Гаваї, острів Оаху, двадцять дев’яте липня за місцевим часом. Сьома ранку тридцятого липня за японським.
Десантний корабель «Ґуам» з Едвардом Кларком, бразильським стратегічним магом Мігелем Діазом, його молодшим братом Антоніо Діазом та численними паразитами на борту, з двома есмінцями супроводу, відправився до Японії.
Департамент військової розвідки Японії знав про сам вихід «Ґуама». Але в них не було жодної інформації про додатковий екіпаж, включаючи Кларка.
Вони навіть не знали, що цілю атаки була територія Японії. На цей момент, японські військові вважали, що «Ґуам» вийшов в море для військових навчань.
◊ ◊ ◊
На відміну від японських військ, відділ розвідки Нового Радянського Союзу з’ясував, що на борту десантного корабля «Ґуам» перебували Едвард Кларк і Мігель Діаз. Це була єдина інформація, яку розкопала розвідка, але Безобразов, що перебував у Хабаровську, з цієї інформації зробив висновок, що цілю «Ґуаму» була ліквідація Шіби Тацуї.
Болісна поразка від Тацуї не підірвала авторитет Безобразова в Новому Радянському Союзі. Щоб відправити армію, було достатньо лише його слова, навіть якщо це лише його особиста здогадка.
За порадою Безобразова, командування Східно-сибірської армії в Хабаровську відправило з півострова Камчатка найсучасніший ракетний підводний човен «Кутузов» і наказало розпочати підготовку до пуску гіперзвукових ракет, розміщених на базі Біробіджан. Цілю, в обох випадках, був острів Міякі в Японії.
Таким чином, в плані раптової атаки на острів Міякі, Безобразов випереджав Едварда Кларка, тим більше Японську армію. Проте, навіть зі своїм інтелектом, Безобразов не зміг передбачити, що на континентальній частині Штатів розвиваються події, які підірвуть всю антияпонську стратегію.
◊ ◊ ◊
База штаб-квартири магічного підрозділу Зірки, під безпосереднім командуванням штабу Федеральної Армії USNA, розташована на околиці Розуелл, штат Нью-Мексико. До слова це не стара база військово-повітряних сил Уокер, відома за «Розуелльським інцидентом».
Двадцять дев’ятого липня о сімнадцятій годині, за місцевим часом Ньою-Мексико. Сьома ранку тридцятого липня за японським. На базу Зірок прибув невеликий VLOT.
За ідентифікатором на фюзеляжі, літак належав Федеральній армії, але персонал на базі, який не попередили про візит заздалегідь, був змушений метушливо носитися через раптову посадку.
Маршал5 (регулювальник злітно-посадкової смуги) та персонал обслуговування, що займалися понаднормовою роботою обслуговування посадки, з незадоволенням і тривогою оточили малий літак, який приземлився, не повідомивши мету.
Під їх поглядами, з маленького літака вийшов офіцер середнього віку.
Серед персоналу залунав шепіт.
Коли вони побачили молоду жінку, що вийшла з кабіни, перешіптування переросло в гамір.
Ці двоє були добре знайомі персоналу бази.
Високим чоловіком, що вийшов першим, був Бенжамін Канопус, командувач Першого підрозділу Зірок.
Другою рудоволоса жінка в масці — майор Анджі Сіріус.
Перешіптуючись персонал обмінювався питанням «Це справді вони?».
Проте, з появою третьої особи, хаотична метушня, що ширилася між ними, повністю вщухла.
Чоловік похилого віку був відомим політиком, що мав високу репутацію, і навіть молоді люди, що не цікавилися політикою, знали його ім’я. А ті, хто мали стосунок до армії, і не обов’язково офіцери, знали його обличчя. Це був Ваєтт Кертіс, сенатор, який за чутками, був тіньовим директором ЦРУ.
Канопус та Ліна, що прийняла образ Анджі Сіріус, змогли зустрітися з Уокером, щойно прибули на базу. Тому що на цьому дуже наполягав Ваєтт Кертіс.
