цей 3H, чи не могли б ви передати його мадам? Звичайно, у такому випадку, ми підготуємо відповідну плату.

Прочитати прихований зміст пропозиції Аокі було неможливо. Тацуя подумав, що його тітка, мабуть, не хоче віддавати Піксі третій особі.

– Якщо ви погодитеся, ми обіцяємо щорічно сплачувати десять відсотків суми, що ви витратили на 3H.

– Щорічно?

Він навіть подумати не міг, про таку пропозицію. Це не велика справа для Йотсуби, але досить щедро.

– Так, щороку. Зокрема, я хотів би офіційно підписати контракт на бронювання покупки, що поновлюватиметься щорічно.

І це не усна обіцянка, а пропозиція офіційного контракту. Десять відсотків від покупки це не дуже велика справа для Тацуї або Йотсуби. Мета офіційного договору - вимагати права власності, якщо Тацуя намагатиметься порушити обіцянку. Пропозиція демонструвала серйозність Йотсуби Маї.

– Я неповнолітній.

– Переключу все на вашого батька.

Іншими словами, Аокі бере на себе всі проблеми з юридичним оформленням контракту.

– Зрозумів. Я не проти.

В пропозиції Аокі, для Тацуї не було жодних мінусів. «Замість того, щоб наполягати на своєму і шкодити відносинам з тіткою, краще піти на компроміс», подумав Тацую.

◇ ◇ ◇

Провівши Аокі до виходу, Тацуя повернувся до класу. Вже пройшла половина другого уроку, але він подумав, що цього вистачить, щоб пропуск не зарахували.

Однак він зупинився коли зайшов до коридору з ліфтами.

– Ліна?

Важко було не помітити обличчя переведеного студента, після тривалої відсутності, що виглядало досить змарнілим. Попри це, не було жодних ознак відхилень, що можна побачити візуально, наприклад занепалих щік, або темних кіл під очима. Не було ознак шкоди здоров’ю.

Але не було її звичного блиску. Здається, вона удає, що усе як зазвичай, і якщо її не занадто добре знати, гламурна краса може ввести оману. Але якщо знати її до певної міри, навіть на рівні стосунків з Тацуєю, не можна було відчути того переповнення енергії, що змушувало її яскравий вигляд сяяти ще більше і відчувати себе некомфортно.

Здавалося, психічна втома наростала.

Наче, на неї давили якісь думки.

Але навіть так, вона створювала ефемерну красу яка танула немов тінь, вона випромінювала протилежну, від її звичайної, чарівність. Тацуя, що не так сильно цікавився жіночою зовнішністю, скоріше, навіть повністю звик до неї, захопився думкою, що гарна дівчина - це велика сила.

– Тацуя.

Але не настільки, щоб затримати реакцію, щоб проґавити коли його кличуть.

Назвали його ім’я, і він подивився прямо в сапфірові, блакитні очі.

– Ти чув?

– Так.

Вони говорили про інформацію від одного із семи Мудреців. Одностороннє повідомлення про те, що завтра, увечері Паразити з’являться на тренувальному майданчику просто неба. Хоча розмова була стиснутою, жоден з них не сумнівався, їх наміри були зрозуміли.

– Ти знаєш, хто це був?

– Ні.

З цього Тацуя подумав, очевидно він не показав свого обличчя Ліні. У певному сенсі, це природно. Якщо військові USNA ідентифікують мудреця, вони повинні шукати справжнє джерело інформації.

– Так, шкода.

– Ну. Але цього разу, це нормально.

Перейшовши до суті, Ліна поглянула на Тацую з викликом в погляді.

– Тацуя.

Палаючий погляд.

Погляд із сильнішою волею, ніж тієї ночі, коли вони намагалися вбити один одного.

– Я не змирюся.

Тацуя вже знав, але повторно усвідомив. Якби їм це не подобалося, вони не мали можливості об›єднатися.

– Знаю. Адже ми живемо в різних світах.

Відповідь Тацуї нагадувала фразу що використовується в сценах прощання класичних (у цьому випадку, навіть старомодних) романтичних романів (навіть фільмів).

Він обрав оманливу лінію діалогу на випадок підслуховування.

Ліна проковтнула слова, що хотіла сказати. З невеликою затримкою, вона зрозуміла наміри Тацуї.

На білому, як крейда, обличчі Ліни пробився червоний колір. Якимось чином, Тацуя відчув, що значення червоного кольору на обличчі відрізняється від попереднього.

– Дурень!

Виплюнула вона, розвертаючись на підборах.

Вона підтримала гру Тацуї?

Чи це її справжні почуття?

Те, що Тацуя знав зараз.

...Зі зітханням він зрозумів, що сьогодні доведеться залишитися на додаткове практичне заняття.

◇ ◇ ◇

Головний дім Йотсуби.

Коли Хаяма подавав післяобідній чай, прозвучав тихий вхідний дзвінок. Побачивши кивок Маї, Хаяма дістав класичний термінал для голосового зв’язку і підніс до свого вуха.

– Аокі?.. Ти маєш на увазі, що провалився... Тож ти насправді не зміг виконати прохання мадам. Що ж, за цих умов, це неминуче... Я не думаю, що варто панікувати. Навряд чи, шановний Тацуя порушить обіцянку подібного рівня. – Зрозуміло. Я повідомлю мадам... Ну, гарна робота.

– ...Що там у пана Аокі?

Запитала Мая Хаяму, що клав термінал до кишені. З гірким виразом, ніби має проблему, Хаяма вклонився Маї.

– Мені шкода, Мадам. 3H отримати не вдалося.

Аокі провалив завдання. Однак Хаяма головний дворецький і, так би мовити, бос Аокі. Тож він відверто соромився недолугості Аокі.

З іншого боку, Мая ні пробачила, ні докорила.

– Схоже, я почула ім’я пана Тацуї.

Саме цей момент зацікавив Маю.

– Річ у тім, що 3H був придбаний шановним Тацуєю.

З виглядом ніби проковтнув щось гірке, відповідав Хаяма.

– Схоже, шановний Тацуя вміло тримає цю ляльку поза досяжністю сторонніх. Повідомлялося, що придбані лише права власності, тоді як договір оренди з Першою старшою школою магії залишається дійсним.

Це був один з найкращих варіантів, якщо Маї не вдалося б отримати Піксі.

– Цікаво, він знав. Чи це лише збіг?

– Ну, це невідомо.

На обличчі Маї проявилося спантеличення. Але вона ніби відразу розібралася з ним.

– Добре, якщо пан Тацуя взяв на себе відповідальність, це не проблема.

Здається, Аокі підпише контракт про придбання, якщо шановний Тацуя коли-небудь відмовиться від 3H.

– Так, цього досить.

Хаяма злегка вклонився Маї. Хоча Мая не збиралася звинувачувати Аокі, а тим більше самого Хаяму, він подякував за її млість.

– Але я дуже хочу отримати зразки...

Поскаржилася Мая, Хаяма з виразом «може варто це залишити», відверто сказав.

– Мадам, не думаю, що мені потрібно говорити, але я вважаю, що вам не варто проявляти настільки велику активність у спілкуванні з тими людьми.

Іронічна посмішка Маї ще більше підкреслила її красу.

– Тому що вони не дуже гарні особи?

– Як скажете.

– Вони важливий спонсор.

Єхидно посміхнулася Мая, а Хаяма злегка нахмурився.

– Я розумію, що ви хочете сказати, пан Хаяма. Я не намагаюся викликати розбрат. Я просто думаю що, Йотсубі потрібно отримати «Паразита».

– Мадам вважає, що вивчення паразитів наблизить нас до секретів психічного вручання?

– Так. Що таке душа - це таємниця, відповідь на яку шукає Йотсуба. Кажуть, що сутність паразитів - це незалежне духовне інформаційне тіло. Матеріал душі, його структура, місце знаходження... Я думаю, що вони можуть дати підказки для з’ясування природи душі.

Хаяма розумів задуми Маї й елегантно вклонився.

Мая кивнула і повернулася до попередньої теми розмови.

– До речі, як там пересування цих демонів?

– Згідно з повідомленням, отриманого від шановного Куроби, монстри, що вчора були очищені, вже відродилися.

– Вже? Досить швидко.

– Мабуть, у них є причини поспішати. Шановний Куроба каже що монстри готуються до бою.

– Невже... Гадаю, проти кого, питати не треба.

Запитала Мая Хаяму, зі швидкоплинною посмішкою.

– З їх дій, схоже, що проти побратима, що міститься в люльці.

– Це не він шукає неприємності, а не приємності шукають його.

Людина про яку говорила Мая, напевно, її племінник. Він, мабуть, жорстко заперечував би, але зараз його тут не було.

– Чи відомо коли це станеться?

– За прогнозами шановного Куроби, завтра ввечері на території Першої старшої.

– Потрібно організувати не помітне стеження за навколишньою територією... Будь ласка, скажіть пану Міцуру, щоб організував групу. Відповідальним, так... Аяко підійде. Це ж не для бою.

– Приймаю зі всією шаною.

Хаяма хлопнув в долоні, викликавши служницю, що служила покоївкою Маї та попрямував до кімнати зв’язку, щоб передати Міцуру накази.

◇ ◇ ◇

Щоб там не говорили, Саєгуса Маюмі студентка, що готується до іспитів.

Сьогодні субота, вісімнадцяте лютого. До вступного іспиту до Університету Магії залишився лише тиждень. Ймовірність не вступити практично нульова, але часу на інші речі не вистачало. Їй пощастило що «справа вампірів» закінчилася, що значно покращило її психічний стан.

Вона перекривала слабкі місця своїх знань у шкільній бібліотеці, а коли повернулася до дому, день наближався до свого завершення. Коли її зустріла трохи боязка служниця, Маюмі одразу помітила.