Ліна та командир бази Уокер стояли один напроти одного по різні боки столу.
Позаду Уокера стояв його лейтенант, а за Ліною — Канопус і Кертіс. Уокер запропонував Кертісу організувати зустріч в окремій приймальні, але той відмовився і натомість попросив стілець з м’якою подушкою, і зараз був єдиною людиною, що сиділа в кімнаті. – Майор Сіріус, полковник Баланс припинила вас підтримувати?
Запитав Ліну Уокер, швидко відвідавши честь у відповідь на її мовчазне салютування, з сяючими золотими очима.
Коли Ліна втекла до Японії, з неї зняли підозру в дезертирстві, під приводом допомоги в роботі Баланс. Запитання Уокера було свого роду сарказмом, заснованим на цьому.
– Я отримала від полковника Баланс дозвіл на повернення.
Його сарказм Ліна відрізала канцелярським тоном. Цими словами вона нагадала, що на її боці не лише сенатор Кертіс, а й полковник Баланс.
– Так у чому справа? Це ж не просто доповідь про повернення.
Глядячи на конгресмена Кертіса позаду Ліни, Уокер закликав її перейти до основної теми. Він говорив владним тоном, використовуючи своє старше звання, як щит, але Ліна відповіла не вагаючись і відразу.
– Полковнику Уокер, ви були в змозі придушити повстання, як командир бази, але замість цього вступили в змову з повстанцями й призначили покарання майору Канопусу за фальшивими звинуваченнями, вірно? Також є підозра, що ви допомагали несанкціонованій атаці на територію союзників капітана Веги та капітана Арктура.
– Абсурд.
Виплюнув Уокер, і витріщився на Ліну вже не владним, а загрозливим поглядом.
– Дії капітана Веги були пов’язані з серйозною підозрою, що ви, майора Сіріус, маєте близькі стосунки з японським магом. Може це ви називаєте її та капітана Арктура бунтівним елементом, щоб приховати власні секрети?
– Нехай інспекція внутрішньої безпеки вирішить, хто правий.
– Ні, це...
Уокер помітно здригнувся від контраргументу Ліни. Інспекція внутрішньої безпеки — це відділ створений після попередньої світової війни, для запобігання незаконної діяльності в Федеральній армії. Номер два в якому — це полковник Баланс.
Повстання і таємні зв’язки були юрисдикцією військового трибуналу, але за розслідування відповідала Інспекція внутрішньої безпеки. Якщо буде сформована слідча комісія, нею буде керувати саме вона. Ліна не помилилась в структурі відповідальності Федеральної армії, коли запропонувала покластися у вирішені цієї справи на Інспекцію внутрішньої безпеки. Але в цій ситуації, коли зрозуміло, що Баланс на боці Ліни, Уокер не безпідставно думав, що не уникни справи, яку йому припише Інспекція внутрішньої безпеки, навіть якщо у нього за спиною не має нічого темного.
– Чому б, перш ніж іти до трибуналу, не запитати думку генерального штабу?
Уокеру, який не знайшов що сказати, на допомогу (за формою) прийшов сенатор Кертіс.
– Його ясновельможність сенатор правий. Зв’яжімося з ним завтра з ранку.
Уокер прийняв цю пропозицію з виразом обличчя, який не зміг приховати його полегшення. ...Ні, збирався прийняти.
– Вам не потрібно чекати до завтра.
Однак все пішло не так, як хотів Уокер.
– Але Ваша Високоповажносте. У Пентагоні зараз близько дев’ятнадцятої години.
– Полковнику, не турбуйтеся про це. Через керівника, я домовився, щоб співробітники штабу залишилися на робочому місці.
Відхиливши спроби Уокера змусити його передумати, Кертіс доручив Канопусу зв’язатися з Генеральним штабом.