– Батько вже повернувся?

– Так, пані.

Добре навчена покоївка, не запиналася і не заговорювалася, але Маюмі було зрозуміло, що її батько лякає її.

«Настільки налякати молоду дівчину... Тато, що ти робиш?»

Вона відчувала роздратування, але якщо продемонструє його зовні, змусить персонал хвилюватися ще більше.

– Точно.

Маюмі посміхнулася служниці й попрямувала до своєї кімнати.

Водночас у ході дослідження, голова сім’ї, Саєгуса Коуічі повернув своє роздратоване обличчя до свого дворецького Накури.

– …Отже, зловмисник, що проник і захопив Третій відділ розвідки та вбив Паразита, саме Сіріус з Зірок.

– Практично без сумнівно.

Навіть якщо господар гнівався, Накура не показував ознак страху. Хоч і ввічливі, але на відміну від Хаями та Маї, їх стосунки були діловими. Накура не родич Саєгуси, а найманець. Він не завжди служив Коуічі. Іноді він охороняв дітей, до прикладу Маюмі, а інколи виходив за рамки закону, збираючи інформацію. Саме так поводився з Коуічі Позбавленим номера.

– Але як Сіріус з Зірок так легко вторгнулася і навіть вбила полонених. Розвідувальний відділ теж не в шашечки грає. Твоєму джерелу можна довіряти?

З огидою запитав Коуічі, але Накура відповів спокійно.

– Розвідувальна дивізія Сил Самооборони не може бути не компетентною. Також, будівля Третього відділу контррозвідки мала систему безпеки через яку було б досить важко проникнути. Просто минулої ночі, Зірки були кращими. Їх не просто так називають найсильнішим магічним підрозділом світу.

Від слів, що звучали наче докір, обличчя Коуічі стало ще більш роздратованим. Однак він не втратив самовладання настільки, щоб кричати на Накуру.

– Господарю, прошу мене вибачити, але я думаю що це вдалий час. Користь подальшої участі для сім’ї Саєгуса, продовжує зменшуватися кожного дня.

– ...Вірно.

Коуічі розсудливо обдумав спокійну пораду Накури.

– Схоже, родина Кудо теж почала цікавитися цим випадком. Я думав, що це буде доповнення нашої втраченої сили, але, краще буде зараз зупинитися.

– Так.

– Накажіть активним агентам повернутися до звичайних справ. Накура, ти вільний.

– Мої вибачення

Спостерігаючи, як Коуічі сам почав маніпулювати терміналом шифрованого зв’язку, Накура вклонився і вийшов.

◇ ◇ ◇

Неділя, дев›ятнадцяте лютого дві тисячі дев’яносто шостого року.

Сьогодні мають з’явитися Паразити. Тацуя не дуже довіряв інформації, що надійшла з-за моря.

Було підтверджено, що школі Шізуку є студент, на ім’я Реймонд Кларк. Обличчя на фотографії, що зберігалася на шкільному сервері, було таким же як на відео.

Але лише це не гарантувало, що Реймонд Кларк говорив правду. Так само як анонімна інформація не завжди є оманливою, інформація про справжнє ім’я не завжди достовірна.

Однак Тацуя прямував до місця визначеного таким чином - зовнішній тренувальний майданчик Першої старшої школи. Оскільки інших підказок не залишилось.

Просто чекав на появу опонентів. Або залишив усе на випадок. У нинішній ситуації, у нього не було інших варіантів, та навіть якщо день буде змарнований, великих втрат не буде.

Штучний ліс, що розкинувся за великим майданчиком, незвичний для старшої школи. Ні, якщо бути точним, це також територія Першої старшої школи, але важко зрозуміти, де закінчується штучне насадження, а де починається природний ліс. Тим більше пізно в ночі, коли всі контури розмиті.

Було близько семи вечора. Так що назвати це пізньою ніччю не правильно. Однак, на відміну від центру міста, де темряву заповнюють вогні, у нічному лісі, що потопає в справжній темряві, без вуличного світла та напередодні вечора, це не буде настільки не доречним.

Щоб запобігти випадковому потраплянню випадкових людей, тренувальний майданчик був оточений високим забором. Якщо ви загубитеся та у вас влучить магія, це буде катастрофа.

Однак майже не потрібно турбуватися про те, що містяни потраплять на тренувальний майданчик навіть без огорожі. Принаймні, всі жителі цього мікрорайону знають що тут тренувальний майданчик Першої старшої школи.

По-перше, в цьому районі не було приватних будинків, не пов’язаних зі Старшою школою магії. Коли була побудована Перша старша школа громадяни, не пов’язані з магією і громадяни, які не могли використовувати магію, або не бажали цього, без особливого примусу, були переселені з відповідною компенсацією. Ті, хто залишилися, добре знають про небезпеку потрапляння на зовнішній тренувальний майданчик Старшої школи магії.

Ось чому особливої системи безпеки не було. Тут не було чого красти, оскільки полігоном був звичайним лісом, тож не було потреби витрачати гроші на запобігання зловмисникам.

– Переберетеся?

Запитав Тацуя своїх супутників, глядячи на триметровий паркан. Вхід лише через центральні ворота через двір Першої старшої школи та задню браму, тож коли ви вийшли назовні, щоб потрапити всередину доведеться перелізти через паркан. Хоч зовні підійти до шкільної території не важко, складно обдурити систему моніторингу всередині території. Хоча ця система була створена для спостереження за зловмисниками які не тільки вторгалися через тренувальний майданчик, алей втекли туди з передньої частини, тож не дивно, що за всім спостерігають.

– Звичайно, старший брате.

– Все гаразд.

– Це дурниці.

Послідовно відповіли Міюкі, Еріка і Лео.

– Цілком можливо.

І останньою відповіла та, на кого було спрямоване питання, Піксі.

Сьогодні у вечорі, його супроводжували троє людей і одна істота. Тацуя не збирався брати з собою Міюкі. Еріку теж, але оскільки вона була сильно втягнута в цю історію, він мав тримати її в курсі.

Він знав, що коли вона дізнається подробиці цієї ночі, то не зможе залишатися спокійною. Коли Міюкі слідувала з ним з природнім виразом, а Еріка просто з’явилася у вказаний час, Тацуя нічого не сказав. Опиратися, знаючи, що будь-який опір даремний, ще даремна втрата часу. Він просто здався і включив їх до своєї стратегії.

Коли він знову звернув увагу на тренувальний майданчик, відчув як повітря навколо забурлило. Мабуть, інші актори вийшли на сцену.

Не забувши про обов’язкову конфіденційність, Тацуя удав, що запускає CAD, активував магічну техніку «стрибка» зі своєї пам’яті та перестрибнув через паркан першим.

Четверо людей і одна істота, рушили у штучний ліс. Вони вирішили не розділятися для пошуку цілей. В подібному місці, у цій темряві, якщо четверо розділяться, це збільшить ризик їхньої поразки поодинці і не перенесе жодної користі.

Крім того, ситуація в Аоямі довела, що для того, щоб знайти опонентів не потрібно блукати в пошуках. Напевно, існує можливість, що цього разу опоненти будуть насторожені. Якщо паразити не знайдуться, завтра він повернеться до звичайного пошуку.

Проте, у Тацуї було відчуття, що вони з’являться.

Не передбачення.

Не раціональне міркування.

Підстав не було, але Тацуя рухався між деревами у повному переконані. Ліхтарики освітлювали лише не велику частину землі, але ніхто не чіплявся за коріння чи сухі гілки. Шукаючи нові сліди, вони заходили все глибше і глибше в тому ж темпі, що і в день, пригнувшись, приблизно п’ятнадцять хвилин.

– Пане Тацуя, зупиніться.

Прозвучав голос Мідзукі через пристрій зв’язку в одному з вух. У режимі конференції, голос досяг усіх.

– Попереду, на тридцять градусів правіше, я помітила наближення ауру паразитів.

Замість того щоб слідувати за Тацуєю та іншими, Мідзукі залишалася на даху школи, з боку тренувального майданчика, завдяки своїм «очам», слугуючи навігатором.

– Підтверджую! Троє, два чоловіки та жінка.

Використовуючи світло аури, захоплене Мідзукі, Хонока направляла зображення в камеру. Зображення Захоплене оптичною магією, направлялося в об’єктив камери, настільки чітким, наче в день, і передавалося на термінал Тацуї, по бездротовому зв’язку.

Мідзукі та Хонока діяли як пошукова система, що було неможливо без їхньої магії. Оскільки було вирішено, що їхні здібності будуть корисні для сьогоднішньої місії, Мікіхіко був призначений їхнім охоронцем. Сам Мікіхіко не скаржився на таке розподілення. Він розумів, що це важлива роль, тому був переконаний, що це потрібно.

– Ах! Дівчина в масці наближається до Паразитів з іншого боку.

Знову повідомила Хонока. Мабуть, аура Паразитів активувалася, щоб перехопити Ліну.

Тацуя віддав команду жестом руки. Міюкі, Еріка, Лео та Піксі кивнули.

В наступний момент, Тацуя став вітром, що дме через ліс.

Одразу за ним, Еріка, а Лео, роззираючись по боках, біг з Міюкі та Піксі.

◇ ◇ ◇

Група Тацуї, група Паразитів, та Ліна з її командою підтримки.

Тацуя і Ліна думали, що в цьому лісі зібралися три сили.

Тацуя знав про існування групи Сил Самооборони, що прагне захопити Паразитів, як і те, що вона під впливом Саєгуси. Через попередження Маюмі та Йотсуби вони мають стримуватися, до того ж через напад «Анджі Сіріус» вони були не в кращому стані. Він думав, що принаймні сьогодні вони нічого не зможуть зробити.

Однак насправді з-під тіні дерев, до Тацуї та Ліни наближалася група людей.

Взвод піхоти ближнього бою, що належав до Першої дивізії Самооборони, до якого входили маги що спеціалізувалися на контактних боях, загально відомі як «Загін мечників». Як випливає з назви це був підрозділ, призначений виключно для раптових нападів із застосуванням пристроїв типу меч, без вогнепальної зброї.

Цього разу їх мобілізували через те, що Токіо перебуває під юрисдикцією Першої дивізії, плюс потрібно провести таємну операцію, до того ж вони знаходилися під впливом родини Кудо. Ні останній факт, мабуть, був вирішальним.

Тацуя не був ясновидцем. Якщо він не знав, не можливо було обчислити результат, легко помилитися. Тацуя не здогадувався, що старійшина Кудо зацікавився цінністю Паразитів, як зброєю і зібрав сили лише за три дні.

І Були ще одні. Або треба говорити, ще одна людина.

Була фігура, що стежила за загоном мечників.

Зараз на тренувальному полігоні, просто неба, Першої старшої школи п’ять сил чекало неминуче зіткнення.

◇ ◇ ◇

Як командуючий Зірок, «Сіріус» виконає свій обов’язок.

Тільки ця гордість зараз підтримувала Ліну.

До від›їзду в Японію, вона вже зазнавала невдач. Навчальна програма для молодих офіцерів у Пентагоні обмежувалися лише курсом з алгебри та біології. У навчальній групі з бойових мистецтв були дівчата того ж віку, з неймовірними фізичними здібностями, їх неможливо було перемогти. Вона не дуже здібна в керуванні авто.

Але вона ніколи не програвала в магії.

Головно командувач Зірок, Анджі Сіріус.

Одна з найсильніших магів у світі.

Всі її хвалили, тому вона була абсолютно впевнена у своїх магічних здібностях.

Однак у цій Японії.

Вона програла тим братові та сестрі.

Перший бій пройшов у її темпі.

Вона заплановано відступила, чи скоріше «успішно втекла».

У другому бою, вона поступилася «самовбивчим діям» Тацуї, але врешті-решт програла несподіваній розвідці, програвши стратегічно, але не магічно.

Але наступний поєдинок з Міюкі був її поразкою.

Попри певні пом’якшуючі чинники, Ліна не думала, що її можна виправдати.

В прямому зіткненні вона поступилася Міюкі.

Але поразка ще більше підняла її бойовий дух.

Замість депресії, вона присяглася помститися.

Але.

У відплатному бою.

Ліна повністю програла Тацуї.

Зумовивши бій сам на сам, навіть скориставшись тактичною магічною зброєю «Бріонак», вона програла.

Вона не засмутилася і не відчувала ненависті до Тацуї. Замість того щоб її зганьбити, Тацуя навіть не намагався її захопити.

Сам бій був справедливим. Ні, вона була у кращому становищі.

Тацуя перевершив її не лише магічними навичками, а й бойовим духом... Вона прийняла це.

Але ця поразка, безсумнівно, велике потрясіння.

Найсильніший бойовий маг у світі, Сіріус.

Невід›ємний титул Зірок, «найсильніші у світі». З цієї причини, командувачем Зірок, незалежно від віку і статі, призначається найсильніший маг USNA. Навіть якщо маг не був військовим, його, вмовляннями та хитрощами, затягли б до армії і призначили головнокомандувачем Зірок, «Сіріус».

Навряд чи ця поразка просочиться назовні. В першу чергу, Тацуя, Міюкі, та ті хто були з ними, не збиралися про це говорити. Жодна зі сторін не бажала нашкодити престижу Сіріуса.

Однак навіть якщо це не відомо стороннім, факт програшу, все ще серйозна проблема. Щоб компенсувати свій провал, Ліні доведеться продемонструвати свої здібності, виконуючи роль Сіріуса.

Щоб продовжувати бути Сіріус.

Зради втраченого потенціалу Ангеліни Шіелдс, дівчинки, що зникла в той момент, коли вона прийняла ім’я Сіріус.

◇ ◇ ◇

Коли опинилася в полі зору Тацуї, Ліна, замаскована малиновим волоссям, золотими очима і маскою, протистояла трьом паразитам.

Ліна не відступала, навіть попри те, що паразити можуть використовувати магію, не активуючи Послідовність активації, лише подумавши про це. На три атаки Паразитів Ліна відповідала сімома. Однак один з Паразитів мав дратівливу здібність, через що вона не могла впоратися.

Його здібність Псевдомоментальний рух.

Якщо говорити про магічну типологію, це комбінована техніка нейтралізації інерції та швидкісного руху.

Використовуючи свою рухливість в штучному лісі, він міг пересуватися в трьох площинах, виникаючи в неочікуваних місцях і атакувати магією. Магічні атаки мали низьку силу перешкод і не представляли загрози для Ліни з її магічною силою, але Тацуя з першого погляду зрозумів, що вона не може захищатися й атакувати одночасно, при активації захисту, атака переривалася.

Хоч і не мав наміру виступати помічником Ліни, Тацуя зупинився і націлив «розпад» на Паразита, що використовував Псевдомиттєвий рух.

Більшість магів фокусують свою магію за допомогою п’яти чуттів. Навіть при використанні сприйняття поза п›ятьма чуттями, цілю є координати об›єкта.

Це, як правило.

Але Тацуя орієнтувався на саму інформацію. Навіть якщо інформація про координати швидко змінюється, якщо значення можливо розпізнати, це не стане перешкодою для фіксації цілі.

Псевдомоментальний рух не перешкоди для Тацуї.

– Залиш це мені!

Але не лише для Тацуї. Тацую, що зупинився, наздогнала Еріка, проскочивши повз нього, вона активувала контроль інерції.

Псевдомоментальний рух стає загрозою через те, що руки, ноги, та, перш за все, очі не можуть встигнути за противником. Тому, якщо швидкість опонента вища за швидкість мага, псевдомоментальні рухи в трьох площинах, стають марною акробатикою.

Еріка тримаючи створену кланом Ісорі та налаштовану Тацуєю (не те щоб вона просила його про це) зменшену версію зброї з інтегрованим CAD «Оручімару», «Мізучімару», лінійно прискорилась.

Місцем призначення була точка, куди паразит, що відштовхнувся від стовбура і гілок, збирався приземлитись.

Незвичайна динамічна гострота зору, контроль над тілом, що не втрачало постави, навіть під час нейтралізації інерції, робота ніг, які рухалися по землі вперед, не піднімаючи тіла без необхідності та розуміння, що визначає момент приземлення противника.

Сила магії Паразита була кращою.

Однак здібності Еріки, як майстра бойових мистецтв анулювали різницю.

Вона змахнула Мізучімару.

Заточене лезо, без жодних вагань пройшло по тілу Паразита.

Тацуя змінив ціль техніки часткового розпаду і вистрілив у кінцівку Паразита, що намагався вдарити Еріку психокінезом, повзучі по землі, а коли вона зарізала носія завершальним ударом, направив ліву руку на труп.

Мікіхіко встановив бар’єр, що не давав Паразитам покинути тіло носія. Завдяки простому вівтарю, встановленому на даху школи. Він залишився на даху не лише щоб захищати Мідзукі та Хоноку, а й для того, щоб використовувати техніку дистанційного бар›єра.

Однак ефект був не ідеальним. Справа не в майстерності Мікіхіко, а в особливості техніки. З самого початку це не миттєва техніка.

Поки носій не помре, Паразит не зможе втекти. Іншими словами, якщо носій помирає, Паразит легко може втекти з організму. Тобто можна захопити труп, але не Паразита. Треба розібратись, перш ніж Еріка його вб’є.

Згусток мисленнєвих часток, яким Тацуя вистрілив з долоні, збило сайони з тіла Паразита. Ні, візуально це не виглядало як «збивання», скоріше «розсіювання».

Тацуя, Міюкі та Мікіхіко вивчили результат попередньої битви, і припустили, що Паразити мають духовне інформаційне тіло, що виступає ядром та тонке зовнішнє волокнисте інформаційне тіло навколо нього і що вони споживають Духовні частки, при використанні магії.

Здібностями Тацуї важко знищити саме інформаційне тіло з духовних часток. Це було доведено у двох матчах.

Але, разом з тим, виявлено відкриття, що її можна послабити.

І Мікіхіко було важко запечатати Паразита з неушкодженою силою, але він був впевнений, що зможе запечатати його, якщо він ослабне і втратить магічну стійкість.

– Мікіхіко!

Крикнув Тацуя в гарнітуру встановлену на передачу і прийом. Але в цьому від початку не було потреби. З оптичною магією Хоноки та «очима» Мідзукі, Мікіхіко бачив усю ситуацію.

Доказом того, що Мікіхіко «бачив» ситуацію, була тонка блискавка, що вдарила з неба, майже в той же момент, коли Тацуя закликав. Блискавка вразила тіло носія, опаливши шкіру до чорного кольору. Сліди опіків на шкірі сформували висічені геометричні візерунки та символи.

– Точне влучання!

Радісно вигукнула Еріка. Своїм «поглядом», Тацуя міг бачити, що інформаційне тіло не вийшло з носія.

Але він не зміг дозволити собі підтримати радість Еріки.

Він здійснив Дальній удар позбавивши кінцівки Паразита рухливості.

Тіло носія, під дією залишкових біологічних реакцій, бурхливо затряслося.

Блискавка печаті знову вдарила з неба. Тіло, що корчилося після потрапляння сайонової кулі Тацуї, перестало рухатися. Так було запечатано два Паразита.