Канопус негайно виконав вказівку. Відтіснивши ад’ютанта Уокера (Канопус був вищим за званням), він встановив пряму лінію зв’язку по відеофону.
На великому моніторі з’явилися голова Об’єднаного комітету начальників штабів, його замісник та начальник штабу армії.
Від неочікуваної появи цих людей, Уокер втратив дар мови.
Скориставшись цією затримкою, Ліна взяла ініціативу на себе.
– Вибачте, що займаємо ваш час, ваша ясновельможність. Я майор Анджі Сіріус.
Майоре Сіріус, я чув більшу частину історії від полковника Баланс, але хотів би почути від вас ще раз.
– Так!
Почувши слова глави, Ліна збиралася розпочати переказ.
– Будь ласка, зачекайте, ваша ясновельможність!
Її перебив Уокер, що прийшов до тями.
– Полковник Уокер, вашу думку ми вислухаємо пізніше. Спочатку Майора Сіріус.
Однак після того, як йому докорив начальник штабу, він був змушений відступити.
– Майор Сіріус.
Після повторного звернення голови штабу, Ліна аргументувала звинувачення Уокера, в тому, що він має стосунок до повстання Паразитів.
Хоча, як командир бази, повинен був придушити повстання, він вступив у змову з Паразитами.
Канопуса, який чинив опір Паразитам, хибно звинуватив і ув’язнив у в’язниці Мідвей, разом з лейтенантом Алголом і лейтенантом Шаулою.
Отримав Зірок в особисте користування відправив паратизованих солдат до Японії та на Південно-західні Гавайські острови.
Ліна особливо наголосила, що ув’язнення Канопуса було абсолютно за неправдивими звинуваченнями і його честь має бути відновлена.
Глава штабу армії, нахмурившись, вислухав звинувачення Ліни й звернувся до Уокера, запитавши, – Заперечення?
Звичайно ж Уокер заявив про свою невинуватість.
– У генерального штабу не має жодного ухваленого запису про відправлення лейтенанта Арктура, лейтенанта Веги, лейтенанта Регула, лейтенанта Спіки та лейтенанта Денеб. Як ви це поясните?
Зазначив замісник глави, на його звинувачення.
– Схоже, для визначення покарання майора Канопуса, відбувся лише короткий трибунал... Невже це була така нагальна справа?
На подальше запитання начальника штабу Уокер не зміг дати переконливої відповіді. Це було не єдине запитання, яке йому поставили. Генеральний штаб вже отримав достатньо матеріалів від полковника Баланс, за сприяння сенатора Кертіса, щоб визнати Уокера «винним».
– Полковнику Уокер На жаль, ваші заперечення недостатньо переконливі, щоб відкинути звинувачення майора Сіріус.
Зітхнувши, підсумував голова штабу.
– Полковнику. На цей момент ви будете звільнені з посади командира бази Зірок. Завтра, опівдні з’явіться у відділ внутрішньої інспекції.
– ...Вас зрозумів.
Ставши струнко відповів Уокер, схоже, він ще зберіг свою гідність і гордість
Троє керівників задовільно кивнули на його сміливе ставлення. Потім голова штабу, на екрані поглянув на Канопуса за Ліною.
– Майор Канопус. Рішенням Генерального штабу, призначений вам термін ув’язнення буде скасований. На цей момент заявляємо, що честь майора відновлена.
– Дуже дякую.
Глава кивнув Канопусу й перевів погляд на Ліну.
– Майор Сіріус. Я хотів би залишити командування базою на вас, на додачу до обов’язків головнокомандувача, поки офіційно не буде прийнято рішення про заміну.
– З усією повагою ваша ясновельможність глава. Ваша підлегла не має досвіду командування базою.
– Кажете що ви не досвідчена... Це досить щиро.
Судячи з його голосу, глава вважав її відповідь цікавою, після нього до Ліни звернувся замісник глави.
– Майор Сіріус. Тож хто на вашу думку, підходить для виконання обов’язків командира бази?
– Не думаю, що ваша підлегла повинна втручатися в справи, поза Зірками.
Згідно з військовою структурою командир штабної бази не належав до Зірок. На цьому правилі й ґрунтувалась відповідь Ліни
– Ви праві, Майоре, але це нагальне кадрове питання. Не треба настільки сильно задумуватись. Не соромтесь висловити свої міркування.
– Так, з вашого дозволу, осмілюся висловитись. Враховуючи досвід і професійну підготовку, я вважаю, що хорошим кандидатом на посаду виконуючого обов’язків командира бази є майор Канопус.
Для Канопуса пропозиція Ліни була несподіванкою. Однак для керівників Генштабу, здавалося, не була чимось неймовірним, а скоріше слушною думкою. На фоні Канопуса, який не міг приховати свого здивування, троє керівників головного штабу на екрані, повернулися один до одного й про щось перешіптувались.
– Ми приймаємо пропозицію майора Сіріус.
Однак це рішення ґрунтувалося не лише на рекомендації Ліни, схоже, що велике значення зіграла присутність сенатора Кертіса, що мовчки сидів на м’якому стільці.
– Майор Канопус призначений виконуючим обов’язків командира бази.
Наче як доказ, оголошуючи про призначення Канопуса на пост, глава дивився на Кертіса, що сидів поряд зі стоячим Канопусом.
– Майор Канопус. Офіційний наказ про призначення прийде пізніше, але з призначенням виконувачем обов’язків командира вам буде запропоновано залишити пост командувача Першого підрозділу. У той же, час ми збираємося дати вам звання, що відповідає виконувачу обов’язків.
Почувши, що він буде звільнений з посту командувача Першого підрозділу, Канопус збирався заперечити. Однак після голови об’єднаного комітету начальників штабів, швидше вступив начальник Ген штабу.
– Досі ваше звання не підвищували з огляду на звання головнокомандуючого, майора Сіріус. Але якщо оцінити ваші досягнення та здібності, то вас варто було б підвищити до полковника. Це хороша можливість виправити цю кадрову несправедливість. Майте на увазі, що приставка «виконувач обов’язків» залишатиметься ненадовго.
– …Так. Дякую, Ваша Ясновельможність. Для мене честь прийняти це призначення.
Сказав Канопус, завмерши в стійці «струнко».
Глава, заступник та начальник штабу кивнули й зв’язок перервався.
Поки Ліна і Кертіс вітали з призначанням виконувачем обов’язків командира бази Канопуса, та попередню пропозицію підвищення до полковника, Уокер та його ад’ютант залишили кабінет командувача.
Ні, Ліна ні Канопус не зупинили його.
– Бен. Сідай в крісло командира.
Замість того щоб затримати Уокера, Ліна закликала Канопуса сісти за стіл командира. Помітивши вагання Канопуса, Кертіс поквапив його, сказавши, – Вільне місце командира це проблема.
Піддавшись цьому натиску, Канопус сів у крісло, яким користувався Уокер.
Анджі Сіріус задоволено кивнула і зняла маску.
Руде волосся стало білявим, а золоті очі яскраво червоними.
Ріст зменшився, фігура тендітнішою делікатнішою, Анджі Сіріус зникла, і до свого справжнього образу повернулась Ангеліна Кудоу Шіелдс.
– Бен. Мені шкода, що твоя перша робота на новій посаді буде саме такою.
Сказала Ліна з трохи самотньою посмішкою.
Від її виразу у Канопуса виникло неприємне передчуття.
– Шановний Головнокомандувач?..
– Ваша Ясновельможність, виконуючий обов’язків командира бази. Будь ласка, прийміть
Ліна дістала за пазухи конверт. Віддала його Канопусу, на ньому було написано: «Повідомлення про вихід у відставку».
– Головнокомандувач, це?!
Тут запанікував лише Канопус. Кертіс, очевидно був проінформований про це заздалегідь.