В кутку зору блиснули інші блискавки. Це була блискавка не стародавньої техніки, а удари сучасної магії.

Носій паразита був обвуглений магією Ліни. Це вже була просто оболонка.

– Один утік. Мідзукі, бачиш?

– Вибачте, звідси кожен рух...

Відповіла вона, схоже, вибачаючись, коли він рефлекторно запитав у комунікатор. Якщо трохи подумати, це природно, Мідзукі бачить невидимі речі розширюючи своє сприйняття, вона не може бачити речі в не полі сприйняття.

– Зрозуміло. Ні, це я попросив неможливе. Тож я не проти.

Відповівши Мідзукі, Тацуя з гірким обличчям повернувся до Ліни та Еріки.

– Анджі Сіріус.

Засмучення на обличчі, по той бік маски, не було ілюзією Тацуї.

– Що?

Але наразі вона, здається, була готова до розмови. Голос було змінено, можливо це також ефект «Параду».

– Будь-ласка не вбивай, поки ми їх не запечатаємо. Зачистка це клопітно.

На мить, вона втратила дар мови. Можливо інтуїтивно зрозумівши, що Тацуя сказав «клопітно», не щоб здаватися злим, а швидше думав про життя і смерть людей, лише як про клопіт. Все ж, відповідь Ліни не змінилась.

– Це мене ніяк не стосується. Я лише розбираюсь з дезертирами.

«Вона, схоже, змінила свій тон, але з її інтонації все зрозуміло», подумав Тацуя.

Звичайно, все було інакше, ніж вона говорила.

– Місія Сіріус... Ось чому я хочу, щоб ми запечатали тіло паразита. Одна істота фактично втекла.

– Це не входить до моєї місії.

Ліна була вперта як ніколи. Говорити з тим хто не хоче говорити, не в характері Тацуї. Він скоріше з тих хто скаже, «якщо не хочете слухати, робіть як хочете, я теж робитиму як бажаю». Однак, зараз йому потрібно було, щоб його слухали. Тацуя придушив бажання зітхнути та продовжив переконувати її

– Це місія, але людина, яку ти щойно очистила, виглядає як чистий північний азіат. Вона справді дезертир?

Тацуя не був упевнений. Це свого роду блеф. Але Ліна явно засмутилася. Тож здогадка Тацуї здавалася вірною.

– ...Навіть якщо вона не дезертир, все одно винувата, оскільки допомагала їм.

І все-таки вона залишилася непохитною.

– Знову ж таки, це все мене не стосується, як і Паразити. Моє завдання виконувати роль Сіріус.

Відскочивши, Ліна зникла в лісі.

Тацуя повернувся до Еріки, стримуючи бажання знизати плечима.

– Вона все ж прийшла, Сіріус.

Наче в джебі, раптом підлетіла Еріка. По її усміхненому обличчю, він зрозумів, що вона не ображена за події три дні тому, тож міг відповісти лиш гіркою посмішкою.

Коли її вираз змінився на стурбований, посмішка згасла.

– Це... Ліна, чи не так? Вона не схожа на себе.

З серйозним обличчям запитала Еріка.

– Вона ж виглядає по іншому, чому ти так вирішила?

– Жести, мабуть. Це можна легко зрозуміти, з рухів кінцівками, шиєю, ваги.

– Як і очікувалося...

Тацуя не міг спростувати спостереження Еріки. Завдяки таким тривіальним особливостям, вона може бачити крізь маскування «параду», що змінює зовнішній вигляд від обличчя до статури. Майстерність людини, яку відточували протягом багатьох років, є більш чудодійна і дивовижна, ніж сама магія.

Але він не міг захоплюватися вічно.

– Я думаю, зрозуміло, що це те ж секрет. Те, що я намагався сказати Ліні, стосується і тебе.

– Не вбивати?

– Вірно. Пояснення ти чула. Паразити не можуть втекти, якщо господар не помре. Хоч є бар’єр що перешкоджає втечі, але їх краще нейтралізувати, не вбиваючи.

Прохання Тацуї було обґрунтованим. Еріка це розуміла.

– Пробач. Це неприйнятно для Тацуї-куна, але я не можу цього зробити.

Але, Еріка... Також похитала головою.

– З моменту, коли ви вирішуєте порізати когось мечем, ви готові бути порізаним опонентом. Отже, з огляду на це, коли я ріжу... Я не можу подовжити її біль, навмисно не вбиваючи.

Але причина була зовсім іншою, ніж у Ліни. Це було особисте, і це було правдою.

– У будь-якому випадку, якби ми допомогли не вбиваючи, печать те саме що й вбити, правда? Тож, навіть якщо противник не людина, я не хочу розтягувати це, щоб йому не доводилося страждати.

Ні, на обличчі, ні в очах Еріки не було знервованості. Однак вона була рішучою.

– Нічого не вдієш.

Тацуя вважав, що вбивство є абсолютним грабунком, не залежно страждає жертва, чи ні, вбивство є вбивством.

Однак в нього не було бажання переконувати Еріку

У кожного свої цінності.

Деякі не дозволяють обговорювати їх.

Ну, потрібно просто боротися з усіх сил.

Тацуя не думав, що ліквідацію паразитів потрібно проводити за якоїсь загальної згоди.

◇ ◇ ◇

Лео, що наздоганяв Тацую, раптом зупинився, майже перед сценою бою, де спалахували блискавки та світло мисленнєвих часток Майже без зволікань, Міюкі також зупинилася. Це була настільки раптова зупинка, що механічне тіло Піксі зробило кілька кроків і зупинилося.

– Будь обережним, Сайдзьо-кун.

– Це мої слова.

Тон Лео був легковажним, але його очі впевнено дивилися по сторонах.

– Оточені... Схоже, на те. Виникає таке відчуття, просто глядячись на це. Мої можливості обмежені, пані Міюкі, що робитимемо?

Він не міг дивитися наскрізь чи, приймати, інфрачервоним зором. Попри відсутність подібної підготовки, Лео помітив ознаки наближення супротивників, що майже оточили їх.

– Давайте перехопимо.

Відповідь Міюкі була короткою й однозначною.

– ...Вельми сміливо.

Це було настільки сильно, що Лео затримався з реакцією.

– Дійсно? Але чого нам боятися? Якщо усе вийде з-під контролю, старший брат відразу ж прийде на допомогу.

– Ах, так.

Але вислухавши причини, це було справді мило.

Вона прищурила погляд і пробурмотіла дивовижні слова.

– Але мені шкода, занадто турбувати старшого брата...

Поміркувавши з цим виразом, вона, не обертаючись, звернулася до Піксі.

– Піксі, тримайся за мною..

– Так.

Повернувшись до хащів, ліворуч, Міюкі дала вказівки Піксі. Піксі, якій Тацуя наказав виконувати вказівки Міюкі, перемістилася точно в те місце, куди їй наказали, давши коротку відповідь.

У лівій руці Міюкі тримала CAD, у формі термінала, в режимі очікування. Лео, який, будучи поряд, не помітив коли вона приготувалася, зауважив, що знову дивиться на неї з захопленням і повагою.

Однак, хоча можливо Лео шкодував, його погляд недовго зупинився на Міюкі. Цей хлопець, так би мовити, не помітний в її очах, Міюкі проігнорувала б будь-кого, хто дивиться на неї, окрім Тацуї

Її свідомість була спрямована на ворога.

Пальці Міюкі плавно рухалися. Великий палець лівої руки, що тримала CAD, швидко закінчив танець над сенсорною панеллю.

Без жодного попередження.

У повітрі, посеред лісу, затанцювали маленькі іскорки. Дрібні крижані кристалики утворювалися на стовбурах та гілках і падали на землю. Це явище було відоме під назвою тонкий лід чи алмазний пил. У лютому, в нічному гірському лісі, далеко від моря. Подібне мало ймовірно, з огляду на природні умови.

Ні серед союзників, ні серед ворогів, ніхто не сприйняв це за природне явище.

Це була магія, що миттєво створювала алмазний пил у радіусі ста метрів. Але це не було технікою ні захисту, ні нападу. Міюкі просто окреслила область своєї території, не знаючи чи має намір атакувати невідомий ворог.

Тільки розповсюдження сили втручання в подію, змогло змінити погодні умови. Раніше, під час Інциденту в Йокогамі, в жовтні, Марі оцінила магію Міюкі, як «Тактичний клас».

Оцінка частково правильна, а частково ні. Магію Міюкі не можна було прирівняти до цього класу, хоч вона і була тактичного класу.

Магічна техніка Міюкі, замість посилення ефекту, спеціалізувалася на збільшені зони покриття.

Якщо її випустити безконтрольно, вона могла покрити світ, доки може бачити око.

Ось така магія Міюкі.

В такій ситуації, Лео був дійсно нетерплячим.

Для Лео битва була способом «поговорити».

Як і в Йокогамі, якщо відомо, що противник розмовляти не бажає, груба сила стане «засобом переговорів».

Якщо опонент недооцінює його (зневажає), він не пошкодує кулаків, щоб «наставити» його.

А якщо друг потрапив біду він «протягне руку допомоги» у властивій йому грубій манері.

Обговорення (?) може бути бурхливим, але сварки лише частина переговорів.

Однак, ця потужність Міюкі може змести саме існування, а не претензії опонента.

Це слон, що розчавить мураху, а не кіт що грається з мишкою.

Вони занадто недолугі для опонентів.

У Лео зовсім інший стиль.

– Пані Міюкі, я візьму цих хлопців на себе. А ви прикривайте мене поки не прийде Тацуя.

У цьому льодяному світі спалахнула жага битви.

Не ворожість, а бойовий дух. Цілеспрямованість без негативних емоцій.