– Цей бунт був зумовлений Паразитами в односторонньому порядку, але також правда, що пусковим механізмом стала саме я. Я не годжусь для головнокомандувача Зірок.
– Тож треба взяти відповідальність і подати у відставку?!
– Це лише виправдання.
– ...Га?
Побачивши здивований вираз Канопуса, Ліна злегка хихикнула і посміхнулась.
– Я стала постійним членом Зірок, коли мені було дванадцять. А коли мене завербувала армія і я потрапила до тренувального центру, мені було на два роки менше.
У Канопуса навпаки не було бажання сміятися.
Приблизно вісім років, з моменту вступу до навчального центру, я провела не знаючи нічого іншого, крім армії.
Коли він слухав ніжний голос Ліни, його обличчя ставало дедалі напруженішим.
– За винятком трьох місяців минулої зими.
Навіть без пояснення, Канопус зрозумів, що ці три місяці були тими, які вона провела у Японії.
– Бене, я вже втомилася від полювання на дезертирів і магів рецидивістів. Тоді, мені стало зрозуміло, що я точно не хочу позбуватися злочинців.
– Ліна..
Канопус звернувся до неї за ім’ям. Не за посадою, «Головнокомандувач».
– А коли я знову поїхала до Японії, я більше не могла собі брехати. Тож я збираюся попросити тих двох, що наділили мене додатковою мудрістю, взяти на себе відповідальність.
– ...
– Я усвідомлюю, що це безвідповідально, але, будь ласка, закрийте очі на цей каприз молодої дівчини.
– ...Що збираєшся робити після того, як підеш з Федеральних військ?
Питаючи про це, Канопус був переконаний що Ліна повернеться до Японії.
Тобто, це витік стратегічного мага за кордон.
Як для людини, що пов’язана з військовою справою, це неприйнятно.
Але Канопус не мав наміру звинувачувати чи зупиняти Ліну.
– Я хотіла б насолодитися рештками шкільного життя, що вже закінчується, в Японії.
З безтурботною і щирою посмішкою відповіла на запитання Канопуса Ліна.
– ...Добре. Це правильно. Ліна, сподіваюся, що на тебе справді чекають дні, якими справді можна насолоджуватися.
Зі щирим благословінням, Канопус прийняв «заяву про вихід у відставку Анджі Сіріус».
...Таким чином, вторгнення Едварда Кларка на острів Міякі втратило підтримку Зірок і Стар Дуст, постачальників Паразитів, свіжої бойової сили.
Далі
Том 31. Розділ 5 - [5]
[5] Тридцятого липня, вечір. На цей час, японський уряд, включаючи Сили Самооборони, не знав цілі десантного корабля «Ґуам», що вийшов з Гаваїв. Якби вони усвідомити неминучу загрозу, можливо, вони б не витрачали час на внутрішню конфронтацію. Ні, боротьба за лідерство в національній обороні тривала б, але вони уникали б серйозної таємної боротьби, що передбачає грубі методи. Однак насправді процедура розміщення гарнізону на острові Міякі відбувалася без згоди приватної компанії, що ним володіла. Ці дії, на чолі з генерал-майором Саекі, викликали сумніви, навіть в Силах Самооборони. Питання про ефективність системи розгортання сухопутних військ на малому острові обмеженої території у вісім квадратних кілометрів, чи можна армії використовувати приватну землю у примусовому порядку лише за адміністративною процедурою, без вживання правових заходів, побоювання опору офіцеру армії, що візьме на себе оборону острова і страх конфлікту зі справжнім власником острова, родиною Йотсуба. Однак всі ці протистояння були подолані, і гарнізон на острові мав бути розгорнутим. Зокрема, відбір дислокованих військ уже завершено, і компанію, що володіла островом, планувалося повідомити у формі постфактум, першого серпня. Саме в цей час, коли все було готове, відреагувала родина Йотсуба. Тридцятого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, о дев’ятнадцятій годині. Верховний головнокомандувач армії Сил Самооборони, генерал-полковник Соґа, у супроводі лише двох людей, охоронця та особистого секретаря, щоб мати можливість уникнути уваги публіки, відвідав членський клуб в столичному районі Токіо. Соґа про це не знав, але це був той клуб, в якому, приблизно два тижні тому, Тацуя зустрічався з Ваєттом Кертісом. Дякую, що завітали до нас, при своєму напруженому графіку, Ваша Ясновельможність. Соґу, якого з його супроводом, провели до окремої кімнати, наче повторюючи події два тижні тому, привітав дворецький Хаяма з родини Йотсуба. – Давно не бачилися, ваша ясновельможність. Для мене честь, знову зустрітися з вами. Однак на відміну від того разу, позаду Хаями була Мая. – Взаємно. Дякую, що запросили мене сьогодні. Відповів на привітання Маї генерал-полковник Соґа, з усмішкою на поверхні. Але його свідомість була сповнена пильності. За розміщенням війська на острові Міякі, приватній землі родини Йотсуба стояла генерал-майор Саекі, а за нею, і у цьому питані, стоїть начальник штабу Отомо. Соґа не висловлював свою думку активно. Він не погоджувався, але й не заперечував. Проте саме Соґа, верховний головнокомандувач армії, зрештою, відповідає за розгортання сухопутних військ. Відповідальність неминуча, навіть при пасивності. Зрештою, насправді Соґа хотів зупинити буйство Саекі. Безумовно не можна заперечувати необхідність розміщення гарнізонів у місцях, котрі щойно зазнали нападу іноземних військ. Але це мало бути зроблено відповідно закону, і він не бачив невідкладної необхідності вдаватися до проти правових заходів. Зрештою, родина Йотсуба мала силу, щоб захистити острів Міякі. Як керівнику Сил Самооборони, йому було неприємно довірити захист державної території приватній структурі. Однак Соґа вважав, що важливіше не допустити вторгнення іноземних держав, і що не потрібно втручатися в систему оборони, яка наразі добре функціонує, навіть якщо це спричиняє зайві тертя. Тепер, коли союз з USNA похитнувся, а загроза повторного вторгнення Нового Радянського Союзу не зникла, Сили Самооборони не можуть дозволити собі брати участь у боротьбі за владу. Однак, як причетному до верхівки національної оборони, йому було важко заперечувати логіку, що говорить про «обличчя Сил Самооборони». Логіка громадських груп говорила «Закон і порядок важливіші за обличчя». Як керівник однієї з груп, він повинен уникати слів і вчинків, що деморалізували підлеглих. І в результаті, Соґа був змушений зайняти толерантну позицію в цьому питанні. Однак він не думав, що такі внутрішні міркування переконають родину Йотсуба. Навіть зараз, коли він сидів за одним столом з Маєю, величаво попиваючи щось з келиха, свідомість Соґи була наповнена лише думками як йому вийти з цього становища. «Якби була причина покарати натхненницю цього Саекі, можна було б зруйнувати план розгортання, з цієї причини...» Якраз в той момент, як у Соґи з жахом промайнула ця думка. – До речі, Ваша Ясновельможність. Ви знаєте, що ходять деякі чутки? Пов’язані з не законним проникненням мага Великого Азійського Союзу Люй Ґанху на початку цього місяця... – Що за чутки? Запитання Соґи у відповідь було майже механічним. – Це може бути не дуже приємна історія для вашої Ясновельможності. – Хм...