Суперники - бойові професіонали, з якими міським головорізам не зрівнятися, але все-таки, він не показав вагань перед Міюкі. Це з самого початку «не розмова».

– Так? Тоді залишаю їх на тебе.

У відповідь Лео, Міюкі відступила.

Однак холодне повітря, що наповнювало ліс, залишилося на місті.

«Я їм не програю», говорив вираз Лео.

З тіні дерев і кущів, один за одним, вишли чоловіки у маскувальних костюмах, з великими ножами. Загалом їх десять.

Там куди вони прямували вже припинилися спалахи світла і шум боротьби. Мабуть, там вже все заспокоїлося.

– Панцер.

«Тацуя, молю, поспіши там», подумав Лео і викрикнув голосову команду розгортання Послідовності активації.

Як не дивно, це стало сигналом.

Без крику і шуму з фронту зайшов солдат.

«Швидко», ледве подумав Лео, коли в нього вже летів ніж.

Він відштовхнув його лівою рукою.

Як і Лео, солдати були здивовані.

Однак це не зупинило їх.

Вільна ліва рука солдата потягнулася до обличчя Лео.

Попри достатню відстань, Лео ухилився праворуч, як наказав інстинкт.

Біля обличчя пролетіла ударна хвиля.

«Барабані перетинки: в нормі. Внутрішнє вухо; трохи пошкоджено».

Перекотившись по землі та вскочивши на ноги, перевірив пошкодження Лео. Він хотів би відійти подалі, але це не так просто.

Відразу як він встав, у нього цілив ніж. Якби він досі котився, суперник зарубав би його ударом зверху.

Лезо цілилося в плече, мабуть, солдат не збирався вбивати старшокласника його країни, Лео підняв руку.

Магія «проникнення» на ножі та магія «зміцнення», на рукаві зі штучної шкіри, зіштовхнулися.

Ніж не дістався шкіри Лео, а от його кулак пройшовся по щелепі солдата.

Захоплюючий лівий хук.

Незвичайна сила, що сформувалася внаслідок безперервних тренувань, на додачу до штучних генетичних поліпшень, породили божевільне вибивання підготовленого солдата одним ударом. Однак неочікуване видовище не змусило заклякнути інших дев’ять.

Без жодної затримки, з обох сторін, у Лео полетіли ножі. Для нього й одного було забагато, а зараз їх двоє. На додачу до цього, довжина лез зліва і справа відрізнялася.

Поєднання якому навіть майстру меча було важко протистояти. Лео не майстер меча, хоча у нього далеко не людські рефлекси та надлюдська реакція. Лео проходив недовге навчання в додзьо Чіба, щоб освоїти Усуба Каґеро, тож мав силу, щоб боротися на рівних з тамтешніми людьми. Однак, врешті-решт, це вище його сил. Є обмеження втому, що ти можеш зробити, коли тебе вдарить шторм, якому не протистояти добрим контактом з поверхнею і гарною спортивною формою.

Лео довірився своїй магії та зосередився на лівому ворогові.

Він навіть не дивився на лезо що наближалося з права.

У хиляючись від тонкого леза, направленого в ключицю, він зігнув ліву руку.

Майже одночасно з різким ударом, що розбив ніс противника, почувся звук удару леза об лезо що летіло в правий бік.

– ...Мене врятували.

Легкий удар Лео не став вирішальним, оскільки лише розбив обличчя суперника.

Два солдати, що атакували його, відскочили за межу досяжності.

Один з них був з порожніми руками.

Його ніж лежав під ногами Лео.

– Мені здалося, що у тебе проблеми.

Саме ніж Еріки відбив ніж.

Ну, схоже, Міюкі прикривала тебе і без моєї допомоги.

Лео озирнувся і слабо посміхнувся Міюкі. Мабуть, якби допомога Еріки не була вчасною, група ворожих солдатів замерзла б на смерть.

Лео відчув жах, але не показав цього.

– Що сталося з Тацуєю?

Змінив він тему, щоб усунути засмучення.

– Розбирається з тими хлопцями що кружляють позаду.

Навмисно голосно відповіла Еріка.

Як і очікувалося, серед солдатів почалася метушня.

– Міюкі, Тацуя-кун, сказав, щоб ти приєдналася до нього.

– Що з Піксі?

Досі стоячи збоку трохи неспокійним голосом запитала Міюкі.

...Хоч зараз не час сміятися, Еріка відчула як піднімається сміх.

– Піксі допоможе нам. – Піксі, Тацуя-кун вже дав розпорядження?

– Згідно з інструкціями майстра, дозвіл на використання екстрасенсорних сил отримано.

– Тому. Міюкі, залиши.. це... місце... нам.

Всупереч ситуації, Еріка отримувала задоволення.

– Тоді, прошу вас.

Коротко відповіла Міюкі й побігла не оглядаючись.

– А-а-а... Ти знаєш де він? Яка любов.

– Ну, бо, ви двоє.

На обличчі Лео був протилежний і безстрашний вираз. ...Та, мабуть, він намагався це заперечити.

– Ну... Оскільки все залишили на нас, почнемо зачистку.

Помітивши зміни у Лео, але не наважившись вказати на це, Еріка знову міцно взялася за Мізучімару.

– Ні, на цьому все. Еріко, заховай меча.

На сцені з’явився новий актор.

Еріка зітхнула.

Висока тінь, що вийшла з тіні штучного лісу.

– Другий старший брат...

Це був другий брат Еріки, Чіба Наоцуґу.

◇ ◇ ◇

Тацуя покликав Міюкі до себе, не тому, що хвилювався за сестру. Та неможна сказати, що цього елементу не було, але причина принаймні яку Тацуя усвідомлював, була іншою. Він помітив, що здібностей Еріки та Лео не вистачить у ситуації, що складається. Тому він подумав, що тут знадобиться сила Міюкі.

І дещо сталося, як передбачав Тацуя.

З’явившись позаду, Міюкі зойкнула. Перед нею було спустошення.

Перед Тацуєю, по троє, п’ятеро, лежали солдати Сил Самооборони. Тацуя не знав що вони бійці загону захоплення з родини Кудо. Вісім, з десяти, були мертві, ще двоє важко поранені. Іншими словами, це була розруха.

Це не результат дій Тацуї.

А Паразитів, з якими зараз зіштовхнулася Ліна.

– Ліна, пригнись!

– Це не твоє діло!

Тацуя не просто спостерігав за битвою. Навпаки, він знаходився в гущі події.

Ліна атакувала групу паразитів. Точніше, шістьох. Підраховуючи кількість людей, що вже з’явилися, їх було більше, ніж розрахувала Піксі.

Якби це були просто шість людей, їх можна назвати простим противником. Сіріус це не просто гарна назва, для «Сіріуса» завдання якого відловлювати магів втікачів, можна сказати боротьба з магами це спеціалізація. Зазвичай, така кількість не стала проблемою для «Сіріуса».

І все-таки Ліна прикладала усі сили. Якби Тацуя не продовжував би руйнувати магію, якою її атакували, можливо, вона б давно програла.

Найбільша зброя Ліни це швидкість, з якою вона могла запускати свою магію.

З її величезною швидкістю, як результат вона може перемогти супротивника, що не встигне нічого зробити. Це був стиль у якому Ліна була добра. Їй подобалося використовувати пістолети, тому що вони відповідали цьому стилю.

Однак паразити буквально випромінювали магію, лише подумавши.

Магія породжувалася буквально з образів.

Вона мала ті ж характеристики, що і «екстрасенсорні здібності», оскільки їй не потрібні послідовності активації, або якісь інші засоби активації.

Паразити мають не лише свої сильні сторони, але й недоліки подібні до екстрасенсів. А саме, відсутність варіації у здібностях фізичного впливу. Можуть існувати обмеження образів, які могли втілювати демони, з причин відмінності від людей.

Сучасна магія - це система що була розроблена для пошуку переваг, які полягали у збільшенні варіацій. Пожертвувавши швидкістю екстрасенсорики, забезпечила різноманіття та стабільність. Численні експерименти та практика довели, що це корисна зміна. Ось чому йшов наполегливий рух у цьому напрямку.

Однак у вигляді можливості реагувати на різні ситуації на одинці або з невеликою групою людей, і якщо ви можете сконцентруватися на обмежених відповідях, наприклад, у випадку «перемоги над противником у полі зору», швидкість все ще залишалася значущою.

CAD був розроблений як інструмент для збалансування швидкості та універсальності. Однак, просто те, що серед CAD є категорія спеціалізованого типу, яка надавала пріоритет швидкості шляхом різноманіття, можна бачити наскільки велику перевагу має швидкість.

На відміну від трьох попередніх паразитів, що і так переважали у швидкості - зараз шестеро.

Не можна сказати, що швидкість просто подвоїлась.

Згідно з законом другого роду Ланчестера9, коефіцієнт потужності пропорційний квадрату кількості солдат (кількості озброєння, кількості бойових одиниць) в бою, артилерії або з вогнепальною зброєю на одиницю площі у видимому полі (в межах області сприйняття). Якщо це правило застосовується і до магічних битв, коефіцієнт потужності, за одиницю часу, в бою один проти трьох становитиме один до дев’яти або в різниці, вісім, у випадку двох проти шести магічних активацій співвідношення сили становитиме чотири до тридцяти шести, різниця - тридцять два.

Ця різниця означає лише кількість збільшення проблем.

Тацуя та Ліна могли мати справу з переважаючою кількістю, тому що могли перевершити різницю в кількості кількістю переключення магії за одиницю часу. У ситуації, коли не могли цим скористатися, і Тацуя, і Ліна. мали надати перевагу захисту. Зокрема, руки Тацуї були повністю зайняті розпадом магії, яку випускали в нього та Ліну.

Допустивши цю ситуацію він і покликав Міюкі.

– Міюкі!

– Так, старший брат.

Лише цих коротких слів, якими обмінялися ці двоє, було достатньо.

Тільки від того що її окликнули, Міюкі повністю зрозуміла, чого від неї хоче брат.

З тіла Міюкі, швидше з координат розташування тіла випромінювалися сильні перешкоди зміни події.

Область контролю.

Без визначеного результату зміни події, контрмагія діяла лише на певну область силою перешкод.

Тобто, не дозволяла іншим модифікувати подію. Яка відключала усю магію крім власної.

Закон другого роду Ланчестера - закон, що діє, якщо можна визначити кількості показники. Його не можна застосувати до непосильного тиску, який не можливо виміряти.

Таку магічну потужність створила Область контролю Міюкі.

Тацуя і Ліна перейшли на вузьку та щільну магію.

Вони мали достатньо потужність перешкод, щоб протистояти перешкодам Міюкі.

Їм обом було б важко проти Міюкі в її Області контролю, але, в іншому випадку, вони могли скористатися магією, хоча можливо у значно меншій кількості та швидкості.

Однак, Паразити не мали такої сили втручання в подію, як у цих двох, скоріше трьох: Тацуї, Міюкі та Ліни.

Тацуя та Ліна продовжували активувати магію.

Ліна націлила магію на шість цілей. Магія Тацуї була націлена на дванадцять. Половина мети Тацуї полягала в тому, щоб розвіяти магію Ліни, яка намагалася вбити носія паразита, але встиг розчинити лише половину магії Ліни.

І в результаті.

Три Паразита потрапили під магію Ліни.

Три паразити самознищилися після того, як потрапили під магію Тацуї

◇ ◇ ◇

Магічні мечники.

Друге ім’я, яке дали родині Чіба, через те що під час раннього становлення вони створили техніку ближнього бою, яка використовувала меч та магію.

Окрім того, використання магії в ближньому бою, не ексклюзив сім’ї Чіба.

Магічне мистецтво Маршал, створене Зірками до відокремлення від морської піхоти, можливо, існувало раніше. На противагу USNA, Навий Радянський Союз розробив магічну техніку ведення бою, засновану на військових бойових мистецтвах, загально відомих під назвою бойове самбо (хоча, незабаром воно застаріло.) Під час бурхливого формування Індо-Перська Федерації в північному регіоні, головним чином в Делі, була створена зброя на основі сучасної версії традиційного кинджала під назвою Джамадахар10.

Однак, наскільки було відомо, усі магічні прийоми в ближньому бою, які виникли за межами Японії, були розроблені для допомоги вогнепальній зброї та «магії дальньої дії». Основна форма зброї - це наближення до сили вогнепальної та силі оборони, що робить вогнепальну зброю менш смертельною.

На противагу цьому, система меча родини Чіба - система технік зосереджених на боротьбі в ближньому бою. Вони швидко переміщують себе з зони досяжності вогнепальної зброї до діапазону досяжності меча і мечем, що перевищує силу голих рук та ножів, тихо і швидко знищують противника. Ця техніка, чудова для не очікуваної та прихованої атаки, була головною перевагою японських військових та поліції у міських партизанських боях та антитерористичних операціях.

Сама техніка меча не була створена родиною Чіба. Приблизно в той же час, коли почалося вивчення військового використання магії в Японії, різні маги робили спроби й помилки з ідеями використання її в техніках меча. Родина Чіба просто все систематизувала для легкого вивчення.

Однак дії систематизації у форму для легкого засвоєння перетворили «техніку» в «мистецтво». Це мало епохальне значення для розповсюдження. Попередника голови родини Чіба вихваляли як «сучасного Каміїдзумі Нобуцуна11, а з поваги до його досягнень, сім’ю Чіба стали називати «Магічними мечниками».

З таким історичним підґрунтям, кажуть, що сімдесят, вісімдесят відсотків магів, які належали до військової піхоти та поліцейського спецназу, хоча б раз вивчали меч Чіби.

Перша дивізія армії, коротко, піхотний взвод, загально відома, як «загін мечників». Хоча вони належали до родини Кудо, також були бойовими частинами ближнього бою, що використовували мечі та магію малої дальності, вони були одним з піхотних підрозділів, що тривалий час навчалися у родині Чіба.

Для них сім’я Чіба, так би мовити, наставники. Попри те, що не знали Еріку, яка не з’являлася на публіці, вони, звичайно знали Наоцуґу, який відомий як Кірінджі Чиби. Ні, не лише знали, Наоцуґу був наставником командира загону.

Тому...

– Інструктор...

Це була аргументована реакція, що вони завмерли від раптової появи Наоцуґу.

Якщо говорити про військові звання, командир загону, який досі є штатним офіцером, все ще вище ніж студент Наоцуґу.

Але не військові класи та ранги правили зараз на цій сцені.

Наоцуґу пройшов крізь їх знерухомлені ряди та став перед Ерікою.

Еріка показала переляк.

Але одразу поглянула на нього впертим поглядом.

Але для Наоцуґу, а ще більше для Еріки, це було вирішальним моментом.

В наступний момент Еріка націлила меч.

Це не означало, що їх леза насправді зіштовхнуться.

В обох випадках кромки меча досі націлені на землю.

Але за відчуттями вони розуміли що лезо націлене на них.

Наоцуґу зауважив що його зведена сестра завжди покладалася на нього. І це було природно.

«Діти не настільки сильні істоти, щоб жити, ні на кого не покладаючись», вважав Наоцуґу. Він сам був таким. Так що він принаймні не має кваліфікації, щоб змушувати когось крім себе, «дорослішати, ні на кого не опираючись», так завжди він думав.

Зазвичай є батьки. Саме, коли є гарні батьки, дитина опирається на них.

Але в Еріки все було інакше. Мати була слабкою, а батько з самого початку не бажав виконувати свою роль.

Насправді Наоцуґу також ненавидів свого батька. Він занурився у свої, як казала Еріка «дріб›язкові трюки», саме, щоб допікати батькові. Чомусь його брат і сестра дивилися на батька, що відмовився від своїх обов’язків, і не вважали це не правильним. Навпаки, є голови родин зі Ста сімей, які сприймають це як належне.

Можливо, Наоцуґу співчував своїй маленькій сестрі. Ось чому він єдиний у родині, дозволив собі бути добрим до неї, іноді розпещуючи, іноді заохочуючи покладатися на нього.

«Але ця маленька сестричка, мабуть, вже подорослішала», подумав Наоцуґу.

Наоцуґу спробував перевірити, випустивши намір меча. Це так звана духовна техніка, при використанні якої, маг високого рівня може створити ілюзію порізу, яка створить тонкий синяк на шкірі опонента, або насправді розрізати шкіру опонента, пустивши кров.

Еріка відбила його меч власним. Замість того, щоб відхилити чи змістити, вона прийняла його в лоб.

Наоцуґу не міг не посміхнутися.

Піднявся вереск молодої жінки.

Він підняв праву руку.

Швидкість була неймовірною.

Це «швидкісна» техніка з надзвичайно короткими рухами й майже непомітним перемиканням між попереднім і наступним рухом. Фантомний меч що вражає противника зі сліпої зони. Меч генія, що активується простим рухом руки.

Меч Еріки наздогнав наступний косий розріз.

З самого початку він збирався зупинити удар, але не припускав подібного. Цій швидкісній техніці Еріка завадила своєю винятковою швидкістю реакції та «швидкістю» меча.

Усмішка на вустах Наоцуґу, перетворилася на різку, люту посмішку.

Напруга, що наповнювала погляд Еріки поглиблювалася.

Меч Наоцуґу опущений однією рукою, з усіх сил відштовхнули обома руками.

Раптом тиск зник.

Еріка не проґавила цю мить і виправила тіло.

Навіть не змінюючи стійку, брат і сестра знову зіштовхнулися один з одним.

Наоцуґу повернувся спиною.

Здивувавшись, Еріка зробила прогалину в обороні.

Але удару не було.

– Другий старший брат?..

Наоцуґу не відгукнувся своїй здивованій сестрі, а підняв меч на групу мечників.

В загоні мечників піднялася тривога.

Хоч вони й зайняли позиції, але, з погляду Наоцуґу, їх реакція була повільніша ніж в Еріки

...У нього не було жодної доброзичливості.

Усмішка зникла з обличчя Наоцуґу.

Чіба Наоцуґу, лейтенант запасу, Національної академії оборони.

Наоцуґу назвав своє ім’я, звання та приналежність, тримаючи меч на готовності. Крім того, попри те, що він другокурсник і резервіст, присвоєння звання лейтенанта, під час навчання, є особливим винятковим кроком, і ніщо іншим, як результат його досягнень.

– Наразі цей підлеглий виконує місію по захисту цивільних, що стали цілю терористів. Назвіть вашу приналежність, звання, ім’я та цілі!

На дії Наоцуґу, що змінив своє ставлення на сто вісімдесят градусів, Еріка поглянула на Лео.

– Якщо ваша мета завдати шкоди мирним громадянам, це бунт проти демократії. Підлеглий зупинить вас.

Маячити перед Десятьма головними кланами та Сотнею сімей, це певне шахрайство. Оскільки вони слідують інтересам магів більше, ніж інтересам людей.

Еріка почула його слова і подумала, що Наоцуґу сам так не думає.

Однак жодних вагань в його поставі видно не було.

З готовністю його клинка, ситуація зайшла в глухий кут.

Протистояння Наоцуґу та загону мечників було порушене вибухом хвилі сайонів, що сталася трохи подалі.