тепер я хочу почути її ще більше. Не варто відвертатися від болючих розмов. – Як і очікувалося від вас, ваша Ясновельможність Соґа. Чудово. Від похвали Маї обличчя Соґи трохи розслабилося. Навіть якщо він знав, що жінка перед ним — монстр, яка, якщо захоче, легко забере його життя, та з іншого боку вона була рідкісною красунею. Хоча він верховний головнокомандувач його ясновельможність Соґа також і чоловік. Він не думав, що коли красуня хвалить вас це погано. – Чутка в тому... Що генерал Сил Самооборони, знаючи все на перед, закрила очі на незаконне проникнення Люй Ґанху. – Що?! Однак після слів Маї розслаблений вираз миттєво зник. Якщо чутка правдива, то це означає, що якийсь генерал діяв в інтересах ворога. – Хто таке вчинив? – Це ж просто чутки... Точно хочете почути? – Це каже глава родини Йотсуба. Воно не може не мати підстав. – Вірно... Я попросила людину з сім’ї це перевірити... Соґа, насупивши брови, нахилився вперед до Маї, що навмисно говорила розмито. – Що б там не було, розкажіть. – Генерал-майор Саекі. Цього разу Мая не стала величатися. – Саекі?.. Почувши з вуст Маї ім’я Саекі, що стала ворогом родини Йотсуба, Соґа з підозрою подумав: «Це наклеп?». Але відразу змінив думку на «Саме тому». Він подумав, що вони розслідували цей скандал, що став причиною нападу, саме тому, що вона проявила явну загрозу. – Як я вже говорила, доказів не має. Але якщо потрібен свідок, є дехто на прикметі. – ...Хто ж це? – Пані перший лейтенант Фудзібаяші з Окремого магічного батальйону. Власне цю чутку я почула від неї. Тут Мая трохи збрехала. Ситуація з Люй Ґанху була розслідувана ще до того як вона отримала свідчення від Фудзібаяші, вона лише її підтвердила. Але, мабуть, для Соґи це не мало значення. – Пані лейтенант Фудзібаяші була засмучена підступним вчинком її ясновельможності Саекі... На похороні його ясновельможності Кудо, вона підійшла до мене, щоб порадитись. – Ось воно що. Соґа знав, що Мая була на похороні Кудо Рецу. Знання цього викликало у нього певне переконання в словах Маї. – Власне, пані лейтенант розповіла мені ще дещо. Сказавши це, Мая поглянула на Хаяму, що стояв позаду неї. Очі Соґи, також піднялися на Хаяму. – Ось, будь ласка. У відповідь, на його погляд, Хаяма дав Созі електронний папір великого формату, який тримав в руці. Соґа без жодної напруги увімкнув електронний папір Дисплей відразу засвітився. Щойно він прочитав відображений на ньому звіт, обличчя Соґи стало здивованим. – Це основна частина того, що розповіла лейтенант Фудзібаяші. Для неї це була незаконна діяльність, по відношенню як родичів, так і колег по роботі. – Думаю вона не могла цього не помічати. Печально пробурмотіла Мая. У звіті були звинувачення генерал-майора Саекі та Кудо Макото в тому, що вони використовували бюджет Сил Самооборони на продовження розробки Ляльок-паразитів і зображення доказів. – Це... Генерал-майор Саекі, що вона робить... – Здається, що її ясновельможність Саекі робить це не через власні бажання, а серйозно думає про посилення національної оборони. – Це не означає, що це простимо. Соґа повернувся до Маї й глибоко вклонився. – Пані Йотсуба. Я глибоко вдячний за те, що ви повідомили про таку важливу справу таємно. – Найголовніше, щоб це було корисне. – Якщо це питання вийде на публіку, авторитет Сил Самооборони може серйозно постраждати. Тому я не можу покарати Саекі відкрито, але обіцяю, що подбаю про те, щоб в результаті ви, пані Йотсуба, були задоволені. – Так, я залишу це вам. Я від початку запросила вас, Ваша Ясновельможність, з цією метою. Мая м’яко посміхнулася, але погляд випромінював тиск, наче кажучи: «Залишити це невирішеним не припустимо». – Ми також скасуємо розгортання військ на Міякі, яке запланувала Саекі. Схоже, не змозі витримати тиск від Маї, Соґа сказав, те чого не варто було говорити. Мая слухала розповідь Соґи (розміщення гарнізону на острові Міякі — це таємний план, про який родина Йотсуба знати не повинна) з посмішкою. І навмисно дещо підвищила голос, наче кажучи «до речі». – Будь ласка, не висувайте звинувачення пані лейтенанту Фудзібаяші та підрозділу до якого вона належить. – Га? ...Це само собою зрозуміло. Не схоже, що Соґа прикидався, наче не розуміє про що мова. – Яке полегшення. Донощиків, зазвичай не люблять. Але після слів Маї, його вираз ніби говорив «зрозумів». – Але ваша ясновельможність, занепокоєння все ж залишаються. Її ясновельможність Саекі — розумна людина, тож вона може зрозуміти хто дав свідчення проти неї. Коли таке станеться, чи не потрапить перший лейтенант Фудзібаяші та її підрозділ під помсту з боку її ясновельможності Саекі. – Ні, Саекі не може піти на... Соґа схвилювався і спробував заперечити. – Якщо трохи уважніше придивитися до дій її ясновельможності Саекі щодо моєї родини. – ... Однак сказане Маєю наздогін, зупинили його слова. – У мене є пропозиція. – ...Продовжуйте. Соґа, з явною обережністю, запропонував Маю продовжити. – Як що до того, щоб відокремити Окремий магічний батальйон від бригади один-нуль-один і зробити його справді «окремим»? Ми завжди цінували цей підрозділ. Якщо Окремий магічний батальйон зможе діяти вільніше, думаю, що сфери, в яких ми зможемо співпрацювати один з одним, збільшаться. – Це ваша думка, від імені родини Йотсуба чи Десяти головних кланів? – Не важливо, як саме ви це інтерпретуєте. Мая не могла представляти Десять головних кланів. Але у її відповіді не було жодних вагань, а її красу осяяла розслаблена посмішка. – Вибачте, почекайте трохи. Сказав Соґа і почав перешіптуватись зі своїм секретарем. Мая чекала не так довго. – ...Пані Мая, я хотів би обговорити вашу пропозицію з міністром оборони. – Перепрошую за клопіт, Ваша Ясновельможність. Мая яскраво посміхнулась і легко схилила голову. Чарівна, сексуальна привабливість, здавалося, ледь не захопила свідомість Соґи, але йому вдалося стриматися, завдяки гордості генерала. – ...Окремий магічний батальйон буде переформований в окремий полк. Проте, до офіційного рішення, будь ласка, зберігайте це в таємниці. – Звісно, ваша ясновельможність. Спокусливо посміхаючись, кивнула на слова Соґи Мая. ◊ ◊ ◊ Тридцять першого липня розгортання сухопутних військ на острові Міякі, що перейшло до стадії фактичного переміщення військ, було раптово зупинене. Не відкладено, а повністю скасоване. Генерал-майор Саекі, натхненниця плану розгортання, негайно спробувала виправити ситуацію, однак начальник штабу Отомо, до якого вона прийшла з візитом, категорично заявив, що план відновити не можливо і натомість віддав їй наказ взяти бригаду Один нуль один, за виключенням Окремого магічного батальйону, і передислокуватися на схід Хоккайдо. Приводом було підсилення в рамках підготовки до вторгнення Нового Радянського Союзу. Термін не визначений Силою Саекі були потужні зв’язки в центральному апараті, набуті за час тривалої кар’єри, як співробітника Генерального штабу. Маючи невеликий досвід командування на лінії фронту, вона не мала навичок, для розгортання своєї фракції в сільській місцевості. Тому, у прикордонних районах Хоккайдо, вона не зможе виступити змовником. Саекі, яка на невизначений термін відправлена зі столичного регіону, була остаточно усунена, з погляду внутрішньої боротьби за владу, і не мала іншого вибору, окрім як зосередитись на поточній місії Сил Самооборони, для підготовки ворожих атак. Окремому магічному батальйону було наказано продовжувати розробку нової тактичної бойової магії на базі в Касуміґаура.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!