– Еріка, Лео, обережно!

– Там тіло Паразита!

Раптом пролунали заплутані, квапливі слова з комунікатора.

Голоси Мікіхіко і Мідзукі.

Нерозбірливе попередження.

– Другий старший брат! Схоже, сюди прямує тіло Паразита!

Але Еріка здогадалася, що вони мали на увазі.

Та на слова Еріки, більше насторожився загін мечників.

Якщо задуматися, велика ймовірність, що Наоцуґу не отримав детальних пояснень щодо паразитів.

Еріка розгубилася і нервувала як пояснити небезпеку.

Свідомість Еріки, що, від часу зіткнення з Наоцуґу, була зосереджена на всіх трьох площинах простору, відчувши небезпеку зосередилась на площині під ногами.

І саме в цей момент, випадково чи ні.

Земля за Ерікою раптом вибухнула. Земля і пісок розлетілися, а з-під землі вилетіла постать.

– Занурення в землю?!

Крикнув Лео. Окрім технік здорового глузду «мистецтва Тодзюцу12», в Ніндзюцу, як першокласній древній магії, для прийомів розвідки, втечі, неочікуваних атак, як провідники використовуються п’ять елементів «дерева», «вогню», «землі», «золота», «води». П›ять духовних стихій прийшли з континенту, тож різноманітність древніх магічних прийомів із використанням п›яти елементів як середовища передалися на континент як основоположникам. Хоча варіацій більше ніж в Ніндзюцу та Оммьодо, мистецтва Тодзюцу Ніндзюцу стали настільки відомими, що магію, яка використовує п’ять елементів як середовище, як правило, у світі називають «Приховування дерева», «Приховування вогню», «Приховування землі», «Приховування золота», «Приховування води».

Іншими словами, ця поява з-під землі не обов’язково є технікою Ніндзюцу. Цілком ймовірно, що це континентальна древня магія. Але зараз не було часу замислюватися над цим.

Цілю, людини що вистрибнула з-під землі, була не Еріка, а Піксі.

Прихований нападник замахнувся на Піксі зброєю на зразок товстої сокири.

– Щит!

Вистрибнув перед ним Лео. Прийнявши Сокиру лівою рукою, а саме захисною частиною зміцненого CAD.

– Лео це Паразит!

Почувши попередження Мікіхіко, Лео напружив ліву руку, відкинувши Сокиру, як і Паразита.

Відсутність прямого контакту з тілом противника пояснюється гірким досвідом виснаження. Однак якими б значними не були сили Лео, просте відбиття зброї не давало багато часу.

Паразит знову замахнувся Сокирою.

Але ноги демона вже ступили на землю.

З його грудей показався кінчик меча.

Еріка, що пробила груди противника Мізучімару, мала вираз «ой, забула». Вона згадала, що Тацуя попереджав не вбивати. У той час її обурили його слова, але, здається, вона була дуже стурбованою.

Атака не обмежилася підземним напрямком. У ту мить, як Наоцуґу зосередився на тому, що коїться за спиною Еріки, вискочив солдат з оголеним мечем.

Схожість на солдата була ілюзією. Чоловік в темно синьому вбрані, що маскувало його в темряві, відібрав меч у солдата та атакував Піксі. Стрибок магії Ваги. Тіло чоловіка не йшло по параболі та падало зі швидкістю що перевищувала гравітаційне прискорення.

Однак лезо не дістало ціль. На пів шляху, ударом ноги, чоловіка відкинув Наоцуґу. Настільки неймовірний удар в польоті, що навіть не віриться, що це мечник. Подібне виконання було б доречним на афіші карате клубу. Раніше Еріка сварила Наоцуґу, що він витрачає час на «дріб’язкову магію», але не тільки магію, ай бойові мистецтва, він шукав різноманітні напрямки.

В загоні мечників піднявся шум. Їх член, в якого забрали меч, впав. Ймовірно, він зазнав нападу. Віддача від удару була значною, але Наоцуґу обережно підійшов до чоловіка, що лежав на землі. Його техніка приховувала аж до самого нападу. Тож зайва обережність не завадить.

Його уважність і розсудливість були відразу винагородженні.

Коли Наоцуґу зробив три кроки, тіло чоловіка раптом луснуло. Хоч Наоцуґу негайно відскочив, він неминуче потрапив під бризки крові.

Також він розгубився через неочікувані події. Еріки та Лео, позаду Наоцуґу, нахмурилися. Загін мечників був приголомшений. Ніхто з присутніх не помітив, що маса мисленнєвих часток, загорнута в духовні частки, пробивши груди та розірвавши тіло, відлетіла від чоловіка.

– Піксі, йди до мене!

Саме суворий голос Тацуї з радіоприймача розвіяв закляк.

– Зрозуміла.

Піксі побігла у напрямку спалахів сайонів, в той бік, куди побігла Міюкі й де мав бути Тацуя.

– Хонока, слідуй за Піксі.

Знову прозвучав голос Тацуї з радіозв’язку, в режимі конференції.

– ...Зрозуміла!

Повернулася коротка відповідь Хоноки.

– Еріка і Лео, не рухайтеся. Тим людям скажіть те саме.

– Ага... Так.

– Ох, ох.

Відповіли Еріка та Лео, голосами, що підказували, що вони не зовсім прийшли до тями.

Над ними дві маси сайонів і псіонів, почали рухатися, наче хмара що підганяє вітер, переслідуючи утікачку, Піксі.

◇ ◇ ◇

– Хонока, слідуй за Піксі.

– Зрозуміла!

Без затримки відповіла Хонока, на вказівки Тацуї в радіо приймачі. ...Після ствердної відповіді, вона зрозуміла, що не знає, що далі робити.

Це справді було, схоже, на Хоноку, наступна реакція була звично. Коли їй сказали «слідувати», вона все одно повинна була спостерігати за ситуацією з противником, тож вона задіяла оптичну магію спрямувавши увагу на Піксі.

Простіше сказати, ніж зробити.

Їй випадково вдалося.

Попри різноманітність формулювань і тлумачень, Хонока вирішила відкрити ланцюжки мисленнєвих часток що поєднували її і Піксі.

◇ ◇ ◇

В цей світ затягнуло дванадцять паразитів.

Один з них інтегрований з Гуманоїдним помічником для роботи по дому «3H-P94» загально відомим як Піксі.

Двох запечатали у сьогоднішньому бою.

Також чотирьох убила Ліна. І одного Еріка.

Остання четвірка також самознищилася під час сьогоднішнього бою, звільнившись від своїх тіл.

Всього дев’ять Паразитів втратили свої оболонки, всі ті що зібралися тут. Оголивши свої тіла, всі вони прагнули до Піксі.

Вони інформаційні тіла з духовних часток, затягнуті з одного виміру.

З самого початку у сіх дванадцяти була одна «свідомість».

Оголивши тіла, вони прагнули повернутися до одного тіла.

Дев›ять Паразитів вже злилися.

Безформне інформаційне тіло, хоч з однією свідомістю, але з дев›ятьма різними намірами.

За структурою це були дев’ять голів на одній шиї, якщо мати «очі», що можуть «бачити» Псіони, можливо він буде схожий на одного з найвідоміших монстрів у цій країні, або родича Орочі13, що правда з однією додатковою головою.

І вона намагалася схопити ще одну частину.

Велика дев’ятиголова змія, що намагалася поглинути Піксі.

Стримуючи тиск, Піксі зміцнила свій бар’єр, «волю».

Ця воля що сформувала «її», надана людиною, що можна назвати її «матір›ю». Навіть зараз вона обмінювалась нею з матір’ю через ланцюжки сайонів.

Воля, що вона не частина «одного».

Воля, що вона не належить собі.

Воля, бути «його» річчю.

Зазвичай воля однієї людини не могла конкурувати з «єднанням».

Але «мати» Піксі, Хонока, була незвичайною.

Вона була нащадком «Елементів». Та, хто успадкувала кров Елемента «Світла».

Елементи - це перші маги, створені в країні до початку розвитку Номерів. На той час кваліфікації та систематизації чотирьох систем та восьми типів це не була встановлена, а підходи засновувалися на традиційних атрибутах, таких як «земля», «вода», «вогонь», «вітер», «світло», та «грім», підхід на подібній кваліфікації вважався ефективним. Елементи розроблялися відповідно до цієї концепції.

Однак зі становленням восьми типів та чотирьох систем, розробку магів на основі традиційних атрибутів було визнано неефективним, а розвиток Елементів зупинено.

Можна сказати, що це був один загальних епізодів в таємній історії розвитку магії. Але треба додати, що окрім магічного таланту Елементи успадкували щось внутрішнє.

На найдавнішому етапі розвитку магії. В епоху забобонів і страхів перед магією.

Люди, які вирішили розробити Елементи, вимагали, щоб створені «чарівники» та «відьми» гарантовано ніколи не повстали. Вони наказали вченим включити в гени фактор абсолютної покірності господарю.

Чи успадковується ця риса?

Це тема, в якій психологи та генетики досі не знаходять відповідей.

Навіть однояйцеві близнюки виростають з зовсім іншими особливостями. Якщо зважати на цей факт, напрошується висновок, що ця риса не успадковується.

Але з іншого боку, якщо поглянути на батьків і дітей, бабусь, дідусів і онуків, прабабусь, прадідусів і правнуків, і далі по генеалогії, неможливо заперечувати тенденцію прояву схожих рис, які неможливо нейтралізувати простим «оточенням».

Інженери-генетики вжили всіх можливих заходів, відповідно до завдань, поставлених власниками.

В результаті, хоч впевнено сказати так чи ні неможливо, «нащадки Елементів», з високою ймовірністю мають певну тенденцію.

Схильність до залежності.

Існує загальне спостереження, що великий відсоток людей, як правило, залежний від іншої конкретної людини, часто протилежної статі.

Нащадки цих Елементів, вважають, що їх доля викарбувана в генах.

Можливо це просто був спосіб виправдати їх залежність від іншого.

Але їх «залежність» це не «слабке» почуття, яке часто зустрічається у світі.

Деякі вчені стверджували, що існує інший, більш відповідний термін для їх «залежності».

Тобто «вірність».

Непохитна воля «я його».

Була досить сильною, щоб відкинути волю об’єднаних демонів.

◇ ◇ ◇

Між місцями де Тацуя бився з Паразитами й те де Еріка протистояла Наоцуґу.

Якраз на півдорозі, між цими місцями, Піксі боролася з «єднанням» витримуючи їх атаки.

Прибувши, Тацуя бачив дев’ятиголового дракона, що, своїми звисаючими головами, однією за одною, намагався схопити Піксі.

Він не бачив структури духовного інформаційного тіла. Але знав, що там щось є. Він міг «бачити», що воно існує.

Ситуація коли дев’ять псіонових інформаційних тіл злилися в основі та намагалися схопити дев’ятьма розгалуженими інтерфейсами вхопити Піксі, віддалено нагадало Тацуї образ дев’ятиголового дракона.

– Що за маса?!

Неочікувано викрикнула Ліна, яка чомусь побігла за Тацуєю.

– Ти бачиш це?

– Бачу... Не зовсім так, скоріше розумію. Величезна «сила» тисне на ляльку. Тацуя, що це за чортівня?

– Це результат того, що ти не слухала старшого брата.

Відповіла Ліні Міюкі, а не Тацуя. Від відстороненого холодного голосу Ліна замовкла.

– Старший брат, сказав тобі не вбивати, але ти не замислюючись вбивала носіїв Паразитів, тож тіла звільнилися і скаженіють. – Ліна, дорогенька, як ти збираєшся розібратися зі своєю безвідповідальністю!

Та цього разу, вона не могла мовчати.

– Якою безвідповідальністю! Зараз я виконувала свою роботу!

– Тоді, будь ласка, доведи прибирання до кінця, самостійно. Зможеш? Навіть старшому братові довелося вжити пасивних заходів стримування.

З моменту попереднього бою, на цьому зовнішньому тренувальному майданчику, між цими прекрасними дівчатами повисла зловісна атмосфера.

А ця розмова була битвою.

– Я впораюся! Дивись!

Самовпевнено прийняла виклик Ліна.

– Ей, Ліна.

Якби там не було, її потрібно зупинити. Надто необачно кидатися на суперника, про якого нічого не знаєш.

Розсудив Тацуя і закликав заспокоїтися.

– Замовкни! Мовчи Тацуя!

Але без шансів.

– Я маю досягти успіхів у цьому завданні! Інакше навіщо я тут!

Обурення Ліни було спрямоване не лише на Тацую. Чуючи його, Тацуя це розумів.

І під «тут» вона немала на увазі конкретно це місце. Скоріше, поточну ситуацію, поточну позицію, вона тут, як «Анджі Сіріус», а не Ангеліна Шіелдс... Мала на увазі вона.

Несподівано волосся Ліни стало золотистим, а очі повернулися до синіх. «Костюмований парад», що не похитнувся навіть під впливом області контролю Міюкі, розвіявся.

«Ангеліна Шіелдс» намагалася зробити все, щоб виконати роль «Анджі Сіріус». Намагаючись бути «Сіріус».

Зрозумівши її тягар, Тацуя не наважився говорити далі.

А тим часом Ліна задіяла всю свою магію.

Дуже багато магії, яка будучи випущена, накладалася на одну і зникала

Це не дивно.

Оскільки, магія Ліни змінює фізичне явище, вона немає діяти на духовне тіло.

Свідомість Єднання сфокусувалося на Ліні.

Тацуя «бачив», як дев’ять голів повернулися на Ліну.

І майже без затримки, почався магічний шквал.

Тацуї довелося зробити все можливе, щоб зупинити його.

При боротьбі з Паразитом, що став інформаційним тілом, у Першій старшій школі, противником була одна людина, один індивід.

Тоді вже було важко.

Цього разу дев’ять індивідів.

Він не міг нічого зробити Дальнім ударом.

Або, навпаки, він не сподівався наодинці перевершити натиск «Єднання». За ним, Міюкі на додачу підтримувала сферичне поле області контролю, в районі, де має знаходитися «Єднання». Міюкі мала «тактильне відчуття» тож могла відчути духовне інформаційне тіло, але немала «зору», щоб побачити його. Тому вплив на область однозначно ослабне. Однак якщо сформувати поле, яке охопить всю територію, це завадить Перериванню техніки Тацуї.

У цій ситуації, коли будь-яке обмеження, могло зменшити силу союзників, подібна процедура ризикована.

Курточку зі спини потягнули. Міюкі теж, мабуть, відчувала себе не комфортно.

Паразит, який втратив свого носія, знає, що втратить свою силу, «споживаючи» магію, але не знання скільки часу знадобиться, щоб витримати, значно послаблювало стійкість.

Якщо все так триватиме Міюкі та Ліна можуть поступитися «Єднанню».

Через не розумну поведінку раніше, Ліна вже перебуває в стані, коли може лише захищатися Зміцненням інформації.

Все ж таки, відсутність можливості здійснити ефективну атаку занадто великий гандикап14.

Магія, що змінює фізичні явища, марна.

Про фізичні атаки й мови немає.

По можливості, ментальна магія...

«...Залишилося лише».

Стиснув зуби Тацуя і вирішив здійснити ставку.

– Мікіхіко, ти бачиш ситуацію?

– Знаю. Я намагаюся розгорнути печать, якомога швидше, зачекайте ще трохи.

Глос в комунікаторі був ще не терплячішим, ніж у Тацуї.

– Яка ймовірність, що ти зможеш стримати це печаттю?

У відповідь коротка тиша.

– ...Чесно кажучи, я думаю, що навіть не п›ятдесят відсотків.

І гірке зізнання.

Почувши відповідь, Тацуя не думав, що він марний. Тацуя розумів, що в прямому зіткненні, той не дає марних сподівань.

– Мікіхіко, достатньо і тимчасово. Чи зможеш затримати лише на десять секунд?

Від запиту Тацуї, не лише Мікіхіко, а й усі, хто слухав, затамували подих.

Не маючи жодних підстав і причин він міг лише попросити. Можна сказати, ставка на віру (в поганому сенсі).

Але це можливо лише за умови довіри до іншої людини.

– ...Зрозумів.

Принаймні, так відчув Мікіхіко.

– Всього на десять секунд, щоб не сталося, я спробую придушити сутність. Я подам сигнал, тому роби що хочеш, Тацуя.

Він мав щось зробити і на це потрібно десять секунд.

Щоб забезпечити цей час, їм потрібна його сила.

Його заохочувала довіра Тацуї до нього.

– Пане Тацуя, я допоможу!

Рішучий голос Хоноки пролунав слідом за Мікіхіко.

Вона не намагалася змагатися. В серці було лише одне бажання допомогти.

– Зрозумів. Тоді, Мікіхіко, подаси сигнал.

– OK... Три, два, один, зараз!

Одночасно з викриком, Мікіхіко випустив антидемонічну техніку Полум’я Карура15.

Незалежне інформаційне тіло, «полум’я» огорнулося навколо спільного тіла Паразитів що об’єдналися в змія. Це виглядало, ніби дві драконячі змії поїдали одна одну.

Внизу, Піксі намагалася відштовхнути «єднання» назад. Мисленнєві частки Піксі поповнювалися з тієї ж швидкістю, що і витрачалися. Схоже, Хонока повністю контролювала постачання мисленнєвих часток до Піксі.

Звичайно, Тацуя не спостерігав за цим мовчки.

Одночасно з вигуком Мікіхіко, Тацуя відхилив назад ліву руку, що не тримала CAD.

Цією рукою.

Огорнув талію Міюкі.

І силою притис до себе.

– ...Е!

Нечутний зойк. Ні, це міг бути вигук радості.

У цей момент, Область контролю Міюкі та Переривання техніки Тацуї розвіялися, але Мікіхіко та Хонока, як і обіцяли, стримали «єднання».

Міюкі, підхоплена рукою, Тацуї дивилась на нього здивованим обличчям.

Тацуя ще ближче наблизився до обличчя сестри, що стояла навшпиньках і зблизька поглянув на неї.

Прихиливши лоб до лоба.

Погляди розтанули один в одному.

На відстані, де ніс торкався носа, де вуста просто зараз доторкаються один одного.

– Міюкі, дивись!

Твердо прошепотів Тацуя.

Невидиме світло потекло від нього до Міюкі.

Невидимий потік линув від Міюкі до нього.

Дві аури циркулювали між собою.

– Бачу, старший брате!

Можливо ці слова були промовлені не губами, а серцем.

Обмін словами був миттєвим.

Залишилася половина з наданих десяти секунд.

Ліва рука Тацуї тримала голову Міюкі на грудях.

Руки Міюкі були на грудях Тацуї.

Права рука Тацуї вказала на «єднання».

«Єднання» відобразилося у свідомості Міюкі.

Здатність Тацуї «бачити» інформаційні тіла.

Міюкі бачила «єднання» через «погляд» Тацуї.

Воно звільнилося від печаті, вона випустила свою оригінальну магію.

Позасистемна магія психічного втручання, «Кокіт».

Магія заморозки душі.

Магія Міюкі, що впливає на свідомість, заморозила духовне інформаційне тіло.

«Єднання», без вмістилища, було розбите і розвіялося в просторі.